Постанова

від 28.11.2023 по справі 183/8622/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7433/23 Справа № 183/8622/21 Головуючий упершій інстанції: Дубовенко І. Г. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2023 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого Красвітної Т.П.,

суддів: Єлізаренко І.А., Свистунової О.В.,

за участю секретаря Сахарова Д.О.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Дніпро цивільнусправу заапеляційною скаргою ОСОБА_1 нарішення Новомосковськогоміськрайонного судуДніпропетровської областівід 29травня 2023року посправі запозовом ОСОБА_1 до Новомосковськоїміської ради, ОСОБА_2 ,треті особи:приватний нотаріусНовомосковського районногонотаріального округуПрацевич ВікторіяВасилівна,приватний нотаріусНовомосковського міськогонотаріального округуШевченко ОлександрМихайлович,Головне управлінняДержгеокадастру уДніпропетровській області,в особіНовомосковського відділуГоловного управлінняДержгеокадастру уДніпропетровській області,про скасуваннярішень,визнання прававласності впорядку спадкування,витребування майната зазустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 ,Новомосковської міськоїради провизнання незаконнимта скасуваннярішення,скасування державногоакту направо приватноївласності наземлю,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що він є єдиним спадкоємцем за законом після батька - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадщина, що залишилася після смерті його батька, крім іншого, складається з житлового будинку за адресою по АДРЕСА_1 та земельної ділянки за цією ж адресою з кадастровими номером 1211900000:03:006:0214, площею 0,1481 га, яка фактично поділена на дві земельні ділянки з кадастровими номерами 1211900000:03:006:0214, площею 0,1000 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, та земельної ділянки, площею 0.0481 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку (кадастровий номер не визначено) за рішенням Новомосковської міської ради №1036 від 23.10.1996. 24 жовтня 2019 року ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом НОВ №559746 від 24.10.2019 року за реєстровим №1182, на підставі якого він є власником житлового будинку за вказаною адресою. 18 березня 2021 року він отримав свідоцтво про право на спадщину за законом НРА №008824 від 18.03.2021 року за реєстровим №305, на підставі якого він є власником земельної ділянки з кадастровими номером 1211900000:03:006:0214. Щодо земельної ділянки, площею 0,0481 га за цією ж адресою нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину через те, що при перевірці кадастровим реєстратором встановлено перетин ділянок з ділянкою 1211900000:03:006:0010; площа співпадає на 94,7321%; перетин ділянок з ділянкою 1211900000:03:006:0194; площа співпадає на 0,3633%. Спадкодавцю ОСОБА_3 належала земельна ділянка площею 0,1481 га, на підставі державного акту на право власності на землю Серія ДП Нм№00287, виданого 03.03.1995 та рішення Новомосковської міської ради від 18.01.1995 №40, та від 23.10.1996 №1036. Щодо цієї земельної ділянки існував цивільно-правовий спір між ОСОБА_3 , АТ «Інтерпайп НМТЗ» та Новомосковською міською радою у цивільній справі №183/2691/16-ц, який вирішений на користь ОСОБА_3 , яким право АТ «Інтерпайп НМТЗ» постійного користування земельною ділянкою скасовано. Тому саме за спадкодавцем ОСОБА_3 було визнано право на спірну земельну ділянку, яку він отримав у встановлений законом спосіб, а тому вона увійшла у спадкову масу, на яку має право позивач. Рішенням Новомосковської міської ради від 29 травня 2020 року №1294 (пункт 4) припинено право постійного користування земельною ділянкою та втрачено чинність державного акту на право постійного користування землею, виданий АТ «Інтерпайп Новомосковський трубний завод» згідно з рішенням виконавчого комітету Новомосковської міської ради народних депутатів від 17.04.1996 №377 (Бланк ІІ-ДП №003403) на земельну ділянку площею 0,7404 га (кадастровий номер 1211900000:03:006:0010), розташовану за адресою по АДРЕСА_2 , зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 04.09.1996 за НМ №0138. Пунктом 4.1. цього рішення, вирішено передати земельну ділянку «комунальної власності» площею 0,7404 га по АДРЕСА_2 до територіальної громади м.Новомосковська шляхом укладання акту приймання передачі земельної ділянки. Пунктом 6 рішення визначено внести зміни в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та в Державний земельний кадастр. Позивач вважає, що пунктом 4.1. зазначеного рішення органу місцевого самоврядування порушені права позивача, адже Новомосковська міська рада, будучи стороною цивільного спору в справі №183/2691/16-ц, достеменно знала, що спір про земельну ділянку вирішено на користь спадкодавця ОСОБА_3 , що був титульним власником земельної ділянки відповідно до державного акту на право власності на землю Серія ДП Нм№00287, виданого 03.03.1995 відповідно до рішення Новомосковської міської ради від 18.01.1995 №40, та від 23.10.1996 №1036. Незаконним є також і акт приймання передачі земельної ділянки, який є похідним від цього рішення №1294. Згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка, яку позивач прийняв у спадщину за державним актом на право приватної власності на землю серії ДП Нм №00287, виданого Новомосковською міською радою 03.03.1995 та яка закоординована за кадастровим номером №1211900000:03:006:0010, передана в оренду ОСОБА_2 строком до 06.07.2025 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 53070354 від 10.07.2020. Підставою для державної реєстрації зазначено витяг з Рішення XXVII сесії VII скликання «Про надання земельних ділянок в користування на умовах оренди» №1287, виданої 29.05.2020 Новомосковською міською радою. Відповідно до пункту 7 зазначеного Рішення №1287 громадянину ОСОБА_2 надана земельна ділянка в користування на умовах оренди загальною площею 0,7404 га, кадастровий номер земельної ділянки 1211900000:03:006:0010, яка розташована за адресою по АДРЕСА_2 , для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код КВЦПЗ 11.02), земельна ділянка під насосною станцією 1-го підйому, терміном на 5 (п`ять) років. Зазначений пункт рішення порушує права позивача на спірну земельну ділянку, адже ця земельна ділянка закоординована в межах земельної ділянки, яку він успадкував після смерті батька ОСОБА_3 . Таким чином, Новомосковська міська рада незаконно присвоїла та розпорядилася земельною ділянкою, яка належитьпозивачу як спадкоємцюмайнових прав після смерті ОСОБА_3 . Саме наявність такого запису в державному реєстрі перешкоджає позивачу, який відповідно до ст. 55 ЦПК України є правонаступником батька, закоординувати свою земельну ділянку, площею 0,0481 га, у державному земельному кадастрі, отримати кадастровий номер та отримати свідоцтво про право на спадщину за законом. Вважає неправомірною відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на зазначену земельну ділянку, тому що є спадкоємцем за законом, має правовстановлюючий документ. Тому, уточнивши позовні вимоги, позивач за первісним позовом просив:

