Постанова

від 26.12.2023 по справі 750/2307/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

26 грудня 2023 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 750/2307/23

Головуючий у першій інстанції Супрун О. П.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1384/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:

головуючого-судді: Онищенко О.І.

суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В.

Позивач: ОСОБА_1

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Адамант Моторс Чернігів»

Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_1

Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 вересня 2023 року у справі позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Адамант Моторс Чернігів» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (суддя Супрун О.П.), ухвалене о 08 год. 34 хв. у м.Чернігів, повний текст рішення складено 08 вересня 2023 року,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ТОВ «Адамант Моторс Чернігів» невиплачені при звільненні грошові кошти в загальній сумі 80 657,12 грн, що включає: заборгованість по заробітній платі 73 795,45 грн та компенсацію за невикористану відпустку 6 861,67 грн (сума вказана без утримання податку й інших обов`язкових платежів), а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21 січня 2023 року по 20 лютого 2023 року в сумі 9 394,74 грн (сума вказана без утримання податку й інших обов`язкових платежів). Позов мотивовано тим, що позивач з 09 січня 2020 року по 20 січня 2023 року працював у відповідача на посаді менеджера із збуту автотранспорту. За січень-лютий 2022 року позивачу було нараховано дохід у розмірі 8 500 грн за один місяць, а з березня по грудень 2022 року нарахування не відбувалось. ОСОБА_1 вказує, що в порушення вимог ст.ст.47, 116 КЗпП України роботодавцем розрахунок в день його звільнення проведений не був і не було письмово повідомлено про всі нараховані суми, які належали при звільненні.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 вересня 2023 року у задоволенні позову відмовлено; стягнуто з позивача на користь відповідача 15 000 грн у відшкодування витрат по оплаті правничої допомоги. Рішення суду мотивовано тим, що надані позивачем докази підтверджують лише перебування його в автосалоні протягом 1-2 годин 30 травня 2022 року під час видачі автомобіля ТОВ «УЛФ-Фінанс» та не доводять факт виконання ним посадових обов`язків менеджера зі збуту автотранспортних засобів у межах встановленого правилами внутрішнього трудового розпорядку графіка роботи. При цьому відповідач не запроваджував дистанційну роботу (ані шляхом укладання письмового договору, ані шляхом видання наказу по підприємству). Також суд дійшов висновку, що до стажу роботи, який дає право на щорічну основну відпустку, було зараховано період роботи позивача протягом січня-лютого 2022 року, а відтак компенсація при звільненні була правомірно розрахована виходячи з того, що у позивача було лише три дні невикористаної щорічної відпустки. Оскільки судом встановлено, що позивач у період з 01 травня 2022 року по 20 січня 2023 року, а отже і в день звільнення, не працював, відповідачем правомірно проведено з ним розрахунок у день пред`явлення вимоги згідно із заявою від 01 лютого 2023 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що з 27 квітня 2022 року позивач за вимогою керівника підприємства щодня виходив на роботу в автосалон за адресою: АДРЕСА_1 для виконання своїх обов`язків, а з 18 травня 2022 року за вимогою директора працював дистанційно, протягом року постійно відвідував підприємство для отримання необхідної інформації для виконання своїх обов`язків. При цьому відповідач жодним чином не намагався встановити причини відсутності ОСОБА_1 на робочому місці, не надсилав на його адресу заяв з вимогами надати пояснення. За доводами ОСОБА_1 , факт відсутності працівника на робочому місці без встановлення причини такої відсутності не позбавляє його права на щорічну основну відпустку в порядку ст.9 Закону України «Про відпустки». Позивач посилається, що ТОВ «Адамант Моторс Чернігів» не надало докази того, що є робочим місцем позивача. Також ОСОБА_1 звертає увагу, що роботодавець не намагався дізнатися у нього реквізити картки для зарахування заробітної плати або надіслати кошти шляхом грошового переказу за допомогою Укрпошти на адресу проживання.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Адамант Моторс Чернігів» просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити і залишити в силі рішення суду першої інстанції. Відповідач вказує, що твердження позивача про те, що за вимогою керівника він працював дистанційно в період з 18 травня 2022 року по 20 січня 2023 року, не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки дистанційну роботу роботодавцем запроваджено не було в жодній із форм, що знайшло своє підтвердження в показаннях свідків. Доводи представника позивача про те, що позивач не ознайомлений роботодавцем про робоче місце, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду і спростовуються поясненнями самого позивача та посадовою інструкцією. Позивач не писав заяву про надання йому відпустки без збереження заробітної плати, отже усі періоди, коли він не працював, не зараховуються до цього стажу, тому тривалість щорічної відпустки має визначатися залежно від фактично відпрацьованого працівником часу за відповідний робочий рік з урахуванням інших періодів, зазначених у ч.1 ст.9 Закону України «Про відпустки».

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.

Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону відповідає судове рішення суду першої інстанції. Висновок місцевого суду підтверджується матеріалами справи, яким суд дав вірну оцінку, і не суперечить нормам матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.

По справі встановлено, що ОСОБА_1 з 09 січня 2020 року працював на посаді менеджера із збуту автотранспорту в ТОВ «Адамант Моторс Чернігів» (а.с.10 т.1).

Наказом ТОВ «Адамант Моторс Чернігів» №02-к від 20 січня 2023 року звільнено ОСОБА_1 , менеджера із збуту автотранспорту, 20 січня 2023 року за угодою сторін, п.1 ст.36 КЗпП України (а.с.11 т.1).

Згідно з довідкою відповідача позивачу за перід з 09 січня 2020 року по 20 січня 2023 року було нараховано дохід у розмірі по 8 500 грн у січні і лютому 2022 року (а.с.13 т.1).

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Згідно зі ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

У статті 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 (провадження № 11-1329апп18) вказано, що під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша та третя статті 13 ЦПК України).

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів апеляційного суду вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Сторони не заперечують, що під час повномасштабного вторгнення, а саме в період з 24 лютого 2022 року по 30 квітня 2022 року ТОВ «Адамант Моторс Чернігів» свою господарську діяльність не здійснювало. Відновив свою роботу відповідач з 01 травня 2022 року.

Згідно з табелями обліку використання робочого часу ОСОБА_1 працював повні робочі дні у січні і лютому 2022 року, а з березня 2022 року по день звільнення (20 січня 2023 року) не працював (а.с.48-104 т.1).

Протягом травня 2022 року січня 2023 року відповідачем складалися Акти про відсутність позивача на роботі з невстановлених причин (а.с.105-122 т.1).

01 лютого 2023 року ОСОБА_1 подав заяву на ім`я директора ТОВ «Адамант Моторс Чернігів», в якій просив перерахувати належні йому кошти за невикористану відпустку і затримку розрахунку в розмірі 8 761,66 грн на його картковий рахунок (а.с.126 т.1).

Згідно з відомістю розподілу виплат 01 лютого 2023 року позивачу було перераховано 720,27 грн заробітної плати компенсації за невикористану відпустку (а.с.127 т.1).

З умовами праці, правилами внутрішнього трудового розпорядку і колективним договором, нормативними актами з питань охорони праці, виробничої санітарії, гігієни праці, протипожежної охорони, Антикорупційною програмою ОСОБА_1 був ознайомлений під підпис 09 січня 2020 року (а.с.14 т.2).

Згідно з Правилами внутрішнього трудового розпорядку для працівників ТОВ «Адамант Моторс Чернігів» основними обов`язками працівників є, зокрема: працювати чесно і сумлінно, дотримуватись трудової дисципліни, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця, використовувати весь робочий час для продуктивної праці; обсяг обов`язків, які повинен виконувати працівник по своїй спеціальності (професії), визначається посадовими інструкціями; для працівників установлюється п`ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями; встановлюється наступний графік роботи: початок роботи 9.00, перерва 13.00-14.00, кінець роботи 18.00; всім працівникам надаються щорічні відпустки із збереженням місця роботи і середнього заробітку; щорічна відпустка надається два раза на рік тривалістю не менше 14 календарних днів за відпрацьований робочий рік, який відраховується з дня укладання трудового договору; працівник несе відповідальність за порушення трудової дисципліни, у тому числі за невиконання або неналежне виконання з власної вини покладених на нього трудових обов`язків, визначених трудовим договором, колективним договором та цими Правилами, прогул (у тому числі відсутність на роботі більше 3 годин протягом робочого часу) без поважних причин; за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення (а.с.10-13 т.2).

Відповідно до п.2.1. Посадової інструкції менеджера із збуту автотранспортних засобів ТОВ «Адамант Моторс Чернігів», з якою ОСОБА_1 ознайомлений особисто під підпис 09 січня 2020 року, менеджер здійснює роздрібну та оптову торгівлю автотранспортними засобами, у відповідності з затвердженою номенклатурою, в приміщенні, спеціально обладнаному для торгівлі за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.166-167 т.1).

Як вірно встановив суд першої інстанції, позивачем не надано достатніх доказів на підтвердження факту виконання ним своїх посадових обов`язків у період з 01 травня 2022 року по 20 січня 2023 року.

Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_2 з 27 квітня 2022 року щодня виходив на роботу в автосалон для виконання своїх обов`язків, матеріалами справи не підтверджено. При цьому позивачем не надано доказів, що на підприємстві було запроваджено дистанційну форму роботи.

Згідно з витягом з програми 1С: Підприємство позивач 29 грудня 2021 року виписав рахунок на ім`я ОСОБА_3 на оплату автомобіля, а також 19 січня 2022 року на ім`я ОСОБА_4 (а.с.168 зворот т.1). Передоплату за автомобіль у розмірі 1 000 грн ОСОБА_3 внесла 29 грудня 2021 року, що підтверджується меморіальним ордером на а.с. 169 т.1, а ОСОБА_4 внесла передоплату у розмірі 2 000 грн 19 січня 2022 року (а.с.170 т.1). Позивачем не доведено, що саме він здійснював видачу придбаних автомобілів вказаним особам.

Також ОСОБА_1 видавав рахунок-фактуру на автомобіль на ім`я ТОВ «УЛФ-Фінанс» 30 травня 2022 року (а.с.170 зворот т.1). Відповідач не заперечує вказаного факту, як і той факт, що позивач протягом 1-2 годин перебував в автосалоні в указаний день і видав автомобіль клієнту. Проте перебування працівника на робочому місці лише декілька годин в один день не можуть свідчити про належне виконання ним своїх посадових обов`язків у межах встановленого правилами внутрішнього трудового розпорядку графіка роботи, що було враховано судом першої інстанції.

Таким чином, оскільки позивач не виконував свої посадові обов`язки у період з 01 травня 2022 року по 20 січня 2023 року, у роботодавця були відсутні підстави для нарахування йому заробітної плати.

При цьому позивач не надав доказів поважності причин своєї відсутності на роботі у вказаний період.

Статтею 2 Закону України «Про відпустки» встановлено, що право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.

Відповідно до ст.82 КЗпП України та ст.9 Закону України «Про відпустки» до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, зараховуються, зокрема: час фактичної роботи (в тому числі на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка; час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (у тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу), крім випадків, коли за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігалися місце роботи і посада на підприємстві на час призову; час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога по державному соціальному страхуванню, за винятком частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата у порядку, визначеному статтями 25 і 26 цього Закону, за винятком відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку; інші періоди роботи, передбачені законодавством.

За матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 з 01 березня 2022 року по день звільнення фактично не працював і йому не виплачувалася заробітна плата, заяв про надання відпустки позивач роботодавцю не подавав, йому не виплачувалася допомога по державному соціальному страхуванню та були відсутні інші встановлені законодавством обставини для врахування до стажу його роботи, який дає право на щорічну основну відпустку. Таким чином, ТОВ «Адамант Моторс Чернігів» вірно здійснило нарахування компенсації за три дні невикористаної відпустки за період роботи протягом січня-лютого 2022 року.

Твердження позивача, що відсутність його на робочому місці зараховується до стажу роботи, який дає право на щорічну основну відпустку, грунтуються на невірному тлумаченні норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини.

Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про відсутність доказів того, що є робочим місцем ОСОБА_1 , оскільки таке місце визначено у пункті 2.1. його посадової інструкції, з якою працівник був ознайомлений при прийнятті на роботу.

Відповідно до відповіді АТ КБ «ПриватБанк» на запит суду першої інстанції повідомлено, що зарахування заробітної плати ОСОБА_1 у 2022 році здійснювалося на картку; останнє зарахування заробітної плати було 03 березня 2022 року; картку позивача в зарплатному проекті ТОВ «Адамант Моторс Чернігів» було видалено у зв`язку з відсутністю нарахувань протягом 6 місяців; нова зв`язка по клієнту по зарплатному проекту з ТОВ «Адамант Моторс Чернігів» з`явилася 01 лютого 2023 року (а.с.223 т.1).

Враховуючи, що станом на день звільнення 20 січня 2023 року картку позивача було видалено із зарплатного проекту, відповідач був позбавлений можливості здійснити виплату всіх належних працівникові сум у день звільнення. Після отримання заяви ОСОБА_1 , в якій було зазначено його картковий рахунок, ТОВ «Адамант Моторс Чернігів» здійснило виплату компенсації за невикористану відпустку у той же день 01 лютого 2023 року, що не суперечить положенням статті 116 КЗпП України.

Інші наведені в апеляційній скарзі аргументи не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 вересня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Судді: