Постанова

від 04.03.2024 по справі 471/151/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

04.03.24

22-ц/812/352/24

Провадження № 22-ц/812/352/24

П О С Т А Н О В А

іменем України

28 лютого 2024 року м. Миколаїв

справа № 471/151/23

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Тищук Н.О.,

суддів: Крамаренко Т.В., Темнікової В.І.,

із секретарем Лівшенком О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_1

на рішення Братського районного суду Миколаївської області, ухвалене 26 грудня 2023 року суддею Гуковою І.Б. в приміщенні цього ж суду, (дата складання повного тексту рішення не зазначена), у цивільній справі за позовом

ОСОБА_1 до

ОСОБА_2 , Голованівського районного відділу

Державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро»)

про зменшення розміру аліментів та звільнення від сплати заборгованості,

у с т а н о в и в:

1.Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до відповідачів з зазначеним вище позовом.

Позивач зазначав, що рішенням Братського районного суду Миколаївської області від 01 листопада 2013 року з нього на користь відповідачки було стягнуто аліменти на утримання сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Рішення суду пред`явлено відповідачкою до виконання 25 січня 2021 року.

Після відкриття виконавчого провадження, державним виконавцем було нараховано заборгованість за аліментами починаючи з дати, зазначеної у виконавчому листі 18 жовтня 2013 року. Розмір заборгованості склав 117 908, 94 грн.

Проте, після ухвалення судового рішення про стягнення аліментів він добровільно їх сплачував та приймав участь у вихованні дитини, тому відповідачка не пред`являла виконавчий лист до виконання. А у подальшому, штучно створивши умови для виникнення заборгованості, відповідачка пред`явила виконавчий лист до виконання. З цих підстав ОСОБА_1 просив звільнити його від сплати нарахованої державним виконавцем заборгованості.

Також позивач просив зменшити розмір аліментів, які підлягають стягненню на утримання сина до 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, посилаючись на те, що він здійснює догляд за хворою матір`ю та отримує 1743 грн як особа, яка надає соціальні послуги на непрофесійній основі, інших доходів не має.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Братського районного суду Миколаївської області від 26 грудня 2023 року позов задоволено частково. Зменшено розмір стягуваних аліментів з 1/4 до 1/6 частини усіх видів доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дати набрання законної сили цим рішенням. У задоволення інших вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано доведеністю тієї обставини, що ОСОБА_1 доглядає матір-інваліда та отримує 1743 грн, як особа, яка надає соціальні послуги на непрофесійній основі. Доказів існування у нього інших доходів не здобуто.

У задоволенні позовної вимоги про звільнення від сплати заборгованості за аліментами відмовлено з посиланням на те, що позивач був обізнаний про стягнення з нього аліментів, оскільки при розгляді справи про їх стягнення подав до суду заяву про визнання позову, у 2013 2014 роках з нього стягувалися аліменти за місцем роботи, та у період з 2017 по 2022 рік боржник частково сплачував аліменти.

Отже, встановивши такі обставини та урахувавши інтереси дитини, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі представник позивача адвокат Задорожнюк О.Б., посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати в частині відмови у звільненні від сплати заборгованості за аліментами, та ухвалите нове, яким ці позовні вимоги задовольнити.

Узагальнені доводи апеляційної скарги

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не надано належної оцінки тому, що ОСОБА_1 частково сплачував аліменти починаючи з дати їх стягнення судовим рішенням, квитанції про перерахування аліментів стягувачці не завжди зберігав, спору що щодо розміру сплачуваних аліментів не виникало. Про пред`явлення виконавчого листа до виконання боржник довідався тільки 30 квітня 2022 року, а за час слухання справи судом першої інстанції, у 2023 році сплатив 6000 грн.

Узагальнені доводи інших учасників

Правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідачка не скористалася.

Представник відповідачки адвокат Козиревич О.С. просила розглянути справу без її участі та без участі відповідачки, у задоволенні апеляційної скарги просила відмовити.

2.Мотивувальна частина

Представник позивача адвокат Задорожнюк О.Б. приймала участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції в режимі відеоконференції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представниці позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи

Судом встановлено, що рішенням Братського районного суду Миколаївської області від 01 листопада 2013 року зі ОСОБА_1 на користь відповідачки ОСОБА_4 було стягнуто аліменти на утримання сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Рішення суду пред`явлено відповідачкою до виконання 25 січня 2021 року.

10 лютого 2021 року державним виконавцем Голованівського районного відділу Державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Приблудою В.А. відкрито виконавче провадження за вказаним виконавчим листом.

Після відкриття виконавчого провадження, державним виконавцем нараховано заборгованість за аліментами, починаючи з 18 жовтня 2013 року як зазначено у виконавчому листі. Розмір заборгованості склав 117 908, 94 грн.

