Постанова

від 26.12.2023 по справі 294/1751/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №294/1751/21 Головуючий у 1-й інст. Лесько М.О.

Категорія 20 Доповідач Борисюк Р. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2023 року

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.,

суддів Павицької Т.М., Трояновської Г.С.,

з участю секретаря

судового засідання Гарбузюк Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 294/1751/21 за позовом ОСОБА_1 доЧуднівської сільськоїради Житомирськоїобласті провизнання прававласності наземельну частку(пай)за заповітом,

за апеляційною скаргою заступника керівника Чуднівської окружноїпрокуратури Житомирськоїобластів інтересахдержави вособі Головногоуправління Держгеокадаструу Житомирськійобластіна рішення Чуднівського районного суду Житомирської області від 15 квітня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Леська М.О. у м. Чуднові,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його тітка ОСОБА_2 , в зв`язку з чим відкрилась спадщина на майно, до складу якої входить земельна ділянка (пай), розташована на території Турчинівського старостинського округу Чуднівської об`єднаної територіальної громади Житомирського району Житомирської області.

Він є єдиним спадкоємцем її майна за заповітом. Однак в нотаріальному порядку оформити свої спадкові права не може.

Посилаючись на вказані обставини, просив визнати за ним право власності на земельну частку (пай) площею 2,0476 га, з кадастровим номером 1825888200:05:000:0385, розташовану на території Турчинівського старостинського округу Чуднівської об`єднаної територіальної громади в порядку спадкування за заповітом.

Рішенням Чуднівського районного суду Житомирської області від 15 квітня 2022 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду, заступник керівника Чуднівської окружноїпрокуратури Житомирськоїобласті вінтересах державив особіГоловного управлінняДержгеокадастру уЖитомирській областіподав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що не було залучено до розгляду справи Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області та у порушення ст. 2 ЦПК України не забезпечено ефективного захисту порушених прав і законних інтересів держави.

Зазначає, що прокурор дотримався порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», що підтверджується письмовими доказами. Оскільки ГУ Держгеокадастру у Житомирській області з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції до суду апеляційної інстанції не звернувся, тому вказану скаргу подає прокуратура.

Так, відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а державний акт права власності на земельну ділянку серії ЖТ №000622 датований 17.12.2003, тому не міг бути виданим та належати останній.

Також, у витягу із Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 18.12.2020 відсутні відомості про те, що вказана земельна ділянка належить ОСОБА_2 .

Оскільки ОСОБА_2 , за життя право власності на сформовану земельну ділянку з кадастровим номером 1825888200:05:000:0385 не набула, вона не входить до складу спадщини, яка відкрилася після її смерті останньої, тому відсутні правові підстави визнання за ОСОБА_1 права власності на вищевказану земельну ділянку.

Крім того, згідно інформації старости Дриглівського старостинського округу від 13.10.2023 №78 установлено, що заповіт від 15.02.1994 на ім`я ОСОБА_3 не посвідчувався і не видавався. За вказаною датою за №2 складений заповіт на ім`я ОСОБА_4 .

Інформаційна довідка зі спадкового реєстру №67454521 від 24.11.2021 підтверджує відсутність заведеної спадкової справи.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Представник ГУ Держгеокадастру у Житомирській області направив до суду клопотання про підтримання апеляційної скарги та розгляд справи без їх участі.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи сторони та інші учасники в судове засідання не з`явились, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у їх відсутність, що відповідає положенням ч.2 ст.372 ЦПК України.

Враховуючи те, що в судове засідання не з`явились всі особи, які беруть участь у справі, тому фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, що відповідає положенню ч. 2ст. 247 ЦПК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст.263ЦПК України судове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Щодо представництва прокурором інтересів держави.

Звертаючись до суду із апеляційною скаргою в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, прокурор зазначав, що оскаржуваним рішенням порушені інтереси держави щодо права власності на землю та рішення суду суперечить нормам чинного законодавства. Посилаючись на те, що порушення інтересів держави у цій справі відбулося внаслідок незаконних дій позивача щодо привласнення земельної ділянки, прокурор звернувся до суду в інтересах держави, що виражаються в інтересах частини Українського народу - членів територіальної громади, яка є власником земельної ділянки.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що визнання позову відповідачем не суперечить закону, не порушує прав, свобод та інтересів сторін чи інших осіб, а тому визнання відповідачем позовних вимог є підставою для задоволення позову в повному обсязі.

Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції, мотивуючи наступним.

Із матеріалів справи вбачається, що Чуднівська окружна прокуратура листом від 29.09.2023 за №55-93-2958 вих-23, відповідно до вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», повідомила ГУ Держгеокадастру у Житомирській області про стверджувані порушення інтересів держави та необхідність вжиття заходів до їх поновлення шляхом оскарження судового рішення.

З відповіді ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 04.10.2023 за №10-6-0.61-3493/2-23 встановлено, що остання не має можливості вчинити відповідні дії через відсутність коштів на сплату судового збору.

Таким чином, прокурор дотримався порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», оскільки ГУ Держгеокадастру у Житомирській області з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції до суду апеляційної інстанції не звернулась, вказану скаргу подає Чуднівська окружна прокуратура.

Враховуючи, що прокурор, який звернувся до суду в інтересах держави, на виконання вимог ч. 4 ст. 56 ЦПК України обґрунтував, у чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, послався на визначені законом підстави для звернення до суду із апеляційною скаргою, а також зазначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, беручи до уваги, що ГУ Держгеокадастру у Житомирській області не має наміру вживати заходів щодо захисту порушеного права, колегія суддів вважає, що прокурор обґрунтував підстави для представництва інтересів держави у цій справі.

Що стосується суті даного спору, то як встановлено судом ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 (а.с.6).

Згідно довідки №625 від 22.12.2020, виданої Турчинівським старостинським округом №8 спадщину після померлої ОСОБА_2 прийняв ОСОБА_1 , який здійснював догляд за майном, а саме: займався поточним ремонтом будинку, обробляв земельну ділянку (а.с.7).

Із фотокопіїзаповіту від15.02.1994року,посвідченого секретаремДриглівської сільськоїради ЗакликівськоюН.М., ОСОБА_2 навипадок своєїсмерті зробила розпорядження,за якимзаповіла ОСОБА_1 земельну ділянку/земельнийпай/для веденнятоварного сільськогосподарськоговиробництва,що будеїй належатина деньсмерті іна щовона зазаконом матимеправо (а.с.8).Даний заповітпідпису ОСОБА_2 не містить.

Також колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що право на земельну частку (пай) виникло у громадян певної категорії на підставі Указу Президента України від 08 серпня 1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», тобто через півтора року після складення вище названого заповіту. Оскільки станом на 15.02.1994 юридично ще не існувало поняття земельної частки /паю/, то ОСОБА_2 не могла її заповідати.

На запит Чуднівської окружної прокуратури староста Дриглівського старостинського округу №3 Закликівська Н.М. повідомила, що заповіт від 15.02.1994 на ім`я (слід розуміти від імені) ОСОБА_3 не посвідчувався та не видавався. За вказаною датою згідно опису документів, які здані в архів по нотаріальних діях заповітах за 1956-1994 роки від 15.02.1994 року за №2 складений заповіт ОСОБА_4 (а.с.80).

Згідно відомостей зі Спадкового реєстру інформація щодо заведення спадкової справи щодо майна померлої ОСОБА_2 та видачі свідоцтва про право на спадщину відсутня (а.с.26).

В матеріалах справи наявна незавірена фотокопія Державного акту на право власності на земельну ділянку /серія ЖТ №000622/, виданого 17.12.2003 на підставі розпорядження райдержадміністрації від 04.03.2003 №90, згідно якого ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 2,0476 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована Турчинівська сільська рада, Чуднівського району, Житомирської області, кадастровий номер 182588200:05:000:0270 (а.с.9). Даний акт не міг бути виданий ОСОБА_2 , оскільки минуло чотири роки як вона померла.

В подальшому зазначена земельна ділянка в Державному земельному кадастрі ідентифікована за кадастровим номером 1825888200:05:000:0385 (а.с.10).

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельна ділянка з кадастровим номером 1825888200:05:000:0385 зареєстрована 03.12.2012, як державна власність (а.с.21).

Як випливає зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 він претендує на спадкове майно, яке на його думку, складається із земельної ділянки з кадастровим номером 1825888200:05:000:0385 площею 2,0476 га, яка нібито належала тітці ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЖТ №000622 від 17.12.2003.

Зазначає, що не може оформити свої спадкові права згідно залишеного ОСОБА_2 заповіту, тому за ним в порядку ст. ст.1216-1218, 1223 ЦК України слід визнати право власності на згадану земельну ділянку.

Відносини спадкування регулюються правилами Цивільного кодексу України (далі ЦК України), якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР 1963 року (далі ЦК Української РСР), в тому числі щодо прийняття спадщини та кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинностіЦивільним Кодексом України і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюютьсяЦК України.

Відповідно до статті 524 ЦК Української РСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство зазаконом маємісце,коли і оскільки воно незмінено заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.

Згідно зі статтею 548 ЦК Української РСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до частин першої, другої статті 549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, маються на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо.

Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним; довідка державної податкової служби або страховика чи іншого органу про те, що спадкоємець після відкриття спадщини сплачував податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний (зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі); інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 25.03.2020 у справі №305/235/17 та від 03.03.2021 у справі №747/467/18.

Крім того, згідно зі статтею 560 ЦК Української РСР спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину. Свідоцтво про право на спадщину видається також державною нотаріальною конторою при переході спадкового майна до держави (статті 534, 553, 555 цього Кодексу).

Відповідно до частин першої, другої статті 561 ЦК Української РСР свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини. При спадкоємстві як за законом, так і за заповітом свідоцтво може бути видане і раніше закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, якщо в державній нотаріальній конторі є дані про те, що, крім осіб, що заявили про видачу свідоцтва, інших спадкоємців немає.

Однак, позивачем не надано суду доказів його звернення до нотаріуса з метою оформлення своїх спадкових прав згідно заповіту, на який він посилається, та відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом з тих чи інших підстав. Позовна заява ОСОБА_1 не містить обґрунтування з даного питання, а саме, що йому перешкодило оформленню спадщини в нотаріальному порядку за наявності заповіту та належного прийняття спадщини. А матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_2 за життя набула право власності на спірну земельну ділянку.

За таких обставин і сумнівних доказах, аналіз яких наведено вище, що були надані позивачем в обґрунтування своїх вимог, у суду першої інстанції не було правових підстав для задоволення даного позову.

Отже, рішення суду першої інстанції про визнання за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку площею 2,0476 га з кадастровим номером 1825888200:05:000:0385 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухвалене з неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

За подання апеляційної скарги Житомирською обласною прокуратурою був сплачений судовий збір в розмірі 1488,6 грн.

Враховуючи, що апеляційна скарга задоволена повністю, то із ОСОБА_1 на користь Житомирської обласної прокуратури підлягають стягненню вказані судові витрати.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу заступника керівника Чуднівської окружноїпрокуратури Житомирськоїобластів інтересахдержави вособі Головногоуправління Держгеокадаструу Житомирськійобластізадовольнити.

Рішення Чуднівського районного суду Житомирської області від 15 квітня 2022 року скасувати і ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Житомирської обласної прокуратури 1488,6 грн судових витрат за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Постанова набираєзаконної силиз дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді

Повний текст постанови складений: 27 грудня 2023 року.