Постанова

від 23.01.2025 по справі 260/779/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 року

м. Київ

справа №260/779/23

адміністративне провадження № К/990/3188/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року (колегія у складі суддів Шинкар Т.І., Іщук Л.П., Обрізка І.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

15 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, в якому просила:

- визнати протиправним з моменту прийняття та скасувати:

пункт 1 наказу начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (далі - ГУ НП в Закарпатській області) від 03 лютого 2023 року №311 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників відділення поліції №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області";

наказ начальника ГУ НП в Закарпатській області від 03 лютого 2023 року №21 о/с "По особовому складу";

- поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №2 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (далі - інспектор СРПП відділення поліції №2 Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області), з 03 лютого 2023 року;

- стягнути з ГУ НП в Закарпатській області на користь позивачки середній заробіток за весь час вимушеного прогулу без утримання податків й інших обов`язкових платежів, починаючи з 03 лютого 2023 року до дня прийняття судом рішення про поновлення на роботі;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора СРПП відділення поліції №2 Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області;

- допустити негайне виконання рішення в частині стягнення з ГУ НП в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць;

- зобов`язати ГУ НП в Закарпатській області здійснити нарахування та виплату грошової компенсації за невикористану частину відпусток ОСОБА_1 відповідно до статті 83 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), як основних так і додаткових за період з листопада місяця 2015 року по 03 лютого 2023 року;

- стягнути з ГУ НП в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, у розмірі 20000 гривень.

Доводи позивачки ґрунтуються головним чином на тому, що вона не допускала порушень службової дисципліни, які відповідач поставив їй у провину. Вважає, що під час службового розслідування не було доведено фактів недотримання нею вимог нормативно-правових актів або непрофесійного виконання службових обов`язків. Зауважує, що в основу стверджуваних дисциплінарною комісією порушень щодо залишення ОСОБА_1 місця несення служби (патрулювання) покладено виключно свідчення однієї особи, що вочевидь не є достатнім для висновку про їх доведеність та застосування до неї найсуворішого дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції вважав доведеними обставини, які відповідач розцінив як порушення позивачкою службової дисципліни, що дістали вияв у безпідставному залишенні місця несення служби більше 3-х годин, невиконанні усного наказу відповідального по відділенню поліції про належне та професійне виконання службових обов`язків під час несення служби в складі пішого наряду, невиконанні заходів безпеки під час несення служби, що виразилося у залишенні поліцейського ОСОБА_2 на маршруті патрулювання, не інформуванні за цим фактом працівників чергової служби відповідального та керівництва територіального підрозділу поліції.

Місцевий адміністративний суд урахував також, що позивачка вчинила дисциплінарне проступок повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення (неповна службова відповідність), оголошена наказом від 30 листопада 2022 року №2365.

Із цих міркувань суд вважав обґрунтованим та пропорційним застосування до позивачки дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 13 грудня 2023 року скасував рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2023 року та ухвалив нове судове рішення, яким позов задовольнив частково:

- визнав протиправним та скасував пункт 1 наказу начальника ГУ НП в Закарпатській області області від 03 лютого 2023 року №311 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників відділення поліції №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області";

- визнав протиправним та скасував наказ начальника ГУ НП в Закарпатській області від 03 лютого 2023 року №21 о/с "По особовому складу";

- поновив ОСОБА_1 на посаді інспектора СРПП відділення поліції №2 Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області, з 04 лютого 2023 року;

- стягнув з ГУ НП в Закарпатській області на користь позивачки 115 293 грн 55 коп. грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 04 лютого до 13 грудня 2023 року.

У задоволенні решти позовних вимог суд апеляційної інстанції відмовив.

Ухвалюючи таке рішення, цей суд керувався тим, що висновки службового розслідування не відповідають вимогам щодо обґрунтованості, оскільки не містять всіх необхідних відомостей, які повинні враховуватися при прийнятті вмотивованого рішення. Зокрема, зауважив про відсутність у відповідача беззаперечних доказів «самоусунення» ОСОБА_1 від виконання функціональних обов`язків, неналежне фіксування (оформлення) факту відсутності позивачки на місці несення служби у цей період, не з`ясування поважності причини ствердужваної відсутності, залишенні поза увагою, що місце несення служби - це маршрут патрулювання пішого наряду з визначеною протяжністю. Суд акцентував увагу на тому, що висновки відповідача ґрунтуються виключно на поясненнях однієї особи, при цьому дисциплінарна комісія не мотивувала, чому цим поясненням надано перевагу поруч із поясненнями позивачки, яка вказувала протилежне.

Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування

У касаційній скарзі, поданій з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), ГУ НП в Закарпатській області просить постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року скасувати, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2023 року залишити в силі.

Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оспорюване судове рішення, застосував положення статті 12 Дисциплінарного статуту національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VII (далі - Дисциплінарний статут Національної поліції України), пункти 1, 2 частини першої статті 18 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) без урахування висновків щодо застосування зазначених правових норм, викладених у постанові Верховного Суду від 12 червня 2023 року в справі №380/1256/21.

Крім цього указує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосувань абзаців 2, 6 пункту 2 розділу І Інструкції з організації реагування на заяви і повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 27 квітня 2020 року №357 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15 травня 2020 року за №443/34726 (далі - Інструкція №357).

Скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції обмежився суто з`ясуванням обставин відсутності позивачки на робочому місці без поважних причин, залишивши поза увагою інші обставини, що стали підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, а саме тих, які виявилися у неналежному та непрофесійному виконанні службових обов`язків під час несення служби в складі пішого патрулювання, невиконанні заходів безпеки під час несення служби, що виразилося у залишенні поліцейського ОСОБА_2 на маршруті патрулювання, не інформуванні за цим фактом працівників чергової служби, відповідального та керівництва територіального підрозділу поліції. Зокрема, як було встановлено під час службового розслідування, ОСОБА_1 відлучилася від несення служби в пішому патрулі, про що, як старша наряду нікого з керівництва та чергову частину відділення поліції №2 Ужгородського районного управління поліції не повідомила. Її перебування у власному автомобілі також указує на самовільне усунення позивачки від патрулювання, однак апеляційний суд не надав цьому значення. Додаткової ваги цим порушенням надає те, що таке безвідповідальне відношення ОСОБА_1 до несення служби мало місце під час воєнного стану в Україні.

Позиція інших учасників справи

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2024 року касаційну скаргу ГУ НП в Закарпатській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року залишено без руху та надано строк на усунення недоліків шляхом подання документу про сплату судового збору.

Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2024 року відповідачеві продовжено строк для усунення недоліків шляхом подання документу про сплату судового збору.

19 лютого 2024 року Головне управління Національної поліції в Закарпатській області подало заяву про усунення недоліків касаційної скарг до якої долучено документ про сплату судового збору.

Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ НП в Закарпатській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року в цій справі.

Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2025 року справу призначено до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Дисциплінарною комісією ГУ НП в Закарпатській області проведено службове розслідування за фактами порушення службової дисципліни окремими працівниками відділення поліції №2 Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області, викладеними в доповідній записці управління головної інспекції ГУ НП в Закарпатській області від 23 січня 2023 року.

За результатами службового розслідування дисциплінарна комісія склала висновок від 31 січня 2023 року, який того ж дня затвердив начальник ГУ НП в Закарпатській області.

За змістом цього висновку дисциплінарна комісія установила, що відповідно до доручення начальника ГУ НП в Закарпатській області від 06 грудня 2022 року №115/Кл «Про посилення заходів із забезпечення публічної безпеки та порядку» та графіку чергувань добових нарядів відділення поліції №2 Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області на період з 17 до 24 січня 2023 року, затвердженого начальником відділення поліції підполковником поліції ОСОБА_3 , 22 січня 2023 року о 18:00 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заступили для несення служби в складі пішого патрульного наряду, який повинен здійснювати патрулювання в смт. В. Березний до 06:00 23 січня 2023 року.

У ході службового розслідування задокументовано, що ОСОБА_5 з 23:00 22 січня 2023 року до 03:15 23 січня 2023 року, перебуваючи у складі нічного пішого наряду «АРКАН» відділення поліції №2 Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області (територія обслуговування наряду громадські місця смт. Великий Березний, а саме парк, вокзал, площі, вулиці, сквери), патрулювання за вищевказаним маршрутом не здійснювала, натомість, як зазначила сама поліцейська, перебувала у власному автомобілі марки «Форд Фієста», державний номерний знак НОМЕР_1 . З`ясовано, що протягом відсутності ОСОБА_5 з 23:00 до 03:00, ОСОБА_2 був змушений самостійно здійснювати патрулювання в смт. В. Березний до 06:00 23 січня 2023 року.