визнати незаконним та скасувати Рішення ХХVІІ сесії VІІ скликання Новомосковської міської ради №1294 від 29.05.2020 року «Про припинення права постійного користування землею» в частині п. 4.1 щодо передачі земельної ділянки 1211900000:03:006:0010, площею 0,7404 га, по АДРЕСА_1 як комунальної власності до територіальної громади м.Новомосковська, а також акту приймання-передачі земельної ділянки, як похідного документа, складеного відповідно до п. 4.1 цього рішення №1294 від 29.05.2020 року;

визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 52386905 від 26.05.2020 року про право власності за Територіальною громадою міста Новомосковська Дніпропетровської області на земельну ділянку кадастровий номер 1211900000:03:006:0010 та відповідне рішення Новомосковської міської ради;

визнати незаконним та скасувати Рішення ХХVІІ сесії VІІ скликання Новомосковської міської ради № 1287 від 29.05.2020 року «Про надання земельних ділянок в користування на умовах оренди» в частині п.7 щодо надання ОСОБА_2 в користування на умовах оренди земельної ділянки кадастровий номер 1211900000:03:006:0010 площею 0,7404 га;

визнати за ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 в порядку спадкування за законом після батька ОСОБА_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельну ділянку площею 0,0481 га для будівництва і обслуговування житлового будинку за адресою по АДРЕСА_1 відповідно до державного акту на право власності на землю Серії ДП Нм №00287 та Рішення Новомосковської міської ради Дніпропетровської області №1036 від 23.10.1996 року;

витребувати від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0481 га для будівництва і обслуговування житлового будинку за адресою по АДРЕСА_1 відповідно до державного акту на право власності на землю Серії ДП Нм №00287 та Рішення Новомосковської міської ради Дніпропетровської області №1036 від 23.10.1996 року, яка перетинається з земельною ділянкою кадастровий номер 1211900000:03:006:0010, державна реєстрація на яку скасована (а.с. 4-9 т.1, 46-53, 84-91 т.2).