Станом на 01 січня 2022 року згідно інформації, наданої державним виконавцем, розмір заборгованості становить 81 675,15 грн.

Також з мотивувальної частини рішення суду про стягнення аліментів суд встановив, що при розгляді цієї справи ОСОБА_1 подав заяву, в якій визнав позовні вимоги.

У період з жовтня 2013 по вересень 2014 року ОСОБА_1 працював у ТОВ «Мегапростір» та з нього стягувалися аліменти. За весь цей період стягнуто 3 301, 20 грн.

З жовтня 2014 року по 2017 рік ОСОБА_1 аліменти не сплачував.

У 2017 році сплачено лише 2 000 грн.

З 2018 по 2022 рік ОСОБА_5 сплачував аліменти частково.

Таким чином, суд першої інстанції встановив, що позивач ОСОБА_1 був обізнаний про прийняте рішення про стягнення з нього аліментів на утримання дитини, проте тривалий час свідомо не сплачував їх, або сплачував у розмірі меншому, ніж визначено судовим рішенням.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність доводу позивача про штучне створення стягувачкою заборгованості за аліментами.

Позиція апеляційного суду

Відповідно до частини другої статті 197 СК України, з підстав якої заявлено позов, за позовом платника аліментів суд може звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Вказана правова норма не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом. За наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення, платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати заборгованості за ними на підставі судового рішення.

Відповідно до пункту 22 постанови пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" № 3 від 15 травня 2006 року суд, у випадках передбачених статтею 197 СК України, може частково або повністю звільнити платника аліментів від сплати заборгованості по аліментам. З аналізу зазначеної правової норми вбачається, що повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом і лише тоді, коли заборгованість виникла у зв`язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. При цьому, слід звернути увагу на те, що у такий спосіб законодавцем визначено право, а не обов`язок, суду звільнити платника аліментів від сплати заборгованості. При вирішенні таких спорів необхідно виходити з інтересів дитини, оскільки аліменти за рішенням суду присуджені на утримання дитини з метою забезпечення достатнього матеріального рівня її життя.

Такі висновки суду повністю узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21 листопада 2018 року у справі №343/860/17, у постанові від 01 серпня 2018 року у справі №344/12158/16-ц та у постанові від 20 вересня 2018 року у справі №№ 592/2683/17.

Суд зауважує, що заборгованість за аліментами виникла не через настання у позивача складних життєвих обставин таких обставин позивачем не зазначено, а через його тривале ухиляння від сплати аліментів у розмірі, визначеному судом першої інстанції при їх стягненні.

При цьому, з моменту стягнення аліментів у 2013 році ОСОБА_1 не подавав позову про зменшення їх розміру. Підставою для цього могло б бути скрутне матеріальне становище платника, проте таких обставин позивач не зазначав і при пред`явленні цього позову. Єдиним його доводом є те, що стягувачка тривалий час не пред`являла виконавчого листа до виконання та таким чином штучно створила заборгованість.

Такий довід позивача не підтверджується жодним доказом.

Проте, колегія суддів вважає, що єдиною обставиною, яка дозволила б уникнути виникнення заборгованості могла б бути належна сплата боржником присуджених судом аліментів у визначеному розмірі та у відповідні строки.

За таких обставин, апеляційний суд вважає обґрунтованими та такими, що максимально відповідають інтересам дитини, висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про звільнення від сплати заборгованості за аліментами.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 сплачував аліменти, проте не завжди зберігав квитанції, на увагу не заслуговують оскільки є голослівними.

Довід апеляційної скарги про те, що за період слухання справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 частково сплачував аліменти правового значення не мають, оскільки рішенням суду першої інстанції вивчені обставини та оцінені докази, які мали місце на час пред`явлення позову.

Суд апеляційної інстанції також перевіряє висновки суду першої інстанції, та їх відповідність діючим нормам права, в межах заявлених позовних вимог.

Крім цього, розрахунку державного виконавця щодо наявної заборгованості ОСОБА_1 не оскаржував, а часткова сплата ним аліментів може бути врахована державним виконавцем при визначенні боргу у ті періоди, коли ці аліменти підлягали сплаті.

Отже, доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому рішення підлягає залишенню без зміни відповідно до положень статті 375 ЦПК України.

Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без зміни, то витрати апелянта зі сплати судового збору залишаються за його рахунок.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником адвокатом Задорожнюк Оксаною Борисівною залишити без задоволення.

Рішення Братського районного суду Миколаївської області від 26 грудня 2023 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий Н.О.Тищук

Судді: Т.В.Крамаренко

В.І.Темнікова

---------------------------------

Повну постанову складено 04 березня 2024 року