Вказано, що підпунктом 15 пункту 4 розділу II Положення про відділення поліції №2 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, затвердженого наказом Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 15 січня 2021 року №83 (далі також - Положення №83) визначено, що відділення поліції №2 в особі працівників поліції уживає заходів для забезпечення публічної безпеки і порядку на вулицях, площах, скверах, на стадіонах, вокзалах, інших публічних місцях.

Таким чином, на думку комісії, ОСОБА_1 порушила підпункт 15 пункту 4 розділу ІІ зазначеного Положення, пункт 10 частини четвертої посадової інструкції інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №2 Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області майора поліції, з яким вона ознайомилася, пункти 1, 4, 8, 5, 13 Дисциплінарного Статуту Національної поліції України, пункти 1, 2 частини першої статті 18 Закону №580-VIII, частину четверту статті 40 КЗпП України, що проявилося у безпідставному залишенні (прогулі) місця несення служби, невиконанні законного наказу відповідального по відділенню поліції №2 ОСОБА_6 про належне та професійне виконання службових обов`язків, невиконанні заходів безпеки під час несення служби (залишення ОСОБА_2 одного на маршруті патрулювання), чим порушила вимоги абзаців 2, 6 частини другої розділу І Інструкції №357, що виразилось у зменшенні кількісного складу наряду поліції.

У висновку також зазначено, що за місцем несення служби ОСОБА_1 характеризує себе негативно, у роботі не вміє виділяти головне і сконцентрувати свої зусилля на його вирішенні. Не здатна швидко аналізувати оперативну обстановку та не завжди приймає правильні рішення. В роботі потребує постійного контролю. Під час службового розслідування обставин, що пом`якшують відповідальність ОСОБА_1 не виявлено, а обставиною, що обтяжує відповідальність ОСОБА_1 є вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення (неповна службова відповідність, оголошена наказом від 30 листопада 2022 року №2365).

На підставі наведеного, дисциплінарна комісія у висновку службового розслідування вважала, що за скоєння дисциплінарного проступку, порушення вимог пунктів 1, 4, 8, 5, 13 Дисциплінарного Статуту Національної поліції України, пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону №580-VIII, частини четвертої статті 40 КЗпП України, підпункту 15 пункту 4 розділу ІІ Положення №83, що проявилося у безпідставному залишенні (прогулі) місця несення служби (відсутності на службі більше трьох годин), невиконанні законного наказу відповідального по відділенню поліції №2 ОСОБА_6 про належне та професійне виконання службових обов`язків (несення служби в складі пішого підрозділу), невиконанні заходів безпеки під час несення служби (залишення ОСОБА_2 одного на маршруті патрулювання), не інформуванні відповідального та керівництва про інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №2 Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_1 , відповідно до пункту 7 частини третьої статті 13 розділу ІІІ Дисциплінарного статуту Національної поліції України, належить звільнити зі служби в поліції.

Наказом ГУ НП в Закарпатській області від 03 лютого 2023 року №311 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників відділення поліції №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області" інспектора СРПП відділення поліції №2 Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції відповідно до пункту 7 частини третьої статті 13 розділу ІІІ Дисциплінарного статуту Національної поліції України (пункт 1 наказу).

Наказом ГУ НП в Закарпатській області від 03 лютого 2023 року №21 о/с «По особовому складу» відповідно до частини першої статті 77 Закону №580-VIII звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) майора поліції ОСОБА_1 (0071916), інспектора СРПП відділення поліції №2 Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області, з 03 лютого 2023 року.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права й акти їх застосування.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон №580-VIII (преамбула названого Закону).

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №580-VIII поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Згідно із частинами першою, другою статті 19 цього Закону у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

За визначенням, наведеним у частині першій статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Відповідно до пунктів 1, 4, 5, 8, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського:

бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;

безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону;

вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника;

знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку;

сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції.

За правилами частини першої статті 11 Дисциплінарного статуту Національної поліції України за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту Національної поліції України дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Згідно із частинами першою-третьою статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

За правилами частин першої-четвертої та десятої статті 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2018 року №893, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2018 року за №1355/32807.

Згідно з пунктами 1, 4, 7 розділу V «Проведення службового розслідування дисциплінарною комісією» вказаного Порядку проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування має встановити:

наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування;

наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій;

ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок;

обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього;

відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень;

вид і розмір заподіяної шкоди;

причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

Розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження.

Збирання та перевірка матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського у разі розгляду справи у формі письмового провадження здійснюються зазвичай шляхом: одержання пояснень щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб; одержання в органах, закладах, установах поліції та їх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідних документів або їх копій та долучення до матеріалів справи; отримання консультацій спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування.

У разі розгляду справи у формі письмового провадження рішення дисциплінарною комісією приймається без повідомлення та (або) виклику інших учасників службового розслідування на підставі наявних у справі матеріалів.

Відповідно до пункту 1 розділу VІІ «Прийняття рішення за результатами службового розслідування» названого Поряду у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.

Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.

Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19-22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Відповідно до частини п`ятнадцятої статті 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України за результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.

Згідно із частинами першою, третьою статті 19 цього Дисциплінарного статуту у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.

Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Положеннями частин сьомої та восьмої цієї ж статті передбачено, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядається, та аргументів учасників справи.

Межі касаційного перегляду визначено статтею 341 КАС України. За правилами частини першої цієї статті суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційне провадження в цій справі відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України у зв`язку з потребою перевірити доводи скаржника про застосування судом апеляційної інстанції норм статті 12 Дисциплінарного статуту національної поліції України, пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону №580-VIII без урахування висновків щодо застосування зазначених правових норм, викладених у постанові Верховного Суду від 12 червня 2023 року в справі №380/1256/21 (пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України), а також про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах абзаців 2, 6 пункту 2 розділу І Інструкції №357.

Надаючи оцінку доводам скаржника за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, колегія суддів зазначає, що невідповідність правозастосовному висновку Верховного Суду (висловленому за наслідками розгляду (іншої) справи у касаційному порядку) матиме місце тоді, коли суд (суди) попередніх інстанцій, розглядаючи справу за схожих предмета спору, підстав позову, обставин справи та правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо суті заявлених вимог, застосувавши норму права по-іншому, аніж це роз`яснив суд касаційної інстанції (в іншій подібній справі).

У постанові від 12 червня 2023 року в справі №380/1256/21 Верховний Суд зазначив, що види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських, установлені у статті 12 Дисциплінарного статуту. Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дисциплінарних проступків, а саме невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.

Адміністративний суд в силу вимог частини третьої статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.

Суб`єкт владних повноважень, своєю чергою, повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо. При цьому саме лише відтворення у висновку службового розслідування фабули певного правопорушення не є достатнім для того, щоб уважати такий висновок обґрунтованим, як і ухвалене на підставі нього рішення. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування доказами.

Стосовно правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то така повинна фокусуватися насамперед на такому:

- чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України;

- чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення;

- чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення;

- чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням.

При цьому слід ураховувати, що звільнення у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби не пов`язано із кримінально-правовою, цивільно-правовою чи адміністративно-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які водночас стали підставою для ініціювання службового розслідування.

Вирішення питання про правомірність притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з`ясувати саме наявність складу дисциплінарного проступку в його діяннях.

Наведений висновок має загальний характер для спорів, предмет яких зумовлений притягненням поліцейського до дисциплінарної відповідальності, та є усталеним у судовій практиці Верховного Суду.

Втім варто зауважити, що у кожних окремих правовідносинах результат вирішення справи залежить від фактичних обставин справи, оцінки судами доказів або відсутності певних доказів.

За обставинами справи, яка переглядається, оскаржуваними наказами позивачку звільнено зі служби в поліції за скоєння дисциплінарного проступку, порушення вимог пунктів 1, 4, 8, 5, 13 Дисциплінарного Статуту Національної поліції України, пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону №580-VIII, частини четвертої статті 40 КЗпП України, підпункту 15 пункту 4 розділу ІІ Положення №83, що дістало вияв у безпідставному залишенні (прогулі) місця несення служби (відсутності на службі більше трьох годин), невиконанні законного наказу відповідального по відділенню поліції №2 ОСОБА_6 про належне та професійне виконання службових обов`язків (несення служби в складі пішого підрозділу), невиконанні заходів безпеки під час несення служби (залишення ОСОБА_2 одного на маршруті патрулювання). В резолютивній частині наказу також зазначено, що порушення проявилося, зокрема, у «не інформуванні відповідального та керівництва про», однак не вказано про що саме.

Тож, в основі констатованих дисциплінарною комісією порушень - безпідставне залишення (прогул) позивачкою місця несення служби (відсутності на службі більше трьох годин), з якого випливає решта поставлених позивачці в провину порушень службової дисципліни - невиконання наказу про належне та професійне виконання службових обов`язків (несення служби в складі пішого підрозділу), невиконанні заходів безпеки під час несення служби (залишення ОСОБА_2 одного на маршруті патрулювання).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2019 року в справі №9901/855/18 (провадження № 11-554заі19) вказала на те, що обираючи стандарт доказування, який має використовуватися в дисциплінарних провадженнях, і беручи до уваги публічно-правову природу дисциплінарної відповідальності, слід віддати перевагу стандарту "поза розумним сумнівом" перед стандартом "баланс ймовірностей".

У постанові від 20 грудня 2024 року в справі №380/16592/22 колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду застосувала такий підхід, зокрема й до правовідносин, зумовлених притягненням до дисциплінарної відповідальності поліцейського.

За змістом висновку службового розслідування, комісія установила обставини "самоусунення" позивачки від виконання службових обов`язків з 23:00 22 січня до 03:00 23 січня 2023 року, послуговуючись поясненнями ОСОБА_1 , її колеги ОСОБА_2 , заступника начальника відділення поліції - начальника слідчого відділення поліції №2 Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області капітан поліції ОСОБА_6., інспектора-чергової чергової частини відділення поліції №2 Ужгородського РУП ГУНП старшого лейтенанта ОСОБА_7 , начальника сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №2 Ужгородського РУП ГУ НП капітана поліції ОСОБА_8 .

З їх аналізу суд апеляційної інстанції встановив, що стверджувану комісією безпідставну відсутність ОСОБА_1 на місці несення служби саме з 23:00 22 січня 2023 року засвідчено виключно зі слів ОСОБА_2 . Натомість позивачка в своїх поясненних указувала про протилежне, що саме ОСОБА_2 відлучався під час патрулювання в особистих справах. Решта опитаних під час службового розслідування - ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 інформацією щодо місцязнаходження позивачки в указаний період не володіли. Апеляційний суд також установив, що перевірку якості несення служби нарядами поліції було проведено УГІ ГУ НП 23 січня 2023 року о 03:00, тобто початок відліку часу для встановлення факту прогулу, який має складати більше трьох годин, цією перевіркою не встановлено.

Посилань на інші докази та їх дослідження комісією, зокрема, акти, службові записки, фото чи відео фіксацію тощо, висновок службового розслідування не містить.

У світлі цих обставин суд апеляційної інстанції слушно зауважив, що дисциплінарна комісія не обґрунтувала підстав, з яких поясненням ОСОБА_2 надано перевагу над поясненнями ОСОБА_1 .

Крім цього, переглядаючи справу, апеляційний суд установив відсутність належного фіксування факту відсутності позивачки в означений у висновку період на місці несення служби, указав на неврахування комісією та відповідачем того, що місцем несення служби в цьому випадку є маршрут патрулювання пішого наряду з визначеною протяжністю, а також акцентував на не з`ясуванні поважності причин стверджуваної відсутності позивачки та ненаданні належної оцінки тому факту, що після дзвінка на мобільний телефон позивачці, який мав місце після 3:00 23 січня 2023 року, хоч час такого не встановлений дисциплінарною комісією, о 03:15 позивачка прибула до адміністративної будівлі відділення поліції та повідомила, що перебувала на квадраті патрулювання.

Колегія суддів поділяє висновок суду апеляційної інстанції, що за таких обставин застосування до позивачки найсуворішого виду дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції, не відповідає закону щонайменше з погляду доведеності поза розумним сумнівом факту вчинення позивачкою прогулу, з якого випливають інші поставлені їй у провину порушення службової дисципліни, та пропорційності застосованого дисциплінарного стягнення.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення.

Колегія суддів із цього приводу зауважує, що судовий контроль при оцінці актів та дій органів державної влади під час виконання ними дискреційних повноважень є обмеженим. За загальним правилом національні суди повинні утримуватися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки суб`єкта владних повноважень щодо обставин у справі довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору.

У розглядуваному випадку суд апеляційної інстанції установив, що висновки відповідача, якими він мотивував наявність підстав для застосування до позивачки найсуворішого виду дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції, не підтверджені доказами, які б беззаперечно вказували на вчинення нею прогулу, та не відповідають вимогам обґрунтованості, оскільки не містять усіх відомостей, які повинні враховуватися при прийнятті такого рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про протиправність оскаржуваних наказів.