19 квітня 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом, обґрунтовуючи його тим, що він на підставі договору купівлі-продажу від 05 травня 2020 року, укладеного з АТ «Інтерпайп НМТЗ», як продавцем, є власником насосної станції 1-го підйому, що розташована за адресою по АДРЕСА_1 . Після придбання вказаної насосної станції ОСОБА_2 було укладено з Новомосковською міською радою договір оренди земельної ділянки, площею 0,7404 га, кадастровий номер 1211900000:03:006:0010, яка розташована за вказаною адресою. У свою чергу, 18 січня 1995 року рішенням виконавчого комітету Новомосковської міської ради народних депутатів Дніпропетровської області №40 ОСОБА_3 було приватизовано земельну ділянку площею 900 м.кв. за адресою по АДРЕСА_1 . На підставі цього рішення ОСОБА_3 отримав Державний акт на право приватної власності на землю ДП №00287 від 03.03.1995 року. Але в Державному акті, всупереч рішенню виконкому від 18.01.1995 року, площа зазначена 0,1 га, тобто 1000 м.кв. 23 жовтня 1996 року на підставі Рішення виконавчого комітету Новомосковської міської ради народних депутатів №1036 ОСОБА_3 передано у приватну власність земельну ділянку, площею 0,1481 га, за адресою по АДРЕСА_1 . На підставі цього другого рішення в Державному акті, на схемі земельної ділянки, була домальована земельна ділянка площею 0,1481 га, без внесення інформації стосовно адреси цієї земельної ділянки. На момент прийняття рішення міської ради від 23.10.1996 року №1036 діяв Земельний кодекс України від 18.12.1990 року №561-XII, відповідно до статті 67 якого розмір ділянок, що передаються громадянам у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку у містах повинен бути не більше 0,1 га. ОСОБА_3 за життя проект відведення земельної ділянки, площею 0,1481 га., не виготовлявся, на узгодження Новомосковської міської ради не надавався, навіть не був отриманий дозвіл на виготовлення проекту відводу земельної ділянки. Відомості про зазначену земельну ділянку були просто внесені в Державний акт без реєстрації в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю, з грубими порушеннями законодавства. В зв`язку із смертю ОСОБА_3 , позов пред`являється його спадкоємця - ОСОБА_1 . Рішення міської ради від 23.10.1996 року №1036 «Про передачу у власність гр. ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,1481 га.» порушує право власності та право користування земельною ділянкою позивача за зустрічним позовом на насосну станцію 1-го підйому та земельну ділянку площею 0,7404 га, яка належить йому на праві користування, на підставі Договору оренди земельної ділянки. Тому ОСОБА_2 просив визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Новомосковської міської ради народних депутатів «Про передачу у приватну власність земельної ділянки гр. ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 » № 1036 від 23.10.1996 року; частково скасувати Державний акт на право приватної власності на землю ДП № 00287, виданий ОСОБА_3 03 березня 1995 року, в частині земельної ділянки, площею 0,1481 га, по АДРЕСА_1 (а.с. 227-231 т.1).

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2023 року в задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права та порушення норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог з ухваленням у скасованій частині нового судового рішення про задоволення його позову в повному обсязі (а.с. 223-237 т.2).

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого суду в оскаржуваній частині, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що 03 березня 1995 року ОСОБА_3 був виданий державний акт на право приватної власності на землю серії ДП НМ №00287, на підставі рішення Новомосковської міської Ради народних депутатів №40 від 18 січня 1995 року, а саме на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , площею 0,10 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку в межах міста. Акт зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №197 від 03.03.1995 року (а.с. 22, 33, 206 т.1).

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Новомосковської міської Ради народних депутатів Дніпропетровської області від 23 жовтня 1996 року №1036, вирішено передати у приватну власність земельну ділянку під будівництво індивідуального житлового будинку гр. ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 , площею 0,1481 га (а.с. 26 т.1).

Пунктом 2 вказаного вище рішення від 23 жовтня 1996 року №1036 зазначено, що при проведенні інвентаризації та видачі державного акту площа земельної ділянки може бути скорегована.

У Державному акті на право приватної власності на землю серії ДП НМ №00287 від 03.03.1995 року внесені відомості у графі «Зміни у межах і розмірах земельної ділянки», номер рішення, на підставі якого внесені зміни «№1036 від 23.10.96 р.», площа «0,1481». Відомості про те, що право власності на земельну ділянку за вказаною вище адресою розміром 0,1481 га зареєстроване у встановленому законом порядку, який діяв на час прийняття рішення, або зареєстроване у встановленому законом порядку пізніше відсутні (а.с. 22, 33, 206 т.1).

