Рішення

від 05.12.2023 по справі 759/5410/23

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/5410/23

пр. № 2/759/2528/23

05 грудня 2023 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Журибеда О.М.

за участю секретаря - Істоміній О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні рішення Моней24» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2023 року позивач ТОВ «Кредитні рішення «Моней24» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №3262709693 від 24.05.2017 року та додатковою угодою №3262709693-2 до кредитного договору №3262709693 від 08.05.2018 року у розмірі 33895, 00 грн.

Позовна заява обґрунтована тим, що між ТОВ «Кредитні рішення «Моней24» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №3262709693 від 24.05.2017 року та додаткова угода №3262709693-2 до кредитного договору №3262709693 від 08.08.2018 року, відповідно до яких відповідачу надано кредитні кошти в розмірі 2000, 00 грн. Фінансовий кредит надавався кредитодавцем позичальнику строк на 30 календарних днів. Позичальник зобов`язався сплатит відсотки за користування кредитом, що становлять 0,973% денних, 29, 190% місячних, 350,280 % річних. Тип процентної ставки- фіксована. Кредит надавався кредитодавцем на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 в ПАТ КБ «Приватбанк». Позивач свої зобов`язання повністю виконав, проте станом на дату подання позову, кредитні кошти та нараховані відсотки за користування кредитом відповідачем не повернуто.Таким чином, загальна заборгованість відповідача за період з 08.05.2018 року по 08.12.2022 року становить: 33895, 00 грн., з яких 2000, 00 грн. сума неповернутої позики, 31895, 00 грн. сума нарахованих відсотків за час фактичного користування коштами.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 28.03.2023 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику стоірн.

05.05.2023 року від представника відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити в позові в поному обсязі з підстав зазначених у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 24.05.2017 між ОСОБА_1 та ТОВ «Кредитні рішення Моней24» було укладено Кредитний договір №3262709693, згідно умов якого кредитор надає позичальнику на умовах передбачених кредитним договором та/або додатками до нього кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредитору кредит та сплатити нараховані проценти у відповідності з графіком розрахунків (п.3 Договору) (а.с. 29-35).

08.05.2018 сторонами підписано Додаткову угоду №3262709693-2 до Кредитного договору №3262709693, відповідно до якої в порядку та на умовах, погоджених сторонами в договорі, кредитодавець надає позичальнику грошові кошти у формі фінансового кредиту на умовах зворотності, платності, строковості в розмірі 2 000 грн., а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 584 грн. Разом кредит становить 2 584 грн. відсотки за користування кредитом становлять: 0,973% денних, 29,190% місячних (із розрахунку 30 днів), 350,280% річних. Тип процентної ставки - фіксована (п.п. 1, 2 Угоди) (а.с. 36-38).

Згідно п. 3 Угоди, кредит з цільовим призначенням не споживчого характеру.

Відповідно до п.5 Угоди фінансовий кредит надається кредитодавцем позичальнику строком на 30 (тридцять) календарних днів в сумі 2 000 грн. з 08.05.2018 по 07.06.2018.

08.05.2018 року ТОВ «Кредитні рішення «Моней24» перерахувало на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 2000, 00 грн., що підтверджується витягом з платіжного переказу (а.с. 39).

Взяті на себе зобов`язання відповідач належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у загальній сумі 33895, 00 грн, з яких: 2000, 00 грн - заборгованість по основному боргу (тіло кредиту); 31895, 00 грн - заборгованість по відсоткам. Зазначене підтверджується розрахунком заборгованості, проведеним ТОВ «Кредитні рішення «Моней24» (а.с. 7-28).

Надаючи оцінку фактичним обставинам справи, суд виходить з таких норм права.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 р. у справі №732/670/19, від 23.03.2020 р. у справі №404/502/18, від 07.10.2020 р. №127/33824/19.

Згідно ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

За змістом п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Як встановлено в судовому засіданні, між ТОВ «Кредитні рішення Моней24» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 3262709693 та додаткова угода № 3262709693-2 від 08.05.2018 , відповідно до якого були надані кредитні кошти в розмірі 2000 гривень з встановленою відсотковою ставкою у розмірі 0,973% денних, 29.190% місячних, 350.280? річних, терміном на 30 календарних днів з строком погашення до 07.06.2018 року.

Кредитний договір та додаткова угода між ТОВ «Кредитні рішення Моней24» та ОСОБА_1 укладено в електроній формі, який підписано сторонами електронним цифровим підписом.

Твердження відповідача про те, що він не підписував договір та на договорі відсутній його підпис є необгрунтованими та спростовуються доданим стороною позивача до матеріалів справи копіями договору та додаткових угод, на яких зазначено електронні підписи ОСОБА_1 та представника ТОВ «Кредитні рішення Моней24».

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Особа діє у цивільних відносинах вільно, здійснює свої права на власний розсуд, а також виконує цивільні обов`язки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства і повинна діяти добросовісно, розумно, передбачаючи наслідки; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди, зловживання цивільними і процесуальними правами не допускається; цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які на свій розсуд розпоряджаються цивільними та процесуальними правами, реалізують право на судовий захист (ст.ст.3,12,13,20ЦК України, ст.ст.12,13,44 ЦПК України).

В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 липня 2014 року у справі № 6-14194св14, суд дійшов висновку, що підтвердженням суми заборгованості є кредитний договір, договір факторингу, який у встановленому порядку недійсним не визнаний та в якому визначено розмір відступленої заборгованості, та розрахунок кредитної заборгованості, здійснений банком при відступленні права вимоги.

Кредитний договір №3262709693 від 24.05.2017 року та додаткова угода №3262709693-2 від 08.05.2018 року, містять істотні умови кредитного договору, зокрема, про предмет, строк дії та ціну кредиту, підписаний відповідачем із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, тому є належним доказом виникнення між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «Кредитні рішення Моней24», кредитних правовідносин.

Суд критично оцінює доводи представника відповідача про відсутність доказів укладення кредитного договору в електронному виді, перерахування кредитних коштів за договором, оскільки вони спростовуються наведеними вище доказами.

Таким чином, судом встановлено наявність у відповідача перед позивачем заборгованості за кредитним договором № 3262709693 від 24.05.2017 року та додаткової угоди №3262709693-2 від 08.05.2018 року у розмірі 33895, 00 грн, з яких: 2000, 00 грн - заборгованість по основному боргу (тіло кредиту); 31895, 00 грн - заборгованість по відсоткам.

Разом з тим, представник відповідача у відзиві просив застосувати до позовних вимог строк позовної давності.

За змістом ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч.1 ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до ст. 252 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Стаття 267 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

При цьому, відмовити у позові через пропуск без поважних причин строку звернення до суду можливо лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим. У разі безпідставності позовних вимог при пропуску строку звернення до суду в позові належить відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Крім того, відповідно до пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Отже, відмовляючи у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності, суд має встановити обґрунтованість чи безпідставність позовних вимог, належним чином мотивувати свої висновки. Так, у випадку обґрунтованості позовних вимог суд може відмовити у їх задоволенні у зв`язку з пропуском строку позовної давності. У випадку недоведеності позову суд відмовляє у його задоволенні саме з цих підстав, а не застосовує наслідки пропуску позовної давності.

Стаття 257 Цивільного кодексу України визначає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність.

Відповідно до ст.253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України.

Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України). За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 ст.261 ЦК України).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).

У матеріалах справи відсутні будь-які докази укладення між відповідачем і позивачем договору про збільшення позовної давності або переривання строку позовної давності.

Згідно з ч.5 ст.261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Так, як вбачається з встановлених судом обставин строк повернення грошових коштів за кредитним договором визначено до 07.06.2018 року.

Тобто право вимоги на звернення позивача до суду за відновленням порушених прав виникло саме з вказаного періоду.

Позивач до суду з позовними вимогами звернувся тільки 24.03.2023 року, тобто після спливу трирічного строку.

Відтак, позовні вимоги про стягнення заборгованості пред`явлені позивачем з пропуском трирічного строку позовної давності.

Згідно ст.266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Оскільки позовна давність до основної вимоги про стягнення заборгованості за кредитом спливла, тому позовна давність спливла і до додаткової вимоги про стягнення заборгованості за відсотками і у задоволенні позовних вимог про стягнення вказаної заборгованості суд також відмовляє.

Відповідна правова позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного суду від 28 березня 2018 року за № 444/9519/12, яка є обов`язковою для врахування судами України.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст.12,13,81,133,141,263-265,280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні рішення Моней24» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.М. Журибеда