Рішення

від 22.12.2023 по справі 205/9393/23

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

22.12.2023 Єдиний унікальний номер 205/9393/23

Провадження №2/205/3135/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

22.12.2023 року місто Дніпро

Ленінський районний суд міста Дніпропетровська у складі

головуючого судді Курбанової Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Галушки А.А.,

розглянувши в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованостіза договоромпозики, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованостіза договоромпозики.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 23.09.2021 року між ним та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до умов якого, позивач 23.09.2021 р. надав відповідачу позику у сумі 30 000,00 доларів США, а останній зобов`язався повернути позику в строк до 30.03.2022 р., про що складено відповідну розписку. Однак, станом на сьогоднішній день відповідач ОСОБА_2 свої зобов`язання за договором позики не виконав. Відповідач не вживає будь-яких дій, спрямованих на погашення заборгованості. Неодноразові усні звернення з приводу повернення позичених коштів залишаються проігнорованими. Таким чином, з метою захисту своїх майнових прав, позивач вимушений звернутись до суду з даним позовом. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, стягненню з відповідача підлягають 3% річних за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, що станом на дату подання позову становить 1 279,73 доларів США. Просить стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 30 000,00 доларів США заборгованості за договором позики, 3% річних за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, за період з 31.03.2022 р. та до моменту винесення судом рішення у цій справі. Вирішити питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою суду від 27.09.2023 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 28.11.2023 року закрито підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача Коника М.П., ОСОБА_3 , надав суду заяву про розгляд справи у відсутність позивача та його представника, позовні вимоги підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_4 повідомлявся про розгляд справи у спрощеному провадженні, а також про необхідність у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, надати відзив на позовну заяву із зазначенням заперечень та доказів, що підтверджують його відзив.

У відповідності до ч. 1ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідач ОСОБА_4 своєчасно і належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи у спрощеному порядку, не використав наданого законом права на подачу відзиву на позовну заяву, тому суд, враховуючи згоду представника позивача, відповідно до положень частини першоїстатті 280 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи, вирішити справу за наявними в матеріалах доказами та ухвалити заочне рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що згідно розписки від 23.09.2021 року ОСОБА_2 взяв у ОСОБА_1 на придбання кафе суму коштів в сумі 30000,00 доларів США, зобов`язавшись повернути до 30.03.2022 р.

Цивільний процесуальний кодекс України(даліЦПК України) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1ст. 2 ЦПК України).

Згідно ч.1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи на інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом ( ч.1ст. 81 ЦПК України). Частиною п`ятою даної статті визначено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, та у відповідності до вимог частини шостої доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно доКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема,Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4ст. 10 ЦПК України).

Правовідносини пов`язані із укладанням та виконанням правочинів, а також виконання зобов`язань та забезпечення виконання зобов`язань, врегульовані Цивільним Кодексом України( даліЦК України).

Частиною першоюстатті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першоюстатті 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першійстатті 627 ЦК Українивизначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, частиною першоюстатті 1046 ЦК Українивизначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно вимог ч.2ст. 1047 ЦК Українина підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до вимог ч.1ст. 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 99 Конституції Українивстановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Статтею 524 ЦК Українивизначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК Українивстановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першоїстатті 1046 ЦК України, а також частини першоїстатті 1049 ЦК Україниналежним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Таким чином під час розгляду справи суд враховуючи наявність розписки про отримання позичальником ОСОБА_2 у борг від ОСОБА_1 грошової суми у розмірі 30000,00 доларів США, вважає доведеним у судовому засіданні наявність договору позики від 23.09.2021 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та наявність невиконаного грошового зобов`язання на суму 30000,00 доларів США, а тому позовні вимоги в даній частині є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Одночасно із цим суд враховує що за змістом розписки предметом договору позики були саме 30000,00 доларів США, а тому поверненню підлягають саме ті кошти які визначені у якості позики.

Щодо стягнення 3% річних за весь час прострочення виконання боргового зобов`язання, суд зазначає наступне.

Відповідно до приписівст.625 ЦК Україниборжник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач у встановлений борговою розпискою строк позику не повернув, останній, в силу приписів ч.2ст.625 ЦК України, зобов`язаний сплатити на користь позивачів як суму боргу, так і три проценти річних від простроченої суми.

Звертаючись до суду з вказаним позовом позивач просив стягнути з відповідача на свою користь 3% річних від простроченої суми заборгованості за розпискою від 23.09.2021 року за період з 31.03.2022 року до моменту винесення судом рішення у цій справі.

Із вказаним розрахунком позивачів суд не погоджується з наступних підстав.

17.03.2022 р. набрав чинності пункт 18 «Прикінцеві та перехідні положення»ЦК України, яким передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Вимоги позивача про застосуванняст.625 ЦК Українизаявлені за борговою розпискою за період з 31.03.2022 року до моменту винесення судом рішення у цій справі, в тому числі який стосується періоду дії в країні воєнного стану.

Отже в силу приписів п.18 «Прикінцевих та перехідних положень»ЦК Українивимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних від простроченої суми заборгованості не підлягають задоволенню.

Оцінивши докази в їх сукупності, суд, з урахуванням вищенаведеного, дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики підлягає частковому задоволенню, та стягує з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму заборгованості за договором позики від 23.09.2021 року в розмірі 30000 доларів США.

Відповідно до приписів ч. 6ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Станом на день подання позову 08.09.2023 р. офіційний курс валют, встановлений НБУ, становив 36,5686 гривень за 1 долар США. Таким чином, еквівалент обгрунтованих позовних вимог позивача становив 1097058,00 гривень.

Таким чином, з відповідача ОСОБА_2 на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 10970,58 грн., від сплати якого був звільнений позивач ОСОБА_1 при зверненні до суду.

Керуючись ст. 13, 81, 141, 263-265, 280, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованостіза договоромпозики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики 23.09.2021 р. у розмірі 30000 (тридцять тисяч) доларів США.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 10970 (десять тисяч дев`ятсот сімдесят) грн. 58 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в загальному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя Курбанова Н.М.

Відомості про учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , 87577