Постанова

від 04.03.2024 по справі 689/2172/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 689/2172/23

Провадження № 22-ц/4820/558/24

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Талалай О. І. (суддя-доповідач), Корніюк А. П., П`єнти І. В.,

секретар судового засідання Цугель А.О.,

з участю представника відповідачки ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 21 грудня 2023 року (суддя Кульбаба А. В., повне судове рішення складено 27.12.2023) у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Хмельницького районного нотаріального округу Хмельницької області Динько Галина Антонівна, ОСОБА_2 , про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Хмельницького районного нотаріального округу Хмельницької області Динько Галина Антонівна, ОСОБА_3 , про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю та ведення спільного господарства.

Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідачки, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, суд

у с т а н о в и в :

У серпні 2023 року ОСОБА_3 , звертаючись до суду із вказаним позовом та уточнивши вимоги, зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_5 , з яким проживав її брат ОСОБА_2 02.08.2023 під час прибирання у будинку брата знайшла заповіт, яким батько заповів належний йому будинок по АДРЕСА_1 їй та брату. Про існування заповіту не знала. 14.08.2023 звернулася до приватного нотаріуса Хмельницького районного нотаріального округу Динько Г. А. із заявою про прийняття спадщини, але отримала відмову у зв`язку з тим, що пропустила строк для подання заяви про прийняття спадщини. Вважає, що строк пропустила з поважних причин, оскільки не знала про заповіт, одразу після смерті батька в неї виявили онкологічне захворювання, тривалий час перебувала на лікуванні.

Тому ОСОБА_3 просила визначити їй додатковий строк шість місяців з дня набрання рішенням суду законної сили для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 .

У жовтні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в обґрунтування якого зазначав, що з 2000 року постійно проживав з батьком по АДРЕСА_1 , а тому в силу вимог статті 1269 ЦК України є таким, що прийняв спадщину. Про існування заповіту йому не було відомо, дізнався про заповіт після отримання позовної заяви сестри. Зазначає, що проживав разом з батьком на день його смерті, проте загубив свій паспорт і не може звернутися до нотаріуса.

Тому ОСОБА_2 просив встановити факт спільного проживання однією сім`єю та ведення спільного господарства разом із ОСОБА_5 в період часу з 01 січня 2015 року по 23 січня 2022 року.

Ухвалою Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 26 жовтня 2023 року цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини та цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю та ведення спільного господарства об`єднано в одне провадження. Об`єднаній справі присвоєно №689/2172/23.

Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 21 грудня 2023 року в позові ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відмовлено.

ОСОБА_2 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні його позову, в апеляційній скарзі просить його скасувати в цій частині та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Посилається на незаконність рішення, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неналежну оцінку доказів. Вважає, що суд неправильно дав оцінку таким поняттям як місце проживання та місце реєстрації.

ОСОБА_3 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні її позову, в апеляційній скарзі просить його скасувати в цій частині та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Посилається на порушення норм процесуального права та необґрунтованість рішення. Вважає, що відповідачка не могла бути допитана як свідок, оскільки є заінтересованою особою. Свідок ОСОБА_6 зловживає спиртними напоями, у зв`язку з чим його показання не можуть бути достовірними. Показання свідка ОСОБА_7 є суперечливими. Твердження суду про те, що вона не могла не знати про існування заповіту, оскільки батько проживав у неї та був лежачий хворий, ґрунтуються на припущеннях.

ОСОБА_4 у відзиві просить залишити апеляційні скарги без задоволення з огляду на безпідставність їх доводів. Вважає рішення суду законним та обґрунтованим. Позивачі є спадкоємцями першої черги за законом, тому необізнаність про існування заповіту ніяким чином не впливала на їх можливість подати заяви про прийняття спадщини.

У засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_4 апеляційні скарги не визнав.

Інші учасники судового процесу не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином.

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 подали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно установив, що сторони є дітьми ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . До складу спадщини входить житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с. 11 на звороті).

04.01.2022 приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Терлич О. Л. посвідчила заповіт, згідно з яким ОСОБА_5 заповів належну йому на праві власності земельну ділянку площею 1,54 га кадастровий номер 6825884800:04:019:0010, яка розташована за адресою: Пасічнянська сільська рада, Ярмолинецький район, Хмельницька область, ОСОБА_8 , а належний йому на праві власності житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с. 10, 48).

13.07.2022 приватний нотаріус Хмельницького районного нотаріального округу Динько Г. А. завела спадкову справу № 108/2022 (у Спадковому реєстрі номер 69468231) щодо майна померлого ОСОБА_5 на підставі заяви спадкоємця за законом ОСОБА_4 (а.с. 40).

14.08.2023 приватний нотаріус Хмельницького районного нотаріального округу Динько Г. А. на усне звернення ОСОБА_3 повідомила про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті батька ОСОБА_5 у зв`язку з тим, що вона пропустила шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини (а.с. 16).

12.10.2023 приватний нотаріус Хмельницького районного нотаріального округу Динько Г. А. повідомила ОСОБА_2 на його усне звернення щодо оформлення спадщини після смерті батька ОСОБА_5 про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки він пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини, який закінчився 23.07.2022 (а.с. 91).

Відповідно до довідки Ярмолинецької селищної ради № 1922 від 13.03.2022 ОСОБА_5 на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований один за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 46).

Згідно з довідкою Ярмолинецької селищної ради від 06.09.2023 ОСОБА_2 проживає без реєстрації місця проживання у АДРЕСА_1 (а.с. 80).

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Відмову в позовах суд мотивував недоведеністю позовних вимог.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи і вимогам закону.

На підставі частин 1, 5 і 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до частини 1 статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно з частиною 1 статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина 1 статті 1270 ЦК України).

Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

В силу частин 1, 3 статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Перелік обставин, які свідчать про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини законом не визначено, а тому вони підлягають з`ясуванню та оцінці судом у кожному конкретному випадку.

Відповідно до пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008, вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

ОСОБА_3 , звертаючись до суду з позовом, причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини зазначала необізнаність про існування заповіту та захворювання.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про ненадання нею належних і допустимих доказів, які б свідчили про наявність об`єктивних, непереборних або істотних труднощів для подання заяви про прийняття спадщини у встановлений строк.

Позивачка в суді першої інстанції повідомила, що з 27.12.2021 по 23.01.2022 батько проживав з нею, оскільки хворів та потребував сторонньої допомоги.

Ці обставини підтвердили також свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_9 .

Заповіт ОСОБА_5 склав 04.01.2022.

Тому не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про безпідставність висновку суду, що спільне проживання з батьком, який потребував сторонньої допомоги, виключає необізнаність позивачки про наявність заповіту.

Крім того, ОСОБА_3 , як донька померлого, мала право на спадкування за законом і, бажаючи прийняти спадщину, мала би подати відповідну заяву у встановлений законом строк.

Суд першої інстанції також правомірно відхилив посилання ОСОБА_3 , як на поважну причину пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, на стан здоров`я, оскільки матеріали справи не містять достатніх доказів на підтвердження того, що хвороба позивачки перешкоджала поданню нею такої заяви

Відповідно до виписного епікризу хірургічного відділення Хмельницької обласної лікарні ОСОБА_3 перебувала на стаціонарному лікуванні з 08.02.2017 по 18.02.2017 (а.с. 32).

Згідно з випискою із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_3 перебувала на стаціонарному лікуванні у відділенні оперативної гінекології, тазової хірургії та ендоскопічної гінекології КНП «Хмельницька обласна лікарня» ХОР з 16.05.2022 по 14.06.2022 (а.с. 33).

З урахуванням встановлених обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_3 .

Обґрунтовано суд відмовив і в позові ОСОБА_2 .

В силу статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статтею 1264 ЦК України передбачено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (частина 3 статті 1268 ЦК України).

Відповідно до частини 2 статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Положеннями статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об`єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 на підтвердження факту спільного проживання однією сім`єю з батьком посилався на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01.11.2018, у вступній частині якого зазначено його місце реєстрації та проживання - АДРЕСА_1 .

Проте суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги зазначений доказ, оскільки відповідно до частини 6 статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про неналежну оцінку доказів.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України).

Згідно з частинами 1 і 2 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

ОСОБА_2 не надав доказів його спільного проживання разом із спадкодавцем однією сім`єю в період з 01.01.2015 по 23.01.2022. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, надання взаємної допомоги.

Крім того, в суді першої інстанції свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_9 підтвердили, що ОСОБА_5 постійно проживав з донькою ОСОБА_4 , перед смертю переїхав до іншої доньки ОСОБА_3 .

Доказів на спростування цих обставин ОСОБА_2 не надав.

Свідок ОСОБА_10 пояснив, що ОСОБА_5 не проживав постійно разом із позивачем, з 2014 року по декілька тижнів проживав у ОСОБА_3 , в ОСОБА_2 та у ОСОБА_4 26.12.2021 переїхав до ОСОБА_3 та в село Пасічну більше не повертався.

З огляду на викладене апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про наявність правових підстав для задоволення позову.

Рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права, з додержанням норм процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційних скарг немає.

Керуючись статтями 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 21 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 12 березня 2024 року.

Суддя-доповідач О. І. Талалай

Судді А. П. Корніюк

І. В. П`єнта