Постанова

від 21.12.2023 по справі 354/608/15-ц

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 354/608/15-ц

Провадження № 22-ц/4808/1017/23

Головуючий у 1 інстанції Ваврійчук Т. Л.

Суддя-доповідач Барков В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Баркова В. М.,

суддів: Девляшевського В. А.,

Мальцевої Є. Є.,

секретар Возняк В. Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури таТовариства з обмеженою відповідальністю «Буковель» на рішення Яремчанського міського суду від 01 червня 2023 рокуу складі судді Ваврійчук Т. Л., ухвалене у м. Яремче Івано-Франківської області, повний текст якого складено 12 червня 2023 року, у справі за позовом першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України до Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Скорзонера», Товариства з обмеженою відповідальністю «Буковель», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , Державне підприємство «Ворохтянське лісове господарство», про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року перший заступник прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України та ДП «Ворохтянське лісове господарство» звернувся до суду із позовом до Поляницької сільської ради, ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки.

Позовні вимоги мотивовано тим, що на підставі рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради від 10 липня 2003 року № 27 ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку для ведення для будівництва та обслуговування житлового будинку, площею 0,1930 га, яка розташована у с. Поляниця Івано-Франківської області.

Постановою Галицького районного суду від 04 березня 2015 року у кримінальній справі № 1-6/11 було звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , за вчиненням злочинів, передбачених частиною 3 статті 28, частиною 1 статті 366, частиною 3 статті 28, частиною 2 статті 364 КК України, та ОСОБА_6 , за вчинення злочинів, передбачених частиною 3 статті 28, частиною 1 статті 366 КК України. Разом із тим, у ході судового розгляду цієї кримінальної справи встановлено, що Поляницький сільський голова Соловчук Ю. В. та інженер-землевпорядник ОСОБА_4 , зловживаючи владою та службовим становищем, з корисливих мотивів, в особистих інтересах та в інтересах осіб, які бажали безоплатно отримати для індивідуального житлового будівництва земельні ділянки у с. Поляниця Яремчанської міської ради, всупереч вимог законодавства, за погодженням з начальником Яремчанського міського управління земельних ресурсів, склали та видали завідомо неправдиві офіційні документи - рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 4 від 14 лютого 2002 року, № 32 від 12 вересня 2002 року, № 36 від 10 жовтня 2002 року, № 40 від 15 листопада 2002 року, № 6 від 13 лютого 2003 року, № 27 від 10 липня 2003 року «Про вилучення земельних ділянок» у Поляницького лісництва Ворохтянського Держлісгоспу загальною площею 40,69 га, віднесення їх в землі запасу сільської ради, про зміну їх цільового призначення і переведення з лісового фонду в землі житлової та громадської забудови. У подальшому були підроблені рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради за 2002-2003 роки з додатками в частині передачі у приватну власність незаконно вилучених у ДП «Ворохтянське лісове господарство» земельних ділянок фізичним особам, зокрема і відповідачці ОСОБА_1 .

Посилаючись на вказані обставини, з метою захисту інтересів держави, перший заступник прокурора Івано-Франківської області просив визнати недійсним та скасувати державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ІФ №014217 від 20 серпня 2003 року; зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 0,1930 га, кадастровий номер 2611092001220020050, яка розташована в с. Поляниця Яремчанської міської ради з чужого незаконного володіння у державну власність в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство».

Ухвалою Яремчанського міського суду від 03 грудня 2015 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача ТОВ «Скорзонера», яке набуло право власності на спірну земельну ділянку та в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 .

Ухвалою Яремчанського міського суду від 12 січня 2021 року за клопотанням прокурора до участі у справі в якості співвідповідача залучено ТОВ «Буковель» та в якості правонаступника первісного відповідача Поляницької сільської ради Яремчанської міської ради - Поляницьку сільську раду Надвірнянського району Івано-Франківської області.

У грудні 2021 року перший заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури подав заяву у порядку статті 49 ЦПК України, в якій просив поновити строки позовної давності, визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ІФ №014217 від 20 серпня 2003 року та витребувати у ТОВ «Буковель» земельну ділянку, яка розташована в урочищі «Вишня» в с. Поляниця з чужого незаконного володіння у власність держави в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство».

Ухвалою Яремчанського міського суду від 15 листопада 2021 року, залишеною без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 03 лютого 2022 року, позов залишено без розгляду.

Постановою Верховного Суду від 20 липня 2022 року ухвалу Яремчанського міського суду від 15 листопада 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 03 лютого 2022 року в частині залишення без розгляду позову прокурора, поданого в інтересах Держлісагенства скасовано та направлено справу до суду для продовження розгляду.

08 листопада 2022 року першим заступником керівника Івано-Франківської обласної прокуратури подано заяву в порядку статті 49 ЦПК України про зміну предмету позову, в якій просив суд поновити строки позовної давності, визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ІФ №014217 від 20 серпня 2003 року та витребувати у ТОВ «Буковель» земельну ділянку площею 0,1930 га, кадастровий номер 2611092001220020050, яка розташована в урочищі «Вишня» в с. Поляниця з чужого незаконного володіння у власність держави в особі Держлісагенства.

