Постанова

від 26.12.2023 по справі 212/5374/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/10437/23 Справа № 212/5374/23 Суддя у 1-й інстанції - Козлов Д.О. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2023 року м.Кривий Ріг

справа № 212/5374/23

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Остапенко В.О.,

суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

секретар судового засідання Гладиш К.І.

сторони:

позивач ОСОБА_1

відповідач Акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат»

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Кривому РозіДніпропетровської області,в порядкуспрощеного позовногопровадження,апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_2 , на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 жовтня 2023 року, яке ухвалено суддею Козловим Д.О. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 09 жовтня 2023 року,

УСТАНОВИВ:

В липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він, протягом тривалого часу, працював на підприємстві відповідача в умовах впливу шкідливих факторів підпадаючи під негативний вплив факторів важкості праці, напруженості трудового процесу, аерозолю переважно фіброгенної дії, несприятливого мікроклімату, шуму, дії вібрації, що підтверджується інформаційною довідкою про умови праці від 13 вересня 2022 року.

12 січня 2023 року ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» встановив ОСОБА_1 наступні професійні захворювання: радикулопатія попереково-крижова L5, S1 та шийна С6, С7, С8 із вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим і м`язово-тонічним синдромами, вираженим периферичним нейросудинним синдромом верхніх кінцівок з вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових і колінних суглобів (ПФ другого ступеня); хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група В, легенева недостатність першого-другого ступеня; хронічна двобічна сенсоневральна (нейросенсорна) приглухуватість другого ступеня (з легким зниженням слуху).

Відповідно до акту розслідування причин виникнення захворювання від 13 березня 2023 року підставою професійного захворювання стало те, що в підземних умовах шахти не завжди була можливість використовувати засоби малої механізації для переміщення вантажів з причин технологічного обмеження робочого простору, перешкоджаючого їх застосуванню, внаслідок чого умови праці характеризувалися фізичним перевантаженням, а внаслідок недосконалості технології підземного видобутку руди, порушень в роботі систем вентиляції, пилоподавлення та режимів експлуатації гірничошахтного устаткування, ОСОБА_1 також зазнав впливу аерозолів фіброгенної дії та шуму, що перевищували нормативні значення.

Отже, через шкідливі та тяжкі умови праці, з вини відповідача, позивач отримав хронічні професійні захворювання, тому у зв`язку із заподіянням шкоди здоров`ю 11 травня 2023 року ОСОБА_1 пройшов первинний огляд медико-соціальною експертною комісією, де йому визначено ступінь втрати професійної працездатності в розмірі 65% (40% - радикулопатія, 20% - ХОЗЛ, 5% - туговухість) до 01 травня 2024 року та встановлено 3 групу інвалідності, внаслідок чого у індивідуальній програмі реабілітації інваліда позивачу визначено обмеження до самообслуговування, пересування, трудової діяльності.

Внаслідок професійного захворювання ОСОБА_1 вимушений проходити санаторно-курортне лікування, медичне спостереження. На даний час позивача турбує стійкий біль та обмеження рухів у шийному і поперековому відділах хребта з іррадіацією в кінцівки, порушена хода, біль в плечових, ліктьових і колінних суглобах, заніміння кінцівок, зниження слуху, задишка при фізичному навантаженні, періодичний сухий кашель, важкість у грудях, загальна слабкість. У зв`язку з отриманим професійним захворюванням було порушено нормальні життєві зв`язки позивача через стан його здоров`я, що негативно відображається на матеріальному стані сім`ї позивача, який утримує двох малолітніх дітей. Окрім того внаслідок отриманого ушкодження здоров`я ОСОБА_1 постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, що негативно позначається на його душевному та фізичному станах, що позбавляє позивача можливості жити нормальним життям.

Позивач вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я, йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що він не має змоги вести звичне життя. Вказує на те, що його самопочуття не поліпшується, негативні зміни, які сталися є незворотними у зв`язку з чим йому спричинено моральну шкоду, яку позивач оцінює в сумі 335 000 грн., яку просить стягнути з відповідача на свою користь без урахування утримання податку з дохлу фізичних осіб.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 жовтня 2023 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 175 000 грн. без утримання з такої суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, та стягнуто на користь держави судовий збір в розмірі 1 750 грн.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представникпозивача ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру моральної шкоди, стягнутої на користь позивача з відповідача, просить збільшити розмір моральної шкоди до заявленого у позові, оскільки він значно занижений та не відповідає глибині моральних страждань позивача та принципу розумності, виваженості і справедливості. Зазначає, що судом першої інстанції не враховано характер отриманих позивачем професійних захворювань, стан здоров`я, який не поліпшується, тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках, час та зусилля, які необхідні позивачу для поліпшення стану здоров`я.

Внаслідок втрати професійної працездатності позивач не має змоги вести звичне життя, вимушений постійно проходити курси лікування, оскільки його постійно турбує стан його здоров`я. Судом першої інстанції не повністю враховано, що позивач, внаслідок отриманих професійних захворювань, втратив 65 % професійної працездатності безстроково.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу представника позивача залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , яка підтримала доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, представника АТ «Криворізький залізорудний комбінат» - Власкіну Т.Я., яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом установлено та з матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 працював на підприємстві АТ «Кривбасзалізрудком» з 03 січня 2007 року по 12 вересня 2022 року підземним учнем, підземним прохідником та кріпильником з повним робочим днем на підземних роботах на ВАТ «Криворізький державний залізорудний комбінат», ПАТ «Криворізький державний залізорудний комбінат», правонаступником яких є наразі АТ «Кривбасзалізрудком», звідки був звільнений через невідповідність займаній посаді внаслідок стану здоров`я, що підтверджується копією трудової книжки позивача (серія НОМЕР_1 ).

Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 13 березня 2023 року, складеного відносно АТ «Кривбасзалізрудком» було встановлено наявність у ОСОБА_1 професійних захворювань: радикулопатія попереково-крижова L5, S1 та шийна С6, С7, С8 із вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим і м`язово-тонічним синдромами, вираженим периферичним нейросудинним синдромом верхніх кінцівок з вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових і колінних суглобів (ПФ другого ступеня); хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група В, легенева недостатність першого-другого ступеня; хронічна двобічна сенсоневральна (нейросенсорна) приглухуватість другого ступеня (з легким зниженням слуху), що підтверджується медичним висновком від 12 січня 2023 року ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини», а також зазначено причини його виникнення, оскільки в підземних умовах шахти не завжди була можливість використовувати засоби малої механізації для переміщення вантажів з причин технологічного обмеження робочого простору, перешкоджаючого їх застосуванню, внаслідок чого умови праці характеризувалися фізичним перевантаженням, а внаслідок недосконалості технології підземного видобутку руди, порушень в роботі систем вентиляції, пилоподавлення та режимів експлуатації гірничошахтного устаткування, ОСОБА_1 також зазнавав впливу аерозолів фіброгенної дії та шуму, що перевищували нормативні значення, що підтверджується інформаційною довідкою про умови праці ГУ Держпраці у Дніпропетровській області від 13 вересня 2022 року, стаж роботи якого в умовах впливу шкідливих факторів становив 15 років 8 місяців на підприємстві відповідача, АТ «КЗРК», що також підтверджується копією трудової книжки позивача.

Згідно із довідками МСЕК № 127184 та № 130920 від 11 травня 2023 року ОСОБА_1 було встановлено первинно 65% стійкої втрати працездатності через професійні захворювання на хронічне обструктивне захворювання легень (20%), радикулопатію (40%) та туговухість (5%), а також 3-ю групу інвалідності з рекомендацією санаторно-курортного та медикаментозного лікування, із забороною важкої праці, в умовах шуму та пилу.

У зв`язку із професійним захворюванням ОСОБА_1 була визначена індивідуальна програма реабілітації інваліда, який також неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні протягом 2021 - 2023 років, що підтверджується виписками з медичних карток.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ч.2 ст. 153, ст. 173, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України й виходив з обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду у зв`язку з отриманими ним на виробництві відповідача професійними захворюваннями.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Позивач протягом 15 років 08 місяців працював на підприємстві відповідача у шкідливих умовах праці.

Пунктом 18 Акту Форми П-4, причиною виникнення професійних захворювань позивача є важкість праці, пил переважно фіброгенної дії, шум (а.с.16 - зворот).

Особи, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи Актом Форми П-4 не встановлені враховуючи тривалу роботу ОСОБА_1 впродовж 18 років 03 місяців та неодноразову зміну керівництва структурного підрозділу на підприємства. (а.с.17).

Відповідно до висновку МСЕК від 11 травня 2023 року ОСОБА_1 первинно, безстроково, встановлено 65 % втрати професійної працездатності в зв`язку з професійними захворюваннями (а.с.19).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійні захворювання позивача, які завдають йому фізичного болю та душевних страждань, виникли з вини АТ «Кривбасзалізрудком»,яким було допущено перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів.

Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду і він має право на її відшкодування.

Так, у зв`язку з захворюванням позивач втратив своє здоров`я, яке не підлягає відновленню через суттєві та безповоротні зміни в його організмі, переносить постійні болі, курси лікування забирають багато часу, віднімають багато сил та енергії, змушують витрачати великі суми коштів на лікування. Все це постійно і негативно позначається на душевному та фізичному стані.

Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Сам факт втрати професійної працездатності, з точки зору погіршення здоров`я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Зазначене також випливає з положень ст. 3 Конституції України, відповідно до якої людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги позивача про те,щовизначений судом розмір моральної шкоди є значно заниженим, таким, що не відповідає роз`ясненням, що містяться уПостанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди».

Виходячи з цих обставинта, враховуючи те, що позивач працював в шкідливих умовах праціна підприємствівідповідача15 років 08 місяців, що зазначено у Акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 13 березня 2023 року,колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини по справі, тяжкість наслідків отриманих професійних захворювань, наявність фізичних страждань позивача, що в свою чергу викликають моральні страждання вважає, що розмір моральної шкоди визначений без повного урахування роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

Тому колегія суддів приймає до уваги доводи апеляційної скарги позивача щодо незгоди з визначеним судом першої інстанції розміром моральної шкоди, оскільки він не відповідає засадам розумності, виваженості, справедливості та є необґрунтованим.

Так, в судовому засіданні установлено, що у зв`язку з професійними захворюваннями позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що позивач втратив професійну працездатність у розмірі 65 % та позивачу встановлено третю групу інвалідності. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, він позбавленийможливості реалізовувати свої звички та бажання. Періодично проходить курси лікування, однак, незважаючи на постійні курси лікування, покращення в стані здоров`я не спостерігається, а враховуючи,встановлення ступеню втрати професійної працездатності безстроково, взагалі можливість такого відновлення неможливе.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третястатті 23 ЦК України).

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статті 237-1 КЗпП України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодуванняморальної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

При цьому, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди не відповідає судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справ з аналогічними правовідносинами, а також критеріям розумності, виваженості і справедливості у його ситуації.

Так, колегією суддів встановлено, що позивач зазнав фізичну біль, а також страждання у зв`язку з ушкодженням свого здоров`я. Лікування позивача вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

При визначенні розміру моральної шкоди колегія суддів виходить з наступного: життя і здоров`я людини найвища соціальна цінність, невід`ємні два поняття. Оскільки, якщо втрачене здоров`я, то немає того повноцінного життя, як того бажає сама людина. Немає вартості життю людини та вартості втраченому здоров`ю. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною.

Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до увагихарактер отриманих позивачем професійних захворювань, стаж роботи позивача в умовах впливу шкідливих факторів виключно на підприємстві відповідача впродовж 15 років 08 місяці,що потягло втрату працездатності в розмірі 65 % , стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану,вважає за необхідне, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити її з 175 000 грн до 200 000 грн.

Згідно положення закріпленого в п.2 ч.1ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674в редакції, чинній на момент постановлення рішення судом першої інстанції, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

Як видно з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п.2 ч.1ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Зі змістуположеньп.3 ч. 3 ст. 175, п.1.ч.1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Позивач подав позовпро відшкодування моральної шкоди, завданої отриманням професійних захворювань на виробництві та визначив її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою.

Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку з тим, що колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнутої моральної шкоди, рішення суду підлягає зміні і в частині розміру судового збору, стягнутого зПриватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»на користь держави із збільшенням цього розміру з 1 750 грн. до 2 000 грн., тобто до одного відсотка від стягнутого розміру моральної шкоди.

В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому має бути залишено без змін.

Керуючись ст.ст. 367, ст. 374, п. 2 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 жовтня 2023 року змінити в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 , збільшивши цей розмір з 175 000 грн. до 200 000 (двісті тисяч) гривень.

Рішення суду змінити в частині розміру судового збору, стягнутого з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави, збільшивши цей розмір з 1 750 грн. до 2 000 (дві тисячі) грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 26 грудня 2023 року.

Головуючий:

Судді: