Рішення

від 18.12.2023 по справі 501/3477/23

ІЛЛІЧІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 18.12.2023

Справа № 501/3477/23

2/501/1395/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2023 року Іллічівський міський суд Одеської області в складі:

головуючої судді Петрюченко М.І.,

за участю секретаря судового засідання Тейбаш Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Чорноморську Одеської області цивільну справу за

позовом ОСОБА_1

до

відповідачів:

1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Одесжитлобуд»

2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Білдінг Групп»

предмет тапідстави позову: про визнання права власності на квартиру,

учасники справи не з`явились

ухвалив рішення про наступне та

ВСТАНОВИВ:

І. Виклад позиції позивача та відповідача.

ОСОБА_1 (далі позивач) 04.09.2023 звернувся до Іллічівського міського суду Одеської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Одесжитлобуд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Білдінг Групп» про визнання права власності на квартиру, згідно якого просить суд визнати за ним право власності на квартиру, загальною площею 77,1 кв.м., житловою площею 40,5 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Позов обґрунтовано тим, що 03.09.2007 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЛДІНГ ГРУПП» як продавцем та ОСОБА_1 , як покупцем, укладено договір №59/Ил-19/В-19 купівлі-продажу майнових прав на квартиру в 19 - поверховому житловому будинку, за яким продавець зобов`язався виконати будівельно-монтажні роботи з будівництва житлового будинку в IV кварталі 2008 року та після введення в експлуатацію будинку за умови, що Покупець повністю сплатив вартість майнових прав на квартиру, Продавець зобов`язується протягом 60 календарних днів передати за актом прийому-передачі у власність Покупця квартиру АДРЕСА_2 площею 75,97 кв.м. на 15 поверсі (далі-квартира).

У відповідності до п.2.3 Договору та Додатку №1 до Договору, ОСОБА_1 повинен сплатити згідно з графіком оплати вартості Квартири грошову суму в гривнях, еквівалентну 72157,50 доларів США.

Відповідно до Акту звірки від 15.05.2008 TOB «БК «Одесжитлобуд» отримало від ОСОБА_1 загальну суму 365532,02 грн., що є еквівалентом 72157,50 доларів США за курсом на момент сплати та відповідає повній вартості Квартири.

Позивач стверджує в позові, що він виконав взяті на себе за Договором зобов`язання в повному обсязі. Однак, Продавець за Договором від 03.09.2007 свої обов`язки не виконав.

Будинок АДРЕСА_3 07.07.2017 року введений в експлуатацію.

Рішенням виконавчого комітету Чорноморської міської ради №352 від 26.10.2017 багатоповерховому квартирному житловому будинку (будівельна адреса: житловий будинок АДРЕСА_4 ), розташованому на суборендованій земельній ділянці (кадастровий номер 5110800000:01:001:0006), суборендарем земельної ділянки та забудовником є Товариство з обмеженою відповідальністю «Білдінг Групп», присвоєно адресу: АДРЕСА_5 .

Позивач стверджує в позові, що не зважаючи на те, що будинок введений в експлуатацію, відповідачі ухиляються від підписання акту-приймання передачі квартири.

Оскільки позивачу стало відомо, що між TOB «БК Одесжитлобуд», та TOB «Білдінг Групп», був укладений договір про часткове відступлення права вимоги, за яким було передано право вимоги в тому числі, за договором від 03.09.2007.

Позивач зазначає у позові, що квартирі АДРЕСА_6 ) майнові права щодо якої зазначені в договорі №59/Ил-19/В-19 від 03.09.2007, укладеному між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БК ОДЕСЖИТЛОБУД», та ОСОБА_1 , яка розташована на 15-му поверсі багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_5 (будівельна адреса: АДРЕСА_7 (стр. АДРЕСА_3 , відповідає квартира АДРЕСА_8 та має наступні показники: загальна площа - 77,1 кв.м., житлова площа - 40,5 кв.м.

Відсутність акту приймання-передачі Квартири (далі-Акт) позбавляє Покупця можливості отримати Квартиру у власність, а дії (ухиляння від підписання, зміна місцезнаходження без повідомлення контрагентів тощо) та бездіяльність (неотримання поштової кореспонденції) відповідачів щодо підписання Акту є недобросовісною поведінкою сторони Договору, порушенням істотних умов Договору та неналежним виконанням зобов`язання.

На підставі викладеного позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Відповідачем ТОВ «Білдінг Групп» 25.09.2023 надано відзив на позов (а.с.105-106), в якому відповідач вказав, що ТОВ «Білдінг Групп» не є належним відповідачем.

Відповідачем ТОВ«БК Одесжитлобуд»25.09.2023надано відзивна позов(а.с.110-111),згідно якоговідповідач вважаєпозовні вимоги ОСОБА_1 не обґрунтованими,безпідставними татакими,що непідлягають задоволенню,оскільки незважаючина те,що здоданих ОСОБА_1 до позовної заяви документів він сплатив на користь відповідача 365 532,02 гривень, а саме: ПД № 43 від 04.09.2007 - 151 500,00 грн.; ПД№ 25 від 07.12.2007 - 101 000,00 грн.; ПД № 13 від 17.01.2008 - 111 966,08 грн.; ПД№1від 22.01.2008 - 1 065,94 грн., позивачем зобов`язання за Договором №59/Л-19/В-19 в повному обсязі не виконано, оскільки у позивача виникло зобов`язання відповідно п.3.6 Договору щодо відшкодування/доплати на користь Відповідача вартості 1,13 кв.м, на яку збільшилася площа квартири у процесі її будівництва.

Розмір даного зобов`язання становить суму у гривні, що еквівалентна 1073,5 долари США виходячи із вартості майнових прав - еквівалент 950 доларів США за 1 кв. м. згідно умов Договору №59/Ил-19/В-19 від 03.09.2007 (72171,5$: 75,97 кв. м).

Недоотримання Відповідачем суми по договору в гривневому еквіваленті 1073,50 доларів США слід вважати реальними та істотними збитками Відповідача, оскільки ТОВ «БК Одесжитлобуд», продавши майнові права на квартиру, не змогло отримати вартість предмета договору, визначену сторонами, відповідно Товариство позбавлено можливості використати кошти від продажу квартири на свої потреби, а отже - позбавлене того, на що розраховувало при укладенні договору.

Відповідач вважає, що виходячи з принципу доброчесності при здійсненні цивільних прав, обґрунтовано розраховував, що ОСОБА_1 сплатить вартість майнових прав на квартиру у повному обсязі у разі збільшення фактичної площі квартири, порівняно з її площею, визначеною у Договорі - виконає свої зобов`язання та не буде зловживати своїми правами.

З метою врегулювання даного питання Товариство повідомляло Позивача про необхідність виконання його зобов`язань за Договором в повному обсязі шляхом доплати вартості різниці фактичної площі квартири станом на дату введення будинку в експлуатацію та площі, визначеної у п.2.2 Договору.

Однак, ОСОБА_1 тривалий час не виходив на зв`язок, не цікавився перебігом справ стосовно закінчення будівництва будинку та введення його в експлуатацію, наявності нагальних питань, що потребують вирішення між Сторонами Договору, тощо - Товариством прийнято рішення про розірвання Договору № 59/ИЛ-19/В-19 в односторонньому порядку.

Крім того, відповідач посилається у відзиві, що позивачем пропущено строк позовної давності, що є підставою для відмови у позові.

Позивач надав до суду заяви про розгляд справи без його участі, просив суд задовольнити позов (а.с.4, 137, 192).

ІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 04.09.2023 справа розподілена для розгляду судді Петрюченко М.І. (а.с.27).

Ухвалою судді Іллічівського міського суду Одеської області Петрюченко М.І. від 07.09.2022 відкрито провадження по даній справі в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.36-37).

Ухвалою Іллічівського міського суду від 24.10.2023 у задоволенні клопотання директора ТОВ «Білдінг Групп» про виключення даної особи зі складу відповідача відмовлено (а.с.140-141).

Окремо суд звертає увагу щодо участі в судових засіданнях відповідачів, представників, їх викликів (повідомлень) в судові засідання.

Відповідно до ч.6 ст.128 ЦПК України, судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

В матеріалах справи містяться докази, в яких відповідачі (їх представники) належним чином повідомлялись про час та місце судового розгляду справи, їх повідомлення здійснювалось з дотриманням процесуального законодавства (а.с.134-136, 142, 161, 195).

Разом з тим, представники відповідачів в судові засідання не з`являлися та на адресу суду надходили клопотання про відкладення розгляду справи (а.с.117, 138), тому судові засідання відкладались.

Разом з тим, відповідачі (представники) до суду не з`явилися, що не перешкоджає продовженню розгляду справи без їх участі на підставі доказів наявних в матеріалах даної цивільної справи з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.13, 43 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд. Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки.

Розгляд справи здійснювався судом в порядку спрощеного позовного провадження, явка сторін не визнавалась судом обов`язковою.

Якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін, освідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, які не з`явились до судового засідання.

Крім того, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі „Юніон Аліментаріа проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Суд звертає увагу, що з метою уникнення порушень вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна та яка гарантує кожному учаснику процесу право на розгляд його справи судом упродовж розумного строку, суд дійшов до висновку про продовження розгляду справи без участі сторін на підставі доказів, наявних в матеріалах даної цивільної справи.

Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що що 03.09.2007 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЛДІНГ ГРУПП», як продавцем та ОСОБА_1 , як покупцем, укладено договір №59/Ил-19/В-19 купівлі-продажу майнових прав на квартиру в 19 - поверховому житловому будинку, за яким продавець зобов`язується виконати будівельно-монтажні роботи з будівництва житлового будинку в IV кварталі 2008 року та після введення в експлуатацію будинку за умови, що Покупець повністю сплатив вартість майнових прав на квартиру, Продавець зобов`язується протягом 60 календарних днів передати за актом прийому-передачі у власність Покупця квартиру АДРЕСА_2 площею 75,97 кв.м. на 15 поверсі (далі-квартира) (а.с.10-14).

У відповідності до п.2.3 Договору та Додатку №1 до Договору, ОСОБА_1 повинен сплатити згідно з графіком оплати вартості Квартири грошову суму в гривнях, еквівалентну 72157,50 доларів США.

Відповідно до Акту звірки від 15.05.2008 TOB «БК «Одесжитлобуд» отримало від ОСОБА_1 загальну суму 365532,02 грн., що є еквівалентом 72157,50 доларів США за курсом на момент сплати та відповідає повній вартості Квартири (а.с.16).

Будинок АДРЕСА_3 07.07.2017 року введений в експлуатацію, що підтверджується копією сертифікату ОД №162171880592 (а.с.88-91).

У відповіді Відділу державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області №01-1189 від 06.10.2017 зазначено, що сертифікат наявний у замовника будівництва TOB «Білдінг Груп» (а.с.92).

Як вбачається з рішення виконавчого комітету Чорноморської міської ради №352 від 26.10.2017 багатоповерховому квартирному житловому будинку (будівельна адреса: житловий будинок АДРЕСА_4 ), розташованому на суборендованій земельній ділянці (кадастровий номер 5110800000:01:001:0006), суборендарем земельної ділянки та забудовником є Товариство з обмеженою відповідальністю «Білдінг Групп», присвоєно адресу: АДРЕСА_5 (а.с.25).

Відповідно до висновку експерта №1032/2023 від 29.09.2023, квартира (будівельний номер 86), майнові права щодо якої зазначені в договорі № 59/Ил-19/В-19 від 03.09.2007 року, укладеному між ТОВ «БК ОДЕСЖИТЛОБУД» та ОСОБА_1 , яка розташована на 15-му поверсі багатоквартирного багатоповерхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_5 (будівельна адреса: АДРЕСА_7 (стр. АДРЕСА_3 , відповідає квартира АДРЕСА_8 (а.с.120-131).

Квартира АДРЕСА_9 має наступні показники: загальна площа - 77,1 кв.м., житлова площа - 40,5 кв.м.

В результаті наданої документації встановлено, що розбіжності між проектною та фактичною площею виникли в результаті демонтування/не встановлення частини стіни, віконного та дверного блоку між кухнею та лоджією, що були передбачені проектом.

Також, судом досліджено копії інвентаризаційної справи №94332 на об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_5 (а.с.47-194).

ІV. Оцінка Суду.

Згідно до ч.1 ст.12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

У відповідності до п.2 ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочину недійсним.

За змістом статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності з вимогами статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що 03.09.2007 між TOB «БК Одесжитлобуд», як Продавцем, та ОСОБА_1 , як Покупцем, укладений договір №59/Ил-19/В-19 купівлі-продажу майнових прав на квартиру в 19-поверховому житловому будинку, за яким продавець зобов`язується виконати будівельно-монтажні роботи з будівництва житлового будинку в IV кварталі 2008 року та після введення в експлуатацію будинку за умови, що Покупець повністю сплатив вартість майнових прав на квартиру, Продавець зобов`язується протягом 60 календарних днів передати за актом прийому-передачі у власність Покупця квартиру АДРЕСА_2 площею 77,1 кв.м. на 15 поверсі.

У відповідності до п.2.3 Договору та Додатку №1 до Договору, ОСОБА_1 повинен сплатити згідно з графіком оплати вартості квартири грошову суму в гривнях, еквівалентну 72157,50 доларам США.

Відповідно до Акту звірки від 15.05.2008 TOB «БК «Одесжитлобуд» отримало від ОСОБА_1 загальну суму 365532,02 грн., що є еквівалентом 72157,50 доларам США за курсом на момент сплати та відповідає повній вартості Квартири.

Таким чином, ОСОБА_1 виконав взяті на себе за Договором зобов`язання в повному обсязі.

Разом з тим, Замовник за Договором від 03.09.2007 та Продавець за Договором свої обов`язки не виконали. Будинок АДРЕСА_3 у липні 2017 року введений в експлуатацію, що вбачається з сертифікату №ОД 16217188059 (за інформацією офіційного сайту Держбудінспекції України). Не зважаючи на те, що будинок введений в експлуатацію, керівництво відповідачів ухиляється від підписання акту-приймання передачі квартири. Неодноразові спроби усно з`ясувати причини не підписання акту приймання-передачі квартири результату не дали.

Відсутність акту приймання-передачі квартири (далі-Акт) позбавляє Покупця можливості отримати квартиру у власність, а дії (ухиляння від підписання, зміна місцезнаходження без повідомлення контрагентів тощо) та бездіяльність (неотримання поштової кореспонденції) відповідачів щодо підписання Акту є недобросовісною поведінкою сторони Договору, порушенням істотних умов Договору та неналежним виконанням зобов`язання.

У Постанові Верховного Суду України від 12.11.2014 у справі №6-129цс14 викладено наступну правову позицію. Згідно з положеннями статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою. Майном як особливим об`єктом вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (частина перша статті 190 ЦК України). Майнові права є неспоживчою річчю та визнаються речовими правами. Отже, майнове право, яке можна визначити як "право очікування", є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Згідно з частиною другою статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Новостворене нерухоме майно стає об`єктом цивільних правовідносин з моменту завершення будівництва, прийняття до експлуатації або державної реєстрації без урахування того, яким суб`єктом правовідносин здійснено такі дії та на якого суб`єкта цивільних правовідносин або сторону договору зареєстроване новостворене майно. Захист майнових прав на новостворене майно, прийняте до експлуатації та оформлене (зареєстроване) на іншу особу, у разі невизнання цією особою прав позивача на спірне майно здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, то захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства, зокрема на підставі статті 392 ЦК України. При цьому рішення суду про захист порушеного права та визнання за позивачем прав на спірне майно є підставою для реєстрації такого права.

Статтею 2 Закону України від 01.07.2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон № 1952-IV) визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пункт 9 частини першої статті 27 цього Закону).

Реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17).

Також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі №680/214/16 та від 07 квітня 2020 року у справі №916/2791/13 зроблено висновок про те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права.

Правовідносини сторін договору про фінансування будівництва, порядку управління цими коштами регулюються Законом України від 19 червня 2003 року №978-IV "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" (далі - Закон № 978-IV) та Законом України від 18 вересня 1991 року №1560-XII "Про інвестиційну діяльність" (далі - Закон N 1560-X1560-XII).

Відповідно до частини п`ятої статті 7 та статті 4 Закону № 1560-XII інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктом і результатом інвестицій (об`єктами інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, а також майнові права).

У статті 2 Закону №978-IV вказано, що об`єкт інвестування - квартира або приміщення соціально-побутового призначення (вбудовані в житлові будинки або окремо розташовані нежитлові приміщення, гаражний бокс, машино-місце тощо) в об`єкті будівництва, яке після завершення будівництва стає окремим майном.

Тобто після завершення будівництва та здачі будинку в експлуатацію квартира як окремий об`єкт цивільних правовідносин ще не існує і набуває юридичного статусу об`єкта цивільних правовідносин лише після державної реєстрації, здійсненої відповідно до чинного законодавства.

Для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва на новозбудований об`єкт нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб, заявник, зокрема, подає: документ, що підтверджує набуття у власність особою закріпленого за нею об`єкта будівництва, передбачений законодавством (інвестиційний договір, договір про пайову участь, договір купівлі-продажу майнових прав тощо) (у разі придбання майнових прав на об`єкт нерухомості документом, що підтверджує набуття у власність закріпленого за особою об`єкта будівництва, є договір купівлі-продажу майнових прав); довідку (виписку) із переліку осіб, які брали участь в інвестуванні (фінансуванні) об`єкта будівництва та за якими здійснюється державна реєстрація прав, видану особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб (замовником будівництва), про участь заінтересованої особи в інвестуванні (фінансуванні) об`єкта будівництва (у тому числі шляхом купівлі-продажу майнових прав); технічний паспорт на об`єкт інвестування (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо); завірені особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб (замовником будівництва), копії (крім випадків подання оригіналів таких документів особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб (замовником будівництва): документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку (крім випадків реконструкції об`єктів нерухомого майна без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів у плані); документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення права власності на об`єкт нерухомого майна до проведення його реконструкції (у разі проведення реконструкції об`єкта нерухомого майна); документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; документа, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси (крім випадку, коли в результаті реконструкції об`єкта нерухомого майна його адреса не змінилася) (пункт 50 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868).

У пункті 78 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127, встановлено, що для державної реєстрації права власності на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо), розміщене в об`єкті нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб, власником такого майна подаються: документ, що підтверджує набуття у власність особою закріпленого за особою об`єкта інвестування, передбачений законодавством (інвестиційний договір, договір про пайову участь, договір купівлі-продажу майнових прав тощо); технічний паспорт на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо).

Право власності на нерухоме майно виникає з моменту прийняття його в експлуатацію, якщо таке передбачено законом чи договором, а повноцінним об`єктом у розумінні ЦК України такий об`єкт стає після його державної реєстрації, оскільки жодних виключень щодо необхідності державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухомі речі, як передбачено в частині першій статті 182 та частині другій статті 331 ЦК України для новоствореної речі, якою є квартира в новозбудованому будинку, цивільне законодавство не містить.

Захист прав на новостворене майно, прийняте в експлуатацію, в разі невизнання відповідачем прав позивача на спірне майно здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, то захист здійснюється на загальних засадах цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої та другої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим, а саме: повинно реально відновлювати наявне порушене, оспорене або невизнане право, такий спосіб має відповідати характеру правопорушення та цілям судочинства та не може суперечити принципу верховенства права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Такий правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц, від 02 липня 2019 року у справі № 48/340, від 19 травня 2020 року у справі №916/1608/18.

Визнання права як універсальний спосіб захисту абсолютних та виключних прав і охоронюваних законом інтересів передбачене у статті 16 ЦК України.

У статті 392 ЦК України вказано, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зі змісту статті 392 ЦК України вбачається, що вона містить дві диспозиції, за яких власник майна може звернутися з позовом про визнання права власності: 1) якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою; 2) у разі втрати власником документа, який засвідчує право власності.

Суб`єктом вимог про визнання права власності може будь-яка особа, яка вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів у третіх осіб або претензіями третіх осіб чи необхідністю отримати правовстановлюючі документи.

Ураховуючи особливість перетворення права на майнові права у право на новостворений об`єкт нерухомого майна, саме інвестор є першим власником за договором купівлі-продажу майнових прав на певне нерухоме майно, яке фактично існує, однак набуває формальних ознак об`єкта цивільних прав лише після його державної реєстрації. Вказане узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у Постанові від 14.09.2021 у справі №359/5719/17 (провадження №14-8цс21).

Отже, Позивач мав обґрунтоване та законне сподівання на реалізацію свого майнового права - отримання новозбудованих апартаментів у власність.

Позивач позбавлений іншого способу реалізувати свої права на квартиру, ніж визнання цього права в судовому порядку, а тому обраний ним спосіб судового захисту у спірних правовідносинах є ефективним, універсальним і застосовним до спірних правовідносин. Спосіб захисту права власності, передбачений статтею 392 ЦК України, є таким, що найбільш повно відновлює порушені права Позивача.

На підставі викладеного, суд доходить до висновку про задоволення вимог у повному обсязі.

Щодо доводів представника Товариства зобмеженою відповідальністю«Будівельна компаніяОдесжитлобуд» про те, що позивачем за цією позовною вимогою пропущено строк позовної давності, про що заявлено у відзиві на позов (а.с.110-111), суд керується наступним.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Судом встановлено, що що 03.09.2007 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЛДІНГ ГРУПП», як продавцем та ОСОБА_1 , як покупцем, укладено договір №59/Ил-19/В-19 купівлі-продажу майнових прав на квартиру в 19 - поверховому житловому будинку, за яким продавець зобов`язується виконати будівельно-монтажні роботи з будівництва житлового будинку в IV кварталі 2008 року та після введення в експлуатацію будинку за умови, що Покупець повністю сплатив вартість майнових прав на квартиру, Продавець зобов`язується протягом 60 календарних днів передати за актом прийому-передачі у власність Покупця квартиру АДРЕСА_2 площею 75,97 кв.м. на 15 поверсі (далі-квартира) (а.с.10-14).

У відповідності до п.2.3 Договору та Додатку №1 до Договору, ОСОБА_1 повинен сплатити згідно з графіком оплати вартості Квартири грошову суму в гривнях, еквівалентну 72157,50 доларів США.

Відповідно до Акту звірки від 15.05.2008 TOB «БК «Одесжитлобуд» отримало від ОСОБА_1 загальну суму 365532,02 грн., що є еквівалентом 72157,50 доларів США за курсом на момент сплати та відповідає повній вартості Квартири (а.с.16).

Будинок АДРЕСА_3 07.07.2017 року введений в експлуатацію, що підтверджується копією сертифікату ОД №162171880592 (а.с.88-91).

Як вбачається з рішення виконавчого комітету Чорноморської міської ради №352 від 26.10.2017 багатоповерховому квартирному житловому будинку (будівельна адреса: житловий будинок АДРЕСА_4 ), розташованому на суборендованій земельній ділянці (кадастровий номер 5110800000:01:001:0006), суборендарем земельної ділянки та забудовником є Товариство з обмеженою відповідальністю «Білдінг Групп», присвоєно адресу: Одеська область, м.Чорноморськ, вул. Парусна, №20 (а.с.25).

Суд вважає, що перебіг трирічного строку позовної давності розпочався з 27.10.2017 (з моменту ухвалення виконавчим комітетом Чорноморської міської ради рішення №352 про присвоєння багатоповерховому квартирному житловому будинку адреси: АДРЕСА_5 ), який мав сплинути 28.10.2020.

Разом з тим, Законом України від 30.03.2020 №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ XII"Прикінцеві положення" ЦПК України доповнено пунктом 3 такого змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину".

Відповідно до роз`яснення Верховного Суду щодо продовження процесуальних строків під час дії карантину:

На усій території України карантин установлено з 12 березня 2020 року до 24 квітня 2020 року (постанови Кабінету Міністрів України від 11.03. 2020 р. № 211 і від 2.04.2020 №255 та продовжено до 11 травня 2020 (постанова Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 № 291).

Зазначені законодавчі зміни набули чинності з моменту опублікування Закону № 540-ІХ, тобто з 2 квітня 2020 року. Проте, ураховуючи що запропоновані зміни не встановлюють нових обов`язків, не скасовують і не звужують прав учасників судового процесу, не обмежують їх використання, вони мають зворотну силу.

Законом №540-ІХ визначено, що процесуальні строки у визначених ним випадках не зупиняються, не поновлюються, а автоматично продовжуються.

Згідно із Законом № 540-ІХ строк, на який продовжені процесуальні строки, визначений строком закінчення карантину, тобто моментом, коли Кабінет Міністрів України ухвалить офіційне рішення про його закінчення.

Дія карантину через COVID-19 та режиму надзвичайної ситуації у зв`язку з пандемією коронавірусу припинилася з 1 липня 2023 року, а позивач звернувся до суду з зазначеним позовом 04.09.2023 року, тобто, у межах строків, визначених законодавством України.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Таке рішення суду буде відповідати вимогам Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме ст.6 (право на справедливий суд), ст.13 (право на ефективний засіб юридичного захисту відповідача від неправомірних вимог позивача), ст.17 (заборона зловживання правами передбаченими цією Конвенцією).

Крім того, відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно зі ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених сторонами по справі в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 5, 10-13, 18, 81, 258-259, 263-265, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Одесжитлобуд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Білдінг Групп» про визнання права власності на квартиру задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на квартиру, загальною площею 77,1 кв.м., житловою площею 40,5 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_10 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Іллічівського міського суду

Одеської області М.І.Петрюченко