Постанова

від 15.04.2024 по справі 910/15044/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2024 р. Справа№ 910/15044/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Шапрана В.В.

Буравльова С.І.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КУНШТОФТЕХНІК УКРАЇНА"

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2023 (повний текст рішення підписано 26.12.2023)

у справі №910/15044/23 (суддя Удалова О.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КУНШТОФТЕХНІК УКРАЇНА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Делівері"

про стягнення 87 518, 60 грн,

УСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.12.2023 у справі №910/15044/23 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що упаковка вантажу (13 листів поліпропілену) не відповідала особливостям вантажу; упаковка позивачем товару у стрейч плівку не забезпечила збереження вантажу під час його транспортування та суперечить умовам п. 2.4.1 договору, вимогам розділу 10 Правилам перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, пунктам 2.1, 3.1, 3.2 Правил транспортного експедирування вантажів ТОВ "Делівері", вимогам чинного законодавства щодо упаковки вантажу, а у правовідносинах з позивачем щодо перевезення вантажу особою, яка несе відповідальність за його перевезення, виступає саме відповідач і саме на нього покладено обов`язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальність за незбереження вантажу.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "КУНШТОФТЕХНІК УКРАЇНА" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2023 року по справі №910/15044/23 повністю та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КУНШТОФТЕХНІК УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 40845282) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Делівері" (код ЄДРПОУ 31738765) про стягнення завданої шкоди задовольнити; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Делівері" (код ЄДРПОУ 31738765) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КУНШТОФТЕХНІК УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 40845282) судові витрати.

В обґрунтування своєї скарги позивач зазначав, що відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов`язаної сторони, перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема внаслідок вини перевізника чи відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було установити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КУНШТОФТЕХНІК УКРАЇНА" у справі №910/15044/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Андрієнко В.В. (головуючий суддя), судді Буравльов С.І., Шапран В.В.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "КУНШТОФТЕХНІК УКРАЇНА" подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду (через електронний суд).

Ураховуючи вищезазначене, суд був позбавлений можливості вирішити питання щодо подальшого руху апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/15044/23. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "КУНШТОФТЕХНІК УКРАЇНА" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2023 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/15044/23.

29.01.2024 на адресу суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "КУНШТОФТЕХНІК УКРАЇНА" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2023 у справі №910/15044/23. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Установлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу упродовж 15 днів з дня отримання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Відповідач у своєму відзиві просив суд апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «КУНШТОФТЕХНІК УКРАЇНА» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2023 у справі № 910/15044/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КУНШТОФТЕХНІК Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Делівері» про стягнення 87 518,60 грн (85 518,60 грн матеріальної шкоди та 2 000,00 грн витрат на дослідження щодо визначення розміру завданої шкоди) - залишити без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2023 у справі № 910/15044/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КУНШТОФТЕХНІК УКРАЇНА до Товариства з обмеженою відповідальністю «Делівері» про стягнення 87 518,60 грн (85 518,60 грн матеріальної шкоди та 2 000,00 грн витрат на дослідження щодо визначення розміру завданої шкоди) - залишити без змін. Судові витрати покласти на позивача.

В обґрунтування свого відзиву відповідач зазначав, що посилання апелянта на те, що жоден представник Відповідача не запропонував скласти акт чи інший документ на підтвердження факту пошкодження вантажу є необґрунтованим та безпідставним, оскільки про можливість складання Акту приймання вантажу за кількістю та якістю апелянт був повідомлений та обізнаний, ще на момент підписання Договору з відповідачем. Зважаючи на це, у Експедитора не виникало обов`язку додатково повідомляти апелянта про таке право. Також відповідач зазначав, що Акт приймання-передачі (повернення) продукції (товарів) за кількістю та якістю від 06.06.2023 №1 не може бути належним та допустимим доказом в розумінні ст.ст. 73, 76, 77 ГПК України, оскільки не відповідає установленим законодавством та Правилами вимогам, а з Фототаблиці № 1 від 20.09.2023, яку отримав відповідач неможливо установити місця, часу, пристрою яким було здійснено фотофіксацію, а тому незрозуміло, яке відношення дані фототаблиці мають до даного спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна установити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у установлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України, у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Як убачається із матеріалів справи, згідно з квитанцією про прийом вантажу № 1970176929 від 18.05.2023 (далі - квитанція) від відправника ТОВ "Кунштофтехнік Україна", м. Суми, на адресу одержувача - ТОВ "Імпульс Груп", м. Хуст, був відправлений вантаж в кількості 13 вантажних місць, вага вантажу - 408,00 кг, об`єм - 0,45 м. куб., примітки: листи пластикові. Цінність вантажу, вказана відправником, - 3001,00 грн, страхований збір, % 0,60, всього страхування 19,00 грн. Тип вантажу: вироби з пластику. Орієнтовна дата поставки - 22.05.2023.

