Рішення

від 20.12.2023 по справі 909/225/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 909/225/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2023 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

судді Стефанів Т. В.,

секретар судового засідання Максимів Н. Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства "Механік"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноінжиніринг"

про стягнення заборгованості в сумі 9331130, 00 російських рублів, що еквівалентно 3276346 грн 37 к.,

представники сторін в судове засідання не з`явилися,

ухвалив таке рішення.

З урахуванням ч. 3 ст. 222 ГПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суть спору.

ПП "Механік" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ТОВ "Техноінжиніринг" про стягнення заборгованості в сумі 9331130, 00 російських рублів, що еквівалентно 3276346, 37 грн.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Ухвалою від 19.04.2022 суд постановив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами загального позовного провадження, повідомити сторін про дату та час проведення підготовчого засідання відповідною ухвалою після закінчення військового конфлікту між Російською Федерацією та Україною.

08.09.2022 до суду від позивача надійшла заява б/н від 08.09.2022 (вх. № 11812/22; вх. № 11809/22) про призначення засідання по справі. У заяві позивач просить направляти процесуальні документи відповідачу на його електронні адреси, які сам зазначає.

Листом від 12.09.2022 суд, серед іншого, зазначив, що вказані позивачем електронні адреси відповідача не можуть визнаватись судом офіційними без підтвердження самим відповідачем. Суд може констатувати лише факт того, що такі електронні адреси були актуальними на момент укладення договору поставки від 29.04.2020.

Ухвалою від 10.11.2023 суд, з врахуванням тих обставин, що військова агресія Російської Федерації проти України триває понад двадцять місяців, з метою забезпечення стабільного здійснення судочинства та беручи до уваги необхідність забезпечення права осіб на доступ до правосуддя, призначив підготовче засідання на 30.11.2023.

30.11.2023, суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 20.12.2023.

Сторін належним чином було повідомлено про дату та час розгляду справи.

Докази отримання процесуальних документів позивачем наявні у матеріалах справи.

При повідомленні про розгляд справи відповідача, місцезнаходженням якого є Російська Федерація, суд врахував наступне.

У зв`язку з повномасштабною військовою агресією Російської Федерації проти України, яка здійснюється з 24.02.2022 і не припинилась станом на день розгляду справи, суд був позбавлений можливості направляти відповідачу, який є юридичною особою, зареєстрованою в Російській Федерації, копії ухвал суду про дату і час судового засідання та інших документів у спосіб, передбачений Угодою про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992 року, і яка регулює порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території Російської Федерації.

Окрім того, 24.02.2022 Україна розірвала дипломатичні відносини з Росією, що у свою чергу з цієї дати унеможливлює направлення різних запитів та листів до посольства РФ в Україні, у зв`язку із припиненням його роботи на території України.

Також, у матеріалах справи міститься долучений позивачем до позовної заяви лист АТ "Укрпошта" № 021501-296-22 від 09.04.2022, у якому зазначено, що у зв`язку з агресією з боку Росії та введенням воєнного стану АТ "Укрпошта" з 25.02.2022 припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з Російською Федерацією та Республікою Білорусь.

За наведених обставин, направлення Господарським судом Івано-Франківської області на адресу відповідача процесуальних документів, у порядку, визначеному Угодою про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992 року, було неможливим.

Однак, обставина неможливості направлення на адресу відповідача процесуальних документів у справі, не може позбавляти позивача права на судовий захист протягом розумного строку. Відмова суду від розгляду справи з причини неможливості повідомлення відповідача про дату і час розгляду справи в передбаченому міжнародною угодою порядку, становило б безумовне порушення прав позивача, гарантованих статтями 1, 55 Конституції України та статтею 6 Конвенції.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010) і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (див. рішення Суду у справі Мусієнко проти України, no. 26976/06, від 20.01.2011).

За таких умов, суд дотримуючись балансу між правами та інтересами позивача (який має право на судовий захист та розгляд його справи впродовж розумного строку) і правами та інтересами відповідача (який має право бути належним чином повідомленим про дату та час судового розгляду, належно підготуватись до судового розгляду), суд ухвалою від 10.11.2023 зробив висновок, що інтереси сторін будуть забезпечені за умови повідомлення відповідача про дату призначення судових засідань шляхом розміщення копій ухвал в Єдиному державному реєстрі судових рішень та шляхом оприлюднення оголошення про виклик відповідача у справі на офіційному вебпорталі судової влади України.

За таких обставин, право відповідача бути повідомленим про дату, час і місце розгляду його справи, підготуватись до судового розгляду, було належним чином забезпечено.

Позиції сторін.

Мотивуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань у частині проведення оплати за поставлений товар.

Відповідач відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

29.04.2020 між ПП "Механік" (надалі - Постачальник) та ТОВ "Техноінжиніринг" (надалі - Покупець) укладено контракт № 2 на постачання продукції (надалі - Контракт).

Пунктом 1.1. Контракту сторони погодили, що постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти і оплатити матеріально-технічні ресурси (далі "Товар") за найменуванням та у кількості відповідно до специфікацій, що додаються, які є невід`ємною частиною контракту .

Відповідно до п. 8.1 контракту ціна одиниці товару і загальна сума партії зазначені в рублях РФ у специфікаціях до цього контракту на умовах DAT - м. Рязань, район Східний промвузол, буд. 21, РФ. Загальна сума контракту обчислюється виходячи із вартості всіх партій товару відповідно до специфікацій, підписаних сторонами протягом дії цього контракту .

Згідно з п. 8.3 контракту покупець оплачує товар відповідно до умов специфікацій шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

У відповідності до п. 13.5 цей контракт набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2022 р., а в частині взаємних розрахунків - до їх повного виконання.

30.08.2021 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до контракту № 2 на постачання продукції від 29.04.2020. Частиною 1 зазначеної додаткової угоди сторони внесли зміни до п. 14 "Юридичні та банківські реквізити сторін" контракту № 2 від 29.04.2020 у частині "Покупець". У всьому іншому, що не передбачено цією угодою, сторони керуються умовами контракту № 2 від 29.04.2020 (ч. 2 додаткової угоди).

Специфікаціями № 7 від 19.04.2021, № 8 від 16.08.2021, № 9 від 22.11.2021 сторони узгодили окремі партії товару, що поставлялись згідно контракту, а також передбачили, що оплата по цих специфікаціях відбувається наступним чином:

- 50% протягом 60-ти днів з дати відвантаження;

- 50% оплата протягом 90-та днів з дати відвантаження.

На виконання умов контракту та специфікацій до контракту позивачем було відвантажено і поставлено відповідачу товар на загальну суму 9331130, 00 російських рублів, що підтверджується:

- рахунком-фактурою № 2 від 27.04.2021 на суму 3763300,00 російських рублів;

- рахунком-фактурою № 6 від 25.08.2021 на суму 4709130,00 російських рублів;

- рахунком-фактурою № 7 від 24.11.2021 на суму 858700,00 російських рублів;

- міжнародними товарно-транспортними накладними відправник - ПП "Механік, одержувач - ТОВ "Техноінжиніринг"): CMR № 608942 від 29.04.2021 року, CMR № 608270 від 27.08.2021, CMR 2611 від 24.11.2021;

- вантажними митними деклараціями про поставку товару форми МД-2 (відправник - ПП "Механік, одержувач - ТОВ "Техноінжиніринг"): № UА209310/2021/005101 на суму 3763300,00 російських рублів; № UА206070/2021/002550 на суму 4709130,00 російських рублів; № UА206070/2021/006191 на суму 858700,00 російських рублів.

У порушення умов контракту, відповідач прийняті на себе зобов`язання щодо здійснення оплати за отриманий товар належним чином не виконав. За поставлений позивачем товар, відповідач не розрахувався.

Борг відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 9331130, 00 російських рублів.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" учасники правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", суди України можуть приймати до свого провадження і розглядати справи з іноземним елементом у випадках, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.

Таким чином, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності (пункт 1 частини 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право") спір підлягає вирішенню в господарських судах України.

Відповідачем у даній справі є іноземний суб`єкт господарювання ТОВ "Техноінжиніринг" - нерезидент, який не має свого представництва на території України, місцезнаходження якого є Російська Федерація, Рязанська область, м. Рязань, Південний промвузол, будинок 13В, будівля 7, офіс 29.

Як вбачається із п. 12.2. контракту у разі недосягнення домовленості спори, що виникають з цього контракту або у зв`язку з ним, підлягають остаточному врегулюванню відповідно до законодавства, визначеного у п. 13.1 цього контракту, в господарському суді за місцезнаходженням позивача.

Відповідно до п. 13.1 до цього контракту застосовується законодавство, що є чинним в країні господарського суду, який розглядає спір.

З огляду на зазначене вище, спір у даній справі підлягає розгляду Господарським судом Івано-Франківської області, суд при вирішенні спору застосовує норми права України.

Згідно з ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Укладаючи договір на постачання продукції від 29.04.2020 сторони погодили всі його істотні умови.

Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до приписів ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 та 2 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Факт поставки товару позивачем відповідачу підтверджується рахунками-фактурою, міжнародними товарно-транспортними накладними та вантажними митними деклараціями про поставку товару форми МД-2, які містяться у матеріалах справи.

Відповідачем позовні вимоги не спростовані, доказів оплати ним поставленого товару у повному обсязі, а також обґрунтованого (підтвердженого належними доказами) контррозрахунку заявленої до стягнення суми суду не надано.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача оплати за поставлений товар, є правомірними.

Висновок суду.

У контексті наведеного позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України передбачено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи той факт, що позов задоволено в повному обсязі, судовий збір у розмірі 49145 грн 20 к. слід покласти на відповідача.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1, 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

Позивач, при поданні до суду позовної заяви від 13.04.2022 (вх. № 4967/22 від 14.04.2022), зазначив розрахунок витрат на правову допомогу, який складає 16000 грн 00 к.

На підтвердження розміру витрат на професійну правову допомогу представник позивача подав договір про надання правової допомоги № 01/15/2022 від 04.04.2022, укладений між Адвокатським об`єднанням "Вайсмен" та ПП "Механік".

Відповідно п. 3.1. Договору сторони узгодили, що за правову допомогу, передбачену в п. 1.1 Договору клієнт сплачує АО "Вайсмен" гонорар у сумі 16000 грн 00 к..

У ряді постанов ВП ВС, зокрема в постанові від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19, від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18, викладено правову позицію про те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо судових витрат за ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ від 28.11. 2002 у справі Лавентс проти Латвії за заявою № 58442/00, рішення у справах Ніколова проти Болгарії та Єчюс проти Литви, пункти 79 і 112, відповідно). У справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 903/127/22 від 04.04.2023).

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України. Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.09.2021 у справі № 918/1045/20).

За наведених обставин, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правову допомогу в сумі 16000 грн 00 к.

Керуючись ст. 2, 13, 73, 74, 86, 129, 165, 202, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

Позов Приватного підприємства "Механік" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноінжиніринг" про стягнення заборгованості в сумі 9331130, 00 російських рублів, що еквівалентно 3276346 грн 37 к. задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноінжиніринг" (Російська Федерація, Рязанська область, м. Рязань, Південний промвузол, будинок 13В, будівля 7, офіс 29; ідентифікаційний код: 6234116900) на користь Приватного підприємства "Механік" (вул. Долинська, 1, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300; ідентифікаційний код: 25570106) 9331130, 00 (дев`ять мільйонів триста тридцять одна тисяча сто тридцять) російських рублів - основного боргу, 49145 (сорок дев`ять тисяч сто сорок п`ять) грн 20 к. - судового збору та 16000 (шістнадцять тисяч) грн 00 к. витрат на правову допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення підписане 27.12.2023.

Суддя Т. В. Стефанів