Рішення

від 26.12.2023 по справі 560/17785/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/17785/23

РІШЕННЯ

іменем України

26 грудня 2023 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючої-судді Гнап Д.Д. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Хмельницького апеляційного суду , Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Хмельницького апеляційного суду, Державної судової адміністрації України, в якому просить:

- визнати протиправними дії Хмельницького апеляційного суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 року, включно, із застосування обмеження, встановленого статтею 29 Закону України від 14.11.2019 №294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України №553-ІХ від 13.04.2020 року;

- зобов`язати Хмельницький апеляційний суд нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду (з врахуванням раніше виплачених сум) за період з 18.04.2020по 27.08.2020 року включно, в розмірі 55 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що встановлений на 01.01.2020 року, доплати за вислугу років у розмірі 70% та доплати за науковий ступінь кандидата наук 15% від посадового окладу судді, без застосування обмеження, встановленого статтею 29 Закону України від 14.11.2019 №294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України №553 від 13.04.2020.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що працював на посаді судді Хмельницького апеляційного суду з 02.10.2018 по 27.04.2023. Рішенням Вищої ради правосуддя від 27 квітня 2023 року звільнений з посади судді Хмельницького апеляційного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку. Наказом голови Хмельницького апеляційного суду №06/05-03 від 27.04.2023 відрахований зі штату суду. Вказує, що за період з 01 січня 2020 року по 17 квітня 2020 року нараховувалась суддівська винагорода, для визначення розміру якої був використаний посадовий оклад, виходячи з 55 розмірів мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2020 року з врахуванням регіонального коефіцієнта 1,1 та доплати за вислугу років у розмірі 70% та доплати за науковий ступінь кандидата наук 15%. Зазначає, що за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 нараховано та виплачено суддівську винагороду на підставі статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», із застосуванням обмеження у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, а не відповідно до статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що призвело до зменшення її розміру і, відповідно, порушення прав та гарантій позивача.

Хмельницький апеляційний суд подав відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні позову просить відмовити. Зазначає, що оскільки відповідач не наділений правом та повноваженнями оцінки діючих законів, а зобов`язаний їх виконувати, тому виплачував ОСОБА_1 , та всім суддям Хмельницького апеляційного суду, суддівську винагороду в обмеженому розмірі.

Державна судова адміністрація України подала до суду відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні позову просить відмовити. Зазначає, що застосування відповідачем з 18 квітня 2020 року та протягом оспорюваного періоду до загальної суми нарахованої суддівської винагороди позивачу обмежень, передбачених Законом №294-IX (з урахуванням змін, внесених Законом №553-IX), було правомірним та таким, що здійснено на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений конституцією та законами України, що, в свою чергу, є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2023 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

ОСОБА_1 працював на посаді судді Хмельницького апеляційного суду з 02.10.2018 по 27.04.2023.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 27 квітня 2023 року ОСОБА_1 звільнений з посади судді Хмельницького апеляційного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Наказом голови Хмельницького апеляційного суду №06/05-03 від 27.04.2023 ОСОБА_1 відрахований зі штату суду.

За період з 01 січня 2020 року по 17 квітня 2020 року ОСОБА_1 нараховувалась суддівська винагорода, для визначення розміру якої був використаний посадовий оклад, виходячи з 55 розмірів мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2020 року з врахуванням регіонального коефіцієнта 1,1 та доплати за вислугу років у розмірі 70% та доплати за науковий ступінь кандидата наук 15%.

За період з 18.04.2020 по 27.08.2020 позивачу нарахована та виплачена суддівська винагорода згідно з статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" - у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2020.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати суддівської винагороди судді у неналежному розмірі, позивач звернувся до суду з цим позовом.

IV. ОЦІНКА СУДУ

Згідно статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Відповідно до частини першої статті 135 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій та статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Згідно частини другої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIII передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді становить, зокрема, судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Відповідно до частини четвертої статті 135 Закону № 1402-VIII до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти, зокрема, 1,1 якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб.

Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків; більше 5 років - 20 відсотків; більше 10 років - 30 відсотків; більше 15 років - 40 відсотків; більше 20 років - 50 відсотків; більше 25 років - 60 відсотків; більше 30 років - 70 відсотків; більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу. Суддям, які обіймають посади заступника голови суду, секретаря, голови судової палати, секретаря Пленуму Верховного Суду, секретаря Великої Палати Верховного Суду, виплачується щомісячна доплата в розмірі 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду, голові суду 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду. Суддям виплачується щомісячна доплата за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) або доктора наук із відповідної спеціальності в розмірі відповідно 15 і 20 відсотків посадового окладу судді відповідного суду. Суддям виплачується щомісячна доплата за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, у розмірі залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «Цілком таємно», - 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «Таємно», - 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду (частини п`ята восьма статті 135 Закону № 1402-VIII).

Відповідно до частини дев`ятої статті 135 Закону №1402-VIII обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.

У рішенні від 08.04.2016 № 4-рп/2016 у справі № 1-8/2016 Конституційний Суд України зазначив, що конституційний принцип незалежності суддів забезпечує важливу роль судової влади в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина та є запорукою реалізації права на судовий захист, передбаченого частиною першою статті 55 Основного Закону України; положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід`ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов`язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу й права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової влади; гарантії незалежності суддів як необхідні умови здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом встановлені у базових законах з питань судоустрою, судочинства, статусу суддів, мають конституційний зміст і разом з визначеними Основним Законом України складають єдину систему гарантій незалежності суддів та повинні бути реально забезпечені.

Однією з гарантій незалежності суддів є їх належне матеріальне та соціальне забезпечення, зокрема, надання суддям за рахунок держави суддівської винагороди. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів.

У рішенні від 03.06.2013 № 3-рп/2013 у справі №1-2/2013 Конституційний Суд України зазначив, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить частині першій статті 55 Конституції України.

У рішенні від 04.12.2018 №11-р/2018 у справі №1-7/2018 (4062/15) Конституційний Суд України вказав, що обов`язок держави щодо забезпечення фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, закріплений у статті 130 Конституції України, є однією з конституційних гарантій незалежності суддів. Системний аналіз положень Конституції України свідчить про те, що ними встановлено обов`язок держави забезпечити належні умови праці та фінансування для суддів, а отже, сформувати та законодавчо закріпити таку систему фінансування, в тому числі розмір винагороди суддів, яка гарантуватиме їх незалежність.

Така позиція Конституційного Суду України узгоджується з приписами Європейської хартії щодо статусу суддів від 10.07.1998, у підпункті 6.1 пункту 6 якої зазначено, що суддям, які здійснюють суддівські функції на професійній основі, надається винагорода, рівень якої встановлюється з тим, щоб захистити їх від тиску, спрямованого на здійснення впливу на їх рішення, а ще загальніше на їх поведінку в рамках здійснення правосуддя, тим самим підриваючи їх незалежність і безсторонність. Зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому.

Аналіз вищевказаних положень дає підстави суду дійти висновку про те, що законодавцем визначено регулювання суддівської винагороди виключно Законом № 1402-VIII, що узгоджується з приписом частини другої статті 130 Конституції України, в силу якої розмір суддівської винагороди встановлюється виключно законом про судоустрій.

11.03.2020 Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», якою з 12.03.2020 на усій території України установлено карантин, кінцева дата якого, з урахуванням внесених до вказаної постанови змін, а також постанов від 20.05.2020 № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 22.07.2020 № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» неодноразово змінювалася, збільшуючи строк дії карантину.

18.04.2020 набрав чинності Закон України від 13.04.2020 № 553-IX «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі - Закон № 553-IX), яким Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі - Закону № 294-ІХ) доповнено статтею 29 наступного змісту: «Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому, у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки. Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі, в операції Об`єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України. Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до частини другої цієї статті)».

Як встановлено з матеріалів справи суддівська винагорода нарахована та виплачена позивачу, з урахуванням обмежень, встановлених Законом № 553-ІХ.

Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 28.08.2020 № 10-р/2020, зокрема, визнано такими, що не відповідають Конституції України положення частин першої, третьої статті 29 Закону України від 14.11.2019 № 294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» зі змінами.

Зокрема, в рішенні Конституційного Суду України від 28.08.2020 № 10-р/2020 зазначено, що вирішуючи питання щодо конституційності оспорюваних положень Закону № 294, Конституційний Суд України виходить із юридичної позиції, яку він неодноразово висловлював: оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзац восьмий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 09.07.2007 № 6-рп/2007).

Крім того, виходячи з того, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України (далі - Кодекс), так само, як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, що обумовлено положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України в Рішенні від 27.02.2020 № 3-р/2020 дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію або скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України (абзац восьмий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).

Ураховуючи викладене, Конституційний Суд України вкотре наголошує на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.

В рішенні Конституційного суду України від 28.08.2020 № 10-р/2020 також констатовано, що юридичну визначеність слід розуміти через такі її складові елементи: чіткість, зрозумілість, однозначність норм права; право особи у своїх діях розраховувати на розумну та передбачувану стабільність існуючого законодавства та можливість передбачати наслідки застосування норм права (легітимні очікування) (абзац п`ятий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 23.01.2020 № 1-р/2020).

Установлення граничного розміру заробітної плати, грошового забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування), передбачене у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України (частини перша, третя статті 29 Закону № 294-ІХ), є невизначеним щодо дії в часі та не забезпечує передбачуваності застосування цих норм права.

Згідно з частиною першою статті 113 Конституції України, частиною першою статті 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Тобто, оспорюваними положеннями статті 29 Закону № 294 заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб органів законодавчої та судової влади поставлені в залежність від виконавчої влади.

Також в зазначеному рішенні вказано, що Конституцією України встановлено, що виключно законами України визначається, зокрема, статус суддів (пункт 14 частини першої статті 92); незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України; вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється (частини перша, друга статті 126); держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів; розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій (перше речення частини першої, частина друга статті 130).

Конституційний Суд України неодноразово звертав увагу на недопустимість посягання на незалежність суддів, зокрема, шляхом обмеження їх належного матеріального забезпечення, зміни розміру суддівської винагороди, рівня довічного грошового утримання суддів у відставці (рішення від 24.06.1999 № 6-рп/99, від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 01.12.2004 № 19-рп/2004, від 11.11.2005 № 8-рп/2005, від 18.06.2007 № 4-рп/2007, від 22.05.2008 № 10-рп/2008, від 03.06.2013 № 3-рп/2013, від 19.11.2013 № 10-рп/2013, від 08.06.2016 № 4-рп/2016, від 04.12.2018 № 11-р/2018, від 18.02.2020 № 2-р/2020, від 11.03.2020 № 4-р/2020).

Проаналізувавши юридичні позиції щодо незалежності суддів, Конституційний Суд України дійшов висновку, що гарантії незалежності суддів зумовлені конституційно визначеною виключною функцією судів здійснювати правосуддя, законодавець не може свавільно встановлювати або змінювати розмір винагороди судді, використовуючи свої повноваження як інструмент впливу на судову владу (абзаци сьомий, восьмий підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 11.03.2020 № 4-р/2020).

Отже обмеження суддівської винагороди є посяганням на гарантії незалежності суддів.

Більш того суд наголосив на тому, що питання обрахунку та розміру суддівської винагороди в силу частини другої статті 130 Конституції України регламентується виключно статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що, в свою чергу, виключає можливість застосування до правовідносин стосовно суддівської винагороди норм інших Законів.

Суд зазначає, що доводи відповідача про те, що він може проводити нарахування і виплати лише в рамках бюджетного законодавства України та в межах бюджетних асигнувань на поточний фінансовий рік, не спростовують висновки суду про необхідність застосування норм Конституції України та спеціального Закону № 1402-VIIІ при нарахуванні і виплаті суддівської винагороди.

Суд вважає, що обмежуючи розмір суддівської винагороди шляхом застосування Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» із змінами згідно Закону № 553-ІХ всупереч вимогам частини другої статті 130 Конституції України та статті 135 Закону № 1402-VIII, у спірний період відповідач вчинив дії, що порушують права та гарантії незалежності судді, тобто позивача у справі.

Отже оскаржувані дії, що вчинені відповідачем як розпорядником бюджетних коштів, є протиправними, оскільки порушують норми частини другої статті 130 Конституції України та статті 135 Закону № 1402-VIII.

Також посилання відповідача на рішення Ради суддів України є безпідставним, оскільки метою прийняття рішення № 22 від 24.04.2020 була не «легітимізація» встановленого Законом № 553-ІХ обмеження суддівської винагороди, а реагування на факт набрання чинності Закону № 553-ІХ, окремі положення якого, на думку органу суддівського самоврядування, є неконституційним (абзац 4 рішення), для того аби надавши роз`яснення, уникнути спірних питань у його застосуванні.

Суд зауважує, що чинність норм Закону № 553-ІХ, які встановлювали обмеження суддівської винагороди, не може виправдовувати правомірність дій відповідача щодо нарахування суддівської винагороди в обмеженому виді, адже як зазначалося, відповідач при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди позивачу повинен керуватися нормами частини другої статті 130 Конституції України та статті 135 Закону № 1402-VIII, які не зазнали змін у зв`язку із прийняттям Закону № 553-ІХ.

При цьому Конституційний Суд України в пункті 4.3 рішення від 28.08.2020 № 10-р/2020 у справі № 1-14/2020(230/20), зазначив, що обмеження відповідних виплат є допустимим за умов воєнного або надзвичайного стану. Однак такого роду обмеження має запроваджуватися пропорційно, із встановленням чітких часових строків та в жорсткій відповідності до Конституції та законів України. Таке обмеження також може застосовуватися й до суддів, однак після закінчення терміну його дії втрачені у зв`язку з цим обмеженням кошти необхідно компенсувати відповідними виплатами, оскільки суддівська винагорода є складовим елементом статусу судді, визначеного Конституцією України.

Таким чином, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову шляхом визнання протиправними дій Хмельницького апеляційного суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 року включно, із застосування обмеження, встановленого статтею 29 Закону України від 14.11.2019 №294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України №553-ІХ від 13.04.2020 року та зобов`язання Хмельницького апеляційного суду нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду (з врахуванням раніше виплачених сум) за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 включно, в розмірі 55 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що встановлений на 01.01.2020 року, доплати за вислугу років у розмірі 70% та доплати за науковий ступінь кандидата наук 15% від посадового окладу судді, без застосування обмеження, встановленого статтею 29 Закону України від 14.11.2019 №294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України №553 від 13.04.2020.

За нормами частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведене свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Оскільки відповідно до вимог Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору та не сплачував його, розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними дії Хмельницького апеляційного суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 включно, із застосування обмеження, встановленого статтею 29 Закону України від 14.11.2019 №294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України №553-ІХ від 13.04.2020 року.

Зобов`язати Хмельницький апеляційний суд нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду (з врахуванням раніше виплачених сум) за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 включно, в розмірі 55 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що встановлений на 01.01.2020 року, доплати за вислугу років у розмірі 70% та доплати за науковий ступінь кандидата наук 15% від посадового окладу судді, без застосування обмеження, встановленого статтею 29 Закону України від 14.11.2019 №294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України №553 від 13.04.2020.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Хмельницький апеляційний суд (майдан Незалежності, 1,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29006 , код ЄДРПОУ - 02894190) Державна судова адміністрація України (вул. Липська, 18/5,м. Київ,01021 , код ЄДРПОУ - 26255795)

Головуюча суддя Д.Д. Гнап