Як зазначав позивач, звертаючись із позовом, що він звернувся до відповідача 18.05.2023 щодо отримання експедиторських послуг, доставки 13 полімерних плит до міста Хуст, без страхування вантажу та без жодних зауважень зі сторони експедитора щодо пакування вантажу.

06.06.2023 вантаж було повернуто позивачеві. Під час його отримання у відділенні № 1 ТОВ "Делівері" за адресою: м. Суми, вул. Лінійна, 15, співробітниками позивача був проведений детальний огляд та виявлено пошкодження вантажу, складено Акт приймання-передачі, зроблені фотознімки пошкоджень. Для визначення розміру заподіяної шкоди позивач звернувся до експерта, за висновком від 18.08.2023 якого розмір матеріального збитку складає 85 518, 60 грн.

У подальшому, як зазначав позивач, 22.06.2023 звернувся до відповідача з претензією з вимогою відшкодувати збитки.

З матеріалів справи слідує, що відповідач вимоги не визнавав, при цьому зазначав, що мало місце неналежне пакування вантажу (полімерних плит) позивачем у стрейч-плівку. Натомість, згідно з пам`яткою з пакування вантажу, розташованої на офіційному сайті delivery-auto.com, вантаж типу "вироби з пластику" повинен бути запакований наступним чином: внутрішня упаковка + гофрокартон + стрейч. При довжині товару понад 1 м та товщині менше 5 мм необхідно закріпити до виробу планку, що забезпечує жорсткість. Також відповідач вважає неналежним доказом складений позивачем в односторонньому порядку акт прийому вантажу по кількості та якості від 25.05.2023 № 9990300000000000013, фото таблиці № 1 від 25.05.2023, звіт про оцінку майна від 25.05.2023 та про те, що вантаж було застраховано.

Судом установлено, що 27.08.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Делівері" (відповідач у справі, експедитор за Договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кунштофтехнік Україна" (позивач у справі, замовник за Договором) укладений договір про надання транспортно-експедиторських послуг (далі - Договір), відповідно до якого замовник (вантажовідправник) надає для перевезення вантаж або замовник (вантажоодержувач) приймає доставлений на його адресу вантаж, а експедитор організовує та забезпечує перевезення і супроводження вантажів на умовах, обумовлених цим договором, Правилами транспортного експедирування вантажів (багажу) ТОВ "Делівері", Правилами перевезень вантажів автотранспортом, затверджених наказом МТУ від 14.10.1997 № 363 (п. 1.1 Договору).

Відповідно до пункту 1.2 експедитор за замовленням вантажовідправника організовує перевезення вантажів транспортом і за маршрутом, затвердженим експедитором, забезпечує супроводження вантажів при перевезенні та перебуванні на складі експедитора.

Експедитор приймає вантаж до перевезення згідно з замовленням вантажовідправника з оформленням та видачею квитанції (додаток 1), що є єдиним документом, який підтверджує прийняття вантажу для організації перевезення. Вантажовідправник зазначає замовника перевезення вантажу (платника вартості послуг експедитора), про що вноситься відповідна інформація у квитанцію (пункт 1.3 договору).

Згідно з п. 2.4.1 договору замовник зобов`язаний надати вантаж до транспортного експедирування з дотриманням вимог, передбачених Правилами транспортного експедирування вантажів (багажу) ТОВ "Делівері", іншими спеціальними вимогами до вантажу, зокрема: вантаж повинен бути затарований, опломбований (опечатаний), промаркований, підгрупований по вантажоодержувачах. Зданий до транспортного експедирування вантаж обов`язково повинен супроводжуватися документами, що підтвержують кількість та вартість вантажу.

Розділами 2 - 6 Договору сторони узгодили права та обов`язки сторін, ціну та порядок розрахунків, відповідальність сторін, порядок вирішення спорів, термін дії договору тощо.

Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що Даний договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами, або з моменту оформлення квитанції на здійснення транспортного експедирування до виконання.

Договір діє протягом трьох років. Якщо по закінченні строку дії дійсного договору жодна із сторін не заявила про його припинення, він вважається пролонгованим на наступний календарний рік та на тих же умовах.

Судом установлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про транспортне експедирування, який підпадає під правове регулювання норм глави 65 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 11, ст. 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не установлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з положеннями частини 1 статті 929 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі статтею 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до статті 1 спеціального Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", який визначає правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні і спрямований на створення умов для її розвитку та вдосконалення, транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

Як визначено частиною 1 статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор зобов`язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у установленому договором порядку.

