Рішення

від 19.12.2023 по справі 902/1141/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" грудня 2023 р.Cправа № 902/1141/23

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича,

за участю секретаря судового засідання Марущак А.О., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінпромбуд" (вул. 600-річчя, 17, м. Вінниця, 210210

до: Департаменту комунального майна Вінницької міської ради (вул. Соборна, буд. 59, м. Вінниця, 21100)

про визнання п. 2.2. договору оренди недійсним, визначення строку оренди

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінпромбуд" до Департаменту комунального майна Вінницької міської ради з наступними вимогами:

визнати недійсним п. 2.2. Договору оренди комунального майна Вінницької міської територіальної громади № 4-406 від 25.03.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінпромбуд" та Департаментом комунального майна Вінницької міської ради;

визначити, що строк оренди майна за Договором оренди комунального майна Вінницької міської територіальної громади №4-406 від 25.03.2021 становить 5 (п`ять) років, тобто до 04.03.2026.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.08.2023 дану позовну заяву передано для розгляду судді Матвійчуку В.В.

Суд, ухвалою від 31.08.2023 за вказаним позовом відкрив провадження у справі № 902/1141/23 за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 28.09.2023.

20.09.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву № б/н та дати (вх. № 01-34/8826/23 від 20.09.2023) з додатками, ряд з яких, а саме: договір № 3 від 16.10.2018 та рішення № 114 від 02.02.2021 не засвідчені в установленому законом порядку, тому залишені судом без розгляду.

За наслідками судового засідання 28.09.2023, суд продовжив строк підготовчого провадження по справі на 30 днів та відклав підготовче засідання на 02.11.2023, про що 28.09.2023 постановив відповідну ухвалу.

16.10.2023 до суду надійшли пояснення № б/н та дати (вх. № 01-34/9760/23 від 16.10.2023) за підписом представника відповідача Тетяни Олексюк. В додаток до пояснень долучено копію рішення Господарського суду Вінницької області від 30.06.2023 у справі № 902/852/22, яка не засвідчена в установленому законом порядку, тому залишена судом без розгляду.

01.11.2023 на електронну адресу суду надійшла відповідь на відзив № б/н від 01.11.2023 (вх. № 01-34/10312/23 від 01.11.2023) скріплена електронним цифровим підписом представника позивача - адвоката Василика В.В.

02.11.2023 до суду надійшло клопотання № б/н та дати (вх. № 01-34/10333/23 від 02.11.2023) за підписом представника відповідача Тетяни Олексюк про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунальне некомерційне підприємство "Вінницька міська клінічна лікарня № 1".

Дослідивши в судовому засіданні 02.11.2023 відповідь на відзив № б/н від 01.11.2023 (вх. № 01-34/10312/23 від 01.11.2023) суд залишив її без розгляду, як таку, що подана без дотримання положень ч. 6 ст. 6 ГПК України.

Розглянувши в судовому засіданні 02.11.2023 клопотання представника відповідача № б/н та дати (вх. № 01-34/10333/23 від 02.11.2023) про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, суд, приймаючи до уваги приписи ст.ст. 50, 51 ГПК України, дійшов висновку про необхідність задоволення поданого клопотання та залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Комунальне некомерційне підприємство "Вінницька міська клінічна лікарня № 1", про що 02.11.2023 постановив відповідну ухвалу.

За наслідками судового засідання 02.11.2023 підготовче засідання відкладено на 23.11.2023, про що судом 02.11.2023 постановлено відповідну ухвалу.

23.11.2023 до суду надійшло клопотання представника позивача №б/н та дати (вх. № 01-34/11229/23) про долучення до матеріалів справи копії постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 у справі № 902/852/22.

При розгляді справи 23.11.2023 представник відповідач клопотав перед судом про поновлення пропущеного процесуального строку для подання копії постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 у справі № 902/852/22 та долучення останньої до матеріалів справи.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача в обґрунтування причин пропуску процесуального строку на подання доказів у справі, з метою всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи, задоволив клопотання відповідача та долучив копію постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 у справі № 902/852/22 до матеріалів справи прийнявши її до розгляду.

Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито дану стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 19.12.2023, про що 23.11.2023 постановлено протокольну ухвалу.

На визначену судом дату представник позивача не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи позивач повідомлений належним чином, ухвалою суду від 23.11.2023, яка 28.11.2023 направлена на до електронного кабінету в ЄСІТС.

Відповідач та третя особа правом участі в засіданні суду також не скористалися. При цьому суд зважає, що про дату судового засідання з розгляду справи по суті представники відповідача та третьої особи повідомлені під розписку в судовому засіданні 23.11.2023.

Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи на день розгляду справи від учасників до суду не надійшло.

З урахуванням неявки представників сторін суд зважає на положення ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В порядку ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

У судовому засіданні 19.12.2023 прийнято судове рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 25.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінпромбуд" (Орендар) та Департаментом комунального майна Вінницької міської ради (Орендодавець) укладено договір № 4-406 оренди комунального майна Вінницької міської територіальної громади, згідно якого Орендодавець передав а Орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно - вбудовані приміщення площею 175,3 м. кв. за адресою м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 92, що належить до комунальної власності.

Пунктом 2.2. Договору встановлено строк його дії з 04.03.2021 по 16.09.2021.

Позивач стверджує, що відповідач на даний час вважає, що Договір є припиненим у зв`язку з закінченням строку на який його було укладено. Тоді як позивач вважає, що строк оренди, який зазначений в п. 2.2. Договору є недійсним, оскільки не відповідає законодавству, з огляду на наступне.

Так, позивач наголошує, що згідно ч. 3 ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна України» (в редакції чинній з 27.12.2019) строк оренди не може становити менше п`яти років, крім випадків, визначених Порядком.

Згідно з п. 53 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна строк оренди становить п`ять років. Менш тривалий строк може бути встановлений, зокрема, якщо потенційним орендарем заявлено менш тривалий строк.

Серед додаткових умов, визначених у п. 54 Порядку, умови щодо менш тривалого строку оренди, ніж передбаченим п. 53 Порядку немає.

Тому позивач вважає, що встановлений в п. 2.2 Договору оренди комунального майна № 4-406 строк оренди не відповідає вимогам встановленим ч. 3 ст. 9 Закону про оренду та прямо суперечить йому, а відтак підлягає визнанню недійсним судом.

У зв`язку з визнанням судом недійсним п. 2.2 Договору оренди комунального майна № 4-406 слід привести Договір відповідно до вимог Закону про оренду шляхом зміни правовідношення та визначення судом строку оренди в 5 років, тобто до 04.03.2026 року.

Відповідач заперечив проти позову. Суть заперечень зводиться до наступного.

16.10.2018 між Вінницькою центральною районною клінічною лікарнею (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінпромбуд" (Орендар) було укладено договір оренди індивідуального визначеного (нерухомого або іншого) майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ району №3 зі строком оренди з 16.10.2018 до 16.09.2021 включно.

16.10.2018 між сторонами Договору підписано акт приймання - передачі орендованого майна, відповідно до якого представник Орендодавця передав, а представник Орендаря прийняв на термін оренди приміщення на першому поверсі будівлі господарського корпусу загальною площею 175,3 кв.м., розташоване за адресою: м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 92, що знаходиться на балансі Орендодавця.

29.01.2021 Вінницькою міською радою прийняте рішення № 190 «Про надання згоди на прийняття у комунальну власність Вінницької міської територіальної громади закладу охорони здоров`я», пунктом 1 якого визначено надати згоду на безоплатне прийняття з спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Вінницького району Вінницької області у комунальну власність Вінницької міської територіальної громади Комунального некомерційного підприємства «Вінницька центральна районна клінічна лікарня» Вінницької районної ради.

02.02.2021 Вінницькою районною радою прийняте рішення №114, яким передано до сфери управління Вінницької міської ради Комунальне некомерційне підприємство «Вінницька центральна районна клінічна лікарня» Вінницької районної ради.

26.02.2021 Вінницькою міською радою ухвалено рішення №224, яким, зокрема, прийнято до сфери управління Вінницької міської ради Комунальне некомерційне підприємство «Вінницька центральна районна клінічна лікарня» Вінницької районної ради, змінено власника (засновника) Комунального некомерційного підприємства «Вінницька центральна районна клінічна лікарня» Вінницької районної ради на Вінницьку міську раду, змінено найменування Комунального некомерційного підприємства «Вінницька центральна районна клінічна лікарня» Вінницької районної ради на комунальне некомерційне підприємство «Вінницька клінічна багатопрофільна лікарня» Вінницької міської ради.

25.03.2021 Вінницькою міською радою прийнято рішення №788 «Про внесення змін до договорів оренди нерухомого майна за адресою: м. Вінниця, по вул. Хмельницьке шосе, 92» згідно пункту 1, підпункту 1.9. якого доручено Департаменту комунального майна Вінницької міської ради провести роботу по внесенню відповідних змін до договорів оренди нерухомого майна, укладених між Комунальним некомерційним підприємством «Вінницька центральна районна клінічна лікарня» Вінницької районної ради та суб`єктами господарювання, виклавши їх в новій редакції з 04.03.2021 року, зокрема, до договору №3 від 16.10.2018.

25.03.2021 між Департаментом комунального майна Вінницької міської ради (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінпромбуд" (Орендар) укладено Договір № 4-406 оренди комунального майна Вінницької міської територіальної громади (нова редакція).

Положеннями пункту 2.2. сторони погодили, що строк оренди визначається з 04.03.2021 до 16.09.2021 включно.

04.03.2021 між сторонами за Договором підписано Акт приймання-передачі Майна, яким не здійснювали передання Приміщення, а серед іншого зафіксували, що Договору №3 оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, району від 16.10.2018 присвоєно №4-406.

Отже, починаючи з 16.10.2018 позивач перебував у триваючих правовідносинах щодо оренди нерухомого майна, переданого йому в користування 16.10.2018 на підставі Договору №3, які згодом у 2021 році були викладенні у новій редакції у зв`язку із зміною уповноваженої сторони Орендодавця.

Таким чином, Договір оренди комунального майна Вінницької міської територіальної громади від 21.03.2021 № 4-406 ( нова редакція) укладено строком до 16.09.2021, як визначено було Договором № 3 оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, району від 16.10.2018.

Враховуючи те, що відбулися зміни сторони Орендодавця та був укладений договір № 4-406 ( нова редакція) взамін Договору №3, аукціон щодо передачі в оренду вбудованого приміщення загальною площею 175 кв.м., що знаходиться на першому поверсі будівлі господарського корпусу за адресою м. Вінниці вул. Хмельницьке шосе, 92 не оголошувався та дії передбачені Порядком ТОВ «Вінпромбуд» не вчинялись.

З огляду на викладене, відповідач вважає, що відсутні підстави для визнання недійсним п.2.2 Договору з підстав невідповідності його нормам ч.3 ст.9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та відповідно про відсутність підстав для визнання, що строк оренди майна за даним Договором становить п`ять років.

Окремо відповідач наголошує, що спір щодо Договору оренди № 4-406 від 25.03.2021 розглядався Господарським судом Вінницької області, за результатами чого судом 30.06.2023 ухвалено рішення у справі №902/852/22, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Вінпромбуд» відмовлено в задоволенні вимоги про визнання Договору № 4-406 оренди комунального майна Вінницької територіальної громади від 25.03.2021 поновленим з 17.09.2021 на той самий строк і на тих самих умовах.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 25 березня 2021 року між Департаментом комунального майна Вінницької міської ради (далі - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінпромбуд" (далі - Орендар) було укладено Договір № 4-406 оренди комунального майна Вінницької міської територіальної громади (нова редакція) (далі Договір). (а.с. 6, 7)

Відповідно до пунктів 1.1 цього Договору Орендодавець, на підставі рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради №788 від 25.03.2021 передає, а Орендар приймає в строкове платне користування майно, визначене в п. 1.2. цього Договору.

Об`єктом оренди є вбудовані приміщення загальною площею 175,3м2 на першому поверсі будівлі господарського корпусу за адресою: м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 92 (далі - майно), що належить до комунальної власності Вінницької міської територіальної громади та знаходиться на балансі Комунального некомерційного підприємства «Вінницької клінічної багатопрофільної лікарні» Вінницької міської ради. Цільове призначення майна - здійснення медичної практики (онкологічний центр) (пункт 1.2. Договору).

Положеннями пункту 2.2. сторони погодили, що строк оренди визначається з 04.03.2021 р. до 16.09.2021 р. включно.

Згідно пункту 3.1. Договору орендна плата за базовий місяць (лютий 2021р.) становить 24 260,86 гривень, у тому числі ПДВ 4043,48 гривень.

Положеннями пункту 10.2 Договору сторони погодили, що Договір №3 оренди індивідуального визначеного (нерухомого або іншого) майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ району від 16.10.2018, втрачає чинність з моменту підписання цього договору оренди.

Згідно пунктів 12.3., 12.4 Договору продовження цього Договору здійснюється за зверненням Орендаря, що подається останнім з відповідними документами за 3 місяці до закінчення строку дії Договору, з урахуванням вимог, встановлених статтею 18 Закону та Порядком. Недотримання Орендарем зазначеного строку є підставою для відмови у продовженні Договору. Орендар має переважне право на продовження цього Договору, яке може бути реалізовано ним у визначений Порядком спосіб.

Пунктами 12.6.1., 13.1, 13.2. Договору визначено, що Договір припиняється у разі закінчення строку на який його укладено. Правові наслідки припинення Договору оренди врегульовані сторонами у розділі 13 Договору. У разі припинення Договору Орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення Договору повернути майно в порядку, визначеному даним Договором.

04.03.2023 між сторонами за Договором підписано акт приймання-передачі майна до Договору № 4-406 оренди комунального майна Вінницької міської територіальної громади від 04.03.2021, за змістом якого представник Орендодавця - Департаменту комунального майна Вінницької міської ради, представник установи балансоутримувача - Комунального некомерційного підприємства Вінницька клінічна багатопрофільна лікарня Вінницької міської ради, та представник Орендаря - Товариства з обмеженою відповідальністю Вінпромбуд, склали даний акт про те, що на момент прийняття рішення Вінницької міської ради від 04.03.2021 №543 Про затвердження акту безоплатного приймання-передачі у комунальну власність Вінницької міської територіальної громади основних засобів, малоцінних необоротних активів, запасів та грошових коштів по Комунальному некомерційному підприємству Вінницька клінічна багатопрофільна лікарня Вінницької міської ради Орендар фактично займає, вбудовані приміщення загальною площею 175,3м2 на першому поверсі будівлі господарського корпусу за адресою: м. Вінниця, пул. Хмельницьке шосе, 92.

В акті приймання-передачі майна до Договору № 4-406 також зазначено, що Договору №3 оренди індивідуального визначеного (нерухомого або іншого) майна від 16.10.2018 присвоєно №4-406. (а.с. 37)

Листом № 06/22/013/120146 від 09.05.2022 Департамент комунального майна Вінницької міської ради повідомило ТОВ «Вінпромбуд» про те, що Договір оренди № 4-406 від 25.03.2021 підлягає припиненню на підставі закінчення строку на який його було укладено, а також про необхідність сплати заборгованості по орендній платі та звільнення орендованого приміщення і підписання акта приймання-передачі. (а.с. 8)

Звертаючись з позовом в даній справі до суду позивач вказує на невідповідність положень п. 2.2. Договору оренди № 4-406 від 25.03.2021 приписам ч. 3 ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», тому просить визнати його недійсним та визначити строк оренди за даним Договором п`ять років, тобто до 04.03.2026.

Відповідач, заперечуючи проти позову, вказує, що починаючи з 16.10.2018 позивач перебував у триваючих правовідносинах оренди нерухомого майна, переданого йому у користування на підставі Договору оренди № 3, які були викладені у новій редакції у Договорі оренди № 4-406 від 25.03.2021 у зв`язку зі зміною уповноваженої сторони Орендодавця.

При встановленні обставин справи, суд враховує надані сторонами письмові докази, а також керується частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У постанові Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 922/2391/16 зазначено, що преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору.

Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.

Тобто преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин.

Звільнення від доказування навіть у разі наявності преюдиційних обставин, встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Господарські суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях в інших господарських справах. Для спростування преюдиційних обставин, передбачених статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами встановленими Господарського процесуального кодексу України. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу. Крім того, відповідно до приписів частини 7 статті 75 Господарського процесуального кодексу України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Отже, господарський суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі, з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду, та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм (зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.03.2020 у справі № 910/2360/19).

Судом встановлено, що в провадженні Господарського суду Вінницької області перебувала справа № 902/852/22 за позовом Департаменту комунального майна Вінницької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінпромбуд» про звільнення приміщення та стягнення 589 722,67 гривень і за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінпромбуд» до Департаменту комунального майна Вінницької міської ради про визнання договору оренди поновленим.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 30.06.2023 первісний позов Департаменту комунального майна Вінницької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінпромбуд» задоволено частково. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінпромбуд" звільнити вбудовані приміщення загальною площею 175,3 кв.м., що знаходяться на першому поверсі будівлі господарського корпусу за адресою: м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 92 та повернути за актом приймання-передачі Департаменту комунального майна Вінницької міської. У задоволенні позовних вимог Департаменту комунального майна Вінницької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінпромбуд» про стягнення заборгованості по орендній платі за Договором оренди комунального майна № 4-406 від 25.03.2021 у розмірі 585 271,46 грн та пені 4 451,21 грн за період з дати закінчення строку дії Договору по 30.04.2023 відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінпромбуд» до Департаменту комунального майна Вінницької міської ради про визнання Договору № 4-406 оренди комунального майна Вінницької територіальної громади від 25.03.2021 поновленим з 17.09.2021 на той самий строк і на тих самих умовах відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю «Вінпромбуд» звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 рішення Господарського суду Вінницької області від 30.06.2023 у справі №902/852/22 залишено без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінпромбуд" - без задоволення.

Відтак, рішення Господарського суду Вінницької області від 30.06.2023 у справі №902/852/22 набрало законної сили 07.11.2023.

