Рішення

від 19.12.2023 по справі 641/5523/19

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Провадження № 2/641/434/2023 Справа № 641/5523/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2023 року м.Харків

Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючоїсудді Чайка І.В..,

за участю секретаря судового засідання Шумейко С.О.

розглянувшиу відкритомусудовому засіданніу залісуду вм.Харкові впорядку загального позовного провадженняцивільну справу № 641/5523/19 за позовноюзаявою Об`єднанняспіввласників багатоповерховогобудинку «Альянс-2008»до ОСОБА_1 ,Товариства здодатковою відповідальністю«Житлобуд-2»,треті особи:приватний нотаріусХарківського міськогонотаріального округуЛучнікова ЮліяВолодимирівна,Департамент реєстраціїХарківської міськоїради провизнання недійснимсвідоцтва проправо власностіна нежитловіприміщення,скасування записупро державнуреєстрацію прававласності нанежитлові приміщення,визнання договорукупівлі продажу нежитловихприміщень недійснимта скасуваннязапису уДержавному реєстріречових правна нерухомемайно продержавну реєстраціюправа власностіна нежитловіприміщення,-, -

ВСТАНОВИВ:

10.07.2019 року ОСББ «Альянс-2008» звернулося до суду з позовом про визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування записів про державну реєстрацію, визнання договору купівлі продажу недійсним.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 15.03.2008 року співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 було прийнято рішення про створення Об`єднання співвласників багатоповерхового будинку «Альянс - 2008» (надалі-ОСББ), затвердивши це протоколом установчих зборів об*єднання співвласників вищевказаного багатоквартирного будинку. 03.07.2008 року ОСББ було зареєстровано у встановленому законом порядку та отримано свідоцтво про державну реєстрацію. Згідно Статуту ОСББ та ЗУ «Про об*єднання співвласників багатоквартирного будинку», метою створення ОСББ, є забезпечення захисту прав його членів та дотримання ними обов`язків щодо належного утримання та використання неподільного та загального майна житлового комплексу. Відповідно до Статуту ОСББ, майно складається з неподільного та загального майна. Також позивач вказує, що відповідно до норм чинного законодавства, власники багатоквартирного будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності приміщень загального користування , в тому числі й приміщення підвалу вищезазначеного будинку. Однак, в квітні 2019 року членам ОСББ стало відомо, про те, що 28.08.2015 року Реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції Харківської області видано свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення підвалу № 9,10,11 в житловому будинку літ. «А-16» загальною площею 123,7 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Власником даного об`єкта стало ТДВ «Житлобуд-2». Крім того, згодом спірні нежитлові приміщені підвалу, без належної правової підстави, стали предметом договору купівлі-продажу, в результаті чого власником вказаних нежитлових приміщень є відповідач ОСОБА_1 . Посилаючись на вищевказані обставини та на норми діючого законодавстства, позивач вважає, що ТДВ «Житлобуд-2» та в подальшому ОСОБА_1 незаконно набули право власності на спірні нежитлові приміщення.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Комінтернівського районного суду м.Харкова від 10.07.2019 року, вищевказану справу передано на розгляд судді Комінтернівського районного суду м.Харкова О.А.Фанда

12.07.2023 року ухвалою Комінтернівського районного суду м.Харкова позовну заяву залишено без руху .

12.07.2023 року ухвалою Комінтернівського районного суду м.Харкова заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Альянс-2008» про забезпечення позову по справі задоволено частково та вжито заходи забезпечення позову, шляхом накладення заборони вчиняти дії направлені на відчуження спірних нежитлових приміщень, які на праві власності належать відповідачу ОСОБА_1 . В іншій частині заяви про забезпечення позову відмовлено.

29.07.2019 року ухвалою Комінтернівського районного суду м.Харкова прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

09.10.2019 року ухвалою Комінтернівського районного суду м.Харкова задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

21.11.2019 року ухвалою Комінтернівського районного суду м.Харкова закрито підготовче провадження по справіта справу призначено до судового розгляду.

26.02.2020 року ухвалою Комінтернівського районного суду м.Харкова провадження у справі закрито.

27.03.2020 року ухвалою Харківського апеляційного суду, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Альянс -2008» на ухвалу Комінтернівського районного суду м.Харкова про закриття провадження у справі.

24.04.2020 року ухвалою Харківського апеляційного суду, справу прийнято до свого провадження іншим складом суддів Харківського апеляційного суду.