Отже, як убачається із матеріалів справи, позивач і відповідач погодили у п. 2.4.1 договору, що замовник зобов`язаний надати вантаж до транспортного експедирування з дотриманням вимог, передбачених Правилами транспортного експедирування вантажів (багажу) ТОВ "Делівері", іншими спеціальними вимогами до вантажу.

На підставі договору купівлі-продажу № КТУ 16-09/22 від 16.09.2022 позивач продав товар покупцю. Згідно з видатковою накладною № 77 від 17.05.2023 (постачальник - ТОВ "Кунштофтехнік Україна", покупець - ТОВ "Імпульс груп"), предметом поставки зазначено плити PP-C чорні УФ екструд. 4000х1600х5 (8 шт.) та 3000х1500х8 (5 шт.), загальною вартістю 85 518, 60 грн.

Звертаючись із позовом ТОВ "Кунштофтехнік Україна" зазначало, що відповідачем прийнято вантаж без зауважень щодо його пакування. У квитанції № 1970176929 від 18.05.2023 (далі - квитанція) від відправника ТОВ "Кунштофтехнік Україна", м. Суми, на адресу одержувача - ТОВ "Імпульс Груп", м. Хуст, був відправлений вантаж в кількості 13 вантажних місць, вага вантажу - 408, 00 кг, об`єм - 0, 45 м. куб., примітки: листи пластикові. Вантаж було замотано, як зазначають сторони у стрейч-плівку.

Вантаж застраховано на підставі договору добровільного страхування вантажу та багажу № 1970177796 від 18.05.2023. Страхувальник: ТОВ "Кунштофтехнік Україна", страхова сума: 3001,00 грн; страховий тариф: 0,60, % від страхової суми; страховий платіж: 19,00 грн; франшиза 0,00.

Пунктом 7.9 Правил добровільного страхування вантажів та багажу передбачено, що матеріальна відповідальність експедитора перед замовником установлюється у розмірі задекларованої вартості вантажу, підтвердженої відповідними документами.

Позивачем до позовної заяви долучено заяву про рекламацію від 25.05.2023, номер квитанції 1970176929 з указівкою про пошкодження товару, 13 листів поліпропілену, всі в подряпинах, акт № 9990300000000000013 з зазначенням: листи у подряпинах, пакування відсутнє; акт приймання-передачі (повернення) продукції (товарів) за кількістю та якістю № 1 від 06.06.2023, фототаблицю до вказаного акту.

Згідно з пунктом 2.1 Правил транспортного експедирування вантажів ТОВ "Делівері", затвердженого 08.11.2021 № 2 (долучених відповідачем до матеріалів справи), вантаж повинен здаватися вантажовідправником до перевезення в запакованому, опечатаному, промаркованому вигляді з зазначенням виду (типу), точної ваги (обсягу), кількості місць та супровідними документами.

Відповідно до п. 3.1 вищезазначених правил, упаковка вантажу повинна відповідати встановленим Правилам перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зі змінами та доповненнями, Державними стандартами України, Правилами надання послуг поштового зв`язку тощо.

Вимоги до упаковки: вид упаковки має відповідати особливостям вантажу; упаковка повинна забезпечувати повне збереження вантажу під час його транспортування з урахуванням вантажно-розвантажувальних робіт; повинна відповідати кліматичним умовам; повинна враховувати можливість перевантаження вантажу в дорозі, температурний режим і вологість, пори року (погодні умови).

Пунктом 3.2 вище зазначених правил указано, що замовник відповідає за всі наслідки неправильної упаковки вантажів (бій, поломка, деформація, протікання тощо), а також застосування упаковки, яка не відповідає особливостям вантажу, його масі або встановленим стандартам і технічним умовам.

Згідно з п. 5.1 Правил транспортного експедирування вантажів ТОВ "Делівері", завантаження та розвантаження вантажу здійснюється силами і засобами замовника. Експедитор може за погодженням з Замовником взяти на себе вантаження і розвантаження вантажів.

Крім того, Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, із змінами та доповненнями, зокрема Розділом 10 передбачено наступне:

10.1. Перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених Договорів із Замовниками згідно з заявками (додаток 1) або за разовий договір (додаток 2).

10.2. Заявка подається у вигляді та в строки, передбачені Договором.

10.4. Вантаж, який був поданий Замовником у стані, що не відповідає правилам перевезень, і не був приведений у відповідний стан у строк, що забезпечує своєчасне відправлення, вважається неподаним, а перевезення таким, що не здійснилося з вини Замовника.

10.16. Замовник відповідає за всі наслідки неправильного пакування вантажів (бій, поломка, деформація, теча тощо), а також застосування тари й упаковки, що не відповідають властивостям вантажу, його масі або встановленим стандартам і технічним умовам.

Нормами статті 224 Господарського кодексу України установлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Зазначена норма передбачає принцип винності в разі відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування й ушкодження вантажу, який є загальним для всіх видів транспорту. Перевізник несе відповідальність за нестачу, втрату, псування й ушкодження вантажу лише у випадках, коли він винен у несхоронності вантажу. При цьому обов`язок доведення своєї невинуватості лежить на ньому.

Отже, відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов`язаної сторони.

Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися унаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема внаслідок вини перевізника чи відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом.

Стаття 924 ЦК передбачає принципи майнової відповідальності перевізника: він відповідає при наявності його вини (ч. 1 ст. 924 ЦК України) і в межах вартості перевезеного вантажу і багажу (ч. 2 ст. 924 ЦК України). Понад вартість вантажу і багажу перевізник повертає клієнту відповідну провізну плату.

Перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу чи багажу в період здійснення перевезення.

Крім того, він також зобов`язаний доставити вантаж чи багаж у пункт призначення і видати його уповноваженій особі.

Невиконання цього обов`язку тягне відповідальність перевізника, який звільняється від відповідальності тільки у випадках, коли незбереження вантажу стало наслідком обставин, що характеризуються одночасно двома ознаками: 1) усунення цих обставин не залежало від перевізника. Це формулювання слід тлумачити в такий спосіб, що перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу, якщо відповідно до законодавства та договору перевезення він не несе обов`язку усунення зазначених обставин; 2) перевізник не міг запобігти цим обставинам.

Звідси слід зробити висновок про те, що перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу у випадках, коли причиною його незбереження була непереборна сила. Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, що не підлягає під визначення непереборної сили, відповідно до ч. 1 ст. 924 ЦК України не звільняють перевізника від відповідальності за незбереження вантажу.

Таким чином, законодавець покладає на перевізника обов`язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.

Наведена вище позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 907/603/17.

Матеріалами справи підтверджується, що у правовідносинах з позивачем щодо перевезення вантажу особою, яка несе відповідальність за його перевезення, виступає саме відповідач і саме на нього покладено обов`язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальність за незбереження вантажу.

Крім того суд зазначає, що оскільки у п. 2.1. Правил транспортного експедирування вантажів визначено, що вантаж повинен здаватися Вантажовідправником до перевезення, зокрема, в запакованому вигляді, а умовами договору № Д-Т-00069367 чітко визначено, щозамовник зобов`язаний надати вантаж до транспортного експедирування з дотриманням вимог, передбачених Правилами транспортного експедирування вантажів (багажу) ТОВ "Делівері", іншими спеціальними вимогами до вантажу, зокрема належне пакування. У Правилах не визначений порядок перевізника перевіряти належності пакування, а зазначено лише про наявність видимих пошкоджень та відповідно у такому випадку експедитор, у присутності вантажовідправника перевіряє цілісність вантажу, а доказів останнього у матеріалах справи відсутні.

Отже, ураховуючи вищенаведене та беручи до уваги установлені судом обставини та те, що долучені до матеріалів справи документи та пояснення сторін свідчать, що упаковка вантажу (13 листів поліпропілену) не відповідала особливостям вантажу; упаковка позивачем товару у стрейч плівку не забезпечила збереження вантажу під час його транспортування та суперечить умовам п. 2.4.1 договору, вимогам розділу 10 Правилам перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, пунктам 2.1, 3.1, 3.2 Правил транспортного експедирування вантажів ТОВ "Делівері", вимогам чинного законодавства щодо упаковки вантажу, з огляду на що позов задоволенню не підлягає.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Законом України №132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" (набув чинності 17.10.2019), зокрема, внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та установленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зміст оскаржуваного судового рішення містить підстави та нормативне обґрунтування, з яких виходив суд, дійшовши висновків про відмову у задоволенні позову, тому твердження скаржника про їх невмотивованість є безпідставними.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги позивача.

Ураховуючи наведене, рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2023 у справі №910/15044/23 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування відсутні, отже у задоволенні апеляційної скарги позивача належить відмовити.

На строк виготовлення повного тексту постанови вплинуло перебування колегії суддів на підготовці для підтримання кваліфікації у Національній школі суддів України з 08.04.2024 по 12.04.2024.

Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КУНШТОФТЕХНІК УКРАЇНА" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2023 у справі №910/15044/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2023 у справі №910/15044/23 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "КУНШТОФТЕХНІК УКРАЇНА" покласти на позивача.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді В.В. Шапран

С.І. Буравльов