Постанова

від 13.12.2023 по справі 260/779/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2023 рокуЛьвівСправа № 260/779/23 пров. № А/857/18974/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Іщук Л.П.,

Обрізка І.М.,

секретаря судового засідання Максим Х.Б.,

розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Гебеш С.А.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м.Ужгород о 09 год. 50 хв. 08 вересня 2023 року, повне судове рішення складено 18 вересня 2023 року, у справі №260/779/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В :

15.02.2023 ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, просила:

1. визнати протиправним з моменту прийняття та скасувати накази:

1.1. пункт 1 наказу начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 03.02.2023 року №311 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників відділення поліції №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області»;

1.2. начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 03.02.2023 року №21 о/с «По особовому складу»;

2. поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №2 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, з 03 лютого 2023 року;

3. стягнути з Головного управління Національної поліції в Закарпатській на користь ОСОБА_1 (0071916) середній заробіток за весь час вимушеного прогулу без утримання податків й інших обов`язкових платежів, починаючи з 03.02.2023 по день прийняття судом рішення про поновлення на роботі;

4. допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №2 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області;

5. допустити негайне виконання рішення в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць;

6. зобов`язати Головне управління Національної поліції в Закарпатській області здійснити нарахування та виплату грошової компенсації за невикористану частину відпусток ОСОБА_1 (0071916) у відповідності до ст. 83 КЗпП України, як основних так і додаткових за період з листопада місяця 2015 року по 03.02.2023 року;

7. стягнути з Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 (0071916) витрати на професійну правничу допомогу, у розмірі 20000,00 гривень.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що під час проведення службового розслідування було встановлено порушення вимог п.1, 4, 8, 5, 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», ч. 4 ст. 40 КЗпП України, абз 2, 6 п. 2 розділу І Інструкції з організації реагування на заяви і повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах Національної поліції України, пп. 15 п. 4 розділу ІІ Положення про відділення поліції №2 Ужгородського РУП ГУНП, що виразилося у безпідставному залишенні місця несення служби більше 3-х годин, невиконанні усного наказу відповідального по відділенню поліції про належне та професійне виконання службових обов`язків під час несення служби в складі пішого наряду, невиконанні заходів безпеки під час несення служби, що виразилося у залишенні поліцейського ОСОБА_2 на маршруті патрулювання, не інформуванні за цим фактом працівників чергової служби відповідального та керівництва територіального підрозділу поліції, інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №2 Ужгородського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області майором поліції ОСОБА_1 . Суд першої інстанції вказав, що належних, допустимих та достатніх доказів на спростування встановлених порушень, позивачем ані під час проведення службового розслідування, ані під час розгляду справи, не надано. Суд першої інстанції зазначив, що про патрулювання позивачем в парку смт. В. Березний та відлучення напарника ОСОБА_2 позивач нікого з керівництва та чергову частину відділення поліції №2 Ужгородського РУГІ не повідомила. Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваного наказу діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2023 року та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що місце несення служби позивач не покидала, знаходилась на патрулюванні визначеної території обслуговування наряду громадські місця смт. Великий Березний, а саме парк ім.Т.Шевченка, вокзал, площі, вулиці, сквери. Скаржник вказує, що під час перевірки екіпаж постійно діючої мобільної групи управління головної інспекції ГУНП обмежився здійсненням одноразової перевірки порядку несення служби ВП №2 Ужгородського РУП на перехресті вул.Шевченка та вул.Корятовича в смт.Великий Березний Ужгородського району, хоч територія патруля визначена набагато більшою. Скаржник зазначає, що дійсно в час коли їй зателефонували знаходилась в автомобілі, оскільки на вулиці було досить холодно та морозно, а ОСОБА_2 , який покинув місце несення служби, з метою самозахисту надав неправдиві свідчення працівникам мобільної групи управління головної інспекції ГУНП щодо позивача. Скаржник зауважує, що була залучена в період з 16 січня 2023 року по 20 січня 2023 року до надурочних робіт, хоч є одинокою матір`ю та самостійно виховує дитину віком до 14 років.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, вказавши, що ОСОБА_1 була обізнана у проведенні стосовно неї службового розслідування з приводу чого надавала пояснення, жодних інших заяв, клопотань, зокрема про надання правової допомоги, чи скарг на дії осіб, які проводили службове розслідування не надходило. Вказує, що оскільки позивач перебувала в статусі поліцейського, то відповідно до ст. 19 Закону від 02.07.2015 №580-VIII може нести дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

В судовому засіданні позивач та представник позивача апеляційну скаргу підтримали, представник відповідача щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України не відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи, у пункті 1 Наказу начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 03.02.2023 року №311 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників відділення поліції №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області» зазначено, що за скоєння дисциплінарного проступку, що виразилося в порушенні вимог пункти 1, 4, 8, 5, 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VII пункти 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України від 02.07.2015 №580-VІІІ «Про Національну поліцію» частини 4 статті 40 Кодексу Законів про працю, підпункту 15 пункту 4 розділу ІІ Положення про відділення поліції №2 Ужгородського РУП ГУНП, затвердженого наказом ГУНП від 15.01.2021 №83, що проявилося у безпідставному залишенні місця несення служби більше 3-х годин (прогулі), невиконанні усного наказу відповідального по відділенню поліції про належне та професійне виконання службових обов`язків під час несення служби в складі пішого наряду, невиконанні заходів безпеки під час несення служби, що виразилося у залишенні поліцейського ОСОБА_2 на маршруті патрулювання, не інформуванні за цим фактом працівників чергової служби, відповідального та керівництва територіального підрозділу поліції, інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_1 , відповідно до пункту 7 частини 3 статті 13 розділу III Дисциплінарного статуту Національної поліції України, звільнити зі служби в поліції.

На виконання вищевказаного дисциплінарного наказу, видано наказ №21 о/с від 03.02.2023, відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», ОСОБА_1 , звільнено зі служби в поліції з 03.02.2023.

Вважаючи звільнення протиправним, а оскаржувані накази такими, що не відповідають дійсності та не ґрунтуються на вимогах закону, ОСОБА_1 звернулась з позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Так, правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон № 580-VIII), відповідно до частини 1 статті 59 якого служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Частиною 1 статті 18 Закону № 580-VIII встановлено, що поліцейський зобов`язаний, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Згідно із статтею 19 Закону № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Дисциплінарний статут) відповідно до статті 1 якого службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону.

Відповідно до статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (стаття 12 Дисциплінарного статуту).

Статтею 13 Дисциплінарного статуту встановлено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Відповідно до положень статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що службове розслідування призначено на підставі доповідної записки управління головної інспекції Головного управління НПУ в Закарпатській області від 23 січня 2023 року «Про результати виїзду мобільної групи УГІ ГУНП по перевірці дотримання службової дисципліни та законності працівниками відділення поліції №2 Ужгородського РУП ГУНП 23 січня 2023 року» в частині порушення інспектором сектору реагування патрульної поліції відділу поліції №2 Ужгородського РУП ГУНП майором поліції ОСОБА_1 службової дисципліни під час несення служби, а саме самоусунення від патрулювання в складі пішого наряду відповідно до статей 14, 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України №2337, Порядку проведення службових розслідувань в Національній поліції України, Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України відповідно до наказу від 23.01.2023 року №194.

Службовим розслідуванням встановлено, що в ході проведення екіпажом постійно діючої мобільної групи управління головної інспекції ГУНП в Закарпатській області, утвореною наказом ГУНП в Закарпатській області від 05.01.2023 №27, 23.01.2023 проведено перевірку дотримання службової дисципліни та несення служби добовими нарядами відділення поліції №1 та №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області.

23.01.2023 о 03.00 мобільною групою на перехресті АДРЕСА_1 , перевірено працівників пішого наряду «АРКАН», які повинні були нести службу у складі поліцейського СРПП відділення поліції №2 Ужгородського РУП ГУНП сержанта поліції ОСОБА_2 та інспектора СРПП відділення поліції №2 Ужгородського РУП ГУНП майора поліції ОСОБА_1 .

В ході перевірки вищезазначеного наряду встановлено, що майор поліції ОСОБА_1 будучи старшою наряду 22.01.2023 о 23.00 самоусунулась від виконання покладених на неї обов`язків, відповідального по підрозділу та чергову частину не повідомила, натомість покинула місце несення служби на 4 години, залишивши колегу сержанта поліції ОСОБА_2 , котрий змушений був самостійно здійснювати патрулювання визначеної території з 23.00 по 03.00.

З метою виявлення можливого місцезнаходження ОСОБА_1 працівниками УГІ ГУНП спільно із ОСОБА_2 здійснено піший обхід по маршруту патрулювання наряду «АРКАН» (територія парку імені Т.Шевченка), однак ні ОСОБА_1 ні транспортного засобу, що зі слів ОСОБА_2 належить ОСОБА_1 , виявлено не було.

Прибувши до адміністративної будівлі відділення поліції №2 Ужгородського РУП ГУНП інспектор черговий чергової частини відділення поліції №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області старший лейтенант поліції ОСОБА_3 інформацією про перебування майора поліції ОСОБА_1 не володіла. Після телефонного дзвінка ОСОБА_1 , вона о 03.15 прибула до адміністративної будівлі відділення поліції та повідомила, що перебувала на квадраті патрулювання, що не відповідає дійсності.

Дисциплінарною комісією встановлено, що відповідно до доручення начальника ГУНП від 06.12.2022 №115/Кл «Про посилення заходів із забезпечення публічної безпеки та порядку» та графіку чергувань добових нарядів відділення поліції №2 Ужгородського РУП ГУНП на період з 17.01.2023 по 24.01.2023, затвердженого начальником відділення поліції підполковником поліції ОСОБА_4 22.01.2023 о 18.00 ОСОБА_5 та ОСОБА_1 заступили для несення служби в складі пішого патрульного наряду, який повинен здійснювати патрулювання в смт. В. Березний до 06.00 23.01.2023.

У ході службового розслідування задокументовано, що ОСОБА_1 з 23.00 22.01.2023 до 03.15 23.01.2023 перебуваючи у складі нічного пішого наряду «АРКАН» відділення поліції №2 Ужгородського РУП (територія обслуговування наряду громадські місця смт. Великий Березний, а саме парк, вокзал, площі, вулиці, сквери) патрулювання за вищевказаним маршрутом не здійснювала, натомість, як зазначила сама поліцейська, перебувала у власному автомобілі марки «Форд Фієста» д.н.з. НОМЕР_2 . З`ясовано, що протягом відсутності ОСОБА_1 з 23.00 по 03.00, ОСОБА_2 змушений самостійно здійснювати патрулювання.

В ході службового розслідування опитаний ОСОБА_2 повідомив, що 22.01.2023 заступив у складі пішого наряду «АРКАН» спільно з інспектором СРПП відділення поліції №2 Ужгородського РУП ГУНП майором поліції ОСОБА_1 для несення служби на території селища Великий Березний. Перед заступанням на службу начальником СВ відділення поліції №2 Ужгородського РУП ГУНП капітаном поліції Ю. Кичерою проведено інструктаж перед особовим складом та наголошено на пильному несенні служби, дотриманні заходів особистої безпеки, перевірці підозрілих осіб (операція «Колаборант» та осіб котрі ухиляються від мобілізації) підтриманні публічної безпеки та правопорядку, профілактики адміністративних та кримінальних правопорушень, дотриманні правил поводження із вогнепальною зброєю, носіння засобів індивідуального захисту та однострою, також зазначив, що старшим наряду є майор поліції ОСОБА_1 та в разі надзвичайних подій повідомляти його як відповідального по підрозділу і чергову частину. Близько 22.40 їх піший наряд був перевірений відповідальним по підрозділу Ю. Кичерою біля залізничного вокзалу, при цьому недоліків несення служби виявлено не було.

ОСОБА_2 о 03.00 23.01.2023 здійснював патрулювання в парку по вул. Шевченка в смт. Великий Березний та до нього підійшли працівники поліції, які представились співробітниками управління головної інспекції ГУНП в Закарпатській області. В розмові ними було роз`яснено, що здійснюється перевірка якості несення служби нарядів поліції. На запитання, де його напарник майор поліції ОСОБА_1 повідомив, що близько 23.00 вона відлучилась по особистих справах. Більш детальну причину відсутності колеги пояснити не зміг. В подальшому ОСОБА_2 обійшовши зону патрулювання із працівниками УГІ ГУНП та не встановивши ОСОБА_1 був запрошений працівниками УГІ ГУНП до адміністративної будівлі поліції для з`ясування всіх обставин. При цьому під час надання пояснення ОСОБА_2 повідомив відомості про те, що ОСОБА_1 залишила місце несення служби одразу, як їх перевірив відповідальний. Оскільки він точно часу перевірки не знав, а тому повідомив, що це було близько 23.00, хоча фактично це було о 22.45. На запитання працівників УГІ ГУНП під час службового розслідування про те, чи боявся він патрулювати самостійно під час відсутності ОСОБА_1 в наряді, він повідомив, що хвилювався, але продовжував нести службу.

Опитана дисциплінарною комісією з даного приводу ОСОБА_1 у своєму письмовому поясненні повідомила, що 22.01.2023 о 18.00 заступила для несення служби у складі пішого наряду «АРКАН» спільно з капралом поліції ОСОБА_2 . Під час несення служби для здійснення додаткової перевірки ними було доставлено п`ять осіб до відділення поліції №2 Ужгородського РУП ГУНП. Близько 03.05 їй зателефонував за допомогою мобільного зв`язку черговий відділення поліції і повідомив, що необхідно прибути до адміністративної будівлі через те, що працівниками УГІ ГУНП проводиться перевірки несення служби. Також додала, що на момент телефонного дзвінка від чергового знаходилась біля поліклініки, яка розташована по АДРЕСА_2 у власному автомобілі, а напарник ОСОБА_2 з її слів відійшов по особистих справах.

Опитаний з цього приводу заступник начальника відділення поліції начальник слідчого відділення поліції №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області капітан поліції ОСОБА_6 зазначив, що 22.01.2023 він заступив для несення служби в якості відповідального по відділенню поліції №2 Ужгородського РУП ГУНП. Перед заступанням ним особисто проведено інструктаж з добовими нарядами, СОГ, черговою частиною. Згідно з журналом відвідувачів, запрошених та затриманих, даним нарядом доставлено для додаткової перевірки п`ять осіб. Ним особисто було перевірено даний наряд в складі майора поліції ОСОБА_1 та капрала поліції ОСОБА_2 близько 22.40 біля залізничного вокзалу в смт. Великий Березний. На момент перевірки недоліків по несенню служби вказаним нарядом виявлено не було. Наступну перевірку капітан поліції Ю. Кичера планував здійснити близько 03.30.

При цьому додав, що о 03.05 інспектор-черговий чергової частини відділення поліції №2 Ужгородського РУП ГУНП старший лейтенант ОСОБА_3 повідомила йому про те, що працівниками УГІ ГУНП була проведена перевірка порядку несення служби вищевказаним нарядом поліції, під час якої ними встановлено, що старша наряду ОСОБА_1 була відсутня, тобто самоусунулась від несення служби у період з 23.00 22.01.2023 по 03.00 23.01.2023. Після телефонного дзвінка чергового ОСОБА_1 , остання прибула до адміністративної будівлі відділу поліції та повідомила, що вона несла службу на території парку імені Т. Шевченка, а її напарник ОСОБА_2 відійшов по особистих справах. При цьому ОСОБА_2 на той момент перебував вже у відділенні поліції із працівниками УГІ ГУНП.

З приводу порушення ОСОБА_1 службової дисципліни ОСОБА_6 нічого пояснити не може, оскільки ніякого інформування про самоусунення від несення служби від цього наряду не було.

За результатами опитування ОСОБА_7 - ОСОБА_8 з`ясовано, що з приводу телефонування наряду про їх місцезнаходження в період з 23.00 по 03.00 23.01.2023 остання мала намір зателефонувати після 03.00.

Опитаний дисциплінарною комісією начальник сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №2 Ужгородського РУП ГУНП капітан поліції ОСОБА_9 повідомив про те, що не володів інформацією про факт самоусунення майора поліції ОСОБА_1 від несення служби, так як ні вона ні капрал поліції ОСОБА_2 про цей не доповіли.

Статтею 19 Дисциплінарного Статуту визначено, що у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7)документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.

Висновок підписується всіма членами дисциплінарної комісії, що проводила розслідування. Члени дисциплінарної комісії мають право на окрему думку, що викладається письмово і додається до висновку.

Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу (частина 3 статті 22 Дисциплінарного статуту).

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893 затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (далі - Порядок №893), у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, пунктом 4 розділу V якого визначено, що службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

Згідно з пунктом 7 розділу V Порядку №893 розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження.

Збирання та перевірка матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського у разі розгляду справи у формі письмового провадження здійснюються зазвичай шляхом: одержання пояснень щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб; одержання в органах, закладах, установах поліції та їх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідних документів або їх копій та долучення до матеріалів справи; отримання консультацій спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування.

У разі розгляду справи у формі письмового провадження рішення дисциплінарною комісією приймається без повідомлення та (або) виклику інших учасників службового розслідування на підставі наявних у справі матеріалів.

Відповідно до пункту 1 розділу VІІ Порядку №893 у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.

Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування.

Аналіз наведених законодавчих норм, на переконання суду апеляційної інстанції, вказує на те, що підставою для застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення є порушення поліцейським службової дисципліни, невиконання або неналежне виконання обов`язків поліцейського, порушення обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських. Обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває в площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення. Водночас реалізація таких повноважень здійснюється суб`єктом накладення дисциплінарного стягнення з певними обмеженнями. Приймаючи рішення про обрання конкретного виду дисциплінарного стягнення, суб`єкт його накладення повинен врахувати, зокрема, тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередню поведінку особи, її ставлення до виконання посадових обов`язків тощо.

Правова оцінка правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна полягати насамперед в тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно у діях особи є встановлені законом підстави для застосування до неї дисциплінарного стягнення та чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням.

В аспекті спірних правовідносин необхідно зазначити, що для вирішення питання про правомірність застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, що є крайнім заходом дисциплінарного впливу, необхідним є з`ясування його співмірності характеру, обставинам та наслідкам вчиненого проступку, а також і те, чи проступок мав місце загалом.

У позовній заяві та апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що працювала в поліції з 2003 року, на займаній посаді з червня 2022 року, сумлінно виконуючи покладені чинним законодавством обов`язки поліцейського. Вказує, що під час перевірки екіпаж постійно діючої мобільної групи управління головної інспекції ГУНП обмежився здійсненням одноразової перевірки порядку несення служби ВП №2 Ужгородського РУП, на перехресті вул. Шевченка та вул. Корятовича (парк ім.Шевченка) в смт.Великий Березний, Ужгородського району, що мало місце о 03.00 год. 23.01.2023, тоді як територія несення служби пішого патруля визначена набагато більшою, ніж та, якою обмежилась постійно діюча мобільна група. Зазначає, що в той момент, коли ОСОБА_2 в черговий раз відійшов по особистим справам, присіла у належний їй транспортний засіб, щоб зігрітись, оскільки на вулиці було досить холодно та морозно. В той час, коли їй зателефонували, вона сказала правду, оскільки на момент здійснення дзвінка знаходилась в автомобілі. В свою чергу ОСОБА_2 , який покинув місце несення служби, пішов в напрямку відділку поліції, де на той час уже знаходився екіпаж постійно діючої мобільної групи управління головної інспекції ГУНП.

Однак зазначені доводи та обставини, на переконання суду апеляційної інстанції, залишилися поза межами дослідження суду першої інстанції, таким не надано належної правової оцінки в розрізі відповідності обраного відповідачем виду стягнення критеріям співмірності та пропорційності.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 22.07.2021 у справі № 580/1954/20 акцентував увагу, що саме лише відтворення у висновку службового розслідування фабули певного правопорушення не є достатнім для того, щоб вважати такий висновок обґрунтованим, як і ухвалене на підставі нього рішення. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування доказами.

При цьому, нормами Закону України «Про Національну поліцію України» та Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» не визначено поняття «самоусунення від патрулювання» як окремого виду проступку та не установлено відповідальність за відсутність на робочому місці без поважних причин.

Апеляційний суд звертає увагу, що в положеннях пункту 4 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), які слід застосовувати субсидіарно до спірних правовідносин, визначено поняття «прогул», що означає відсутність працівника на роботі без поважних причин більше 3-х годин (безперервно або в цілому).

Для звільнення працівника з вказаної підстави власник або уповноважений ним орган повинен мати належні і достатні докази, що підтверджують відсутність цього працівника на своєму робочому місці більше 3-х годин протягом робочого дня.

Такими доказами можуть бути доповідна записка безпосереднього начальника працівника на ім`я керівника підприємства, складений комісією (з не менш як трьох осіб) акт про відсутність працівника на робочому місці, а також табель обліку робочого часу з фіксацією відсутності працівника.

Отже у справі, що розглядається, підлягають встановленню обставини, чи мало місце відсутність позивача на службі 22.01.2023-23.01.2023 у період часу більше 3-х годин до 03:00, що зумовило певні правові наслідки, а у разі наявності - чи підтверджується відсутність позивача на службі поважними причинами.

З матеріалів службового розслідування вбачається, що встановлені дисциплінарною комісією обставини «самоусунення» позивача від виконання покладених на неї обов`язків з 23.00 22.01.2023 по 03.00 23.01.2023 ґрунтуються виключно на поясненнях ОСОБА_2 , тоді як опитані під час службового розслідування ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 інформацією щодо місцязнаходження позивача у вказаний період не володіли. Водночас перевірка якості несення служби нарядів поліції УГІ ГУНП проведена 23.01.2023 о 03:00, початок відліку часу для встановлення факту прогулу такою перевіркою не встановлений.

При цьому дисциплінарною комісією не зазначено підстав, за яких поясненням ОСОБА_2 надано перевагу над поясненнями ОСОБА_1 , за відсутності інших належних, допустимих та достатніх доказів щодо відсутності позивача на місці несення служби у спірний період, не враховано, що місце несення служби це маршрут патрулювання пішого наряду з визначеною протяжністю.

До того ж при проведенні службового розслідування не надано належної оцінки тому факту, що після дзвінка на її мобільний телефон, який мав місце після 3:00 год. 23.01.2023, хоч час такого не встановлений дисциплінарною комісією, о 03:15 позивач прибула до адміністративної будівлі відділення поліції та повідомила, що перебувала на квадраті патрулювання. Належних та достатніх доказів на спростування тверджень позивача відповідачем ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції не надано. Також не з`ясовано поважності причин можливої відсутності позивача на роботі, як це зазначено відповідачем, що є визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за пунктом 4 частини 1 статті 40 КЗпП України.

Зазначене вище, на переконання суду апеляційної інстанції вказує на відсутність у відповідача беззаперечних доказів «самоусунення» ОСОБА_1 від виконання функціональних обов`язків в частині відсутності на місці несення служби у період з 23.00 22.01.2023 по 03.00 23.01.2023, неналежне фіксування (оформлення) факту відсутності позивача на місці несення служби у цей період, так і не встановлено поважних причини відсутності на місці несення служби.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

В силу приписів статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, оскільки відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх доказів на спростовування аргументів апеляційної скарги, а висновки службового розслідування не відповідають вимогам щодо обґрунтованості, оскільки такі не містять всіх необхідних відомостей, які повинні враховуватися при прийнятті вмотивованого рішення, зі свого боку подані скаржником докази в своїй сукупності вказують на безпідставність накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позову.

З огляду на частину 1 статті 235 КЗпП України враховуючи, що позивача без дотримання законодавчих приписів звільнено зі служби в поліції, а тому слід поновити позивача на тій посаді та у тому органі, з якого позивача протиправно звільнено.

З огляду на те, що днем звільнення вважається останній день роботи (п.2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників), позивача слід поновити на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №2 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, з 04 лютого 2023 року.

Частиною 2 статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу є невід`ємним правом позивача, захист якого гарантований частиною першою статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод.

Право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу є невід`ємним правом позивача, захист якого гарантований частиною першою статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод.

Середнє грошового забезпечення визначається відповідно до положення Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» та Порядку і умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання», затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260.

Згідно з пункту 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Враховуючи дані довідки про заробітну плату (грошове забезпечення, винагороду за цивільно-правовим договором) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, видану ОСОБА_1 , та час вимушеного прогулу з 04.02.2023 по 13.12.2023, слід стягнути на користь позивача 115 293,55 грн. грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління Національної поліції в Закарпатській області здійснити нарахування та виплату грошової компенсації за невикористану частину відпусток ОСОБА_1 (0071916) у відповідності до ст. 83 КЗпП України, як основних так і додаткових за період з листопада місяця 2015 року по 03.02.2023 року, то суд апеляційної інстанції погоджується з аргументами відповідача в цій частині, що питання про встановлення та виплату інших видів грошового забезпечення в справі про поновлення на роботі не розглядається, оскільки такі не є похідними при вирішенні спору про поновлення на роботі.

До того ж, такі вимоги є передчасними, а позивач вправі самостійно звернутись з рапортом про надання таких відпустки, що, як вбачається з листа ГУНП у Закарпатській області від 22.03.2023, зроблено не було.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 317 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставин, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Керуючись статтями 229, 241, 243, 308, 310, 317, 321, 325 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 1 Наказу начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 03.02.2023 року №311 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників відділення поліції №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області».

Визнати протиправним та скасувати Наказ начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 03.02.2023 №21 о/с «По особовому складу»

Поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №2 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, з 04 лютого 2023 року.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Закарпатській (код ЄДРПОУ 40108913) на користь ОСОБА_1 (0071916) (РНОКПП НОМЕР_3 ) 115 293 (сто п`ятнадцять тисяч двісті дев`яносто три гривні п`ятдесят п`ять копійок) 55 коп. грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 04.02.2023 по 13.12.2023.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді Л. П. Іщук І. М. Обрізко Повне судове рішення оформлене суддею-доповідачем 25.12.2023 згідно з ч.3 ст.321 КАС України