28.07.2020року постановою Харківськогоапеляційного суду апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Альянс-2008» залишено без задоволення та ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2020 року залишино без змін.

11.09.2020 року ухвалою Верховного суду відкрито касаційне провадження у справі.

09.11.2020 року ухвалою Верховного суду справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

18.11.2020 року ухвалою Верховного суду справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

24.12.2020 року ухвалою Великої Палати Верховного Суду справу прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

23.11.2021 року постановою Великої Палати Верховного Суду касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоповерхового будинку «Альянс - 2008» задоволено, ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26.02.2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 28.07.2020 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Комінтернівського районного суду м.Харкова від 09.12.2021 року, вищевказану справу передано на розгляд судді Комінтернівського районного суду м.Харкова І.В.Чайка

13.12.2021 року ухвалою Комінтернівського районного суду м.Харкова відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.

Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 21.03.2022 року о 09-30 год.

Проте у зв`язку із введенням в Україні з 24.02.2022 року воєнного стану та проведенням бойових дій на території Харківської області розгляд справи у судовому засіданні 21.03.2022 року не відбувся.

На виконання розпорядження голови Верховного Суду № 4/0/9-22 від 10.03.2022 року «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» справу 21.04.2022 року передано до Ленінського районного суду м. Полтави. .

Однак цивільна справа до провадження Ленінського районного суду м. Полтави не приймалась, що зафіксовано актом від 21.04.2022 року № 1/22.

Розпорядженням голови Верховного Суду від 17.11.2022 року Хе 65 «Про відновлення територіальної підсудності судових справ окремих судів м. Харкова та Харківської області»; 23.11.2022 року відновлено територіальну підсудність Комінтернівського районного суду м. Харкова.

12.12.2022 року справу повернуто з Ленінського районного суду м. Полтави до Комінтернівського районного суду м. Харкова та передано для подальшого розгляду судді Чайка І.В. 20.12.2022 року.

27.12.2022 року ухвалою Комінтернівського районного суду м.Харкова справу призначено у підготовче засідання.

24.01.2023 року ухвалою Комінтернівського районного суду м.Харкова задоволено клопотання представника позивача про проведення судового засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

03.08.2023 року ухвалою Комінтернівського районного суду м.Харкова закрито підготовче засідання у справі та справу призначено до судового розгляду в режимі відеоконференції.

Представник позивача адвокат Яровенко О.Ю. в судовому засіданні підтримала доводи позовної заяви та просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Крім цього, представник позивача зазначив, що на її думку строк звернення до суду за захистом своїх прав позивачем не був порушений, оскільки протягом періоду з березня 2008 року та станом на день звернення до суду , тобто до 10.07.2019 року, спірні приміщення будинку знаходились у фактичному володінні та користуванні позивача та лише у квітні 2019 року мешканці будинку стали свідками того, що невідомі особи намагалися увійти до підвалу та здійснювали його огляд. У ході бесіди мешканців будинку повідомили, що спірні приміщення з 28.08.20015 року знаходяться у володінні ТДВ « Житлобуд-2» та власник планує здійснити продаж цих приміщень.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Якушев С.І. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, вважає позовні вимоги не обгрунтованими, просив застосувати строк позовної давності та відмовити в задоволені позову.

Відповідач ОСОБА_1 подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, проти задоволення позову заперечував. Також відповідачем до суду були надані письмові заперечення, в яких він зазначає про безпідставність позовних вимог, просить застосувати строк позовної давності та відмовити у позові.

Відповідачем ТДВ «Житлобуд-2» в особі керуючого Д.О. Аносова до суду подана заява про розгляд справи без участі ТДВ «Житлобуд-2», в якій також просив відмовити у задовлені позову, за необгрунтованістю та безпідставністю позовних вимог.

Представник третьої особи Департаменту реєстрації Харківської області в судове засідання не з`явився, подав до суду письмові пояснення, в яких просив проводити розгляд справи без його участі та ухвалити рішення у відповідності до норм чинного законодавства.

Третя особа приватний нотаріус ХМНО Харківської області Лучнікова Ю.В. в судове засідання не з`явилась, про день та час розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку, про причини своєї неявки суду не повідомила, письмових пояснень щодо позову, до суду не подала.

Суд, заслухавши доводи учасників справи та дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до висновку про відмову у задоволені позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ч.1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідного до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтями 77, 78 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.4 ст. 77 ЦПК України суд не бере до розгляду докази, що не стосується предмета доказування.

Судом встановлено, що власниками квартир багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 створено ОСББ «Альянс - 2008», що підтверджується інформаційним листом та Статутом ОСББ «Альянс - 2008», який зареєстровано 03.07.2008 року ( том 1 а с. 14-15, 16-31).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 17.05.2019 року, ОСОБА_1 є власником нежитлових приміщень підвалу № 9,10,11 в житловому будинку літ. А-16, що розташовані за адресою : АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу. Дата держаної реєстрації -23.04.2019 року ( том 1 а.с.12-13)

Згідно договору купівлі-продажу від 23.04.2019 року вбачається , що ТДВ « Житлобуд-2» здійснила продаж нежитлових приміщень підвалу № 9,10,11 в житловому будинку літ « А-16», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 123,7 кв.м. Вказане майно на час укладення вказаного договору належало продавцю, тобто ТДВ « Житлобуд-2» на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Реєстраційною службою ХМУЮ Харківської області 28.08.2015 року. Право власності на майно було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.06.2015 року. ( том 1 а.с.156-157)

Згідно реєстраційної справи № 712885663101 щодо прийняття рішення про видачу ТДВ «Житлобуд-2» свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення підвалу № 9,10,11 в житловому будинку літ « А-16», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 123,7 кв.м., вбачається, що представник ТДВ «Житлобуд-2» звернувся до реєстраційної служби ХМУЮ із заявою від про державну реєстрацію права приватної власності на нежитлові приміщення № 9,10,11 місцезнаходження яких за адресою : АДРЕСА_1 . Також до заяви були надані необхідні документи, зокрема довідка ТДВ «Житлобуд-2» від 23.06.2015 року, згідно якої вбачається, що балансова вартість спірних нежитлових приміщень станом на 22.06.2015 року складає 199828,69 грн. ( т.1. а.с.189)

Крім цього, відповідно до довідки ТДВ «Житлобуд-2» від 03.08.2015 року № 522/1 вбачається, що спірні нежитлові приміщення були побудовані за рахунок власних коштів ТДВ «Житлобуд-2» та їх балансова вартість складає 199828,69 грн. ( том.1 а.с.207)

Згідно акту державної приймальної комісії від 06.12.2006 року секція № 9 , як перша черга будівництва багатоповерхового житлового будинку з вбудованими приміщеннями соцкультпобуту акціонерного товариства « Житлобуд-2» по пр-ту Гагаріна, 37Б , було прийнято в експлуатацію. ( т.1 а.с.194-198)

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Комінтернівської районної в м.Харкові ради від 19.12.2006 року № 358, АТ « Житлобуд-2» дозволено присвоєння поштової адреси житловому будинку-новобудові по пр-ту Гагаріна, 43/1 ( том 1 а.с.201)

Згідно ч.2ст. 331 ЦК Україниправо власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно з п. 1 ч. 1ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»(в редакції від 30.01.2006 р.), обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме право власності на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 3ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»державній реєстрації підлягають заявлені речові права на нерухоме майно за наявності документів, що підтверджують вчинення правочинів щодо таких об`єктів, посвідчених відповідно до закону, або свідчать про наявність інших, передбачених законом підстав.

Твердження позивача щодо належності підвального нежилого приміщення, розташованого в підвалі житлового будинку до допоміжних приміщень в розумінніст. 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», та до приміщення загального користування в розумінняст. 382 ЦК України, що належать на праві спільної сумісної власності власникам квартир багатоповерхового будинку є хибним, адже по перше, поняття допоміжних приміщень та приміщень загального користування є різними за своїм значенням, а по друге дані приміщення у відповідності до договірних зобов`язань та законодавства були зареєстровані на праві приватної власності за ТДВ «Житлобуд-2». Доказів того, що спірні приміщення були передані у спільну власність власникам квартир багатоповерхового будинку, суду не надано.

Разом з тим, знаходження певних приміщень в підвалах не може визнаватися безумовною підставою віднесення їх до допоміжних приміщень.

23 жовтня 2019 року Велика Палата Верховного Суду в рамках справи № 598/175/15-ц, провадження № 14-363цс19 (ЄДРСРУ № 85415070) досліджувала питання різниці допоміжного та нежилого приміщення в житловому комплексі.

Велика Палата Верховного суду вказує, що законодавство розділяє поняття допоміжного приміщення та нежилого приміщення як окремого об`єкта нерухомості.

Згідно зістаттею 1 Закону № 2482-XIIдопоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти й машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Разом з тим нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин.

З наведених норм вбачається, що у житлових будинках можуть бути як допоміжні, так і нежилі приміщення, які мають окреме, незалежне призначення (магазини, кафе, перукарні, художні майстерні тощо).

У багатоквартирних жилих будинках розташовуються і нежилі приміщення, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять (частина третястатті 4 Житлового кодексу Української РСР) і в результаті приватизації квартир такого будинку їх мешканцями право власності в останніх на ці приміщення не виникає.

Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання.

Фізичним особам, які мають пай в будівництві, залишається профінансувати в ньому свою частину (вони вносять кошти на зведення об`єкта в цілому, а обсяг цих коштів дорівнює вартості площі нерухомості, яку вони отримають у власність після здачі будинку). В результаті пайовики виступають в якості інвесторів, які виплачують вартість своєї нерухомості.

Отже, ТДВ «Житлобуд-2» взяла на себе зобов`язання щодо фінансування спірних нежитлових приміщень та фактично це нерухоме майно було збудовано за його кошти. А тому після закінчення будівництва мала право на отримання своєї частки в побудованій споруді.

09 березня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 756/4120/16-ц, провадження № 61-7721св20 (ЄДРСРУ № 95439413) досліджував питання щодо захисту права власності шляхом скасування свідоцтва про власності.

Згідно зістаттею 41 Конституції Україниправо приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 328 ЦК Українивстановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні ,ч.1ст. 321 ЦК України).

Суть державної реєстрації прав - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, які вже мали місце на підставі рішень відповідних органів, договорів чи інших правовстановлюючих документів, шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру прав, а не безпосереднє створення таких фактів зазначеними записами.

З огляду на вищевикладене, свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється чи припиняється, тобто, свідоцтво про право власності не породжує виникнення у власника відповідного права, а тільки фіксує факт його наявності.

Таким чином, для скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно має бути визнано недійсним та скасовано рішення органу на підставі якого було видано вказане свідоцтво.

Вказане кореспондується зі сталою практикою Верховного Суду, викладеною, зокрема, в постановах від 27 червня 2018 року № 925/797/17, від 05 лютого 2020 року № 904/750/19, від 06.05.2020 у справі № 120/4617/18-а, від 27 травня 2020 року № 442/2771/17 (ЄДРСРУ № 89675420), від 16 вересня 2020 року № 278/657/18 (ЄДРСРУ № 91854991).

Отже, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 756/4120/16-ц, провадження № 61-7721св20 (ЄДРСРУ № 95439413) дійшов висновку, що належним способом захисту, а отже і позовними вимогами, має бути скасування та\або визнання недійсним рішення органу на підставі якого було видано свідоцтво про право власності та/або укладено відповідний правочин.

Таким чином, вимоги позивача про визнання недійсним свідоцтва про право власності на спірні нежитлові приміщення та скасування відповідного запису про державну реєстрацію є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а крім того, відповідно до наведеної судової, практики вони являються неналежним способом захисту.

Отже, відповідно до приписів частин 1,2статті 2 ЦПК України: «Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.»

Крім цього , згідно зістаттею 256 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Таким чином, позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установленихзакономстроків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості у судовому порядку захистити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб`єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов`язаної особи.

За змістом частини 1статті 261 ЦК Україниперебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а не від дня, коли власник майна, яке перебуває у володінні іншої особи, дізнався чи міг дізнатися про нового набувача цього майна , згідно постанови Верховного Суду від 04.11.2021 у справі № 925/312/19 та інші.

Європейський суд з прав людини наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (рішення від 20.09.2011 у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії», рішення від 22.10.1996 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» тощо).

Отже, позовна давність забезпечує юридичну визначеність правовідносин сторін та остаточність рішень, запобігаючи порушенню прав відповідача.

Частиною 3, 4ст. 267 ЦК Українипередбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Від визначення початкового моменту перебігу позовної давності залежить правильність обчислення позовної давності і захист порушеного права (постанова Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №910/9452/17).

Тому для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти. При цьому враховуватись має не лише безпосередня обізнаність особи про факти порушення її прав, а й об`єктивна можливість особи знати про ці факти (подібні висновки викладені в пунктах 81 та 82 постанови Верховного Суду від 13.10.2021 у справі №914/687/20).

Верховний Суд неодноразово наголошував, що аналіз стану проінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» устатті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав.

Також Верховний Суд зазначив, що якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права. Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов`язань як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив (постанови Верховного Суду від 23.02.2021 у справі №910/5349/18, від 18.05.2021 у справі №922/4571/14, від 13.10.2021 у справі №914/687/20 тощо).

Відповідно до ст.256ЦК України позовна давність є часовою межею подання особою позову, тобто звернення з вимогою про прийняття рішення про захист конкретного порушено права. Початок перебігу, тривалість та сплив позовної давності пов`язується з конкретною вимогою про захист окремого порушено права (постанова Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №910/9452/17).

Верховний Суд у постанові від 28.05.2020 у справі №910/13119/17 навів правовий висновок, за яким для правильного застосування ч. 1ст.261ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. За змістом наведеної норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установленихзакономстроків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості у судовому порядку захистити належне їй цивільне майнове право. Тобто, сплив позовної давності позбавляє цивільне суб`єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов`язаної особи.

Враховуючи ,що спірні правовідносини між сторонами виникли з моменту реєстрації спірних приміщень , тобто з 25.06.2015 року, а звернувся позивач з даним позовом до суду тільки 10.07.2019 року, вказуючи , що про порушення його прав йому стало відомо фактично в квітні 2019 року, однак доказів цьому суду не надано , суд вважає, що позивач мав можливість знати про порушення своїх справ , з держреєстру нерухомого майна з моменту його функціонування, доступ до якого є публічним. Таким чином суд приходить до висновку, що позовні вимоги заявлені позамежами строку давності, та заяви про поновлення такого строку суду не надано .

Що стосується позовних вимог про визнання договору купівлі -продажу від 23.04.2019 року недійсним, суд зазначає наступне.

Відповідно дост. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно дост. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.

Відповідно дост. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Враховуючи, що судом було вищевстановлено про правомірність набуття ТДВ « Житлобуд-2» право власності на спірні приміщення, та враховуючи ,що суду не були наведені інші підстави та не надано доказів недійсності договору купівлі продажу від від 23.04.2019 року укладеного між ТДВ « Житлобуд-2» та ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про відсутність підстав про задоволення позову в цій частині.

Враховуючи вищевказане суд приходить до висновку про відмову у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Оскільки позовні вимоги залишені без задоволення, судові витрати суд також залишає за сторонами.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4,5,13,76-83,141,265ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог Об`єднання співвласників багатоповерхового будинку «Альянс - 2008» до ОСОБА_1 , Товариства з додатковою відповідальністю «Житлобуд-2», треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Лучнікова Юлія Володимирівна, Департамент реєстрації Харківської міської ради про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення, скасування запису про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення, визнання договору купівлі продажу нежитлових приміщень недійсним та скасування запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення відмовити .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, а якщо апеляційну скаргу подано- після закінчення апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, а у разі його ухвалення за відсутності учасників справи- в той же строк з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо судового рішення за веб - адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Позивач - Об`єднання співвласників багатоповерхового будинку «Альянс - 2008» ЄДРПОУ 35972520, юридична адреса : м. Харків, пр-т Гагаріна,43/1.

Представник позивача адвокат Прокопченко Сергій Валерійович, діє на підставі договору про надання правової допомоги № ГВВ від 06.05.2019 року та ордеру серії СМ № 574 від 09.07.2019 року , юридична адреса: м. Харків, пр-т Науки , 38,к.305.

Відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Халабурдін Святослав Володимирович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1023 від 05.08.2011 року, діє згідно ордеру на надання правничої ( правової ) допомоги Серія АХ № 1112140, місцезнаходження: м. Харків, вул.Примерівська,22, літ.А кв.51.

Відповідач Товариство з додатковою відповідальністю «Житлобуд-2», ЄДРПОУ 01270351, юридична адреса: м.Харків, вул. Космічна, 12

Представник відповідача ТДВ « Житлобуд-2» - адвокат Полтавський Олег Володимирович, діє на підставі договору про надання послуг адвоката та консультаційних послуг від 07.08.2019 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1120 від 28.11.2008 року.

Третя особа : Приватний нотаріус ХМНО Харківської області Лучнікова Юлія Володимирівна , юридична адреса : м. Харків, вул Космічна,21,оф.2 .

Третя особа : Департамент реєстрації Харківської міської ради, код ЄДРПОУ 40214227, юридична адреса : м. Харків, м-н Конституції,7

Повний текст судового рішення складений 27 грудня 2023 року .

Суддя: І. В. Чайка