Рішення

від 21.12.2023 по справі 689/2172/23

ЯРМОЛИНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 689/2172/23

2/689/404/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2023 року смт. Ярмолинці

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області у складі:

головуючого - судді Кульбаби А.В.,

за участю: секретаря судового засідання - Лебеденко О.М.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - адвоката Польового В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в залі суду в смт. Ярмолинці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: приватний нотаріус Хмельницького районного нотаріального округу Хмельницької області Динько Галина Антонівна, ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, та за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: приватний нотаріус Хмельницького районного нотаріального округу Хмельницької області Динько Галина Антонівна, ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю та ведення спільного господарства,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача про визначення додаткового строку в шість місяців для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті батька, ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . В позові зазначила, що 2 серпня 2023 року вона прибирала у будинку свого брата, ОСОБА_3 , який проживав із її батьком, і знайшла заповіт, яким її батько розпорядився належним йому майном у випадку смерті. Про існування заповіту її батька ні вона, ні її брат не знали, оскільки земельною ділянкою із кадастровим номером 6825884800:04:019:0010 її батько розпорядився ще при житті, тому вона не знала про те, що батько склав на її ім`я заповіт, яким заповів їй з братом належний йому на праві власності будинок АДРЕСА_1 . 14 серпня 2023 року вона звернулася до приватного нотаріуса Хмельницького районного нотаріального округу Динько Г.А. із заявою про прийняття спадщини, але отримала відмову у заявку із тим, що пропустила строк для прийняття спадщини. Вважає, що пропустила строк для прийняття спадщини з поважних причин. 8 вересня 2023 року позивач подала до суду заяву про збільшення підстав позову, де доповнила свою підставу позову (незнання про наявність заповіту) важким станом її здоров`я. В заяві зазначила, що відразу після смерті батька в неї виявили онкологічне захворювання, тому довгий час вона перебувала на лікуванні, саме тому їй було не до того, щоб з`ясовувати наявність заповіту та спадщини.

3 жовтня 2023 року до суду із позовом звернувся ОСОБА_3 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю та ведення спільного господарства разом із ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період часу з 1 січня 2015 року по 23 січня 2022 року. В позові зазначив, що він пропустив строк для прийняття спадщини, оскільки він майже все своє життя проживав разом із батьками із 2000 року по АДРЕСА_1 , тому в силу вимог статті 1269 ЦК України є таким, що прийняв спадщину. Про існування заповіту на його ім`я йому не було відомо. Про існування заповіту дізнався, коли отримав позовну заяву сестри. Він проживав із батьком на день його смерті разом із ним, тому є таким, що прийняв спадщину. Також 19 грудня 2023 року позивач ОСОБА_3 подав до суду письмову промову в судових дебатах, де зазначив, що все своє життя, в тому числі й на час смерті його батька, він проживав із ним в батьківському будинку, де й проживає дотепер. Зазначив, що його батько на час своєї смерті постійно проживав із ним, але за станом свого здоров`я міг і проживати в його сестри, яка здійснювала догляд за батьком. Ствердив, що він надав всі докази, які свідчать про те, що він разом із батьком вів спільне господарство, а саме: наявні спільні витрати, спільний бюджет, спільне харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання майна, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Ухвалою Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 26 жовтня 2023 року об`єднано в одне провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Хмельницького районного нотаріального округу Хмельницької області Динько Галина Антонівна, ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, та цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Хмельницького районного нотаріального округу Хмельницької області Динько Галина Антонівна, ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю та ведення спільного господарства (а.с. 69-70).

В судове засідання позивач ОСОБА_3 не з`явився, подав до суду заяву про проведення судового засідання за його відсутності, підтримав свої позовні вимоги.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої позовні вимоги та позовні вимоги позивача ОСОБА_3 підтримала. Допитана в якості свідка суду повідомила, що з 27 грудня 2021 року і по ІНФОРМАЦІЯ_1 (день смерті батька) ОСОБА_4 проживав разом із нею в АДРЕСА_1 , не повертався. Також зазначила, що за півроку перед смертю її батько проживав також і у її сестри ОСОБА_2 , і в брата ОСОБА_3 . У батька було погане здоров`я.

