Постанова
від 04.03.2024 по справі 914/2261/23
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2024 року Справа № 914/2261/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Миханюк М.В. , суддя Тимошенко О.М.

секретар судового засідання Кушнірук Р.В.

за участю представників сторін:

позивача (відповідача за зустрічним позовом): представник Троянчук Д.М. - адвокат

відповідача (позивача за зустрічним позовом): представник Олійник О.В. - адвокат

третіх осіб: представники не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Теклишин Галини Іванівни на рішення Господарського суду Рівненської області, ухваленого 22.12.23р. суддею Бережнюк В.В. у м.Рівному, повний текст складено 26.12.23р. у справі № 914/2261/23

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне-Транс-Груп"

до Фізичної особи-підприємця Теклишин Галини Іванівни

про стягнення заборгованості, пені, інфляційних втрат та 3% річних 122 405,00 грн.

та

за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Теклишин Галини Іванівни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне-Транс-Груп"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСТ-ЗАХІД-ЛОГІСТИК"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГЕТИК ДНІПРО"

про стягнення збитків 93 310,42 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Процесуальне рішення, яке оскаржується у суді апеляційної інстанції.

1.1. Предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення Господарського суду Господарського суду Рівненської області від 22.12.2023 у справі №914/2261/23.

1.2. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 22.12.2023 у справі №914/2261/23 частково задоволено первісний позов.

1.2.1. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Теклишин Галини Іванівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне-Транс-Груп" основний борг в сумі 93310 грн 41 коп., 3% річних в сумі 1557 грн 00 коп., пеню в сумі 6135 грн 48 коп., інфляційні втрати в сумі 3688 грн 50 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2295 грн 63 коп.

1.2.2. Відмовлено у задоволенні первісного позову в частині стягнення 17128,11 грн - пені та 585,50 грн - інфляційних втрат.

1.3. Відмовлено у задоволенні зустрічного позову Фізичної особи-підприємця (ФОП) Теклишин Галини Іванівни до Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Рівне-Транс-Груп", за участю третіх осіб, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "ІСТ-ЗАХІД-ЛОГІСТИК" та Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "ЕНЕРГЕТИК ДНІПРО" про стягнення збитків в сумі 93 310,42 грн.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

2.1. Рішення суду першої інстанції (при частковому задоволенні первісного позову), мотивоване тим, що наявними в матеріалах справи доказами, які подані учасниками, підтверджується, що на виконання умов Договору та Заявки, позивачем за первісним позовом надано послуги з перевезення вантажу в повному обсязі, що підтверджується CMR №078990 від 14.07.2022 року, на суму 206145,80 грн.

2.1.1. У свою чергу ФОП Теклишин Г.І. частково оплатила вартість послуг з перевезення в сумі 112 835,39 грн.

2.1.2. Решту суми - 93310,41 грн підприємець відмовилася платити з посиланням на факт понесення збитків на цю суму, та на Заяву про закриття однорідних вимог.

2.1.3. Матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості ФОП Теклишин Г.І. перед ТОВ "Рівне-Транс-Груп" на суму 93 310,41 грн.

2.1.4. За неналежне виконання зобов`язання відповідачем за первісним позовом ТОВ Рівне-Транс-Груп нараховано пеню, 3% річних, інфляційні втрати.

2.1.5. Перевіривши правильність розрахунку, судом першої інстанції встановлено, що пеня та сума інфляційних втрат нараховані із порушенням вимог законодавства, внаслідок чого такі позовні вимоги було задоволено частково (пункти 1.2.1.-1.2.2. цієї постанови).

2.2. Рішення суду першої інстанції (при відмові у зустрічному позові про стягнення збитків у сумі 93310,41 грн), мотивоване тим, що позивачем за зустрічним позовом не доведено тих обставин, що перевізником заподіяно експедитору збитки взагалі.

2.2.1. За змістом статей 224, 225 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

2.2.2. Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

2.2.3. Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

2.2.4. З огляду на наведене - предметом доказування у справі про стягнення шкоди є наявність усіх складових елементів правопорушення.

2.2.5. Матеріалами справи підтверджено, що втрата частини вантажу (олії) відбулася внаслідок прориву флексітанку в місці розвантаження, про що зазначено Вантажоодержувачем в CMR №078990. Про прорив тари саме на місці розвантаження свідчить також забруднення території у місці вивантаження, що підтверджується усіма учасниками справи та відповідними доказами.

2.2.6. При цьому суду не надано доказів того, що мало місце забруднення інших територій поза місцем вивантаження олії під час руху за маршрутом слідування, зокрема не доведено що відбувалося забруднення дорожного полотна під час руху транспортного засобу до місця призначення (Равена, Італія) тощо. Рівно як і відсутні докази, що прорив флексітанку відбувся поза місцем вивантаження ще до моменту прибуття транспортного засобу до точки передання товару Вантажоодержувачу.

2.2.7. Суд першої інстанції прийшов до висновку, що у спірних правовідносинах ФОП Теклишин Г.І. не доведено, що невиконання ТОВ "Рівне-Транс-Груп" умов Договору та Заявки призвели до втрати частини вантажу та завдання збитків у заявленій до стягнення за зустрічним позовом сумі, позаяк у межах даної справи не доведено, що розрив флексітанку, відповідно і втрата вантажу, відбувся з вини саме ТОВ "Рівне-Транс-Груп" чи водія транспортного засобу.

3. Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу; короткий зміст вимог апеляційної скарги.

3.1. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Фізична особа-підприємець Теклишин Галина Іванівна звернулася до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою скасувати рішення Господарського суду Рівненської області у справі №914/2261/23 від 22.12.2023 в частині часткового задоволення первісного позову за позовом ТОВ Рівне-Транс-Груп до ФОП Теклишин Г.І. про стягнення 93310,41 грн основного боргу, 3% річних в сумі 1557,00 грн, пені в сумі 3668,48 грн, інфляційних витрат в сумі 3688,50 грн, витрат по сплаті судового збору в розмірі 2295,63 грн, а також в частині відмови у задоволенні зустрічного позову за позовом ФОП Теклишин Г.І. до ТОВ Рівне-Транс-Груп про стягнення збитків в розмірі 93310,42 грн, та прийняти нове рішення, яким скасувати рішення в частині часткового задоволення первісного позову та задоволити позовні вимоги скаржника-позивача за зустрічним - ФОП Теклишин Г.І. про стягнення з відповідача за зустрічним позовом ТОВ Рівне-Транс-Груп 93310,42 грн збитків.

3.2. Скаржник вважає ухвалене судом першої інстанції рішення неправомірним, таким, що суперечить наданим суду доказам, нормам Цивільного та Господарського кодексів України, міжнародним угодам, зокрема Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, відповідно судом неправильно застосовано норми процесуального права, судом дано невірну оцінку доказам, відповідно неправильно застосовано норми матеріального права, що в свою чергу призвело до ухвалення хибного рішення, виходячи з наступного.

3.3. Судом при ухваленні рішення невірно застосовано термін позовної давності, адже ч.2 ст. 32 Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом (далі Конвенція) визначає, що пред`явлення претензії в письмовій формі припиняє відлік терміну позовної давності до того дня, коли перевізник у письмовій формі відхилив претензію і повернув додані до неї документи.

3.3.1. Претензію скаржника від 30.08.2022 перевізник (відповідач по зустрічному позову) залишив без розгляду, відповідно термін давності продовжується на весь період неотримання відповіді на претензію чи її відхилення.

3.4. Судом невірно застосовано норми права, зокрема застосовано норми права, які регулюють правовідносини при перевезенні вантажів у внутрішньому сполученні, або норми, які не стосуються правовідносин з перевезень вантажів, що в свою чергу призвело до ухвалення невірного рішення.

3.4.1. Так, судом застосовано норми Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, які не регулюють правовідносини в галузі перевезень вантажів автомобільним транспортом, а містять норми, які регулюють правовідносини між кредитором та боржником, Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом, замість того, щоб застосовувати норми виключно Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.

3.4.2. Відповідно до ст.1 Конвенції конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

3.4.3. Відповідно до ст. 4 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, ї неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

3.5. Судом невірно застосовано норми ст. 17, 18 Конвенції, у зв`язку з чим прийнято хибне рішення.

3.5.1. Так, судом покладено тягар доказування на Експедитора (позивача за зустрічним позовом), хоча презумпція вини відповідно за Конвенції покладається виключно на перевізника - відповідача за зустрічним позовом.

3.6. У рішенні зазначено, що загальною умовою відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу є вина, наявність якої припускається. Перевізник повинен довести свою невинуватість шляхом посилання на обставини: по-перше, яким не міг запобігти та по-друге, усунення яких від нього не залежало.

Судом невірно застосовано норми Конвенції, не враховано, що Конвенція не передбачає таких обставин, якщо вантаж прийнято перевізником без застережень.

3.7. Так, відповідно до ч.1 ст. 17 Конвенції перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки.

3.7.1. Жодних доказів, які би спростовували відсутність його вини у не збереженому перевезенні відповідач за зустрічним позовом не надав, а судом не надано належної оцінки доказам, наданих скаржником.

3.8. Судом при прийнятті рішення невірно застосовано норми ч.4 ст. 17 Конвенції, оскільки жодна з зазначених у ч. 4 ст. 17 Конвенції ознак, не підпадають під обставини, які би дали підставу на звільнення перевізника від відповідальності за незбереження вантажу:

а) з використанням відкритих безтентових транспортних засобів, якщо таке використання було погоджене і чітко зазначене у вантажній накладній;

b) з відсутністю чи дефектами упаковки, у випадках, коли вантажі, що перевозяться без упаковки чи без належної упаковки, за своєю природою піддаються псуванню чи пошкодженню;

c) з обробкою, навантаженням, складуванням чи вивантаженням вантажу відправником або одержувачем, чи особами, які діють від імені відправника або вантажоодержувача;

d) з природними властивостями деяких вантажів, внаслідок яких вони піддаються повній або частковій втраті чи пошкодженню, зокрема, внаслідок поломки, корозії, гниття, усушки, нормального витоку або дії молі чи шкідників;

e) з недостатністю або неадекватністю маркування чи нумерації вантажних місць;

3.9. Відповідно до ч. 1. ст. 18 Конвенції тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, лежить на перевізнику».

3.9.1. Судом не надано належної оцінки застосування норм цієї статі, у зв`язку з чим прийнято хибне рішення.

3.9.2. Судом невірно застосовано норми цієї статті і помилково покладено тягар доказування на Експедитора - позивача зустрічним позовом.

3.10. Судом дано невірну оцінку доказам, які знаходяться в матеріалах справи.

3.10.1. Так, судом ухвалено рішення, яким часткового задоволено первісний позов ТОВ Рівне-Транс-Груп до ФОП Теклишин Г.І. про стягнення 93 310,41 грн основного боргу, 3% річних в сумі 1557,00 грн, пені в сумі 3668,48 грн, інфляційних витрат в сумі 3688, 50 грн, витрат по сплаті судового збору в розмірі 2295, 63 грн.

3.10.2. Відповідно до п. 3.4.3. договору №9 від 11.01.2021 укладеного між Скаржником - Позивачем за зустрічним позовом та Відповідачем за зустрічним позовом - Експедитор (Відповідач) має право зменшити в односторонньому порядку суму сплати за рахунком, що надійшов для оплати від Перевізника (позивача), на суму завданих Експедитору збитків.

3.10.3. У разі завдання Перевізником Експедитору збитків (втрата, пошкодження вантажу, невчасна доставка) останній має право не здійснювати оплату за послуги з перевезення (без застосування до нього штрафних санкцій) до моменту відшкодування Перевізником усіх завданих збитків.

3.10.4. Судом не прийнято до уваги норми укладеного між сторонами договору. Договір є одним із складових норм матеріального права, що регулюють правовідносини між учасниками господарювання.

3.10.5. Договір не визнаний судом недійсним чи нікчемним, відповідно його норми застосовуються у правовідносинах між сторонами.

3.10.6. Якщо рахунок і був затриманий стороною по договору через неналежне виконання договірних зобов`язань іншою стороною, на думку сторони договірних зобов`язань, штрафні санкції за затримку оплати не застосовуються, оскільки цю норму сторони погодили і вона не спростована судом.

3.11. Судом дану невірну оцінку доказу - міжнародній товарно-транспортній накладній CMR №078990, на підставі якої здійснювалось перевезення вантажу. Судом помилково взято до уваги, як доказ, запис у графі 18 CMR - зауваження та застереження перевізника, адже цей запис вдрукований в бланк накладної і не відповідає суті справи в розмінні ст. ст. 8, 9 Конвенції.

3.12. Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конвенції, приймаючи вантаж, перевізник перевіряє:

a) вірність записів, зроблених у вантажній накладній щодо числа вантажних місць, а також їх маркування та нумерації місць;

b) зовнішній стан вантажу і його упаковки.

3.13. Відповідно до ч. 2 ст. 8 Конвенції якщо перевізник не має достатньої можливості перевірити вірність записів, зазначених у підпункті а) пункту 1 цієї статті, він повинен зробити обґрунтовані застереження у вантажній накладній. Він повинен також мотивувати всі зроблені ним застереження щодо зовнішнього стану вантажу і його упаковки.

3.14. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конвенції вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

3.15. Відповідно до ч. 2 ст. 9 Конвенції якщо вантажна накладна не містить спеціальних застережень перевізника, то, якщо не доведено протилежне, припускається, що вантаж і його упаковка були зовні в належному стані в момент прийняття вантажу перевізником, і що кількість вантажних місць, а також їх маркування та нумерація відповідали заявам, які містилися у вантажній накладній.

3.16. Відповідно судом не взято до уваги, що застереження у CMR повинні робитись безпосередньо перед кожним завантаженням. В даному випадку перевізником вдруковано в бланк накладної застереження, які не відповідають вимогам ст. 8,9 Конвенції і фактично зняв із себе усю відповідальність за збереження вантажу, чим порушив умови Конвенції, що регулює міжнародні перевезення вантажів, а судом надано невірну оцінку цього доказу.

3.17. Суд, ухвалюючи рішення, невірно посилається на норми ст. 74 ГПК України, згідно якої Скаржник (Позивач) повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків, наявність причинно-наслідкового зв`язку між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками, подати докази невиконання зобов`язання. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків, заподіяних порушенням зобов`язання.

3.17.1. Таке трактування судом норм права є помилковим, на думку Скаржника, оскільки при перевезенні діє не загальна, а спеціальна норма, де доказувати наявність чи відсутність вини повинен Перевізник, а не Кредитор.

3.18. Суд при ухваленні рішення, посилається на позицію Відповідача за зустрічним позовом, а саме - недоведеність Скаржником (позивачем зустрічним позовом) факту пошкодження вантажу під час перевезення, що унеможливлює покладення відповідальності на перевізника.

3.18.1. Як свідчить судова практика, а саме постанова ВС справа № 907/746/17 від 05.10.2021, постанова ВС у справі № 922/51/20 від 29.01.2021, постанова ВС у справі №904/264/20 від 08.02.2021, постанова ВС у справі №907/746/17 від 21.02.2020, постанова ВС 904/7906/21 від 05.10.2022 - у відносинах перевезень вантажів, презумпція доведення вини покладається виключно на перевізника.

3.18.2. Відповідно доводити відсутність своє вини повинен Перевізник (Відповідач за зустрічним позовом), що судом не тільки не враховано при ухваленні рішення, але й невірно застосовано норми права, які регулюють права, обов`язки та відповідальність сторін при перевезенні вантажів.

3.19. Таким чином апелянт вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до хибного рішення, яке підлягає скасуванню повністю.

4. Відзиви на апеляційну скаргу, заяви та клопотання, які надійшли від учасників апеляційного провадження, заяви про відводи та самовідводи.

4.1. подав відзив на апеляційну скаргу

4.1. На адресу суду апеляційної інстанції 12.02.2024 від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) ТОВ «Рівне-Транс-Груп» надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно у якому заявник просить залишити судове рішення Господарського суду Рівненської області від 22.12.2023 у справі № 914/2261/23 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

4.2. В судовому засіданні представник відповідача (за первісним позовом) підтримали доводи апеляційної скарги з підстав викладених у ній та просили скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні первісного позову, а зустрічний позов задоволити повністю.

4.3. Представник позивача (за первісним позовом) у судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, таким що ухвалене з дотриманням норм чинного законодавства, а відтак просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

4.4. До початку розгляду даної апеляційної скарги по суті, ні під час її розгляду від учасників провадження у даній справі заяв про відвід складу суду чи судді колегії не заявлялося. Суддями колегії самовідводи не заявлялися.

5. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).

6. Законодавство, яке застосоване апеляційним судом при розгляді апеляційної скарги.

6.1. Під час розгляду апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Теклишин Галини Іванівни на рішення Господарського суду Рівненської області, ухваленого 22.12.2023 у справі № 914/2261/23 Північно-західний апеляційний господарський суд застосував норми матеріального та процесуального права, висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

6.1.1. Норми матеріального права:

Конституція України;

Цивільний кодекс України (далі по тексту постанови також - ЦК України);

Господарський кодекс України (далі по тексту постанови також - ГК України);

Закону України "Про міжнародні договори України";

Закон України "Про автомобільний транспорт";

Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність";

Закон України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу";

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 за № 363 (далі по тексту постанови також - Правила);

Закон України "Про судовий збір".

6.1.2. Норми процесуального права:

Господарський процесуальний кодекс України, в редакції чинній з 15 грудня 2017 року (далі по тексту постанови також - ГПК України);

6.2. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 ст.236 ГПК України).

7. Розгляд апеляційної скарги по суті. Обставини справи.

7.1. Північно-західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.

7.2. Як вбачається з матеріалів справи, 02 січня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІСТ-Захід-Логістик" (Експедитор-Замовник) та Фізичною особою-підприємцем Теклишин Галиною Іванівною (Експедитор-Виконавець) укладено Договір з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному, міжміському та міському сполученні.

7.2.1. За умовами цього Договору (предмет договору) є взаємовідносини сторін, які виникають при перевезенні та транспортно-експедиторському обслуговуванні вантажів, що надаються Експедитором-Замовником для перевезення автомобільним транспортом Експедитора-Виконавця чи залучених ним осіб у міжнародному, міжміському та міському сполученні.

7.2.2. Експедитор-Виконавець зобов`язується організувати перевезення довіреного йому вантажу в пункт призначення та видати його уповноваженій на отримання вантажу особі, а Експедитор-Замовник зобов`язується оплатити вартість послуг Експедитора-Виконавця.

7.3. 04 липня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІСТ-Захід-Логістик" Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергетик Дніпро" (Замовник) укладено Договір №112 про надання транспортних послуг.

7.3.1. За умовами п.1.1. Договору Виконавець зобов`язується доставити (або організувати доставку) довірений йому Замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (вантажоодержувачу), а Замовник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

7.3.2. Послуги по даному Договору надаються Виконавцем власними або орендованими транспортними засобами. (а.с. 133-137).

7.4. 11 січня 2021 року між Фізичною особою-підприємцем Теклишин Галиною Іванівною (Експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівне-Транс-Груп" (Перевізник) було укладено Договір з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному, міжміському та міському сполученні №9 (а.с. 10-12).

7.4.1. Згідно пунктів 1.1., 1.2. Предметом цього Договору є відносини Сторін, які виникають при перевезенні та транспортно-експедиторському обслуговуванні вантажів, що надаються Експедитором для перевезення автомобільним транспортом Перевізника чи залучених ним осіб у міжнародному міжміському та міському сполученні.

7.4.2. За цим Договором Перевізник зобов`язується доставити довірений йому вантаж у пункт призначення та видати його уповноваженій на отримання вантажу особі, а Експедитор зобов`язується оплатити вартість послуг Перевізника.

7.4.3. Відповідно до п. 3.1.9. Договору Перевізник зобов`язаний забезпечити збереження вантажу з моменту прийняття для перевезення і до моменту видачі його в пункті призначення Вантажоодержувачу, зазначеному у товарно-транспортній накладній або міжнародній товарно-транспортній накладній.

7.4.4. Згідно п. 3.1.10 Договору перевізник зобов`язується у разі виявлення при розвантаженні розбіжностей щодо кількості/якості/комплектності вантажу брати участь у складанні відповідного Акта та підписати його. За необхідності Акт складається за участю представника торгово-промислової палати, страхової компанії, незалежного експерта тощо.

7.4.5. Відповідно до п. 3.3.4. Договору Експедитор зобов`язаний забезпечити завантаження/розвантаження транспортного засобу, митне оформлення вантажу та оформлення всіх необхідних документів.

7.4.6. За умовами п. 3.4.3. укладеного між сторонами договору №9 від 11.01.2021 Експедитор має право зменшити в односторонньому порядку суму сплати за рахунком, що надійшов для оплати від Перевізника , на суму завданих Експедитору збитків. У разі завдання Перевізником Експедитору збитків (втрата, пошкодження вантажу, невчасна доставка) останній має право не здійснювати оплату за послуги з перевезення (без застосування до нього штрафних санкцій) до моменту відшкодування Перевізником усіх завданих збитків.

7.4.7. Згідно п. 4.2 Договору, розрахунки за цим Договором здійснюються у безготівковій формі у національній грошовій одиниці України шляхом переказу Експедитором коштів на поточний рахунок Перевізника впродовж 14-ти банківських днів з дати отримання належним чином оформлених оригіналів документів (рахунку Перевізника, товарно-транспортних накладних або міжнародних товарно-транспортних накладних з відміткою Вантажоодержувача про отримання вантажу, акта наданих послуг (виконаних робіт) і належним чином оформленої та зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної, якщо Перевізник є платником ПДВ).

7.4.8. У пункті 5.2.1. Договору передбачено, що Перевізник несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його для перевезення до моменту видачі Вантажоодержувачу, зазначеному в товарно-транспортних документах.

7.5. На виконання умов Договору між сторонами було укладено Заявку на перевезення вантажу №772-22ТЕК від 08.07.2022 року, згідно якої ТОВ "Рівне-Транс-Груп" здійснило перевезення по маршруту Україна, Дніпро - Conselice Ravenna, Італія; вантажу - олії 22 тони (а.с. 13).

7.5.1. На виконання умов вказаної Заявки, позивачем надано послуги з перевезення вантажу в повному обсязі, що підтверджується CMR №078990 від 14.07.2022 року. (а.с. 14).

7.5.2. У п.18 CMR №078990 наявна відмітка про те, що завантаження контролюється відправником. Перевізник не несе відповідальності за пошкодження, пов`язані з неправильним завантаженням або неправильним пакуванням вантажу. Санкція за перевищення ваги покладається на клієнта.

7.6. За наслідками наданих послуг позивачем оформлено акт №1397 від 22.07.2022 року здачі приймання виконаних робіт до рахунку №1397, та рахунок №1397 від 22.07.2022 року на суму, погоджену Заявкою, в розмірі 206145,80 грн (а.с. 15-16).

7.7. На момент оформлення акту здачі приймання виконаних робіт оплату у повному обсязі за послуги перевезення ФОП Теклишин Г.І. не здійснила.

7.8. Примірник підписаного акту позивач направив до відповідача.

7.9. У зв`язку з не повною сплатою коштів за послугу перевезення ТОВ "Рівне-Транс-Груп" направило на адресу ФОП Теклишин Г.І. вимогу від 27.10.2022 про оплату коштів, до якої долучено оригінали CMR №078990 від 14.07.2022, рахунку №1397 від 22.07.2022 та акту №1397 від 22.07.2022 (а.с. 21-24).

7.10. Оскільки у добровільному порядку остаточна оплата не була здійснена ТОВ "Рівне-Транс-Груп" у подальшому звернулося до Господарського суду Львівської області із заявою про видачу судового наказу.

7.10.1. 13.12.2022 Господарським судом Львівської області було видано наказ по справі №914/3159/22 про стягнення з ФОП Теклишин Г.І. 206145,80 грн заборгованості за договором з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному, міжміському та міському сполученні №9 від 11.01.2021.

7.10.2. На підставі поданої ФОП Теклишин Г.І. заяви ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.01.2023 року такий наказ було скасовано. (а.с. 25-28).

7.11. Матеріали справи містять лист від 01.08.2022 від ТОВ "Енергетик Дніпро", який був адресований до ТОВ "ІСТ-Захід-Логістик".

7.11.1. У листі вказано, що 20.07.2022 у місці вивантаження (місто Равенна, Італія) було виявлено прорив у флексітанку з вантажем.

7.11.2. Зазначений прорив у флексітанку з вантажем призвів до забруднення території у місці вивантаження, у зв`язку з чим територію довелося додатково прибирати.

7.11.3. Вартість втраченого вантажу складає 5 200 євро.

7.11.4. Витрати у місці розвантаження на прибирання території склали загальну суму 1137,00 Євро (а.с. 145-148).

7.12. У подальшому, 30.08.2022 ТОВ "ІСТ-Захід-Логістик" направило претензію №875 на ім`я ФОП Теклишин Г.І., у якій вказано, що у місці вивантаження (місто Равенна, Італія) було виявлено прорив у флексітанку з вантажем, у зв`язку з чим втрата вантажу склала 3,25 т.

7.12.1. Згідно інвойсу № М/П 24062022-2/63 від 15.07.2022 до Контракту №М/П 24062022-2 від 24.06.2022, укладеного між Maxinvest LTD (Продавець) та Savi Italo Sri (Покупець), ціна вантажу, який перевозився складає 1 600,00 Євро за тону.

7.12.2. Таким чином, вартість втраченого вантажу складає 5200 євро.

7.13. Про факт пошкодження вантажоодержувачем зроблено відмітку у міжнародній товарно-транспортній накладній, яка відповідно до конвенції КДПВ, є договором перевезення вантажу у міжнародному сполученні. Крім цього, зазначений прорив у флексітанку з вантажем призвів до забруднення території у місці вивантаження, у зв`язку з чим територію довелося додатково прибирати та здійснювати усунення наслідків прориву флексітанку. Зазначене зумовило витрати у місці розвантаження на загальну суму 1 137,00 Євро, що підтверджується рекламацією вантажоодержувача до вантажовідправника від 22.07.2022.

7.14. У зв`язку з цим ТОВ "ІСТ-Захід-Логістик" звертається до ФОП Теклишин Г.І. та заявляє про відшкодування у розмірі 50% від вартості втраченого вантажу, що складає 76 568,44 грн (2 600,00 Євро у еквіваленті) та відшкодування у розмірі 50% суми інших збитків Замовника, яке має сплатити Виконавець, всього складає 16741,98 грн (568.50 євро у еквіваленті), разом 93 310, 42 грн: 76 568,44 +16 741,98=93310, 42 грн. (а.с. 156-158).

7.15. У свою чергу, на адресу ТОВ "Рівне-Транс-Груп" зі сторони ФОП Теклишин Г.І. була надіслана претензія за №20 від 30.08.2022 з вимогою відшкодувати збиток, завданий під час перевезення. (а.с. 72-74). Так зауважує, що 20.07.2022 у місці вивантаження (місто Равенна, Італія) було виявлено прорив у флексітанку з вантажем, у зв`язку з чим, як вказано у претензії, втрата вантажу (олії) склала 3,25т.

7.15.1. У CMR № 078990 наявний запис вантажоодержувача про те, що через витік олії при розвантаженні кількість вивантаженого оцінюється в 19000 кг. 22.07.2022р. (а.с. 45).

7.15.2. У претензії ФОП Теклишин Г.І. зауважує, що згідно інвойсу № М/П 24062022-2/63 від 15.07.2022 до Контракту №М/П 24062022-2 від 24.06.2022, укладеного між Maxinvest LTD (Продавець) та Savi Italo Sri (Покупець), ціна вантажу, який перевозився складає 1 600,00 Євро за тону.

