Рішення

від 27.12.2023 по справі 905/1442/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.12.2023 Справа №905/1442/23

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ

до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків "Новий зелений квартал", м.Слов`янськ, Донецька область

про стягнення 64527,25грн.

Суть справи:

Позивач, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", звернувся до Господарського суду Донецької області, з позовною заявою до відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків "Новий зелений квартал" про стягнення 64527,25грн., в тому числі: пені в сумі 14119,70грн., 3% річних в сумі 8087,58грн. та інфляційних втрат в сумі 42319,97грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором постачання природного газу №20/21-4029-ТЕ-6 від 24.09.2020 в частині своєчасної оплати вартості природного газу, що стало підставою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Ухвалою від 06.11.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.

Згідно з положеннями статті 248 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом ГПК України), суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частині 2 статті 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною 3 статті 252 ГПК України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

13.11.2023 через систему «Електронний суд» до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

У відзиві відповідач, посилається на: приписи Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», спрямованих на запобігання виникненню і поширенню короновірусної хвороби (COVID-19)»: приписи Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану»; відповідач є неприбутковою організацією, створеною мешканцями будинку (населенням) для забезпечення таких мешканців комунальними послугами та оплата таких комунальних платежів здійснюється за рахунок мешканців та за тарифами для населення; об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Новий зелений квартал" - це об`єднання громадян, які є співвласниками багатоквартирного будинку, а в умовах воєнного стану нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги, є забороненим.

28.11.2023 через систему «Електронний суд» до суду від позивача надійшла відповідь на відзив. Позивач вважає, що уклавши договір сторони досягли усіх істотних умов договору та відповідно взяли на себе зобов`язання, визначені умовами договору. Умови договору не містять жодної відкладальної обставини щодо проведення розрахунків з позивачем і інші строки, ніж визначені договором. Відповідач підписавши договір із позивачем взяв на себе зобов`язання щодо проведення розрахунків за отриманий природний газ у строки визначені пунктом 5.1. договору, а саме до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Відповідачем не доведено, що він є теплопостачальним підприємством. Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач здійснює ліцензовану діяльність, а саме виробництво та постачання теплової енергії, тому норми Закону України «Про теплопостачання» не підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Разом з цим, оскільки зобов`язання з оплати вартості спожитого відповідачем природного газу виникли протягом листопада 2020 квітня 2021, тобто до набрання чинності Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» від 05.03.2022 №206, положення Постанови також не можуть застосовуватися до спірних правовідносин.

З огляду на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 ГПК України, зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність в матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

встановив:

24.09.2020 між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник, позивач у справі) та Об`єднанням співвласників багатоквартирних будинків "Новий зелений квартал" (споживач, відповідач у справі) укладено договір постачання природного газу №20/21-4029-ТЕ-6 з додатковими угодами до нього.

Відповідно до пункту 1.1. договору постачальник (позивач) зобов`язується поставити споживачеві (відповідач) природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Згідно з пунктом 1.2. договору природний газ, що поставляється за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населення.

Згідно з пунктом 3.8. договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Споживач в акті приймання-передачі природного газу, зазначає виключно той обсяг, який відповідає обсягам газу, які були використані споживачем в той період (періоди), коли споживач був включений постачальником до свого реєстру, з урахуванням положень пункту 3.3. даного договору. В акті приймання-передачі природного газу, ціна на природний газ має відповідати ціні, зазначеній в Прейскуранті на відповідний період (розміщується на офіційному веб-сайті постачальника), також має бути врахований тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розділ 4 цього договору).

Пунктом 3.11. договору визначається, що споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий період свідчить про повне виконання постачальником своїх зобов`язань за цим договором, в частині постачання природного газу у відповідному розрахунковому періоді.

Відповідно до пункту 4.2. договору ціна за 1000 куб.м природного газу визначається сторонами щомісяця шляхом підписання додаткової угоди на підставі Прейскуранту. У разі не підписання/несвоєчасного підписання сторонами відповідної додаткової угоди, сторони при оформленні актів приймання-передачі природного газу і визначенні ціни (пункти 3.9.-3.10. цього договору) користуються Прейскурантом.

Пунктом 4.4. договору визначається, що загальна вартість цього договору дорівнює вартості фактично використаного за цим договором природного газу з урахуванням вартості послуг його транспортування.

Відповідно до пункту 5.1. договору, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2. договору визначено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно п.5.1., 5.6. цього договору він зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі 14,2% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до пункту 11.1. цього договору він набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє, в частині постачання природного газу - до 30.04.2021 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Суд відзначає, що позивачем долучені до позовної заяви додаткові угоди №№3-6, №8 до договору постачання природного газу №20/21-4029-ТЕ-6 від 24.09.2020, якими сторони щомісяця визначали вартість 1000 куб.м природного газу.

Із врахуванням вищезазначених додаткових угод до договору постачання природного газу №20/21-4029-ТЕ-6 від 24.09.2020, відповідач та позивач підписали та скріпили печатками акти приймання-передачі природного газу від 30.11.2020 на суму 67078,19грн., від 31.12.2020 на суму 123987,54грн., від 31.01.2021 на суму 161311,28грн., від 28.02.2021 на суму 122942,84грн., від 31.03.2021 на суму 111870,34грн. та від 30.04.2021 на суму 32648,46грн., всього на суму 619838,65грн.

Позивач стверджує, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у строк визначений договором, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги пункту 5.1. договору.

Відповідно до наявних у матеріалах справи банківських виписок по рахунку позивача, відповідачем здійснені платежі за договором постачання природного газу №20/21-4029-ТЕ-6 від 24.09.2020.

З посиланням на невиконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині своєчасної оплати поставленого позивачем природного газу, останнім заявлена до стягнення з відповідача: пеня в сумі 14119,70грн., 3% річних в сумі 8087,58грн. та інфляційні втрати в сумі 42319,97грн.

Надаючи правову кваліфікацію встановленим обставинам справи суду виходить з такого:

Відповідно до пункту 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі статтею 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Зміст та умови договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов`язань (майново-господарських зобов`язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли між сторонами, з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладений договір поставки енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Так, у відповідності до статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у замовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товар), а покупець зобов`язується прийняти товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 6 статті 265 Господарського кодексу України до відносин поставки не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття, якщо іншого строку оплати не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини 1, 2 статті 217 ГК України).

Згідно з частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, підпунктом 4 пункту 3 розділу II «Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" встановлено, що на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 Кабінет Міністрів України постановив установити з 12 березня до 3 квітня 2020 р. на усій території України карантин.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" постановлено відмінити з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Отже, в період з 12.03.2020 по 30.06.2023 на всій території України діяв карантин.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

В подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався. Зокрема, Указом Президента України від 06.11.2023 року № 734/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» визначено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні», до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх не оплати або оплати не в повному обсязі.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; колективний договір про надання комунальних послуг (далі - колективний договір) - договір про надання комунальних послуг, який укладається з виконавцем комунальних послуг за рішенням співвласників (на умовах, визначених у рішенні співвласників (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) та є обов`язковим для виконання всіма співвласниками; колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги; споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно із частиною другою статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Аналогічно унормовано поняття спільного майна багатоквартирного будинку частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".

Частиною першою статті 385 Цивільного кодексу України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Статтею 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Статтями 4 та 6 вказаного Закону передбачено, що об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання. Об`єднання є юридичною особою, що створюється відповідно до закону. Об`єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками. Об`єднання може бути створено лише власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (багатоквартирних будинках).

Управління багатоквартирним будинком здійснює об`єднання через свої органи управління (частина перша статті 12 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку").

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", співвласники зобов`язані разом з іншим забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна.

Згідно із статтею 12 вказаного Закону, витрати на управління багатоквартирним будинком включають, зокрема, витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2022 у справі №916/3837/21 зазначено, що ОСББ не є фізичною особою чи фізичною особою - підприємцем, а як юридична особа ОСББ не має свого власного споживання. ОСББ, згідно норм чинного законодавства, сприяє отриманню співвласниками багатоквартирного будинку комунальних послуг, зокрема, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення.

ОСББ має особливий статус, відмінний від інших юридичних осіб, оскільки створюється та функціонує як непідприємницьке товариство згідно окремого спеціалізованого Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", має статус неприбутковості, та не є суб`єктом господарювання, не використовує воду та теплову енергію для власних потреб.

Отже, ОСББ в частині споживання енергоносіїв та води на побутові потреби по аналогії закону підпадає під визначення "колективний побутовий споживач", у випадку, коли ці організації об`єднують мешканців у багатоквартирних будинках та діють в їхніх інтересах для забезпечення комфортних умов проживання у будинку.

З матеріалів справи вбачається, що громадяни, мешканці будинку, створили неприбуткову організацію Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків "Новий зелений квартал" з метою спрощення утримання будинку, забезпечення мешканців будинку комунальними та іншими послугами.

Положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" та Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 прямо не забороняють нарахування обслуговуючим організаціям, які є юридичними особами, 3% річних та інфляційних втрат, не зважаючи на ті обставини, що ці неприбуткові організації створені мешканцями будинку (населенням) для забезпечення таких мешканців комунальними послугами та оплата таких комунальних платежів здійснюється за рахунок мешканців та за тарифами для населення. Проте зазначене не відповідає засадам справедливості, оскільки безпідставно ставить об`єднання мешканців, які уклали колективний договір на отримання комунальної послуги, у гірше становище порівняно з мешканцями, які мають відповідні індивідуальні договори.

Доказів того, що споживання за спірним договором відбувалося не лише мешканцями будинку, а і суб`єктами господарювання матеріали справи не містять.

Таким чином, на розрахунки ОСББ з постачальником природного газу, теплової енергії та води, у тому числі, розповсюджуються приписи законодавства та нормативно-правових актів, які здійснюють регулювання відносин у сфері отримання житлово-комунальних послуг для населення, оскільки кінцевим споживачем цих послуг фактично є населення, оплата за спожиту теплову енергію та воду надходить від населення, співвласників, які володіють житловими приміщеннями в багатоквартирному будинку.

Це відповідає положенням Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

На підставі викладеного , суд приходить до висновку, що відповідач виступає у спірних відносинах з позивачем саме як колективний побутовий споживач (від імені всіх фізичних осіб співвласників) та договір укладений для забезпечення та сприяння співвласникам будинку в отриманні житлово-комунальних послуг належної якості та у встановлений строк.

Враховуючи положення статей 1, 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст. 1, 4, 22 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", власники житла - квартир в багатоквартирному будинку, які об`єднані в ОСББ, користуються соціальними гарантіями, тарифами, пільгами, встановленими законодавством для населення.

Отже, на відповідача поширюється дія Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" (підпунктом 4 пункту 3 розділу II «Прикінцеві положення") яким встановлено, що на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги та дія Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" про те, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні заборонені нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги.

Як встановлено судом на виконання умов договору постачання природного газу №20/21-4029-ТЕ-6 від 24.09.2020, позивач передав Об`єднанню співвласників багатоквартирних будинків "Новий зелений квартал" природний газ, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу:

- акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2020 на суму 67078,19грн.;

- акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2020 на суму 123987,54грн.;

- акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2021 на суму 161311,28грн.;

- акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2021 на суму 122942,84грн.;

- акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2021 на суму 111870,34грн.;

- акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2021 на суму 32648,46грн.

Період нарахування пені за зобов`язаннями грудня 2020 року з 26.01.2021 по 22.02.2021; за зобов`язаннями січня 2021 року з 26.02.2021 по 13.05.2021; за зобов`язаннями лютого 2021 року з 26.03.2021 по 14.06.2021, за зобов`язаннями березня 2021 року з 27.04.2021 по 20.05.2023; за зобов`язаннями квітня 2021 року з 26.05.2021 по 19.06.2023.

