Рішення

від 26.12.2023 по справі 471/151/23

БРАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 471/151/23

Провадження №2/471/79/23

Номер рядка звіту 69

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" грудня 2023 р.

Братський районний суд Миколаївської області

в складі:

головуючого судді Гукової І.Б.,

за участю секретаря Холоденко І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Братське цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Голованіського районного відділу Державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про зменшення розміру аліментів та звільнення від заборгованості по виплаті аліментів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів та звільнення від заборгованості зі сплати аліментів.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішенням суду від 01.11.2013 року з нього на користь відповідача було стягнуто аліменти на утримання сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Рішення суду пред`явлено до виконання 25.01.2021 року. Після відкриття виконавчого провадження, державним виконавцем було нарахована заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 117908,94 грн. Однак державним виконавцем не було враховано добровільну сплату позивачем аліментів та його участь у вихованні дитини, що підтверджується наданими квитанціями. Таким чином, відповідачем було штучно створено умови, за яких виникла заборгованість зі сплати аліментів, тому вказана заборгованість підлягає скасуванню. Що стосується вимог про зменшення розміру аліментів, то їх позивач обґрунтовує тим, що наразі він здійснює догляд за своєю матір`ю, ОСОБА_4 та отримує виплати як особа, яка надає соціальні послуги на непрофесійній основі в розмірі 1743,00 грн., інші доходи у нього відсутні. Тому, враховуючи доходи ОСОБА_1 розмір аліментів, який він в змозі сплачувати, необхідно встановити у розмірі 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Ухвалою Братського районного суду від 23 березня 2023 року Голованіський районний відділ Державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) залучено у якості співвідповідача.

Представник позивача до суду надіслала заяву в якій просила задовольнити позивні вимоги у повному обсязі та проводити розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача у судове засідання надіслала заяву в якій просила про розгляд справи за її відсутності та відмови у задоволенні позову.

Представник співвідповідача у судове засідання не з`явився причини неявки суду не відомі.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Рішенням Братського районного суду Миколаївської області від 01.11.2013 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 було стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини всіх видів догоду, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 18.10.2013 року і до досягнення дитиною повноліття.

10 лютого 2021 року за заявою стягувача було відкрито виконавче провадження.

Станом на час звернення до суду у боржника виникла заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 117908,94 грн.

Відповідно до розрахунку державного виконавця, наданого під час розгляду справи, розмір заборгованості станом на 01.01.2022 року становить 81675,15 грн. (арк..с. 183).

У своєму позові позивач посилається на те, що заборгованість виникла через те, що він не може сплачувати аліменти у визначеному рішенням суду розмірі, оскільки не працює, здійснює догляд за хворою матір`ю, сплачував аліменти частково, приймав участь у забезпеченні дитини.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1ст. 5 ЦПК).

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Суд на підставі ст. ст.12,13,81 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2ст. 78 ЦПК України).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до частини 8 та 9 статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

При визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

Як на підставу зміни розміру аліментів позивач посилається на те, що з 28.04.2022 року він здійснює догляд за своєю матір`ю, яка є інвалідом ІІ групи та отримує виплати, як особа, яка надає соціальні послуги на непрофесійній основі в розмірі 1743,00 грн., інших доходів він не отримує.

За таких обставин суд вважає за можливе зменшити розмір аліментів, які стягуються зі ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_6 з 1/4 частини усіх видів доходу до 1/6 частини, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Що стосується вимог щодо звільнення від сплати заборгованості зі сплати з аліментів.

Як на підставу позову позивач посилається на частину 2статті 197 СК України, якою передбачено, що за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Аналіз статті 197 СК України надає підстави для висновку про те, що платник аліментів може бути звільнений за рішенням суду від сплати заборгованості за аліментами, у разі якщо доведе суду 1) наявність тяжкої хвороби 2) або іншої обставини, що має істотне значення.

За правилами частини 4 статті 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Відповідно до ч. 8 п. 1ст. 71 ЗУ "Про виконавче провадження" спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Відповідно до п. 22 постанови пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15 травня 2006 року суд, у випадках передбачених ст. 197 СК України, може частково або повністю звільнити платника аліментів від сплати заборгованості по аліментам.

З аналізу зазначеної правової норми вбачається, що повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом і лише тоді, коли заборгованість виникла у зв`язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. При цьому, слід звернути увагу на те, що у такий спосіб законодавцем визначено право, а не обов`язок, суду звільнити платника аліментів від сплати заборгованості. При вирішенні таких спорів необхідно виходити з інтересів дитини, оскільки аліменти за рішенням суду присуджені на утримання дитини з метою забезпечення достатнього матеріального рівня її життя.

Обґрунтовуючи свій позов в частині звільнення від сплати заборгованості з виплати аліментів, позивач посилається на те, що рішення суду про стягнення аліментів прийняте 01.11.2013 року. Виконавче провадження відкрите 10.02.2021 року. Про те, що є рішення суду за яким відкрито виконавче провадження, позивач дізнався лише 30.04.2022 року під час перетину кордону України. Таким чином, звертаючись за відкриттям виконавчого провадження лише у січні 2021 року позивачем було штучно створено умови виникнення заборгованості з виплати аліментів. Не зважаючи на те, що виконавчий лист не було пред`явлено до виконання після прийняття рішення про стягнення аліментів, позивач у добровільному порядку сплачував аліменти на утримання дитини.

Однак вказані доводи позивача частково спростовуються матеріалами справа.

Згідно мотивувальної частини рішення суду про стягнення аліментів від 01.11.2013 року відповідач надав суду заяву, в якій визнав позовні вимоги (арк..с.10).

Окрім цього, згідно довідки про доходи (арк..с. 152) ОСОБА_1 з жовтня 2013 по вересень 2014 року працював у ТОВ «Мегапростір» та за цей період з нього було стягнуто аліменти у розмірі 3301,20 грн. Отже, позивач був обізнаний про прийняте рішення щодо стягнення з нього аліментів на утримання дитини.

З жовтня 2014 року по 2017 рік позивачем аліменти не сплачувалися. За 2017 рік позивач сплатив лише 2000,00 грн. аліментів. (арк..с. 155). В подальшому, з 2018 по 2022 рік позивач сплачував аліменти не в повному розмірі. Таким чином позивачем свідомо не сплачувалися аліменти на утримання дитини.

За період 2023 року (час знаходження справи у суді), позивачем сплачено аліментів у розмірі 3350, грн.

У частині першій статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частинами першою та другою статті 27 Конвенції встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Позивач не належним чином виконує свій обов`язок щодо матеріального забезпечення дитини.

Доводи позивача, на які він посилається як на обґрунтування своїх вимог, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Позивачем не наведено обставин, які б вказували на обґрунтовану підставу для звільнення його від сплати заборгованості за аліментами.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.. 259, 264, 265, суд

УХВАЛИВ

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Голованіського районного відділу Державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про зменшення розміру аліментів та звільнення від заборгованості зі сплати аліментів-задовольнити частково.

Зменшити розмір аліментів, що стягуються зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1/4 частини усіх видів доходів на 1/6 частину усіх видів доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи стягувати з моменту набрання цього рішення законного сили і до досягнення дитиною повноліття.

В задоволення інших вимог-відмовити.

Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Співвідповідач - Голованіський районний відділ Державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), місце знаходження: вул. соборна,44-Б, смт. Голованівськ, Кіровоградської області.

На рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду.

СуддяІ.Б. Гукова