Представник відповідача проти позову заперечив, пояснив суду, що позов ОСОБА_1 є необґрунтованим, оскільки твердження позивачки про необізнаність із наявністю заповіту не може бути поважною причиною для неподання заяви про прийняття спадщини, адже позивачка є спадкоємцем за законом першої черги. ОСОБА_1 була обізнана із наявністю заповіту, оскільки хворий батько (спадкодавець) в цей період часу проживав разом із ею. Також посилання позивачки на поганий стан здоров`я не свідчить про пропуск строку для прийняття спадщини з поважної причини, оскільки ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні з 16 травня 2022 року по 14 червня 2022 року і мала таку можливість, щоб звернутися із заявою до нотаріуса про прийняття спадщини до 16 травня 2022 року, так і після 14 червня 2022 року. Позов ОСОБА_3 також вважає необґрунтованим, адже позивач не довів належними і допустимими доказами факт свого проживання разом з спадкодавцем та ведення із ним спільного господарства в період з 01.01.2015р. по 23.01.2022р. Зазначив, що в кінці грудня 2021 року та до 23 січня 2022 року спадкодавець проживав разом із донькою ОСОБА_1 в с. Вихилівка, а не по АДРЕСА_1 . Просив суд відмовити у задоволенні цих позовів.

Третя особа приватний нотаріус Динько Г.А. в судове засідання не з`явилася, належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи.

Заслухавши учасників процесу, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що у задоволенні позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 слід повністю відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а ч. 2 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. У відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер спадкодавець, ОСОБА_4 . Ця обставина підтверджується копією свідоцтва про смерть ОСОБА_4 (а.с. 11, 40). Після смерті спадкодавця відкрилась спадщина, яка складається, в тому числі, із житлового будинку АДРЕСА_1 . 4 січня 2022 року приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Терлич О.Л. посвідчено заповіт, який зареєстровано в реєстрі за № 1, згідно якого ОСОБА_4 заповів належну йому на праві власності земельну ділянку площею 1, 54 га, яка розташована за адресою: Пасічнянська сільська рада Ярмолинецького району Хмельницької області, що надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6825884800:04:019:0010 ОСОБА_5 , а належний йому на праві власності житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 заповів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в рівних частках кожному. Зазначені обставини підтверджується копією заповіту від 4 січня 2022 року (а.с. 10, 48). 13 липня 2022 року після смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Динько Г.А. заведено спадкову справу за № 108/2022 (номер у Спадковому реєстрі 69468231) за заявами спадкоємця за законом ОСОБА_2 . Зазначена обставина підтверджується копією заяви ОСОБА_2 про прийняття спадщини від 13 липня 2022 року та витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі (а.с. 40-43).

14 серпня 2023 року до приватного нотаріуса Хмельницького районного нотаріального округу Динько Г.А. звернулася позивач ОСОБА_1 з метою оформлення своїх спадкових прав після смерті батька, ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак, листом приватний нотаріус відмовила позивачу у прийнятті заяви про прийняття спадщини, оскільки вона пропустила 6-ти місячний строк для прийняття спадщини, який закінчився 23 липня 2022 року. Ця обставина підтверджується листом приватного нотаріуса № 68/02-14 від 14.08.2023р. (а.с. 16). А згідно із довідкою Ярмолинецької селищної ради № 1922 від 13 березня 2022 року ОСОБА_4 на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований один за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 45-46). 11 вересня 2023 року до приватного нотаріуса Хмельницького районного нотаріального округу Динько Г.А. звернувся ОСОБА_3 для оформлення своїх спадкових прав за заповітом після смерті батька, ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 . Однак, свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_3 приватним нотаріусом не видано, оскільки згідно із ч. 1 ст. 1270 ЦК України від пропустив 6-ий строк для подання заяви про прийняття спадщини, який починається зачасу відкриття спадщини, що закінчився 23 липня 2022 року. Приватним нотаріусом запропоновано ОСОБА_3 звернутися до суду із позовом для визначення йому додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України. Ця обставина підтверджується копією листа приватного нотаріуса Динько Г.А. № 100/01-16 від 12 жовтня 2023 року (а.с. 91). Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу 30 листопада 1985 року донька спадкодавця ОСОБА_6 уклала шлюб з ОСОБА_7 та їй присвоєно прізвище ОСОБА_8 (а.с. 15). Судом також встановлено, що відповідно до рішення № 16 від 27 серпня 2020 року виконавчого комітету Пасічнянської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області змінено нумерацію домоволодіння по АДРЕСА_2 .

Допитана в якості свідка відповідач ОСОБА_2 повідомила суду, що ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , був її батьком, а ОСОБА_1 і ОСОБА_3 є її рідними сестрою і братом. Вона проживає в АДРЕСА_3 , а ОСОБА_1 проживає в с. Вихилівка Хмельницького (Ярмолинецького) району. Після смерті її матері ІНФОРМАЦІЯ_2 батько, ОСОБА_4 , переїхав проживати до неї в будинок. Кожного місяця в 12-13 числах батько отримував пенсію та після цього приходив на пару днів до брата, ОСОБА_3 , по АДРЕСА_1 . Тобто, з 2015 року її батько проживав разом із нею в будинку АДРЕСА_3 , допомагав їй по господарству. З братом ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 батько не проживав. Будинок АДРЕСА_1 є аварійним, будинок не має покрівлі, а поблизу хліва є прибудова, де можна тимчасово перебувати. Так, до кінці жовтня 2021 року батько перебував в неї вдома, в листопаді 2021 року разом із братом по АДРЕСА_1 , а в грудні 2021 року січні 2022 року перебував у її сестри, ОСОБА_1 , в с. Вихилівка. Тобто, до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її батько проживав в ОСОБА_1 в с. Вихилівка. Поховали батька в с. Пасічна.

Свідок ОСОБА_9 суду показав, що є сусідом відповідача ОСОБА_2 через 4 будинки. Зазначив, що ОСОБА_4 (батько відповідачки) з 2015 року проживав в доньки ОСОБА_2 в с. Пасічна. Коли отримував пенсію, то на 4-5 днів йшов до свого сина, ОСОБА_3 . Приблизно за місяць до смерті ОСОБА_4 переїхав до своєї доньки, ОСОБА_1 в с. Вихилівка.

Свідок ОСОБА_10 повідомила суду, що проживає по сусідству із ОСОБА_2 . Пояснила, що приблизно з 2013 року батько відповідачки проживав з ОСОБА_2 по АДРЕСА_3 в її житловому будинку. А ОСОБА_3 (брат відповідачки) проживав по АДРЕСА_1 . Зазначила, що ОСОБА_4 допомагав по господарству ОСОБА_2 . З листопада по грудень 2021 року він проживав в брата по АДРЕСА_1 , а з грудня 2021 року по січень 2022 року (до дня смерті) у ОСОБА_1 в с. Вихилівка.

Приписом частини1 статті 1268 Цивільного кодексу України встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 Цивільного кодексу України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. А згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

У відповідності до припису ч. 1 ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. А частина 3 статті 1272 ЦК України передбачає, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Згідно із ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

1.Позовна заява ОСОБА_1 .

Відповідно до абз. 6 п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008р. «Про судову практику у справах про спадкування» вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує наявність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Так, позивач ОСОБА_1 не надала суду жодних належних і допустимих доказів, які б стверджували, що в останньої були об`єктивні, непереборні або істотні труднощі для подання заяви про прийняття спадщини у встановлений ЦК України строк.

1)Підстава позову позивача ОСОБА_1 незнання про наявність заповіту.

Посилання позивача ОСОБА_1 на ту обставину, що вона не знала про наявність заповіту свого батька, ОСОБА_4 , а 2 серпня 2023 року знайшла цей заповіту будинку батька, де проживав також її брат, під час прибирання, є необґрунтованим. Також зазначила, що про існування заповіту вона та її брат не знали, оскільки земельною ділянкою із кадастровим номером 6825884800:04:019:0010 її батько розпорядився ще при житті.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 не могла не знати про наявність заповіту від 4 січня 2022 року, оскільки вона повідомила суд, що з 27 грудня 2021 року по 23 січня 2022 року вона забрала батька, ОСОБА_4 , до себе додому і він проживав із нею в с. Вихилівка до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батько хворів, був лежачий, без сторонньої допомоги не пересувався.

Крім цього, перебування разом позивача ОСОБА_1 та її батька ОСОБА_4 в січні 2022 року підтверджується також і копією договору дарування земельної ділянки площею 1, 5428 га із кадастровим номером 6825884800:04:019:0010, який посвідчено 13 грудня 2022 року приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Гребенніковою О.І., згідно якого ОСОБА_4 (дарувальник) безоплатно передав у власність ОСОБА_5 (обдаровуваного) належну йому на праві власності вищевказану земельну ділянку. Так, як встановлено судом, і не заперечується позивачем, саме ОСОБА_1 за дорученням дарувальника поставила свій підпис у графі «Дарувальник» замість свого батька, ОСОБА_4 , що свідчить про перебування разом із своїм батьком в офісі приватного нотаріуса Гребеннікової О.І. 13 січня 2022 року. Зазначена обставина підтверджується копією договору дарування від 13 січня 2022 року (а.с. 12-14).

Показання свідка ОСОБА_1 щодо обставин знаходження заповіту суд розцінює критично та не бере до уваги, оскільки ці показання є нелогічними та суперечливими. Так, у позовній заяві свідок зазначила, що знайшла заповіт 2 серпня 2023 року під час прибирання в будинку, де проживав її брат ОСОБА_3 . В судовому засіданні ж повідомила, що знайшла заповіт не у будинку, а в старій хаті (літній кухні), який лежав під пакунком з ліками. Згодом вже зазначила, що заповіт знаходився в рябій сумці. Крім цього, не могла ствердно суду повідомити яким чином заповіт від 4 січня 2022 року опинився будинку її брата по АДРЕСА_1 , а не у неї вдома в с. Вихилівка, адже, як вона показала, її батько проживав разом із нею в с. Вихилівка з 27 грудня 2021 року по 23 січня 2022 року. Не могла також позивач чітко повідомити чи їздив її батько в м. Хмельницький з метою посвідчення заповіту. Припущення позивача про те, що, можливо, її син їздив разом із батьком до приватного нотаріуса в м. Хмельницький з метою посвідчення заповіту, суд до уваги не приймає, адже вони є неконкретними, непослідовними та нелогічними.

Отже, зважаючи на загальні засади цивільного законодавства, такі як: справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України), позивач не могла не знати про наявність заповіту, оскільки її батько протягом 27 грудня 2021 року 23 січня 2022 року проживав разом із нею в с. Вихилівка Хмельницького (Ярмолинецького) району, був лежачим, а заповіт посвідчено в м. Хмельницькому 4 січня 2022 року в приватного нотаріуса Терлич О.Л. (а.с. 10).

Крім цього, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом після смерті свого батька на підставі ст. 1261 ЦК України.

Тому, у відповідності до ч. 1 ст. 1269 та ч. 1 ст.1270 ЦК України ОСОБА_1 , якщо вона бажала прийняти спадщину, мала подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини протягом 6 місяців, оскільки не проживала постійно із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

З цього приводу твердження позивачки, що необізнаність про наявність заповіту стало причиною для пропуску строку для прийняття спадщини у 6 шість місяців, суд визнає необґрунтованими.

Судом встановлено, що у ОСОБА_1 не було жодних об`єктивних перепон для подання нотаріусу зави про прийняття спадщини з 23 січня 2022 року по 23 липня 2022 року як спадкоємниці першої черги за законом після смерті батька.

2)Підстава позову позивача ОСОБА_1 важкий стан її здоров`я.

Так, позивач у своїй позовній заяві зазначає, що пропустила строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважної причини, оскільки хворіла.

З цього приводу суд не бере до уваги ксерокопію виписного епікризу хірургічного відділення Хмельницької обласної лікарні про те, що ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні з 8 лютого 2017 року по 18 лютого 2017 року і, у зв`язку із цим, у неї були істотні труднощі для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини, оскільки строк для прийняття спадщини для позивачки розпочався 23 січня 2022 року та закінчився 23 липня 2022 року (а.с. 32).

Також у заяві про збільшення підстав позову від 8 вересня 2023 року (а.с. 29-31) позивач посилається на поважну причину пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини те, що вона перебувала на стаціонарному лікуванні у відділенні оперативної гінекології, тазової хірургії та ендоскопічної гінекології КНП «Хмельницька обласна лікарня» ХОР за період з 16 травня 2022 року по 14 червня 2022 року (а.с. 33).

Зазначена виписка із медичної карти стаціонарного хворого не може бути належним та допустимим доказом поважності пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, адже остання перебувала на лікуванні лише з 16 травня по 14 червня 2022 року, в той час як строк для подання заяви про прийняття спадщини розпочався 23 січня 2022 року і закінчився 23 липня 2022 року. Тобто, позивач не надала суду жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили, що у неї були поважні причини, які викликали об`єктивні та істотні труднощі для подання такої заяви у період з 23 січня 2022 року по 15 травня 2002 року та за період з 15 червня 2022 року по 23 липня 2022 року.

З цього приводу суд також розцінює критично та відхиляє твердження позивачки у заяві про збільшення підстав позову про те, що у неї відразу після смерті її батька виявили онкологічне захворювання, тому вона довгий час перебувала на лікуванні і їй було не до того, щоб з`ясовувати про існування заповіту та спадщини.

Так, як встановлено судом, строк для прийняття спадщини для позивачки розпочався 23 січня 2022 року. Позивач перебувала на стаціонарному лікуванні з приводу онкологічного захворювання з 16 травня по 14 червня 2022 року.

Інших доказів, крім зазначеної виписки із медичної карти стаціонарного хворого (а.с. 33), які б свідчили про перебування позивачки на стаціонарному лікуванні у періоди з 23 січня 2022 року по 15 травня 2022 року та з 15 червня 2022 року по 23 липня 2022 року позивач суду не надала.

Відповідно до ч. 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У зв`язку із тим, що позивачем не надано суду жодних належних і допустимих доказів, які б вказували про її незнання про наявність заповіту, тому суд не бере до уваги посилання позивачки на численні постанови Верховного Суду.

Так, суд не бере до уваги та відхиляє як необґрунтоване посилання позивача на постанову Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати касаційного цивільного суду у справі 3676/47/21 від 25 січня 2023 року, адже зазначена Постанова стосується спору щодо залучення спадкоємця сторони (відповідача). В постанові Верховний Суд зазначив, що правила щодо строку на прийняття спадщини (початок перебігу, наслідки спливу) регулюються Цивільним Кодексом України, кий прийнятий Верховною Радою України і є основним актом цивільного законодавства України. Строк на прийняття спадщини по своїй сутності є присічним (статті 1270, 1272 ЦК), оскільки його сплив призводить до того, що спадкоємець вважається таким, який не прийняв спадщину. Тобто сплив строку «присікає» право на прийняття спадщини. Проте в законі, вочевидь з урахуванням сутності права на прийняття спадщини як майнового, передбачена можливість за згодою самих спадкоємців, що прийняли спадщину, подати заяву про прийняття спадщини (частина друга статті 1272 ЦК України); для спадкоємця звернутися з позовною вимогою та за наявності поважної причини суд визначає додатковий строк на прийняття спадини (частина третя статті 1272 ЦК України). Законодавець як у статті 1270 ЦК України, так і в інших нормах ЦК України, не передбачає допустимості існування такої конструкції як «зупинення перебігу строку на прийняття спадщини» та можливості в постанові Кабінету Міністрів України визначати інші правила щодо строку на прийняття спадщини. Пункт 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану2 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суперечить статтям 1270, 1272 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню.

Крім цього, позивачем як у позовній заяві, так і в судовому засіданні не було наведено жодних обґрунтувань того, що вона пропустила строку для подання заяви про прийняття спадщини у зв`язку із неясністю чи нечіткістю законодавства.

Суд також критично розцінює посилання позивача в позовній заяві на Постанову Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 18 січня 2023 року у справі № 580/1300/22 щодо застосування принципу «легітимних очікувань», адже зазначена постанова стосується адміністративної справи про визнання протиправної відмови та зобов`язання вчинити певні дії.

Суд також не бере до уваги посилання позивача на постанови Верховного Суду щодо необізнаності спадкоємця про наявність заповіту, в тому числі і на постанову Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 26 червня 2019 року по справі № 565/1145/17, оскільки в цій Постанові судами встановлено, що помер двоюрідний брат спадкоємця і позивач (спадкоємець) на час відкриття спадщини не проживав із спадкодавцем.

В нашому ж випадку позивач ОСОБА_1 (спадкоємець) є рідною донькою спадкодавця ( ОСОБА_4 ) та, як на момент посвідчення заповіту (4 січня 2022 року), так і на час відкриття спадщини ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) постійно проживала разом із батьком в одному будинку в с. Вихилівка Ярмолинецького району, батько був хворий та самостійно не пересувався.

Отже, при виборі і застосуванні норми права до даних правовідносин суд не враховує висновки щодо застосування норми права (ч. 3 ст. 1272 ЦК України), що викладені в цій Постанові.

2. Позовна заява ОСОБА_3 .

Відповідно до ч. 2 статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно із ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об`єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.

У позовній заяві позивач ОСОБА_3 зазначає, що він пропустив строк для прийняття спадщини після смерті свого батька з поважних причин, оскільки йому та його сестрі ОСОБА_1 було невідомо про наявність заповіту. Майже все своє життя, починаючи з 2000 року він проживав разом із батьками по АДРЕСА_1 , тому він в силу вимог ст. 1269 ЦК України є таким, що прийняв спадщину. Стверджує, що проживав разом із батьком на день його смерті.

Так, позивачем ОСОБА_3 не надано суду жодного належного і допустимого доказу, який би свідчив про поважність причин пропуску 6-місячного строку для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини. До того ж, позивач не звертався до суду із позовною вимогою про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Крім цього, позивачем ОСОБА_3 не надано суду і доказів його спільного проживання разом із спадкодавцем однією сім`єю та ведення із ним спільного господарства період з 01.01.2015р. по день смерті батька, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Не може слугувати таким доказом і копія вироку Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 1 листопада 2018 року, де у вступній його частині зазначено місце реєстрації та проживання позивача ОСОБА_3 : АДРЕСА_1 , оскільки згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. А частина 7 статті 82 ЦПК України зазначає, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Так,судом встановлено,що передсмертю ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкодавець ОСОБА_4 проживав разоміз позивачем, ОСОБА_1 заадресою: АДРЕСА_4 .Крім цього, в копії заповіту від 4 січня 2022 року приватним нотаріусом зазначено адресу проживання спадкодавця АДРЕСА_5 , та в копії договору дарування земельної ділянки від 13 січня 2022 року також приватним нотаріусом вказано адресу проживання спадкодавця АДРЕСА_5 (а.с. 10, 12-13).

Суд не бере до уваги в якості доказу проживання позивача разом із спадкодавцем з 1 січня 2015 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 копію довідки старости сіл Пасічна, Магнишівка, Васильківці № 94 від 6 вересня 2023 року, оскільки згідно цієї довідки ОСОБА_3 дійсно на даний час проживає без реєстрації місця проживання в АДРЕСА_1 , тобто станом на 6 вересня 2023 року (а.с. 80).

Твердження позивача ОСОБА_3 у його письмовій промові в судових дебатах про те, що він надав всі докази, які свідчать про те, що він разом із батьком вів спільне господарство, а саме: наявні спільні витрати, спільний бюджет, спільне харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання майна, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин, і ці обставини підтвердили свідки, в тому числі і свідки відповідача, суд розцінює критично та відхиляє, адже воно є голослівним і нічим не підтвердженим.

Навпаки, свідки відповідача ( ОСОБА_10 і ОСОБА_9 ) ствердили суду, що приблизно за місяць до смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) ОСОБА_4 переїхав до своєї доньки, ОСОБА_1 , в с. Вихилівка. А свідок ОСОБА_2 показала, що будинок АДРЕСА_1 є аварійним, будинок не має покрівлі, а поблизу хліва є прибудова, де можна лише тимчасово перебувати.

Так, позивачем ОСОБА_3 не надано суду жодних належних і допустимих доказів, які б стверджували, що останній проживав однією сім`єю та вів спільне господарство із спадкодавцем ОСОБА_4 в період часу із 01.01.2015р. по 23 січня 2022 року.

Суд не бере до уваги в якості доказу проживання спадкоємця ОСОБА_3 разом із спадкодавцем ОСОБА_4 однією сім`єю та ведення спільного господарства із спадкодавцем ОСОБА_4 в період часу із 01.01.2015р. по 23 січня 2022 року в АДРЕСА_1 , показання свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , адже свідок ОСОБА_11 ствердив, що покійний ОСОБА_4 не постійно проживав разом із ОСОБА_3 . Зокрема, з 2014 року він по пару тижнів проживав у ОСОБА_1 , у ОСОБА_3 та у ОСОБА_2 , більшість часу проводив із сином ОСОБА_3 26 грудня 2021 року його лежачого занесли в автомобіль та завезли до ОСОБА_1 в с. Вихилівку, він більше до ОСОБА_3 в с. Пасічну не повертався. Свідок ОСОБА_12 повідомив суду, що ОСОБА_3 тимчасово проживав разом із ОСОБА_4 у тимчасовій прибудові, були випадки, що ОСОБА_4 проживав і в ОСОБА_1 , і в ОСОБА_2 .

Посилання у письмовій промові в судових дебатах позивача ОСОБА_3 на те, що, на відміну від відповідача, він та позивач ОСОБА_1 утримували та турбувалися про непрацездатного батька, суд розцінює критично та відхиляє. Крім цього, встановлення цих обставин не є предметом позовів позивачів.

Твердження позивача ОСОБА_3 у промові про те, що відповідач у справі не могла знати, де проживав їх батько та він помер, оскільки вона з батьком не спілкувалася, так само як і свідки відповідача ніколи не були в їхньому будинку а не могли знати, де проживає їхній батько і де він перебуває, суд не бере до уваги, адже вони є нічим не підтвердженими.

Навпаки, допитані свідки: ОСОБА_2 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 давали чіткі, послідовні та логічні показання щодо того, що ОСОБА_4 приблизно за місць до смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 проживав в ОСОБА_1 в с. Вихилівка.

Таким чином, враховуючи, загальні засади цивільного законодавства: справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України), оскільки позивачем ОСОБА_1 не надано суду жодних належних і допустимих доказів, які б стверджували, що в останньої були об`єктивні, непереборні або істотні труднощі для подання заяви про прийняття спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, тому у задоволенні її позову до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у 6 місяців з дня набрання судовим рішенням законної сили необхідно відмовити повністю.

Отже, оскільки позивачем ОСОБА_3 не надано суду жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_3 спільно проживав однією сім`єю та вів спільне господарства разом із ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період часу з 1 січня 2015 року по 23 січня 2022 року, тому у задоволенні його позову до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю та ведення спільного господарства ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в період часу з 1 січня 2015 року по день його смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 необхідно відмовити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позовних заяв ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відмовлено, тому судовий збір не підлягає стягненню із відповідача ОСОБА_2 .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 77-81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України,

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

У задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити повністю.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 27 грудня 2023 року.

Суддя А.В. Кульбаба