Постанова

від 30.04.2024 по справі 199/4216/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3086/24 Справа № 199/4216/23 Головуючий упершій інстанції: Подорець О.Б. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2024 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого Красвітної Т.П.,

суддів: Єлізаренко І.А., Свистунової О.В.,

за участю секретаря Сахарова Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи - Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарівському району м. Запоріжжя, Орган опіки та піклування Адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2023ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що він з відповідачкою перебував у зареєстрованому шлюбі з 25 листопада 2006 року, який розірвано Запорізьким районним судом Запорізької області від 17.04.2014. Від шлюбу народилася дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Комунарівського районного суду м. Запоріжжя від 16 вересня 2021 року визначено місце проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком та стягнуто аліменти на утримання дитини на користь батька ОСОБА_1 з матері ОСОБА_3 . Даним рішенням встановлено, що фактично дитина сторін проживає з батьком з 2013 року. Відповідач проживає окремо і батьківські обов`язки щодо дитини не виконує, не піклується про неї, коштів на утримання не надає, не цікавиться її успіхами, не піклується про її духовний та фізичний розвиток. Тому позивач просив позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарівському району м. Запоріжжя, Орган опіки та піклування в особі адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, про позбавлення батьківських прав - відмовлено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що з 25 листопада 2006 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі.

ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_4 , батьками якого записано ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданим Наталівською сільською радою Запорізького району Запорізької області України, актовий запис №19 (а.с. 27 т.1).

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 17 квітня 2014 року по справі №317/1137/14 розірвано шлюб, зареєстрований 25.11.2006 року Запорізьким міським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького обласного управління юстиції, актовий запис №1492 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Після розірвання шлюбу ОСОБА_3 залишено прізвище « ОСОБА_5 » (а.с.12 т.1). Рішення набрало законної сили.

19 серпня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданим Олександрівським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Запорізькій області, актовий запис №224 (а.с.26 т.1).

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 17 травня 2017 року по справі №317/3480/14-ц позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Амур-Нижньодніпровського району у м. Дніпро, районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району м. Запоріжжя як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання малолітньої дитини задоволено. Визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю ОСОБА_3 за місцем її реєстрації: АДРЕСА_1 . У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району м. Запоріжжя як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання дитини - відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 27 вересня 2017 року у справі №317/3480/14-ц рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 17 травня 2017 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 15 квітня 2019 року у справі №317/3480/14-ц рішення Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 17 травня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 27 вересня 2017 року залишено без змін.

Зазначеними вище судовими рішеннями було встановлено, що спільна дитина сторін ОСОБА_4 , 2009 року народження, проживав з матір`ю ОСОБА_3 і без її згоди вивезений батьком до м.Запоріжжя. Місце утримання дитини матері невідомо.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05 лютого 2019 року по справі №333/2273/18 стягнено з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 аліменти на утримання неповнолітньої дитини сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісяця, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 07.05.2018.

Разом з тим, постановою Запорізького апеляційного суду від 20 травня 2019 року, рішення Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 05 лютого 2019 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів - відмовлено.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду від 05 лютого 2019 року, зазначив, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що рішенням суду від 17.05.2017, яке набрало чинності, визначено місце проживання дитини з матір`ю.

В подальшому, рішенням Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 16 вересня 2021 року по справі №333/5097/20 визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 . Стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 17.09.2020 року (а.с. 13-25 т.1).

Постановою Запорізького апеляційного суду від 30 листопада 2021 року рішення Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 16 вересня 2021 року у цій справі в оскаржуваній частині змінено. Стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частки усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 17.09.2020 до досягнення дитиною повноліття.

15 вересня 2022 року Комунарським районним судом м.Запоріжжя видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частки усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 17.09.2020 до досягнення дитиною повноліття (а.с. 31 т.1).

17жовтня 2022 року державним виконавцем Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Швидкою Я.Г. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №70085322 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частки усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 17.09.2020 до досягнення дитиною повноліття (а.с. 32-33 т.1).

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів ВП №70085322 складеного державним виконавцем Швидкою Я.Г., у ОСОБА_3 заборгованість по аліментам станом на 01.03.2023 становить 60746,20 грн (а.с. 34 т.1).

Відповідно до довідки від 14.05.2023, виданої квартальним комітетом №16 Комунарського району м.Запоріжжя, ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою по АДРЕСА_2 . З ним за цією адресою проживають з реєстрацією ОСОБА_4 , 2009 року народження, та ОСОБА_7 , 2019 року народження. Без реєстрації за вказаною адресою проживає ОСОБА_8 , 1991 року народження (а.с. 11 т.1).

Згідно акту обстеження умов проживання, складеного головним спеціалістом ОСОБА_9 та начальником відділу ОСОБА_10 від 04.05.2023, з метою обстеження умов здійснено вихід за адресою по АДРЕСА_3 . Житло розміщене на 1 поверсі 1-поверхового будинку та складається з двох кімнат, коридору, ванної кімнати сумісно з санвузлом, господарської будівлі та ділянки біля дому. Умови проживання добрі. В помешканні зроблений сучасний ремонт, наявні необхідні меблі та техніка для сну/відпочинку, приготування/вживання їжі, прання, зберігання речей, проведення вільного часу. Для хлопчика виділена окрема кімната, окреме місце для сну. На момент візиту спеціалістів зі слів батька, дитина знаходилась за кордоном. Також, зі слів батька, мати ОСОБА_3 не приймає участі у вихованні та забезпеченні дитини з моменту їх розлучення у 2014 році. Дитина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом з батьком, знаходиться на повному його забезпеченні (а.с. 29-30 т.1).

Відповідно до характеристики структурного підрозділу Дніпровський загін воєнізованої охорони регіональної філії Придніпровська залізниця АТ Укрзалізниця від 30.04.2020, ОСОБА_1 працює в стрілецькій команді з профілактичної роботи, СП «Дніпровський загін воєнізованої охорони», РФ «Придніпровська залізниця» з початку 2018 року на посаді стрільця 3-го розряду. ОСОБА_1 за період праці в стрілецькій команді з профілактичної роботи зарекомендував себе позитивно. До виконання функціональних обов?язків ставиться відповідально, накази керівництва виконує сумлінно в повному обсязі. Дисциплінований, працелюбний та ініціативний. Фізично розвинений, зовнішній вигляд завжди охайний. За характером спокійний, цілеспрямований. Під час спілкування з громадянами та колегами по службі тактовний, ввічливий і чемний (а.с. 52 т.1).

Відповідно дохарактеристики ОСБББерезинська 23, ОСОБА_3 мешкаєза адресоюпо АДРЕСА_1 з 2001року, з березня 2022 року на час військового стану виїхала з дітьми за кордон. За цей період, з 2001 року та по теперішній час скарг та нарікань від сусідів на неї не надходило, цивільний порядок не порушувала. Наталія комунікабельна, чуйна, порядна, відповідальна та уважна, без шкідливих звичок. До кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувалась. Комунальні послуги сплачують вчасно. ОСОБА_3 мешкала з чоловіком та двома доньками. Сім?я жила тихо та спокійно, без скандалів та сварок. ОСОБА_11 бере активну участь у житті будинку (а.с. 115 т.1).

Згідно довідки №0756 від 30.01.2015, виданої КЗ Дніпропетровський наркологічний диспансер ДОР, ОСОБА_3 під диспансерно-динамічним наглядом у лікаря-нарколога не знаходиться (а.с. 162 т.1).

Відповідно до довідки №212 від 10.02.2015, ОСОБА_3 під наглядом лікаря-психіатра КЗ Дніпропетровський спеціалізований психоневрологічний центр ДОР не знаходиться, за амбулаторною допомогою не зверталась (а.с. 161 т.1).