Встановлено, що рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 листопада 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2017 року, в цивільній справі №183/2691/16-ц задоволено позов ОСОБА_3 до ПАТ «Інтерпайп НМТЗ», виконавчого комітету Новомосковської міської ради, Управління Держгеокадастру у Новомосковському районі Дніпропетровської області. Визнано недійсним державний акт серії ІІ-ДП №003403 на право постійного користування землею, виданий Новомосковському трубному заводу 04 вересня 1996 року. Вирішено також скасовувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,7404 га, кадастровий номер 1211900000:03:006:0010. Зобов`язано Управління Держгеокадастру у Новомосковському районі Дніпропетровської області внести до Державного земельного кадастру відповідні зміни щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 0,7404 га, кадастровий номер 1211900000:03:006:0010 (а.с. 82-84, 85-86 т.1).

Постановою Верховного Суду від 27 листопада 2019 року (провадження №61-20782св18) рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09.11.2016 та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26.01.2017 частково скасовано в частині зобов`язання Управління Держгеокадастру у Новомосковському районі Дніпропетровської області внести до Державного земельного кадастру відповідні зміни щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 0,7404 га, кадастровий номер 1211900000:03:006:0010. В іншій частині рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09.11.2016 та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26.01.2017 залишено без змін (а.с. 87-91 т.1).

Зокрема, у постанові Верховного Суду від 27 листопада 2019 року встановлено, що « ОСОБА_3 на підставі рішення Виконавчого комітету Новомосковської міської ради народних депутатів Дніпропетровської області від 18 січня 1995 року № 40 відповідно до державного акта серії ДП м № 00287, виданого 03 березня 1995 року, передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,10 га в межах згідно з планом, що розташована на території Новомосковської міської ради, цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку в межах міста. 20 березня 1996 року рішенням Виконавчого комітету Новомосковської міської ради народних депутатів Дніпропетровської області ОСОБА_3 також надано у постійне користування для городу земельну ділянку площею 0,0481 га згідно з планом тимчасового користування, на підставі якого між Новомосковською міською радою народних депутатів Дніпропетровської області та ОСОБА_3 був укладений договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) строком на 3 роки, зареєстрований у Книзі записів договорів на право тимчасового користування землею 17 червня 1996 року № 88.», а також, що « ОСОБА_3 передано у тимчасове користування земельну ділянку площею 0,0481 га на підставі договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 17 червня 1996 року, який був укладений на підставі рішення Виконавчого комітету Новомосковської міської Ради народних депутатів Дніпропетровської області від 20 березня 1996, а ПАТ «Інтерпайп Новомосковський трубний завод» була надана на праві постійного користування земельна ділянка площею 0,7404 га пізніше, а саме 04 вересня 1996 року.».

Зазначене вище підтверджується також копією договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) - земельною ділянкою площею 0,0481 га строком на 3 роки, укладеного між Новомосковською міською радою народних депутатів Дніпропетровської області та ОСОБА_3 , зареєстрованого у Книзі записів договорів на право тимчасового користування землею 17 червня 1996 року №88 (а.с. 37-39 т.1).

Факт перебування спірної земельної ділянки площею 0,0481 га у користуванні ОСОБА_3 на підставі договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 17 червня 1996 року, який був укладений на підставі рішення Виконавчого комітету Новомосковської міської Ради народних депутатів Дніпропетровської області від 20 березня 1996 року, не спростований позивачем за первісним позовом; вказаними вище судовими рішеннями, що набрали законної сили, встановлено факт наявності у ОСОБА_3 , протягом певного періоду, права на тимчасове користування спірною земельною ділянкою площею 0,0481 га.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Новомосковським міськрайонним відділом ДРАЦС ГТУЮ у Дніпропетровській області 13.03.2019 року (а.с. 18).

Відповідно до повної копії спадкової справи №20/2019, заведеної приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Шевченком О.М. після ОСОБА_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , із заявою про прийняття спадщини 26.03.2019 року звернувся позивач ОСОБА_1 , який є сином спадкодавця, що підтверджується копією свідоцтва про народження № НОМЕР_3 , виданого 19.10.1967 року Дніпровським відділом ЗАГС м. Дніпродзержинська (а.с. 171, 179 т.1).

ОСОБА_4 подала 26.03.2019 року нотаріусу заяву про відмову від прийняття спадщини після чоловіка - ОСОБА_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь позивача - ОСОБА_1 (а.с. 171 зворот т.1).

Згідно довідки про склад сім`ї №3289 від 20.09.2019 року, виданої Виконавчим комітетом Новомосковської міської ради, ОСОБА_3 по день смерті був зареєстрований за адресою по АДРЕСА_1 ; разом з ним на день смерті проживали ОСОБА_4 (дружина), ОСОБА_1 (син), ОСОБА_5 (онук) (а.с. 178 зворот т. 1).

Приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Шевченком О.М. позивачу за первісним позовом видані, зокрема, наступні свідоцтва про право на спадщину за законом після ОСОБА_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 :

бланк серіїНОМЕР_4 від 24.10.2019 року за реєстровим №1182 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою по АДРЕСА_1 (а.с. 189 т.1);

бланк серії НРА №008824 від 18.03.2021 року за реєстровим №305 на земельну ділянку з кадастровими номером 1211900000:03:006:0214, площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с. 210 т.1).

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 09.03.2021, що міститься у спадковій справі, 09.03.2021 року Відділом у Новомосковському районі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області зареєстровані відомості про земельну ділянку з кадастровими номером 1211900000:03:006:0214, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площа якої становить 0,1000 га, на підставі Державного акту від 03.03.1995 ДП Нм 000287, виданого згідно рішення Новомосковської міської ради від 18.01.1995 №40 (а.с. 207-209 т.1).

19 березня 2021 року постановою приватного нотаріуса Новомосковського МНО Шевченком О.М. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 0,0481 га по АДРЕСА_1 після спадкодавця ОСОБА_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з відсутністю документів (достовірних відомостей), що підтверджують право власності на вказану земельну ділянку у зазначеному вище розмірі (а.с. 81, 211 зворот т.1).

Також встановлено, що рішенням Новомосковської міської ради від 29 травня 2020 року №1294 вирішено, зокрема, припинити право постійного користування земельною ділянкою та вважати таким, що втратив чинність державний акт на право постійного користування землею, виданий АТ «Інтерпайп Новомосковський трубний завод» згідно з рішенням виконавчого комітету Новомосковської міської ради народних депутатів від 17.04.1996 №377 (Бланк ІІ-ДП №003403) на земельну ділянку площею 0,7404 га (кадастровий номер 1211900000:03:006:0010) розташовану за адресою АДРЕСА_2 , зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 04.09.1996 за НМ №0138 (пункт 4); передати земельну ділянку комунальної власності площею 0,7404 га по АДРЕСА_2 до територіальної громади м.Новомосковська шляхом укладання акту приймання передачі земельної ділянки (пункт 4.1); відповідним установам внести зміни в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та в Державний земельний кадастр (пункт 6) (а.с. 223 т.1).

ОСОБА_2 (позивач за зустрічним позовом) на підставі договору купівлі-продажу від 05 травня 2020 року, укладеного з АТ «Інтерпайп НМТЗ», як продавцем, посвідченого приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Працевич В.В. за №437, є власником нерухомого майна - насосної станції 1-го підйому, яка розташована за адресою по АДРЕСА_1 (а.с. 236 т.1).

Рішенням Новомосковської міської ради №1287 від 29.05.2020, в зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно, зокрема, ОСОБА_2 (пункт 7) надана земельна ділянка в користування на умовах оренди загальною площею 0,7404 га, кадастровий номер земельної ділянки 1211900000:03:006:0010, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код КВЦПЗ 11.02), земельна ділянка під насосною станцією 1-го підйому, терміном на 5 (п`ять) років (а.с. 27 т.1).

06 липня 2020 року між Новомосковською міською радою та ОСОБА_2 , на підставі вказаного вище рішення №1287 від 29.05.2020, укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,7404 га, кадастровий номер 1211900000:03:006:0010, яка розташована у АДРЕСА_2 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код КВЦПЗ 11.02), земельна ділянка під насосною станцією 1-го підйому, терміном на 5 (п`ять) років (а.с. 238 т.1).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10.07.2020 №215880378, право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 1211900000:03:006:0010 зареєстроване 06.07.2020 року за ОСОБА_2 строком до 06.07.2025, згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області Нероди Д.Д. індексний номер 53070354 від 10.07.2020, на підставі рішення XXVII сесії VII скликання «Про надання земельних ділянок в користування на умовах оренди» №1287 від 29.05.2020 та договору оренди від 06.07.2020 (а.с. 239 т.1).

ОСОБА_1 , звертаючись до суду з первісним позовом, посилається на те, що він не може отримати свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку площею 0.0481 га зпо АДРЕСА_1 після спадкодавця померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 через те, що земельна ділянка з кадастровим номером 1211900000:03:006:0010 перетинається із земельною ділянкою, спадкові права на яку він оформлює після смерті батька ОСОБА_3 . Однак, такі доводи позивача за первісним позовом не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Набуття прав за спірну земельну ділянку відбувалося до набрання чинності Земельного кодексу України 2001 року, а тому застосуванню підлягають положення Земельного кодексу 1990 року №561-XII.

Частиною третьою статті 6 Земельного кодексу України 1990 року №561-XII встановлено, що передача земельних ділянок у власність громадян провадиться місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безплатно.

За змістом частини першої статті 22 ЗК України 1990 року №561-XII, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі на місцевості і одержання документа, що посвідчує це право.

Право власності посвідчується державними актами, як видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (ч. 1 ст. 23 ЗК України 1990 року №561-XII).

Частиною 1 ст. 24 ЗК України 1990 року №561-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором.

За положеннями статті 43 Земельного кодексу України 1990 року №561-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), що права власників земельних ділянок і землекористувачів охороняються законом. Припинення права власності на земельну ділянку або права користування земельною ділянкою чи її частиною може мати місце лише у випадках, передбачених статтями 27 і 28 цього Кодексу. Втручання в діяльність власників земельних ділянок і землекористувачів, пов`язану з використанням землі, з боку державних, господарських та інших органів і організацій забороняється, за винятком випадків порушення власниками землі та землекористувачами земельного законодавства. Права власників земельних ділянок і землекористувачів можуть бути обмежені лише у випадках, передбачених цим Кодексом (ч.ч. 1-4 статті).

Відповідно до ст. 44 Земельного кодексу України 1990 року №561-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порушені права власників земельних ділянок і землекористувачів підлягають поновленню. Поновлення прав власників земельних ділянок і землекористувачів здійснюється Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції, судом, арбітражним судом або третейським судом.

Згідно з п. 7 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України 2001 року, громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Декретом КМУ від 26.12.1992 №15/92 «Про приватизацію земельних ділянок», постановлено, зокрема, сільським, селищним, міським Радам народних депутатів забезпечити передачу протягом 1993 року громадянам України у приватну власність земельних ділянок, наданих їм для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, у межах норм, установлених Земельним кодексом України (п. 1).

Пунктом третім вказаного вище Декрету установлено, що право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених статтею 1 цього Декрету, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.

Відповідно до п. 1.1 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею, затвердженої Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах №28 від 15.04.1993 (яка були чинною на час видачі Державного акту на право приватної власності на землю серії ДП НМ №00287 від 03.03.1995 року та рішення Виконавчого комітету Новомосковської міської Ради від 23.10.1996 року №1036), право власності на землю посвідчується державними актами про право приватної власності на землю.

Державні акти на право колективної власності на землю, право приватної власності на землю, право постійного користування землею видаються і реєструються тією сільською, селищною, міською, районною Радою народних депутатів, яка прийняла рішення про передачу земельної ділянки у власність або надання її у постійне користування. Якщо рішення про передачу (надання) земельної ділянки прийняте обласною Радою народних депутатів або Верховною Радою України, то видача і реєстрація державних актів здійснюється районною Радою народних депутатів (п. 3.1 Інструкції №28 від 15.04.1993, з відповідними змінами).

Пунктом 3.2 вказаної вище інструкції визначено, що державні акти на право приватної власності на землю у Книзі записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю за формою згідно з додатком N2.

Договори на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) реєструються у Книзі реєстрації договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) за формою згідно з додатком N5 (п. 3.3 Інструкції №28 від 15.04.1993).

Книги записів (реєстрації) державних актів і договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) ведуться виконавчими органами відповідних сільських, селищних, міських Рад народних депутатів (міст обласного підпорядкування), відділами земельних ресурсів районних державних адміністрацій, управліннями земельних ресурсів Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій. Ці книги шнуруються, засвідчуються підписами голови відповідної Ради народних депутатів, інженером-землевпорядником місцевої Ради, скріплюються гербовою печаткою Ради (п. 3.4 Інструкції №28 від 15.04.1993).

Пунктом 3.5 Інструкції №28 від 15.04.1993, з відповідними змінами, передбачено, що у разі зміни меж, розміру, цільового призначення та умов надання земельних ділянок, що відбулися після видачі державного акта, до нього вносяться ці зміни, які фіксуються на плані зовнішніх меж і на останній сторінці державного акта. Зміни на плані зовнішніх меж викреслюються чорною тушшю, а старі межі перекреслюються червоною тушшю. Всі зміни вносяться одночасно в обидва примірники державного акта. Кожний запис про зміну меж, площі, цільового призначення та умов надання земельної ділянки посвідчується інженером-землевпорядником сільської, селищної, міської Ради народних депутатів або відділу земельних ресурсів районної державної адміністрації.

Судом установлено, що за життя ОСОБА_3 , на підставі рішення Новомосковської міської Ради народних депутатів №40 від 18 січня 1995 року, був виданий 03 березня 1995 року Державний акт на право приватної власності на землю серії ДП НМ №00287, площею 0,10 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку в межах міста, по АДРЕСА_1 , який у встановленому порядку зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №197 від 03.03.1995 року.

Суду непредставлено належнихта допустимихдоказів,що напідставірішення виконавчого комітету Новомосковської міської ради №1036 від 23.10.1996 за життя ОСОБА_3 було зареєстроване право власності за цією ж адресою по АДРЕСА_1 на земельну ділянку ще на 0,0481 га; клопотання про витребування відповідних доказів судом - не заявлено, що підтверджується матеріалами справи, звукозаписом та протоколом судового засідання.

У наявному у позивача примірнику зазначеного вище Державного акту НМ №00287 від 03.03.1995 року містяться відомості у графі «Зміни у межах і розмірах земельної ділянки», номер рішення, на підставі якого внесені зміни «№1036 від 23.10.96 р.», площа «0,1481». Відомості про те, що право власності на земельну ділянку площею 0,1481 га зареєстроване у встановленому законом порядку, який діяв на час прийняття рішення, або зареєстроване у встановленому законом порядку пізніше відсутні (а.с. 22, 33, 206 т.1).

Також, у Державному акті НМ №00287 від 03.03.1995 року на плані зовнішніх меж не здійснено внесення змін у відповідності до пункту 3.5 Інструкції №28 від 15.04.1993, яка була чинною на час прийняття рішення виконавчого комітету Новомосковської міської ради №1036 від 23.10.1996, а саме в частині того, що зміни на плані зовнішніх меж викреслюються чорною тушшю, а старі межі перекреслюються червоною тушшю.

У пункті 2 рішенняНовомосковської міської Ради від 23 жовтня 1996 року №1036 зазначено, що при проведенні інвентаризації та видачі державного акту площа земельної ділянки може бути скоректована.

У наданійпозивачем технічнійдокументації ізземлеустрою щодовстановлення межземельної ділянкив натурі(намісцевості) ОСОБА_3 ,виготовленій ТОВДніпроземсервіс 28.12.2014року,в актіприйомки-передачімежових знаківна зберіганнявідсутні підписи усіх суміжнихкористувачів пропогодження меж,зокрема,щодо суміжних земель Новомосковськоїміської ради(а.с.51т.1).

Більше того, як встановлено судом, між Новомосковською міською радою та ОСОБА_3 був укладений договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) - земельною ділянкою площею 0,0481 га строком на 3 роки, який зареєстрований у Книзі записів договорів на право тимчасового користування землею 17 червня 1996 року №88 (а.с. 37-39 т.1).

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Відповідно до положень статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ст. 1223 цього Кодексу право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст. 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

За змістом статті 1225 ЦК України, в редакції, що діяла на час відкриття спадщини, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Стаття 1258 ЦК України встановлює, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово, кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу

За положеннями статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частиною 1 статті 1269 ЦК України, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 1268, ч. 1,5 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу за місцем відкриття спадщини. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною.

Частиною третьою статті 1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статті 1270 цього Кодексу (шість місяців), він не заявив про відмову від неї.

