Рішення

від 14.12.2023 по справі 199/4216/23

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/4216/23

(2/199/1850/23)

РІШЕННЯ

іменем України

14.12.2023

м. Дніпро

справа №199/4216/23

провадження №2/199/1850/23

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Подорець О.Б.

секретаря судового засідання Терентієвої Я.О.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарівському району м. Запоріжжя

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування в особі адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарівському району м. Запоріжжя, Орган опіки та піклування в особі адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, про позбавлення батьківських прав, -

за участі учасників справи:

представника позивача - адвоката Говіної Л.В.

відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача - адвоката Грудського І.М.

ВСТАНОВИВ:

У травні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи - Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарівському району м. Запоріжжя, Орган опіки та піклування в особі адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позову посилався на те, що з відповідачем по справі перебував у зареєстрованому шлюбі з 25 листопада 2006 року, який розірвано Запорізьким районним судом Запорізької області від 17.04.2014. Від шлюбу народилася дитина - син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Комунарівського районного суду м. Запоріжжя від 16 вересня 2021 року визначено місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком та стягнуто аліменти на утримання дитини на користь батька ОСОБА_1 з матері ОСОБА_2 . Даним рішенням суду встановлено, що фактично дитина сторін проживає з батьком з 2013 року.

Відповідач проживає окремо і батьківські обов`язки щодо дитини не виконує, не піклується про неї, коштів на утримання не надає, не цікавиться її успіхами, не піклується про її духовний та фізичний розвиток.

Враховуючи викладене, позивач просив суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо її неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та стягнути судовий збір.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2023 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження, визначено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження. У відповідності до ч.ч.4,5 ст. 19 СК України доручено Органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району м. Запоріжжя в судове засідання надати письмовий висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою суду від 15 серпня 2023 року закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Говіна Л.В. позов підтримала у повному обсязі, просила його задовольнити з підстав викладених в позові та наданих письмових доказах.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнала у повному обсязі, підтримала наданий відзив на позов. Зокрема, пояснила, що між сторонами тривалий час існує конфліктна ситуація щодо місця проживання спільної дитини. Вона, як мати, приділяє увагу сину. Заборгованість по аліментам виникла, оскільки вона погашала спільні борги з позивачем, які було взято за спільне життя. Наразі вона перераховує сину кошти і спілкується з ним, коли дозволяє позивач, оскільки він давить на дитину щодо їх спілкування. Крім того, дитина проживала з нею, але позивач забрав сина погуляти і не повернув, у зв`язку із чим вона зверталася до поліції. В подальшому, для того щоб їх з позивачем відносини не впливали негативно на сина, вона погодилася щоб син проживав з батьком.

Представник відповідача адвокат Грудський І.М. позов не визнав в повному обсязі, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Представники третіх осіб Органу опіки та піклування адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради та Органу опіки та піклування адміністрації Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарівському району м. Запоріжжя до суду надали заяви щодо розгляду справи за їх відсутності та вирішення позову відповідно до закону та в інтересах дитини.

Суд, вислухавши учасників судового розгляду, допитавши свідка ОСОБА_4 , дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що з 25 листопада 2006 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 17.04.2014, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, копією рішення суду.

Від шлюбу сторони мають дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження.

Судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає з батьком та знаходиться на його утриманні та вихованні.

Висновком районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарівському району м.Запоріжжя №2040/01-37/19.02 від 02 жовтня 2023 року визнано доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

За змістом положень ч.ч. 7,8 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до ст.ст. 3,18 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 (набрала чинності для України 02.09.1991) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до ст.9 Конвенції про права дитини дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктами 2, 4 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, є хронічними алкоголіками або наркоманами.

Виходячи з тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України суд має підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав виключно за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.16 постанови №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (з послідуючими змінами та доповненнями), ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Практика Європейського суду з прав людини (справа "Хант проти України" від 7 грудня 2006 року) свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оскарження відповідачем заяви про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини. Позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини, і тоді інтереси повинні мати переважний характер над інтересами батьків, між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага. Також у своїй практиці, зокрема у справі "М.С. проти України" Європейський суд з прав людини наголосив, що на сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Крім зазначено, суд також бере до уваги, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (справа «Савіни проти України», рішення від 18 грудня 2008 року).

Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач ОСОБА_1 просить позбавити відповідача батьківських прав відносно неповнолітнього ОСОБА_3 з підстав ухилення від виконання нею своїх обов`язків по вихованню дитини.

Заперечуючи проти позовних вимог, ОСОБА_2 зазначає, що вона має бажання брати участь у вихованні своєї дитини і бере таку участь, якщо не заперечує позивач.

На спростування доводів позивача відповідачем надано квитанції про сплату нею аліментів на утримання спільної дитини. Крім того, надано характеристику з місця проживання, відповідно до якої ОСОБА_2 характеризується позитивно.

З Єдиного Державного реєстру судових рішень вбачається, що між сторонами по справі тривалий час існує спір щодо місця проживання спільної дитини.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 17 травня 2017 року по справі №317/3480/14-ц позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Амур-Нижньодніпровського району у м. Дніпро, районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району м. Запоріжжя як орган опіки та піклування про визначення місця проживання малолітньої дитини задоволено. Визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю ОСОБА_2 за місцем її реєстрації: АДРЕСА_1 . У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району м. Запоріжжя як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання дитини відмовлено.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 27 вересня 2017 року рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 17 травня 2017 року у цій справі залишити без змін (справа №317/3480/14-ц).

Постановою Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2019 року рішення Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 17 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 27 вересня 2017 року залишено без змін.

Зазначеними рішеннями було встановлено, що спільна дитина сторін ОСОБА_3 , 2009 року народження, проживав з матір`ю ОСОБА_2 і без її згоди вивезений батьком до м.Запоріжжя. Місце утримання дитини матері невідомо.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05 лютого 2019 року по справі №333/2273/18 стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини заробітку (доходу) щомісяця, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 07.05.2018. Водночас, зазначене рішення суду скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів відмовлено, постановою колегії суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду від 20 травня 2019 року. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду від 05 лютого 2019 року, зазначив, що суд першої інстанції не звернув уваги на, що рішення суду від 17.05.2017, яке набрало чинності, визначено місце проживання дитини з матір`ю.

Водночас, рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 вересня 2021 року визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за адресою: АДРЕСА_2 та стягнуто з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 17.09.2020.

Посилання сторони позивача на те, що вищезазначене рішення суду відповідачем оскаржене лише в частині аліментів, на переконання суду, не свідчить про її винну поведінку і нехтування своїми батьківськими обов`язками, а навпаки узгоджується з її поясненнями, що вона погодилася на проживання дитини з батьком і не оскаржувала рішення суду в цій частині, щоб не травмувати дитину.

Відповідно вимог ч.ч. 4,5,6 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Згідно ч. 1, ч. 2. ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Так, висновком районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарівському району м.Запоріжжя №2040/01-37/19.02 від 02 жовтня 2023 року визнано доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Водночас, судом не приймається зазначений висновок, як підстава для позбавлення батьківських прав, як такий, що суперечить іншим доказам, а зміст висновку недостатньо аргументований, а також проведений за відсутності відповідача ОСОБА_2 .

У ч. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Європейський суд з прав людини у справі "Мамчур проти України" (заява N 10383/09) від 16 липня 2015 року зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (параграф 100).

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.

Згідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Безсумнівних доказів які свідчать про ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків відносно доньки, його винної поведінки, свідомого нехтування своїми обов`язками позивачем суду не надано.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, оскарження відповідачем рішення про позбавлення його батьківських прав свідчить про його інтерес до дитини (висновок ВС, який викладений в постанові № 753/2025/19 від 06.05.2020).

За обставин недоведеності свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, а також враховуючи відносини, що склалися між батьками дитини, які не можуть дійти порозуміння у питаннях виховання спільної дитини, а також те, що мати дитини проти позбавлення батьківських прав заперечує, доказів того, що відповідач негативно впливає на дитину, загрожує її безпеці, суду не надано, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

З урахуванням результату розгляду справи та у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, судові витрати розподілу не підлягають та відносяться на рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарівському району м. Запоріжжя, Орган опіки та піклування в особі адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, про позбавлення батьківських прав - відмовити у повному обсязі.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копію судового рішення із викладом вступної та резолютивної частин видати учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення.

Повний текст судового рішення складено 22 грудня 2023 року.

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації - АДРЕСА_5 .

відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації - АДРЕСА_6 .

третя особа Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарівському району м. Запоріжжя, код ЄДРПОУ 37573541, місце знаходження - вул. Чумаченко, 32, м.Запоріжжя, 69104.

третя особа Орган опіки та піклування Адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, ЄДРПОУ 04052436, місце знаходження - пр. Мануйлівський, 31, м. Дніпро, 49023.

Суддя О.Б. Подорець