Згідно характеристики Запорізької загальноосвітньої школи №65 учня 7-Г класу від 23.01.2024, ОСОБА_4 навчається в Запорізькій гімназії №65 з підготовчого класу. Учень добре товаришує з учнями класу. Конфліктів з однокласниками та вчителями школи не має. Нікіта гостро реагує на помилки, незначна подія може викликати у нього стрес. Навчальна діяльність на достатньому та середньому рівні. Сприйняття навчальної інформації учню дається в середньому темпі, він має недовготривалу пам?ять, не зосереджену увагу. Проте має стійкий інтерес до навчання. Письмові роботи переважно виконуються охайно. Програму за шостий клас засвоєно на середньому рівні. Перебуває на сімейній формі навчання. Знаходиться за кордоном. Он-лайн уроки не відвідує через через те, що відвідує місцеву школу. Іноді надсилає виконані письмові завдання. Надсилає підсумкові завдання за семестр. Проживає з батьком та його родиною. Батько, ОСОБА_1 , приділяє достатньо уваги вихованню сина. Інформації щодо участі мами у вихованні Нікіти відсутня. Вона не виходила на зв?язок з класним керівником впродовж останніх 3 років за час навчання в середній школі.

Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII (далі Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з частинами першоючетвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Частиною першою статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах: від 29 квітня 2020 року у справі №522/10703/18 (провадження №61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі №760/468/18 (провадження №61-8883св19).

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява №10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).

При вирішенні даної справи колегія суддів звертає увагу, що, згідно висновку №2040/01-37/19.02 від 02.10.2023, виданого районною адміністрацією Запорізької міської ради по Комунарському району, доцільним є позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У висновку вказано, що з дитиною та його батьком, в онлайн режимі, через мессенджер (Viber) проведено бесіду та з?ясовано, що матір з дитиною не спілкується близько 2-х років. Хлопчик зазначив, що мамою називає дружину батька ОСОБА_12 . Обстежити умови проживання матері ОСОБА_3 за відомою адресою її проживання по АДРЕСА_1 та з?ясувати її думку щодо позовних вимог не вдалось. Під час неодноразових виходів спеціалістів Управління-служби у справах дітей адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради вхідні двері квартири ніхто не відчиняв, до управління-служби матір не з?явилась та не телефонувала. Все це свідчить, на думку органу опіки, про свідоме умисне ухилення ОСОБА_3 від виконання батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Згідно змісту вказаного висновку, органом опіки думка відповідачки ОСОБА_3 не з`ясовувалась; будь-які заходи щодо налагодження спілкування матері з сином органом опіки не вживались (а.с. 194 т.1). Органом опіки не перевірено факт перебування матері дитини з іншими дітьми за кордоном України, у звязку з повномасштабним вторгненням РФ; оцінка таким обставинам не надана.

У силу частини шостої статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Колегія суддів зазначає, що лише самого висновку районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району про доцільність позбавлення відповідачку батьківських прав та встановлення факту неналежного виконання матір`ю свого обов`язку щодо виховання дитини, згідно із положеннями діючого в Україні сімейного законодавства, є недостатнім для позбавлення особи батьківських прав.

Наданий у даній справі висновок районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району має лише рекомендаційний характер та є недостатньо обґрунтованим, оскільки зроблений без наведення достатніх доказів про ухилення відповідачки від батьківських обов`язків, не містить даних, які об`єктивно характеризують відповідачку як особу, яка не здійснює своїх батьківських обов`язків, не відображає позицію ОСОБА_3 щодо виконання нею своїх батьківських обов`язків, а також позитивного впливу такого рішення на інтереси неповнолітньої дитини.

Оскільки вказаний висновок не містить однозначних обставин, які б вказували на наявність підстав для застосування щодо відповідачки такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав, - даний висновок районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району не може бути покладений в основу судового рішення про позбавлення батьківських прав.

Матеріали справи не містять негативних характеристик відповідачки, зокрема, притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності, перебування на обліку у зв`язку із вживанням алкогольних або наркотичних засобів, ведення аморального способу життя та інше. Факт проживання матері окремо від сина, невідвідування матір`ю шкільного закладу - не є достатньою підставою для висновку про доцільність позбавлення особи батьківських прав.

Виходячи з наведеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності; встановивши недоведеність свідомого нехтування відповідачкою своїми батьківськими обов`язками, а також наявність конфлікту між колишнім подружжям; враховуючи якнайкращі інтереси дитини; приймаючи до уваги щире бажання відповідачки брати активну участь у вихованні та спілкуванні з сином Нікітою; враховуючи, що законодавством передбачений вичерпний перелік підстав для позбавлення батьківських прав, - колегія дійшла висновку про відсутність підстав для застосування виключного заходу позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав по відношенню до її сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; підстави для задоволення позову - відсутні.

Колегія приймає до уваги, що судовим рішенням місце проживання дитини ОСОБА_13 визначено з батьком; між сторонами справи склались неприязні стосунки, що не заперечується кожною із сторін та призводить до значного ускладнення для матері спілкуватись із сином ОСОБА_14 .

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_3 також є матір`ю малолітніх дітей - ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_3 та серії НОМЕР_4 (а.с. 77, 78 т.1). У березні2022року узв`язку зпроведенням бойовихдій натериторії Українита введеннямвоєнного станув країні,відповідачка разомзі вказаними двомамалолітніми дітьмивимушена булавиїхати закордон,де перебуває іна данийчас. Даніобставини такожє обєктивнимиперешкодами дляспілкування відповідачкиіз сином ОСОБА_14 .

Щодо посилання апелянта на наявність заборгованості зі сплати аліментів як на підставу для позбавлення батьківський прав відповідачки, колегія зазначає наступне.

У постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі №204/1199/16-ц (провадження №61-170св17) зроблено висновок, що не може свідчити про свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків факт стягнення з батька аліментів на утримання дитини, оскільки таке є одним із способів захисту прав дитини на належне матеріальне забезпечення та свідчить про спонукання батька до надання дитині належного утримання. Наявність заборгованості по аліментах сама по собі не є підставою для позбавлення батька дитини батьківських прав.

Судом встановлено, що згідно останнього розрахунку заборгованості зі сплати аліментів №70085322, у ОСОБА_3 заборгованість по аліментам станом на 01.03.2023 становить 60746,20 грн (а.с. 34 т.1).

Згідно пояснень представника відповідачки в судовому засіданні апеляційної інстанції, ОСОБА_3 визнає, що дійсно у неї виникла заборгованість по сплаті аліментів на утримання дитини ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , вона докладає зусиль для своєчасної сплати аліментів на утримання дитини та погашення вже існуючої заборгованості з їх сплати.

На підтвердження вказаного, ОСОБА_3 надано квитанції від 17.11.2023 на суму 4901,95 грн, та від 24.11.2023 на суму 4900,00 грн, про сплату аліментів на рахунок Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби; в призначенні платежу зазначено: погашення аліментів за виконавчим провадженням 70085322 (а.с. 208 т.1).

Такі дії відповідачки свідчать про її бажання брати участь у вихованні сина ОСОБА_13 та його утриманні.

Згідно виписок по картковому рахунку ОСОБА_3 в період з 01.01.2023 по 01.06.2023 отримувала дохід в розмірі 860,00 грн як соціальна/матеріальна допомога (а.с. 79-81 т.1).

Отже, несвоєчасна та неповна сплата аліментів відповідачкою пов`язана, зокрема, з її скрутним матеріальним положенням, оскільки знаходиться за кордоном в статусі біженки та на її утриманні знаходяться ще дві малолітні дитини 2019 року ОСОБА_17 та 2020 року народження, що свідчить про те, що наявність заборгованості за аліментами, у даному випадку, не може бути підставою для позбавлення відповідачки батьківських прав щодо неповнолітнього ОСОБА_13 .

Надані суду характеристиками зі шкільного закладу, згідно яких вихованням ОСОБА_14 і піклуванням про нього займається лише батько, - не спростовують наведених вище висновків про відсутність підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав.

Колегія наголошує, що відповідачка з березня 2022 року та на даний час перебуває за кордоном у звязку з війною в Україні, що ускладнює відвідування ОСОБА_3 шкільного закладу сина ОСОБА_14 .

Таким чином, враховуючи, що позивачем не надано доказів, які б свідчили, що ОСОБА_3 свідомо ухиляється від участі у вихованні ОСОБА_14 , остаточно і свідомо самоусунулась від виконання своїх обов`язків з виховання дитини, - суд першої інстанції зробив правильний висновок про відсутність підстав, передбачених частиною першою статті 164 СК України, для застосування до відповідачки такого крайнього заходу, як позбавлення її батьківських прав.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Амур-Нижньодніпровськогорайонного судум.Дніпропетровська від14грудня 2023року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді І.А. Єлізаренко

О.В. Свистунова