Як слідує з вищезгаданого судового рішення, сторонами справи за зустрічним позовом виступали той самий позивач та той самий відповідач, що і в справі № 902/1141/23, що розглядається.

При цьому спір за зустрічним позовом у справі № 902/852/22 стосувався поновлення строку дії того самого Договору оренди № 4-406 від 25.03.2021, недійсність п. 2.2. якого є підставою позову у справі № 902/1141/23, що розглядається.

Сторони: Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінпромбуд" та Департамент комунального майна Вінницької міської ради у своїх заявах по суті спору не заперечували та не оспорювали обставин, які встановлені рішенням Господарського суду Вінницької області від 30.06.2023 по справі № 902/852/22.

Враховуючи наведене, суд враховує при встановленні обставин справи, як преюдиційні, ті обставини, що були встановлені рішенням Господарського суду Вінницької області від 30.06.2023 по справі № 902/852/22.

Так, рішенням Господарського суду Вінницької області від 30.06.2023 по справі № 902/852/22 встановлено наступне.

16 жовтня 2018 року між Вінницькою центральною районною клінічною лікарнею (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінпромбуд" (Орендар) було укладено Договір оренди індивідуального визначеного (нерухомого або іншого) майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ району № 3 (Договір).

Згідно пункту 1.1. цього Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування майно, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ району і знаходиться на балансі Вінницької центральної районної клінічної лікарні (далі - майно) площею 175,3 кв. м, вбудовані приміщення, що знаходиться на першому поверсі будівлі господарського корпусу за адресою м. Вінниці вул. Хмельницьке шосе, 92 згідно з викопіювання: поверхневого плану або схеми, що складає невід`ємну частину цього договору (додаток № 1), вартість якого визначена згідно зі звітом незалежної оцінки майна на 01.02.2018 року і становить ринкову вартість 861 835,00 грн.

Згідно пункту 10.2. договору цей договір укладено строком з 16 жовтня 2018 року до 16 вересня 2021 року включно.

16.10.2018 між сторонами Договору підписано акт приймання - передачі орендованого майна, відповідно до якого представник Орендодавця передав, а представник Орендаря прийняв на термін оренди приміщення на першому поверсі будівлі господарського корпусу загальною площею 175,3 кв.м, розташоване за адресою: м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 92, що знаходиться на балансі Орендодавця. Сторони прийшли до висновку, що приміщення потребує капітального ремонту.

21.02.2019 між сторонами Договору підписано Додаткову угоду № 1, згідно пункту 1 якої сторони домовились, що Орендар звільняється від оплати за користування майном до кінця строку дії основного Договору - 16.09.2021, на підставі рішення Вінницької районної ради Вінницької області №870 від 21.02.2019, оскільки здійснив невід`ємні поліпшення (капітальний ремонт) майна на суму 681 946,00 грн без ПДВ.

29.01.2021 Вінницькою міською радою прийняте рішення № 190 Про надання згоди на прийняття у комунальну власність Вінницької міської територіальної громади закладу охорони здоров`я, пунктом 1 якого визначено надати згоду на безоплатне прийняття з спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Вінницького району Вінницької області у комунальну власність Вінницької міської територіальної громади Комунального некомерційного підприємства Вінницька центральна районна клінічна лікарня Вінницької районної ради (код ЄДРПОУ 01982502).

26.02.2021 Вінницькою міською радою ухвалено рішення №276 Про делегування повноважень та функцій орендодавця майна комунальної власності Вінницької міської територіальної громади, яким, зокрема, встановлено, що від імені Вінницької міської територіальної громади повноваження та функції орендодавця в межах, визначених п.5 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування Україні щодо будівель та споруд (їх частин) здійснює Департамент комунального майна Вінницької міської ради на підставі відповідного рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради.

Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від №543 від 04.03.2021 затверджено Акт безоплатного приймання - передачі у комунальну власність Вінницької міської територіальної громади основних засобів, малоцінних необоротних активів, запасів та грошових коштів по комунальному некомерційному підприємству Вінницька клінічна багатопрофільна лікарня Вінницької міської ради.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 22.06.2021 за Вінницькою міською територіальною громадою в особі Вінницької міської ради зареєстровано право комунальної власності на нежитлові будівлі та споруди загальною площею 14632,3 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 92.

25.03.2021 Вінницькою міською радою прийнято рішення №788 Про внесення змін до договорів оренди нерухомого майна за адресою: м. Вінниця, по вул. Хмельницьке шосе, 92 згідно пункту 1, підпункту 1.9. якого доручено Департаменту комунального майна Вінницької міської ради провести роботу по внесенню відповідних змін до договорів оренди нерухомого майна, зокрема, до Договору №3 від 16.10.2018.

