Постанова

від 25.03.2024 по справі 905/1442/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2024 року м. Харків Справа № 905/1442/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Радіонова О.О., суддя Медуниця О.Є.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вх.№210Д/3) на рішення Господарського суду Донецької області від 27.12.2023

у справі №905/1442/23 (суддя Лейба М.О., повний текст рішення підписано 27.12.2023)

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ

до Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків "Новий зелений квартал", м.Слов`янськ, Донецька область

про стягнення 64.527,25 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", звернувся до Господарського суду Донецької області, з позовною заявою до відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків "Новий зелений квартал" про стягнення 64527,25 грн, в тому числі: пені в сумі 14119,70 грн, 3% річних в сумі 8087,58 грн та інфляційних втрат в сумі 42319,97 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором постачання природного газу №20/21-4029-ТЕ-6 від 24.09.2020 в частині своєчасної оплати вартості природного газу, що стало підставою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 27.12.2023 у справі №905/1442/23 позов АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до відповідача ОСББ "Новий зелений квартал" про стягнення 64.527,25 грн, в тому числі: пені в сумі 14.119,70 грн, 3% річних в сумі 8.087,58 грн та інфляційних втрат в сумі 42.319,97 грн, задоволено частково. Стягнуто з ОСББ «Новий зелений квартал» на користь АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 3% річних в сумі 4.173,07 грн, інфляційні втрати в сумі 9.759,80 грн та судовий збір в сумі 579,53 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Позивач з вказаним рішенням місцевого господарського суду частково не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Донецької області від 27.12.2023 у справі №905/1442/23 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 14.119,70 грн пені, 3.914,51 грн 3% річних та 32.560,17 грн інфляційних втрат скасувати; прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про стягнення 14.119,70 грн пені, 3.914,51 грн 3% річних та 32.560,17 грн інфляційних втрат, у стягненні яких було відмовлено, задовольнити в повному обсязі. Судові витрати покласти на відповідача.

Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник посилається на те, що на його думку рішення прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема, підпункту 4 пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 №530-ІХ, статей 1, 2, 5, 6, 26, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», абзацу 1 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» від 05.03.2022 №206 та з порушенням норм процесуального права, а саме, ст.ст. 126, 129, 236, 238, 239, 331 ГПК України, які призвели, до неправильного вирішення справи, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд вважав встановленими. Зокрема, суд дійшов помилкового висновку, що позивачем, на підставі Договору постачання природного газу №20/21-4029-ТЕ-6 від 24.09.2020, надаються житлово-комунальні послуги за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги. В даному випадку позивач не надавав, а відповідач не отримував житлово-комунальні послуги за спірним Договором про постачання природного газу, оскільки зазначений договір регулює правовідносини між сторонами, в результаті яких позивач як постачальник поставляє споживачеві природний газ для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, з огляду на що підстави для застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відсутні. У зв`язку з чим також безпідставним є посилання суду на дію для відповідача положень пункту 4 частини 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 530-ІХ.

Протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 16.01.2024 Господарського процесуального кодексу України головуючим (суддею-доповідачем) з розгляду цієї апеляційної скарги визначено суддю Істоміна О.А., тоді як іншими членами колегії є Радіонова О.О., Медуниця О.Є.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача; встановлено строк по 19.02.2024 (включно) для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст.263 Господарського процесуального кодексу України; запропоновано учасникам справи в строк по 19.02.2024 (включно) надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копій та доданих до них документів іншим учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 Господарського процесуального кодексу України. Визначено розглядати справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Витребувано з Господарського суду Донецької області матеріали справи №905/1442/23.

На виконання ухвали Східного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 з Господарського суду Донецької області надійшли матеріали справи №905/1442/23.

Відповідач, Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків "Новий зелений квартал", не скористався наданим ст. 263 ГПК України процесуальним правом, відзиву на апеляційну скаргу - не надав.

Згідно з частиною 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За приписами частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням не надійшло.

За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.

В ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Щодо розумності строку розгляду справи судова колегія зазначає наступне.

За змістом ч.1ст.273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Проте, 24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан, який продовжено до 19.02.2023 (Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 16.11.2022 №2738-IX).

Відповідно до ст.26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

Враховуючи приписи статті 3 Конституції України, зважаючи на наявність активних військових дій та загрози небезпеки на території України, у тому числі в м.Харкові та Харківській області, а також особливого (дистанційного) режиму роботи Східного апеляційного господарського суду, обмеження доступу та відвідування працівниками та суддями будівлі Східного апеляційного господарського суду з міркувань безпеки, розгляд даної апеляційної скарги здійснений судом апеляційної інстанції у межах розумного строку в розумінні положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

На підставі вищевикладеного, у звязку із введенням та продовженням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд апеляційної інстанції був вимушений вийти за межі строку розгляду апеляційної скарги, встановленого ч.1 ст.273 ГПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

24.09.2020 між АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник, позивач у справі) та ОСББ "Новий зелений квартал" (споживач, відповідач у справі) укладено Договір постачання природного газу №20/21-4029-ТЕ-6 з додатковими угодами до нього, відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобов`язується поставити споживачеві (відповідач) природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Іншими умовами договору передбачено:

- природний газ, що поставляється за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населення (п.1.2. Договору);

- приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.8. Договору);

- споживач в акті приймання-передачі природного газу, зазначає виключно той обсяг, який відповідає обсягам газу, які були використані споживачем в той період (періоди), коли споживач був включений постачальником до свого реєстру, з урахуванням положень пункту 3.3. даного договору. В акті приймання-передачі природного газу, ціна на природний газ має відповідати ціні, зазначеній в Прейскуранті на відповідний період (розміщується на офіційному веб-сайті постачальника), також має бути врахований тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розділ 4 Договору);

- споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий період свідчить про повне виконання постачальником своїх зобов`язань за цим договором, в частині постачання природного газу у відповідному розрахунковому періоді (п. 3.11. Договору);

- ціна за 1000 куб.м природного газу визначається сторонами щомісяця шляхом підписання додаткової угоди на підставі Прейскуранту. У разі не підписання/несвоєчасного підписання сторонами відповідної додаткової угоди, сторони при оформленні актів приймання-передачі природного газу і визначенні ціни (пункти 3.9.-3.10. цього договору) користуються Прейскурантом (п. 4.2. Договору);

- загальна вартість цього договору дорівнює вартості фактично використаного за цим договором природного газу з урахуванням вартості послуг його транспортування (п. 4.4. Договору);

- оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 5.1. Договору);

- у разі прострочення споживачем оплати згідно п.5.1., 5.6. цього договору він зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі 14,2% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 7.2. Договору);

- договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє, в частині постачання природного газу - до 30.04.2021 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.11.1.).

Відповідно до укладених між тими ж сторонами додаткових угод №№3-6, №8 до спірного Договору, щомісяця вартість природного газу визначилась на рівні 1000 куб.м.

На виконання Договору з урахуванням означених додаткових угод сторони підписали та скріпили печатками наступні акти приймання-передачі природного газу: від 30.11.2020 на суму 67.078,19 грн, від 31.12.2020 на суму 123.987,54 грн, від 31.01.2021 на суму 161.311,28 грн, від 28.02.2021 на суму 122.942,84 грн, від 31.03.2021 на суму 111.870,34 грн та від 30.04.2021 на суму 32.648,46 грн, всього на суму 619.838,65 грн.

За твердженням позивача, відповідач порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги пункту 5.1., оскільки оплату за переданий газ здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у строк визначений договором, що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками по рахунку позивача.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань в частині своєчасної оплати поставленого позивачем природного газу стало підставою для звернення АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача: пені в сумі 14.119,70 грн, 3% річних в сумі 8.087,58 грн та інфляційних втрат в сумі 42.319,97 грн.

Господарський суд, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з ОСББ 3% річних в сумі 4.173,07 грн, інфляційних втрат в сумі 9.759,80 грн, зазначив, що матеріалами справи підтверджується факт виконання позивачем зобов`язань з поставки природного газу відповідачу, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу, а також те, що оплату за переданий газ відповідач здійснив лише частково, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги пункту 5.1 Договору. Разом з тим, з огляду на умови договору та те, що відповідач є споживачем за договором постачання природного газу, а отже на правовідносини сторін, на думку суду першої інстанції, розповсюджується дія Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку за усіма зазначеними критеріями підпадає під визначення побутового споживача, окрім визначення його як фізичної особи. Виключення ОСББ із категорії побутових споживачів або населення та нарахування неустойки, процентів річних та інфляційних нарахувань, на думку суду першої інстанції, призводить до звуження обсягу прав співвласників, що об`єдналися в ОСББ, порівняно із іншими побутовими споживачами, які також є фізичними особами, також використовують поставлений газ (у даному випадку) виключно для побутових потреб, однак уклали договори на постачання газу із постачальником напряму. Зважаючи на діючі протягом періоду чинності договору та до моменту подання позовної заяви карантинні обмеження, а також триваючий досі воєнний стан на території України, за висновком суду першої інстанції є неправомірними, недоцільними, порушують права співвласників як побутових споживачів житлово-комунальних послуг та спричинюють додаткове фінансове навантаження на населення у сьогоденні важкі часи не тільки у військовому, але й в економічному плані.

Колегія суддів погоджується з наведеними вище висновками місцевого господарського суду та вважає за необхідне зазначити наступне.

Предметом апеляційного оскарження є рішення місцевого господарського суду стосовно відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 14.119,70 грн, 3% річних в розмірі 39.14,51 грн та інфляційних втрат у розмірі 32.560,17 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З характеру спірних правовідносин, що виникли між сторонами, вбачається, що вони є відносинами з надання послуг.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст.903 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст.525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до положень ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За своєю правовою природою неустойка (пеня, штраф) є видом забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно ст.2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" (№530-1Х) на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 №133/2022, від 18.04.2022 №259/2022, від 17.05.2022 №341/2022, від 12.08.2022 №573/2022, від 07.11.2022 №757/2022, від 06.02.2023 №58/2023, від 01.05.2023 №254/2023, від 26.07.2023 №451/2023, від 06.11.2023 №734/2023, від 05.02.2024 №49/2024 у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05:30 години 26.03.2022 строком на 30 діб, з з 05:30 години 25.04.2022 строком на 30 діб, з з 05:30 години 25.05.2022 строком на 90 діб, з з 05:30 години 23.08.2022 строком на 90 діб, з 05:30 години 21.11.2022 строком на 90 діб, з 05:30 години 19.02.2023 строком на 90 діб, з з 05:30 години 20.05.2023 строком на 90 діб, з 05:30 години 18.08.2023 строком на 90 діб, з 05:30 години 16.11.2023 строком на 90 діб, з 05:30 години 14.02.2024 строком на 90 діб .Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" визначено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні", до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх не оплати або оплати не в повному обсязі.

Згідно ст.4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання. Господарче забезпечення діяльності об`єднання може здійснюватися власними силами об`єднання (шляхом самозабезпечення) або шляхом залучення на договірних засадах суб`єктів господарювання. Об`єднання є юридичною особою, що створюється відповідно до закону. Об`єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками. Об`єднання відповідає за своїми зобов`язаннями коштами і майном об`єднання, від свого імені набуває майнові і немайнові права та обов`язки, виступає позивачем та відповідачем у суді. Об`єднання не несе відповідальності за зобов`язаннями співвласників.

Громадяни, мешканці будинків 16, 18 та АДРЕСА_1 , створили неприбуткову організацію "Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Новий зелений квартал" з метою належного утримання будинку, забезпечення мешканців будинку комунальними та іншими послугами.

В порядку частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, апелянтом не підтверджено наявність в його розпорядженні належних і допустимих в розумінні статтей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказів про те, що споживання за спірним договором відбувалося не лише мешканцями будинку, алей й суб`єктами господарювання.

Відповідно до частин 2, 3 статті 22 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" питання самостійного забезпечення об`єднанням експлуатації та утримання багатоквартирного будинку та користування спільним майном у такому будинку регулюються Господарським кодексом України в частині господарчого забезпечення діяльності негосподарюючих суб`єктів. Самостійне забезпечення об`єднанням утримання і експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у багатоквартирному будинку може здійснюватися безпосередньо співвласниками, а також шляхом залучення об`єднанням фізичних та юридичних осіб на підставі укладених договорів.

Враховуючи вищенаведене, можна зробити висновок про те, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку створене фізичними особами - власниками квартир (побутовими споживачами житлово-комунальних послуг, населенням), укладає договори на постачання комунальних послуг із постачальниками від імені побутових споживачів як колективний споживач, і використовує поставлений газ виключно для власних побутових потреб мешканців будинку (виключаючи будь-яку комерційну чи професійну діяльність).

Так, Закон України Про ринок природного газу виокремлює серед суб`єктів ринку природного газу категорії побутового споживача та споживача:

1) побутовий споживач (відповідно до п.23 ч.1 ст.1 зазначеного Закону) - фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх жилих приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність;

2) споживач (відповідно до п.37 ч.1 ст.1 зазначеного Закону) - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Тобто, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку за усіма зазначеними критеріями підпадає під визначення побутового споживача, окрім визначення його як фізичної особи.

Подібний правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 29.09.2021 у справі № 910/15687/20, від 02.05.2018 у справі № 910/11650/17 та у постанові Верховного Суду України від 01.04.2015 у справі № 916/2197/13.

Колегія суддів зазначає, що відповідач у справі виступає у спірних відносинах з позивачем саме як колективний побутовий споживач (від імені всіх фізичних осіб співвласників) та договір укладений для забезпечення та сприяння співвласникам будинку в отриманні житлово комунальних послуг належної якості та у встановлений строк, тому доводи позивача про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заявлених 3% річних, інфляційних втрат та пені як з юридичної особи є помилковими.

З огляду на усе зазначене вище, слід зазначити, що встановлена Кабінетом Міністрів України заборона нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги, має поширюватися на об`єднання співвласників багатоквартирного будинку як юридичну особу, що створена та діє виключно в інтересах фізичних осіб - власників квартир та приміщень у житловому будинку.

Натомість, виключення ОСББ із категорії побутових споживачів або населення та нарахування неустойки, процентів річних та інфляційних нарахувань, призводить до звуження обсягу прав співвласників, що об`єдналися в ОСББ, порівняно із іншими побутовими споживачами, які також є фізичними особами, також використовують поставлений газ (у даному випадку) виключно для побутових потреб, однак уклали договори на постачання газу із постачальником напряму. Таке звуження прав членів ОСББ протирічить самій меті створення ОСББ, а саме: забезпечення і захисту прав співвласників.

Вищенаведене спростовує доводи апеляційної скарги як такі, що грунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору постачання природного газу №20/21-4029-ТЕ-6 від 24.09.2020, позивач передав ОСББ "Новий зелений квартал" природний газ, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу від 30.11.2020 на суму 67078,19 грн.; від 31.12.2020 на суму 123.987,54 грн; від 31.01.2021 на суму 161.311,28 грн; від 28.02.2021 на суму 122.942,84 грн; від 31.03.2021 на суму 111.870,34 грн; від 30.04.2021 на суму 32.648,46 грн.

В той же час, позивачем здійснено нарахування пені на заборгованість ОСББ " Новий зелений квартал" за період часу, коли на території України діяли карантин та воєнний стан, а відповідно і заборона на нарахування та стягнення пені за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, в зв`язку з чим, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відмови в позові в частині стягнення пені в сумі 14.119,70 грн.

Згідно розрахунку, наданим АТ НАК Нафтогаз України до позовної заяви, позивачем нараховано:

- 3% річних за зобов`язаннями грудня 2020 року з 26.01.2021 по 22.02.2021; за зобов`язаннями січня 2021 року з 26.02.2021 по 13.05.2021; за зобов`язаннями лютого 2021 року з 26.03.2021 по 14.06.2021, за зобов`язаннями березня 2021 року з 27.04.2021 по 20.05.2023; за зобов`язаннями квітня 2021 року з 26.05.2021 по 19.06.2023.

- інфляційні втрати за зобов`язаннями січня 2021 року березень-травень 2021 рік, за зобов`язаннями лютого 2021 року квітень-червень 2021 рік, за зобов`язаннями березня 2021 року травень 2021 рік - травень 2023 рік, за зобов`язаннями квітня 2021 року червень 2021 рік - червень 2023 рік.

Проте, в частині вимог про стягнення суми 3% річних, нарахованих за зобов`язаннями березня та квітня 2021 за період з 24.02.2022 по 19.06.2023 та інфляційних втрат, нарахованих за зобов`язаннями березня та квітня 2021 за період березень 2022 - червень 2023 рік, не можуть бути задоволені з огляду на, що відповідно до Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05:30 год 24.02.2022, а відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних до припинення чи скасування воєнного стану в Україні заборонені.

Таким чином, суд першої інстанції цілком обгрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині щодо стягнення 3% річних за зобов`язаннями грудня 2020 року з 26.01.2021 по 22.02.2021, за зобов`язаннями січня 2021 року з 26.02.2021 по 13.05.2021, за зобов`язаннями лютого 2021 року з 26.03.2021 по 14.06.2021, за зобов`язаннями березня 2021 року з 27.04.2021 по 23.02.2022 та за зобов`язаннями квітня 2021 року з 26.05.2021 по 23.02.2022 в сумі 4.173,07 грн, оскільки в цей період прострочення виникло до початку воєнного стану в Україні.

Крім того, обгрунтованими колегія суддів вважає позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат за зобов`язаннями січня 2021 року березень-травень 2021 рік, за зобов`язаннями лютого 2021 року квітень-червень 2021 рік, за зобов`язаннями березня 2021 року травень 2021 рік лютий 2022 рік, та за зобов`язаннями квітня 2021 за період червень 2021 - лютий 2022 рік, в сумі 9759,80 грн, оскільки в цей період прострочення виникло до початку воєнного стану в Україні.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх доводів і вимог

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, судова колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення Господарського суду Донецької області від 27.12.2023 у справі №905/1442/23 без змін.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені позивачем, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 27.12.2023 у справі №905/1442/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 25.03.2024

Головуючий суддя О.А. Істоміна

Суддя О.О. Радіонова

Суддя О.Є. Медуниця