Ухвала

від 21.12.2023 по справі 737/137/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 737/137/23 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/4823/797/23 Категорія - ч.1 ст.119 КК України Доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_2

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання - ОСОБА_5

з участю: прокурора - ОСОБА_6

потерпілої - ОСОБА_7

представника потерпілої - адвоката ОСОБА_8

захисника - ОСОБА_9

обвинуваченого - ОСОБА_10

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження

№12022270340005861 за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 , представника потерпілої ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 , та прокурора на вирок Куликівського районного суду Чернігівської області від 18 серпня 2023 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Цим вироком:

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець с. Грабівка, Куликівського району, Чернігівської області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , одружений, освіта професійно-технічна, особа з інвалідністю ІІІ групи, пенсіонер, учасник бойових дій, раніше не судимий,

засуджений за ч.1 ст.119 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_10 ухвалено рахувати з моменту його фактичного затримання - з 13 грудня 2022 року.

Запобіжний захід ОСОБА_10 , до набрання вироком законної сили, залишено без змін - у виді тримання під вартою, але не довше, ніж на 60 днів.

Скасовано арешт, накладений на майно, згідно з ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 19.12.2022.

Стягнуто з ОСОБА_10 на користь потерпілої ОСОБА_7 450000 грн у відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_10 на користь держави 10949,24 грн процесуальних витрат. Долю речових доказів вирішено в порядку ст.100 КПК України.

Вироком місцевого суду встановлено, що 12 грудня 2022 року близько 17:00 години, ОСОБА_10 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись разом із ОСОБА_12 в одній кімнаті у житловому будинку АДРЕСА_2 , діючи необережно у формі злочинної недбалості, не передбачаючи суспільно небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинен був і міг передбачити наслідки недбалого поводження з вогнепальною зброєю, маючи намір продемонструвати ОСОБА_12 одноствольну гладкоствольну мисливську рушницю 16 калібру моделі «ЗК» № НОМЕР_1 , яка є вогнепальною зброєю, не переконався, що рушниця не заряджена та не перевірив положення запобіжника. При наближенні до ОСОБА_12 із рушницею в правій руці, тримаючи її за приклад в ділянці курка, коли ОСОБА_12 раптово смикнув зброю на себе, а потім відпустив, ОСОБА_10 не втримав рівновагу, та, падаючи, натиснув на спусковий гачок рушниці, здійснивши з неї необережний постріл в ділянку голови ОСОБА_12 , спричинивши останньому тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя та перебувають у прямому причинному зв`язку зі смертю потерпілого, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 на місці події від руйнування речовини головного мозку, внаслідок вогнепального наскрізного поранення голови з багатоуламковими переломами кісток черепа.

Перекваліфіковуючи дії ОСОБА_10 з ч.1 ст.115 КК України на ч.1 ст.119 КК України, місцевий суд вказав, що стороною обвинувачення не доведено поза розумним сумнівом обвинуваченим саме кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.

Захисник ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого подав апеляційну скаргу, в якій просив змінити вирок місцевого суду та, на підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_10 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком, а також зменшити розмір моральної шкоди, яку стягнуто з обвинуваченого на користь потерпілої ОСОБА_7 Послався на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок суворості. Зокрема, місцевий суд не надав належної оцінки діям його підзахисного, який щиро розкаявся у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.119 КК України, активно сприяв розкриттю злочину. Також місцевим судом не було взято до уваги обставини, які пом`якшують покарання ОСОБА_10 , оскільки він раніше до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувався, є особою з інвалідністю ІІІ групи, добровільно частково відшкодував потерпілій завдану шкоду. Крім того, захисник послався на зависокий та непомірний для ОСОБА_10 розмір морального відшкодування, стягнутого з нього на користь потерпілої, так як останньою не доведено належними доказами обґрунтованість саме такої суми моральної шкоди.

Не погоджуючись з рішенням суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_10 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років. В обґрунтування скарги послався на невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи. Зазначив, що місцевий суд не прийняв до уваги показання потерпілої, свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , які пояснили, що дружба між обвинуваченим та ОСОБА_12 зводилась виключно до періодичного спільного вживання алкогольних напоїв, що в свою чергу спростовує висновок суду про дружні відносини між ОСОБА_10 та загиблим. Поза увагою суду залишився також наявний конфлікт майнового характеру між ОСОБА_10 та ОСОБА_12 з приводу пошкодження родичем потерпілого автомобіля обвинуваченого. Не надано оцінки судом і особі обвинуваченого, який, за показаннями свідків, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, поводить себе дуже агресивно, провокує конфлікти та систематично висловлював погрози застосування зброї на адресу мешканців села. Також не було надано місцевим судом належної оцінки тілесним ушкодженням в обвинуваченого та прижиттєвим саднам у загиблого. Крім того, на думку апелянта, висновок суду про шокований стан ОСОБА_10 після вчинення злочину та невжиття ним заходів для приховування слідів кримінального правопорушення жодним чином не узгоджується із доказами, дослідженими під час судового розгляду. Так, упродовж перших 40-60 хвилин після загибелі ОСОБА_12 , замість здійснення виклику відповідних служб, сповіщення родичів, звернення за допомогою до сусідніх господарств тощо, ОСОБА_10 здійснював дії з пошуку варіантів приховування знаряддя злочину (рушниці) та створення уявного враження в оточуючих щодо своєї непричетності до смерті ОСОБА_12 . Умисне та цілеспрямоване приховування ОСОБА_10 згаданої мисливської рушниці у криниці з водою зумовило безповоротну втрату ряду доказів, що мали б істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та з`ясування істинних причин загибелі ОСОБА_12 . Про повідомлення обвинуваченого про перебування сторонньої особи та причетність її до вбивства ОСОБА_12 зазначалось також свідком ОСОБА_16 , що також підтверджує намір обвинуваченого посіяти у свідків сумнів щодо своєї причетності до вбивства та звинуватити у цьому третю особу. Крім того, прокурор зазначив, що будучи досвідченим мисливцем, маючи у володінні зареєстровану мисливську зброю, а також будучи учасником бойових дій, ОСОБА_10 мав достатні навики використання вогнепальної зброї та відповідні знання, необхідні при поводженні із вогнепальною зброєю. А тому його показання в частині необізнаності при користуванні 12.12.2022 мисливською рушницею, насамперед в частині її безпечності для оточуючих, спорядженості бойовими припасами та послідовності дій для зведення обох гачків в бойове положення, є неправдивими. Вказав, що ОСОБА_10 неодноразово змінював свої показання під час досудового розслідування. Також зазначив, що місцевий суд при вирішенні питання щодо долі речових доказів, не визначив особу, якій підлягає поверненню мобільний телефон марки «Redmi», належний загиблому та визнаний речовим доказом.

Представник потерпілої ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 в апеляційній скарзі просив скасувати вирок місцевого суду та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_10 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років, задовольнивши цивільний позов потерпілої у повному обсязі. Послався на наявність доказів вчинення ОСОБА_10 саме кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України. Зазначив, що ОСОБА_10 досвідчений мисливець, учасник бойових дій, а тому мав достатні навики використання вогнепальної зброї та відповідні знання, необхідні при поводженні із вогнепальною зброєю. Отже, його дії по відношенню до ОСОБА_12 носили саме умисний характер. Також вказав, що місцевим судом не було надано оцінки тій обставині, що обвинувачений після скоєння ним злочину приховував мисливську рушницю, шляхом викидання її в криницю. Крім того, послався на необґрунтовану відмову суду у задоволенні цивільного позову в частині стягнення матеріальної шкоди, зокрема витрат на поминальні обіди.

Заслухавши доповідь судді; обвинуваченого ОСОБА_10 і його захисника, які підтримали свою апеляційну скаргу та просили її задовольнити, й відмовити у задоволенні апеляційних скарг сторони обвинувачення; думку прокурора, потерпілої ОСОБА_7 та її представника, котрі підтримали свої апеляційні скарги та просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги сторони захисту; дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновок суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.119 КК України, за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам і підтверджений зібраними у встановленому порядку доказами, які досліджені, належно оцінені судом і детально викладені у вироку суду.

Доводи апеляційної скарги прокурора зводяться до незгоди з висновками місцевого суду щодо перекваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_10 з ч.1 ст.115 КК України на ч.1 ст.119 КК України. Проте, дані доводи є безпідставними, з наступних міркувань.

Так, у судовому засіданні апеляційного суду обвинувачений ОСОБА_10 не погодився з кваліфікацією своїх дій за ч.1 ст.115 КК України, вважає, що трапився нещасний випадок. Пояснив, що близько 40 років товаришував із ОСОБА_12 , конфліктів між ними не виникало. Наполягав на тому, що наміру позбавляти життя потерпілого у нього не було. Постріл з мисливської рушниці стався випадково, коли обвинувачений тримав зброю у своїй руці і показував ОСОБА_12 , а останній різко смикнув за рушницю.

Допитаний у місцевому суді свідок ОСОБА_17 пояснив, що вранці 12.12.2022 він домовився з обвинуваченим, що зробить йому електропроводку. Прийшов до нього близько 08:00 год, але ОСОБА_10 сказав, що до обіду не будуть це робити, бо він пошкодив автомобіль і буде займатися ним. Близько 18:00 год він знову прийшов до ОСОБА_10 та побачив, що в кухні горить ліхтар. Не заходячи до будинку, з дровітні почув голос обвинуваченого. Потім вийшов ОСОБА_10 , ніс відро з дровами, вони зайшли з ним у хату, а там лежав ОСОБА_12 . Від побаченого ОСОБА_17 був шокований. Обвинувачений сказав йому «викликай швидку, тут хтось був». Свідок теж наче чув, що хтось говорив на вулиці. Він не взяв свого телефону, мобільним Дуброви користуватися не вміє, вони не могли правильно набрати номер телефону для виклику поліції, в обох трусилися руки. Побачивши у сусідки світло, вони пішли до неї. Сусідка викликала медсестру. До приїзду поліції, десь 40 хв, він із ОСОБА_10 сиділи в сусідки. Також пояснив, що ОСОБА_12 і ОСОБА_10 товаришували, бійок між ними ніколи не було, ніколи не сварилися.

Свідок ОСОБА_18 у місцевому суді показала, що з обвинуваченим проживає в одному селі. ОСОБА_10 та ОСОБА_12 спілкувалися між собою, конфліктів між ними не було. Вона домовлялася із ОСОБА_10 , що він відвезе її 13.12.2022 на поїзд в с. Муравійку та зателефонувала йому з цього приводу 12.12.2022 в період часу з 16 до 17 год. Він був у гарному настрої, не чула, щоб з кимось сварився, під час телефонної розмови чула, як хтось поряд коментував розмову. Ввечері їй зателефонувала сестра і повідомила, що в обвинуваченого щось трапилось. Також пояснила, що ОСОБА_12 із ОСОБА_10 перебували в дружніх стосунках, про якісь конфлікти між ними їй невідомо.

Допитаний у місцевому суді свідок ОСОБА_19 показав, що 12.12.2022 після 9 год, приїхав до ОСОБА_10 , щоб допомогти переставити шафи, там був також ОСОБА_12 . Обвинувачений та ОСОБА_12 випили трохи спиртного. Останні товаришували, вели себе звичайно, конфліктів між ними не було. Будь-яких тілесних ушкоджень ні в Чоботка, ні в ОСОБА_20 він не помітив. Підтвердив, що ОСОБА_10 мав мисливську рушницю, яку в нього викрали, іншої зброї у нього не бачив.

Допитана в якості свідка ОСОБА_16 , яка є сусідкою обвинуваченого, показала, що 12.12.2022 ввечері, під час відключення світла, перебувала вдома. Почула стукіт у вікно та голоси ОСОБА_10 і ОСОБА_17 . Коли вона вийшла до них, останні повідомили, що ОСОБА_12 убитий в хаті і необхідно викликати поліцію та «швидку». Вона спочатку не знала, що робити, тому зателефонувала фельдшеру і розповіла їй про подію. Потім ОСОБА_21 та ОСОБА_20 сиділи в неї у веранді і чекали поліцію. Будь-яких ушкоджень у ОСОБА_10 не бачила. Також пояснила, що 12.12.2022 була вдома в другій половині дня і за цей час будь-яких сварок, чи якогось руху в домогосподарстві ОСОБА_10 не чула. Підтвердила, що ОСОБА_12 та ОСОБА_10 товаришували, приходили один до одного.

Свідок ОСОБА_15 у суді першої інстанції показала, що 12.12.2022 близько 18:30 год, їй зателефонувала ОСОБА_16 та сказала, що прийшли ОСОБА_21 та ОСОБА_20 і повідомили про смерть ОСОБА_12 . Вона зателефонувала до старости, побоялася йти сама на місце пригоди і близько 19 год зателефонувала до поліції. Потім уже із працівниками поліції приїхала на місце події, заходила у будинок. Коли увімкнули світло, то на стінах, стелі, холодильнику були плями крові, в колодязі знайшли рушницю. Поліцейські запитували ОСОБА_10 що сталося, він відповідав, що «застрелили ОСОБА_12 ». Пояснила, що бачила у ОСОБА_10 на обличчі садно і на його руках була кров, а потім його забрала поліція.

Відповідно до електронного рапорта від 12.12.2022, 12 грудня 2022 року о 18:59 год, надійшло повідомлення зі служби «102» про те, що 12.12.2022 о 18:54 год за адресою: АДРЕСА_2 , фельдшер повідомила, що у будинку за вказаною адресою на підлозі виявили тіло ОСОБА_12 , є кров та пробита голова. Заявник: ОСОБА_15 . Зареєстровано ЄО за №77244 від 12.12.2022, як вбивство (т.2, а.к.п.57).

Як слідує з протоколу огляду місця події від 12.12.2022, слідчим, у присутності понятих та спеціаліста, було проведено огляд домогосподарства за адресою: АДРЕСА_2 , та зафіксовано місце знаходження знаряддя вчинення злочину, місце положення та зовнішній стан трупа ОСОБА_12 , розміщення речей та предметів в будинку, наявність слідів речовини бурого кольору. При огляді дня колодязя, який розмішений на території домогосподарства, за допомогою просвічування ліхтарем виявлено силует, схожий на мисливську рушницю з ременем. При піднятті даного предмету за допомогою пошукового магніту було встановлено, що предмет складається з одного ствола, який має номер НОМЕР_1 , ців`я, яке має номер НОМЕР_1 , дерев`яного прикладу з маркувальним позначенням НОМЕР_1 та має шкіряний ремінь. При розкладанні рушниці було виявлено стріляну гільзу. Під час огляду будинку в кімнаті при вході, розміром 5,5 на 5.5 м, зліва від вікна, розташований двокамерний холодильник марки «Elenberg» білого кольору, на якому мається нашарування речовини бурого кольору, представлене у вигляді краплин та патьоків розмірами від 1 на 2 мм до 5 на6 мм, потік речовини білого кольору розміром 0,9 на 1 см. Зліва від холодильника розташоване трюмо з дзеркалом. На стіні за дзеркалом два отвори в стіні. Поверхня скла в значній мірі вкрита краплинами та патьоками речовини бурого та сіруватого кольору. Поверхня стіни та стелі також частково вкрита речовиною бурого та сірого кольору. Краплини гострим кінцем направлені знизу до гори. На комоді під дзеркалом пляшка з-під коньяку, фотокартки та різні дрібні побутові речі. При детальному візуальному огляді виявлено фрагменти кісток та тканин біологічного походження з краплинами речовини бурого кольору. Посередині кімнати знаходився труп ОСОБА_12 , розміщений головою до виходу з будинку, в положенні лежачи на передній поверхні тіла обличчям вниз. Труп одягнений в куртку, спортивну кофту, сорочку, спортивні штани, бурки темного кольору. Труп на дотик охолоджений нерівномірно, на відкритих ділянках тіла на дотик холодний, під одягом на дотик теплий. Трупне заклякання добре виражене в жувальних м`язах, верхніх та нижніх кінцівках. Трупні плями слабо виражені, острівчасті, поодинокі. Наявне значне руйнування кісток склепіння черепа та речовини мозку. Інших тілесних ушкоджень при зовнішньому дослідженні трупа не виявлено. Ноги трупа розміщені на відстані 95 см від входу у другу кімнату, голова на відстані 1,20 см від комоду з дзеркалом, таз на відстані 30 см. від стільця - попереднє положення тіла. На відстані близько 1 м знаходиться другий стілець напроти столу біля голови. Мається значна калюжа речовини бурого кольору, при детальному огляді якої виявлено фрагменти металу сіро-сріблястого кольору без магнітних властивостей, розмірами 4 на 5 мм та 6 на 11 мм також предмет, схожий на пиж круглої форми. Справа на стіні відносно входу у кімнату знаходяться фрагменти біологічного походження. В кімнаті розміром 3,5 на 5.5 в трьохстворчатій шафі в крайньому правому відділі на другій полиці зверху виявлено три предмети, схожі на набої. Під час огляду домогосподарства вилучено речі та предмети зі слідами речовини бурого кольору, фрагменти біологічного походження, фрагменти металу, мобільний телефон, предмет, схожий на пиж, предмети, схожі на набої, предмет, схожий на рушницю, предмет, схожий на гільзу в стволі рушниці (т.2, а.к.п.59-72).

За висновком експерта №1543 від 09.01.2023, під час судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , виявлені тілесні ушкодження у вигляді одиночного вогнепального наскрізного поранення голови: наявність вогнепальної рани в лобно-тім`яній ділянці - (дефект шкіри лобно-тім`яної ділянки, осаднення, нерівність та фестончатість країв), частини вхідного вогнепального дирчастого перелому лобної кістки (дефект кісткової тканини лобної кістки, конусовидний циркулярний скол внутрішньої кісткової пластинки), багатоуламковий перелом лобної, тім`яної лівої скроневої та потиличної кісток, множинні розриви твердої мозкової оболонки, руйнування тканини лівої півкулі мозку по випуклій поверхні. Ушкодження могло утворитися від пострілу з вогнепальної зброї снарядом, що ранить, безпосередньо перед смертю, має ознаки тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, перебуває в прямому причинному зв`язку з настанням смерті. Локалізація та характеристики вогнепального отвору та переломів кісток черепа дозволяють вважати, що напрям каналу був спереду назад дещо зверху вниз. Також виявлені ушкодження у вигляді саден правого коліна (розміром 1,5?0,5 см) та правої брови (розміром 0,2?0,2 см), що утворилися від дії тупого предмета незадовго до смерті, мають ознаки легких тілесних ушкоджень, не перебувають в прямому причинному зв`язку з настанням смерті, утворились незадовго до вогнепального поранення голови. Ушкодження утворились не менш як від трьох травматичних впливів - по одному в ділянку розташування саден та вогнепального поранення. Вогнепальне поранення голови могло утворитись внаслідок пострілу з мисливської вогнепальної зброї, в тому числі при пострілі картеччю. Під час отримання тілесних ушкоджень у вигляді вогнепального поранення голови потерпілий знаходився передньою поверхнею тіла до дульного зрізу зброї. Достеменно встановити позу та точне взаємне розташування за наявними суто судово-медичними даними не представляється можливим. Смерть настала від руйнування речовини головного мозку внаслідок вогнепального наскрізного поранення голови з багатоуламковими переломами кісток черепа. Цей висновок про причину смерті підтверджується виявленим в ході проведення дослідження трупа наступних патологічних проявів: наявність вогнепальної рани в лобно-тім`яній ділянці, багатоуламковий перелом лобної, тім`яної лівої скроневої та потиличної кісток, множинні розриви твердої мозкової оболонки, руйнування тканини лівої півкулі мозку по випуклій поверхні. Враховуючи дані, отримані під час дослідження трупних явищ, смерть могла настати ІНФОРМАЦІЯ_2 . Смерть настала через короткий проміжок часу (до кількох хвилин) після отримання ушкоджень у вигляді вогнепального поранення голови. Після отримання тілесних ушкоджень потерпілий не міг здійснювати цілеспрямовані дії. При експертизі трупа не виявлені тілесні ушкодження, що могли б свідчити про активний опір. Навіть за умови негайного надання спеціалізованої допомоги в умовах профільного стаціонару - прогноз щодо життя був би не сприятливим. Вміст шлунку може свідчити про прийом їжі незадовго (до 2 год) до смерті. При експертизі трупа не виявлено ознак пострілу впритул чи нещільний притул. Зважаючи на характер поранення голови з утворенням масивного дефекту м`яких тканин та кісток склепіння черепа, достеменно встановити наявність додаткових факторів пострілу (порошинок, кіптяви тощо), а відтак і дистанцію пострілу, за наявними суто судово-медичними даними не представляється можливим. Кров трупа ОСОБА_12 відноситься до групи А(ІІ) з ізогемаглютиніном анти-В. При судово-токсикологічній експертизі крові, сечі трупа ОСОБА_12 виявлено етанол в крові 2,7 г/л, в сечі 2,1 г/л, що у живої людини може відповідати сильному ступеню алкогольного сп`яніння (т.2, а.к.п.82-87).

За висновком експерта №524 від 13.12.2022, в ході зовнішнього огляду у ОСОБА_10 , 1963 року народження, виявлені тілесні ушкодження у вигляді саден обличчя (розмірами 0,4?0,2см, 1?0,1см, 2,5?0,1см), 3-го пальця правої кисті (розміром 0,5?0,3 см) та середньої третини правого передпліччя, які виникли від дії тупих твердих предметів по механізму тертя і, як усі в сукупності, так і кожне окремо відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасного розладу здоров`я чи незначної стійкої втрати працездатності. Враховуючи морфологічні характеристики саден обличчя, вони могли утворитися за 1-3 доби до моменту проведення експертизи, садно 3-го пальця правої кисті, зважаючи на його морфологічні властивості, могло утворитися на протязі однієї доби до моменту огляду. Отже, вищевказані тілесні ушкодження по давності утворення можуть відповідати даті 12.12.2022 року. Приймаючи до уваги морфологічні властивості садна середньої третини правого передпліччя, воно могло утворитися за 2-5 діб до моменту огляду і по давності утворення не може відповідати даті 12.12.2022. Виходячи з кількості зовнішніх ушкоджень, виявлених у ОСОБА_10 , їх характеру та розташування, можна припустити, що вони утворилися не менш, ніж від п`яти травмуючих дій. Садно 3-го пальця правої кисті по тильній поверхні проксимального міжфалангового суглобу, виявлене у ОСОБА_10 може вказувати на його самозахист. Приймаючи до уваги характер та локалізацію тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_10 , утворення їх при падінні на площину з висоти власного зросту виключається. Вищевказані тілесні ушкодження знаходяться в зонах, досяжних для власної руки, однак конкретні умови їх заподіяння, в тому числі і власноручно, встановлюються виключно слідчими діями (т.2, а.к.п.92-94).

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_22 , який проводив судово-медичну експертизу трупа ОСОБА_12 та додаткову судово-медичну експертизу пояснив, що виявлені під час експертизи у ОСОБА_12 садна коліна та брови утворились незадовго до загибелі, що означає від хвилин, годин до доби. Роз`яснюючи поняття «нещільний притул», яке було використано у висновку експерта №1543, пояснив, що як щільний, так і нещільний притул це відстань 0 см, але при щільному притулі притискається весь зріз дула, а при нещільному лише частина дула притискається до тіла. Роз`яснюючи поняття «неблизька відстань», про яке йдеться у висновку експерта № 135 пояснив, що «неблизька відстань» в судовій експертизі це відстань від дульного зрізу зброї, коли на тілі не залишається додаткових факторів пострілу, а саме полум`я, кіптяви, порошинок. Точну відстань встановити неможливо, для мисливської зброї «неблизька відстань» складає від 15 до 50 см. Відстань близько метра на відстані витягнутої руки є близькою відстанню. Надаючи пояснення щодо садна брови, яке було виявлено у ОСОБА_12 на внутрішньому краї брови, пояснив, що садно не супроводжувалось кровотечою, опухлості, синюшності не було, становити погодинно таке мілке ушкодження неможливо. Воно утворилось не пізніше, ніж за добу до загибелі, знаходиться в зоні досяжності власної руки, могло бути заподіяне в побуті. На запитання, чи були в ОСОБА_12 тілесні ушкодження, характерні для бійки, відповів, що в останнього було виявлено три ушкодження: садно брови, садно коліна та вогнепальне поранення, при чому садна як брови, так і коліна могли утворитися в побуті.

Згідно з висновком експерта № КСЕ-19/125-22/9801-БЛ від 27.01.2023, за результатами комплексної судової експертизи у частині дослідження зброї встановлено, що надана на дослідження рушниця є вогнепальною зброєю - одноствольною гладкоствольною мисливською рушницею 16 калібру моделі «ЗК» № НОМЕР_1 , 1950 року випуску, виробництва СРСР, придатна до стрільби. Три патрони, надані на дослідження, є боєприпасами до гладкоствольної мисливської зброї (рушниць) - двома мисливськими патронами 16 калібру виробництва іспанської фірми «RIO» та мисливським патроном 16 калібру виробництва української фірми «ТАХО», патрони придатні до стрільби. Гільза, надана на дослідження, є частиною боєприпаса - стріляною гільзою мисливського патрона 16 калібру до гладкоствольної мисливської зброї (рушниць), стріляна з одноствольної гладкоствольної мисливської рушниці 16 калібру моделі «ЗК» № НОМЕР_1 , наданої на дослідження. З наданої на дослідження одноствольної гладкоствольної мисливської рушниці 16 калібру моделі «ЗК» № НОМЕР_1 провести постріл за умов, вказаних ОСОБА_10 , а саме, тримаючи її правою рукою за приклад, а лівою за цівку, без натискання на спусковий гачок, смикнувши (потягнувши) за наплічний ремінь рушниці - неможливо. При чотирнадцятій спробі здійснити постріл наплічний ремінь відірвався від антабки, яка закріплена в нижній частині прикладу рушниці. Один предмет, наданий на дослідження є частиною боєприпаса - полімерним пижем, що відповідає розмірам пижів, які використовуються в мисливських патронах до гладкоствольної мисливської зброї (рушниць) 16 калібру. Надані на дослідження чотири предмети є фрагменти металу, розмірами 10,2?9,3?6,5 мм, 8,3?7,9?5,3 мм, 10,7?7,8?6 мм та 6,7?5,1?2,2 мм. Відповісти на питання «Чи складали раніше одне ціле (патрон) предмет, зовні схожий на гільзу, предмет, зовні схожий на пиж та чотири металеві предмети різної форми?» не представляється можливим, в зв`язку з тим, що слідів контакту на пижі та чотирьох фрагментах металу з внутрішньою поверхнею корпус-трубки наданої на дослідження гільзи не виявлено (т.2, а.к.п.97-112).

Відповідно до висновку експерта № КСЕ-19/125-22/9801-ФХВР від 26.01.2023, за результатами вибухово-технічної експертизи встановлено, що в каналі ствола, наданої на дослідження рушниці, присутні сліди речовин, які можна віднести до компонентів нітроцелюлозних порохів та нітрити, які можна рівнозначно віднести як до компонентів продуктів пострілу, так і до сполук навколишнього середовища, таких як мінеральні добрива, тютюновий дим, вихлопні гази двигунів внутрішнього згорання та ін. На наданих на дослідження марлевих тампонах зі змивами з рук ОСОБА_10 та контрольному марлевому тампоні слідів продуктів пострілу в межах чутливості використаних методів не виявлено. На наданих на дослідження марлевих тампонах зі змивами з рук потерпілого ОСОБА_12 та контрольному марлевому тампоні слідів продуктів пострілу в межах чутливості використаних методів не виявлено. В каналі ствола, наданої на дослідження рушниці відсутні сліди мастильних матеріалів (нафтової оливи), присутні сліди речовин, які можна віднести до компонентів нітроцелюлозних порохів та нітрити, які можна рівнозначно віднести як до компонентів продуктів пострілу, так і до сполук навколишнього середовища, таких як мінеральні добрива, тютюновий дим, вихлопні гази двигунів внутрішнього згорання та ін. Встановити факт проведення пострілу після проведення останнього чищення не представляється можливим, оскільки категоричним свідченням про наявність слідів продуктів пострілу є частинки пороху, що піддались термічному впливу (т.2, а.к.п.115-125).

За висновком експерта № СЕ-19-23/134-БД від 25.04.2023, за результатами судової молекулярно-генетичної експертизи у змивах з рушниці виявлено клітини з ядрами та встановлено їх генетичні ознаки, які є змішаними, містять генетичні ознаки більш, ніж двох осіб та для подальшої ідентифікації не придатні. У змиві з обличчя ОСОБА_10 виявлено кров людини і клітини з ядрами та встановлено їх генетичні ознаки, які збігаються із генетичними ознаками букального епітелію ОСОБА_10 та не збігаються з генетичними ознаками зразка крові потерпілого ОСОБА_12 (т.2, а.к.п.129-152).

Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 30.01.2023, ОСОБА_10 за участю захисника, у присутності понятих, показав на місці події на території домогосподарства по АДРЕСА_2 , яким чином відбувся постріл, взаємне розташування потерпілого та обвинуваченого в момент пострілу, а також місце в будинку, де знаходилась рушниця, а саме: під час розмови із ОСОБА_12 . ОСОБА_10 розповів останньому, що у нього є рушниця, яку він зайшов у себе вдома під диваном, яку скоріше за все залишили військові, що перебували у нього в будинку під час активних бойових дій на території Чернігівської області. В цей час ОСОБА_12 поросив показати йому рушницю, на що ОСОБА_23 дістав її з-під дивану, повернувся назад у кімнату, де сидів ОСОБА_24 , та почав показувати рушницю, при цьому правою рукою тримав її за приклад. Чи був взведений курок не пам`ятає, чи був патрон в патроннику не перевіряв. Під час демонстрації рушниці ОСОБА_12 почав тягнути рушницю на себе, взявши чи то за ствол, чи за ремінець, в свою чергу ОСОБА_25 , не даючи забрати з його рук рушницю, потягнув її на себе, при цьому почав втрачати рівновагу та в цей час відбувся постріл. Чи тримав в цей час ОСОБА_10 палець на спусковому гачку відповісти з впевненістю не може, однак допускає, що під час того, як тягнув рушницю на себе при втрачанні рівноваги його палець міг зіскочити з прикладу і таким чином опинитись на спусковому гачку та, смикнувши руку, міг відбутися випадковий постріл. Під час проведення слідчого експерименту ОСОБА_10 заперечував будь-які конфлікти з ОСОБА_12 , повідомив, що мав з ним дружні стосунки. Після того, як відбувся постріл, він не міг повірити в те, що трапилося (т.2, а.к.п.175-179).

Після проведення слідчого експерименту було призначено додаткову судово-медичну експертизу з метою вирішення питання, чи могли тілесні ушкодження у ОСОБА_12 у вигляді одиночного вогнепального наскрізного поранення голови утворитись за обставин, на які вказував ОСОБА_10 під час проведення слідчого експерименту. За результатами якої, у відповідності з висновком експерта №135 від 20.02.2023 (додаткова судово-медична експертиза до висновку експерта № 1543 від 13.12.22-09.01.23) встановлено, що ушкодження у вигляді одиночного вогнепального наскрізного поранення голови могло утворитися, в тому числі за обставин, на які вказує ОСОБА_10 в ході проведення слідчого експерименту, а саме - при пострілі з мисливської рушниці з неблизької відстані від голови потерпілого, в напрямі спереду назад. Зважаючи на великий діапазон можливого нахилу голови в напрямі вверх-вниз, вказані ушкодження могли утворитися, в тому числі, при пострілі з рушниці, яку нападник тримав руками на рівні грудної клітки чи живота потерпілого (т.2, а.к.п.201-205).

Згідно з протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-, відео - контроль особи від 09.01.2023, під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-, відео-контроль щодо ОСОБА_10 останній повідомив своєму співрозмовнику, що вони ( ОСОБА_10 і ОСОБА_12 ) сиділи, випивали, не сварилися, він похвалився рушницею, а вона була заряджена, той смикнув, вона вистрілила, не розуміє як все сталося. Чи був взведений курок ОСОБА_10 не знає, що рушниця була заряджена також не знав (т.2, а.к.п.213-215).

13 грудня 2022 року о 04.00 год, за адресою: вул. Шевченка, 7, в с. Грабівка, Чернігівського району, ОСОБА_10 було затримано як підозрюваного, що підтверджується протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 13.12.2022. Під час обшуку затриманого ОСОБА_10 було виявлено та вилучено: куртку зимову синього кольору, светр сірого кольору, штани спортивні сірого кольору, черевики зимові коричневого кольору, мобільний телефон «Huawei Y6 2019» ІМЕІ: НОМЕР_2 , НОМЕР_3 з сім-карткою мобільного оператора ПрАТ «Київстар» НОМЕР_4 (т.2, а.к.п.218-219).

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №18 від 12.01.2023, ОСОБА_10 за своїм психічним станом на період часу, до якого відноситься кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, був здатний усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом на теперішній час (час проведення експертизи) ОСОБА_10 здатний правильно сприймати обставини, які мають значення для кримінального провадження та давати про них правильні свідчення. На час проведення експертизи ознак психічного захворювання в нього не виявлено, психіатричне лікування не показано (т.2, а.к.п.231-235).

Згідно з висновком судово-психіатричного експерта №19 від 12.01.2023, у ОСОБА_10 на час проведення експертизи не виявлено психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю з синдромом залежності, тому протиалкогольне лікування йому не показано (т.2, а.к.п.236-239).

Відповідно до виписки №1657 з медичної карти амбулаторного (стаціонарного хворого) від 13.12.2022, ОСОБА_10 перебував в стані алкогольного сп`яніння, результат - 1,32 проміле. Обстеження на стан алкогольного сп`яніння проводилось 13.12.2022 року о 04.40 год (т.2, а.к.п.217).

На підставі аналізу вищевказаних показань обвинуваченого ОСОБА_10 , свідків, а також письмових доказів, судження прокурора про те, що висновок суду про недоведеність у діях ОСОБА_10 наявності складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, не відповідає фактичним обставинам справи, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду, оскільки, встановлені місцевим судом обставини свідчать про злочинну недбалість обвинуваченого, який не переконався у безпечності своїх дій, демонструючи потерпілому мисливську рушницю, та тримаючи руку на спусковому гачку, при цьому не передбачаючи можливості настання ОСОБА_12 смерті, хоча повинен був і міг її передбачити, діючи з більшою обачністю.

Також, судом враховано й те, що до настання події вчиненого злочину ні обвинуваченим, ні свідками, які допитувалися у судових засіданнях, не було зазначено про існування конфлікту між обвинуваченим та загиблим. Навпаки, всі допитані учасники кримінального провадження підтвердили існування виключно дружніх відносин між ними, оскільки ОСОБА_12 та обвинувачений були знайомі з дитинства, товаришували.

Приписами статей 91, 92 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. Обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого. Обов`язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.

Відповідно до положень частини 1 статті 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Згідно роз`яснень, наведених у пункті 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я», для відмежування умисного вбивства питання про умисел слід вирішувати виходячи з сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, попередню поведінку і потерпілого, їхні взаємовідносини. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх: дій при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного.

Відповідно до пункту 26 вищевказаної Постанови Пленуму ВСУ, у випадках, коли особа, яка позбавила потерпілого життя, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своїх дій чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення (злочинна самовпевненість), або ж не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була й могла їх передбачити (злочинна недбалість), її дії слід розглядати як убивство через необережність і кваліфікувати відповідно за ст.119 КК України.

Між іншим, Верховним Судом приділено поглибленого аналізу питанню розмежування умисного вбивства (ч.1 ст.115 КК України) і вбивства через необережність (ч.1 ст.119 КК України), як за об`єктивною, так і суб`єктивною сторонами цих злочинів. Висновки суду узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.04.2020 у справі № 577/3894/14, постановах від 09.09.2021 в справі № 361/2548/18, 16.03.2023 в справі № 155/486/21.

Так, умисне вбивство (ст.115 КК України) з об`єктивної сторони характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на життя людини, наслідками у вигляді смерті та причинним зв`язком між зазначеними діяннями та наслідками, а з суб`єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти смерть особі, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання.

За змістом ст.24 КК України, наявність вини у формі умислу передбачає, що особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала або свідомо припускала їх настання.

Питання про умисел вирішується, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховуючи спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Про намір на позбавлення життя свідчить умисне спричинення ушкоджень в життєво важливі органи потерпілого, в результаті чого настає його смерть.

У випадку, коли особа, яка позбавила потерпілого життя, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своїх дій чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їхнє відвернення (злочинна самовпевненість), або ж не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була й могла їх передбачити (злочинна недбалість), її дії слід розглядати як убивство через необережність і кваліфікувати за ст.119 КК України.

Отже, розмежування умисного вбивства (ч.1 ст.115 КК України) і вбивства, вчиненого через необережність (ч.1 ст.119 КК України), здійснюється як за об`єктивною, так і за суб`єктивною сторонами цих злочинів.

Саме тому, дослідивши у судовому засіданні докази, надані стороною обвинувачення на підтвердження доводів своєї апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що надані докази повністю підтверджують винуватість ОСОБА_10 у вчиненні саме кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.119 КК України. При цьому вони є належними, оскільки прямо та непрямо підтверджують існування обставин, які визнані судом доведеними та свідчать про вчинення обвинуваченим саме вбивства з необережності.

Ставлячи ОСОБА_10 у провину вчинення саме умисного вбивства, прокурор посилається на факт виявлених тілесних ушкоджень у ОСОБА_12 та ОСОБА_10 , які, на думку сторони обвинувачення, можуть свідчити про конфлікт між ними та напад чи самозахист до вчинення злочину, і як наслідок, раптовий умисел на вбивство; на поведінку ОСОБА_10 після вчинення злочину; на навички ОСОБА_10 поводження із зброєю та характеристику його особи, надану потерпілою та деякими зі свідків.

Так, у судовому засіданні апеляційного суду потерпіла ОСОБА_7 (дочка загиблого) пояснила, що з ОСОБА_10 вона близько не спілкувалася, але бачила, що у стані алкогольного сп`яніння обвинувачений веде себе агресивно, зазначила про «списки» жителів села, яких ОСОБА_10 хоче «постріляти». За час її перебування в с. Грабівка ОСОБА_23 до них не приходив. Крім того, її батько ніколи не цікавився зброєю, не мав у володінні зброї.

Допитана в апеляційному суді свідок ОСОБА_13 показала, що потерпіла ОСОБА_7 є племінницею її чоловіка. Зазначила, що ввечері 12.12.2022 близько 21 год, до неї подзвонила ОСОБА_26 і повідомила про смерть ОСОБА_12 . Загиблий та ОСОБА_10 не перебували в дружніх стосунках, скоріш за все вони були приятелями, які разом вживали спиртне. Про конфлікти між ОСОБА_12 та обвинуваченим їй невідомо.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні суду першої інстанції показав, що загиблий був його братом. Вважає, що в ОСОБА_12 міг бути конфлікт із ОСОБА_10 через пошкодження автомобіля останнього. Щодо характеристики обвинуваченого зазначив, що після вживання алкоголю той був агресивним, вів якісь «списки» жителів села для подальшої розправи. Але про бійки чи конфлікти за участю ОСОБА_10 йому достеменно невідомо.

Отже, посилання прокурора на показання потерпілої та свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , які, за версією сторони обвинувачення, спростовують дружні відносини між загиблим та обвинуваченим, не заслуговує на увагу. Аналізуючи показання вищевказаних осіб, ані потерпіла, ані свідки не вказали на реальні факти наявності конфлікту між ОСОБА_12 та ОСОБА_10 , факти висловлення погроз з боку обвинуваченого на адресу загиблого, потерпілої, родичів загиблого чи односельців. А висловлення вказаних осіб про існування таких конфліктів, є лише намаганням переконати у цьому суд з метою погіршити становище обвинуваченого.

До того ж, за показаннями допитаних свідків у кримінальному провадженні, ОСОБА_12 та ОСОБА_10 були знайомі з дитинства, перебували в дружніх стосунках, часто спілкувалися, проводили разом час, допомагали один одному. Жоден із свідків не спостерігав між ними сварок, бійок чи будь-яких конфліктів.

Крім того, за показаннями свідків та протоколом огляду місця події, загальний стан речей в кімнаті та предметів на столі на місці вчинення злочину не було порушено, що в своїй сукупності спростовує версію сторони обвинувачення про можливий раптово виниклий конфлікт між ними.

Не знайшло свого підтвердження і повідомлення свідка ОСОБА_14 про, нібито, можливий конфлікт між ними з приводу пошкодженого автомобіля ОСОБА_10 .

Отже, прокурором не доведено наявність у діях ОСОБА_10 жодних мотивів, які б слугували підставою виникнення у нього умислу, спрямованого на вбивство ОСОБА_12 .

Доводи апеляційної скарги прокурора про ненадання судом оцінки особі обвинуваченого, який, за показаннями свідків, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, поводить себе дуже агресивно, провокує конфлікти та систематично висловлював на адресу односельців погрози застосування зброї, є безпідставними.

Так, про певні вияви агресії в стані сп`яніння з боку ОСОБА_10 вказували кілька свідків. Утім, в чому виявлялася дана агресія, на кого конкретно була спрямована та які були її наслідки, не повідомили, а продовжували спілкуватися з ОСОБА_10 . В цілому обвинувачений характеризується свідками як звичайна людина, яка за потреби допомагала іншим; до конфліктів, бійок не схильний.

Так само і наявність так званих «списків» односельців, яких ОСОБА_27 , нібито хотів «постріляти», про які зазначали потерпіла та свідки - родичі загиблого, не підтверджується жодними доказами та також саме по собі не свідчить про умисел обвинуваченого на вбивство ОСОБА_12 .

Щодо твердження прокурора, що місцевим судом не було надано належної оцінки наявним в обвинуваченого тілесним ушкодженням та прижиттєвим саднам у загиблого, слід зазначити наступне.

Так, відповідно до висновків судово-медичних експертиз у ОСОБА_12 було виявлено, крім вогнепального поранення, садно правого коліна (розміром 1,5?0,5 см) та садно правої брови (розміром 0,2?0,2 см), що утворилися від дії тупого предмета незадовго до смерті. У ОСОБА_10 було виявлено тілесні ушкодження - садна обличчя (розмірами 0,4?0,2см, 1?0,1см, 2,5?0,1см), які могли утворитися за 1-3 доби до огляду та садно 3-го пальця правої кисті (розміром 0,5?0,3 см), яке могло утворитися за одну добу до огляду.

Допитаний у місцевому суді експерт ОСОБА_22 підтвердив, що виявлені у ОСОБА_12 садна, з огляду на їх розміри і локалізацію, могли бути отримані в побуті; утворитися могли від хвилин, годин до доби перед смертю; ушкодження характерні для бійки відсутні.

Крім того, суд першої інстанції звернув увагу на досить дрібні розміри цих саден. При цьому, ні під час огляду місця події 12.12.2022, ні під час огляду трупа ОСОБА_12 , відповідні ушкодження не були виявлені, і лише експерт під час дослідження зміг їх виявити, що в сукупності спростовує вірогідну можливість їх утворення внаслідок нападу чи самозахисту. Наявність у ОСОБА_10 ушкодження у виді садна 3-го пальця руки узгоджується із його показаннями, висновками судово-медичної експертизи та даними слідчого експерименту.

Посилання прокурора, що висновок суду про шокований стан ОСОБА_10 після вчинення злочину та невжиття ним заходів для приховання слідів кримінального правопорушення, жодним чином не узгоджується із доказами, дослідженими під час судового розгляду, є непереконливими.

Так, згідно з показаннями свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_16 , після вчинення кримінального правопорушення стан ОСОБА_10 був шоковий, у нього трусилися руки. Наведене підтверджується показаннями і самого обвинуваченого. Всі троє були схвильовані, і з цих причин не змогли одразу ж викликати поліцію. Врешті ОСОБА_16 зателефонувала медсестрі, яка також в свою чергу, спочатку зателефонувала старості і лише потім в поліцію. Тому поведінка обвинуваченого після вчинення злочину не спростовує висновки місцевого суду про відсутність умислу на вбивство потерпілого.

Щодо твердження прокурора, що ОСОБА_10 знищував сліди своїх злочинних дій, оскільки пам`ятав про вечірній візит ОСОБА_17 , то воно не підтверджується дослідженими доказами, зокрема показаннями самого ОСОБА_17 , який пояснював, що жодних перешкод для нього обвинувачений не чинив, відразу пішов з ним у будинок, хоча об`єктивно міг не запрошувати його і попрощатися з ОСОБА_17 на дворі біля будинку.

З приводу виявлення знаряддя злочину - рушниці в колодязі, що на думку сторони обвинувачення є приховуванням ОСОБА_10 слідів умисного вбивства, то враховуючи непорушену обстановку на місці злочину, відсутність даних щодо приховування ОСОБА_10 слідів злочину, їх затирання, чи переміщення тіла з метою його приховування, нестворення перешкод для доступу до місця події для свідка ОСОБА_17 , що підтверджується свідченнями останнього, при цьому, маючи об`єктивну можливість не впустити свідка на місце події та знищити сліди, сама по собі обставина поміщення ОСОБА_10 рушниці в колодязь не свідчить про його умисел на вбивство ОСОБА_12 .

При цьому, як вказував суд першої інстанції, мисливська рушниця 16 калібру моделі «ЗК» № НОМЕР_1 , яка є вогнепальною зброєю, не була зареєстрована, у ОСОБА_10 перебувала без законних підстав, була ним знайдена та не здана органу поліції в порушення законодавства, а потім ще й стала знаряддям вчинення злочину, тому не виключено виникнення у ОСОБА_10 бажання приховати саме такі обставини.

Так, поведінка ОСОБА_10 після вчиненого ним діяння, зокрема те, що він нікуди не тікав, не перешкоджав доступу до місця події, повідомив про подію сусідів, його шоковий стан, свідчать про неочікуваність для нього наслідків свого діяння, що виключає наявність у його діях прямого чи опосередкованого умислу на скоєння убивства потерпілого.

Не заслуговує на увагу й посилання сторони обвинувачення на те, що будучи досвідченим мисливцем, маючи у володінні зареєстровану мисливську зброю, а також будучи учасником бойових дій, ОСОБА_10 мав достатні навики використання вогнепальної зброї та відповідні знання, необхідні при поводженні із вогнепальною зброєю, що свідчить про неправдивість його показань, в частині необізнаності при користуванні 12.12.2022 мисливською рушницею.

Так, дійсно ОСОБА_25 має статус учасника бойових дій (приймав участь у бойових діях в ДР Афганістан з 30.04.1982 по 19.10.1983), в 2022 році брав участь у місцевій територіальній обороні, мав у володінні мисливську рушницю та мав відповідно на неї дозвіл згідно з вимогами законодавства, що свідчить про наявні у ОСОБА_10 навички користування певними видами зброї та обізнаність ОСОБА_10 з загальними правилами поводження зі зброєю.

Проте, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду у тому, що в даному випадку ОСОБА_10 допустив необережне поводження з мисливською рушницею 16 калібру моделі «ЗК» № НОМЕР_1 , яка є вогнепальною зброєю, не перевірив, чи заряджена рушниця, чи зведений курок та, діючи необережно у формі злочинної недбалості, яка проявилася в тому, що він не передбачав настання суспільно-небезпечних наслідків (ніс рушницю дулом донизу), хоча повинен був і міг їх передбачити, коли ОСОБА_12 смикнув за рушницю та відпустив, ОСОБА_10 не втримав рівновагу та, падаючи натиснув на спусковий гачок рушниці, здійснивши з неї необережний постріл, яким влучив у потерпілого, від якого той помер.

До того ж пояснення ОСОБА_10 про обставини вчинення ним кримінального правопорушення, підтверджуються висновком експерта №135 від 20.02.2023 року за результатами додаткової судово-медичної експертизи, проведеної після слідчого експерименту, відповідно до якого описаний ОСОБА_10 розвиток подій міг відбуватися.

Оскільки свідки самої події, крім ОСОБА_10 , відсутні, тому показання обвинуваченого та їх узгодженість з іншими доказами, показаннями свідків, насамперед тих, які спілкувалися із ним відразу ж після події, поведінка ОСОБА_10 , підтверджує вищевикладені висновки суду про відсутність в останнього як прямого, так і опосередковуваного умислу на заподіяння смерті потерпілому.

Отже, місцевий суд, дослідивши, перевіривши та проаналізувавши в судовому засіданні всі вищевказані докази в їх сукупності, як такі, що узгоджуються між собою та не викликають сумніву, правильно дійшов висновку про необхідність перекваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_10 з ч.1 ст.115 КК України на ч.1 ст.119 КК України, як вбивство, вчинене через необережність, з чим погоджується і колегія суддів.

Відтак, доводи прокурора та представника потерпілої не заслуговують на увагу та спростовуються вищенаведеним, у зв`язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для задоволення їх апеляційних скарг у цій частині.

Положеннями ст.ст.50, 65 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Визначені у ст.65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, а також призначення покарання нижчого, ніж передбачене санкцією статті (частини статті), завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

При цьому повноваження суду (його права та обов`язки), надані державою, щодо обрання між альтернативними видами покарань у встановлених законом випадках та інтелектуально-вольова владна діяльність суду з вирішення спірних правових питань, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливість обраного покарання тощо, визначають поняття «судова дискреція» (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві.

Дискреційні повноваження суду повинні відповідати принципу верховенства права з обов`язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.

Статтею 17 Закону України від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), та в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Призначаючи ОСОБА_10 міру покарання, суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.65 КК України, з достатньою повнотою врахував ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, ставлення обвинуваченого до скоєного; дані про його особу, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, скарг за місцем проживання не має, є пенсіонером, особою з інвалідністю ІІІ групи, учасник бойових дій, одружений; відсутність обставин, які пом`якшують покарання; обставину, яка обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення особою, що перебувала в стані алкогольного сп`яніння; та дійшов правильного висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання саме у виді позбавлення волі на певний строк, у межах санкції ч.2 ст.119 КК України, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, оскільки його перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, з чим погоджується і колегія суддів.

Отже, всі обставини, на які посилаються апелянти, судом першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_10 враховані, тому доводи про суворість, а також про м`якість призначеного покарання не заслуговують на увагу і спростовуються вищенаведеним, у зв`язку з чим колегія суддів не знаходить підстав для задоволення поданих апеляційних скарг у цій частині.

Доводи представника потерпілої з приводу необґрунтованої відмови суду у задоволенні цивільного позову в частині стягнення матеріальної шкоди, зокрема витрат на поминальні обіди, не ґрунтуються на Законі, з наступних міркувань.

Згідно з положеннями ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК України. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

При вирішенні цивільного позову суд зобов`язаний об`єктивно дослідити обставини справи, з`ясувати учасників та характер правовідносин, що склалися між ними, встановити розмір шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину, а також визначити порядок її відшкодування.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У матеріалах кримінального провадження наявний цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 , згідно з яким вона просить стягнути з обвинуваченого матеріальну шкоду, зокрема витрати на поминальні обіди на загальну суму 50600 грн, а також моральну шкоду в розмірі 500000 грн.

За змістом ст.1201 ЦК України, особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.

Законом України № 1102-VI від 10.07.2003 «Про поховання та похоронну справу» визначено загальні правові засади здійснення в Україні діяльності з поховання померлих, регулює відносини, що виникають після смерті (загибелі) особи, щодо проведення процедури поховання, а також встановлення гарантій належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого та збереження місця поховання.

Відповідно до статті 2 вищевказаного Закону України, поховання померлого - це комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.

Оскільки у відповідності з вимогами Закону України «Про поховання та похоронну справу», витрати на проведення поминальних обідів, в тому числі на придбання продуктів харчування, не відносяться до витрат на поховання, а тому такі витрати не підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_10 .

Доводи сторони захисту про необ`єктивність вирішення заявленого потерпілою цивільного позову щодо стягнення моральної шкоди, є безпідставними, з огляду на таке.

Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно п.3 Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно ст.1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Місцевим судом достовірно встановлено, що батько позивачки - ОСОБА_12 помер унаслідок протиправних дій обвинуваченого.

Задовольняючи частково позовні вимоги потерпілої ОСОБА_7 про стягнення завданої моральної шкоди з ОСОБА_10 , місцевий суд виходив із засад розумності, виваженості та справедливості, з чим погоджується і колегія суддів. Крім того, на думку апеляційного суду, розмір стягнутого з морального відшкодування є адекватним тим моральним стражданням і переживанням, яких зазнала потерпіла внаслідок загибелі її близької людини (батька).

А тому визначена місцевим судом сума відшкодування моральної шкоди на користь потерпілої ОСОБА_7 є цілком обґрунтованою.

Отже, цивільний позов у кримінальному провадженні розглянуто з дотриманням положень статей 128, 129 КПК України та статей 15, 16, 23, 1167 ЦК України, у зв`язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для задоволення поданих апеляційних скарг у цій частині.

Відповідно до ст.100 КПК України, мобільний телефон марки «Redmi», який належав загиблому ОСОБА_12 та визнаний речовим доказом, слід повернути потерпілій ОСОБА_7 .

Порушень місцевим судом вимог кримінального або кримінального процесуального закону, які б давали підставу для зміни або скасування судового рішення, колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 , представника потерпілої ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 , та прокурора - залишити без задоволення, а вирок Куликівського районного суду Чернігівської області від 18 серпня 2023 року щодо ОСОБА_10 - без змін.

У порядку ст.404 КПК України, мобільний телефон марки «Redmi», який належав ОСОБА_12 - повернути потерпілій ОСОБА_7 .

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

СУДДІ:

ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4