25.03.2021 між Департаментом комунального майна Вінницької міської ради (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінпромбуд" (Орендар) було укладено Договір № 4-406 оренди комунального майна Вінницької міської територіальної громади (нова редакція), об`єктом оренди якого є вбудовані приміщення загальною площею 175,3м2 на першому поверсі будівлі господарського корпусу за адресою: м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 92 (далі - майно), що належить до комунальної власності Вінницької міської територіальної громади та знаходиться на балансі комунального некомерційного підприємства Вінницької клінічної багатопрофільної лікарні Вінницької міської ради. Цільове призначення майна - здійснення медичної практики (онкологічний центр).

Положеннями пункту 2.2. сторони погодили, що строк оренди визначається з 04.03.2021 р. до 16.09.2021 р. включно.

Як вбачається із акту приймання-передачі майна до Договору № 4-406 оренди комунального майна Вінницької міської територіальної громади від 04.03.2021 представник Орендодавця - Департаменту комунального майна Вінницької міської ради, представник установи - балансоутримувача - Комунального некомерційного підприємства Вінницька клінічна багатопрофільна лікарня Вінницької міської ради, та представник Орендаря - Товариства з обмеженою відповідальністю Вінпромбуд, склали даний акт про те, що на момент прийняття рішення Вінницької міської ради від 04.03.2021 №543 Про затвердження акту безоплатного приймання-передачі у комунальну власність Вінницької міської територіальної громади основних засобів, малоцінних необоротних активів, запасів та грошових коштів по Комунальному некомерційному підприємству Вінницька клінічна багатопрофільна лікарня Вінницької міської ради Орендар фактично займає, вбудовані приміщення загальною площею 175,3м2 на першому поверсі будівлі господарського корпусу за адресою: м. Вінниця, пул. Хмельницьке шосе, 92.

В акті приймання-передачі майна до Договору № 4-406 також зазначено, що Договору №3 оренди індивідуального визначеного (нерухомого або іншого) майна від 16.10.2018р. присвоєно №4-406.

07.04.2021 Орендодавцем в електронній торговій системі (ЕТС) оприлюднено інформацію про нерухоме майно, що є об`єктом оренди за Договором оренди комунального майна Вінницької міської територіальної громади №4-406 від 25.03.2021 за ідентифікатором об`єкта: RGL001-UA-20210407-10555.

15.06.2021 ТОВ Вінпромбуд звернулося до Департаменту комунального майна Вінницької міської ради із письмовою заявою про продовження договору оренди, у якій з посиланням на п.1 ч.2 ст. 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна, пункт 12.3. Договору оренди просило продовжити договір оренди комунального майна Вінницької міської територіальної громади №4-406 від 25 березня 2021 року (нова редакція) на новий строк.

За результатами розгляду поданої заяви Орендодавець листом від 13.08.2021 №06-00/013-54682 повідомив Орендаря, що станом на 01.08.2021 у ТОВ Вінпромбуд наявна заборгованість зі сплати орендної плати за Договором оренди в розмірі 123 038,91 гривень та що відповідно до абзацу 6 та 7 пункту 1 статті 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна підставою для відмови у продовженні договору оренди є прострочення сплати орендної плати орендарем на строк більше трьох місяців та орендар/ станом на дату довідки балансоутримувача має заборгованість зі сплати орендної плати. Департамент комунального майна Вінницької міської ради також повідомив, що якщо чинний орендар має заборгованість із сплати орендної плати, він не може звертатися із заявою про продовження договору оренду до моменту погашення ним такої заборгованості та для подальшого розгляду порушеного питання товариству з обмеженою відповідальністю Вінпромбуд необхідно погасити наявну заборгованість з орендної плати за договором оренди.

31.08.2021 ТОВ «Вінпромбуд» звернулося до Департаменту комунального майна Вінницької міської ради з листом у якому повідомило, що згідно укладеної додаткової угоди № 1 від 21.02.2019 до Договору №3 оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ району від 16.10.2018 товариство звільнено від оплати за користування нерухомим майном до кінця строку дії договору - 16.09.2021 та просило не нараховувати орендну плату за Договором №4-406 від 25.03.2021 з посиланням на додану до цього листа додаткову угоду.

Листом від 09.05.2022 №06-00/013-120146 Департамент комунального майна Вінницької міської ради повідомив ТОВ «Вінпромбуд», що Договір оренди №4-406 від 25.03.2021 підлягає припиненню на підставі закінчення строку, на який його було укладено, а також про необхідність сплати заборгованості з орендної плати, звільнення орендованого приміщення та підписання акта приймання-передачі (повернення з оренди) орендованого майна, який долучено до цього листа.

