Рішення

від 26.12.2023 по справі 240/14171/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2023 року м. Житомир справа № 240/14171/23

категорія 108020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Традиція-СТІ" до Житомирської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Традиція-СТІ" звернулось до суду з позовом до Житомирської митниці Державної митної служби України у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів UA101000/2023/000099/2 від 12.04.2023 та картки відмови у митному оформленні №UA101020/2023/000525 від 12.04.2023, прийняті Житомирською митницею Державної митної служби України.

В обґрунтування позову вказує, що 17.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАДИЦІЯ -СТІ» та компанією «Velosit GmbH Co. KG» (надалі - Продавець) було укладено контракт 17/10-2018, на виконання зобов`язань по якому Продавцем 03.04.2023 було виставлено проформа - інвойс 105993 на суму 2581,80 Євро та сформовано іновойс №18736 від 04.04.2023 на суму 2581,80 Євро з умовами попередньої оплати та поставки на умовах EXW та зазначено перелік Товарів, що поставляються, опис продукції, кількість мішків та вартість. У позові позивач вказує, що отримавши рахунок-фактуру, позивач 04.04.2023 здійснив його повну оплату суму 2581,80 Євро, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті від 04.04.2023. Перевезення вантажу здійснювалося перевізником ТОВ «РЄ - ТАЙМ» автомобіль НОМЕР_1 та НОМЕР_2 . До СMR було додано пакінг лист з якого вбачається, що дійсно до перевезення надано 7 палет загальною вагою 6865,00 кг. на підставі договору контракту № 17/10-2018 від 17.10.2018 відповідачу було подано вантажно - митну декларацію № 23 UA 101020012814U5, для митного оформлення в режимі "Імпорт-40" за якою на адресу позивача надійшов товар: полімерні системи (матеріали) для покриття промислових підлог. Митну вартість товару визначено декларантом самостійно згідно з цінами зазначеними в Інвойсі та рахунку - фактурі. Проте, відповідач не погодився з поданими позивачем на підтвердження заявленої митної вартості товару документами, та вважає, що, були наявні розбіжності, у зв`язку із чим 12.04.2023 відповідачем було винесене рішення про коригування митної вартості №UA101000/2023/000099/2 яким здійснено коригування митної вартості товару, яке позивач вважає протиправним та таким, що порушує його права та інтереси. Просить позов задовольнити.

Суддя своєю ухвалою від 10.07.2023 прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Відзив на позовну заяву надійшов до суду 25.07.2023. Заперечуючи позовні вимоги відповідач зазначає, що відомості про витрати на транспортування оцінюваного товару не базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що позбавляє митний орган перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, що відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України є складовою митної вартості. Відповідно до п. 5.2 Контракту № 17/10-2018 від 17.10.2018 зазначено, що покупець повинен здійснити оплату рахунків продавця шляхом банківського переказу з рахунків покупця на банківський рахунок продавця. Надана платіжна інструкція № 85JBKLN від 04.04.2023 містить відомості про перерахування коштів у сумі 2581,8 євро отримувачу DZ BANK, який не є стороною зовнішньоекономічної операції з поставки оцінюваних товарів. Також, реквізити рахунків продавця та продукція не відповідають реквізитам зазначеним у гр..12 Контракту. Додатково наданий платіжний документ від 04.04.2023 №85 не може бути використаний для підтвердження митної вартості, так як не містить підпису уповноваженої особи банку, хоча наявність такого підпису передбачена формою документа. Додатково наданий прайс-лист від 01.01.2023 являється комерційною пропозицією. В комерційній практиці відмінність комерційної пропозиції від прейскуранта (прайс-листа) полягає в його персоналізації обмеженому колу покупців. Відомості, зазначені в комерційній пропозиції продавця, адресовані безпосередньо конкретному покупцю. Результати проведеної консультації викладено у графі 33 прийнятого рішення про коригування митної вартості від 12.04.2023 № UA101000/2023/000099/2. Вважає позовні вимоги необґрунтованими. Просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідь на відзив надійшла до суду 28.07.2023. Заперечуючи викладені у відзиві обставини відповідач вказує, що на підтвердження транспортних витрат було надано довідку від 06.04.2023 з якої чітко вбачається, що транспортні витрати автомобілем Volvo FН ЕUR05 державний номер НОМЕР_3 , причіп державний номер НОМЕР_4 за маршрутом м. Horn Bad Meinberg Germany м. Житомир (Україна), до кордону м/п Шегині складають 28338,00 грн., від кордону м/п Шегині до м. Житомира 11423,00 грн. Загальна вартість 39761,00 грн. Завантаження здійснено за рахунок продавця. Страхування вантажу не проводилося. На підтвердження вказаних фактів також було надано договір заявку з перевізником від 04.4.2023, рахунок фактуру № 323-002514 від 11.04.2023 та докази оплати послуг перевізника. Аргументуючи наявність сумніві, відповідач посилається на п. 5.2. Контракту № 17/10-2018 від 17.10.2018, де зазначено, що покупець повинен здійснити оплату рахунків Продавця шляхом банківського переказу з рахунків Покупця на рахунки Продавця. Проте, вважає, що надана платіжна інструкція 85JBKLN від 04.04.2023 містить відомості про переказ коштів у сумі 2581,8 євро отримувачу DZ BANK, який не є стороною зовнішньоекономічного контракту з поставки оцінюваних товарів. Також, реквізити рахунків продавця та покупця не відповідають реквізитам, зазначеним у п. гр. 12 Контракту. Вказані аргументи є безпідставними, оскільки жодна умова контракту не передбачає прив`язки до конкретних банківських реквізитів продавця та покупця з яких і на які мають перераховуватися кошти. Отже зарахування коштів могла буди з будь-якого валютного рахунку позивача на будь-яких рахунок продавця. Представник позивача вважає, що в оскаржуваному рішенні, відповідач не навів обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. Просить позов задовольнити.

