Постанова

від 13.11.2007 по справі 16/240

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/240

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 698-166, факс 7-44-62

Іменем України

ПОСТАНОВА

 "13" листопада 2007 р.                                                  Справа № 16/240

    „12” год. „55” хв.                                                            Справа № 16/240                                        

                                                                      Господарський суд Чернігівської області у складі:

                                                                      головуючого -  судді Фесюри М.В.,

                                                                      при секретарі  - Козацькому А.В.,

                                                                      за участю представників сторін:

                                                                      від позивача – Лебедєв О.Г.,                                                                                                                                 від відповідача –не з'явився,

в судовому засіданні брав участь в.о. помічника прокурора м. Чернігова Курило Я.М.

розглянувши в м. Чернігові у відкритому судовому засіданні справу

за ПОЗОВОМ:                Першого заступника прокурора м. Чернігова, вул. Шевченка,1, м. Чернігів, 14000, в інтересах держави

В особі:                    Відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області

                                      (вул. Комінтерну,14, м. Чернігів, 14000)

До ВІДПОВІДАЧА:           Товариства з обмеженою відповідальністю „Спільне турецько – українське                               підприємство „Ефес”

                                              (пр –т Миру, 68, м. Чернігів, 14005)

Про стягнення 5 975 грн.

          Заявлено адміністративний позов про стягнення адміністративно –господарських санкцій та пені в сумі 5975 грн. за недотримання у 2006 році передбаченого законодавством нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, письмового відзиву на позов не надіслав. Відповідачу на реєстраційну адресу: пр –т Миру, 68, м. Чернігів, 14005,  тричі направлялись судові повістки про виклик, однак останні разом з ухвалою суду про відкриття провадження у справі та матеріалами справи були повернуті на адресу суду  відділенням зв'язку з відміткою про повернення по причині незнаходження адресата за вказаною адресою.

Відповідно до ч. 8 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України, вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи.

Представником позивача в судове засідання надано довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та довідку Головного управління статистики у Чернігівській області від 22.10.07 №705/04-1-10, відповідно до яких  Товариство з обмеженою відповідальністю „Спільне турецько –українське підприємство „Ефес” зареєстровано за адресою: пр –т Миру, 68, м. Чернігів, 14005.

Враховуючи викладене, а також наявні в матеріалах справи відомості про незмінність реєстраційної адреси Відповідача, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представника сторони.

Заслухавши пояснення, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

У відповідності зі ст. 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991р. № 875-ХІІ (надалі –Закон № 875-ХІІ) забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 19 Закону № 875-ХІІ встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.  

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Керівники підприємств, установ,  організацій,  у тому  числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Згідно форми № 10-ПІ (річна) „Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів” за 2006 рік середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила у відповідача 34 особи. Чисельність інвалідів –штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону № 875-ХІІ, становить 1 особу.

Як вбачається із вищевказаного звіту в 2006 році у відповідача у трудових відносинах не перебувало жодного інваліда, що в середньообліковому підрахунку не відповідає створенню робочого місця для працевлаштування одного інваліда. Таким чином, невиконання нормативу становить 1 робоче місце.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону № 875-ХІІ, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Середньорічна заробітна плата штатного працівника відповідача обчислена шляхом ділення фонду оплати праці на середньооблікову кількість штатних працівників облікового складу, становила в 2006 році 5744 грн., таким чином сума адміністративно –господарських санкцій, яку має сплатити відповідач при невиконанні нормативу в кількості 1 особи, становить 5744 грн.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України (ч. 4 ст. 20 Закону № 875-ХІІ).

Відповідно до п. 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007р. № 70, роботодавці сплачують суму  адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на балансовий рахунок 3510 в установах Національного банку, відкритий в органах Державного казначейства, або на балансовий рахунок 2510 в установах комерційних банків до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Дані вимоги відповідач не виконав та адміністративно –господарські санкції в установлений строк не сплатив.

Згідно ч. 2 ст. 20 Закону № 875-ХІІ, а також  п.п. 3.1. Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 №223, (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 30 травня 2007 р. за № 552/13819), порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Враховуючи наведені приписи чинного законодавства, відповідачу була нарахована пеня в сумі 231 грн. за 145 днів прострочення сплати адміністративно –господарських санкцій, яка на момент розгляду справи не сплачена.

Доказів сплати вказаної суми боргу відповідачем не надано, у зв'язку з чим вона підлягає стягненню в судовому порядку.

За таких обставин позовні вимоги  підлягають задоволенню у повному обсязі.

          Керуючись ст.ст.94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

      2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Спільне турецько –українське підприємство „Ефес” (пр –т Миру, 68, м. Чернігів, 14005, код 31275305, р/р260012178, МФО 353348) до державного бюджету (одержувач: державний бюджет м. Чернігова, код ЄДРПОУ ВДК 22825965, банк одержувача: ГУДКУ у Чернігівській області, МФО 853592, р/р31211230700002, код платежу 50070000) 5744грн. адміністративно –господарських санкцій та 231грн. пені за порушення строків сплати адміністративно –господарських санкцій.

3. Постанова набирає законної сили і може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст.254, 185,186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова у повному обсязі складена 19 листопада 2007 року.

          Суддя                                                                                                    М.В.Фесюра