Зі встановлених у справі № 902/852/22 обставин слідує, що до Договору оренди індивідуального визначеного (нерухомого або іншого) майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ району № 3 від 16.10.2018 внесено зміни шляхом викладення його у новій редакції Договору оренди №4-406 від 25.03.2021 у зв`язку зі зміною сторони Орендодавця.

При цьому суд зважає, що положеннями Договору №4-406 від 25.03.2021 не визначено іншого строку дії Договору аніж погоджено сторонами в Договорі оренди № 3 від 16.10.2018.

Частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно із частинами першою, другою статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (частина перша статті 759 Цивільного кодексу України).

Оренда - речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк (пункт 10 частини першої статті 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 № 157-IX).

За своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем Договір є договором оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності, а відтак регулювання правовідносин за вказаним договором здійснюється положеннями Закону України Про оренду державного та комунального майна.

При цьому суд зважає, що на момент укладення Договору оренди № 3 від 16.10.2018 діяв Закон України «Про оренду державного та комунального майна» від 10 квітня 1992 року № 2269-ХІІ.

01.07.2020 набув чинності Закон України "Про оренду державного та комунального майна" № 157-ІХ від 03.10.2019.

Відповідно до ч.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про оренду державного та комунального майна встановлено, договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням КМУ чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п`ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року. Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Відтак, Закон України "Про оренду державного та комунального майна" № 157-ІХ був прийнятий 03.10.2019, набув чинності 01.02.2020, тобто станом на момент укладення Договору № 4-406 оренди комунального майна Вінницької міської територіальної громади (нова редакція) від 25.03.2021 набув чинності новий Закон і процедура передачі в оренду державного та комунального майна регулюється нормами нового Закону.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 3 червня 2020 р. № 483 затверджено Порядок передачі в оренду державного та комунального майна (Порядок), який визначає механізм передачі в оренду державного та комунального майна, включаючи особливості передачі його в оренду відповідно до положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передача в оренду майна, що перебуває у комунальній власності, здійснюється органами місцевого самоврядування відповідно до вимог цього Закону.

За змістом ч. 3 ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" строк договору оренди не може становити менше п`яти років, крім випадків, визначених Порядком передачі майна в оренду.

Пунктом 53 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 3 червня 2020 р. № 483 визначено, що строк оренди становить п`ять років. Менш тривалий строк може бути встановлений у таких випадках: об`єкт оренди пропонується для використання, що має сезонний характер; об`єкт оренди пропонується для добового або погодинного використання; об`єкт оренди обліковується на балансах господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави та/або господарських товариств, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких перебувають у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків; потенційним орендарем заявлено менш тривалий строк. Більш тривалий строк оренди може бути встановлений у разі визначення такої додаткової умови оренди майна.

Згідно з ст.13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" об`єкти державної та комунальної власності передаються в оренду за результатами проведення аукціону виключно в ЕТС, у тому числі аукціону, предметом якого є право на продовження договору оренди об`єкта згідно із статтею 18 цього Закону.

Стаття 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначає перелік закладів та установ, які мають право на отримання в оренду державного та комунального майна без проведення аукціону, до переліку якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Вінпромбуд» не відноситься.

При цьому, з огляду на те, що при укладенні Договору оренди № 4-406 від 25.03.2021 (нова редакція) відбулися зміни сторони Орендодавця за Договором оренди № 3 від 16.10.2018, без внесення змін до Договору оренди № 3 від 16.10.2018 щодо строку його дії, аукціон щодо передачі в оренду вбудованого приміщення загальною площею 175 кв.м., що знаходиться на першому поверсі будівлі господарського корпусу за адресою м. Вінниці вул. Хмельницьке шосе, 92 не оголошувався та дії передбачені Порядком ТОВ «Вінпромбуд» не здійснювались.

За наведеного, доводи позивача про невідповідність положень п. 2.2. Договору оренди № 4-406 від 25.03.2021 приписам ч. 3 ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» є необгрунтованими та безпідставними, позаяк оскаржуваним пунктом Договору оренди № 4-406 від 25.03.2021 не встановленого іншого строку його дії, аніж погодженого сторонами за Договором оренди № 3 від 16.10.2018.

Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства (ч. 1 ст. 180 ГК України).

За приписами ч. 2 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Істотними умовами договору оренди, серед іншого, є термін, на який укладається договір оренди.

Відповідно до ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Умова договору, щодо якої ставиться вимога про визнання її недійсною, не може бути істотною умовою договору, оскільки у такому випадку правочин має бути визнаний недійсним у цілому.

Тому не можуть бути визнані недійсними істотні умови Договору, а саме п. 2.2. (строк оренди).

Поряд з цим слід зауважити, що заявляючи у справі № 902/852/22 вимогу про визнання Договору № 4-406 оренди комунального майна Вінницької територіальної громади від 25.03.2021 поновленим з 17.09.2021 на той самий строк і на тих самих умовах, ТОВ «Вінпромбуд» жодним чином не оспорював положення даного Договору.

Судом враховується, що при розгляді справи № 902/852/22 судами надано оцінку Договору оренди № 4-406 від 25.03.2021, при цьому не встановлено, що зазначений правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

За приписами частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.02.2022 у справі № 910/18962/20).

Порушенням є такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Звертаючись з позовом за захистом порушеного права, позивач має обрати спосіб захисту, який відповідає змісту права, що порушене й буде здатний таке право поновити; обраний спосіб захисту має бути передбачений приписами статті 16 ЦК України, статті 20 ГК України, або ж визначений іншим Законом чи укладеним між сторонами договором. Законодавчі обмеження матеріально правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, відтак, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті. Вказані норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 904/3368/18.

Верховний Суд наголошував, що вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки недоведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні (постанова Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 904/3368/18).

Вирішуючи питання про захист порушеного права, суд має враховувати інтереси і самого товариства і його інших учасників, тобто дотримуватися балансу інтересів учасників товариства і самого товариства, про що неодноразово зазначав Верховний Суд.

Тому важливо встановити не абстрактне, а конкретне порушене право чи інтерес для його співставлення з інтересами інших учасників та, в даному випадку позивача при визнанні пункту Договору оренди недійсним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов`язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

Суд враховує правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17 про те, що недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту. Приватно-правовий інструментарій (зокрема, ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для невиконання публічних обов`язків, звільнення майна з під арешту в публічних відносинах або створення преюдиційного рішення суду для публічних відносин.

Також, суд бере до уваги правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 904/2922/18 про те, що тлумачення змісту статей 16, 203, 215 ЦК України свідчить, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: по-перше, пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; по-друге, наявність підстав для оспорення правочину; по-третє, встановлення чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Отже, з урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд має установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Тому, при вирішенні спору про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

При цьому, відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 910/1255/20 та від 21.04.2021 у справі № 904/5480/19.

Суд також зазначає, що вказані вище позиції є сталими і знайшли своє відображення у постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 910/13266/18, від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17 та від 12.12.2019 у справі № 910/13266/18. Підстав для відступу від них суд не вбачає.

Як свідчать матеріали справи, позивач у позовній заяві жодним чином не обґрунтовує наявність порушених, невизнаних або оспорених прав, свобод чи його інтересів як учасника оскаржуваного правочину у зв`язку з його укладенням, який в свою чергу, як встановлено судом, виконаний в повному обсязі.

Аналізуючи вище викладене, суд зазначає, що за відсутності належного обґрунтування з наданням відповідних доказів та встановлення в судових рішеннях наявності порушеного права позивача, як учасника оспорюваного правочину, незалежно від встановлених інших обставин справи, відсутні підстави для задоволення позову про визнання недійсним пункту 2.2. Договору оренди № 4-406 від 25.03.2021.

Відтак, суд приходить до переконання, що позов в частині визнання недійсним пункту 2.2. Договору оренди № 4-406 від 25.03.2021є необґрунтованим, оскільки судом не встановлено, що зазначений правочин не відповідає вимогам закону, і позивач не довів порушення своїх прав за оспорюваним Договором.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення заявлених позивачем позовних вимог в частині визначення строку оренди майна за Договором оренди комунального майна Вінницької міської територіальної громади №4-406 від 25.03.2021 до 04.03.2026, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст.173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Позовна вимога позивача про визначення строку оренди майна за Договором оренди комунального майна Вінницької міської територіальної громади №4-406 від 25.03.2021 п`ять років, до 04.03.2026, є похідною вимогою, задоволення якої залежить від задоволення позовної вимоги про визнання недійсним п. 2.2. Договору оренди № 4-406 від 25.03.2021.

Відповідно до ч.1 ст.12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Згідно зі ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог про визначення строку оренди майна за Договором оренди комунального майна Вінницької міської територіальної громади №4-406 від 25.03.2021 п`ять років, до 04.03.2026.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Судом кожній стороні судом була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Як зазначалось вище, суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінпромбуд" в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача відповідно до приписів ст.129 ГПК України.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

В позові відмовити.

Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінпромбуд" у справі № 902/1141/23 залишити за позивачем.

Примірник повного судового рішення надіслати сторонам - до електронних кабінетів в ЄСІТС.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 27 грудня 2023 р.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи