Рішення

від 21.12.2023 по справі 917/950/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2023 Справа № 917/950/23

Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., розглянувши справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Семаль", вул. Миру, буд. 3, с. Погребняки, Семенівський р-н, Полтавська обл., 38221

до відповідача Приватного підприємства "Декорт-Хайрінг", вул. Соборності, буд. 40, кв. 9, м. Полтава, Полтавська обл., 36003

про стягнення 2 368 485,08 грн,

Секретар судового засідання: Ісенко М.В.

представники сторін:

від позивача: Близнюк І.В. (див. протокол судового засідання);

від відповідача: не з`явилися

встановив:

встановив:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Семаль" просить суд стягнути з Приватного підприємства "Декорт-Хайрінг" 2 368 485,08 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 23.05.2022 року між сторонами Договору купівлі-продажу нафтопродуктів № 251/05-22, з яких: 1 421 420,00 грн основний борг, 288 567,73 грн 30% річних, 525 730,68 грн пеня, 132 766,67 грн інфляційні втрати.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази в копіях : договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 251/05-22 від 23.05.2022 року, специфікацію № 1, що є додатком № 1 від 01.09.2022 року, рахунок на оплату № 17/09-22 від 01.09.2022 року, платіжну інструкцію № 87 від 01.09.2022 року, лист від 16.09.2022 року № 266, лист-гарантію від 30.11.2022 року за вих. № 30/11 та інші.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

12.06.2023 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Семаль" до відповідача Приватного підприємства "Декорт-Хайрінг" про стягнення 2 368 485,08 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 23.05.2022 року між сторонами Договору купівлі-продажу нафтопродуктів № 251/05-22, з яких: 1 421 420,00 грн основний борг, 288 567,73 грн 30% річних, 525 730,68 грн пеня, 132 766,67 грн інфляційні втрати.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2023 справу № 917/950/23 розподілено судді Ківшик О.В.

Суд ухвалою від 13.06.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Семаль" вх. № 1021/23 від 12.06.2023 року залишив без руху, надав строк для усунення недоліків, який становить п`ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, та встановив спосіб усунення недоліків у позовній заяві шляхом подання до суду допустимих доказів щодо сплати судового збору у встановленому порядку в розмірі 35 527,28 грн. за пред`явлення вимоги майнового характеру про стягнення 2 368 485,08 грн.

26.06.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків (вх № 7949).

Суд ухвалою від 03.07.2023 року з огляду на усунення позивачем недоліків позовної заяви у становлений судом строк та спосіб прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, ухвалив справу розглядати у порядку загального позовного провадження, призначив підготовче засідання у справі на 03.08.2023 року на 10:40, встановив сторонам строки для подання заяв по суті спору.

31.07.2023 року за вх № 9358 представником відповідача адвокатом Нескородь В.М. через канцелярію суду надано заяву про надання можливості ознайомитися з матеріалами даної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Семаль" до Приватного підприємства "Декорт-Хайрінг". В додатки до заяви надано ордер на надання ПП "Декорт-Хайрінг" правничої допомоги адвокатом Нескородь В.М. та свідоцтво про право останнього на зайняття адвокатською діяльністю (а.с. 41-43).

У зв`язку з перебуванням судді Ківшик О.В. у відпустці засідання суду 03.08.2023 не відбулося.

Суд ухвалою від 08.09.2023 року призначив дату підготовчого засідання на 28.09.2023 на 10:00.

У судовому засіданні 28.09.2023 року з огляду на вчинення усіх необхідних процесуальних дій у даній справі для виконання завдань підготовчого провадження, встановлених частиною 1 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, та закінчення встановленого строку підготовчого провадження, суд оголосив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 02.11.2023 року на 11:00 з повідомленням про це відповідача ухвалою.

Судове засідання, призначене на 02.11.2023 року, не відбулося в зв`язку з перебуванням судді Ківшик О.В. на лікарняному.

Суд ухвало від 13.12.2023 року призначив дату розгляду справи по суті на 21.12.2023 на 10:30, дана ухвала направлена відповідачу в його електронний кабінет, доставлена до електронного кабінету 13.12.23 о 19:53, про що свідчить відповідна довідка.

20.12.2023 року через канцелярію суду представником відповідача адвокатом Нескородь В.М. надані:

- клопотання вх № 16413 про повернення на стадію підготовчого провадження у справі № 917/950/23 та визнання причин неподання відзиву на позовну заяву поважною і поновлення строку на подання відзиву, доказів та заперечень на позовну заяву;

- клопотання вх № 16414 про відкладення розгляду справи.

Суд ухвалою від 21.12.2023 повернув представнику відповідача - адвокату Нескородь В.М. клопотання вх. № 16413 від 20.12.2023 року та клопотання вх. № 16414 від 20.12.2023 року без розгляду.

У судове засідання з розгляду справи по суті 21.12.2023 відповідач представництво не забезпечив, був завчасно відповідно до приписів ст. 120 та ст. 242 ГПК України належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, про що свідчить довідка про доставку електронного листа (ухвали суду від 13.12.2023 року у даній справі) в електронний кабінет відповідача.

Слід зазначити про те, що відповідач представництво у жодне судове засідання не забезпечив, причин цього суду не повідомив, відзив на позовну заяву та заяву про розгляд справи за його відсутності не надав.

Ухвала суду від 03.07.2023 року про відкриття провадження у справі, що була надіслана судом на адресу відповідача, яка вказана як місцезнаходження останнього згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернута поштою за закінченням терміну зберігання 17.07.2023 (а.с. 36-39).

Ухвала суду від 08.09.2023 року про призначення дати підготовчого судового засідання на 28.09.2023 року, що була надіслана судом на адресу відповідача, яка вказана як місцезнаходження останнього згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернута поштою з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою 19.09.2023 (а.с. 46-49).

У постанові від 01.12.2023 року у справі № 591/4832/22 Верховний суд у складі Касаційного цивільного суду навів правову позицію про те, що довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з відсутністю за вказаною адресою вважається належним повідомленням сторони про дату судового засідання та свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Ухвала суду від 28.09.2023 року про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 02.11.2023 року отримана представником відповідача особисто 02.10.2023 року (а.с. 65).

Ухвала суду від 13.12.2023 року про призначення дати розгляду справи по суті на 21.12.2023 року 13.12.2023 року направлена судом в електронний кабінет відповідача (зареєстрований 08.11.2023) та оставлена 13.12.2023 о 19:53, про що свідчить довідка про доставку електронного листа (ухвали суду від 13.12.2023 року у даній справі) в електронний кабінет відповідача.

Сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення Європейського суду прав людини у справі "Каракуця проти України").

Таким чином, особа, яка добросовісно користується наданими законом процесуальними правами, зобов`язана слідкувати за перебігом розгляду своєї заяви. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.05.2018 № 925/125/14, від 02.06.2020 у справі № 910/17792/17.

Крім того, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) відповідно до Закону України "Про доступ до судових рішень".

Викладене в сукупності з нереалізованим відповідачем правом на ознайомлення з матеріалами справи відповідно до поданої ним заяви свідчить про належне повідомлення про дату, час і місце проведення судових засідань та покладені на нього судом обов`язки, обізнаність останнього про дане судове провадження та є наслідком суб`єктивної поведінки відповідача.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень ГПК України строк не скористався, в тому числі і після отримання подальших ухвал суду у даній справі.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи

В судовому засіданні 21.12.2023 року відповідно до ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено про дату складення повного тексту судового рішення.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

23.05.2022 року між Приватним підприємством "Декорт-Хайрінг" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю " Семаль " (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу нафтопродуктів №251/05-22 (далі - Договір, а.с. 13-15).

У Договорі сторони узгодили, зокрема, наступне :

- Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити нафтопродукти, надалі «Товар», кількість, найменування, ціна, строки та умови поставки якого узгоджуються сторонами у відповідній Додатковій угоді та/або Специфікаціях, та видаткових накладних до цього Договору (п. 1.1 Договору);

- Постачальник зобов`язується, зокрема, своєчасно та в обумовлені строки проводити відвантаження Товару та передачу його у власність Покупця відповідно до умов цього Договору (п. 2.1 Договору);

- покупець здійснює 100% передоплату за Товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, якщо інше не передбачено Додатковою угодою до цього Договору (п. 3.1 Договору);

- оплата здійснюється на підставі отриманого Покупцем рахунку Постачальника протягом трьох банківських днів (п. 3.2 Договору);

-Договір вступає в силу з дати підписання і діє до 31.12.2022, а в частині взаєморозрахунків до повного виконання своїх зобов`язань і автоматично продовжується на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін за 30 (тридцять) робочих днів не заявить про свій намір його розірвати (п. 6.1 Договору);

- у разі невиконання термінів постачання партії Товару згідно цього Договору Постачальник сплачує Покупцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, коли сталося прострочення, від вартості непоставленого Товару за кожен день прострочення (п. 7.3 Договору);

- у разі невиконання термінів постачання Товару Постачальник зобов`язаний повернути грошові кошти, сплачені Покупцем за Товар, протягом двох днів з запланованої дати поставки партії Товару. При порушенні Постачальником зобов`язання повернути грошові кошти за непоставлену партію Товару більш ніж на 15 банківських днів, він зобов`язаний відшкодувати Покупцю нанесені таким чином збитки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 30% річних від невиконаного грошового зобов`язання (п. 7.4 Договору).

01.09.2022 між Приватним підприємством "Декорт-Хайрінг" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю " Семаль " (Покупець) укладено Специфікацію № 1 (Додаток № 1 до Договору №251/05-22 від 23.05.2022, далі - Специфікація, а.с. 15).

У Специфікації сторони узгодили, зокрема, наступне:

- товар - паливо дизельне у кількості 31240 л за ціною 45.50 грн загальною вартість 1 412 420, 00 грн;

- термін поставки 4-6 робочих днів з моменту надходження коштів від Покупця;

- форма оплати - попередня оплата у розмірі 100% загальної вартості Товару, визначеної в даній Специфікації;

- умови поставки - Полтавська обл., Кременчуцький р-н, с. Погребняки.

На виконання прийнятих на себе зобов`язань за Договором на підставі рахунку №17/09-22 від 17.09.2022 (а.с. 16) Товариством з обмеженою відповідальністю "Семаль" (Покупець) платіжною інструкцією № 87 від 01.09.2022 року було перераховано Приватному підприємству "Декорт-Хайрінг" (Постачальник) попередню оплату у загальній сумі 1 421 420, 00 грн.

Дана обставина підтверджується матеріалами справи (копія платіжної інструкції а.с. 17) та відповідачем не спростовується.

Оскільки Відповідач не виконав умов Договору щодо поставки товару у визначений Договором строк, Позивачем було направлено відповідачу лист № 266 від 16.09.2022 з вимогою щодо повернення перерахованих коштів за рахунком № 17/09-22 від 17.09.2022 в сумі 1 421 420, 00 грн. (а.с. 18).

Відповідач листом-гарантією № 30/11 від 30.11.2022 повідомив, що зобов`язується закрити заборгованість у розмірі 500 000, 00 грн до 31.12.2022 року та в сумі 921 420, 00 грн до 15.01.2023 року (а.с. 19).

Враховуючи викладене, а також те, що жодних розрахунків проведено не було, Позивач звернувся з даним позовом до суду.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. У відповідності до вимог ст. 525, ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Статтею 193 Господарського України (далі ГК України) передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов`язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Частиною 1 статті 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати увстановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Згідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

За умовами ч.1, 2 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19.

Відповідно до ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконав зобов`язання за вищезазначеним Договором щодо здійснення ним попередньої оплати. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним Договором у встановлений строк товар Позивачу не поставив, на вимогу Позивача Відповідач кошти у розмірі 1 421 420, 00 грн не повернув. Дана обставина відповідачем не спростована.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1 421 420, 00 грн неповернутої попередньої оплати, підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 ЦК України та ст. 199 ГК України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 4 ст. 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У п. 7.3 Договору сторони узгодили, що у разі невиконання термінів постачання партії Товару згідно цього Договору Постачальник сплачує Покупцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, коли сталося прострочення, від вартості непоставленого Товару за кожен день прострочення.

Оскільки відповідач не надав суду доказів виконання договірних зобов`язань щодо поставки товару позивачу, суд вважає правомірними, математично правильними та обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 525 730, 68 грн пені за період з 10.09.2022 по 06.06.2023.

При цьому суд враховує приписи п. 7 розділу ІХ Прикінцеві положення ГК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

За прострочення повернення попередньої оплати в сумі 1 421 420, 00 грн позивач заявив до стягнення з відповідача 132 766, 67 грн інфляційних втрат за період з вересня 2022 року по квітень 2023 року, 288 567, 73 грн 30% річних за період з 03.10.2022 року по 06.06.2023 року.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.

У справі № 918/631/19 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що правовідношення, в якому у зв`язку з фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти), відповідно до частини другої статті 693 ЦК України є грошовим зобов`язанням. Тому на нього можуть нараховуватись інфляційні нарахування і 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Матеріалами справи підтверджується, що у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч.2 ст. 693 ЦК України і відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки (09.09.2022) відповідач (постачальник) усвідомлював протиправний характер неповернення грошових коштів.

У п. 7.4 Договору сторони узгодили, що у разі невиконання термінів постачання Товару Постачальник зобов`язаний повернути грошові кошти, сплачені Покупцем за Товар, протягом двох днів з запланованої дати поставки партії Товару. При порушенні Постачальником зобов`язання повернути грошові кошти за непоставлену партію Товару більш ніж на 15 банківських днів, він зобов`язаний відшкодувати Покупцю нанесені таким чином збитки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 30% річних від невиконаного грошового зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши розмір заявлених вимог в частині стягнення 30% річних у розмірі 132 766, 67 грн інфляційних втрат за період з вересня 2022 року по квітень 2023 року та 288 567, 73 грн 30% річних за період з 03.10.2022 року по 06.06.2023 року, суд не виявив завищення їх розміру з боку позивача, а тому дійшов висновку, що вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню повністю.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 2 368 485,08 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 23.05.2022 року між сторонами Договору купівлі-продажу нафтопродуктів № 251/05-22, з яких: 1 421 420,00 грн основний борг, 288 567,73 грн 30% річних, 525 730,68 грн пеня, 132 766,67 грн інфляційні втрати підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у розмірі 35 527,28 грн покладається на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Декорт-Хайрінг" (вул. Соборності, буд. 40, кв. 9, м. Полтава, Полтавська обл., 36003, код ЄДРПОУ 33191070) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Семаль" (вул. Миру, буд. 3, с. Погребняки, Семенівський р-н, Полтавська обл., 38221, код ЄДРПОУ 31432663) 1 421 420,00 грн основного боргу, 288 567,73 грн 30% річних від невиконаного грошового зобовязання, 525 730,68 грн пені, 132 766,67 грн інфляційних втрат та 35 527,28 грн витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. Копію рішення направити учасникам (сторонам) справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення підписане 26.12.2023 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя О.В.Ківшик