7.15.3. Таким чином, вартість втраченого вантажу складає 5200 євро.

7.15.4. Про факт пошкодження вантажоодержувачем зроблено відмітку у міжнародній товарно-транспортній накладній, яка відповідно до конвенції КДПВ, є договором перевезення вантажу у міжнародному сполученні.

7.15.5. Крім цього, зазначений прорив у флексітанку з вантажем призвів до забруднення території у місці вивантаження, у зв`язку з чим територію довелося додатково прибирати та здійснювати усунення наслідків прориву флексітанку.

7.15.6. Зазначене зумовило витрати у місці розвантаження на загальну суму 1137,00 Євро, що підтверджується рекламацією вантажоодержувача до вантажовідправника від 22.07.2022. Також ФОП Теклишин Г.І. заявляє про відшкодування у розмірі 50% від вартості втраченого вантажу, яке має сплатити ТОВ "Рівне-Транс-Груп", що складає 76 568,44 грн (2600,00 Євро у еквіваленті) та відшкодування у розмірі 50% суми інших збитків Замовника, яке має сплатити Виконавець, всього складає 16 741,98 грн 568.50 євро у еквіваленті), разом 93 310, 42 грн : 76 568,44 +16 741,98 = 93 310, 42 грн.

7.15.7. ФОП Теклишин Г.І. посилається на інвойс №М/П 24062022-2/63 від 15.07.2022 року до Контракту №М/П 24062022-2 від 24.06.2022 року, укладеного між Maxinvest LTD (Продавець) та Savi Italo Sri (Покупець).

7.16. У своїх поясненнях ТОВ "Рівне-Транс-Груп" зазначає, що під час перевезення вантажу ТОВ "Рівне-Транс-Груп" отримало від вантажовідправника (ТОВ "Енергетик Дніпро") товаросупровідні документи, на підставі яких здійснювалося митне декларування товару, а саме: сертифікат EUR.1 №А110.059758, інвойс від 14.07.2022 року, сертифікат якості, згідно яких експортером (продавцем) є ТОВ "Агро Трейдинг Лімітет", покупцем - REI X FZ LLC, вантажоодержувачем Savi Italo Sri. Перевізнику надано було інвойс від 14.07.2022 року, згідно якого, вартість вантажу становила 1 238 дол./т.

7.17. 08 вересня 2022 року на адресу ТОВ "Рівне-Транс-Груп" зі сторони ФОП Теклишин Г.І. була подана Заява №25 про закриття однорідних вимог, у якій підприємець повідомила, що між сторонами існує однорідна заборгованість, термін оплати якої настав, а саме:

- заборгованість ФОП Теклишин Г.І. перед ТОВ "Рівне-Транс-Груп" по рахунку №1397 від 22.07.2022 на суму 206 145,80 грн. за надані автопослуги;

- заборгованість ТОВ "Рівне-Транс-Груп" перед ФОП Теклишин Г.І. за збитки, які мали місце 20.07.2022 в сумі 93 310,42 грн, завдані втратою 3,25 т олії соняшникової нерафінованої, при здійснення перевезення транспортним засобом.

7.17.1. ФОП Теклишин Г.І. повідомила, що керуючись ст.601 ЦК України здійснила закриття однорідних вимог на суму 93 310,42 грн. з рахунку №1397 від 22.07.2022. Тому рахунок підлягає оплаті в сумі 112 835,38 грн.

7.17.2. Матеріали справи не містять доказів надіслання такої заяви на адресу ТОВ "Рівне-Транс-Груп".

7.18. 29.12.2022 ФОП Теклишин Г.І. частково оплатила вартість послуг з перевезення в сумі 112835,39 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №971 від 29.12.2022 (а.с. 20).

7.19. ТОВ "Рівне-Транс-Груп" наголошено, що зі сторони ФОП Теклишин Г.І. мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт не було оформлено.

7.20. За розрахунками позивача за первісним позовом, заборгованість ФОП Теклишин Г.І. перед ТОВ "Рівне-Транс-Груп" по Договору становить 93 310,41 грн за надану послугу перевезення вантажу.

7.20. Також позивач - ТОВ "Рівне-Транс-Груп", покликаючись на умови Договору та ст.625 ЦК України, нарахував для відповідача 3% річних у сумі 1557,00 грн, пеню у сумі 23263,59 грн, інфляційні втрати у сумі 4274,00 грн. Всього просить стягнути з ФОП Теклишин Г.І. 122405,00 грн боргу.

7.21. Від ФОП Теклишин Г.І. надійшов відзив на первісний позов, у якому підприємець не визнає вимоги позивача (за первісним позовом).

7.21.1. У відзиві підприємець, серед іншого, вказує, що на підставі Заявки відповідача №772-22Л від 07.08.2022 відповідно до Договору організації перевезення вантажів автомобільним транспортом № 9 від 11.01.2021 позивачем було здійснено перевезення вантажу, що належить ТОВ "Енергетик Дніпро".

7.21.2. Перевезення вантажу виконував водій Жук Михайло (а/м ВК1142НВ/ НОМЕР_1 ) за маршрутом м. Дніпро - 48017 Conselice RAVENNA, I.

7.21.3 Відповідно до п. 3.1.9. згаданого вище договору позивач, виступаючи перевізником зобов`язаний забезпечити збереження вантажу з моменту прийняття до перевезення до моменту видачі його в пункті призначення Вантажоодержувачу, зазначеному у товарно-транспортній накладній. Умови цього пункту позивачем не були виконані.

7.21.4. Адже 20.07.2022 у місці вивантаження (місто Равенна, Італія) було виявлено прорив у флексітанку з вантажем, у зв`язку з чим втрата вантажу склала 3,25 т, що підтверджується записом вантажоодержувача у CMR № 078990.

7.21.5. Згідно інвойсу № М/П 24062022-2/63 від 15.07.2022 до Контракту №М/П 24062022-2 від 24.06.2022, укладеного між Maxinvest LTD (Продавець) та Savi Italo Sri (Покупець), ціна вантажу, який перевозився складає 1600,00 Євро за тону. Таким чином, вартість втраченого вантажу складає 5200 Євро.

7.21.6. Про факт пошкодження вантажоодержувачем зроблено відмітку у міжнародній товарно-транспортній накладній, яка відповідно до конвенції КДПВ, є договором перевезення вантажу у міжнародному сполученні.

7.21.7. Крім цього, зазначений прорив у флексітанку з вантажем призвів до забруднення території у місці вивантаження, у зв`язку з чим територію довелося додатково прибирати та здійснювати усунення наслідків прориву флексітанку. Зазначене зумовило витрати у місці розвантаження на загальну суму 1137,00 Євро, що підтверджується рекламацією вантажоодержувача до вантажовідправника від 22.07.2022.

7.21.8. Провівши розрахунок суми збитків, позивач за зустрічним позовом вважає, що відшкодування у розмірі 50% від вартості втраченого вантажу, яке має сплатити Виконавець, складає 76568,44 грн (2600,00 Євро у еквіваленті) та відшкодування у розмірі 50% суми інших збитків Замовника, яке має сплатити Виконавець, складає 16 741,98 грн (568,50 Євро у еквіваленті), разом 93310, 42 грн.

7.21.9. Перевізник несе відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення до моменту видачі Вантажоодержувачу, якщо не доведе, що втрата, нестача, пошкодження, псування вантажу сталася не з його вини. Таким чином тягар доказування відсутності вини у незбереженому перевезенні покладається на перевізника.

7.21.10. На адресу позивача була надіслана претензія за №20 від 30.08.2022 р. з вимогою відшкодувати збиток, завданий під час перевезення. Позивач залишив претензію без розгляду та задоволення.

7.21.11. Враховуючи, що пошкодження вантажу сталося під час транспортування, відповідач, як Експедитор на якого покладено відповідальність за збереження вантажу перед своїм контрагентом ТОВ "ІСТ-Захід-Логістик", визнав правомірними вимоги щодо відшкодування збитків шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. TOB "ІСТ-Захід-Логістик" в свою чергу також визнав вимогу ТОВ "Енергетик Дніпро" правомірною шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

7.21.12. Відповідно до п. 3.4.3. укладеного між Позивачем та Відповідачем договору №9 від 11.01.2021 Експедитор має право зменшити в односторонньому порядку суму сплати за рахунком, що надійшов для оплати від Перевізника, на суму завданих Експедитору збитків. У разі завдання Перевізником Експедитору збитків (втрата, пошкодження вантажу, невчасна доставка) останній має право не здійснювати оплату за послуги з перевезення (без застосування до нього штрафних санкцій) до моменту відшкодування Перевізником усіх завданих збитків.

7.21.13. Скориставшись цим правом і нормою договору, відповідач зменшив суму оплати, за рахунком Позивача №1397 від 22.07.2022 на суму 93 310,42 грн шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог згідно заяви №25 від 08.09.2022.

7.22. У свою чергу у межах справи №914/2261/23 від Фізичної особи-підприємця Теклишин Галини Іванівни надійшов зустрічний позов до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне-Транс-Груп" про стягнення збитків 93 310,42 грн.

7.22.1. Свої зустрічні позовні вимоги ФОП Теклишин Г.І. обґрунтовує неналежним виконанням перевізником ТОВ "Рівне-Транс-Груп", внаслідок чого виникло пошкодження флексітанка та відбувся витік транспортованої продукції олії. Таке обґрунтування співпадає із позицією позивача за зустрічним позовом, викладених нею у відзиві на первісний позов.

7.22.2. Так у зустрічній позовній заяві ФОП Теклишин Г.І. зазначає, що відповідно до умов договору Відповідач за зустрічним позовом виступав як перевізник, а позивач за зустрічним позовом як Експедитор.

7.22.3. На підставі Заявки позивача за зустрічним позовом № 772-22Л від 07.08.2022 відповідно до Договору з організації перевезення вантажів автомобільним транспортом № 9 від 11.01.2021 відповідачем за зустрічним позовом здійснено перевезення вантажу, що належить ТОВ "Енергетик Дніпро".

7.22.4. Перевезення вантажів виконував водій Жук Михайло (а/м ВК1142НВ/ НОМЕР_1 ) за маршрутом м. Дніпро - 48017 Conselice RAVENNA, I.

7.22.5. Відповідно до п. 3.1.8. згаданого договору Відповідач за зустрічним позовом, виступаючи перевізником, зобов`язаний забезпечити збереження вантажу з моменту прийняття до перевезення до моменту видачі його в пункті призначення Вантажоодержувачу, зазначеному у товарно-транспортній накладній.

7.22.6. Умови цього пункту відповідачем за зустрічним позовом не були виконані.

7.22.7. 20.07.2022 у місці вивантаження (місто Равенна, Італія) було виявлено прорив у флексітанку з вантажем, у зв`язку з чим втрата вантажу склала 3,25 т, що підтверджується записом вантажоодержувача у CMR № 078990.

7.22.8. Згідно інвойсу № М/П 24062022-2/63 від 15.07.2022 до Контракту № М/П 24062022-2 від 24.06.2022, укладеного між Maxinvest LTD (Продавець) та Savi Italo Sri (Покупець), ціна вантажу, який перевозився складає 1600,00 Євро за тону.

7.22.9. Таким чином, вартість втраченого вантажу складає 5200 євро.

7.22.10. Про факт пошкодження вантажоодержувачем зроблено відмітку у міжнародній товарно-транспортній накладній, яка відповідно до конвенції КДПВ, є договором перевезення вантажу у міжнародному сполученні.

7.22.11. Крім цього, зазначений прорив у флексітанку з вантажем призвів до забруднення території у місці вивантаження, у зв`язку з чим територію довелося додатково прибирати та здійснювати усунення наслідків прориву флексітанку. Зазначене зумовило витрати у місці розвантаження на загальну суму 1137,00 Євро, що підтверджується рекламацією вантажоодержувача до вантажовідправника від 22.07.2022.

7.22.12. Оскільки перевезення здійснювалось у міжнародному сполученні, стандарти, що стосуються документів, які застосовуються під час такого перевезення та відповідальності перевізника регулюються Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956.

7.22.13. Відповідно до ст. 17 Конвенції, Перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки.

7.22.14. Враховуючи, що пошкодження вантажу сталося під час транспортування, ФОП Теклишин Г.І., як Експедитор на якого покладено відповідальність за збереження вантажу перед своїм контрагентом ТОВ "ІСТ-Захід-Логістик", визнала правомірними вимоги щодо відшкодування збитків шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. TOB "ІСТ-Захід-Логістик" в свою чергу також визнав вимогу ТОВ "Енергетик Дніпро" правомірною шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

7.22.15. Відповідно до п. 3.4.3. укладеного між Позивачем та Відповідачем договору №9 від 11.01.2021 Експедитор має право зменшити в односторонньому порядку суму сплати за рахунком, що надійшов для оплати від Перевізника, на суму завданих Експедитору збитків. У разі завдання Перевізником Експедитору збитків (втрата, пошкодження вантажу, невчасна доставка) останній має право не здійснювати оплату за послуги з перевезення (без застосування до нього штрафних санкцій) до моменту відшкодування Перевізником усіх завданих збитків.

7.22.16. За таких обґрунтувань зустрічних позовних вимог позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне-Транс-Груп" понесені збитки в сумі 93 310,42 грн.

7.23. 02 жовтня 2023 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне-Транс-Груп" до суду першої інстанції надійшов відзив на зустрічний позов.

7.23.1. Відповідач зазначає, що втрата частини вантажу відбулася внаслідок прориву флексітанку в місці розвантаження, про що чітко зазначено вантажоодержувачем в CMR.

7.23.2. Про прорив тари саме на місці розвантаження свідчить також забруднення території у місці вивантаження, що підтверджується ФОП Теклишин Г.І. у зустрічній позовній заяві та електронним листом від 28.07.2022 року вантажоодержувача, що долучений до зустрічної позовної заяви.

7.23.3. Згідно п. 3.3.4 Договору з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному, міжміському та міському сполученні №9 від 11.01.2021 року, саме Експедитор зобов`язується забезпечити завантаження/розвантаження транспортного засобу. Згідно п. 3.1.9 договору, Перевізник зобов`язується забезпечити збереження вантажу з моменту прийняття вантажу для перевезення і до моменту видачі його у пункті призначення Вантажоодержувачу.

7.23.4. Крім того, згідно п. 3.1.10 Договору, перевізник зобов`язується у разі виявлення при розвантаженні розбіжностей щодо кількості/якості/комплектності вантажу брати участь у складанні відповідного Акта та підписати його. За необхідності Акт складається за участю представника торгово-промислової палати, страхової компанії, незалежного експерта тощо. Такий акт не складався, для підписання Перевізнику не надавався.

7.23.5. Відтак твердження позивача за зустрічним позовом про вину перевізника за пошкодження вантажу не відповідає дійсності та фактичним обставинам справи. В графі 8 CMR перевізником зазначено застереження щодо відсутності його відповідальності за пошкодження, пов`язані з неправильним завантаженням або невідповідним пакуванням вантажу.

7.23.6. ТОВ "Рівне-Транс-Груп" звертає увагу, що у зустрічній позовній заяві ФОП Теклишин Г.І. вказує, що ТОВ "Рівне-Транс-Груп" здійснювало перевезення вантажу, що належить ТОВ "Енергетик Дніпро". Далі ФОП Теклишин Г.І. посилається на інвойс №М/П 24062022-2/63 від 15.07.2022 до Контракту №М/П 24062022-2 від 24.06.2022, укладеного між Maxinvest LTD (Продавець) та Savi Italo Sri (Покупець). Проте, під час перевезення вантажу ТОВ "Рівне-Транс-Груп" отримало від вантажовідправника (ТОВ "Енергетик Дніпро") товаросупровідні документи, на підставі яких здійснювалося митне декларування товару, а саме: сертифікат EUR.1 №А110.059758, інвойс від 14.07.2022, сертифікат якості, згідно яких експортером (продавцем) є ТОВ "Агро Трейдинг Лімітет", покупцем - REI X FZ LLC, вантажоодержувачем Savi Italo Sri.

7.23.7. Перевізнику надано було інвойс від 14.07.2022 року, згідно якого, вартість вантажу становила 1238 дол./т, а не 1600 євро за тонну, як вказує у відзиві ФОП Теклишин Г.І.

7.23.8. Отже, на обґрунтування розміру збитків ФОП Теклишин Г.І. надано інвойс від 15.07.2022 року, який не стосується справи, оскільки замитнення товару згідно митної декларації №UA1 10140/2022/003698 від 14.07.2022 року відбувалося на підставі інвойсу від 14.07.2022, в якому вказано контракт №28062022 від 28.06.2022, а не №М/П 24062022-2 від 24.06.2022.

7.23.9. На думку відповідача за зустрічним позовом - ТОВ "Рівне-Транс-Груп" розрахунок суми збитків, здійснений ФОП Теклишин Г.І. є невірним.

7.24. У відповіді на відзив на первісний позов ТОВ "Рівне-Транс-Груп" наводить ті ж самі обґрунтування, що і у відзиві.

7.25. 02 жовтня 2023 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне-Транс-Груп" надійшла заява про застосування строків позовної давності до зустрічної позовної вимоги.

7.25.1. Пояснює, що аналіз статті 261 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов.

7.25.2. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог у зв`язку з перевезенням вантажу, пошти (ст. 925 цього Кодексу).

7.25.3. Відповідно до ч. 3 ст. 925 ЦК України, до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).

7.25.4. 01.08.2006 Верховною Радою України прийнято Закон України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу" від 19.05.1956, якою врегульовані правовідносини, що випливають з договору міжнародного перевезення вантажу.

7.25.5. Відповідно до ч.1 ст. 32 Конвенції, термін позовної давності для вимог, що випливають з перевезення, на яке поширюється ця Конвенція, встановлюється в один рік. Однак, у випадку навмисного правопорушення або такого неналежного виконання обов`язків, яке згідно законодавства, що застосовується судом або арбітражем, який розглядає справу, прирівнюється до навмисного правопорушення, термін позовної давності встановлюється в три роки. Відлік терміну позовної давності починається: а) у випадку часткової втрати чи пошкодження вантажу, або прострочення в доставці - з дня доставки: b) у випадку втрати всього вантажу - з тридцятого дня по закінченню узгодженого терміну доставки, або, за відсутності такого терміну, - з шістдесятого дня після прийняття вантажу перевізником для перевезення; с) у всіх інших випадках - по закінченню тримісячного терміну з дня укладання договору перевезення.

7.25.6. На думку позивача (за первісним позовом) ФОП Теклишин Г.І., будучи обізнаною про порушення її прав завданими збитками, мала діяти своєчасно та послідовно, зокрема звернутись за захистом порушених прав в межах строку позовної давності.

7.25.7. Будь-яких доказів, які перешкоджали їй вчинити дії щодо подання позовної заяви про стягнення збитків, матеріали справи не містять. З позовом про стягнення збитків ФОП Теклишин Г.І. звернулася до суду 16.08.2023 року. Доставка вантажу та фіксування факту нестачі товару відбулося 22.07.2022 року. Таким чином, ФОП Теклишин Г.І. пропущений річний строк позовної даності на звернення до суду з позовом про стягнення збитків.

7.26. Від ТОВ "ІСТ-Захід-Логістик" 07.11.2023 надійшли пояснення на позов, відповідно до яких 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову вважає позовні вимоги позивача за первісним позовом безпідставними, а позовні вимоги позивача за зустрічним позовом обґрунтованими.

7.27. За результатом розгляду первісної позовної заяви, позов ТОВ "Рівне-Транс-Груп" задоволено частково. Підстави задоволення позову апеляційним господарським судом наведені у пунктах 2.1. - 2.1.5. цієї постанови.

7.28. За результатами розгляду зустрічної позовної заяви, у задоволенні зустрічного позову Фізичної особи-підприємця Теклишин Г.І. відмовлено. Підстави відмови у задоволенні зустрічного позову апеляційним господарським судом наведені у пунктах 2.2. - 2.2.7. цієї постанови.

8. Висновок апеляційного суду за результатами розгляду скарги, відхилення доводів апелянта.

8.1. Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши доводи і обґрунтування апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, а також заслухавши пояснення представників сторін у справі, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції у даній справі без змін, виходячи з наступного.

8.2. Частиною 2 статті 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

8.3. Статтею статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів (стаття 16 ЦК України).

8.4. При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

8.5. Під порушенням права слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частковою (Правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 03.02.2020 у справі №910/16236/18).

8.6. Предметом судового розгляду за первісним позовом у справі №914/2261/23 є вимога позивача - Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівне-Транс-Груп" (Перевізник) про стягнення із відповідача ФОП Теклишин Г.І. (Експедитор) грошових коштів за надані послуги по перевезенню вантажу, а також нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

8.6.1. У якості підстави заявлених вимог позивачем визначено обставини неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами господарського зобов`язання - Договору організації перевезення вантажів автомобільним транспортом № 9 від 11.01.2021.

8.7. Предметом зустрічного позову є вимоги ФОП Теклишин Г.І. про стягнення збитків із перевізника - Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівне-Транс-Груп" унаслідок неналежного виконання відповідачем - господарського зобов`язання Договору організації перевезення вантажів автомобільним транспортом № 9 від 11.01.2021.

8.7.1. У якості підстав заявленого зустрічного позову ФОП Теклишин Г.І. визначено обставини порушення умов перевезення, унаслідок якого відбулося пошкодження флексітанка, що у свою чергу призвело до втрати 3.5 тон вантажу олії.

8.8. За змістом ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України.

8.9. До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

8.10. Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

8.11. Частина перша статті 9 Конституції України унормовує, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

8.12. Відповідно до абзацу тридцять дев`ятий статті 1 Закон України "Про автомобільний транспорт" (далі Закон) міжнародні перевезення пасажирів і вантажів - перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону;

8.13. Організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень (частина перша статті 53 Закону).

8.14. Чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору (стаття 19 Закону України "Про міжнародні договори України").

8.15. Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів перевезення вантажу та транспортного експедирування.

8.16. Згідно із статтею 3 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законами України "Про транспорт", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про транзит вантажів", цим Законом, іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

8.17. Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

8.18. За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 909 ЦК України).

8.19. Частиною 1 статті 929 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Дана норма кореспондується зі статтею 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" та статтею 316 Господарського кодексу України.

8.20. За встановленими обставинами справи, у відповідності до умов Договору та заявки позивач за первісним позовом взяв на себе зобов`язання забезпечити доставку вантажу (соняшникової олії), переданого Замовником (третьою особою у даній справі) до місця призначення перевезення по маршруту Україна, Дніпро - Conselice Ravenna, Італія.

8.21. Так, за загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України).

8.22. За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

8.23. Частина друга статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Аналогічний принцип закріплено у ч. 2 ст. 2, ч. 1 ст. 13 ГПК України.

8.24. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішенні справи. Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною. Тобто в цьому разі мається на увазі достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним.

8.25. Чинною нормою ст. 79 ГПК України впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

8.26. Стандарт доказування "вірогідності доказів" встановлює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач та їх оцінки їх правдивості і переваги доводів протилежної сторони судового процесу.

8.27. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

8.27. Тлумачення змісту цієї статті показує, що нею на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто, обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (тут суд звертається до правових висновків викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20, зокрема, що саме суд має забезпечити право особи на справедливий суд (справедливу судову процедуру).

8.28. Колегією суддів встановлено, що наявними в матеріалах справи доказами, які подані учасниками, підтверджується, що на виконання умов Договору та Заявки, позивачем за первісним позовом надано послуги з перевезення вантажу в повному обсязі, що підтверджується CMR №078990 від 14.07.2022 року, на суму 206 145,80 грн. У свою чергу ФОП Теклишин Г.І. частково оплатила вартість послуг з перевезення в сумі 112 835,39 грн. Решту суми 93 310,41 грн відмовилася платити з посиланням на факт понесення збитків на цю суму, та на Заяву про закриття однорідних вимог.

8.29. Матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості ФОП Теклишин Г.І. перед ТОВ "Рівне-Транс-Груп" на суму 93 310,41 грн.

8.30. За приписами статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона ( боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

8.31. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

8.32. Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

8.33. За змістом статей 224, 225 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

8.33.1. Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

8.33.2. Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

8.33.3. З огляду на наведене - предметом доказування у справі про стягнення шкоди є наявність усіх складових елементів правопорушення.

8.33.4. Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження).

8.33.5. Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

8.33.6. Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

8.33.7. Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

8.33.8. Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Така правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 09.04.2020 у справі № 910/4962/18.

8.34. Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності порушення відповідача, наявності та розміру понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2020 у справі № 910/3579/17 та від 20.10.2020 у справі № 910/17533/19.

8.35. Пунктом 4 частини 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

8.36. За приписами частин 1, 2 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

8.37. Статтею 617 ЦК України унормовано що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

8.38. Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало (ч. 1 ст. 924 ЦК України).

8.39. Відповідно до ч. 2 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

8.40. З аналізу вищенаведених норм права вбачається, що відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов`язаної сторони. При цьому обов`язок доведення своєї невинуватості лежить на перевізнику.

8.41. Таким чином, перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу у випадках, коли вантаж було втрачено за відсутності вини перевізника, зокрема, якщо причиною його незбереження була непереборна сила. Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, що не підлягає під визначення непереборної сили, відповідно до частини першої статті 924 ЦК України не звільняють перевізника від відповідальності за незбереження вантажу.

8.42. Відтак законодавець покладає на перевізника обов`язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.

8.43. Водночас, 01.08.2006 Верховною Радою України прийнятий Закон України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу", якою врегульовані правовідносини, що випливають з договору міжнародного перевезення вантажу.

8.44. Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 (далі - Конвенція) визначає, що:

- ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін (абзац 38 частини першої статті 1 Конвенції);

- перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки (частина перша статті 17 Конвенції);

- вважається, що мало місце прострочення доставки, якщо вантаж не був доставлений в узгоджений термін, фактична тривалість перевезення з урахуванням обставин справи, і зокрема, у випадку часткового завантаження транспортного засобу, часу, необхідного при звичайних умовах для комплектації вантажів для повного завантаження, перебільшує час, який був би необхідний сумлінному перевізнику (стаття 19 Конвенції);

- прострочення в доставці вантажу може призвести до сплати компенсації лише в тому випадку, якщо заява перевізнику була зроблена у письмовій формі протягом двадцяти одного дня від дня передачі вантажу у розпорядження одержувача;

- при обчисленні термінів, що передбачені цією статтею, відповідно день видачі вантажу, день перевірки, або день передачі вантажу у розпорядження одержувача до терміну не зараховується (частини третя, четверта статті 30 Конвенції).

8.45. Статтею 3 Конвенції передбачено, що перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов`язки, як за власні дії і недогляди.

8.46. Перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки. Однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути (п.п. 1, 2 ст. 17 Конвенції).

8.47. Приписами п.п. 1, 2 ст. 18 Конвенції визначено, що тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, лежить на перевізнику.

8.48. Якщо перевізник встановить, що через обставини, які склалися, утрата вантажу чи його ушкодження могли бути наслідком одного чи декількох особливих ризиків, зазначених у пункті 4 статті 17, то вважається, що вони відбулися внаслідок цього. Однак, позивач має право довести, що утрата або ушкодження фактично не були пов`язані, повністю або частково, з одним з цих ризиків.

8.49. Відповідно до п. 4 ст. 17 Конвенції за умови дотримання пунктів 2 - 5 статті 18, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата чи ушкодження вантажу є наслідком особливого ризику, нерозривно пов`язаного зокрема з обробкою, навантаженням, складуванням чи вивантаженням вантажу відправником або одержувачем, чи особами, які діють від імені відправника або вантажоодержувача (п.п. с) п. 4 ст. 17 Конвенції).

8.50. Відповідно до ч. 1 ст. 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

8.51. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника (ч. 2 ст. 314 ГК України).

8.52. Отже, загальною умовою відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу є вина, наявність якої припускається. Перевізник повинен довести свою невинуватість шляхом посилання на обставини: по-перше, яким не міг запобігти та по-друге, усунення яких від нього не залежало.

8.53. В той же час, зазначена спростовна презумпція вини Перевізника відповідно до п. 4 ст. 17, п. 2 ст. 18 Конвенції покладає саме на позивача обов`язок доведення наявності такої вини у випадку, якщо Перевізник встановить, що втрата чи пошкодження вантажу могло бути наслідком особливих ризиків, пов`язаних, зокрема, з навантаження вантажу відправником чи особами, які діють від його імені.

8.54. Обов`язки перевізника під час прийняття товару до перевезення визначені в п. 1 ст. 8 Конвенції та полягають в обов`язку перевірити вірність записів, зроблених у вантажній накладній щодо числа вантажних місць, а також їх маркування, нумерації місць та перевірити зовнішній стан вантажу і його упаковки. При цьому, право вимоги перевірки вмісту вантажних місць належить Вантажовідправнику (п. 3 ст. 8 Конвенції).

8.55. Умовами укладеного між сторонами Договору, а саме п. 3.3.4. передбачено, що Експедитор (в даному випадку ФОП Теклишин Г.І.) зобов`язаний забезпечити завантаження/розвантаження транспортного засобу, митне оформлення вантажу та оформлення всіх необхідних документів.

8.56. При цьому, учасниками справи не надано суду письмових доказів, в яких би визначався обов`язок Перевізника ТОВ "Рівне-Транс-Груп" здійснювати перевірку правильності завантаження та кріплення вантажу.

8.57. В той же час, у п.18 CMR №078990 наявна відмітка про те, що завантаження контролюється відправником. Перевізник ТОВ "Рівне-Транс-Груп" не несе відповідальності за пошкодження, пов`язані з неправильним завантаженням або неправильним пакуванням вантажу.

8.58. Матеріалами справи підтверджено, що втрата частини вантажу (олії) відбулася внаслідок прориву флексітанку в місці розвантаження, про що зазначено Вантажоодержувачем в CMR №078990. Про прорив тари саме на місці розвантаження свідчить також забруднення території у місці вивантаження, що підтверджується усіма учасниками справи та відповідними доказами.

8.59. При цьому відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) ні суду першої ні суду другої інстанцій не надано доказів того, що мало місце забруднення інших територій поза місцем вивантаження олії під час руху за маршрутом слідування, зокрема не доведено що відбувалося забруднення дорожного полотна під час руху транспортного засобу до місця призначення (Равена, Італія) тощо. Рівно як і відсутні докази, що прорив флексітанку відбувся поза місцем вивантаження ще до моменту прибуття транспортного засобу до точки передання товару Вантажоодержувачу.

8.59.1. Як зазначив у судовому засіданні представник позивача за зустрічним позовом під час митного контролю на українському кордоні не було виявлено розбіжностей у масі, що свідчить про цілісність флексітанку під час руху автомобільними дорогами від місця завантаження до кордону.

8.59.2. У свою чергу жорсткі вимоги до утримання доріг, безпеки на дорогах Євросоюзу, контролю вантажу на предмет відповідності екологічним нормам були підставою відмови чи заборони руху по території Євросоюзу, якби мало місце пошкодження флексітанку.

8.60. Згідно п. 3.3.4 Договору з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному, міжміському та міському сполученні №9 від 11.01.2021 року, саме Експедитор обов`язується забезпечити завантаження/розвантаження транспортного засобу. Згідно п. 3.1.9 Договору, Перевізник зобов`язується забезпечити збереження вантажу з моменту прийняття вантажу для перевезення і до моменту видачі його у пункті призначення Вантажоодержувачу.

8.60. Конвенцією визначено звільнення Перевізника від відповідальності, у випадку, якщо втрата чи ушкодження вантажу є наслідком особливого ризику, нерозривно пов`язаного зокрема з навантаженням, складуванням вантажу відправником або одержувачем, чи особами, які діють від імені відправника або вантажоодержувача (п.п. с) п. 4 ст. 17, п. 2 ст. 18 Конвенції).

8.61. Відповідно до наданих представниками сторін в судовому засіданні пояснень завантаження та кріплення вантажу в автомобіль ТОВ "Рівне-Транс-Груп", а також оформлення товаросупровідних документів проводилося силами вантажовідправника.

8.62. Згідно з п. 8.6. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 за № 363 (надалі Правила) вантаження, закріплення, укриття, ув`язка вантажу, а також розвантаження автомобіля, зняття кріплень і покриттів виконуються Замовником.

8.63. Перевізник може за погодженням із Замовником взяти на себе вантаження і розвантаження вантажів. Участь водія у вантаженні або розвантаженні може мати місце тільки за його згодою.

8.63. З урахуванням викладених обставин, суд вважає, що в спірних правовідносинах ФОП Теклишин Г.І. не доведено, що невиконання ТОВ "Рівне-Транс-Груп" умов Договору та Заявки призвели до втрати частини вантажу та завдання збитків у заявленій до стягнення за зустрічним позовом сумі, позаяк як в межах даної справи не доведено, що розрив флексітанку, відповідно і втрата вантажу, відбувся з вини саме ТОВ "Рівне-Транс-Груп" чи водія транспортного засобу.

8.64. Відповідно до ч. 2 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

8.65. Згідно частини 2 ст. 932 ЦК України у разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

8.66. Статтею 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" передбачено, що експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

8.67. Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

8.68. В силу п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

8.69. Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв`язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки.

8.70. Судами першої та апеляційної інстанцій враховується, що позивачем за зустрічним позовом не доведено існування конкретних обставин, які підтверджують вину відповідача за зустрічним позовом щодо завданих збитків, причинно-наслідковий зв`язок між діями ТОВ "Рівне-Транс-Груп" та фактом завдання збитків, що виключає настання цивільно-правової відповідальності ТОВ "Рівне-Транс-Груп" у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування таких збитків, а відтак позовна вимога про стягнення з відповідача за зустрічним позовом збитків, завданих втратою вантажу в розмірі 93 310,42 грн. задоволенню не підлягає.

8.71. Щодо заяви ТОВ "Рівне-Транс-Груп" про застосування строків позовної давності до вимог за зустрічним позовом, колегія суддів зазначає таке.

8.71.1. За змістом ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

8.71.2. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.

8.72.3. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості.

8.72.4. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

8.72.5. А отже, відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права не потребує зазначення у рішенні суду висновку щодо вирішення питання спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову.

8.72.6. Отже, в силу положень даної норми позовна давність судом у даному випадку не застосовується.

8.73. Відносно заяви ФОП Теклишин Г.І. про зарахування зустрічних однорідних вимог №25 від 08.09.2022 року суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

8.73.1. У матеріалах справи відсутні докази надіслання/надання такої заяви на адресу ТОВ "Рівне-Транс-Груп".

8.73.2. За змістом частини 1 статті 601 ЦК України, вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв`язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов`язань по передачі родових речей, зокрема, грошей).

Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог - є безспірність вимог, які зараховуються, а саме, відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов`язань. Наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування чи відсутність будь-якої з названих вище умов, виключає проведення зарахування у добровільному порядку (Правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 27 вересня 2022 року по справі № 926/4807-6/21).

8.73.3. ТОВ "Рівне-Транс-Груп" заперечує заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог №25 від 08.09.2022 року, оскільки не визнає що існує його вина у завданні збитків для ФОП Теклишин Г.І., не погоджується з розрахунками завданих збитків.

8.73.4. Наявність заперечень ТОВ "Рівне-Транс-Груп" на заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, недотримання вимог статті 601 ЦК України, неврахування правової позиції ВС, викладеній в постанові від 27.09.2022 у справі № 926/4807-6/21 та у зв`язку з тим, що судами встановлена відсутність вини відповідача за зустрічним позовом у завданні збитків, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що зарахування у добровільному порядку між сторонами фактично не відбулися.

8.74. Таким чином, з огляду на наведені обставини, Північно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що позивач за зустрічним позовом ФОП Теклишин Г.І. не довела, що ТОВ "Рівне-Транс-Груп" нанесло їй збитки у сумі 93 310,41 грн.

8.74.1. У задоволенні зустрічного позову ФОП Теклишин Г.І. до ТОВ "Рівне-Транс-Груп" про стягнення збитків у сумі 93 310,41 грн слід відмовити.

8.75. Натомість первісним позовом підтверджуються обставини невиконання зобов`язання ФОП Теклишин Г.І. щодо повної оплати за надані послуги по організації та перевезення вантажу, та, як наслідок, наявність заборгованості ФОП Теклишин Г.І. перед ТОВ "Рівне-Транс-Груп" на суму 93 310,41 грн, яка підлягає стягненню на користь позивача за первісним позовом.

8.76. Щодо нарахованих на суму заборгованості 3% річних у розмірі 1557,00 грн, пені у розмірі 23263,59 грн, інфляційних втрат у розмірі 4274,00 грн за первісним позовом.

8.76.1. Відповідач за первісним позовом є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання.

8.76.2. Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

8.76.3. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

8.76.4. Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

8.76.5. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 роз`яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

8.76.6. Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних суд першої інстанції, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що арифметично правильним є нарахування інфляційних втрат за період 30.12.2022 - 21.07.2023 в сумі 3688,50 грн, які підлягають задоволенню. У частині стягнення 585,50 грн пені слід відмовити.

8.76.7. Окрім того, місцевий господарський суд, здійснивши свій розрахунок 3% річних за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що 3% в сумі 1 557,00 грн обраховані арифметично правильно, а відтак підлягають задоволенню.

8.76.8. Колегія суддів, провівши власний розрахунок, встановила, що

А) інфляційне збільшення становить 3688,50 грн. Розрахунок здійснюється за формулою:

ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )

ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення, ......

ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

Останній період

IIc (100,80 : 100) x (100,70 : 100) x (101,50 : 100) x (100,20 : 100) x (100,50 : 100) x (100,80 : 100) x (99,40 : 100) x = 1.03952932

Інфляційне збільшення:

93 310,42 x 1.03952932 - 93 310,42 = 3 688,50 грн.

Б) 3% річних становить 1 564,55 грн. Розрахунок здійснюється за формулою:

Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де

С - сума заборгованості,

Д - кількість днів прострочення.

Період прострочення грошового зобов`язання:

з 30/12/2022 до 21/07/2023

Кількість днів у періоді 204

93 310,42 x 3 % x 204 : 365 : 100=1 564,55 грн.

Всього 3% річних: 1 564,55 грн.

8.76.9. Таким чином розмір інфляційних втрат та 3% річних становить 5253,05 грн. Однак враховуючи заявлену суму позову щодо 3% річних (1557,00 грн) розмір інфляційних втрат та 3% річних у межах позовних вимог, за які суд апеляційної інстанції вийти не може, становить 5245,50 грн.

8.77. Щодо нарахованої позивачем за первісним позовом суми пені, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

8.77.1. З аналізу положень статті 231 ГК України вбачається, що нею передбачено можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов`язань штрафних санкцій, що мають імперативний характер (тобто, їх розмір не може бути змінений за згодою сторін та не залежить від їх волевиявлення), а також можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов`язань штрафних санкцій, розмір яких може бути змінений сторонами за умовами договору.

8.77.2. Частиною 2 статті 231 ГК України визначено уніфікований розмір штрафних санкцій за певні види правопорушень (порушення вимог щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг), порушення строків виконання негрошового зобов`язання) у господарському зобов`язанні, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту , якщо інше не передбачено законом або договором. Частина третя цієї статті передбачає можливість законодавчого встановлення розміру штрафних санкцій і за інші види правопорушень у окремих видах господарських зобов`язань, перелічених у частині другій статті 231 ГК України.

8.77.3. Частиною 4 статті 231 ГК України законодавець передбачає застосування штрафних санкцій, у разі якщо їх розмір законом не визначено, у розмірі, визначеному умовами господарського договору, а також надає сторонам право встановлювати різні способи визначення штрафних санкцій, - у відсотковому відношенні до суми зобов`язання (виконаної чи невиконаної його частини) або у певній визначеній грошовій сумі, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

8.77.4. Положення частини 6 статті 231 ГК України регулюють виключно правовідносини сторін щодо їх відповідальності за невиконання грошових зобов`язань, передбачаючи їх встановлення у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. На відміну від, наприклад, частини другої статті 231 ГК України, у частині шостій цієї статті не вказано про застосування штрафної санкції у певному розмірі, а йдеться про спосіб її визначення.

8.77.5. Разом з тим за частиною другою статті 343 ГК України, як спеціальною нормою, яка регулює відповідальність за порушення строків розрахунків, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

8.77.6. Також за приписами статей 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

8.77.7. Відповідно до п. 5.3.4 Договору, у разі порушення терміну оплати наданих послуг з перевезення вантажів Експедитор зобов`язується оплатити Перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день протермінування платежу.

8.77.8. За умовами ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

8.77.9. Відповідно до п.2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

8.77.10. Як вбачається з матеріалів справи, та підтверджено присутніми у засіданні представниками сторін, рахунок на оплату та примірник підписаного акту від ТОВ "Рівне-Транс-Груп" отримано підприємцем Теклишин Г.І. 01.08.2022.

8.77.11. Згідно п. 4.2 Договору, розрахунки за цим Договором здійснюються у безготівковій формі у національній грошовій одиниці України шляхом переказу Експедитором коштів на поточний рахунок Перевізника впродовж 14-ти банківських днів з дати отримання належним чином оформлених оригіналів документів (рахунку Перевізника, товарно-транспортних накладних або міжнародних товарно-транспортних накладних з відміткою Вантажоодержувача про отримання вантажу, акта наданих послуг (виконаних робіт).

8.77.12. Відтак, з 15.08.2022 у ТОВ "Рівне-Транс-Груп" виникає право нарахування пені за прострочення виконання ФОП Теклишин Г.І. грошового зобов`язання за послуги перевезення.

8.77.13. У даному ж випадку ТОВ "Рівне-Транс-Груп" здійснив розрахунок пені за період з 30.12.2022 по 30.06.2023. Тоді як правильним періодом для нарахування пені є період з 30.12.2022 по 15.02.2023.

8.77.14. Суди не можуть вийти за межі позовних вимог, тому у даному випадку слід здійснити обрахунок пені за період з 30.12.2022 по 15.02.2023.

8.77.15. Перевіривши розрахунок пені позивача за первісним позовом, та здійснивши власний обрахунок (використовуючи калькулятори системи "ЛІГА ЗАКОН (LIGA 360)"), суд встановив, що розрахунок пені у заявленому розмірі здійснений позивачем за первісним позовом неналежним чином.

8.77.16. Вірним є обрахунок пені за період з 30.12.2022 по 15.02.2023 у сумі 6 135,48 грн.

Розрахунок суми пені здійснюється за формулою:

Пеня = С x 2УСД x Д : 100, де С - сума заборгованості за період,

2 УСД - подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення, Д - кількість днів прострочення. 30.12.2022 - 15.02.2023 : 25,00 (облікова ставка НБУ); кількість днів прострочення 48.

93 310,42 (Сума боргу) x (2 x 25,00 : 365) x 48 днів (прострочення) : 100=6135,48 грн.

8.77.17. Відтак, у цій частині позовних вимог (первісний позов) підлягає задоволенню пеня у розмірі 6 135,48 грн. У стягненні решти пені (17128,11 грн) слід відмовити.

8.78. Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

8.79. Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

8.80. Згідно частин 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

8.81. Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

8.82. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

8.83. Згідно статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

8.84. Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

8.85. Враховуючи вище викладені обставини, Північно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що Господарським судом Рівненської області правомірно прийнято рішення про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог ФОП Теклишин Г.І. та частково задоволено первісний позов ТОВ «Рівне-Транс-Груп».

8.86. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції при ухвалені оскаржуваного рішення та не можуть бути підставою для його скасування або зміни.

8.87. За таких обставин, апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Теклишин Галини Іванівни слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 22 грудня 2023 року у справі №914/2261/23 - без змін.

9. Повноваження суду апеляційної інстанції.

9.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

9.2. З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені апелянтом у апеляційній скарзі є необґрунтованими, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення.

9.3. У відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

10. Розподіл судових витрат.

10.1. Як вбачається із матеріалів справи, ФОП Теклишин Галини Іванівни за подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду на рішення Господарського суду Рівненської області, ухваленого 22.12.2023 у справі № 914/2261/23 сплатив платіжною інструкцією №35 від 10.01.2024 судовий збір у розмірі 4542,00 гривень.

10.2. Судовий збір сплачений в порядку та розмірі, визначеному Законом України "Про судовий збір" .

10.3. За змістом статті 129 ГПК України за результатами розгляду апеляційної скарги здійснюється розподіл судових витрат.

10.4. Оскільки апелянту відмовлено у задоволенні апеляційної скарги, в силу приписів статті 129 ГПК України питання розподілу судових витрат не вирішувалося.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Теклишин Галини Іванівни від 10.01.24р. залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Рівненської області від 22 грудня 2023 року у справі №914/2261/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Справу №914/2261/23 повернути Господарському суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "21" березня 2024 р.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Миханюк М.В.

Суддя Тимошенко О.М.

СудПівнічно-західний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення04.03.2024
Оприлюднено25.03.2024
Номер документу117845862
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань перевезення, транспортного експедирування

Судовий реєстр по справі —914/2261/23

Судовий наказ від 16.04.2024

Господарське

Господарський суд Рівненської області

Бережнюк В.В.

Постанова від 04.03.2024

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Юрчук М.І.

Ухвала від 29.02.2024

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Юрчук М.І.

Ухвала від 06.02.2024

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Юрчук М.І.

Ухвала від 29.01.2024

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Юрчук М.І.

Рішення від 22.12.2023

Господарське

Господарський суд Рівненської області

Бережнюк В.В.

Рішення від 22.12.2023

Господарське

Господарський суд Рівненської області

Бережнюк В.В.

Ухвала від 07.11.2023

Господарське

Господарський суд Рівненської області

Бережнюк В.В.

Ухвала від 17.10.2023

Господарське

Господарський суд Рівненської області

Бережнюк В.В.

Ухвала від 05.10.2023

Господарське

Господарський суд Рівненської області

Бережнюк В.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні