Рішення

від 26.12.2023 по справі 904/4633/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.12.2023м. ДніпроСправа № 904/4633/23

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

за участю секретаря судового засідання Євтушенка Д.Є.,

представників учасників справи:

від прокуратури: Волкогон Т.В. посвід. від 01.03.2023 №069923;

від позивача-1: представник не з`явився;

від позивача-2: представник не з`явився;

від відповідача: Кравченко В.В. витяг з ЄДР;

від третьої особи-1: представник не з`явився;

від третьої особи-2: представник не з`явився;

від третьої особи-3: Книш О.М. витяг з ЄДР;

дослідивши матеріали справи №904/4633/23

за позовом Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі

1. Дніпропетровської обласної державної адміністрації,

2. Державного агентства меліорації та рибного господарства України

до Товариства з обмеженою відповідальністю агропромисловий комплекс "Самара"

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ФОНДУ ДЕРЖАВНОГО МАЙНА УКРАЇНИ,

за участю третьої особи-2 яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - РЕГІОНАЛЬНОГО ВІДДІЛЕННЯ ФОНДУ ДЕРЖАВНОГО МАЙНА УКРАЇНИ ПО ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ, ЗАПОРІЗЬКІЙ ТА КІРОВОГРАДСЬКІЙ ОБЛАСТЯХ,

за участю третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "УКРРИБА",

про скасування державної реєстрації та зобов`язання повернути об`єкти нерухомого майна,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Дніпропетровська обласна прокуратура (далі - прокуратура, прокурор) в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації (далі - позивач-1) та в особі Державного агентства меліорації та рибного господарства України (далі - позивач-2) звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, сформованою в системі «Електронний суд» 23.08.2023 до Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового комплексу "Самара" (далі - відповідач), у якій прокурор просить суд:

(1) скасувати державну реєстрацію права приватної власності відповідача на об`єкти нерухомого майна, що розташовані за адресою: Дніпропетровська область, Царичанський район, с. Могилів, вул. Центральна, 117, а саме:

1) напірний трубопровід інв. №410, площею 400 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 2236607812256;

2) перепуски із ВП у ВП (2 шт) інв. №416, площею 22,8 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 2236017812256;

3) контурна дамба №3 інв. №409, площею 143.800 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 2235933912256;

4) контурна дамба №2 інв. №408, площею 92.000 кв. м, реєстраційний номер об`єкта

нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 2235872012256;

5) контурна дамба №1 інв. №407, площею 99.600 кв. м, реєстраційний номер об`єкта

нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 2235809612256;

6) водовипускні споруди (8 шт.) інв. №413, площею 132 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно -2235534412256;

7) причал на ВП (14 шт.), інв. №412, площею 420 кв. м, реєстраційний номер об`єкта

нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 2235504912256;

8) водовипускні споруди (2 шт.) інв. №141, площею 42 кв. м, реєстраційний номер

об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 2235458112256;

9) гідротехнічні споруди водовипускних ставків (28 шт.) інв. №415, площею 132.679,5 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 2235405512256;

10) головна насосна станція інв. №403, площею 195 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 2235277212256.

(2) Зобов`язати повернути Державі в особі позивача-2 об`єкти нерухомого майна, що розташовані за адресою: Дніпропетровська область, Царичанський район, с. Могилів, вул. Центральна, 117, а саме:

1) напірний трубопровід інв. №410, площею 400 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 2236607812256;

2) перепуски із ВП у ВП (2 шт) інв. №416, площею 22,8 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 2236017812256;

3) контурна дамба №3 інв. №409, площею 143.800 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 2235933912256;

4) контурна дамба №2 інв. №408, площею 92.000 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 2235872012256;

5) контурна дамба №1 інв. №407, площею 99.600 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 2235809612256;

6) водовипускні споруди (8 шт.) інв. №413, площею 132 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно -2235534412256;

7) причал на ВП (14 шт.), інв. №412, площею 420 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 2235504912256;

8) водовипускні споруди (2 шт.) інв. №141, площею 42 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 2235458112256;

9) гідротехнічні споруди водовипускних ставків (28 шт.) інв. №415, площею 132.679,5 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 2235405512256;

10) головна насосна станція інв. №403, площею 195 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 2235277212256.

Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/4633/23 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.08.2023.

Ухвалою від 25.08.2023 позовну заяву залишено без руху та визначено строк для усунення недоліків позовної заяви.

Через відділ документального забезпечення 25.08.2023 від прокуратури надійшло клопотання/заява сформоване(а) в системі "Електронний суд" 25.08.2023 разом із доказами усунення недоліків позовної заяви

Ухвалою від 25.08.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 06.09.2023.

Через відділ документального забезпечення 29.08.2023 від прокуратури надійшло клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб, а саме: Фонд державного майна України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях та Державне підприємство "Укрриба".

Ухвалою від 06.09.2023 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ФОНД ДЕРЖАВНОГО МАЙНА УКРАЇНИ та РЕГІОНАЛЬНЕ ВІДДІЛЕННЯ ФОНДУ ДЕРЖАВНОГО МАЙНА УКРАЇНИ ПО ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ, ЗАПОРІЗЬКІЙ ТА КІРОВОГРАДСЬКІЙ ОБЛАСТЯХ, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача залучено ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО "УКРРИБА". Підготовче засідання відкладено до 04.10.2023.

Через відділ документального забезпечення 20.09.2023 від позивача-2 надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою від 22.09.2023 клопотання позивача-2 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

Через відділ документального забезпечення 25.09.2023 від третьої особи-3 надійшли пояснення, у яких третя особа-3 надала пояснення по суті позовних вимог та просить суд розглянути справу за відсутності свого представника.

Через відділ документального забезпечення 04.10.2023 від третьої особи-2 надійшов відзив сформований в системі "Електронний суд" 03.10.2023, у якому третя особа-2 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Через відділ документального забезпечення 04.10.2023 від позивача-2 надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою від 04.10.2023 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання до 18.10.2023.

Через відділ документального забезпечення 04.10.2023 від відповідача надійшов відзив, у якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Через відділ документального забезпечення 10.10.2023 від прокуратури надійшла відповідь на відзив.

Через відділ документального забезпечення 13.10.2023 від третьої особи-1 надійшли письмові пояснення, у яких третя особа-1 просить суд позовну заяву залишити без задоволення, а подальший розгляд справи здійснювати без участі свого представника.

Через відділ документального забезпечення 17.10.2023 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності свого представника.

Через відділ документального забезпечення 17.10.2023 від відповідача надійшли заперечення, у яких відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою від 18.10.2023 підготовче засідання відкладено до 02.11.2023.

Через відділ документального забезпечення 02.11.2023 представник третіх осіб-1, 2 звернувся до суд з клопотанням про відкладення судового засідання.

Ухвалою від 02.11.2023 підготовче засідання відкладено до 16.11.2023.

Через відділ документального забезпечення 10.11.2023 від позивача-2 надійшло клопотання, сформоване в системі "Електронний суд" 10.11.2023, у якому позивач-2 просить суд відкласти судове засідання на іншу дату.

Через відділ документального забезпечення 14.11.2023 від позивача-1 надійшло клопотання, сформоване в системі "Електронний суд" 14.11.2023, у якому позивач-1 просить суд відкласти судове засідання на іншу дату.

Через відділ документального забезпечення 14.11.2023 від прокуратури надійшли письмові пояснення, сформовані в системі "Електронний суд" 14.11.2023.

Через відділ документального забезпечення 15.11.2023 від відповідача надійшло клопотання, сформоване в системі "Електронний суд" 15.11.2023, у якому відповідач просить суд відкласти судове засідання на іншу дату.

Ухвалою від 16.11.2023 підготовче засідання відкладено до 30.11.2023.

Через відділ документального забезпечення 24.11.2023 від третьої особи-3 надійшло(а) клопотання/заява, сформоване(а) в системі "Електронний суд" 24.11.2023, у якому(ій) третя особа-3 просить суд розгляд справи провести з представником третьої особи-3 в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 27.11.2023 задоволено клопотання/заяву про участь представника третьої особи-3 в режимі відеоконференції.

Через відділ документального забезпечення 27.11.2023 від позивача-1 надійшла заява, сформована в системі "Електронний суд" 27.11.2023, у якій позивач-1 просить суд здійснити розгляд справи без участі представника.

Через відділ документального забезпечення 30.11.2023 від третьої особи-3 надійшло клопотання, сформоване в системі "Електронний суд" 30.11.2023, у якому третя особа-3 просить суд відкласти розгляд справи.

Через відділ документального забезпечення 30.11.2023 від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів у справі, сформоване в системі "Електронний суд" 30.11.2023.

Через відділ документального забезпечення 30.11.2023 від третьої особи-2 надійшло(а) клопотання/заява, сформоване(а) в системі "Електронний суд" 30.11.2023, у якому(ій) третя особа-2 просить суд розглядати справи без участі представника третьої особи-2.

Ухвалою від 30.11.2023 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 14.12.2023.

Через відділ документального забезпечення 14.12.2023 від третьої особи-2 надійшло клопотання, сформоване в системі "Електронний суд" 14.12.2023, у якому третя особа-2 просить суд відкласти розгляд справи.

У судовому засіданні 14.12.2023 була оголошена перерва до 26.12.2023.

В судовому засіданні 26.12.2023 представники прокуратури та третьої особи-3 надали усні пояснення у справі, відповіли на запитання суду, просили позов задовольнити. Представник відповідача надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні позову.

Представники позивача-2 та третіх осіб 2, 3 подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Представники інших учасників справи в судове засідання не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Згідно зі ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на процесуальні строки розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності вказаних представників.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції прокуратури

Прокуратура вважає, що майно, яке включене до об`єктів малої приватизації, може використовуватися, зокрема, юридичними особами виключно на правах оренди.

Прокуратура стверджує, що рішення про включення спірного майна до об`єктів приватизації прийняті без урахування положень Закону України «Про аквакультуру», ВК України та ЗК України.

Прокуратура акцентує увагу, що права на гідротехнічні споруди є похідними від права на використання водних об`єктів, які виконують захисну функцію. Відтак, прокуратура доходить висновку, що гідротехнічні споруди та не можуть бути включені як окреме майно до складу об`єктів малої приватизації.

В якості правової підстави позовної заяви прокурор обрав ст. 228 ЦК України і наголосив, що заволодіння групою об`єктів гідротехнічних споруд є незаконним, а тому правочин купівлі-продажу є нікчемним.

Оскільки відповідач отримав та зареєстрував за собою право власності на об`єкти нерухомого майна на підставі нікчемного правочину, це майно має бути повернуто дійсному власнику - державі в особі уповноваженого органу - позивача-2.

Стислий виклад позиції позивачів 1, 2

Позивачі 1, 2 письмові пояснення по суті позовних вимог не надали.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач проти задоволення позову заперечує та зазначає, що комплекс гідротехнічних споруд, який є предметом відчуження за технічними характеристиками і призначенням не є захисним.

Доводи прокуратури щодо відзиву відповідача на позовну заяву

Прокуратура звертає увагу суду на постанову Верховного Суду від 17.08.2023 у справі №911/30/22 та постанову Верховного Суду у справі №923/1424/20 від 24.05.2023.

Прокурор вважає, що спірні гідротехнічні споруди в силу ч. 2 ст. 4 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» не можуть бути приватизовані.

Доводи відповідача щодо відповіді на відзив

Відповідач зазначає, що, звертаючись до суду з даною позовною заявою і фактично стверджуючи, що прийняті накази третьою особою-1 та третьою особою-2 є такими, що не відповідають вимогам закону, з вимогами про їх скасування до суду не звертався.

Також відповідач вказує, що позовні вимоги у даній справі є фактично похідними від вимог про скасування наказів третіх осіб-1, 2, на підставі яких і був укладений договір, який прокурор вважає нікчемним і на підставі якого була проведена оскаржувана прокурором реєстрація майна.

Стислий виклад позиції третьої особи -1

Третя особа-1, посилаючись на листи третьої особи-2 та Державного агентства рибного господарства України, стверджує, що спірні гідротехнічні споруди не є захисними, а тому процедура приватизації пройдена в межах та спосіб, передбачений законодавством України, що виключає задоволення позовних вимог.

Стислий виклад позиції третьої особи -2

Третя особа-2 зазначає, що група об`єктів гідротехнічних споруд, які є предметом відчуження, за технічними характеристиками і призначенням не є захисними, що підтверджується інформацією вказаною у паспорті рибогосподарської технічної водойми.

Третя особа-2 вважає, що прокурор не довів нікчемність договору, а тому підстави для скасування державної реєстрації відсутні.

Стислий виклад позиції третьої особи-3

Третя особа-3 повідомляє, що гідротехнічні споруди захисного призначення на водоймах за адресою групи об`єктів гідротехнічних споруд відсутні.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять обставини: правового статусу групи об`єктів гідротехнічних споруд, відносно яких виник спір; можливості включення спірної групи об`єктів гідротехнічних споруд до переліку об`єктів малої приватизації; наявності/відсутності підстав для визнання договору купівлі-продажу спірного майна нікчемним; правомірності державної реєстрації спірного майна за відповідачем; правомірності вимоги про зобов`язання повернути спірне майно позивачу-2.

Суд встановив, що протоколом №__ від 23.06.2003 засідання комісії з питань об`єктів державної власності, що не увійшли до статутного фонду господарського товариства ВАТ «Дніпропетровське виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство», на баланс державного підприємства «Укрриба» вирішено передати майно, зазначене в додатку №1 до акту приймання-передачі, з балансу господарського товариства ВАТ «Дніпропетровське виробниче-сільськогосподарське-рибоводне підприємство» на баланс третьої особи-3 згідно із спільним наказом Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України за №126/752 від 06.05.2003 «Про передачу гідротехнічних споруд».

29.07.2003 Державним департаментом рибного господарства видано наказ №208 Про затвердження акта передачі-прийому гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду ВАТ «Дніпровське виробниче сільськогосподарське-рибоводне підприємство», на баланс ДП «Укрриба».

Наказом Фонду державного майна України від 25.06.2021 №1091 «Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 06.01.2021 №5 «Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2021 році (із змінами)» внесено зміни, зокрема, до додатка 3 «Перелік окремого майна». Так, до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації у 2021 році включено групу інвентарних об`єктів, а саме: (8) водовипускні споруди (2 шт.) інв. №141, площею 42 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 2235458112256; (6) водовипускні споруди (8 шт.) інв. №413, площею 132 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 2235534412256; (9) гідротехнічні споруди водовипускних ставків (28 шт.) інв. №415, площею 132.679,5 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 2235405512256; (10) головна насосна станція інв. №403, площею 195 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 2235277212256; (5) контурна дамба №1 інв. №407, площею 99.600 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 2235809612256; (4) контурна дамба №2 інв. №408, площею 92.000 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 2235872012256; (3) контурна дамба №3 інв. №409, площею 143.800 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 2235933912256; (1) напірний трубопровід інв. №410, площею 400 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 2236607812256; (2) перепуски із ВП у ВП (2 шт) інв. №416, площею 22,8 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 2236017812256; (7) причал на ВП (14 шт.), інв. №412, площею 420 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 2235504912256.

Суд акцентує увагу, що наказом Фонду державного майна України від 25.06.2021 №1091 «Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 06.01.2021 №5 «Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2021 році (із змінами)» до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації у 2021 році, включено групу інвентарних об`єктів, відносно яких і виник судовий спір у справі №904/4633/23 (далі - група інвентарних об`єктів).

Відповідно до довідки третьої особи-3 (арк. 60, том 2) станом на 30.06.2021 гідротехнічні споруди (група інвентарних об`єктів), розташовані за адресою: Дніпропетровська область, Царичанський район, с. Могилів, вул. Центральна, 117, обліковуються на балансі ДП «Укрриба».

В подальшому наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях від 07.07.2021 №12/01-126-РП «Про прийняття рішень про приватизацію окремого майна - групи інвентарних об`єктів» наказано прийняти рішення про приватизацію об`єкта малої приватизації - окремого майна - групи інвентарних об`єктів (п. 1) та приватизувати об`єкти малої приватизації - окреме майно - групу інвентарних об`єктів (п. 2) шляхом продажу на аукціоні.

Згідно із протоколом про результати електронного аукціону №UA-PS-2021-11-03-000025-1, який сформований в системі 29.11.2021, переможцем аукціону визнаний відповідач, цінова пропозиція якого становила 6.408.000,00 грн.

Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях 09.12.2021 видано наказ №12/01-251-РП «Про затвердження протоколу про результати електронного аукціону №UA-PS-2021-11-03-000025-1 з продажу об`єкта малої приватизації», який відбувся 29.11.2021.

Між третьою особою-2 (далі - продавець) та відповідачем (далі - покупець) 17.12.2021 був укладений договір купівлі-продажу за результатами аукціону без умов з продажу об`єкта малої приватизації - окремого майна - групи інвентарних об`єктів, за адресою: Дніпропетровська область, Царичанський район, с. Могилів, вул. Центральна, 117 (далі - договір).

Мета та предмет вказаного договору визначений у його 1 розділі. Так, відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов`язується передати у власність покупцю об`єкт малої приватизації - окреме майно - групу інвентарних об`єктів (далі - об`єкт приватизації), який належать Державі відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованих приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу.

Об`єкт приватизації розташований на земельних ділянках державної форми власності (кадастровий номер 1225683600:02:003:0052, площею 16,5504 га; кадастровий номер 1225683600:02:003:0053, площею 17,8365 га; кадастровий номер 1225683600:02:003:0054, площею 200,7225 га; кадастровий номер 1225683600:02:003:0135, площею 113,3581 га та кадастровий номер 1225683600:02:003:0136, площею 0,3993 га). Покупець зобов`язується прийняти об`єкт приватизації, сплатити ціну його продажу та виконати визначені у договорі умови.

У пункті 1.2 договору зазначено, що земельні ділянки, на яких розташований об`єкт приватизації, не є предметом купівлі-продажу за цим договором, а тому питання землекористування покупець вирішує самостійно в установленому чинним законодавством порядку, після переходу до покупця права власності на об`єкт приватизації.

Пунктом 3.1 договору визначено, що згідно з протоколом про результати електронного аукціону №UA-PS-2021-11-03-000025-1, сформованим 29.11.2021, ціна продажу об`єкта приватизації без урахування ПДВ становить 6.408.000,00 грн.

Сума ПДВ, що нарахована на ціну продажу об`єкта приватизації становить 1.281.600,00 грн.

Ціна продажу об`єкта приватизації з урахуванням ПДВ становить 7.689.600,00 грн, у тому числі ПДВ - 1.281.600,00 грн.

Згідно з п. 13.3 вказаний договір набирає чинності з моменту його укладання. Договір вважається укладеним з моменту його нотаріального посвідчення та у випадках, передбачених законом, державної реєстрації (п. 13.4 договору).

Даний договір посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу, в реєстрі зареєстровано за №636.

Відповідно до акта приймання-передачі об`єкта державної власності - окремого майна - групи інвентарних об`єктів від 22.12.2021 третя особа-2 передала майно, відносно якого і виник спір, а відповідач прийняв.

Прокуратура до матеріалів справи долучила технічні паспорти на групу інвентарних об`єктів (об`єктів приватизації) (арк. 79-200, том 1).

Також до матеріалів справи долучено витяги з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна (арк. 201-210, том 1).

Суд встановив, що відповідно до інформації, яка міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, (інформаційні довідки від 22.08.2023) групу інвентарних об`єктів (об`єктів приватизації), які розташовані на земельних ділянках з кадастровими номерами 1225683600:02:003:0052, площею 16,5504 га; 1225683600:02:003:0053, площею 17,8365 га; 1225683600:02:003:0054, площею 200,7225 га; 1225683600:02:003:0135, площею 113,3581 га та земельній ділянці із кадастровим номером 1225683600:02:003:0136, площею 0,3993 га (арк. 1-28, том 2) на підставі договору купівлі-продажу, за результатами аукціону без умов з продажу об`єкта малої приватизації - окремого майна - групи інвентарних об`єктів 24.12.2021 на праві приватної власності зареєстровано за відповідачем.

Також, відповідно до інформації, яка міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (інформаційні довідки від 22.08.2023), земельні ділянки з кадастровими номерами 1225683600:02:003:0052, площею 16,5504 га; 1225683600:02:003:0053, площею 17,8365 га; 1225683600:02:003:0054, площею 200,7225 га; 1225683600:02:003:0135, площею 113,3581 га; 1225683600:02:003:0136, площею 0,3993 га (арк. 29-, том 2), які належали Державі в особі позивача-1 і перебували на праві постійного користування у третьої особи-3 на підставі ст. 120 ЗК України 25.01.2022 були зареєстровані на праві постійного користування за відповідачем.

Однак, прокуратура звернулася до Господарського суду з позовною заявою про скасування державної реєстрації права постійного користування земельними ділянками (кадастрові номери: 1225683600:02:003:0052, площею 16,5504 га; 1225683600:02:003:0053, площею 17,8365 га; 1225683600:02:003:0054, площею 200,7225 га; 1225683600:02:003:0135, площею 113,3581 га; 1225683600:02:003:0136, площею 0,3993 га), оскільки вважала реєстрацію за відповідачем вказаних земельних ділянок на праві постійного користування безпідставною і такою, що здійснена за відсутності волі власника, тобто позивача-1.

За вказаним позовом прокуратури Господарським судом Дніпропетровської області було відкрито провадження у справі №904/3566/22, проте вже 19.01.2023 таке провадження ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області було закрито, оскільки відповідачем до справи №904/3566/22 було долучено інформаційні довідки із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з яких вбачалося, що станом на 11.01.2023 право постійного користування земельними ділянками з кадастровими номерами 1225683600:02:003:0052, площею 16,5504 га; 1225683600:02:003:0053, площею 17,8365 га; 1225683600:02:003:0054, площею 200,7225 га; 1225683600:02:003:0135, площею 113,3581 га; 1225683600:02:003:0136, площею 0,3993 га за відповідачем скасовано.

Наведені вище обставини і зумовили звернення прокурора до суду з даним позовом.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор наполягав на тому, що договір купівлі-продажу, за якими відповідач набув право власності на спірне майно, є нікчемним, оскільки це майно відповідно до закону не підлягало приватизації.

Згідно зі статтею 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 178 ЦК України об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи. Види об`єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об`єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені у законі. Види об`єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об`єкти, обмежено оборотоздатні), встановлюються законом.

У статті 326 ЦК України визначено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Частиною 1 статті 345 ЦК України передбачено, що фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації, зокрема державного майна.

Відповідно до частини 3 статті 145 ГК України правовий режим майна суб`єкта господарювання, заснованого на державній (комунальній) власності, може бути змінений шляхом приватизації майна державного (комунального) підприємства відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи приватизації державного і комунального майна та майна, що належить Автономній Республіці Крим, на час виникнення спірних правовідносин визначались Законом України «Про приватизацію державного і комунального майна» (в редакції від 01.07.2021, яка і буде застосована по тексту рішення).

Частиною 2 ст. 4 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» визначено, що приватизації не підлягають казенні підприємства та об`єкти, необхідні для виконання державою своїх основних функцій, для забезпечення обороноздатності держави, та об`єкти права власності Українського народу, майно, що становить матеріальну основу суверенітету України, зокрема: акваторії морських портів, гідротехнічні споруди, об`єкти портової інфраструктури загального користування, засоби навігаційного обладнання та інші об`єкти навігаційно-гідрографічного забезпечення морських шляхів, системи управління рухом суден, інформаційні системи, навчальний та гідрографічний флот, майнові комплекси судноплавних інспекцій; водосховища і водогосподарські канали комплексного призначення, гідротехнічні захисні споруди, об`єкти інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем.

Як встановлено судом, наказом Фонду державного майна України від 25.06.2021 №1091 «Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 06.01.2021 №5 «Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2021 році (із змінами)» та наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях від 07.07.2021 №12/01-126-РП «Про прийняття рішень про приватизацію окремого майна - групи інвентарних об`єктів» до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації у 2021 році та у 2021 році, фактично були приватизовані включено групу інвентарних об`єктів.

Тобто перед судом постає питання визначити чи є гідротехнічними захисними спорудами група інвентарних об`єктів, які були приватизовані на підставі наказів третіх осіб 1, 2.

Визначення гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми (гідротехнічні споруди) неведене у ч. 1 ст. 1 Закону України «Про аквакультуру» (в редакції від 02.03.2021, яка була чинна на час приватизації спірного майна). Так, гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми (гідротехнічні споруди) - об`єкти нерухомого майна (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірноосушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод.

Пунктом 1.9.18 Методики, ДСТУ 3517-97 встановлено, що гідротехнічні споруди - це споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи: водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тунелі, канали, труби, лотки: регуляційні споруди, накопичувані промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.

Суд проаналізував зміст технічних паспортів на групу інженерних споруд, відносно яких і виник спір, і встановив таке.

1) напірний трубопровід інв. №410, площею 400 кв. м це комплекс споруд для транспортування газоподібних, рідких і твердих речовин або їх сумішей;

2) призначенням перепуски із ВП у ВП (2 шт) інв. №416, площею 22,8 кв. м є перепуск води через роздільні дамби;

3) контурна дамба №3 інв. №409, площею 143.800 кв. м призначена для обвалування ділянки відведеної під будівництво ставків та утримання рівня води в ньому;

4) контурна дамба №2 інв. №408, площею 92.000 кв. м призначена для обвалування ділянки відведеної під будівництво ставків та утримання рівня води у ньому;

5) контурна дамба №1 інв. №407, площею 99.600 кв. м призначена для обвалування ділянки відведеної під будівництво ставків та утримання рівня води в ньому;

6) водовипускні споруди (8 шт.) інв. №413, площею 132 кв. м призначені для спуску води зі ставків;

7) призначенням причалу на ВП (14 шт.), інв. №412, площею 420 кв. м є вивантаження кормів для риби;

8) водовипускні споруди (2 шт.) інв. №141, площею 42 кв. м призначені для спуску води з ставків;

9) гідротехнічні споруди водовипускних ставків (28 шт.) інв. №415, площею 132.679,5 кв. м призначені для зберігання води з метою водопостачання, зрошення, розведення риби;

10) головна насосна станція інв. №403, площею 195 кв. м це спеціалізована будівля для розміщення насосного обладнання.

Проаналізувавши норми законодавства, суд дійшов висновку, що спірна група інженерних споруд є гідротехнічною спорудою та нерухомим майном, оскільки вона нерозривно пов`язана із землею і призначена для управління водними ресурсами, тобто її функціонування неможливе без існування водного об`єкту.

Суд зауважує, що гідротехнічні споруди можуть бути такими, що призначені для використання водних ресурсів та такими, які призначені для захисту від шкідливої дії вод, тобто захисні.

Встановлення обставин чи відноситься спірне нерухоме майно до гідротехнічних споруд захисного значення, які забезпечують використання водних ресурсів та створені для боротьби зі шкідливим впливом вод, що свідчить про неможливість їх віднесення до об`єктів приватизації, має вирішальне значення для вирішення спору.

Між тим, спільним інструктивним листом Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України від 08.08.2005 №10-21-12089 надано роз`яснення, в якому наведено перелік водогосподарських нерухомих об`єктів, гідротехнічних споруд захисного значення, які забезпечують використання водних ресурсів та створені для боротьби зі шкідливим впливом вод. Такими об`єктами є: земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водопуски; водопостачальні, скидні та розбірно-осушувальні канали; споруди та канали; рибоуловлювачі та камери облову; насосні станції, причали.

Проаналізувавши призначення спірної групи інженерних споруд, суд доходить висновку, що вказані споруди призначені для захисту від шкідливої дії вод, тобто захисні.

За таких обставин, враховуючи наведене у сукупності, суд дійшов висновку, що твердження прокурора про те, що спірні об`єкти не відповідають вимогам чинного на момент їх видання законодавства, що регулює порядок здійснення приватизації є підставними.

Між тим, листи Державного агентства рибного господарства та третьої особи-3, у яких міститься інформація, що спірні гідротехнічні споруди не є захисними, самі по собі не є належними та допустимими доказами належного використання майна в розумінні положень статей 76 - 77 ГПК України.

Разом з цим, інформаційне повідомлення третьої особи-2, яке розміщене у системі онлайн аукціонів з продажу та здачі в оренду майна «Прозорро. Продажі» (номер аукціону UA-PS-2021-11-03-000025 від 29.11.2021), за функціональним використанням групи об`єктів гідротехнічних споруд віднесено до інженерних споруд - «Дамби, загати та інші водозахисні насипні споруди» (класифікатор 2152.5 відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 від 17.08.2000 №6507), однак надаючи оцінку вказаному повідомленню, яке в системі онлайн закупівель розміщено третьою особою-2, суд також доходить висновку, що воно /повідомлення/ саме по собі не може бути належним доказом у справі. Більш того, автор такого повідомлення є зацікавленою особою як у підтвердження правомірності приватизації спірного майна, так і його продажу третім особам.

Слід наголосити, що долучений до справи паспорт рибогосподарської технологічної водойми: виросних ставків, що використовуються ТОВ ВТФ «Елегія», розташованих за межами с. Могилів в адміністративно-територіальних межах Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області (зворот арк. 11-12, том 3), є повністю нечитабельним документом, а належних доказів які б свідчили, що група гідротехнічних споруд відносно яких фактично і виник спір не мають захисної функції матеріали справи не містять, а тому вказані обставини слід встановлювати з огляду на наявні у справі докази у сукупності.

Отже, оцінюючи наявні у справі докази у сукупності, суд встановив, що вказана група інженерних споруд є гідротехнічними захисними спорудами, які не підлягають приватизації, про що прямо вказано у ч. 2 ст. 4 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», оскільки мають загальнодержавне значення, відносяться до категорії захисних споруд і забезпечують життєдіяльність держави.

Під час встановлення обставин чи відноситься спірне нерухоме майно до гідротехнічних споруд захисного значення, суд також врахував висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №910/390/17.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 ГК України).

В силу положень ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За приписом ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Так, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до ст. ст. 215 та 216 ЦК України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Також з урахуванням приписів ст. 215 ЦК України та ст. 207 ГК України слід розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, ч. 1 ст. 220, ч. 2 ст. 228 ЦК України, ч. 2 ст. 207 ГК України), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора.

Суд акцентує увагу, що вимога про визнання недійсним правочину та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою (в даному випадку прокурором). В свою чергу, ЦК України не дає визначення поняття "заінтересована особа", тому коло заінтересованих осіб має з`ясовуватись в кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення ЦК України та ГПК України, в даному випадку прокурором при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Мотивуючи нікчемність договору купівлі-продажу за яким відповідач набув у власність гідротехнічні захисні споруди прокурор посилається на те, що такий договір укладено на підставі акту органу державної влади, що виданий з порушенням законодавства щодо приватизації об`єктів комунальної власності.

За приписами ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Суд має на увазі, що визнання правочину (господарського договору) недійсним є наслідком його вчинення з порушенням закону, а не заходом відповідальності сторін. Тому для такого визнання, як правило, не має значення, чи усвідомлювали (або повинні були усвідомлювати) сторони протиправність своєї поведінки під час вчинення правочину; винятки з цього правила можливі, якщо вони випливають із закону.

В якості правової підстави для визнання договору купівлі-продажу нікчемним прокурор визначив положення ст. 228 ЦК України.

Так, згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, ЦК України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину.

При цьому категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку.

З огляду на зазначене, публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави.

Отже, положеннями ст. 228 ЦК України визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.12.2023 у справі №906/564/19).

За усталеною практикою Верховного Суду, якщо недійсність певного правочину встановлена законом, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо юридичних наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, оцінює правочин на предмет його нікчемності. Такий правовий висновок викладений, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №463/5896/14-ц, від 02.11.2021 у справі №917/1338/18, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19.

Суд вважає, що договір, який укладений між третьою особою-2 та відповідачем є нікчемним в силу ч. 2 ст. 215 та ст. 228 ЦК України, оскільки порушує публічний порядок і таке порушення має суттєвий характер, з огляду на те, що всупереч ч. 2 ст. 4 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» приватизовано майно Держави Україна, а саме гідротехнічні захисні споруди, які забезпечують використання водних ресурсів та створені для боротьби зі шкідливим впливом вод і в силу імперативних вимог законодавства мають перебувати виключено у власності Держави Україна, тим паче в умовах воєнного стану.

Оскільки гідротехнічні захисні споруди є об`єктами, які необхідні для виконання державою своїх основних функцій, зокрема, забезпечення її обороноздатності, існує законодавча заборона на їх передачу у приватну власність.

Разом з цим, обороноздатність країни є суттєвою функцією держави, а тому передача у приватну власність об`єктів, які таку функцію забезпечують з послідуючою перспективою передачі і земель водного фонду у власність (або користування) створюють значну небезпеку для інтересів України і суттєво підривають основи правопорядку.

Отже, як на підставу для визнання договору купівлі-продажу нікчемним вказує і те, що гідротехнічні захисні споруди розташовані на земельних ділянках державної форми власності (кадастровий номер 1225683600:02:003:0052, площею 16,5504 га; кадастровий номер 1225683600:02:003:0053, площею 17,8365 га; кадастровий номер 1225683600:02:003:0054, площею 200,7225 га; кадастровий номер 1225683600:02:003:0135, площею 113,3581 га та кадастровий номер 1225683600:02:003:0136, площею 0,3993 га), про що прямо вказано у п. 1.1 договору купівлі-продажу.

Суд звертає увагу, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. (стаття 19 ЗК України).

До земель водного фонду належать землі, зайняті, зокрема гідротехнічними спорудами (п. в ч. 1 ст. 58 ЗК України, який кореспондується зі ст. 4 ВК України). Відповідно до статті 59 ЗК України передбачено обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлено можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди.

Відповідно із п. д ч. 4 ст. 84 та п. ґ ч. 3 ст. 83 ЗК України землі водного фонду, що належать до земель державної та комунальної власності, взагалі не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми (ч. 2 ст. 59 ЗК України).

Слід наголосити, що в силу п. а ч. 3 ст. 59 ЗК України землі водного фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування, зокрема державним водогосподарським організаціям для догляду за водними об`єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами, а також ведення аквакультури тощо.

Як встановлено матеріалами справи, 25.01.2022 земельні ділянки з кадастровими номерами 1225683600:02:003:0052, площею 16,5504 га; 1225683600:02:003:0053, площею 17,8365 га; 1225683600:02:003:0054, площею 200,7225 га; 1225683600:02:003:0135, площею 113,3581 га; 1225683600:02:003:0136, площею 0,3993 га (арк. 29-, том 2), які належали Державі в особі позивача-1 і перебували на праві постійного користування у третьої особи-3 на підставі ст. 120 ЗК України були зареєстровані на праві постійного користування за відповідачем /який не є державною водогосподарською організацією/, однак 11.01.2023 право постійного користування земельними ділянками з кадастровими номерами 1225683600:02:003:0052, площею 16,5504 га; 1225683600:02:003:0053, площею 17,8365 га; 1225683600:02:003:0054, площею 200,7225 га; 1225683600:02:003:0135, площею 113,3581 га; 1225683600:02:003:0136, площею 0,3993 га за відповідачем скасовано.

На час вирішення спору у справі №904/4633/23 інформація про результати вирішення відповідачем питання землекористування відсутня.

Водночас, громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом (ч. 4 ст. 59 ЗК України).

Отже, за змістом зазначених норм права землі під гідротехнічними захисними спорудами в силу законодавства не можуть передаватися відповідачу ані на праві приватної власності, ані на праві постійного землекористування, ані на праві оренди.

Зазначене виключає передачу гідротехнічної захисної споруди до приватної власності.

У зв`язку з викладеним, суд доходить висновку, що досліджені в своїй сукупності обставини справи дають обґрунтовані підстави для висновку, що протиправна передача гідротехнічних захисних споруд у приватну власність відповідача здійснена з метою подальшого використання земельних ділянок, на яких вказані гідротехнічні захисні споруди розташовані і які не можуть перебувати у власності, зокрема юридичних осіб.

Відповідно до ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Статтею 327 ЦК України передбачено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Згідно ст. 386 ЦК України, на державу покладено обов`язок забезпечувати рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Судом встановлено, що зазначені вище дії з незаконної передачі відповідачу належного позивачу об`єкта комунальної власності - гідротехнічної захисної споруди, порушують інтереси держави.

Згідно ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що договір купівлі-продажу від 17.12.2021 в силу вимог ст. ст. 202, 203, 215, 228 ЦК України порушує публічний порядок, оскільки спрямований на протиправне вилучення з користування держави гідротехнічної захисної споруди з подальшою протиправною передачею у власність відповідачу, внаслідок чого такий договір є нікчемним в силу Закону.

Водночас право власності на спірну гідротехнічну захисну споруду зареєстровано за відповідачем, що підтверджується інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Як зазначено вище, відповідач не надав суду доказів, які б відповідали законодавству України та підтверджували правомірність набуття права власності на спірну гідротехнічну захисну споруду, а тому договір купівлі-продажу як підстава такого /неправомірного/ набуття права власності судом визнаний нікчемним, про що вказано вище.

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Як встановлено судом, гідротехнічна захисна споруда на праві приватної власності зареєстровано за відповідачем 24.12.2021.

Отже, до спірних правовідносин мають застосовуватися положення Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції від 10.12.2021.

Так, відповідно до ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Отже, у розумінні положень наведеної норми у редакції, яка застосована до спірних правовідносин належними способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав) (аналогічна правова позиції висвітлена у постанові Верховного Суду від 17.08.2023 у справі №911/30/22).

За таких обставин, враховуючи нікчемність договору купівлі-продажу від 17.12.1021, та у зв`язку з тим, що відповідач не може вважатися власником гідротехнічної захисної споруди, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про скасування державної реєстрації речових прав на гідротехнічну захисну споруду, яка складається з (1) напірного трубопроводу інв. №410, площею 400 кв. м, (2) перепуски із ВП у ВП (2 шт) інв. №416, площею 22,8 кв. м, (3) контурної дамби №3 інв. №409, площею 143.800 кв. м, (4) контурної дамби №2 інв. №408, площею 92.000 кв. м, (5) контурної дамби №1 інв. №407, площею 99.600 кв. м, (6) водовипускні споруди (8 шт.) інв. №413, площею 132 кв. м, (7) причалу на ВП (14 шт.), інв. №412, площею 420 кв. м, (8) водовипускних споруд (2 шт.) інв. №141, площею 42 кв. м, (9) гідротехнічних споруд водовипускних ставків (28 шт.) інв. №415, площею 132.679,5 кв. м, (10) головної насосної станції інв. №403, площею 195 кв. м, які знаходяться за адресою: Дніпропетровська область, Царичанський район, с. Могилів, вул. Центральна, 117 і розташовані на земельних ділянках з кадастровими номерами 1225683600:02:003:0052, площею 16,5504 га; 1225683600:02:003:0053, площею 17,8365 га; 1225683600:02:003:0054, площею 200,7225 га; 1225683600:02:003:0135, площею 113,3581 га та 1225683600:02:003:0136, площею 0,3993 га.

Стосовно вимоги прокурора про зобов`язання повернути Державі в особі позивача-2 спірні об`єкти нерухомого майна, суд відзначає таке.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до положень ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За приписами статті 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Позивачем за таким позовом може бути неволодіючий власник. Відповідачем має бути незаконний володілець майна власника, який може і не знати про неправомірність свого володіння та утримання такого майна. При цьому незаконними володільцями вважаються як особи, які безпосередньо неправомірно заволоділи чужим майном, так і особи, які придбали майно не у власника, тобто у особи, яка не мала права ним розпоряджатися.

Відповідно до ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Добросовісність набувача характеризує його суб`єктивне ставлення до обставин вибуття майна з володіння власника та правомірності його придбання. Так, добросовісним набувачем визнається особа, яка придбала річ у особи, яка не мала права її відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати.

Витребування майна від добросовісного набувача залежить від обставин вибуття майна з володіння власника та оплатності (безоплатності) придбання цього майна набувачем.

Лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.

Оскільки існує заборона, визначена Законом, на отримання у приватну власність гідротехнічних захисних споруд, договір купівлі-продажу таких споруд є нікчемним, а незнання Законів не звільняє від відповідальності, логічним є висновок, що відповідач був обізнаний про порушення органом приватизації визначених законом умов і порядку її проведення, у зв`язку з чим він не є добросовісним набувачем майна.

Більш того, даним судовим рішенням скасовується державну реєстрацію прав відповідача на спірне майно, а тому у вимога про зобов`язання відповідача повернути державі спірне майно є похідною від задоволеної судом вимоги і також підлягає задоволенню судом.

Окремо суд відхиляє посилання відповідача на те, що звертаючись до суду з даною позовною заявою і фактично стверджуючи, що прийняті третьою особою-1 та третьою особою-2 накази є такими, що не відповідають вимогам закону, позивач з вимогами про їх скасування до суду не звертався. При цьому суд зазначає, що вказані накази, як акти індивідуальної дії, вичерпали свою дію шляхом їх реального виконання, а тому позовні вимоги про визнання їх недійсними у даному випадку не були б належним способом захисту порушених прав.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й відрізних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Беручи до уваги на ведене, всі інші аргументи учасників справи суд з урахуванням п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.

У справі, що розглядається, суд, дійшов висновку, що позовні вимоги із зазначених прокурором підстав підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача і підлягають стягненню на користь прокуратури (у розмірі 94.422,40 грн).

Керуючись ст. ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Скасувати державну реєстрацію права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового комплексу "Самара" (51040, Дніпропетровська обл., Царичанський р-н, село Могилів, ВУЛ. ЦЕНТРАЛЬНА, будинок 120; код ЄДРПОУ 30950544) на об`єкти нерухомого майна, що розташовані за адресою: Дніпропетровська область, Царичанський район, с. Могилів, вул. Центральна, 117, а саме:

1) напірний трубопровід інв. №410, площею 400 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 2236607812256;

2) перепуски із ВП у ВП (2 шт) інв. №416, площею 22,8 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 2236017812256;

3) контурна дамба №3 інв. №409, площею 143.800 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 2235933912256;

4) контурна дамба №2 інв. №408, площею 92.000 кв. м, реєстраційний номер об`єкта

нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 2235872012256;

5) контурна дамба №1 інв. №407, площею 99.600 кв. м, реєстраційний номер об`єкта

нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 2235809612256;

6) водовипускні споруди (8 шт.) інв. №413, площею 132 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно -2235534412256;

7) причал на ВП (14 шт.), інв. №412, площею 420 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 2235504912256;

8) водовипускні споруди (2 шт.) інв. №141, площею 42 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 2235458112256;

9) гідротехнічні споруди водовипускних ставків (28 шт.) інв. №415, площею 132.679,5 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 2235405512256;

10) головна насосна станція інв. №403, площею 195 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 2235277212256.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю агропромисловий комплекс "Самара" (51040, Дніпропетровська обл., Царичанський р-н, село Могилів, ВУЛ. ЦЕНТРАЛЬНА, будинок 120; код ЄДРПОУ 30950544) повернути Державі в особі Державного агентства меліорації та рибного господарства України (04053, місто Київ, ВУЛИЦЯ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ, будинок 45-А; код ЄДРПОУ 37472282) об`єкти нерухомого майна, що розташовані за адресою: Дніпропетровська область, Царичанський район, с. Могилів, вул. Центральна, 117, а саме:

1) напірний трубопровід інв. №410, площею 400 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 2236607812256;

2) перепуски із ВП у ВП (2 шт) інв. №416, площею 22,8 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 2236017812256;

3) контурна дамба №3 інв. №409, площею 143.800 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 2235933912256;

4) контурна дамба №2 інв. №408, площею 92.000 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 2235872012256;

5) контурна дамба №1 інв. №407, площею 99.600 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 2235809612256;

6) водовипускні споруди (8 шт.) інв. №413, площею 132 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно -2235534412256;

7) причал на ВП (14 шт.), інв. №412, площею 420 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 2235504912256;

8) водовипускні споруди (2 шт.) інв. №141, площею 42 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 2235458112256;

9) гідротехнічні споруди водовипускних ставків (28 шт.) інв. №415, площею 132.679,5 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 2235405512256;

10) головна насосна станція інв. №403, площею 195 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 2235277212256.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового комплексу "Самара" (51040, Дніпропетровська обл., Царичанський р-н, село Могилів, ВУЛ. ЦЕНТРАЛЬНА, будинок 120; код ЄДРПОУ 30950544) на користь ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ПРОКУРАТУРИ (Україна, 49044, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ПРОСПЕКТ ДМИТРА ЯВОРНИЦЬКОГО, будинок 38; код ЄДРПОУ 02909938) 94.422,40 грн (дев`яносто чотири тисячі чотириста двадцять дві грн 40 к.) судового збору.

Видати наказ(и) після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене 26.12.2023.

Суддя С.А. Дупляк