Рішення

від 19.12.2023 по справі 382/1433/23

ЯГОТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Яготинський районний суд Київської області

Справа № 382/1433/23

Провадження № 2/382/463/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2023 року м. Яготин

Яготинський районний суд Київської області у складі:

головуючого суддіНарольського М. М.,

при секретаріМатвієнко Ю. Л.,

за участю позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивачки ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу № 382/1433/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Яготинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів, відповідно до вимог якого просила стягувати щомісячно з відповідача на свою користь аліменти на утримання дитини: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частки доходу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позову зазначила, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який згідно з рішенням Яготинського районного суду Київської області від 20.10.2021 року розірвано. Від подружнього життя сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який залишився проживати разом із матір`ю та перебуває на її повному матеріальному утриманні. Позивачка несе витрати на харчування дитини, купівлю необхідного одягу, сплати комунальних послуг, придбання засобів особистої гігієни дитини; на даний час позивачка влаштувалася на роботу, має позмінний графік, а тому вимушена у вихідні дні користуватися послугами няні. Відповідач допомоги на утримання сина не надає, хоча може та повинен її надавати, є працездатною особою, працює, однак місце роботи позивачці невідоме. Позивачці невідомо про перебування у власності відповідача рухомого чи нерухомого майна; позивачка такого майна не має.

В судовому засіданні сторона позивачки вимоги позову підтримала, просила його задовольнити.

Сторона відповідача подала відзив на позовну заяву, у судове засідання 19.12.2023 року не з`явилася, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином. Відповідно до відзиву просить суд задовольнити позовні вимоги в розмірі 1/8 частини доходу відповідача, мотивуючи це тим, що відповідач працює в ТОВ "СМВ Україна" на посаді оббивальника меблів і середньомісячна зарплата складає 6700 грн, на утриманні відповідача перебуває неповнолітня донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та непрацезлатна матір.

Заслухавши пояснення, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною 1 ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

В силу приписів ч. ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доказами згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 15 ЦК України закріплює право особи на захист цивільних прав та інтересів. Так, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що сторони сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який згідно з рішенням Яготинського районного суду Київської області від 20.10.2021 року розірвано. Від подружнього життя сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який залишився проживати разом із матір`ю та перебуває на її повному матеріальному утриманні (довідки старости старостянського округу №№144, 145 від 25-26.08.2023 ).

Як стверджує позивачка та не спростовано відповідачем, дитина проживає разом з позивачкою та перебуває на її повному утриманні. Відповідач допомоги на утримання сина не надає, хоча може та повинен її надавати, є працездатною особою. Позивачка несе витрати на харчування дитини, купівлю необхідного одягу, сплати комунальних послуг, придбання засобів особистої гігієни дитини; працевлаштована й вимушена нести витрати на няню.

Відомостей про знаходження у власності сторін рухомого чи нерухомого майна сторонами не надано.

Судом також встановлено, що відповідно до довідки ТОВ "СМВ Україна" від 04.10.2023 року відповідач працює у цьому товаристві з 03.10.2023 року оббивальником меблів з окладом 6 700 грн (а не заробітною платою, як зазначено у відзиві). Відомостей саме про заробітну плату (дохід) відповідача не надано. Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 24.06.2009 року відповідач є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Разом з тим, будь-яких доказів перебування дитини на утриманні відповідача, несення ним витрат на її утримання не надано. Доказів перебування матері на утриманні відповідача, а також відомостей про її непрацездатність не надано.

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. ч. 7, 8 ст. 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України), під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.

За своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.02.2021 у справі № 520/21069/18, провадження № 61-1347св20).

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини (такий правовий висновок зазначений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 19.08.2020 у справі № 2-13112/10, провадження № 61-6385св20).

За змістом законодавства, аліменти є власністю дитини, а обов`язок суду полягає в першу чергу забезпечити дитині право на належне утримання.

Положеннями ст. 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Вбачається, що обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька. Батьки зобов`язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чи ні, чи їх шлюб розірвано або вони взагалі не перебували в ньому.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частинами першою та другою ст. 181 СК України визначено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

У частині третій статті 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (частина перша статті 183 СК України).

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у справі №490/4522/16-ц від 04.07.2018, суд не вправі самостійно визначати спосіб стягнення аліментів.

Статтею 182 СК України, встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Аналіз вказаних норм свідчить, що кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Тобто, визначення способу (в твердій грошовій сумі чи частці) залежить тільки від вибору одержувача аліментів.

Вирішуючи питання щодо розміру заявлених до стягнення аліментів з дня подачі позову до досягнення дитиною повноліття, враховуючи, що спільна дитина сторін перебуває на повному утриманні позивачки, відповідач допомоги на утримання сина не надає, хоча може та повинен її надавати, є працездатною особою, працевлаштований, доказів перебування на його утриманні інших осіб ним не надано (відповідач не подав належних письмових доказів неможливості сплачувати аліменти в заявленому розмірі, не спростував наявність фактичних та правових підстав звернення позивачки з позовом до суду у цій справі), а також беручи до уваги матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення аліментів на дитину з моменту подання позову до моменту досягнення нею повноліття у розмірі 1/4 частини всіх видів доходу відповідача, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Судовий збір підлягає розподілу відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст.141, 258-259,265,268,279, 354 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , аліменти на утримання дитини: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки доходу (заробітку), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 31.08.2023 року та до досягнення дитиною повноліття.

В іншій частині в позові відмовити.

Допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу аліментів за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, після проголошення повного рішення, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повні найменування сторін:

- позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР_3 ;

- відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне рішення складено та підписано 27.12.2023.

Суддя М. М. Нарольський