Ухвалою Яремчанського міського суду від 14 грудня 2022 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ДП «Ворохтянське лісове господарство».

Рішенням Яремчанського міського суду від 01 червня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення, її вилучення із земель лісового фонду та передача у приватну власність в порядку безоплатної приватизації відбулося всупереч вимог чинного на той час законодавства - за відсутності рішення уповноваженого суб`єкта щодо її вилучення у постійного користувача та надання у власність, на підставі рішення органу місцевого самоврядування, яке у встановленому порядку не приймалось. Отже, спірна земельна ділянка вибула з володіння держави як її власника поза її волею, а тому позовна вимога прокурора про витребування земельної ділянки від кінцевого набувача у державну власність в особі Держлісагенства є обґрунтованою. Водночас, прокурором пропущено строк позовної давності, оскільки як прокурору, так і державі в особі уповноважених органів було відомо про незаконне вилучення та передачу у приватну власність фізичним особам земельних ділянок лісового фонду, які перебували у постійному користуванні ДП «Ворохтянське лісове господарство» загальною площею 46,142 га, в тому числі на підставі рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради №27 від 10 липня 2003 року, яким надано спірну земельну ділянку ОСОБА_1 ще у 2005 році, проте із вказаним позовом прокурор звернувся до суду лише у вересні 2015 року. Доводів щодо поважності причин пропуску позовної давності під час судового розгляду не наведено. А тому суд дійшов висновку, що у задоволенні позовної вимоги про витребування земельної ділянки необхідно відмовити у зв`язку з пропуском строку позовної давності про застосування якої заявлено кінцевим набувачем.

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю суд виходив з того, що така вимога не є ефективним способом захисту.

Не погоджуючись із судовим рішенням заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури та ТОВ «Буковель» подали апеляційні скарги, в яких посилаються на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга заступника керівника Івано-Франківської обласної прокурати мотивована тим, що повернення спірної земельної ділянки не є можливим без визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування та державного акта про право власності, які стали підставою вибуття спірної земельної ділянки із володіння позивача. Ефективність обораного прокурором способу захисту шляхом визнання недійсним державного акта на право власності підтверджується і судовою практикою. А тому вважає, що суд безпідставно відмовив у задоволення позовної вимоги про визнання недійсним державного акта у зв`язку з обрання позивачем неналежного способу захисту.

Також вказує, що місцевий дійшов помилкового висновку про пропуск строків позовної давності. При цьому не врахував, що підставою звернення із цим позовом послужила не наявність чи незаконність рішення сільської ради, на підставі якого ОСОБА_1 отримала у власність земельні ділянки, а саме встановлення факту підроблення такого рішення. Факт порушення відповідних кримінальних справ свідчить лише про те, що на той момент були достатні приводи та підстави для початку досудового слідства по факту зловживання посадовим становищем службовцями Поляницької сільської та Яремчанської міської рад, конкретні обставини злочинів та вина, які підлягали подальшому встановленню, дослідженню та доказуванню у встановленому законом порядку у ході відповідного судового розгляду. Тобто, на момент порушення справ в органів прокуратури не було доведених фактів злочинних дій осіб Поляницької сільської ради. І лише встановлення вини особи у вчиненні злочину в судовому порядку дає змогу стверджувати про доведеність кримінально-караного діяння та його негативного наслідку - протиправного вилучення земельних ділянок з державної власності і передачу їх фізичним особам. Тому, зважаючи на презумпцію невинуватості, прокуратура до прийняття Галицьким районним судом постанови від 04 березня 2015 року не могла стверджувати про наявність факту підроблення рішень виконавчого комітету Поляницької сільської ради, а отже не мала і законних підстав для звернення до суду із цим позовом.

Крім того, звертаючись із вказаним позовом прокурором визначено позивачів ДП «Ворохтянське лісове господарство» та Державне агентство лісових ресурсів. Державне агентство лісових ресурсів, висловлюючи свою позицію щодо позовних вимог, вказувало, що про порушення інтересів держави йому стало саме з постанови Галицького районного суду від 04 березня 2015 року. Тому з цієї дати для Держлісагенства і почався перебіг позовної давності у цій справі.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

У своїй апеляційні скарзі ТОВ «Буковель» просить рішення суду змінити, шляхом викладення мотивувальної частини судового рішення з врахуванням доводів апеляційної скарги.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що позовні вимоги прокурора в інтересах органу державної влади про витребування нерухомого майна подані до ТОВ «Буковель», а тому за суб`єктивним складом підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, що виключає можливість розгляду цієї справи у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства.