Крім того, згідно з пунктом «г» частини першої статті 81 ЗК України 2001 року № 2768-III, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності таких юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження меж земельної ділянки із власниками чи користувачами суміжних земельних ділянок; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; державна реєстрація права власності на земельну ділянку.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органи місцевого самоврядування відмовили спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування, до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши, що ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину після свого батька ОСОБА_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ; приймаючи до уваги недоведеність позивачем за первісним позовом факту входження до спадкової маси права власності на земельну ділянку площею 0,0481 га для будівництва і обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 ; встановивши, зокрема, відсутність реєстрації за спадкодавцем на час відкриття спадщини права власності на спірну земельну ділянку площею 0,0481 га для будівництва і обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 , - колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення первісних позовних вимог щодо визнання за ОСОБА_1 права власності на вказану земельну ділянку в порядку спадкування за законом.

Оскільки позивачза первіснимпозовом недовів наявністьпідстав длявизнання заним прававласності впорядку спадкуванняна земельнуділянку площею0,0481га для будівництваі обслуговуванняжитлового будинку по АДРЕСА_1 , - похідні вимоги первісного позову про визнання частково незаконними та часткове скасування рішень Новомосковської міської ради №1294 від 29.05.2020 року, №1287 від 29.05.2020 рок, визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав №52386905 від 26.05.2020 року, витребування земельної ділянки - задоволенню не підлягають; порушення прав позивача за первісним позовом не доведено.

Обґрунтування апеляційної скарги, що спадкодавцем за життя було завершено процедуру приватизації спірної земельної ділянки, на підтвердження чого наявний державний акт від 03.03.1995 й рішення Новомосковської міської ради від 18.01.1995 №40, від 23.10.1996 №1036, - є безпідставним та зводиться до переоцінки доказів. Вказаним письмовим документам, у тому числі державному акту, була надана належна оцінка судом, в сукупності з наданими сторонами доказами.

Посилання апелянта на встановлення в іншій цивільній справі №183/2691/16 факту належності спадкодавцю ОСОБА_3 права на спірну земельну ділянку є безпідставним.

У зазначеній вище справі судами установлено, зокрема, що 20 березня 1996 року рішенням Виконавчого комітету Новомосковської міської ради народних депутатів Дніпропетровської області ОСОБА_3 також надано у постійнекористування длягороду земельну ділянку площею 0,0481 га згідно з планом тимчасового користування, на підставі якого між Новомосковською міською радою народних депутатів Дніпропетровської області та ОСОБА_3 був укладенийдоговір направо тимчасовогокористування землею (в тому числі на умовах оренди) строком на 3 роки, зареєстрований у Книзі записів договорів на право тимчасового користування землею 17 червня 1996 року № 88.

Отже, судовими рішеннями у справі №183/2691/16 факт належності на праві власності ОСОБА_3 за життя спірної земельної ділянки не встановлювався.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія звертає увагу, що рішення місцевого суду, згідно змісту апеляційної скарги, оскаржене лише в частині відмови в задоволенні первісних позовних вимог ОСОБА_1 , тому суд апеляційної інстанції справу в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 не переглядає, згідно вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України.

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (п.п. в) п. 4) ч. 1 ст. 382 ЦПК України).

Згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №0.0.3080985190.1 від 05.07.2023, що долучена до матеріалів справи разом з апеляційною скаргою, сума судового збору в розмірі 6936,61 грн. сплачена ОСОБА_1 при поданніапеляційної скарги на невірний рахунок - НОМЕР_5 , замість правильного НОМЕР_6 .

Якщо факт недоплати судового збору з`ясовано судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд залежно від конкретних обставин справи може: зобов`язати позивача (заявника) доплатити належну суму судового збору і подати суду відповідні докази у встановлений ним строк та за необхідності оголосити перерву в її розгляді; у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору або ж залишити позов (заяву, скаргу) без розгляду (п. 28 постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 №10).

Враховуючи відмову в задоволенні первісних позовних вимог у повному обсязі, з ОСОБА_1 в дохід держави підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 6936,60 грн. ((908,0 грн. + 908,0 грн. + 908,0 грн. + 908,0 грн. + 992,4 грн) х 150%), у відповідості до ставок судового збору, які діяли на час подання відповідних процесуальних документів (позовної заяви, уточненої позовної заяви та апеляційної скарги).

Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Новомосковського міськрайонногосуду Дніпропетровськоїобласті від29травня 2023року воскаржуваній частині залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в дохід держави судовий збір у розмірі 6936 (шість тисяч дев`ятсот тридцять шість) грн. 60 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді І.А. Єлізаренко

О.В. Свистунова