Отже позивачем здійснено нарахування пені на заборгованість ОСББ " Новий зелений квартал" за період часу, коли на території України діяли карантин та воєнний стан, а відповідно і заборона на нарахування та стягнення пені за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Таким чином, враховуючи вищенаведені висновки суду, позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 14119,70грн. задоволенню не підлягають.

Період нарахування 3% річних за зобов`язаннями грудня 2020 року з 26.01.2021 по 22.02.2021; за зобов`язаннями січня 2021 року з 26.02.2021 по 13.05.2021; за зобов`язаннями лютого 2021 року з 26.03.2021 по 14.06.2021, за зобов`язаннями березня 2021 року з 27.04.2021 по 20.05.2023; за зобов`язаннями квітня 2021 року з 26.05.2021 по 19.06.2023.

Період нарахування інфляційних втрат за зобов`язаннями січня 2021 року березень-травень 2021 рік, за зобов`язаннями лютого 2021 року квітень-червень 2021 рік, за зобов`язаннями березня 2021 року травень 2021 рік травень 2023 рік, за зобов`язаннями квітня 2021 року червень 2021 рік червень 2023 рік.

В частині вимог про стягнення суми 3% річних, нарахованих за зобов`язаннями березня та квітня 2021 за період з 24.02.2022 по 19.06.2023 та інфляційних втрат, нарахованих за зобов`язаннями березня та квітня 2021 за період березень 2022 - червень 2023 рік, суд відмовляє, оскільки відповідно до Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, а відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних до припинення чи скасування воєнного стану в Україні заборонені.

В частині вимог про стягнення 3% річних за зобов`язаннями грудня 2020 року з 26.01.2021 по 22.02.2021, за зобов`язаннями січня 2021 року з 26.02.2021 по 13.05.2021, за зобов`язаннями лютого 2021 року з 26.03.2021 по 14.06.2021, за зобов`язаннями березня 2021 року з 27.04.2021 по 23.02.2022 та за зобов`язаннями квітня 2021 року з 26.05.2021 по 23.02.2022 суд задовольняє позовні вимоги в сумі 4173,07грн., оскільки в цей період прострочення виникло до початку воєнного стану в Україні.

В частині вимог про стягнення інфляційних втрат за зобов`язаннями січня 2021 року березень-травень 2021 рік, за зобов`язаннями лютого 2021 року квітень-червень 2021 рік, за зобов`язаннями березня 2021 року травень 2021 рік лютий 2022 рік, та за зобов`язаннями квітня 2021 за період червень 2021 - лютий 2022 рік, суд задовольняє позовні вимоги в сумі 9759,80грн., оскільки в цей період прострочення виникло до початку воєнного стану в Україні.

Щодо інших доводів сторін, наведених протягом розгляду справи суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Отже, суди не повинні ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі, але не зобов`язані надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторони у судовому рішенні.

Таким чином, інші доводи сторін судом розглянуті, але до уваги не приймаються, оскільки не впливають на результат вирішення спору та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Враховуючи вищевикладене, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам наявним в матеріалах справи, суд дійшов висновку про задоволенні позову частково.

Розподіл судових витрат

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 12, 73-79, 86, 91, 129, 165, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ до відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків "Новий зелений квартал", м.Слов`янськ, Донецька область про стягнення 64527,25грн., в тому числі: пені в сумі 14119,70грн., 3% річних в сумі 8087,58грн. та інфляційних втрат в сумі 42319,97грн., задовольнити частково.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків «Новий зелений квартал» (84122, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Василівська (Жовтневої Революції), буд. 16; код ЄДРПОУ 38177363) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м.Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ 20077720) 3% річних в сумі 4173,07грн., інфляційні втрати в сумі 9759,80грн. та судовий збір в сумі 579,53грн.

В іншій частині позовних вимог, відмовити.

Згідно із статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.

Рішення складено та підписано 27.12.2023.

Суддя М.О. Лейба