Заперечення відповідача надійшли до суду 02.08.2023. Заперечуючи щодо викладених у відповіді на відзив аргументів позивача, відповідач зауважив, що довідка про транспортні витрати від 06.04.2023 не містить інформацію про товар, що транспортувався, його опис, кількість, вагу, посилання на реквізити автотранспортного документа (CMR), календарний період часу виконання перевезення. Таким чином, документ не містить достатніх відомостей, які свідчили б про те, що він стосуються перевезення саме оцінюваної партії товару. Вказаними в довідці транспортним засобом по зазначеному маршруту перевізником може бути здійснено необмежена кількість рейсів, які не стосуються перевезення оцінюваної партії товару. В гр.. 44 митної декларації поданої до митного оформлення 23UA101020012814U5 під кодом 3007 «Документ, що підтверджує вартість перевезення товару» зазначено документ від 09.07.2021, який до митного оформлення не надано. Надана платіжна інструкція №85JBKLN від 04.04.2023 містить відомості про перерахування коштів у сумі 2581,8 євро отримувачу DZ BANK, який не є стороною зовнішньоекономічної операції з поставки оцінюваних товарів. Також, реквізити рахунків продавця та продукція не відповідають реквізитам зазначеним у гр..12 Контракту. Під час проведення консультації додаткові документи для підтвердження митної вартості не надавались. Просить відмовити у задоволенні позову.

До суду 04.08.2023 надійшло клопотання Житомирської митниці Державної митної служби України про виклик учасників справи для надання пояснень по суті спору.

Ухвалою суду від 14.08.2023 постановлено відмовити у задоволенні клопотання Житомирської митниці Державної митної служби України про виклик учасників справи для надання пояснень по суті спору.

У період із 12.12.2023 по 25.12.2023 головуюча у справі суддя перебувала у відпустці.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Встановлено, що компанією «Velosit GmbH Co. KG» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАДИЦІЯ -СТІ» (Покупець) було укладено контракт №17/10-2018 від 17 жовтня 2018 року (а.с. 11-13) за умовами якого Продавець продає, а Покупець купує товар на умовах EXW Нот - Bad Meinberg Germany, в редакції Інкотермс- 2010, указані в інвойсах до даного Договору, в подальшому іменується Товар, у відповідності з нижченаведеними умовами Контракту та інвойсах, які є його невід`ємною частиною (п. 1.1 Контракту). Згідно п. 2.1. Контракту, найменування Товару, його кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру, загальна вартість та умови поставки зазначаються у інвойсах, які є невід`ємною частиною даного Контракту. Пунктом 2.2. Контракту визначено, що поставка супроводжується наданням Продавцем наступних документів: Товарно-транспортної накладної; Інвойсом (рахунок - фактура); Митною декларацією країни відправника; технічним паспортом (сертифікатом якості) на товари; Сертифікатом EUR 1. Відповідно до п. 3.1. Контракту, Продавець поставляє Товари на умовах EXW Нот - Bad Meinberg Germany, у відповідності з Міжнародними правилами по трактуванню термінів Інкотермс- 2010. Відправником Товари за даним Контрактом є Компанія «Velosit GmbH 8с Co. KG».

Окрім того, за умовами Контракту №17/10-2018 від 17 жовтня 2018 року Покупець купує Товар в кількості і по ціні,, зазначеній в Інвойсі по кожній поставці в межах даного Контракту (п. 4.1). Загальна вартість Конструкта складає суму вартості кожної окремої поставки по даному Контракту, зазначених у Інвойсах (п. 4.2). Покупець погоджується оплатити поставку Товару на підставі Інвойс у відповідності до вартості Товару, визначеної у відповідному Інвойсі (п. 5.1). Оплата товару здійснюється Покупцем згідно Інвойс у наступному порядку: Покупець повинен провести оплату рахунків Продавця ЄВРО шляхом банківського переказу з банківського рахунку Покупця на банківський рахунок Продавця. Умови оплати мають бути зазначені у відповідних рахунках - фактурах. Якщо рахунок фактурах не зазначено про умови оплати, умовами оплати рахується 100% передплата (п.5.2.)

З матеріалів справи вбачається, що з метою митного оформлення товару за вказаним вище контрактом, декларантом подано до митного оформлення митну декларацію 23UA101020012814U5 (а.с. 101). Товар: полімерні системи ( матеріали) для покриття промислових підлог:

- акр. 05110025 Velosit NG 511-126 мішків,

- акр. 05120025 Velosit NG 512-84 мішки,

- акр. 02400020 Velosit SC 240-72 мішка. Призначення: для використання в будівельній промисловості. Загальна вага 6865 кг, ціна товару 2581,80 Євро, що складає 131158,19 грн, митні нарахування 26231,64 грн.

Вартість товару заявлена декларантом за основним методом визначення митної вартості товарів - за ціною контракту.

Декларантом на підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товарів подано митному органу:

- контракт № 17/10-20185 від 17.10.2018,

- рахунок- фактуру 18736 від 04.04.2023,

- автотранспортну накладну 011736 від 06.04.2023,

- декларацію про походження товару 18736 від 04.04.2023,

- банківський платіжний документ від 04.04.2023 за № 85JBKLN,

- документ, що підтверджує вартість перевезення від 06.04.2023,

- пакувальний лист 105993,

- договір про надання послуг митного брокера 50/17 від 01.06.2017.

З матеріалів справи вбачається, що митний орган сформував запит №103 від 11.04.2023 та направив його на електронну адресу митного брокера позивача, що визнається позивачем (а.с. 86 та на звороті). У запиті вказано про наявність сумнівів щодо ціни, зазначеної в митній декларації 23 UA 101020012814U5, яка була сплачена або підлягає сплаті за товар та зазначено причини таких сумнівів і запропоновано надати додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме;

1) прайс-лист виробника товару;

2) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

3) копію митної декларації країни відправлення.

На обґрунтування необхідності надання додаткових документів митний орган у запиті вказує: " До митного оформлення долучено Довідку про транспортні витрати від 06.04.2023, в якій зазначено, що навантажувально-розвантажувальні роботи проводились за рахунок продавця. Разом з тим, в контракті відсутні відомості про те, що навантаження, розвантаження товару на транспортний засіб здійснюється продавцем. Таким чином, належним та допустимим доказом того, що покупець згідно із умовами договору не поніс витрати на навантаження товару на транспортний засіб відсзггні. Враховуючи зазначене, у митного органу є підстави вважати, що до митної вартості товару не включені такі витрати. Складові митної вартості, передбачені частиною десятою ст. 58 МКУ, повинні підтверджуватись документально (договорами, рахунками, товаротранспортними накладними, розрахунками на основі транспортних тарифів тощо). Договір на перевезення до митного оформлення не надано. Також, довідка про транспортні витрати від 06.04.2023 року не містить інформацію про товар, що транспортувався, його опис, кількість, вагу, посилання на реквізити автотранспортного документа (CMR), календарний період часу виконання перевезення. Таким чином, документ не містить достатніх відомостей, які свідчили б про те, що він стосуються перевезення саме оцінюваної партії товару. Вказаними в довідці транспортним засобом по зазначеному маршруту перевізником може бути здійснено необмеженая кількість рейсів, які не стосуються перевезення оцінюваної партії товару. В гр.. 44 митної декларації поданої до митного оформлення 23UA101020012814U5 під кодом 3007 «Документ, що підтверджує вартість перевезення товару зазначено документ від 09.07.2021, який до митного оформлення не надано. Таким чином відомості про витрати на транспортування оцінюваного товару не базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що позбавляє митний орган перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, що відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України є складовою митної вартості. Відповідно до п. 5.2 Контракту № 17/10-2018 від 17.10.2018 зазначено, що покупець повинен здійснити оплату рахунків продавця шляхом банківського переказу з рахунків покупця на банківський рахунок продавця. Надана платіжна інструкція № 85JBKLN від 04.04.2023 містить відомості про перерахування коштів у сумі 2581,8 євро отримувачу DZ BANK, який не є стороною зовнішньоекономічної операції з поставки оцінюваних товарів. Також, реквізити рахунків продавця та продукція не відповідають реквізитам зазначеним у гр..12 Контракту."

Відповідачем визнається, що на вимогу митного органу декларантом додатково надано: прайс - лист від 01.01.2023; платіжний документ від 04.04.2023 №85,

Житомирською митницею 12.04.2023 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA101000/2023/000099/2, яким здійснено коригування митної вартості товарів за другорядним резервним методом визначення митної вартості товарів.

У графі 33 вказаного рішення було зазначено обставини, що використовувались митним органом для визначення митної вартості, а саме:

Документи, зазначені у частині другій ст. 53 Митного кодексу України, подані для митного оформлення, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

- відповідно до п. 1.1 Контракту № 17/10-2018 від 17.10.2018 зазначено, що товар постачається на умовах EXW Horn-Bad Meinberg. Згідно із Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати («Інкотермс 2010») за умовами поставки EXW продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання по поставці, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві або на іншому зазначеному місці та не несе витрати на навантаження, розвантаження товару на транспортний засіб. Відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України витрати на навантаження/розвантаження товару є складовими митної вартості товару, вартість якого визначена за основним методом. До митного оформлення долучено Довідку про транспортні витрати від 06.04.2023, в якій зазначено, що навантажувально-розвантажувальні роботи проводились за рахунок продавця. Разом з тим, в контракті відсутні відомості про те, що навантаження, розвантаження товару на транспортний засіб здійснюється продавцем. Таким чином, належним та допустимим доказом того, що покупець згідно із умовами договору не поніс витрати на навантаження товару на транспортний засіб відсутні. Враховуючи зазначене, у митного органу є підстави вважати, що до митної вартості товару не включені такі витрати.

- Договір на перевезення до митного оформлення не надано. Також, довідка про транспортні витрати від 06.04.2023 року не містить інформацію про товар, що транспортувався, його опис, кількість, вагу, посилання на реквізити автотранспортного документа (CMR), календарний період часу виконання перевезення;

- в гр. 44 митної декларації поданої до митного оформлення 23UA101020012814U5 під кодом 3007 «Документ, що підтверджує вартість перевезення товару» зазначено документ від 09.07.2021, який до митного оформлення не надано;

- в гр. 20 митної декларації поданої до митного оформлення 23UA101020012814U5 зазначено умови поставки FCA, що суперечить відомостям зазначеним у рахунку-фактурі №18736 від 04.04.2023 та п. 1.1, 3.1 контракту № 17/10-2018 від 17.10.2018;

- надана платіжна інструкція № 85JBKLN від 04.04.2023 містить відомості про перерахування коштів у сумі 2581,8 євро отримувачу DZ BANK, який не є стороною зовнішньоекономічної операції з поставки оцінюваних товарів. Також, реквізити рахунків продавця та покупця не відповідають реквізитам зазначеним у гр. 12 Контракту. Додатково наданий платіжний документ від 04.04.2023 №85 не може бути використаний для підтвердження митної вартості, так як не містить підпису уповноваженої особи банку, хоча наявність такого підпису передбачена формою документа;

- додатково наданий прайс-лист від 01.01.2023 являється комерційною пропозицією. В комерційній практиці відмінність комерційної пропозиції від прейскуранта (прайс-листа) полягає в його персоналізації обмеженому колу покупців. Відомості, зазначені в комерційній пропозиції продавця, адресовані безпосередньо конкретному покупцю;

- відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України не подані такі додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме;1) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; 2) копію митної декларації країни відправлення.

У Рішенні про коригування митної вартості товарів від 12.04.2023 вказано, що "Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч. 3 ст. 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару за МД від 04.04.2023 № 23UA204020013677U8- «1. Суміші порошкоподіні (використовуються після додавання води) для підготовки укладання підлоги, не вогнетривкі, не в аерозольній упаковці, не містять озоноруйнівні речовини та фторовані парникові гази, не містять наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори:- Моnilе Composite GREY 21kg - 100 шт. Країна виробництва: РL Торговельна марка: МОNІLЕ Виробник; Dryvit» - 1,72 євро за кілограм з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

За результатом перевірки митної декларації, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України, поданих уповноваженою особою декларанта, митним органом прийнято картку відмови №UА101020/2023/000525, якою повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів. Причина: "Митна декларація не може бути оформлена, оскільки декларантом у графі 45 декларації невірно розрахована митна вартість товару №1, та вона не підтверджена документально, а вибраний метод її визначення не відповідає умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України, чим порушено вимоги cт. 52, 53 Митного кодексу України. У зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товару UA101000/2023/000099/2 від 12.04.2023 дані графи 45 і 47 митної декларації не можуть бути використані для здійснення митного оформлення товару, а крім того, це може призвести до несплати встановлених законодавством митних платежів в повному обсязі, чим порушено вимоги cт. 266, 289, 293 МКУ. (а.с. 40-41)

Вважаючи такі рішення протиправними, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини виникли у сфері митної справи і стосуються процедури визначення митної вартості товарів та правомірності рішень відповідача щодо коригування митної вартості товару, котрий імпортується на митну територію України, та регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012р. №4495-VI (зі змінами та доповненнями), відповідно до статті 49 якого митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За приписами ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Як встановлено ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Отже, Митним кодексом України передбачено, та встановлено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Відповідно до ч.ч.3-5 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 Митного кодексу України).

Частиною 2 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до ч.6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Згідно зі ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно зі ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Щодо витрат на транспортування товару.

Згідно з пунктом 6 частини другої статті 53 МК України декларант має обов`язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, лише якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару.

У оскаржуваному рішенні зазначено: "Договір на перевезення до митного оформлення не надано. Також, довідка про транспортні витрати від 06.04.2023 року не містить інформацію про товар, що транспортувався, його опис, кількість, вагу, посилання на реквізити автотранспортного документа (CMR), календарний період часу виконання перевезення."

Сторонами визнається, що до митного оформлення товару декларантом, на підтвердження вартості перевезення товару, надано:

- міжнародну товарно-транспортну накладну №011736 (а.с. 61, 65) та додаток до неї, - інвойс № 18736 від 04.04.2023 (а.с. 64, 68)

- довідку про транспортні витрати, видану ТОВ "Традиція -СТІ" від 06 квітня 2023 року (а.с. 85).

Належними доказами підтверджується, що в довідці про транспортні витрати від 06.04.2023, яка видана Товариством з обмеженою відповідальністю "РС-ТАЙМ" (вул. Помислова, 50/52, м. Львів, код ЄДРПОУ 44563430) зазначено, що перевезення товару здійснюється автомобілем Volvo FH EUR05 державний номер НОМЕР_5 , причіп державний номер НОМЕР_2 за маршрутом м. Ноrn - Bad Meinberg Germany - м. Житомир (Україна), до кордону м/п Шегині, від кордону м/п Шегині до м. Житомира. Також вказану загальну вартість послуг з перевезення-39761,00 грн (а.с. 85).

У міжнародній товарно-транспортній накладній №011736 міститься наступна інформація: перевізник: ТОВ "РС-Тайм" (вул. Помислова, 50/52, м. Львів, 44563430); НОМЕР_5 , АА 5082XF; місце і дата завантаження товару: 05.04.2023, Ноrn - Bad Meinberg, Німеччина; місце розвантаження - м. Житомир; одержувач ТОВ "Традиція - СТІ".

Додатком до міжнародної товарно-транспортної накладної №011736 є інвойс №18736 від 04.04.2023 у якому вказано товар, його кількість, ціна та вартість, що відповідають задекларованим у МД 23UA101020012814U5.

Окрім того, у рядку 18 та 21 МД 23UA101020012814U5 вказано: ВС9183ОЕ/АА5082XF (а.с. 101).

Із аналізу зазначених вище документів вбачається прямий зв`язок між товаром, вказаним у МД 23UA101020012814U5 та транспортним засобом, що зазначений у довідці про транспортні витрати від 06.04.2023.

Заперечуючи позовні вимоги відповідач у запереченнях зазначає, що довідка про транспортні витрати не містить достатніх відомостей, які б свідчили про те, що вона стосується перевезення саме оцінюваної партії товару, оскільки вказаним у довідці транспортним засобом по зазначеному маршруту перевізником може бути здійснено необмежена кількість рейсів, які не стосуються оцінюваної партії товару.

Разом з тим, відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, в силу вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Однак, відповідачем під час розгляду справи не надано жодного доказу на підтвердження своєї позиції щодо того, що транспортним засобом по зазначеному маршруту перевізником може бути здійснено необмежена кількість рейсів, які не стосуються оцінюваної партії товару, яка описана вище.

Отже, надані позивачем до митного оформлення документи щодо транспортування товару, вказують на необґрунтованість висновків митного органу, оскільки позивачем надано документи, які дають змогу перевірити суму за транспортування товару.

Положення п. 6 ч. 2 ст. 53 МКУ та Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів, відповідно, надана довідка про транспортні витрати від 06.04.2023 є допустимим доказом розміру таких витрат.

Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідки про транспортні витрати є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Така правова позиція викладена, зокрема, в пункті 2.11 Довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року, затвердженої Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2017 року № 2.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.09.2019 у справі №815/2501/18, від 22.08.2019 у справі №810/2784/18, який підлягає врахуванню у спірних правовідносинах

Враховуючи викладене, суд вважає помилковими та безпідставними висновки відповідача, що відомості про витрати на транспортування оцінюваного товару не базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що позбавляє митний орган перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, що відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України є складовою митної вартості.

Щодо платіжних документів, наданих до митного оформлення товару.

Відповідач у оскаржуваному рішенні зазначає, що надана платіжна інструкція №85JBKLN від 04.04.2023 містить відомості про перерахування коштів у сумі 2581,8 євро отримувачу DZ BANK, який не є стороною зовнішньоекономічної операції з поставки оцінюваних товарів. Також, реквізити рахунків продавця та покупця не відповідають реквізитам зазначеним у гр.. 12 Контракту.

Додатково наданий платіжний документ від 04.04.2023 №85 не може бути використаний для підтвердження митної вартості, так як не містить підпису уповноваженої особи банку, хоча наявність такого підпису передбачена формою документа

Як вбачається з матеріалів справи, умовами контракту №17/10-2017 від 17 жовтня 2018 року визначено, що Покупець погоджується оплатити поставку Товару на підставі Інвойс у відповідності до вартості Товару, визначеної у відповідному Інвойсі (п. 5.1 Контракту). Пунктом 5.2. Контракту визначено, що оплата здійснюється Покупцем згідно Інвойс у наступному порядку; Покупець зобов`язаний провести оплату рахунків Продавця у Євро шляхом банківського переказу з банківського рахунку Покупця на банківський рахунок Продавця. Умови оплати мають бути зазначені у відповідних рахунках - фактурах. Якщо рахунок фактурах не зазначено про умови оплати, умовами оплати рахується 100% передплата (п. 5.3 Контракту).

Згідно інвойсу №18736 від 04.04.2023 визначено наступні умови платежу: попередня оплата (а.с. 59-60, 105)

У п. 12 Контракту №17/10-2017 від 17 жовтня 2018 року вказано: продавець: Банк: VerbundVolksbank OWL eG NEUER PLAST 1 33098 PADERBORN, Germany IBAN DE98 4726 0121 8206 7048 00 BIC: DGPBDЕЗМХХХ. (а.с. 13 на звороті).

У платіжній інструкції №85JBKLN від 04.04.2023 міститься наступна інформація: платник: Традиція - СТІ ТОВ; отримувач: DZ ВАNК, сума 2581,80 євро, призначення платежу: DE98 4726 0121 8206 7048 00, СNЕR №17/10-2018 DD 17.10.2018. Дата валютування 04.04.2023 (а.с. 21)

Платіжна інструкція №85 від 0404.2023 містить наступну інформацію: дата валютування - 04.04.2023, валюта - євро, сума 2581,80, а у рядку 57х вказано: DGPBDЕЗМХХХ VerbundVolksbank OWL eG PADERBORN, Germany, у рядку 59х: DE98 4726 0121 8206 7048 00 (а.с. 20)

На платіжній інструкції №85 від 04.04.2023 міститься відтиск печатки банку.

За приписами п. 54 ч. 1 Закону України "Про платіжні послуги" платіжна інструкція - розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції;

Відповідно до вимог ст. 40 Закону України "Про платіжні послуги", платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції. Зазначена ініціатором у платіжній інструкції інформація має передаватися без змін незалежно від залучення до виконання платіжної операції надавачів платіжних послуг, задіяних як посередники, комерційні агенти, чи використання платіжних систем. Надавач платіжних послуг платника приймає до виконання надану ініціатором платіжну інструкцію або відмовляє у її прийнятті в порядку, визначеному цим Законом. Платіжна інструкція може бути відкликана в порядку, визначеному цим Законом. Надавач платіжних послуг зобов`язаний забезпечити фіксування в операційно-обліковій системі дати і часу надходження платіжної інструкції, прийняття її до виконання (або відмови в її прийнятті), виконання платіжної інструкції.

Частиною 2 статті 47 Закону встановлено, що у разі зазначення платником у платіжній інструкції дати валютування надавач платіжних послуг платника зобов`язаний забезпечити зарахування суми коштів за платіжною операцією на рахунок надавача платіжних послуг отримувача протягом операційного дня в зазначену дату валютування. До настання дати валютування сума платіжної операції обліковується на рахунку надавача платіжних послуг платника.

За приписами ч. 1.ст. 48 Закону, надавачі платіжних послуг зобов`язані забезпечити виконання платіжної операції в повній сумі, зазначеній у платіжній інструкції, якщо інше не визначено цим Законом або договором між надавачем платіжної послуги та користувачем.

Отже, відсутність підпису працівника банку на платіжній інструкції не є доказом невиконання платіжної операції, зазначеної у такій платіжній інструкції.

Окрім того, за умовами контракту №17/10-2018 від 17.10.2018 та інвойсу №18736 від 04.04.2023, попередня 100% оплата товару є обов`язковою.

Суд зауважує, що відповідачем не надано доказів відкликання платіжних інструкцій позивачем.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що платіжна інструкція в іноземній валюті №85 від 04.04.2023 є належним платіжним документом, що може бути використаний для підтвердження митної вартості товару згідно МД 23UA101020012814U5.

Щодо твердження відповідача, що додатково наданий прайс-лист від 01.01.2023 являється комерційною пропозицією. В комерційній практиці відмінність комерційної пропозиції від прейскуранта (прайс-листа) полягає в його персоналізації обмеженому колу покупців. Відомості, зазначені в комерційній пропозиції продавця, адресовані безпосередньо конкретному покупцю. Разом з тим, для підтвердження ціни, як «дійсної вартості» товару у розумінні статті VII Угоди, митним органом можуть бути запитані у декларанта каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, в яких пропозиція продавця адресована необмеженому колу покупців. Також, прайс-лист від 01.01.2023 містить цінову пропозицію на товар на умовах поставки, що відрізняються від даної зовнішньоекономічної операції. Відповідно до ч.3 ст. 53 Митного кодексу України не подані такі додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: 1) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; 2) копію митна декларації країни відправлення.

Суд зауважує, що за приписами частини 3 ст.53 Митного кодексу України податковий орган наділений правом витребовувати у декларанта надання: каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару; копії митної декларації країни відправлення; висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, за умови, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Разом з тим, судом при розгляді адміністративної справи не встановлено, а відповідачем не доведено наявність у поданих декларантом документах розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Окрім того, митна декларація країни відправлення не є обов`язковим документом відповідно до ч.2 ст.53 МК України, та не є документом, який підтверджує митну вартість товару.

Отже, суд вважає безпідставним вимогу податкового органу про надання декларантом документів, визначених ч. 3 ст. 53 МК України.

Проте, з огляду на те, що декларантом позивача надані документи на підтвердження митної вартості товару, суд зазначає, що у відповідача були наявні достатні документи, які підтверджують числові значення всіх складових митної вартості імпортованого товару та відомості щодо ціни товару.

Окрім того, у оскаржуваному рішення вказано: Митна вартість визначена за одзервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч. З ст. 64 Митного кодексу Украни, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару за МД від 04.04.2023 № 23UA204020013677U8- « 1. Суміші порошкоподі6ні(використовуються після додавання води) для підготовки укладання підлоги, не вогнетривкі, не в аерозольній упаковці, не містять озоноруйнівні речовини та фторовані парникові гази, не містять наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори:- Мопііе Composite GREY 21kg - 100шт. Країна виробництва: РLТорговельна марка: МОNІLЕВиробник; Dryvit» - 1,72 євро за кілограм з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Однак, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару відповідачем не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом, що є порушенням ч. 2 ст. 55 МК України.

Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним в постановах від 21.01.2020 у справі № 813/5405/15, від 31.01.2020 у справі № 804/7761/16.

Водночас, Верховний Суд у постановах від 9 вересня 2020 року (справа №400/3133/18), від 8 лютого 2019 року (справа № 825/648/17) указував, що Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року за № 598, передбачають, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити, окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Підсумовуючи наведене вище, суд зауважує, що висновки у рішенні про коригування митної вартості щодо неможливості визначення митної вартості товарів за основним методом є необґрунтованими, оскільки наданих декларантом документів було достатньо для прийняття рішення про визначення митної вартості товарів на підставі поданих документів, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 25 листопада 2020 року у справі № 640/4941/19.

Разом з тим, відповідачем безпідставно здійснено визначення митної вартості імпортованого товару не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 МК України.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постанові від 02 березня 2021 року у справі № 809/857/17.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, натомість, позивач підтвердив заявлену митну вартість товарів необхідними документами. Зазначене, у свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятих митницею рішень.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За приписами частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачений судовий збір у розмірі 2684 грн.

Окрім того, у позові представник позивача зазначає, що позивачем понесені витрати на посесійну правничу допомогу адвоката, що визначена у твердій формі та становить 15000,00 грн.

Пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 134 КАС України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Водночас, адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту.

Судом встановлено, що до позову представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Традиція - СТІ» адвокат Сіра А.В. додала копії: договору № 36 від 17.05.2023, платіжної інструкції від 17.05.2026 №2109, ордер від 17.05.2023.

За умовами Договору №36 про надання правової допомоги від 17.05.2023, який укладено між адвокатом Сірою Аліною Василівною та ТОВ "Традиція - СТІ", сторони погодили, що розмір гонорару визначається в твердій грошовій сумі та за підготовку позовної заяви та розгляд справи у суді першої інстанції скаладє 15000,00 грн (п. 4.1). Клієнт зобов`язується, гонорар, визначенйи п. 4.ю1 даного Договору за ведення справи у суді першої інстанції, сплатити адвокату авансом впродовж 5 днів, з моменту підписання даного договору (п. 4.2).

Суд, при розгляду питання щодо розподілу судових витрат зауважує, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на не співмірність витрат, доказів та обґрунтування не відповідності заявлених витрат цим критеріям.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Такий висновок неодноразово викладався Верховним Судом, зокрема, у постановах від 17 вересня 2019 року у справі № 810/3806/18, від 23 квітня 2021 року у справі №521/15516/19, від 21 червня 2022 року у справі № 826/11302/18, а також у додаткових постановах від 10 березня 2023 року у справі № 520/2325/21 та від 06 квітня 2023 року у справі №320/6512/19.

Суд відмічає, що стороною позивача у відповідності до вимог КАС України були надані необхідні документи для підтвердження судових витрат на правову допомогу.

Підсумовуючи наведене, враховуючи вимоги статті 139 КАС України, результати розгляду справи і задоволення позову, а також відсутність заперечень відповідача щодо розміру гонорару представника позивача, суд дійшов висновку, про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат на оплату правничої допомоги у розмірі 15000 грн, понесення позивачем яких підтверджується наявними у матеріалах справи документами.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у повному розмірі, тобто 17684,00 грн (2684,00 грн + 15000,00 шгрн)

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Традиція-СТІ" (вул. Домбровського, 45, кв. 5, м.Житомир,10029, ЄДРПОУ: 36104331) до Житомирської митниці Державної митної служби України (вул. Перемоги, 25, м.Житомир,10003, ЄДРПОУ: 44005610) про визнання протиправним та скасування рішення.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів UA101000/2023/000099/2 від 12.04.2023 та картку відмови у митному оформленні №UA101020/2023/000525 від 12.04.2023, прийняті Житомирською митницею Державної митної служби України.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці Державної митної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Традиція-СТІ" документально підтверджені судові витрати у сумі 17684 ( сімнадцять тисяч шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Лавренчук