Ухвала

від 20.12.2023 по справі 914/536/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

УХВАЛА

20.12.2023 Справа № 914/536/17

Господарський суд Львівської області у складі судді Галамай О.З., за участю секретаря судового засідання Бараняк Н.Я., розглянувши заяву Львівського національного університету імені Івана Франка про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення строку для пред`явлення його до виконання

у справі № 914/536/17

стягувач: Львівський національний університет імені Івана Франка, м. Львів

боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю „Л-ПРОФІ, м. Львів

За участю представників:

від стягувача: не з`явився;

від боржника: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

На адресу суду від Львівського національного університету імені Івана Франка надійшла заява про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення строку для пред`явлення його до виконання.

Ухвалою суду від 07.12.2023 розгляд заяви призначено на 20.12.2023.

У судове засідання 20.12.2023 стягувач та боржник не з`явились.

Копія ухвали Господарського суду Львівської області від 07.12.2023 надсилалась боржнику на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Однак поштове відправлення не вручене під час доставки, що підтверджується відстеженням із сайту АТ «Укрпошта» за трек-номером 06000674226280.

У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

З урахуванням викладеного, боржник є належним чином повідомлений про розгляд заяви в межах цієї справи.

Розглянувши заяву, проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, враховуючи таке.

На розгляді Господарського суду Львівської області перебувала справа №914/536/17 за позовом Львівського національного університету імені Івана Франка до Товариства з обмеженою відповідальністю „Л-ПРОФІ про стягнення 139 400, 24 грн.

Ухвалою суду від 25.05.2017 провадження у справі припинено у зв`язку з затвердженням судом укладеної сторонами мирової угоди.

Після отримання виконавчого листа №914/536/17 стягувач звертався до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) із заявою про примусове виконання судового рішення.

18.09.2017 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

28.02.2018 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (пункт 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»).

У зазначеній постанові стягувачу роз`яснено право повторного пред`явлення виконавчого документа для виконання в строк до 28.02.2021.

Стягувач знову звернувся із заявою про примусове виконання рішення, однак 31.05.2022 Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу з причин, що здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку належного боржнику на праві власності майна виявилися безрезультатними, оскільки майна, на котре можна звернути стягнення у межах суми боргу не виявлено.

Оскільки виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства та громади, а також те, що доказів належного виконання рішення суду боржником матеріали справи не містять, стягувач просив поновити строк на пред`явлення виконавчого документа до виконання та видати дублікат наказу.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті ухвали, висновки суду.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно з частиною 1 статті 327 Господарського процесуального кодексу України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Частиною 1 статті 329 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України Про виконавче провадження (у редакції станом на дату винесення виконавчого документа) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців

28.02.2018 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа.

Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 12 Закону України Про виконавче провадження строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони (частина 5 статті 12 Закону України Про виконавче провадження).

Тому державний виконавець у постанові від 28.02.2018 зазначив про право повторного пред`явлення виконавчого документа для виконання в строк до 28.02.2021.

Стягувач повторно звернувся із заявою про примусове виконання рішення, однак 31.05.2022 державний виконавець виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу з причин, що здійснені ним заходи щодо розшуку належного боржнику на праві власності майна виявилися безрезультатними, оскільки майна, на котре можна звернути стягнення у межах суми боргу не виявлено.

У постанові Верховного Суду України від 05 жовтня 2016 року у справі № 910/18165/13 та у постанові від 08.12.2022 у справі № 910/6772/14 зазначено, що після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з його пред`явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Стягувач отримав постанову про повернення виконавчого документа від 31.05.2022, оскільки долучає таку до заяви, проте він не зазначив коли саме така була ним отримана.

Однак незважаючи на відсутність такої інформації, суд встановив, що строк пред`явлення виконавчого документа, який повернуто на підставі постанови від 31.05.2022 перервався, тому станом на дату подання заяви не є пропущений.

Такий строк (3 роки) почався заново з дати отримання стягувачем постанови від 31.05.2022.

Враховуючи викладене, відсутні підстави для поновлення строку виконавчого документа, оскільки такий не є пропущений.

Відповідно до пункту 19.4 розділу Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Суд звертає увагу стягувача, що для мети отримання дубліката наказу, виданого на виконання чинного судового рішення, стягувач не повинен доводити фізичної втрати оригіналу наказу, а має доводити відсутність у нього виконавчого документу, який йому було видано, та, як наслідок, відсутність у нього можливості звернутися до органів виконання, оскільки його прагненням є виконання чинного судового рішення.

Поряд з цим, додатком № 1 до заяви стягувач зазначив та подав суду належним чином засвідчену копію ухвали Господарського суду Львівської області від 25.05.2017 у справі № 914/536/17 та ствердив, що оригінал знаходиться у ЛНУ імені Івана Франка.

Тобто стягувач не втратив виконавчий документ та має його оригінал, що надає йому можливість пред`явити його до виконання ще раз.

Враховуючи викладене, у задоволенні заяви стягувача слід відмовити.

Керуючись статтями 234, 326-329, пунктом 19.4 розділу Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви Львівського національного університету імені Івана Франка про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення строку для пред`явлення його до виконання відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України та оскаржується в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 25.12.2023.

Суддя Галамай О.З.