Також зазначає, що Державне агентство лісових ресурсів України на законодавчому рівні не наділене повноваженнями щодо розпорядження спірною земельною та повноваженнями щодо захисту прав на землі, тобто не є компетентним органом, який може бути належним позивачем у спірних правовідносинах. А отже прокурором подано позов в інтересах неналежного позивача, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Крім того, вважає, що прокурором не доведено, що спірна земельна ділянка знаходиться на землях, що перебувають у постійному користуванні держлісгоспу. Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ- ІФ № 002721 від 10 листопада 2001 року, виданий Поляницькою сільською радою землекористувачу ДП «Ворохтянське лісове господарство», не може бути достатнім та належним доказом, оскільки межі земельної ділянки ДП «Ворохтянське лісове господарство» в натурі не встановлювалися, а сама ділянка не внесена до Державного земельного кадастру. Доказів накладення (перетину) між собою земельної ділянки відповідача та земельної ділянки ДП «Ворохтянське лісове господарство» прокурором не надано. Також прокурором не доведено, що належна ТОВ «БУКОВЕЛЬ» земельна ділянка з відповідним кадастровим номером є однією із тих, про які іде мова у постанові Галицького районного суду від 04 березня 2015 року. Тому вказана постанова не може мати преюдиційного значення щодо обставин, які підлягають доказуванню в справі. Крім того, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності відповідно до частини 6 статті 82 ЦПК України є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено ухвалу лише в питанні, чи мали місце дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Не дозволяє достеменно встановити факт знаходження спірної земельної ділянки на землях лісгоспу (не вказано достатніх особових даних про фізичну особу, кадастрових номерів земельних ділянок, підстав проведення розбивки на квартали та ділянки) і інформація, викладена в листі ДП «Карпатгеодезкартографія» від 01 жовтня 2004 року.

Поза увагою залишено і та обставина, що жодних правовідносин із первинним власником земельної ділянки чи ДП «Ворохтянське лісовегосподарство» в ТОВ «Буковель» не було. Згідно практики ЄСПЛ будь-які ризики «неналежного урядування» і помилки державного органу повинні покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. А тому вважає, що спірна земельна ділянка не може бути витребувана у добросовісного набувача - ТОВ «Буковель».

Також апелянт зауважує, що прокурор дізнався про існування порушеного права держави ще в 2004 році при винесенні постанов про порушення кримінальної справи.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ Буковель» заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури посилається на те, що доводи апеляційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи. Вказує, що спірна земельна ділянка на час звернення до суду перебувала у постійному користуванні ДП «Ворохтянське лісове господарство», яке у свою чергу перебуває у сфері управління Державного агентства лісових ресурсів України. Одним із завдань Державного агентства лісових ресурсів України є реалізація державної політики у сфері лісового та мисливського господарства. А тому прокурор правомірно звернувся із позовними вимогами в інтересах вказаного органу державної влади. Питання правомірності звернення прокурора до суду в інтересах Держлісагентства у аналогічних справах було предметом розгляду Верховним Судом. Факт перебування спірної ділянки у постійному користуванні Ворохтянського ДЛГ, незаконного отримання відповідачами спірної ділянки встановлено постановою Галицького районного суду від 04 березня 2015 року та додаткового доведення у цивільній справі не потребує. Звертаючись із вказаним позовом, прокурором переслідувалась мета задоволення суспільної потреби у відновленні законодавства при вирішені суспільного значення питання про передачу земельної ділянки.

Також вказує, що прокурором у цьому позові заявлено дві позовні вимоги - визнання недійсним державного акта, виданого фізичній особі та повернення земельної ділянки. Вказані вимоги є взаємопов`язаними та нерозривними між собою, що виключає їх окремий розгляд.

20 вересня 2023 року на електронну адресу Івано-Франківського апеляційного суду надійшов відзив ТОВ «Буковель» на апеляційну скаргу заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури.

У відзиві на апеляційну скаргу заявило клопотання про поновлення процесуального строку для його подання, посилаючись на те, що товариство не отримувало ухвалу про відкриття апеляційного провадження.

Згідно з частиною першою статті 360 ЦПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Відповідно до частини другої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк можу бути продовжений за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Івано-Франківський апеляційний суд ухвалою від 04 вересня 2023 року відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури на рішення Яремчанського міського суду від 01 червня 2023 року та роз`яснив учасникам справи право подати відзив на скаргу протягом десяти днів з дня одержання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Копія ухвали про відкриття апеляційного провадження та апеляційна скарга направлена ТОВ «Буковель» на електронну адресу, зазначену ним в своїй апеляційній скарзі - teraziniadv@gmail.com.

За змістом довідки про доставку електронного листа документ надіслано одержувачу на його електронну адресу. Документ доставлено до електронної скриньки 06 вересня 2023 року о 13:21:50.

Враховуючи, що товариство своєчасно повідомлене про відкриття апеляційне провадження, ознайомлене із змістом апеляційної скарги заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для продовження строку для подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно відзив ТОВ «Буковель» на апеляційну скаргу заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури підлягає залишенню без розгляду.

Іншими учасниками справи відзив на апеляційні скарги не надано. Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

За положеннями статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Прокурор в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином та просив відкласти розгляд справи в зв`язку із участю в розгляді справи № 0915/1780/12 Тисменицьким районним судом Івано-Франківської області. Оскільки в задоволенні цього клопотання було відмовлено, апеляційний суд відповідно до положень ст. 372 ЦПК України розглянув справу без його участі та участі інших осіб, які також повідомлялися про день, час та місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ТОВ «Буковель» Госедла Р. І., який просив задовольнити скаргу товариства та закрити провадження у справі в частині позовних вимог до товариства, а апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури необхідно залишити без задоволення, а апеляційну скаргу ТОВ «Буковель» - задовольнити частково з наступних підстав.

Суд першої інстанції встановив, що 10 листопада 2001 року Поляницькою сільською радою відповідно до рішення № 3 від 11 січня 2002 року видано Ворохтянському державному лісогосподарському підприємству державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ №002701 на земельну ділянку площею 4358,5 га для ведення лісового господарства. Вказаний державний акт зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 00001.

10 липня 2003 року виконавчим комітетом Поляницької сільської ради прийнято рішення № 27 «Про вилучення, надання, передачу земельних ділянок у приватну власність та зміну цільового призначення землі» згідно з п. 2 якого вирішено надати громадянам земельні ділянки згідно статті 116 ЗК України (додаток № 2).

Відповідно до п.п.4,5 вказаного рішення вилучено у Поляницького лісництва Ворохтянського ЛГ земельні ділянки площею 6,7 га (кв. 24 діл. 11 площею 0,3 га, кв. 22 діл. 22, 23 площею 0,5 га, кв. 6 діл. 17 площею 0,5 га, кв. 3 діл 30 площею 1,5 га, кв. 9 виділ 56 площею 2,4 га, виділ 57 площею 1,0 га, виділ 58 площею 0,5 га) та віднесено їх до земель запасу сільської ради.

Як вбачається із п. 14 додатку № 2 до вказаного рішення ОСОБА_1 , жительці села Верхній Березів Косівського району Івано-Франківської області, надано із земель запасу земельну ділянку площею 0,1930 га для будівництва та обслуговування жилого будинку на ділянці « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

20 серпня 2003 року ОСОБА_1 був виданий державний акт на право власності на землю серії ІФ № 014217 на земельну ділянку площею 0,1930 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташовану в с. Поляниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області кадастровий номер 2611092001220020050. Вказаний державний акт зареєстрований у Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 000038.

У подальшому 17 лютого 2006 року ОСОБА_1 відчужила належну їй земельну ділянку із кадастровим номером 2611092001220020050 на користь ОСОБА_2 , яка продала земельну ділянку ТОВ «Скорзонера».

Відповідно до протоколу загальних зборів ТОВ «Скорзонера» від 10 серпня 2016 року, протоколу загальних зборів ТОВ «Буковель» № 11/2016 від 10 серпня 2016 року та акту приймання-передачі нерухомого майна № 10/08/2016-1 від 10 серпня 2016 року земельна ділянка площею 0,1930 га, кадастровий номер 2611092001:22:002:0050 зареєстрована на праві приватної власності за ТОВ «Буковель» на підставі рішення приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Фріса І. П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 30938755 від 15 серпня 2016 року. Наведене підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 232419524 від 13 листопада 2020 року та № 334226039 від 01 січня 2023 року.

У лютому 2004 року начальником напрямку спецпідрозділу УСБУ в Івано-Франківській області була порушена кримінальна справа за фактом зловживання службовим становищем службовими особами Поляницької сільської ради, Карпатського державного підприємства геодезії, картографії та кадастру та Яремчанського міського управління земельними ресурсами за ознаками злочину, передбаченого статтею 364 КК України за фактом незаконного вилучення та безоплатної передачі у приватну власність 13,1428 га земель рекреаційного призначення у с. Поляниця.

15 березня 2004 року слідчим з ОВС СВ прокуратури Івано-Франківської області розпочато досудове розслідування у кримінальній справі № 248436 за фактом зловживання службовим становищем службовими особами Поляницької сільської ради, Карпатського державного підприємства геодезії, картографії, кадастру, Яремчанського управління земельних ресурсів при передачі на протязі 2002-2003 років у приватну власність земельних ділянок для будівництва і обслуговування індивідуальних житлових будинків АДРЕСА_1 громадянам загальною площею 13,1 га на землях рекреаційного призначення, за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 364 КК України.

23 березня 2004 року слідчим з ОВС прокуратури Івано-Франківської області порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 364 КК України за фактом зловживання службовим становищем посадовими особами Поляницької сільської ради та її виконавчого комітету, які протягом 2002-2003 років без розгляду та вирішення на сесіях Поляницької сільської ради та її виконавчого комітету, незаконно вилучили із власності Ворохтянського держлісгоспу 40,69 га земель лісового фонду в межах с. Поляниця, без згоди державних органів лісового господарства, незаконно змінили їх цільове призначення, перевівши із земельних угідь лісового фонду у землі житлової та громадської забудови та безоплатно надали їх у приватну власність 160 громадянам для будівництва та обслуговування житлових будинків, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам.

Вказану кримінальну справу об`єднано в одне провадження із кримінальною справою № 248436.

21 вересня 2004 року начальником відділу нагляду за додержанням законів при проведенні слідства органами прокуратури Івано-Франківської області порушено відносно ОСОБА_3 кримінальну справу № 248436 за ознаками злочинів, передбачених частиною 2 статті 364, частиною 2 статті 366 КК України за фактом незаконного безоплатного вилучення у Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ 40,69 га земельних угідь лісового фонду вартістю 3 714 997 грн. без відшкодування держлісгоспу втрат щодо вартості лісових та деревно-чагарникових насаджень в сумі 1 432 753,24 грн., незаконної зміни їх цільового призначення, переведення в землі житлової та громадської забудови та надання під будівництво індивідуальних житлових будинків окремим громадянам, що спричинило державним інтересам тяжкі наслідки, а також за фактом складення та видачі завідомо неправдивих рішень виконкому Поляницької сільської ради № 4 від 14 лютого 2002 року, № 32 від 12 вересня 2002 року, № 36 від 10 жовтня 2002 року, № 40 від 15 листопада 2002 року, № 6 від 13 лютого 2003 року, № 27 від 10 липня 2003 року, які він завірив печаткою Поляницької сільської ради про нібито колегіальне вирішення членами виконкому даних питань.

Постановою слідчого з ОВС прокуратури Івано-Франківської області від 25 березня 2005 року ДП «Ворохтянське лісове господарство» було визнане цивільним позивачем у кримінальній справі № 248436 про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених частиною 3 статті 365, частиною 4 статті 190, частини 2 статті 364, частини 2 статті 366 КК України. Згідно поданої позовної заяви розмір завданих збитків визначено у сумі 6 944 718,90 грн.

Також судом з`ясовано, що 07 лютого 2005 року прокуратурою Івано-Франківської області були внесені протести на рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 4 від 14 лютого 2002 року, № 32 від 12 вересня 2002 року, № 36 від 10 жовтня 2002 року, № 40 від 15 листопада 2002 року, № 6 від 13 лютого 2003 року, № 27 від 10 липня 2003 року в частині пунктів щодо вилучення в Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ земельних ділянок лісового фонду та віднесення їх до земель запасу сільської ради із зміною їх цільового призначення на землі житлової та громадської забудови.

01 березня 2005 року прокуратура Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного комітету лісового господарства України, який в подальшому був реорганізований у Державне агентство лісових ресурсів України та ДП «Ворохтянське лісове господарство» зверталась до господарського суду Івано-Франківської області із позовом про визнання недійсними п.п. 5, 6, 7 рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 32 від 12 вересня 2002 року. Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області суду від 10 травня 2005 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30 червня 2005 року, позов залишено без розгляду (справа №А-5/79).

Окрім цього, ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 10 травня 2005 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23 червня 2005 року, залишено без розгляду позов першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного комітету лісового господарства України та ДП «Ворохтянське лісове господарство» про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 27 від 10 липня 2003 року (справа № А-5/78).

Постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04 березня 2015 року (справа № 1-6/11, провадження № 1/341/6/15) відповідно до статті 49 КК України звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_3 за вчинення злочинів, передбачених частиною 3 статті 28, частиною 1 статті 366, частиною 3 статті 28, частиною 2 статті 364, частиною 3 статті 28, частиною 1 статті 366 КК України, ОСОБА_4 за вчинення злочинів, передбачених частиною 3 статті 28, частини 1 статті 366, частини 3 статті 28, частини 2 статті 364 КК України, ОСОБА_5 за вчинення злочинів, передбачених частини 3 статті 28, частини 1 статті 366, частини 3 статті 28, частини 2 статті 364 КК України, ОСОБА_6 за вчинення злочину, передбаченого частини 3 статті 28 частини 1 статті 366 КК України. Цивільний позов ДП «Ворохтянське лісове господарство» залишено без розгляду.

Як вбачається із вказаної постанови суду, з метою протиправного вилучення з державної власності земель державного лісового фонду Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ та їх незаконної передачі у приватну власність фізичним особам шляхом зловживання владою та службовим становищем і службового підроблення офіційних документів, сільський голова с. Поляниця ОСОБА_3 у листопаді 2001 року створив та очолив організовану групу, до якої завербував спеціаліста 1 категорії Яремчанського міського відділу земельних ресурсів, інженера-землевпорядника Поляницької сільської ради ОСОБА_4 , а також начальника відділу земельних ресурсів Яремчанської міської ради ОСОБА_5 . Так, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , зловживаючи владою та службовим становищем, з корисливих мотивів, в особистих інтересах та в інтересах осіб, які бажали безоплатно отримати для індивідуального житлового будівництва земельні ділянки у с. Поляниця Яремчанської міськради, склали та видали завідомо неправдиві офіційні документи листи виконавчого комітету Поляницької сільської ради про вилучення з державної власності та передачу сільській раді в землі запасу земельних ділянок державного лісового фонду № 25 від 26 листопада 2001 року, № 28 від 27 травня 2002 року, № 28 від 27 серпня 2002 року, № 132 від 19 вересня 2002 року, № 171 від 07 жовтня без зазначення року, № 25 від 15 березня 2003 року, № 24 від 26 травня 2003 року, № 32 від 26 червня 2003 року, які ОСОБА_3 підписав та завірив печаткою Поляницької сільської ради та направив на адресу керівників Ворохтянського ДЛГ.

В подальшому, всупереч вимогам статей 20, 118, 123, 149, 151, 156, 207 Земельного кодексу України, пункту 12 Перехідних Положень Земельного кодексу України, ст. 42 Лісового кодексу України, генерального плану забудови с. Поляниця, затвердженого рішенням сесії сільської ради від 30 січня 2001 року, «Правилам забудови населених пунктів області» від 12 листопада 2002 року, статей 3, 19 Закону України «Про планування та забудову територій» ОСОБА_4 та ОСОБА_3 за погодженням з ОСОБА_5 , склали та видали завідомо неправдиві офіційні документи - рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 4 від 14 лютого 2002 року, № 32 від 12 вересня 2002 року, № 36 від 10 жовтня 2002 року, № 40 від 15 листопада 2002 року, № 6 від 13 лютого 2003 року, № 27 від 10 липня 2003 року «Про вилучення земельних ділянок» Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ загальною площею 40,69 га, віднесення їх в землі запасу сільської ради, про зміну їх цільового призначення і переведення з лісового фонду в землі житлової та громадської забудови, які ОСОБА_3 підписав та завірив печаткою Поляницької сільської ради, після чого ознайомив з ними начальника відділу земельних ресурсів Яремчанської міської ради ОСОБА_5 .

Надалі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , за погодженням з ОСОБА_5 , склали та видали завідомо неправдиві офіційні документи додатки до рішень виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 4 від 14 лютого 2002 року, № 32 від 12 вересня 2002 року, № 36 від 10 жовтня 2002 року, № 40 від 15 листопада 2002 року, № 6 від 13 лютого 2003 року, № 27 від 10 липня 2003 року «Про надання земельних ділянок для будівництва індивідуальних житлових будинків» фізичним особам в тому числі ОСОБА_7 - 0,1061га., які ОСОБА_3 підписав та завірив печаткою Поляницької сільської ради, після чого ознайомив з ними начальника відділу земельних ресурсів Яремчанської міської ради ОСОБА_5 . На підставі зазначених документів землепроектними організаціями було виготовлено технічну документацію на земельні ділянки державного лісового фонду, які перебували у користуванні Поляницького лісництва Яремчанського ДЛГ та передано її для погодження начальнику відділу земельних ресурсів Яремчанської міської ради Реміцькій О. М., яка при наявних порушеннях в матеріалах технічної документації, які не відповідали вимогам п.1.16. Інструкції «Про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі», затвердженої наказом Держкомзему України № 43 від 04 травня 1999 року, в порушення статті 26 пункту 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статей 12, 118 пункт 2 б, статті 198 Земельного кодексу України, при відсутності технічного завдання на виконання робіт, журналів польових вимірювань, висновків та погоджень відділу архітектури та відділу земельних ресурсів про наявні обмеження на використання земельної ділянки, погоджень сусідніх землекористувачів, а в окремих випадках - без виготовлення проекту відведення земельних ділянок, при наявних обмеженнях відділу архітектури стосовно їх використання, незаконно погодила матеріали технічної документації.

Окрім цього, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 склали, підписали, завірили печатками Поляницької сільської ради та Яремчанського міського відділу земельних ресурсів та незаконно видали державні акти про право власності на земельні ділянки, в результаті чого незаконно вилучено з державної власності 40,69 га земель державного лісового фонду вартістю 3 714 997,00 грн. Також, упродовж 2002-2003 років ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 незаконно надали у приватну власність під будівництво індивідуальних житлових будинків 5,452 га земель державного лісового фонду, які перебували у користуванні Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ, рішення про вилучення яких Поляницькою сільською радою та виконавчим комітетом Поляницької сільської ради не приймались у результаті чого незаконно вилучено з державної власності 5,452 га земель державного лісового фонду. Усього внаслідок злочинних дій ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 упродовж 2001-2004 років незаконно вилучено з державної власності всього 46,142 га земель державного лісового фонду, чим заподіяно збитків охоронюваним законом державним інтересам на загальну суму 6 944 718,89 грн. та спричинено тяжкі наслідки..

Відповідно до висновку проведеної у кримінальній справі №248436 комісійної судово-земельної експертизи від 11 березня 2005 року, встановлено, що сільський голова с. Поляниця ОСОБА_3 звертався із листами протягом 2001-2003 років у Ворохтянський держлісгосп про одержання згоди на вилучення земельних ділянок лісового фонду площею 27,87 га. Ворохтянський держлісгосп своїми листами не заперечував проти вилучення земельних ділянок і надавав попереднє погодження на передачу земельних ділянок лісового фонду в землі запасу с. Поляниця. Проте виконком сільської ради с. Поляниця прийняв рішення про вилучення в Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ земельних ділянок лісового фонду загальною площею 40,69 га без дотримання процедури вилучення, надання та зміни цільового призначення земель лісового фонду, зокрема рішення № 4 від 14 лютого 2002 року, яким вилучено земельні ділянки площею 4,89 га (кв.24 діл.18 (1.12га), кв.24 діл.30,34 (1,2 га), кв.24 діл. 13 (0,7 га), кв. 23 діл. 27 (1,2 га), кв. 31 діл. 22 (0,22 га), кв.32 діл. 3,9 (0,45га); рішення №32 від 12 вересня 2002 року, яким вилучено ділянки площею 0,60 га (кв.24 виділ 21); рішення №36 від 10 жовтня 2002 року, яким вилучено ділянки загальною площею 14,10 га (кв.8 діл.35 (1,2 га), кв.8 діл. 36 (0,6га), кв.7 діл. 42 (1,5га), кв.6 діл.11 (8,5га), кв.24 діл. 11 (0.3га), кв.32 діл.1 (2,0га); рішення №6 від 13 лютого 2003 року, яким вилучено ділянки загальною площею 11,8 га (кв.8 діл.35 (1,2га), кв.8 діл.36 (0,6га), кв.7 діл.42 (1,5га), кв.6 діл.11 (8,5га); рішення №40 від 15 листопада 2002 року, яким вилучено ділянки площею 2,6 га; рішення №27 від 10 липня 2003 року, яким вилучено в Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ земельні ділянки площею 6,7 га (кв.24 діл.11 (0,3га), кв.22 діл.22,23 (0,5га), кв.6 діл.17 (0,5га), кв.3 діл.30 (1.5га), кв.9 виділ 56 (2,4га), виділ 57 (1,0га), виділ 58 (0,5га), віднесено до земель запасу сільської ради, змінено цільове призначення з переведенням з лісового фонду на землі житлової та громадської забудови.

При цьому відсутні відповідні рішення виконкому чи сесії сільської ради про вилучення окремих земельних ділянок лісового фонду, які фактично роздані громадянам у приватну власність під будівництво індивідуальних житлових будинків, а саме: кв.8, діл.29,31 площею 0,8358 га, кв.7 діл.43,44 площею 0,6375 га, кв.6 діл.12 площе. 1,1 га, кв.9 діл.58,59 площею 0,75 га, кв.22 діл.9 площею 0,478 га, кв.24 діл. 9 площею 0,335 га, кв.8 діл.28 площею 0,7157 га, кв.24 діл.4 площею 0,3 га та кв.32 діл. 2 площею 0,3 га. Загальна площа вказаних земель становить 5,452 га. Під час зміни цільового призначення земель Ворохтянського держлісгоспу та наданні їх громадянам під будівництво індивідуальних житлових будинків порушено вимоги статей 12, 20, 118, 123, 149, 151 ЗК України, пункту 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 42 ЛК України; наявна технічна документація не відповідає вимогам Інструкції про порядок складання, видачу, реєстрацію і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку, затвердженої Держкомземом України № 43 від 04 травня 1999 року; відсутня державна землевпорядна експертиза проектної документації; всі рішення виконкому про безоплатне надання земельних ділянок у власність громадянам під будівництво індивідуальних житлових будинків на вилучених землях Ворохтянського держлісгоспу не відповідають генеральному плану забудови с. Поляниця, затвердженому рішенням сесії сільської ради від 30 січня 2001 року, «Правилам забудови населених пунктів області» від 12 листопада 2002 року, статті 31 Закону України «Про планування та забудову територій», статті 21 Закону України «Про основи містобудування». Виготовлена землевпорядними організаціями технічна документація на вилучені земельні ділянки не відповідає вимогам Інструкції про порядок складання, видачу, реєстрацію і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку, а саме: рішення про передачу земельних ділянок у власність громадянам приймались виконавчим комітетом, а не сесією сільської ради (пункт 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 1 ЗК України); відсутнє технічне завдання на виконання робіт, журнали польових вимірювань та висновки та погодження земельного відділу та відділу архітектури про наявні обмеження на використання земельної ділянки (п. 1.6 Інструкції по видачі державних актів); відсутнє погодження сусідніх землекористувачів (п. 2а статті 198 ЗК України); земельні ділянки надані громадянам у власність із земель запасу сільської ради без виготовлення проекту відведення земельних ділянок(ст.118 ЗК України). На вилучених у Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ землях лісового фонду незаконної рубки лісу не встановлено.

Із листа Карпатського державного підприємства геодезії, картографії та кадастру за вих. № 464 від 01 жовтня 2004 року, отриманого в ході досудового слідства у кримінальній справі № 248436, вбачається, що працівниками ДП «Карпатигеодезкартографія» виготовлялась технічна документацію громадянам, яким були надані земельні ділянки на території земель лісокористування Поляницького лісництва Ворохтянського держлісгоспу. Під № 7 у додатку № 1 «Список громадян, яким виготовлені державні акти на право власності на землю в с. Поляниця з розбивкою на квартали та ділянки» до вказаного листа зазначено прізвище ОСОБА_1 , якій надана ділянка площею 0,1930 га, у АДРЕСА_2 . Підприємством також зазначено, що розбивка на квартали та ділянки була здійснена спільно з Ворохтянським держлісгоспом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що вимоги про визнання незаконним (недійсним) і скасування рішення органу влади про надання земельної ділянки у власність за певних умов можна розглядати як вимоги про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, якщо саме це рішення створює відповідну перешкоду (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі № 633/408/18 (пункт 11.10)). Інакше кажучи, перешкоду у користуванні та розпорядженні зазначеною ділянкою лісогосподарського призначення у вигляді відповідного рішення органу влади про її відчуження, на підставі якого державна реєстрація права власності не відбулася (якщо це рішення справді створює таку перешкоду), власник може усунути за негаторним позовом, зокрема про визнання незаконним скасування відповідного рішення.

Тоді як для витребування майна оскарження рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскарження всього ланцюга договорів та інших правочинів щодо спірного майна, державних актів на право власності тощо не є необхідними й ефективними способами захисту прав власника. Останній у межах провадження про витребування майна із чужого володіння вправі стверджувати, зокрема, про незаконність відповідного рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування без заявлення вимоги про визнання його незаконним, недійсним. Таке рішення за умови його невідповідності закону не зумовлює юридичних наслідків, на які воно спрямоване (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункти 38-39), від 1 жовтня 2019 року у справі № 911/2034/16 (пункти 46-47), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (пункти 6.25, 6.27),від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (пункти 34-35), від 1 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (пункт 52), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (пункт 50), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 49), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц(пункти 109, 148, 150, 151, 153, 167), від 20 червня 2023 року у справі № 633/408/18 (пункти 11.7-11.8)).

З огляду на вказане, якщо на підставі рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування про відчуження земельної ділянки лісогосподарського призначення відбулася державна реєстрація права власності на це майно, власник може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, і для такого витребування оскарження рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є необхідним й ефективним способом захисту права власності. У разі встановлення незаконності таких рішень органів влади у спорі про витребування земельних ділянок суд вказує про це лише у мотивувальній частині його рішення.

Таким чином суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю, а тому доводи апеляційної скарги заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури в цій частині є безпідставними.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Тож розмежування компетенції судів з розгляду спорів здійснюється відповідно до їх предмета та суб`єктного складу учасників. У порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. Спори, сторонами в яких є юридичні особи та фізичні особи - підприємці, про захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів розглядаються господарськими судами.

Суд першої інстанцій, вирішуючи спір у цій справі у частині вимог до ТОВ «Буковель» про витребування майна у порядку цивільного судочинства, зазначені положення закону не врахував, не звернув увагу на те, що предметом позову у цій справі є, зокрема, вимоги юридичної особи - заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України про витребування нерухомого майна із незаконного володіння до іншої юридичної особи - ТОВ «Буковель». Тобто учасниками спору є держава, від імені якої звернулася відповідна юридична особа, та приватна юридична особа.

Отже, спір у справі в частині вимог про витребування спірного нерухомого майна виник між юридичними особами і підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Наведене відповідає правовим висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (провадження № 12-95гс19).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має, зокрема, право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Відповідно до частини першої статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги (ч. 2 ст. 377 ЦПК України).

Враховуючи те, що позовні вимоги до ТОВ «Буковель» мають розглядатися за правилами господарського, а не цивільного судочинства, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанцій у частині вирішення позову до ТОВ «Буковель» потрібно скасувати, а провадження у справі у цій частині закрити.

Згідно з частиною першою статті 256, якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

З огляду на те, що апеляційний суд дійшов висновку на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі в частині позовних вимог до ТОВ «Буковель» про витребування майна, інші доводи апеляційних скарг, які стосуються цих позовних вимог, апеляційним судом не розглядаються.

Керуючись статтями 367, 368, 375, 376, 377, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Буковель» - задовольнити частково.

Рішення Яремчанського міського суду від 01 червня 2023 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України до Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області та ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на земельну ділянку - залишити без змін.

Рішення Яремчанського міського суду від 01 червня 2023 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Буковель» про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння - скасувати.

Провадження у справі за позовом першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Буковель» про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння - закрити, роз`яснивши прокурору, що розгляд цих вимог віднесений до юрисдикції господарського суду.

Роз`яснити позивачеві, про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 27 грудня 2023 року.

Судді В. М. Барков

В. А. Девляшевський

Є. Є. Мальцева