Постанова

від 25.12.2023 по справі 296/9232/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №296/9232/23 Головуючий у 1-й інст. Рожкова О.С.

Категорія 57 Доповідач Трояновська Г. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі:

Головуючого - судді Трояновської Г.С.

суддів: Борисюка Р.М.,Павицької Т.М.,

з участю секретаря судового засідання Нестерчук М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу № 296/9232/23 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Житомирської міської ради, Житомирської міської ради про визнання незаконними рішень, дій та бездіяльності, які полягають у незаконній відмові здійснити контроль за використанням земельних ділянок

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 26 вересня 2023 року, постановлену під головуванням судді Рожкової О.С. у м. Житомирі

в с т а н о в и в:

У вересні2023року ОСОБА_1 звернулася досуду ізпозовом,назву якогозазначила про судовий захистпорушених цивільнихправ таінтересів незаконнимвикористанням земельнихділянок тапросила визнатинезаконними рішення,дії табездіяльність Виконавчогокомітету Житомирськоїміської ради,Житомирської міської ради при розгляді питань із землеустрою та стягнути з відповідачів на свою користь 40 000,00 грн моральної шкоди.

В обгрунтування позову вказувала, що 22 липня 2021 року вона звернулася із заявою до ГУ Держгеокадастру у Житомирській області із заявами про здійснення обстеження земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: ділянки під житлове будівництво та ділянки під садівництво. Посилалася на те, що виконавчим органом місцевої ради здійснено істотне порушення законодавства, що полягає у незаконній відмові у здійсненні контролю щодо використання вказаних вище земельних ділянок, чим порушено її цивільні права. Вказувала, що порушення законодавства полягають у недодержанні вимог закону, а саме незаконній відмові здійснити контроль, щодо земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 , під житлове будівництво та під садівництво, які використовуються без проекту землеустрою, без плану відведення земельної ділянки та без кадастрового плану.Вказала, що внаслідок таких неправомірних дій відповідачів їй спричинено моральну шкоду, яку вона оцінює у 40000 гривень, адже вона зазнала погіршення стану здоров`я, перенесла душевні страждання та була позбавлена можливості реалізовувати звички та бажання, що призвело до погіршення стосунків з оточуючими та інші негативні наслідки.

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 26 вересня 2023 року відмовлено у відкритті провадження у справі та роз`яснено позивачу, що спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що висновки суду не відповідають обставинам позовної заяви, оскільки суд першої інстанції незаконно змінив суть її позовної заяви, вдався до надмірного формалізму при трактування її вимог. Судом застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвели до постановлення помилкової ухвали та не застосовано норми закону, що підлягають застосуванню при розгляді питання про відкриття провадження у справі. Вважає, що вказані позовні вимоги стягнення моральної шкоди підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства. Зазначає, що її позбавлено права на захист своїх порушених інтересів.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Представник виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області до апеляційного суду не з`явився, направив до суду заяву про розгляд справи без участі представника виконавчого комітету Житомирської міської ради.

Житомирська міська рада повідомлена належним чином про дату, час та місце розгляду справи, до апеляційного суду свого представника не направила.

Неявка учасників справи не перешкоджає її розгляду (ч.2 ст. 372 ЦПК України).

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів вбачається, що при розгляді справи підлягають з`ясуванню обставини правомірності (не правомірності) дій відповідача. Разом з цим, предметом спору не є сама земельна ділянка або права власності або користування пов`язані з нею. Тому суд вважав, що даний спір є публічно-правовим та підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Позивач, обгрунтовуючи позовні вимоги, зазначає, зокрема, про незаконність відмови здійснити контроль того, що за однією адресою АДРЕСА_2 рахується дві земельні ділянки, незаконність відмови здійснити контроль, що рішенням сесії міської ради від 28.05.2003 №193 передано земельну ділянку у власність площею 0,0903га без розробки проекту землеустрою, незаконність відмови здійснити контроль того, що земельна ділянка під садівництво використовується без затвердження плану відведення земельної ділянки, земельна ділянка під садівництво використовується не за цільовим призначенням. ОСОБА_1 вважає, що при передачі земельних ділянок з кадастровими номерами 1810136300:07:020:0001 та 1810136300:07:020:0002 за адресою: АДРЕСА_1 - ОСОБА_2 відповідачем не було дотримано вимог чинного законодавства, зокрема, не було погоджено проекту землеустрою, в результаті чого вказані земельні ділянки використовуються без проекту землеустрою.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 186 Цивільного процесуального кодексу України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У статті 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Справою адміністративної юрисдикції у розумінні пункту 1 частини першої статті 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у зазначеній процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні функції і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Аналіз наведених процесуальних норм доводить, що до адміністративної юрисдикції належить справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцева рада та її виконавчий комітет в межах своєї компетенції приймають нормативні та інші акти у формі рішень.

У частині першій статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що до делегованих повноважень виконавчих органів місцевих рад належить підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, організація і здійснення землеустрою, погодження проєктів землеустрою.

Відповідно до положень статей 116, 118, 123 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Зокрема, у процесі передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування зазначені органи приймають наступні рішення: про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні; про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність; про надання земельної ділянки у користування.

При цьому відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність (наданні у користування) або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення, віднесених Конституцією України та законами України до їхньої компетенції, у тому числі питань в галузі земельних відносин, є суб`єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції (пункт 3.2 рішення Конституційного Суду України від 01 квітня 2010 року № 10-рп/2010).

При визначенні юрисдикції справ зі спорів, що виникають при здійсненні органами місцевого самоврядування повноважень із землеустрою та державної реєстрації прав на земельні ділянки, слід з`ясувати питання стосовно наявності/відсутності існуючого речового права позивача або інших осіб на земельну ділянку або на об`єкти нерухомого майна, розташовані на спірній земельній ділянці, а також встановити яке рішення прийняв суб`єкт владних повноважень у межах своєї компетенції (нормативно-правовий акт чи правовий акт індивідуальної дії).

Якщо особа звертається до органу місцевого самоврядування із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або затвердження відповідного проекту землеустрою, за результатом розгляду якого цей орган відмовляє у задоволенні відповідного клопотання або взагалі залишає його без розгляду в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

Така відмова підлягає оскарженню у порядку адміністративного судочинства, якщо рішення органу місцевого самоврядування, вимоги позивача або ж заперечення відповідача не пов`язані з визнанням права власності на земельну ділянку та оспорюванням права власності інших осіб (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 280/191/19 (провадження № 14-377цс19).

Вимоги про відшкодування моральної шкоди розглядаються за правилами адміністративного судочинства, якщо такі вимоги стосуються шкоди, завданої протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, і заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір (частина п`ята статті 21 КАС України; постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 квітня 2020 року, справа № 180/1560/16-а, провадження № 11-1123апп19).

Колегія суддів зазначає, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги про визнання незаконними рішень, дій та бездіяльності, які полягають у незаконній відмові здійснити контроль за використанням земельних ділянок не підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства. Законність таких дій і рішення виконавчого органу місцевого самоврядування підлягає перевірці адміністративним судом, а вирішення питання про відшкодування моральної шкоди залежить від оцінки судом дій та рішення відповідача як суб`єкта владних повноважень. Подібний висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 26 листопада 2021 року у справі № 295/5101/21 (провадження

№ 61-16527св21), від 25 січня 2023 року у справі № 295/6697/22.

Враховуючи те, що Житомирська міська рада під час розгляду клопотання ОСОБА_1 про здійснення контролю щодо використання земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 , здійснювала владні управлінські функції та реалізовувала свої контрольні функції у сфері управління діяльності, відтак такий спір є публічно-правовим та підпадає під юрисдикцію адміністративного суду, вимога про стягнення моральної шкоди в розумінні зазначених вище роз`яснень Верховного Суду, також підлягає розгляду адміністративним судом за правилами ч.5 ст.21 КАС України.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно вважав, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є адміністративно-правовими, а тому справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

За наведених обставин суд першої інстанції правильно відмовив у відкритті провадження у справі.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи ОСОБА_1 про незаконну відмову у доступі до правосуддя, оскільки вона не позбавлена права звернутися до суду адміністративної юрисдикції із відповідним позовом, про що їй роз`яснено місцевим судом.

Доводи апеляційної скарги зводяться до суперечливого тлумачення норм матеріального та процесуального права і незгоди з висновками суду першої інстанції.

Доводи ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції змінено суть позовних вимог, оскільки неправильно зазначено назву позову, є безпідставними, оскільки судом більш коректно викладено назву позову, натомість зміст позовних вимог є незмінним. До того ж суть позову обгрунтовується змістом позовної заяви та позовними вимогами, а не назвою позову.

А тому, як зазначено ОСОБА_1 , позовна заява про судовий захист порушених цивільних прав та інтересів незаконним використанням земельних ділянок не означає, що спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.375ЦПКУкраїни суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішенняз додержаннямнормматеріальногоі процесуальногоправа.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, щоухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права й підстав для її скасування, не вбачає.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381-384, 390-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 26 вересня 2023 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий Судді: