Рішення
від 22.12.2023 по справі 914/2261/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2023 р. м. Рівне Справа № 914/2261/23

Господарський суд Рівненської області у складі головуючої судді Бережнюк В.В., розглянувши матеріали справи

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне-Транс-Груп"

до відповідача Фізичної особи-підприємця Теклишин Галини Іванівни

про стягнення заборгованості, пені, інфляційних втрат та 3% річних 122 405,00 грн.

та

за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Теклишин Галини Іванівни

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне-Транс-Груп"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСТ-ЗАХІД-ЛОГІСТИК"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГЕТИК ДНІПРО"

про стягнення збитків 93 310,42 грн.

Секретар судового засідання Лиманський А.Ю.

Представники присутні у засіданні 05.12.2023:

від ТОВ "Рівне-Транс-Груп" - Троянчук Д.М.

від ФОП Теклишин Г.І. - Олійник О.В. (у режимі ВКЗ)

від третіх осіб - не з`явилися

Представники присутні у засіданні 13.12.2023:

від ТОВ "Рівне-Транс-Груп" - Троянчук Д.М., Фомін П.М., Стадницький В.М.

від ФОП Теклишин Г.І. - Олійник О.В. (у режимі ВКЗ)

від третіх осіб - не з`явилися

Представники присутні у засіданні 22.12.2023:

від ТОВ "Рівне-Транс-Груп" - Троянчук Д.М.

від ФОП Теклишин Г.І. - Олійник О.В. (у режимі ВКЗ)

від третіх осіб - не з`явилися

Суть спору:

24 липня 2023 року на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ТОВ "Рівне-Транс-Груп" до ФОП Теклишин Г.І. про стягнення заборгованості, пені, інфляційних втрат та 3% річних всього 122 405,00 грн.

Ухвалою від 27.07.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначив на 24.08.2023.

У серпні 2023 року від Фізичної особи-підприємця Теклишин Галини Іванівни надійшов зустрічний позов до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне-Транс-Груп" про стягнення збитків 93 310,42 грн.

Ухвалою від 24 серпня 2023 року Господарського суду Львівської області прийнято зустрічну позовну заяву Фізичної особи-підприємця Теклишин Галини Іванівни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне-Транс-Груп" про стягнення збитків до спільного розгляду із первісною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне-Транс-Груп" до Фізичної особи-підприємця Теклишин Галини Іванівни про стягнення заборгованості, пені, інфляційних втрат та 3% річних. Вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом. Здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Тією ж ухвалою матеріали справи №914/2261/23 за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне-Транс-Груп" до Фізичної особи-підприємця Теклишин Галини Іванівни про стягнення заборгованості, пені, інфляційних втрат та 3% річних, а також за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Теклишин Галини Іванівни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне-Транс-Груп" про стягнення збитків - передано за виключною підсудністю Господарському суду Рівненської області.

Стислий виклад позиції позивача, заперечень відповідача.

11.01.2021 року між ФОП Теклишин Г.І. (Експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівне-Транс-Груп" (Перевізник) було укладено Договір з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному, міжміському та міському сполученні №9. На виконання умов Договору між сторонами було укладено Заявку на перевезення вантажу №772-22ТЕК від 08.07.2022 року, згідно якої, ТОВ "Рівне-Транс-Груп" здійснило перевезення по маршруту Україна, Дніпро - Conselice Ravenna, Італія. На виконання умов вказаної Заявки, позивачем надано послуги з перевезення вантажу в повному обсязі, що підтверджується CMR №078990 від 14.07.2022 року. За наслідками наданих послуг позивачем оформлено акт №1397 від 22.07.2022 року здачі приймання виконаних робіт до рахунку №1397 та рахунок №1397 від 22.07.2022 року на суму, погоджену Заявкою, в розмірі 206 145,80 гривень. Оскільки оплати за послугу відповідач не здійснив, примірник підписаного акту позивач направив до відповідача вимогу від 27.10.2022 року на оплату, до якої повторно долучив оригінали CMR №078990 від 14.07.2022 року, рахунку №1397 від 22.07.2022 року та акту №1397 від 22.07.2022 року.

Позивач звертався до Господарського суду Львівської області із заявою про видачу судового наказу. 13.12.2022 року судом було видано наказ по справі №914/3159/22 про стягнення з ФОП Теклишин Г.І. 206 145,80 грн. заборгованості за договором з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному, міжміському та міському сполученні №9 від 11.01.2021 року. На підставі поданої ФОП Теклишин Г.І. заяви ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.01.2023 року такий наказ було скасовано.

29.12.2022 ФОП Теклишин Г.І. частково оплатила вартість послуг з перевезення в сумі 112835,39 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №971 від 29.12.2022 року. Позивач вказує, що відповідачем мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт не було оформлено. Таким чином, заборгованість ФОП Теклишин Г.І. перед ТОВ "Рівне-Транс-Груп" по Договору становить 93 310,41 грн.

Посилаючись на умови Договору та ст.625 ЦК України, позивач нарахував 3% річних 1557,00 грн., пеню 23 263,59 грн., інфляційні втрати 4 274,00 грн.

Всього просить стягнути 122 405,00 грн. боргу.

16 серпня 2023 року від ФОП Теклишин Г.І. надійшов відзив на первісний позов, у якому не визнає вимоги позивача (за первісним позовом). Серед іншого вказує, що на підставі Заявки відповідача № 772-22Л від 07.08.2022 р. відповідно до Договору організації перевезення вантажів автомобільним транспортом № 9 від 11.01.2021 р. позивачем було здійснено перевезення вантажу, що належить ТОВ "Енергетик Дніпро". Перевезення вантажу виконував водій Жук Михайло (а/м НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ) за маршрутом м. Дніпро - 48017 Conselice RAVENNA, I.

Відповідно до п. 3.1.9. згаданого вище договору позивач, виступаючи перевізником обов`язаний забезпечити збереження вантажу з моменту прийняття до перевезення до моменту видачі його в пункті призначення Вантажоодержувачу, зазначеному у товарно-транспортній накладній. Умови цього пункту позивачем не були виконані.

А саме, 20.07.2022 у місці вивантаження (місто Равенна, Італія) було виявлено прорив у флексітанку з вантажем, у зв`язку з чим втрата вантажу склала 3,25 т, що підтверджується записом вантажоодержувача у CMR № 078990. Згідно інвойсу № М/П 24062022-2/63 від 15.07.2022 до Контракту №М/П 24062022-2 від 24.06.2022 р., укладеного між Maxinvest LTD (Продавець) та Savi Italo Sri (Покупець) , ціна вантажу, який перевозився складає 1 600,00 Євро за тону. Таким чином, вартість втраченого вантажу складає 5 200 євро. Про факт пошкодження вантажоодержувачем зроблено відмітку у міжнародній товарно-транспортній накладній, яка відповідно до конвенції КДПВ, є договором перевезення вантажу у міжнародному сполученні.

Крім цього, зазначений прорив у флексітанку з вантажем призвів до забруднення території у місці вивантаження, у зв`язку з чим територію довелося додатково прибирати та здійснювати усунення наслідків прориву флексітанку. Зазначене зумовило витрати у місці розвантаження на загальну суму 1137,00 Євро, що підтверджується рекламацією вантажоодержувача до вантажовідправника від 22.07.2022.

Приймаючи до уваги плідну співпрацю між учасниками транспортно-експедиторського процесу ТОВ "Енергетик Дніпро" та ТОВ "ІСТ-Захід-Логістик" було досягнуто згоди розділити суму збитку та додаткових витрат порівну, відповідно Товариству з обмеженою відповідальністю "ІСТ-Захід-Логістик" Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергетик Дніпро" було виставлено вимогу про відшкодування 50% вартості втраченого вантажу, що складає 2 600 Євро та 50% суми інших збитків, що складає 568,50 Євро. Курс продажу "Євро" до "Гривні України" за даними Національного банку України на дату митного оформлення вантажу (13.07.2022 р.) складав 29,4494 грн за 1 Євро. Таким чином, відшкодування у розмірі 50% від вартості втраченого вантажу, яке має сплатити Виконавець, складає 76 568,44 грн (2 600,00 Євро у еквіваленті) та відшкодування у розмірі 50% суми інших збитків Замовника, яке має сплатити Виконавець, складає 16 741,98 грн 568.50євро у еквіваленті), разом 93310, 42 грн : 76 568,4416 741,98=93310, 42 грн.

Перевізник несе відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення до моменту видачі Вантажоодержувачу, якщо не доведе, що втрата, нестача, пошкодження, псування вантажу сталася не з його вини. Таким чином тягар доказування відсутності вини у незбереженому перевезенні покладається на перевізника.

На адресу позивача була надіслана претензія за №20 від 30.08.2022 р. з вимогою відшкодувати збиток, завданий під час перевезення. Позивач залишив претензію без розгляду та задоволення.

Враховуючи, що пошкодження вантажу сталося під час транспортування, відповідач, як Експедитор на якого покладено відповідальність за збереження вантажу перед своїм контрагентом ТОВ "ІСТ-Захід-Логістик", визнав травомірними вимоги щодо відшкодування збитків шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. TOB "ІСТ-Захід-Логістик" в свою чергу також визнав вимогу ТОВ "Енергетик Дніпро" правомірною шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до п. 3.4.3. укладеного між Позивачем та Відповідачем договору №9 від 11.01.2021 Експедитор має право зменшити в односторонньому порядку суму сплати за рахунком, що надійшов для оплати від Перевізника, на суму завданих Експедитору збитків. У разі завдання Перевізником Експедитору збитків (втрата, пошкодження вантажу, невчасна доставка) останній має право не здійснювати оплату за послуги з перевезення (без застосування до нього штрафних санкцій) до моменту відшкодування Перевізником усіх завданих збитків.

Скориставшись цим правом і нормою договору, відповідач зменшив суму оплати, за рахунком Позивача №1397 від 22.07.2022 р. на суму 93 310,42 грн. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог згідно заяви №25 від 08.09.2022.

16 серпня 2023 року від Фізичної особи-підприємця Теклишин Галини Іванівни надійшов зустрічний позов до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне-Транс-Груп" про стягнення збитків 93 310,42 грн. Позов обгрунтовує тим, що відповідно до умов договору Відповідач за зустрічним позовом виступав як перевізник, а позивач за зустрічним позовом як Експедитор. На підставі Заявки позивача за зустрічним позовом № 772-22Л від 07.08.2022 відповідно до Договору з організації перевезення вантажів автомобільним транспортом № 9 від 11.01.2021 відповідачем за зустрічним позовом здійснено перевезення вантажу, що належить ТОВ "Енергетик Дніпро". Перевезення вантажів виконував водій Жук Михайло (а/м НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ) за маршрутом м. Дніпро - 48017 Conselice RAVENNA, I. Відповідно до п. 3.1.8. згаданого вище договору Відповідач за зустрічним позовом, виступаючи перевізником, зобов`язаний забезпечити збереження вантажу з моменту прийняття до перевезення до моменту видачі його в пункті призначення Вантажоодержувачу, зазначеному у товарно-транспортній накладній. Умови цього пункту відповідачем за зустрічним позовом не були виконані. 20.07.2022р. у місці вивантаження (місто Равенна, Італія) було виявлено прорив у флексітанку з вантажем, у зв`язку з чим втрата вантажу склала 3,25 т, що підтверджується записом вантажоодержувача у CMR № 078990. Згідно інвойсу № М/П 24062022-2/63 від 15.07.2022 до Контракту № М/П 24062022-2 від 24.06.2022 р., укладеного між Maxinvest LTD (Продавець) та Savi Italo Sri (Покупець) , ціна вантажу, який перевозився складає 1 600,00 Євро за тону. Таким чином, вартість втраченого вантажу складає 5 200 євро. Про факт пошкодження вантажоодержувачем зроблено відмітку у міжнародній товарно-транспортній накладній, яка відповідно до конвенції КДПВ, є договором перевезення вантажу у міжнародному сполученні. Крім цього, зазначений прорив у флексітанку з вантажем призвів до забруднення території у місці вивантаження, у зв`язку з чим територію довелося додатково прибирати та здійснювати усунення наслідків прориву флексітанку. Зазначене зумовило витрати у місці розвантаження на загальну суму 1137,00 Євро, що підтверджується рекламацією вантажоодержувача до вантажовідправника від 22.07.2022 року.

Оскільки перевезення здійснювалось у міжнародному сполученні, стандарти, що стосуються документів, які застосовуються під час такого перевезення та відповідальності перевізника регулюються Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 р.

Відповідно до ст. 17 Конвенції, Перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки.

Між 3-ми сторонами ТОВ "Енергетик Дніпро" та ТОВ "ІСТ-Захід-Логістик" було досягнуто згоди розділити суму збитку та додаткових витрат порівну, відповідно 3-й особі ТОВ "ІСТ-Захід-Логістик" 3-ю особою ТОВ "Енергетик Дніпро" було виставлено вимогу про відшкодування 50% вартості втраченого вантажу, що складає 2 600 Євро та 50% суми інших збитків, що складає 568,50 Євро. Курс продажу "Євро" до "Гривні України" за даними Національного банку України на дату митного оформлення вантажу (13.07.2022 р.) складав 29,4494 грн за 1 Євро. Таким чином, відшкодування у розмірі 50% від вартості втраченого вантажу, яке має сплатити Виконавець, складає 76 568,44 грн (2 600,00 Євро у еквіваленті) та відшкодування у розмірі 50% суми інших збитків Замовника, яке має сплатити Виконавець, складає 16 741,98 грн 568,50євро у еквіваленті), разом 93310, 42 грн : 76 568,4416 741,98=93310, 42 грн.

На адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне-Транс-Груп" була надіслана претензія за №20 від 30.08.2022 р. з вимогою відшкодувати збиток, завданий під час перевезення. Проте вона залишена без розгляду та задоволення.

Враховуючи, що пошкодження вантажу сталося під час транспортування, ФОП Теклишин Г.І., як Експедитор на якого покладено відповідальність за збереження вантажу перед своїм контрагентом ТОВ "ІСТ-Захід-Логістик", визнав травомірними вимоги щодо відшкодування збитків шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. TOB "ІСТ-Захід-Логістик" в свою чергу також визнав вимогу ТОВ "Енергетик Дніпро" правомірною шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Тому позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне-Транс-Груп" понесені збитки в сумі 93 310,42 грн.

