Рішення

від 18.12.2023 по справі 473/4565/23

ЄЛАНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 473/4565/23

Провадження № 2/476/174/2023

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.12.2023 року с.м.т. Єланець

Єланецький районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Чернякової Н.В.

за участю секретаря Козаченко Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог - орган опіки та піклування виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області про визначення місця проживання дитини

В С Т А Н О В И В :

22.09.2023 року з Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог - орган опіки та піклування виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області про визначення місця проживання дитини.

Свої вимоги мотивує тим, що під час спільного проживання з відповідачем народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З вересня 2021 року шлюбні відносини з відповідачем припинилися і вони перестали проживати разом. Малолітня дитина проживає разом з нею і знаходиться на її утриманні.

Посилаючись на те, що на даний час вона самостійно виховує та утримує доньку, просила визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із нею.

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 30.08.2023 року цивільну справу № 473/4565/23 передано на розгляд за підсудністю до Єланецького районного суду Миколаївської області.

Ухвалою від 25.09.2023 року суддя прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та вирішив розглядати дану справу за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Єланецького районного суду Миколаївської області від 13.11.2023 року витребувано від органу опіки та піклування виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області висновок про визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; закрито підготовче провадження у даній цивільній справі та призначено справу до судового розгляду.

Позивачка у судове засідання не з`явилася, до суду надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі. В разі неявки відповідача просила провести заочний розгляд справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлений про дату та час слухання справи, причину неявки суду не повідомив, заяву про розгляд справи в його відсутність та відзив на позовну заяву до суду не направив. За заявою позивачки суд ухвалив провести заочний розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

Представник органу опіки та піклування виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області в судове засідання не з`явився, до суду направив заяву про слухання справи в його відсутність, просив вирішити питання відповідно до чинного законодавства з урахуванням прав та інтересів неповнолітньої дитини.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з викладеного, суд вбачає за можливе розглянути справу по суті за відсутності належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи сторін та їх представників.

Дослідивши письмові матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, суд приходить до слідуючого висновку.

Так, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що 14 березня 2014 року позивачка ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по місту Вознесенську реєстраційної служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції у Миколаївській області, актовий запис № 50.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 02.06.2022 року шлюб між сторонами розірвано (а.с. 4).

Із матеріалів справи слідує, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 5).

Дитина зареєстрована та проживає разом із позивачкою ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою № 1/01/05/07 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 02.01.2023 року (а.с. 6).

Наразі сторони разом не проживають і між ними виник спір щодо визначення місця проживання дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Згідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України, ч. 1 ст. 160 СК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно.

Статтею 160 СК України визначено, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.

Відповідно до принципу 6 Декларації про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові та розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучатися зі своєю матір`ю.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Пунктом 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини).

Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Згідно до ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Частиною 4 статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Як вбачається з висновку про визначення місця проживання малолітньої дитини № 3433/01/01-02/11 від 22.11.2023 року, орган опіки і піклування виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області, вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що буде відповідати інтересам дитини (а.с. 41-42).

Критеріями за яких орган опіки і піклування дійшов подібного висновку послугувало те, що умови проживання малолітньої ОСОБА_3 разом з ОСОБА_1 є задовільними, сім`я проживає в будинку, дитина має власну кімнату та забезпечена усім необхідним відповідно до її вікових потреб. Мати дбає про фізичний, духовний та моральний розвиток дитини. Вихованням та навчанням дитини займається позивачка. ОСОБА_1 працює і має змогу матеріально утримувати свою дитину ОСОБА_3 .

Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них дитина залишається, суд, виходячи з рівності прав та обов`язків батька й матері щодо дитини, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітнього. При цьому суд ураховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, його вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.

Враховуючи, що позивачка займається вихованням малолітньої дитини, піклується про неї, має всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дитини, із урахуванням віку дитини, суд вважає, що на даний час проживання малолітньої доньки з матір`ю, яка проживає разом з нею, буде відповідати саме інтересам дитини, яка потребує постійного догляду та турботи й позитивно сприятиме її розвитку як психологічному, так і фізичному.

Крім цього, визначення місця проживання дитини разом із матір`ю, не позбавляє батька права на особисте спілкування за дитиною та прийняття участі у її вихованні.

Таким чином, враховуючи, що на даний час визначення місця проживання дитини разом з матір`ю відповідає інтересам дитини, суд приходить до висновку про задоволення заявлених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 12, 81, 263, 264, 265, 280, 281, 282, 283 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог - орган опіки та піклування виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області про визначення місця проживання дитини задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з разом з матір`ю - ОСОБА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте Єланецьким районним судом Миколаївської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Єланецький районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення буде виготовлено 27.12.2023 року.

Суддя Н.В. Чернякова