Наведені у касаційній скарзі доводи про те, що суд апеляційної інстанції обмежився суто з`ясуванням обставин відсутності позивачки на місці несення служби без поважних причин, залишивши поза увагою інші обставини, що стали підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, а саме тих, які виявилися у неналежному та непрофесійному виконанні службових обов`язків під час несення служби в складі пішого патрулювання, невиконанні заходів безпеки під час несення служби, що виразилося у залишенні поліцейського ОСОБА_2 на маршруті патрулювання, не інформуванні за цим фактом працівників чергової служби, відповідального та керівництва територіального підрозділу поліції, колегія суддів відхиляє, оскільки за обставин цієї конкретної справи, всі перелічені порушення є наслідком стверджуваного відповідачем безпідставного залишення (прогулу) позивачкою місця несення служби (відсутності на службі більше 3-х годин), тому за недоведеності в діях позивачки складу цього дисциплінарного проступку, решта порушень службової дисципліни, поставлених позивачці в провину, вочевидь не може бути самостійною підставою для застосування до ОСОБА_1 такого виду дисциплінарного стягнення як звільнення зі служби в поліції.

Таким чином, доводи скаржника про застосування судом апеляційної інстанції норм статті 12 Дисциплінарного статуту національної поліції України, пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону №580-VIII без урахування висновків щодо застосування зазначених правових норм, викладених у постанові Верховного Суду від 12 червня 2023 року в справі №380/1256/21 не заслуговують на увагу.

Колегія суддів повторює, що неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суди попередніх інстанцій, посилаючись на норму права, застосували її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачили тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, яка є подібною до справи, що розглядається Судом.

З урахуванням обсягу встановлених у цій справі обставин, не має підстав для висновку, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові застосував норми статті 12 Дисциплінарного статуту національної поліції України, пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону №580-VIII інакше, ніж це зробив Верховний Суд у постанові від 12 червня 2023 року в справі №380/1256/21.

Надаючи оцінку доводам скаржника, якими він мотивував наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування абзаців 2, 6 пункту 2 розділу І Інструкції №357, колегія суддів керується таким.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Водночас зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.

Отже, оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, тощо), а також значення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.

За обставинами цієї справи, в пункті 1 резолютивної частини спірного наказу ГУ НП в Закарпатській області від 03 лютого 2023 року №311 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників відділення поліції №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області" зазначено: за скоєння дисциплінарного проступку, порушення вимог пунктів 1, 4, 8, 5, 13 Дисциплінарного Статуту Національної поліції України, пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону №580-VIII, частини четвертої статті 40 КЗпП України, підпункту 15 пункту 4 розділу ІІ Положення №83, що проявилося у безпідставному залишенні (прогулі) місця несення служби (відсутності на службі більше трьох годин), невиконанні законного наказу відповідального по відділенню поліції №2 ОСОБА_6 про належне та професійне виконання службових обов`язків (несення служби в складі пішого підрозділу), невиконанні заходів безпеки під час несення служби (залишення ОСОБА_2 одного на маршруті патрулювання), не інформуванні відповідального та керівництва про інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №2 Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_1 (0071916), відповідно до пункту 7 частини третьої статті 13 розділу ІІІ Дисциплінарного статуту Національної поліції України, звільнити зі служби в поліції.

Отже, попри аргументи скаржника, серед визначених у резолютивній частині спірного наказу підстав притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності немає посилань на порушення нею вимог абзаців 2, 6 пункту 2 розділу І Інструкції №357.

Із цих міркувань, наведені у касаційній скарзі доводи про наявність підстав для оскарження постанови суду апеляційної інстанції відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України не заслуговують на увагу.

Решта наведених скаржником доводів фактично зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та вказують на незгоду скаржника із правовою оцінкою, наданою апеляційним судом обставинам цієї справи.

Колегія суддів повторює, що до повноважень Верховного Суду не належить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

За таких обставин, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанцій ухвалили оскаржувану постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для її скасування під час касаційного перегляду не встановлено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

За правилами пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, зважаючи на положення статті 350 КАС України, Верховний Суд уважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Висновки щодо судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області залишити без задоволення.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року у справі №260/779/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.Г. Загороднюк

Л.О. Єресько

В.М. Соколов

Судді Верховного Суду