02 жовтня 2023 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне-Транс-Груп" надійшов відзив на зустрічний позов. Серед іншого зазначає, що перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема внаслідок вини перевізника чи відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом. Із зазначеного вбачається, що перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу у випадках, коли причиною його незбереження була непереборна сила. Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, що не підлягає під визначення непереборної сили, відповідно до ч. 1 ст. 924 Цивільного кодексу України не звільняють перевізника від відповідальності за незбереження вантажу. Таким чином, законодавець покладає на перевізника обов`язок доводити наявність обставин, шо звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.

Відповідач зазначає, що втрата частини вантажу відбулася внаслідок прориву флексітанку в місці розвантаження, про що чітко зазначено вантажоодержувачем в CMR.

Про прорив тари саме на місці розвантаження свідчить також забруднення території у місці вивантаження, що підтверджується ФОП Теклишин Г.І. у зустрічній позовній заяві та електронним листом від 28.07.2022 року вантажоодержувача, що долучений до зустрічної позовної заяви.

Згідно п. 3.3.4 Договору з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному, міжміському та міському сполученні №9 від 11.01.2021 року, саме Експедитор збов`язується забезпечити завантаження/розвантаження транспортного засобу. Згідно п. 3.1.9 договору, Перевізник зобов`язується забезпечити збереження вантажу з моменту прийняття вантажу для перевезення і до моменту видачі його у пункті призначення Вантажоодержувачу.

Крім того, згідно п. 3.1.10 Договору, перевізник зобов`язується у разі виявлення при розвантаженні розбіжностей щодо кількості/якості/комплектності вантажу брати участь у складанні відповідного Акта та підписати його. За необхідності Акт складається за участю представника торгово-промислової палати, страхової компанії, незалежного експерта тощо.

Такий акт не складався, для підписання Перевізнику не надавався.

Отже вважає, що твердження позивача за зустрічним позовом про вину перевізника за пошкодження вантажу не відповідає дійсності та фактичним обставинам справи. В графі 8 CMR перевізником зазначено застереження щодо відсутності його відповідальності за пошкодження, пов`язані з неправильним завантаженням або невідповідним пакуванням вантажу.

ТОВ "Рівне-Транс-Груп" звертає увагу, що у зустрічній позовній заяві ФОП Теклишин Г.І. вказує, що ТОВ "Рівне-Транс-Груп" здійснювало перевезення вантажу, що належить ТОВ "Енергетик Дніпро". Далі ФОП Теклишин Г.І. посилається на інвойс №М/П 24062022-2/63 від 15.07.2022 року до Контракту №М/П 24062022-2 від 24.06.2022 року, укладеного між Maxinvest LTD (Продавець) та Savi Italo Sri (Покупець). Проте, під час перевезення вантажу ТОВ "Рівне-Транс-Груп" отримало від вантажовідправника (ТОВ "Енергетик Дніпро") товаросупровідні документи, на підставі яких здійснювалося митне декларування товару, а саме: сертифікат EUR.1 №А110.059758, інвойс від .4.07.2022 року, сертифікат якості, згідно яких експортером (продавцем) є ТОВ "Агро Трейдинг Лімітет", покупцем - REI X FZ LLC, вантажоодержувачем Savi Italo Sri.

Перевізнику надано було інвойс від 14.07.2022 року, згідно якого, вартість вантажу становила 1 238 дол./т, а не 1 600 євро за тонну, як вказує у відзиві ФОП Теклишин Г.І.

Отже, на обгрунтування розміру збитків ФОП Теклишин Г.І. надано інвойс від 15.07.2022 року, який не стосується справи, оскільки замитнення товару згідно митної декларації №UA1 10140/2022/003698 від 14.07.2022 року відбувалося на підставі інвойсу від 14.07.2022 року, в якому вказано контракт №28062022 від 28.06.2022 року, а не №М/П 24062022-2 від 24.06.2022 року.

Тому ТОВ "Рівне-Транс-Груп" переконаний, що розрахунок суми збитків зроблений ФОП Теклишин Г.І. неправильно.

02 жовтня 2023 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне-Транс-Груп" надійшла відповідь на відзив на первісний позов. У відзиві ФОП Теклишин Г.І. вказує, що ТОВ "Рівне-Транс-Груп" здійснювало перевезення вантажу, що належить ТОВ "Енергетик Дніпро". Далі ФОП Теклишин Г.І. у відзиві посилається на інвойс №М/П 24062022-2/63 від 15.07.2022 року до Контракту №М/П 24062022-2 від 24.06.2022 року, укладеного між Maxinvest LTD (Продавець) та Savi Italo Sri (Покупець). Проте, під час перевезення вантажу ТОВ "Рівне-Транс-Груп" отримало від вантажовідправника (ТОВ "Енергетик Дніпро") товаросупровідні документи, на підставі яких здійснювалося митне декларування товару, а саме: сертифікат EUR.1 №А110.059758, інвойс 14.07.2022року, сертифікат якості, згідно яких експортером (продавцем) є ТОВ "Агро Трейдинг Лімітет", покупцем - REI X FZ LLC, вантажоодержувачем Savi Italo Sri.

Зауважує, що перевізнику надано було інвойс від 14.07.2022 року, згідно якого, вартість вантажу становила 1 238 дол./т, а не 1 600 евро за тонну, як вказує у відзиві ФОП Теклишин Г.І.

Отже, до відзиву ФОП Теклишин Г.І. надала інвойс від 15.07.2022 року, який не стосується справи, оскільки замитнення товару згідно митної декларації №UA110140/2022/003698 від 14.07.2022 ооку відбувалося на підставі інвойсу від 14.07.2022 року, в якому вказано контракт №28062022 від 28.06.2022 року, а не №М/П 24062022-2 від 24.06.2022 року.

Відповідач зазначає, що втрата частини вантажу відбулася внаслідок прориву флексітанку в місці розвантаження, про що чітко зазначено вантажоодержувачем в CMR. Твердження позивача за зустрічним позовом про вину перевізника за пошкодження вантажу не відповідає дійсності та фактичним обставинам справи. Більше того, в графі 8 CMR перевізником зазначено застереження щодо відсутності його відповідальності за пошкодження, пов`язані з неправильним завантаженням або невідповідним пакуванням вантажу.

У відзиві ФОП Теклишин Г.І. вказує на наявність заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог №25 від 08.09.2022 року. Проте, такої заяви ТОВ "Рівне-Транс-Груп" не отримувало, а доказів направлення заяви до відзиву не надано. ТОВ "Рівне-Транс-Груп" заперечує заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог №25 гід 08.09.2022 року, оскільки його вини у завданні збитків для ФОП Теклишин Г.І. немає, а розрахунки завданих збитків не відповідають первинним документам щодо вартості товару.

02 жовтня 2023 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне-Транс-Груп" надійшла заява про застосування строків позовної давності до зустрічної позовної вимоги. Пояснює, що аналіз статті 261 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог у зв`язку з перевезенням вантажу, пошти (ст. 925 цього Кодексу). Відповідно до ч. 3 ст. 925 ЦК України, до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів). 01.08.2006 Верховною Радою України прийнято Закон України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу" від 19.05.1956, якою врегульовані правовідносини, що випливають з договору міжнародного перевезення вантажу.

Відповідно до ч.1 ст. 32 Конвенції, термін позовної давності для вимог, що випливають з перевезення, на яке поширюється ця Конвенція, встановлюється в один рік. Однак, у випадку навмисного правопорушення або такого неналежного виконання обов`язків, яке згідно законодавства, що застосовується судом або арбітражем, який розглядає справу, прирівнюється до навмисного правопорушення, термін позовної давності встановлюється в три роки. Відлік терміну позовної давності починається: а) у випадку часткової втрати чи пошкодження вантажу, або прострочення в доставці - з дня доставки: b) у випадку втрати всього вантажу - з тридцятого дня по закінченню узгодженого терміну доставки, або, за відсутності такого терміну, - з шістдесятого дня після прийняття вантажу перевізником для перевезення; с) у всіх інших випадках - по закінченню тримісячного терміну з дня укладання договору перевезення.

Тобто, ФОП Теклишин Г.І., будучи обізнаною про порушення її прав завданими збитками, мала діяти своєчасно та послідовно, зокрема звернутись за захистом порушених прав в межах строку позовної давності. Будь-яких доказів, які перешкоджали їй вчинити дії щодо подання позовної заяви про стягнення збитків, матеріали справи не містять. З позовом про стягнення збитків ФОП Теклишин Г.І. звернулася до суду 16.08.2023 року. Доставка вантажу та фіксування факту нестачі товару відбулося 22.07.2022 року. Таким чином, ФОП Теклишин Г.І. пропущений річний строк позовної даності на звернення до суду з позовом про стягнення збитків.

07.11.2023 від ТОВ "ІСТ-Захід-Логістик" надійшли пояснення на позов. 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог TOB "ІСТ-Захід-Логістик" вважає позовні вимоги позивача за первісним позовом безпідставними, а позовні вимоги позивача за зустрічним позовом обгрунтованими.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 27.07.2023 Господарського суду Львівської області прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 24.08.2023.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.09.2023 справу №914/2261/23 розподілено для розгляду судді Бережнюк В.В.

Ухвалою від 22.09.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 17 жовтня 2023 р. на 10:00 год.

Ухвалою від 17.10.2023 підготовче засідання відкладено на 07 листопада 2023 р. на 11:00 год.

Ухвалою від 07.11.2023 закрито підготовче провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті на 05 грудня 2023 р. на 10:30 год.

05.12.2023 розпочато слухання справи по суті. Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне-Транс-Груп" виклав пояснення та доводи щодо предмету спору. Просив задоволити первісний позов та покласти на відповідача усі судові витрати. Представник Фізичної особи-підприємця Теклишин Галини Іванівни у свою чергу первісний позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні.

05.12.2023 оголошено перерву у засіданні до 13.12.2023 на 10:30 год.

13.12.2023 продовжено розгляд справи. Заслухано пояснення учасників щодо зустрічного позову. Представник Фізичної особи-підприємця Теклишин Галини Іванівни підтримав зустрічний позов. Натомість представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне-Транс-Груп" просив відмовити у його задоволенні.

13.12.2023 оголошено перерву до 22.12.2023 на10:00 год.

22.12.2023 суд дослідив письмові докази, що містяться у справі.

Заслухано представників сторін у судових дебатах.

Після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

02 січня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІСТ-Захід-Логістик" (Експедитор-Замовник) та Фізичною особою-підприємцем Теклишин Галиною Іванівною (Експедитор-Виконавець) укладений Договір з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнарожному, міжміському та міському сполученні, за умовами якого предметом цього Договору є взаємовідносини сторін, які виникають при перевезенні та транспортно-експедиторському обслуговуванні вантажів, що надаються Експедитором-Замовником для перевезення автомобільним транспортом Експедитора-Виконавця чи залучених ним осіб у міжнарожному, міжміському та міському сполученні. Експедитор-Виконавець зобов`язується організувати перевезення довіреного йому вантажу в пункт призначення та видати його уповноваженій на отримання вантажу особі, а Експедитор-Замовник зобов`язується оплатити вартість послуг Експедитора-Виконавця.

04 липня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІСТ-Захід-Логістик" Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергетик Дніпро" (Замовник) укладено Договір №112 про надання транспортних послуг. За умовами п.1.1. Договору Виконавець зобов`язується доставити (або організувати доставку) довірений йому Замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (вантажоодержувачу), а Замовник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Послуги по даному Договору надаються Виконавцем власними або орендованими транспортними засобами. (арк.с. 133--137).

11 січня 2021 року між Фізичною особою-підприємцем Теклишин Галиною Іванівною (Експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівне-Транс-Груп" (Перевізник) було укладено Договір з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному, міжміському та міському сполученні №9 (арк.с. 10-12).

Згідно пунктів 1.1., 1.2. Предметом цього Договору є відносини Сторін, які виникають при перевезенні та транспортно-експедиторському обслуговуванні вантажів, що надаються Експедитором для перевезення автомобільним транспортом Перевізника чи залучених ним осіб у міжнародному міжміському та міському сполученні. За цим Договором Перевізник зобов`язується доставити довірений йому вантаж у пункт призначення та видати його уповноваженій отримати вантаж особі, а Експедитор зобов`язується оплатити вартість послуг Перевізника.

Відповідно до п. 3.1.9. Договору Перевізник зобов`язаний забезпечити збереження вантажу з моменту прийняття для перевезення і до моменту видачі його в пункті призначення Вантажоодержувачу, зазначеному у товарно-транспортній накладній або міжнародній товарно-транспортній накладній.

Згідно п. 3.1.10 Договору перевізник зобов`язується у разі виявлення при розвантаженні розбіжностей щодо кількості/якості/комплектності вантажу брати участь у складанні відповідного Акта та підписати його. За необхідності Акт складається за участю представника торгово-промислової палати, страхової компанії, незалежного експерта тощо.

Відповідно до п. 3.3.4. Договору Експедитор зобов`язаний забезпечити завантаження/розвантаження транспортного засобу, митне оформлення вантажу та оформлення всіх необхідних документів.

За умовами п. 3.4.3. укладеного між сторонами договору №9 від 11.01.2021 Експедитор має право зменшити в односторонньому порядку суму сплати за рахунком, що надійшов для оплати від Перевізника , на суму завданих Експедитору збитків. У разі завдання Перевізником Експедитору збитків (втрата, пошкодження вантажу, невчасна доставка) останній має право не здійснювати оплату за послуги з перевезення (без застосування до нього штрафних санкцій) до моменту відшкодування Перевізником усіх завданих збитків.

Згідно п. 4.2 Договору, розрахунки за цим Договором здійснюються у безготівковій формі у національній грошовій одиниці України шляхом переказу Експедитором коштів на поточний рахунок Перевізника впродовж 14-ти банківських днів з дати отримання належним чином оформлених оригіналів документів (рахунку Перевізника, товарно-транспортних накладних або міжнародних товарно-транспортних накладних з відміткою Вантажоодержувача про отримання вантажу, акта наданих послуг (виконаних робіт) і належним чином оформленої та зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної, якщо Перевізник є платником ПДВ).

У пункті 5.2.1. Договору передбачено, що Перевізник несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його для перевезення до моменту видачі Вантажоодержувачу, зазначеному в товарно-транспортних документах.

На виконання умов Договору між сторонами було укладено Заявку на перевезення вантажу №772-22ТЕК від 08.07.2022 року, згідно якої ТОВ "Рівне-Транс-Груп" здійснило перевезення по маршруту Україна, Дніпро - Conselice Ravenna, Італія; вантажу - олії 22 тонни. (арк.с. 13).

На виконання умов вказаної Заявки, позивачем надано послуги з перевезення вантажу в повному обсязі, що підтверджується CMR №078990 від 14.07.2022 року. (арк.с. 14).

У п.18 CMR №078990 наявна відмітка про те, що завантаження контролюється відправником. Перевізник не несе відповідальності за пошкодження, пов`язані з неправильним завантаженням або неправильним пакуванням вантажу. Санкція за перевищення ваги покладається на клієнта.

За наслідками наданих послуг позивачем оформлено акт №1397 від 22.07.2022 року здачі приймання виконаних робіт до рахунку №1397, та рахунок №1397 від 22.07.2022 року на суму, погоджену Заявкою, в розмірі 206 145,80 гривень. (арк.с. 15-16).

Оплату за послугу ФОП Теклишин Г.І. на той час не здійснила.

Примірник підписаного акту позивач направив до відповідача.

У зв`язку з неоплатою коштів за послугу перевезення ТОВ "Рівне-Транс-Груп" направило на адресу ФОП Теклишин Г.І. вимогу від 27.10.2022 року на оплату коштів, до якої долучено оригінали CMR №078990 від 14.07.2022 року, рахунку №1397 від 22.07.2022 року та акту №1397 від 22.07.2022 року. (арк.с. 21-24).

У подальшому ТОВ "Рівне-Транс-Груп" зверталося до Господарського суду Львівської області із заявою про видачу судового наказу. 13.12.2022 року судом було видано наказ по справі №914/3159/22 про стягнення з ФОП Теклишин Г.І. 206 145,80 грн. заборгованості за договором з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному, міжміському та міському сполученні №9 від 11.01.2021 року. На підставі поданої ФОП Теклишин Г.І. заяви ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.01.2023 року такий наказ було скасовано. (арк.с. 25-28).

Поряд з тим, у матеріалах справи міститься лист від 01.08.2022 від ТОВ "Енергетик Дніпро", який був адресований до ТОВ "ІСТ-Захід-Логістик". У листі вказано, що 20.07.2022 у місці вивантаження (місто Равенна, Італія) було виявлено прорив у флексітанку з вантажем. Зазначений прорив у флексітанку з вантажем призвів до забруднення території у місці вивантаження, у зв`язку з чим територію довелося додатково прибирати. Вартість втраченого вантажу складає 5 200 євро. Витрати у місці розвантаження на прибирання території склали загальну суму 1 137,00 Євро. (арк.с. 145-148).

У подальшому, 30.08.2022 ТОВ "ІСТ-Захід-Логістик" направило претензію №875 на ім`я ФОП Теклишин Г.І., у якій вказано, що у місці вивантаження (місто Равенна, Італія) було виявлено прорив у флексітанку з вантажем, у зв`язку з чим втрата вантажу склала 3,25 т. Згідно інвойсу № М/П 24062022-2/63 від 15.07.2022 до Контракту №М/П 24062022-2 від 24.06.2022 р., укладеного між Maxinvest LTD (Продавець) та Savi Italo Sri (Покупець) , ціна вантажу, який перевозився складає 1 600,00 Євро за тону. Таким чином, вартість втраченого вантажу складає 5 200 євро. Про факт пошкодження вантажоодержувачем зроблено відмітку у міжнародній товарно-транспортній накладній, яка відповідно до конвенції КДПВ, є договором перевезення вантажу у міжнародному сполученні. Крім цього, зазначений прорив у флексітанку з вантажем призвів до забруднення території у місці вивантаження, у зв`язку з чим територію довелося додатково прибирати та здійснювати усунення наслідків прориву флексітанку. Зазначене зумовило витрати у місці розвантаження на загальну суму 1 137,00 Євро, що підтверджується рекламацією вантажоодержувача до вантажовідправника від 22.07.2022. Тому ТОВ "ІСТ-Захід-Логістик" звертається до ФОП Теклишин Г.І. та заявляє про відшкодування у розмірі 50% від вартості втраченого вантажу, що складає 76 568,44 грн (2 600,00 Євро у еквіваленті) та відшкодування у розмірі 50% суми інших збитків Замовника, яке має сплатити Виконавець, всього складає 16 741,98 грн 568.50 євро у еквіваленті), разом 93 310, 42 грн : 76 568,44 +16 741,98=93310, 42 грн. (арк.с. 156-158).

У свою чергу, на адресу ТОВ "Рівне-Транс-Груп" зі сторони ФОП Теклишин Г.І. була надіслана претензія за №20 від 30.08.2022 р. з вимогою відшкодувати збиток, завданий під час перевезення. (арк.с. 72-74). Так зауважує, що 20.07.2022 у місці вивантаження (місто Равенна, Італія) було виявлено прорив у флексітанку з вантажем, у зв`язку з чим, як вказано у претензії, втрата вантажу (олії) склала 3,25т. У CMR № 078990 наявний запис вантажоодержувача про те, що через витік олії при розвантаженні кількість вивантаженого оцінюється в 19000 кг. 22.07.2022р. (арк.с. 45).

У претензії ФОП Теклишин Г.І. зауважує, що згідно інвойсу № М/П 24062022-2/63 від 15.07.2022 до Контракту №М/П 24062022-2 від 24.06.2022 р., укладеного між Maxinvest LTD (Продавець) та Savi Italo Sri (Покупець) , ціна вантажу, який перевозився складає 1 600,00 Євро за тону. Таким чином, вартість втраченого вантажу складає 5 200 євро. Про факт пошкодження вантажоодержувачем зроблено відмітку у міжнародній товарно-транспортній накладній, яка відповідно до конвенції КДПВ, є договором перевезення вантажу у міжнародному сполученні. Крім цього, зазначений прорив у флексітанку з вантажем призвів до забруднення території у місці вивантаження, у зв`язку з чим територію довелося додатково прибирати та здійснювати усунення наслідків прориву флексітанку. Зазначене зумовило витрати у місці розвантаження на загальну суму 1 137,00 Євро, що підтверджується рекламацією вантажоодержувача до вантажовідправника від 22.07.2022. Також ФОП Теклишин Г.І. заявляє про відшкодування у розмірі 50% від вартості втраченого вантажу, яке має сплатити ТОВ "Рівне-Транс-Груп", що складає 76 568,44 грн (2 600,00 Євро у еквіваленті) та відшкодування у розмірі 50% суми інших збитків Замовника, яке має сплатити Виконавець, всього складає 16 741,98 грн 568.50 євро у еквіваленті), разом 93 310, 42 грн : 76 568,44 +16 741,98 = 93 310, 42 грн.

ФОП Теклишин Г.І. посилається на інвойс №М/П 24062022-2/63 від 15.07.2022 року до Контракту №М/П 24062022-2 від 24.06.2022 року, укладеного між Maxinvest LTD (Продавець) та Savi Italo Sri (Покупець).

Як вказує ТОВ "Рівне-Транс-Груп", під час перевезення вантажу ТОВ "Рівне-Транс-Груп" отримало від вантажовідправника (ТОВ "Енергетик Дніпро") товаросупровідні документи, на підставі яких здійснювалося митне декларування товару, а саме: сертифікат EUR.1 №А110.059758, інвойс від 14.07.2022 року, сертифікат якості, згідно яких експортером (продавцем) є ТОВ "Агро Трейдинг Лімітет", покупцем - REI X FZ LLC, вантажоодержувачем Savi Italo Sri. Перевізнику надано було інвойс від 14.07.2022 року, згідно якого, вартість зантажу становила 1 238 дол./т.

08 вересня 2022 року на ім`я ТОВ "Рівне-Транс-Груп" зі сторони ФОП Теклишин Г.І. була подана Заява №25 про закриття однорідних вимог, у якій ФОП повідомила, що між сторонами існує однорідна заборгованість, термін оплати якої настав, а саме:

- заборгованість ФОП Теклишин Г.І. перед ТОВ "Рівне-Транс-Груп" по рахунку №1397 від 22.07.2022 на суму 206 145,80 грн. за надані автопослуги;

- заборгованість ТОВ "Рівне-Транс-Груп" перед ФОП Теклишин Г.І. за збитки, які мали місце 20.07.2022 в сумі 93 310,42 грн, завдані втратою 3,25 т олії соняшникової нерафінованої, при здійснення перевезення транспортним засобом.

ФОП Теклишин Г.І. повідомила, що керуючись ст.601 ЦК України здійснила закриття однорідних вимог на суму 93 310,42 грн. з рахунку №1397 від 22.07.2022. Тому рахунок підлягає оплаті в сумі 112 835,38 грн.

Суд констатує, що у матеріалах справи відсутні докази надіслання цієї заяви на ім`я ТОВ "Рівне-Транс-Груп".

29.12.2022 ФОП Теклишин Г.І. частково оплатила вартість послуг з перевезення в сумі 112835,39 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №971 від 29.12.2022 року. (арк.с. 20).

ТОВ "Рівне-Транс-Груп" вказує, що ФОП Теклишин Г.І. мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт не було оформлено.

Таким чином, заборгованість ФОП Теклишин Г.І. перед ТОВ "Рівне-Транс-Груп" по Договору становить 93 310,41 грн. за надану послугу перевезення вантажу.

Посилаючись на умови Договору та ст.625 ЦК України, ТОВ "Рівне-Транс-Груп" нарахував 3% річних 1557,00 грн., пеню 23 263,59 грн., інфляційні втрати 4 274,00 грн. Всього просить стягнути з ФОП Теклишин Г.І. 122 405,00 грн. боргу.

Отже, в межах даної справи поданий первісний позов від ТОВ "Рівне-Транс-Груп" до ФОП Теклишин Г.І. про стягнення заборгованості, пені, інфляційних втрат та 3% річних всього 122 405,00 грн.

Також від Фізичної особи-підприємця Теклишин Галини Іванівни надійшов зустрічний позов до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне-Транс-Груп" про стягнення збитків 93 310,42 грн.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.

За положеннями ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частина перша статті 9 Конституції України унормовує, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до абзацу тридцять дев`ятий статті 1 Закон України "Про автомобільний транспорт" (далі Закон) міжнародні перевезення пасажирів і вантажів - перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону;

Організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень (частина перша статті 53 Закону).

Чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору (стаття 19 Закону України "Про міжнародні договори України").

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів перевезення вантажу та транспортного експедирування.

Згідно із статтею 3 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законами України "Про транспорт", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про транзит вантажів", цим Законом, іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 909 ЦК України).

Частиною 1 статті 929 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Дана норма кореспондується зі статтею 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" та статтею 316 Господарського кодексу України.

За встановленими обставинами справи, у відповідності до умов Договору та заявки позивач за первісним позовом взяв на себе зобов`язання забезпечити доставку вантажу (соняшникової олії), переданого Замовником (третьою особою у даній справі) до місця призначення перевезення по маршруту Україна, Дніпро - Conselice Ravenna, Італія.

Так, за загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України).

За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частина друга статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Аналогічний принцип закріплено у ч. 2 ст. 2, ч. 1 ст. 13 ГПК України.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішенні справи. Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною. Тобто в цьому разі мається на увазі достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним.

Чинною нормою ст. 79 ГПК України впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів" встановлює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач та їх оцінки їх правдивості і переваги доводів протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті показує, що нею на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто, обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (тут суд звертається до правових висновків викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20, зокрема, що саме суд має забезпечити право особи на справедливий суд (справедливу судову процедуру).

Суд зауважує, що наявними в матеріалах справи доказами, які подані учасниками, підтверджується, що на виконання умов Договору та Заявки, позивачем за первісним позовом надано послуги з перевезення вантажу в повному обсязі, що підтверджується CMR №078990 від 14.07.2022 року, на суму 206 145,80 грн. У свою чергу ФОП Теклишин Г.І. частково оплатила вартість послуг з перевезення в сумі 112 835,39 грн. Решту суми 93 310,41 грн. відмовилася платити з посиланням на факт понесення збитків на цю суму, та на Заяву про закриття однорідних вимог.

Матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості ФОП Теклишин Г.І. перед ТОВ "Рівне-Транс-Груп" на суму 93 310,41 грн.

За приписами статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона ( боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом статей 224, 225 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

З огляду на наведене - предметом доказування у справі про стягнення шкоди є наявність усіх складових елементів правопорушення.

Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження). Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Така правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 09.04.2020 у справі № 910/4962/18.

Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності порушення відповідача, наявності та розміру понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2020 у справі № 910/3579/17 та від 20.10.2020 у справі № 910/17533/19.

Пунктом 4 частини 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

За приписами частин 1, 2 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 617 ЦК України унормовано особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало (ч. 1 ст. 924 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

З аналізу вищенаведених норм права вбачається, що відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов`язаної сторони. При цьому обов`язок доведення своєї невинуватості лежить на перевізнику.

Таким чином, перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу у випадках, коли вантаж було втрачено за відсутності вини перевізника, зокрема, якщо причиною його незбереження була непереборна сила. Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, що не підлягає під визначення непереборної сили, відповідно до частини першої статті 924 ЦК України не звільняють перевізника від відповідальності за незбереження вантажу.

Таким чином, законодавець покладає на перевізника обов`язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.

Водночас, 01.08.2006 Верховною Радою України прийнятий Закон України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу", якою врегульовані правовідносини, що випливають з договору міжнародного перевезення вантажу.

Так, Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 (далі - Конвенція) встановлює: - ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін (абзац 38 частини першої статті 1 Конвенції); - перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки (частина перша статті 17 Конвенції); - вважається, що мало місце прострочення доставки, якщо вантаж не був доставлений в узгоджений термін, фактична тривалість перевезення з урахуванням обставин справи, і зокрема, у випадку часткового завантаження транспортного засобу, часу, необхідного при звичайних умовах для комплектації вантажів для повного завантаження, перебільшує час, який був би необхідний сумлінному перевізнику (стаття 19 Конвенції); - прострочення в доставці вантажу може призвести до сплати компенсації лише в тому випадку, якщо заява перевізнику була зроблена у письмовій формі протягом двадцяти одного дня від дня передачі вантажу у розпорядження одержувача; - при обчисленні термінів, що передбачені цією статтею, відповідно день видачі вантажу, день перевірки, або день передачі вантажу у розпорядження одержувача до терміну не зараховується (частини третя, четверта статті 30 Конвенції).

Статтею 3 Конвенції передбачено, що перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов`язки, як за власні дії і недогляди.

Перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки. Однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути (п.п. 1, 2 ст. 17 Конвенції).

Приписами п.п. 1, 2 ст. 18 Конвенції визначено, що тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, лежить на перевізнику.

Якщо перевізник встановить, що через обставини, які склалися, утрата вантажу чи його ушкодження могли бути наслідком одного чи декількох особливих ризиків, зазначених у пункті 4 статті 17, то вважається, що вони відбулися внаслідок цього. Однак, позивач має право довести, що утрата або ушкодження фактично не були пов`язані, повністю або частково, з одним з цих ризиків.

Відповідно до п. 4 ст. 17 Конвенції за умови дотримання пунктів 2 - 5 статті 18, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата чи ушкодження вантажу є наслідком особливого ризику, нерозривно пов`язаного зокрема з обробкою, навантаженням, складуванням чи вивантаженням вантажу відправником або одержувачем, чи особами, які діють від імені відправника або вантажоодержувача (п.п. с) п. 4 ст. 17 Конвенції).

Відповідно до ч. 1 ст. 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника (ч. 2 ст. 314 ГК України).

Отже, загальною умовою відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу є вина, наявність якої припускається. Перевізник повинен довести свою невинуватість шляхом посилання на обставини: по-перше, яким не міг запобігти та по-друге, усунення яких від нього не залежало.

В той же час, зазначена спростовна презумпція вини Перевізника відповідно до п. 4 ст. 17, п. 2 ст. 18 Конвенції покладає саме на позивача обов`язок доведення наявності такої вини у випадку, якщо Перевізник встановить, що втрата чи пошкодження вантажу могло бути наслідком особливих ризиків, пов`язаних, зокрема, з навантаження вантажу відправником чи особами, які діють від його імені.

Обов`язки перевізника під час прийняття товару до перевезення визначені в п. 1 ст. 8 Конвенції та полягають в обов`язку перевірити вірність записів, зроблених у вантажній накладній щодо числа вантажних місць, а також їх маркування, нумерації місць та перевірити зовнішній стан вантажу і його упаковки. При цьому, право вимоги перевірки вмісту вантажних місць належить Вантажовідправнику (п. 3 ст. 8 Конвенції).

Умовами укладеного між сторонами Договору, а саме п. 3.3.4. передбачено, що Експедитор (в даному випадку ФОП Теклишин Г.І.) зобов`язаний забезпечити завантаження/розвантаження транспортного засобу, митне оформлення вантажу та оформлення всіх необхідних документів.

При цьому, учасниками справи не надано суду письмових доказів, в яких би визначався обов`язок Перевізника ТОВ "Рівне-Транс-Груп" здійснювати перевірку правильності завантаження та кріплення вантажу.

В той же час, у п.18 CMR №078990 наявна відмітка про те, що завантаження контролюється відправником. Перевізник ТОВ "Рівне-Транс-Груп" не несе відповідальності за пошкодження, пов`язані з неправильним завантаженням або неправильним пакуванням вантажу.

Матеріалами справи підтверджено, що втрата частини вантажу (олії) відбулася внаслідок прориву флексітанку в місці розвантаження, про що зазначено Вантажоодержувачем в CMR №078990. Про прорив тари саме на місці розвантаження свідчить також забруднення території у місці вивантаження, що підтверджується усіма учасниками справи та відповідними доказами.

При цьому суду не надано доказів того, що мало місце забруднення інших територій поза місцем вивантаження олії під час руху за маршрутом слідування, зокрема не доведено що відбувалося забруднення дорожного полотна під час руху транспортного засобу до місця призначення (Равена, Італія) тощо. Рівно як і відсутні докази, що прорив флексітанку відбувся поза місцем вивантаження ще до моменту прибуття транспортного засобу до точки передання товару Вантажоодержувачу.

Згідно п. 3.3.4 Договору з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у ежнародному, міжміському та міському сполученні №9 від 11.01.2021 року, саме Експедитор обов`язується забезпечити завантаження/розвантаження транспортного засобу. Згідно п. 3.1.9 Договору, Перевізник зобов`язується забезпечити збереження вантажу з моменту прийняття вантажу для перевезення і до моменту видачі його у пункті призначення Вантажоодержувачу.

Конвенцією визначено звільнення Перевізника від відповідальності, у випадку, якщо втрата чи ушкодження вантажу є наслідком особливого ризику, нерозривно пов`язаного зокрема з навантаженням, складуванням вантажу відправником або одержувачем, чи особами, які діють від імені відправника або вантажоодержувача (п.п. с) п. 4 ст. 17, п. 2 ст. 18 Конвенції).

Відповідно до наданих представниками сторін в судовому засіданні пояснень завантаження та кріплення вантажу в автомобіль ТОВ "Рівне-Транс-Груп", а також оформлення товаросупровідних документів проводилося силами вантажовідправника.

Згідно з п. 8.6. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 за № 363 (надалі Правила) вантаження, закріплення, укриття, ув`язка вантажу, а також розвантаження автомобіля, зняття кріплень і покриттів виконуються Замовником.

Перевізник може за погодженням із Замовником взяти на себе вантаження і розвантаження вантажів. Участь водія у вантаженні або розвантаженні може мати місце тільки за його згодою.

З урахуванням викладених обставин, суд вважає, що в спірних правовідносинах ФОП Теклишин Г.І. не доведено, що невиконання ТОВ "Рівне-Транс-Груп" умов Договору та Заявки призвели до втрати частини вантажу та завдання збитків у заявленій до стягнення за зустрічним позовом сумі, позаяк як в межах даної справи не доведено, що розрив флексітанку, відповідно і втрата вантажу, відбувся з вини саме ТОВ "Рівне-Транс-Груп" чи водія транспортного засобу.

Згідно частини 2 ст. 932 ЦК України у разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Статтею 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" передбачено, що експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв`язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки.

Підсумовуючи викладені вище обставини судом враховано, що позивачем за зустрічним позовом не доведено існування конкретних обставин, які підтверджують вину відповідача за зустрічним позовом щодо завданих збитків, причинно-наслідковий зв`язок між діями ТОВ "Рівне-Транс-Груп" та фактом завдання збитків, що виключає настання цивільно-правової відповідальності ТОВ "Рівне-Транс-Груп" у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування таких збитків, а відтак позовна вимога про стягнення з відповідача за зустрічним позовом збитків, завданих втратою вантажу в розмірі 93 310,42 грн. задоволенню не підлягає.

Стосовно заяви ТОВ "Рівне-Транс-Груп" про застосування строків позовної давності до вимог за зустрічним позовом, суд зазначає про те, що за змістом ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. А отже, відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права не потребує зазначення у рішенні суду висновку щодо вирішення питання спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову.

Отже, в силу положень даної норми позовна давність судом у даному випадку не застосовується.

Відносно заяви ФОП Теклишин Г.І. про зарахування зустрічних однорідних вимог №25 від 08.09.2022 року суд зазначає наступне.

У матеріалах справи відсутні докази надіслання/надання такої заяви на адресу ТОВ "Рівне-Транс-Груп".

За змістом частини 1 статті 601 ЦК України, вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв`язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов`язань по передачі родових речей, зокрема, грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог - є безспірність вимог, які зараховуються, а саме, відсутність спору щодо змісту, умови виконання тарозміру зобов`язань. Наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування чи відсутність будь-якої з названих вище умов, виключає проведення зарахування у добровільному порядку (Правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 27 вересня 2022 року по справі № 926/4807-6/21).

ТОВ "Рівне-Транс-Груп" заперечує заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог №25 від 08.09.2022 року, оскільки не визнає що існує його вина у завданні збитків для ФОП Теклишин Г.І., не погоджується з розрахунками завданих збитків.

Тому, за наявності заперечень ТОВ "Рівне-Транс-Груп" на заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, та у зв`язку з тим, що суд встановив відсутність вини цього Товариства у завданні збитків, суд вважає, що зарахування у добровільному порядку між сторонами фактично не відбулися.

Як вказано вище по тексту, підтверджується наявність заборгованості ФОП Теклишин Г.І. перед ТОВ "Рівне-Транс-Груп" на суму 93 310,41 грн.

Щодо нарахованих на цю суму 3% річних 1557,00 грн., пені 23 263,59 грн., інфляційних втрат 4 274,00 грн. по первісному позову суд зазначає наступне.

Відповідач за первісним позовом є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 роз`яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних суд, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що арифметично правильним є нарахування інфляційних втрат за період 30.12.2022 - 21.07.2023 в сумі 3 688,50 грн., при заявлених 4 274,00 грн. Тому, в частині 585,50 грн. слід відмовити.

Крім того, суд, здійснивши власний розрахунок 3% річних за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що 3% в сумі 1 557,00 грн. обраховані арифметично правильно. Тому в цій частині підлягають задоволенню до стягнення.

Щодо нарахованої позивачем за первісним позовом суми пені, суд зазначає наступне.

З аналізу положень статті 231 ГК України вбачається, що нею передбачено можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов`язань штрафних санкцій, що мають імперативний характер (тобто, їх розмір не може бути змінений за згодою сторін та не залежить від їх волевиявлення), а також можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов`язань штрафних санкцій, розмір яких може бути змінений сторонами за умовами договору.

Так, частина 2 статті 231 ГК України визначає уніфікований розмір штрафних санкцій за певні види правопорушень (порушення вимог щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг), порушення строків виконання негрошового зобов`язання) у господарському зобов`язанні, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту , якщо інше не передбачено законом або договором. Частина третя цієї статті передбачає можливість законодавчого встановлення розміру штрафних санкцій і за інші види правопорушень у окремих видах господарських зобов`язань, перелічених у частині другій статті 231 ГК України.

Частиною 4 статті 231 ГК України законодавець передбачає застосування штрафних санкцій, у разі якщо їх розмір законом не визначено, у розмірі, визначеному умовами господарського договору, а також надає сторонам право встановлювати різні способи визначення штрафних санкцій, - у відсотковому відношенні до суми зобов`язання (виконаної чи невиконаної його частини) або у певній визначеній грошовій сумі, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Положення частини 6 статті 231 ГК України регулюють виключно правовідносини сторін щодо їх відповідальності за невиконання грошових зобов`язань, передбачаючи їх встановлення у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. На відміну від, наприклад, частини другої статті 231 ГК України, у частині шостій цієї статті не вказано про застосування штрафної санкції у певному розмірі, а йдеться про спосіб її визначення.

Разом з тим за частиною другою статті 343 ГК України, як спеціальною нормою, яка регулює відповідальність за порушення строків розрахунків, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також за статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 5.3.4 Договору, у разі порушення терміну оплати наданих послуг з перевезення вантажів Експедитор зобов`язується оплатити Перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день протермінування платежу.

За умовами ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п.2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Як вбачається з матеріалів справи, та підтверджено присутніми у засіданні представниками сторін, рахунок на оплату та примірник підписаного акту від ТОВ "Рівне-Транс-Груп" отримано підприємцем Теклишин Г.І. 01.08.2022.

Відтак, з 15.08.2022 у ТОВ "Рівне-Транс-Груп" виникає право нарахування пені за прострочення виконання ФОП Теклишин Г.І. грошового зобов`язання за послуги перевезення.

У даному ж випадку ТОВ "Рівне-Транс-Груп" допустив нарахування пені за період з 30.12.2022 по 30.06.2023. Тоді як вірним є нарахування з 15.08.2022 по 15.02.2023.

Оскільки суд не може вийти за межі позовних вимог, тому у даному випадку слід здійснити обрахунок пені за період з 30.12.2022 по 15.02.2023.

Отже, перевіривши розрахунок пені позивача за первісним позовом, та здійснивши власний обрахунок (використовуючи калькулятори системи "ЛІГА ЗАКОН (LIGA 360)"), суд встановив, що розрахунок пені у заявленому розмірі здійснений позивачем за первісним позовом неналежним чином.

Вірним є обрахунок пені за період з 30.12.2022 по 15.02.2023 у сумі 6 135,48 грн.

Відтак, у цій частині позовних вимог підлягає задоволенню пеня у розмірі 6 135,48 грн. У стягненні решти пені 17 128,11 грн. слід відмовити.

Висновки суду.

За результатами розгляду спору та з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку, що первісний позов ТОВ "Рівне-Транс-Груп" до ФОП Теклишин Г.І. підлягає задоволенню частково, в частині стягнення заборгованості 93 310,41 грн., інфляційних втрат 3 688,50 грн., 3% річних 1 557,00 грн., пені 6135,48 грн. В частині стягнення 17 128,11 грн. пені та 585,50 грн. інфляційних втрат слід відмовити.

Позовні вимоги за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Теклишин Галини Іванівни до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне-Транс-Груп" про стягнення збитків 93 310,42 грн. задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

Зі сторони ТОВ "Рівне-Транс-Груп" сплачено судового збору за подання первісного позову 2 684,00 грн. Інших витрат заявлено не було.

ФОП Теклишин Г.І. сплатила 2 684,00 грн. судового збору за подання зустрічного позову. Інших витрат заявлено не було.

Відповідно до п. 2 ч. 1 та п.1 ч.4 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

Розмір пропорції задоволених вимог за зустрічним позовом проти заявлених складає 85,53%.

Відтак, враховуючи п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, позивачу за первісним позовом належить до відшкодування за рахунок ФОП Теклишин Г.І. 2 295,63 грн. судового збору.

Оскільки у задоволенні зустрічного позову відмовлено, тому на підставі ст.129 ГПК України понесені ФОП Теклишин Г.І. витрати по оплаті судового збору 2 684,00 грн. залишаються за заявником зустрічного позову.

Керуючись ст. ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Теклишин Галини Іванівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне-Транс-Груп" (вул. Євгена Коновальця, буд. 11 кв. 40, м. Рівне, 33016, код ЄДРПОУ 37737531) основний борг в сумі 93 310 (дев`яносто три тисячі триста десять) грн. 41 коп., 3% річних в сумі 1 557 (одна тисяча п`ятсот п`ятдесят сім) грн. 00 коп., пеню в сумі 6 135 (шість тисяч сто тридцять п`ять) грн. 48 коп., інфляційні втрати в сумі 3 688 (три тисячі шістсот вісімдесят вісім) грн. 50 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 295 (дві тисячі двісті дев`яносто п`ять) грн. 63 коп. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Відмовити в задоволенні первісного позову в частині стягнення 17 128,11 пені та 585,50 грн. інфляційних втрат.

4. Відмовити в задоволенні зустрічного позову Фізичної особи-підприємця Теклишин Галини Іванівни до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне-Транс-Груп" про стягнення збитків 93 310,42 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано "26" грудня 2023 року.

Суддя Бережнюк В.В.


Суд	Господарський суд Рівненської області
Дата ухвалення рішення	22.12.2023
Оприлюднено	28.12.2023
Номер документу	115937031
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань перевезення, транспортного експедирування

Бережнюк В.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 22.12.2023 по справі 914/2261/23ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —914/2261/23

Рішення від 22.12.2023

Рішення
від 22.12.2023 по справі 914/2261/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