Рішення

від 27.12.2023 по справі 910/13844/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.12.2023Справа № 910/13844/23За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТРОПОЛІЯ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЛУО ТРЕЙД»

про стягнення 155 433,70 грн,

Суддя Я.А.Карабань

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТРОПОЛІЯ» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЛУО ТРЕЙД» (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 155 433,70 грн, з яких: 149 001,70 грн збитки та 6 432,00 грн штраф.

Позовні вимоги, з посиланням на ст.11, 22, 509, 610, 611 Цивільного кодексу України, ст.193, 222, 224, 231, 268, 269 Господарського кодексу України, мотивовані тим, що відповідачем за договором поставки №П-03/04-23 від 03.04.2023 поставлено товар неналежної якості, чим завдано позивачу збитків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2023 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

07.09.2023 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі №910/13844/23, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

06.10.2023 від відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній заперечує щодо позову та, зокрема, вказує, що при прийнятті товару позивачем не заявлялось заперечень щодо ненадання усіх передбачених договором документів та акт про відсутність таких документів також не складався. Зазначає, що позивачем не доведено факту завдання відповідачем шкоди та пошкодження обладнання (холодильної машини) саме з вини відповідача. Крім цього, вказує, що наданий позивачем висновок експертів за результатами проведення досліджень нафтопродуктів та паливно-мастильних матеріалів №20730/23-34 від 10.08.2023 є неналежним доказом, оскільки експертам надавалась олива в тарі об`ємом 1 літр, тоді як відповідачем поставлялась олива в каністрах об`ємом 5 літрів, що свідчить про те, що досліджувалась інша олива ніж поставлялась відповідачем за договором. Наголошує, що позивачу був поставлений якісний товар, що підтверджується сертифікатом якості, який був наданий позивачу, а також висновком Випробувальної лабораторії продукції нафтохімічної промисловості Державного підприємства «Державна паливна компанія «МАСМА», що оформлений протоколом випробувань №491/П-23 від 26.09.2023.

11.10.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній заперечує щодо обставин викладених у відзиві та, зокрема, вказує, що відповідачем усупереч умовам договору було поставлено оливу саме в тарі по 1 літру. Зазначає, що наданий відповідачем протокол випробувань є неналежним доказом, оскільки позивачу не направлявся акт відбору зразків та з наданих доказів неможливо встановити, що олива яка була надана на дослідження має будь-яке відношення до партії оливи, що поставлялась позивачу.

23.10.2023 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких останній, зокрема, заперечує, щодо долучених позивачем з відповіддю на відзив доказів, оскільки вони подані з порушення строку встановленого ч.2 ст.80 Господарського процесуального кодексу України строку, а тому на думку відповідача такі докази не мають братися судом до уваги, оскільки складені заднім числом і їх не існувало на момент подання позову, про що додатково свідчить те, що усі документи складені працівниками позивача.

Положеннями ст. 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1).

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (ч. 2).

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (ч. 3).

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 4).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8).

Як убачається з відповіді на відзив позивачем необґрунтовано пропущення строку на подання доказів та причини неможливості їх подання разом з позовною заявою.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов до висновку, що позивачем докази долучені до відповіді на відзив подані з пропуском строку, а відтак до розгляду судом не приймаються.

Інших заяв чи клопотань на адресу суду від сторін не надходило.

Беручи до уваги вище наведене та відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання) за наявними в ній матеріалами.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Відповідно до ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

03.04.2023 між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) укладено договір поставки №П-03/04-23 (надалі - договір) згідно умов п.1.1. якого постачальник зобов`язується передати на умовах та у встановлені цим договором строки у власність покупця компресорну оливу та хладогент у асортименті до обладнання, розташованого у власності покупця (надалі - «товар»), а покупець зобов`язується прийняти товар у власність і оплатити його на умовах цього договору.

Відповідно до п.1.2. договору асортимент, номенклатура, ціна та загальна кількість товару, що підлягає поставці, визначається сторонами у специфікації (додатку до цього договору), що є невід`ємною частиною цього договору (надалі - «специфікація»).

Згідно із п.п.3.1. та 3.2. договору поставка товару одного виду, що входить до асортименту товару, в більшій кількості, ніж передбачено цим договором, не зараховується у покриття недопоставки товару іншого виду, крім випадків, коли така поставка проведена за письмовою згодою покупця.. У випадку виявлення невідповідності товару умовам цього договору щодо асортименту та (або) кількості, покупець має право відмовитись від прийняття товару та його оплати або прийняти товар та вимагати допоставки товару - в разі недопоставки погодженого асортименту та (або) кількості товару.

Відповідно до п.3.3. договору товар повинен бути поставлений комплектно відповідно до вимог стандартів, технічних умов, інших обов`язкових норм та вимог, що зазвичай ставляться до такого виду товару. Товар має бути упакований таким чином, щоб виключити можливість псування або знищення його під час транспортування.

Якість товару має відповідати вимогам, що звичайно ставляться до якості цього виду товару. Постачальник гарантує відповідну якість товару, якість товару повинна бути засвідчена документами, оформленими належним чином, які відповідно до чинного законодавства України засвідчують якість товару (декларація відповідності). Документи які засвідчують якість товару, постачальник зобов`язаний передати покупцю в момент передачі товару в пункті поставки товару, що визначений у п.2.1. договору (п.3.4. договору).

Якщо в момент поставки товару буде виявлено невідповідність видаткової/товарної накладної та (або) документів, що підтверджують якість товару, вимогам чинного законодавства України, покупець складає відповідний акт. При цьому видаткова/товарна накладна та (або) документи, що підтверджують якість товару, підлягають заміні на документи, оформлені згідно вимог чинного законодавства України. При цьому документи з виявленою невідповідністю вимогам законодавства України підлягають анулюванню сторонами у порядку, встановленому чинним законодавством України.

Згідно із п.3.6. договору разі виявлення невідповідності товару умовам цього договору щодо якості, асортименту та (або) комплектності покупець має право відповідно до вимог чинного законодавства України відмовитись від прийняття та оплати такого товару або прийняти товар та вимагати усунення постачальником виявлених покупцем недоліків товару шляхом:

3.6.1. заміни на товар аналогічної кількості та асортименту - у випадку поставки неякісного товару;

3.6.2. доукомплектування або заміни товару комплектним аналогічної кількості та асортименту - в разі поставки некомплектного товару.

Відповідно до п.3.7. договору зобов`язання постачальника з поставки товару згідно умов цього договору будуть вважатися невиконаними в частині поставленого з недоліками товару до моменту усунення постачальником виявлених покупцем недоліків в момент прийняття-передачі товару. Строк для усунення постачальником недоліків видаткової/товарної накладної на товар - 5 (п`ять) календарних днів з моменту отримання відповідного письмового повідомлення покупця. Строк для усунення постачальником недоліків товару - 5 (п`ять) календарних днів з моменту отримання відповідного письмового повідомлення покупця.

У пунктах 4.1.-4.6. договору передбачено, що здача-прийняття товару здійснюється в пункті поставки, визначеному в п. 2.1 договору. Прийняття товару за кількістю проводиться у відповідності до Інструкції № П-6, затвердженої Держарбітражем СРСР 15.06.1965 р., якщо інше не передбачено цим договором чи специфікацією. Прийняття товару за якістю проводиться у відповідності до Інструкції № П-7, затвердженої Держарбітражем СРСР 25.04.1966 р. якщо інше не передбачено цим договором чи специфікацією. Підписання сторонами видаткової/товарної накладної та одержання всіх необхідних документів на товар, що підтверджують якість товару, не обмежує покупця у праві заявлення постачальнику претензій щодо невідповідності поставленого товару умовам п.п. 3.7., 3.8. цього договору. У випадку виявлення відхилень за якістю придбаного товару, покупець зобов`язаний протягом 2 (двох) робочих днів з моменту виявлення таких відхилень сповістити постачальника про дефекти в письмовому вигляді.

Відповідно до п.5.2. договору загальна його ціна становить 129 275, 33 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 21545,89 грн.

У пункті 5.6. договору сторонами погоджено, що покупець зобов`язується оплачувати товар у наступному порядку:

5.6.1. покупець здійснює передплату в розмірі 50 (п`ятдесяти) % від ціни товару, вказаної у специфікації, на підставі отриманого від постачальника рахунку-фактури не пізніше 5 (п`яти) банківських днів з дати укладення сторонами специфікації.

5.6.2. покупець здійснює остаточну оплату суми в розмірі 50 (п`ятдесяти) % від ціни товару, вказаної у специфікації, не пізніше 5 (п`яти) банківських днів з моменту підписання сторонами видаткової/товарної накладної, згідно якої постачальником здійснюється передача товару покупцю.

Згідно із п.8.1. договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2023 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. Закінчення строку дії цього договору не звільняє постачальника від виконання гарантійних зобов`язань.

До договору сторонами 03.04.2023 підписано специфікацію у якій погоджено назву товару, його кількість та вартість у загальній сумі 129 275, 33 грн.

Так, на виконання умов договору позивачем 11.04.2023 здійснено передплату товару в сумі 64 637,61 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №98697935 та №98697936 від 11.04.2023.

21.04.2023 відповідачем поставлено позивачу товар на загальну суму 129 275,33 грн, що підтверджується видатковою накладною №923 від 21.04.2023 підписаною представниками сторін без будь яких зауважень та заперечень.

25.04.2023 позивачем здійснено оплату товару в сумі 64 637,72 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №98698136 та №98698124 від 25.04.2023.

01.06.2023 працівниками позивача та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фріго Україна», складено акт, згідно якого при виконанні технічного обслуговування холодильної машини «МсQuay» ALS F 229.2 SE LN» (на базі двох гвинтових компресорів - виробництва МсQuay «HSA235QS20YA» та Daikin «HSA235QS23YA») були виконані роботи по кожному з двох холодильних контурів, після чого холодильна машина була включена в роботі та при роботі системи охолодження було виявлено, що через деякий час (2-4 хвилини) мастило у відокремлювачеві мастила спінюється і виганяється із компресора у зовнішню систему і не повертається. Аналогічна ситуація відбулася і на іншому незалежному холодильному контурі.

У акті також зазначено, що «На наш погляд дана ситуація виникає внаслідок дефекту мастила - можливо додаткові компоненти не внесені в потрібній кількості. Вірогідність проявлення механічних пошкоджень системи охолодження на двох незалежних холодильних контурах малоймовірна оскільки обидна контури холодильної машини «ALS F 229.2 SE LN» знаходились у робочому стані перед початком виконання робіт з технічного обслуговування. Подальша експлуатація холодильної машини «МсQuay» ALS F 229.2 SE LN» наразі не можлива. Рекомендуємо провести роботи з евакуації мастила та заміни його на нове».

02.06.2023 за вих.№127 позивач звернувся до відповідача з вимогою, у якій вимагав протягом 10 календарних днів з дати направлення вимоги відшкодувати збитки в розмірі 120 000, 00 грн, сплатити штраф відповідно до ч.2 ст.231 Господарського кодексу України в розмірі 6 432,00 грн та здійснити повернення грошових коштів за поставлене покупцю неякісне мастило (компресорну оливу EMKARATE RL 68Н) в кількості 40 літрів на суму 32 160, 00 грн. Направлення вимоги підтверджується описом вкладення в цінний лист, накладною АТ «Укрпошта» за №4912501435582 та фіскальним чеком АТ «Укрпошта» від 02.06.2023.

Відповіді на вимогу матеріалами справи не містять.

08.06.2023 працівниками позивача та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фріго Україна», що діяли на підставі укладеного договору підряду №07/06-ПР від 07.06.2023, складено акт, згідно якого останніми проведено роботи з евакуації мастила та заміни його на нове в обох контурах холодильної машини «МсQuay» ALS F 229.2 SE LN» (на базі двох гвинтових компресорів - виробництва МсQuay «HSA235QS20YA» та Daikin «HSA235QS23YA»).

У акті, зокрема, зазначено, що «виконані роботи підтвердили, що вихід з ладу холодильної машини «МсQuay» ALS F 229.2 SE LN» після проведення робіт з планового технічного обслуговування стався внаслідок дефекту мастила».

02.06.2023 позивач вказує, що ним придбано 40 літрів оливи Emkarate RL 68 (5л) вартістю 30 000, 00 грн у ТОВ «Балтік Рефріджерейтінг Груп» на підтвердження чого надає копію платіжної інструкції №98698983 від 02.06.2023.

16.06.2023 позивачем на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фріго Україна» за технічне обслуговування холодильної машини ALS F 229.2 SE LN ТМ «МсQuay» сплачено 61 375,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №98699945 від 16.06.2023.

04.07.2023 позивачем направлено відповідачу листа за вих.№154, у якому позивач просив відповідача задовольнити вимоги передбачені листом від 02.06.2023 за №127. Лист позивачем було направлено в сервісі Вчасно.

03.08.2023 між позивачем та Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України укладено договір №1348/08-23 на проведення експертного дослідження.

Згідно платіжної інструкції №98701508 від 28.07.2023 позивачем сплачено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України вартість експертизи в сумі 13 191,70 грн.

10.08.2023 експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Андрієм Корнієнко та Тетяною Кот на замовлення позивача складено висновок експертів за результатами проведення дослідження нафтопродуктів та паливно-мастильних матеріалів за №20730/23-34, згідно якого складені наступні висновки:

1) Два зразки компресорної оливи EMKARATE RL 68Н, а саме зразок № 1 (залишки використаної ТОВ «МЕТРОПОЛІЯ» компресорної оливи EMKARATE RL 68Н) та зразок № 2 (компресорна олива EMKARATE RL 68Н в новій запечатаній тарі), не відповідають основним технічним характеристикам, зазначеним в сертифікаті якості на компресорну оливу EMKARATE R.L 68Н, що додається.

2) Два зразки компресорної оливи EMKARATE RL 68Н, а саме зразок № 1 (залишки використаної ТОВ «МЕТРОПОЛІЯ» компресорної оливи EMKARATE RL 68Н) та зразок № 2 (компресорна олива EMKARATE RL 68Н в новій запечатаній тарі), відрізняються за основними технічними характеристиками, що зазначені в додатку до Висновку.

3) Однією з можливих причин закипання об`єктів дослідження, а саме зразка № 1 (залишки використаної ТОВ «МЕТРОПОЛІЯ» компресорної оливи EMKARATE RL 68Н, яка придбана ТОВ «МЕТРОПОЛІЯ» у ТОВ «ФЛУО ТРЕЙД») та зразка № 2 (компресорна олива EMKARATE RL 68Н в новій запечатаній тарі, яка придбана ТОВ «МЕТРОПОЛІЯ» у ТОВ «ФЛУО ТРЕЙД»), може бути, зокрема, невідповідність їх хімічного складу (відсутність у хімічному складі складноефірних сполук) та інших фізико-хімічних (густина, в`язкість) показників у порівнянні з сертифікатом якості на компресорну оливу EMKARATE RL 68Н, що додається.

Предметом даного позову є вимоги позивача до відповідача про стягнення суми збитків у розмірі 149 001,70 грн, з яких: 32 160, 00 грн кошти, що оплачені позивачу за поставку неякісної компресорної оливи, 73 650, 00 грн кошти сплачені позивачем ТОВ «Фріго Україна» за додаткові роботи пов`язані з видаленням залишків неякісної компресорної оливи грн, 30 000, 00 грн витрати позивача за придбання компресорної оливи у ТОВ «Балтік Рефріджерейтінг Груп», 13 191,70 грн витрати за проведення експертного дослідження, а також 6 432,00 грн штрафу на підставі ч.2 ст.231 Господарського кодексу України.

Підставами позову є порушення відповідачем умов договору поставки №П-03/04-23 від 03.04.2023, а саме поставка останнім товару неналежної якості.

Договір укладений між позивачем та відповідачем є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення в його сторін прав та обов`язків: майново-господарських зобов`язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 675 Цивільного кодексу України).

Як стверджує позивач у позові, відповідачем поставлено неякісний товар, а саме оливу EMKARATE RL 68Н у кількості 40 літрів загальною вартістю 32 160, 00 грн через яку було пошкоджено належну позивачу холодильну машину ALS F 229.2 SE LN ТМ «МсQuay», в зв`язку з чим позивачем понесено збитки, які він просить стягнути з відповідача.

Відповідач проти позову заперечує та, зокрема, зазначає, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено, що олива, яка поставлялась відповідачем була неякісна та саме через відповідача позивачем понесені збитки.

Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частина ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України визначає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України).

З огляду на зазначені норми законодавства, для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність чотирьох умов: протиправної поведінки боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов`язання; наявності збитків; причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення зобов`язання боржником, а не якихось інших обставин, зокрема, дій самого кредитора або третіх осіб; вини боржника.

Відсутність будь-якої з зазначених умов виключає настання цивільно-правової відповідальності виконавця у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.

У даному випадку, позивач має довести, серед іншого, протиправність поведінки відповідача та те, що саме протиправні дії чи бездіяльність відповідача є причиною завдання збитків, які виникли у власника нежитлового приміщення, як безумовний наслідок такої протиправної поведінки.

Як убачається із матеріалів справи, відповідач передав, а позивач прийняв обумовлений договором товар, підписавши зі своєї сторони видаткову накладну №923 від 21.04.2023.

У пунктах 4.1.-4.6. договору передбачено, що здача-прийняття товару здійснюється в пункті поставки, визначеному в п. 2.1 договору. Прийняття товару за кількістю проводиться у відповідності до Інструкції № П-6, затвердженої Держарбітражем СРСР 15.06.1965 р., якщо інше не передбачено цим договором чи специфікацією. Прийняття товару за якістю проводиться у відповідності до Інструкції № П-7, затвердженої Держарбітражем СРСР 25.04.1966 р. якщо інше не передбачено цим договором чи специфікацією. Підписання сторонами видаткової/товарної накладної та одержання всіх необхідних документів на товар, що підтверджують якість товару, не обмежує покупця у праві заявлення постачальнику претензій щодо невідповідності поставленого товару умовам п.п. 3.7., 3.8. цього договору. У випадку виявлення відхилень за якістю придбаного товару, покупець зобов`язаний протягом 2 (двох) робочих днів з моменту виявлення таких відхилень сповістити постачальника про дефекти в письмовому вигляді.

На підтвердження факту того, що олива поставлена відповідачем неякісна позивачем надано акти від 01.06.2023 та від 08.06.2023 складені його працівниками та працівниками ТОВ «Фріго Україна», які обслуговували холодильну машину «МсQuay» ALS F 229.2 SE LN» та висновок експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України за результатами проведення дослідження нафтопродуктів та паливно-мастильних матеріалів за №20730/23-34 від 10.08.2023.

Як вже зазначалось судом, позивач має довести, серед іншого, протиправність поведінки відповідача та те, що саме протиправні дії чи бездіяльність відповідача є причиною завдання збитків, які виникли у власника нежитлового приміщення, як безумовний наслідок такої протиправної поведінки.

Суд звертає увагу, що позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає в позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки алгоритму розгляду спорів викладено у постановах Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17 та від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).

Так, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 цього Кодексу).

У пунктах 8.15- 8.22 постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено таке: "8.15. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Як зазначено судом вище, позивачем на підтвердження факту поставки відповідачем неякісного товару надано висновок за результатами проведення дослідження нафтопродуктів та паливно-мастильних матеріалів за №20730/23-34 від 10.08.2023, у якому встановлено що:

1) Два зразки компресорної оливи EMKARATE RL 68Н, а саме зразок № 1 (залишки використаної ТОВ «МЕТРОПОЛІЯ» компресорної оливи EMKARATE RL 68Н) та зразок № 2 (компресорна олива EMKARATE RL 68Н в новій запечатаній тарі), не відповідають основним технічним характеристикам, зазначеним в сертифікаті якості на компресорну оливу EMKARATE R.L 68Н, що додається.

2) Два зразки компресорної оливи EMKARATE RL 68Н, а саме зразок № 1 (залишки використаної ТОВ «МЕТРОПОЛІЯ» компресорної оливи EMKARATE RL 68Н) та зразок № 2 (компресорна олива EMKARATE RL 68Н в новій запечатаній тарі), відрізняються за основними технічними характеристиками, що зазначені в додатку до Висновку.

3) Однією з можливих причин закипання об`єктів дослідження, а саме зразка № 1 (залишки використаної ТОВ «МЕТРОПОЛІЯ» компресорної оливи EMKARATE RL 68Н, яка придбана ТОВ «МЕТРОПОЛІЯ» у ТОВ «ФЛУО ТРЕЙД») та зразка № 2 (компресорна олива EMKARATE RL 68Н в новій запечатаній тарі, яка придбана ТОВ «МЕТРОПОЛІЯ» у ТОВ «ФЛУО ТРЕЙД»), може бути, зокрема, невідповідність їх хімічного складу (відсутність у хімічному складі складноефірних сполук) та інших фізико-хімічних (густина, в`язкість) показників у порівнянні з сертифікатом якості на компресорну оливу EMKARATE RL 68Н, що додається.

Стаття 98 Господарського процесуального кодексу України визначає висновок експерта, як докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Разом з тим, наданий позивачем висновок не може бути належним засобом доказування, оскільки не містить застереження про попередження експертів про передбачену, відповідно до ст. 384-385 КК України, кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку або відмову дати висновок та за відмову без поважних причин від покладених на нього обов`язків, а також не містить відомостей того, що даний висновок підготовлений для подання до суду.

Окрім того, як убачається зі змісту висновку, на дослідження експертам надавалася компресорна олива EMKARATE RL 68Н у двох металевих банках об`ємом по 1 л, разом з тим у специфікації до договору сторонами погоджувався об`єм каністр 5 л у кількості 8 штук, а також відповідачем у рахунку на оплату №921 від 03.04.2023 за договором вказувалися саме 8 каністр по 5 літрів.

Згідно із п.3.2. договору у випадку виявлення невідповідності товару умовам цього договору щодо асортименту та (або) кількості, покупець має право відмовитись від прийняття товару та його оплати або прийняти товар та вимагати допоставки товару - в разі недопоставки погодженого асортименту та (або) кількості товару.

Також суд зазначає, що на спірні правовідносини поширюються норми Інструкції № П-6, затвердженої Держарбітражем СРСР 15.06.1965 та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затв. постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СССР від 25.04.1966 № П-7.

Пунктом 1 Інструкції "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості", затвердженої постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6 (далі - Інструкція) передбачено, що ця Інструкція застосовується у всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, Основними і Особливими умовами поставки чи іншими обов`язковими правилами не встановлено інший порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю.

Відповідно до п. 9 Інструкції приймання продукції проводиться в такі строки: а) продукції, що надійшла без тари, у відкритій тарі і в пошкодженій тарі, - в момент отримання її від постачальника чи зі складу органа транспорту або в момент розтину опломбованих і розвантаження неопломбованих транспортних засобів і контейнерів, але не пізніше термінів, встановлених для їх розвантаження; б) продукції, що надійшла в справній тарі: за вагою брутто і кількістю місць - у терміни, зазначені в підп. "а" цього пункту; за вагою нетто і кількістю товарних одиниць в кожному місці - одночасно з розкриттям тари, але не пізніше 10 днів, а для швидкопсувної продукції не пізніше 24 годин з моменту отримання продукції - при доставці продукції постачальником або при вивезенні її одержувачем зі складу постачальника і з моменту видачі вантажу органом транспорту - у всіх інших випадках.

Приймання вважається здійснено одночасно, якщо перевірка кількості продукції закінчена у встановлені терміни (п. 10 Інструкції).

Положеннями пункту 11 Інструкції передбачено, що приймання продукції проводиться особами, уповноваженими на те керівником або заступником керівника підприємства-одержувача. Ці особи несуть відповідальність за суворе дотримання правил приймання продукції. Підприємство-одержувач зобов`язане: а) створити для правильного та своєчасного приймання продукції умови, при яких забезпечувалася б схоронність і запобігалась би можливість утворення нестач і розкрадання продукції; б) забезпечити, щоб особи, які здійснюють прийомку продукції, добре знали справжню Інструкцію, а також правила приймання продукції за кількістю, встановлені відповідними стандартами, технічними умовами, Основними і Особливими умовами поставки, іншими нормативними актами та договором поставки даної продукції; в) забезпечити точне визначення кількості отриманої продукції (ваги, кількості місць: ящиків, мішків, в`язок, кип, пачок тощо); г) систематично здійснювати контроль за роботою осіб, на яких покладено приймання продукції за кількістю, і попереджати порушення правил приймання продукції.

Відповідно до п. 12 Інструкції приймання продукції за кількістю проводиться по транспортним і супровідним документам (рахунку-фактурі, специфікації, опису, пакувальним ярликами та ін.) відправника (виробника). Відсутність зазначених документів або деяких з них не призупиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції і в акті вказується, які документи відсутні. При одночасному отриманні продукції в декількох вагонах, контейнерах або автофургонах, вартість якої оплачується за одним розрахунковим документом, одержувач зобов`язаний перевірити кількість продукції, яка надійшла у всіх вагонах, контейнерах або автофургонах, якщо обов`язковими для сторін правилами чи договором не передбачена можливість часткової (вибіркової) перевірки. В акті приймання має бути зазначено кількість продукції, що надійшла роздільно в кожному вагоні, контейнері або автофургоні.

Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженою Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-7 зі змінами та доповненнями, передбачено, що приймання продукції за якістю і комплектністю проводиться на складі одержувача в такі строки:

а) при міжміських поставках - не пізніше 20 днів, а швидкопсувної продукції - не пізніше 24 год. після видачі продукції органом транспорту чи надходження її на склад одержувача при доставці продукції постачальником чи при вивезенні продукції одержувачем;

б) при постачанні в межах міста - не пізніше 10 днів, а швидкопсувної продукції - 24 год. після надходження продукції на склад одержувача.

Приймання продукції за якістю і комплектності проводиться в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, Основними і Особливими умовами поставки, іншими обов`язковими для сторін правилами, а також за супровідними документами, що посвідчують якість та комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація і т. п.). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла і в акті вказується, які документи відсутні (п. 14 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженою Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-7).

Згідно з п. 16 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженою Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-7, при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, що надійшла, тари або упаковки вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам), договору або даним, зазначеним у маркуванні і супровідних документах, що засвідчують якість продукції (п. 14 цієї Інструкції), одержувач призупиняє подальшу прийомку продукції і складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів. Одержувач зобов`язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості або некомплектної продукції в умовах, що запобігають погіршення її якості і змішання з іншого однорідної продукцією. Одержувач також зобов`язаний викликати для участі у продовженні приймання продукції та складання двостороннього акту представника іногороднього виробника (відправника), якщо це передбачено в Основних та Особливих умовах постачання, інших обов`язкових правилах або договорі.

Повідомлення про виклик представника виробника (відправника) має бути надіслане (передане) йому по телеграфу (телефону) не пізніше 24 годин, а щодо продукції, що швидко псується , негайно після виявлення невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, тари або упаковки встановленим вимогам, якщо інші терміни не встановлені Основними та Особливими умовами постачання, іншими обов`язковими для сторін правилами чи договором (п.18 Інструкції №П-7)

Відповідно до п. 19 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженою Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-7, представник виготовлювача (відправника), що знаходиться в межах одного міста, зобов`язаний з`явитися за викликом одержувача не пізніше ніж на наступний день, а по швидко псується, - не пізніше 4 год. після отримання виклику, якщо в ньому не вказаний інший термін явки.

Іногородній виробник (відправник) зобов`язаний не пізніше ніж на наступний день після отримання виклику одержувача повідомити телеграмою або телефонограмою, чи буде направлений представник для участі в перевірці якості продукції. Неотримання відповіді на виклик в зазначений термін дає право отримувачу здійснити приймання продукції до закінчення встановленого терміну явки представника виготовлювача (відправника).

Представник іногороднього виготовлювача (відправника) зобов`язаний з`явитися не пізніше ніж у триденний термін після отримання виклику, не враховуючи часу, необхідного для проїзду, якщо інший термін не передбачено в Основних і Особливих умовах поставки, інших обов`язкових правилах або договорі.

Представник виготовлювача (відправника) повинен мати посвідчення на право участі у визначенні якості і комплектності надійшла до одержувача продукції.

Виробник (відправник) може уповноважити на участь у прийманні отримувачем продукції підприємство, що знаходиться в місці отримання продукції. В цьому випадку посвідчення представникові видається підприємством, що виділив його. У посвідченні повинна бути зроблено посилання на документ, яким виробник (відправник) уповноважив дане підприємство брати участь у прийманні продукції.

Згідно з п. 20 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженою Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-7, при неявці представника виготовлювача (відправника) на виклик одержувача (покупця) в установлений термін і у випадках, коли виклик представника іногороднього виготовлювача (відправника) не є обов`язковим, перевірка якості продукції проводиться представником відповідної галузевої інспекції за якістю продукції, а перевірка якості товарів - експертом бюро товарних експертиз або представником відповідної інспекції за якістю.

При відсутності відповідної інспекції за якістю або бюро товарних експертиз в місці знаходження одержувача (покупця), при відмові їх виділити представника або неявці його за викликом одержувача (покупця) перевірка проводиться, зокрема за участю компетентного представника іншого підприємства (організації), виділеного керівником або заступником керівника цього підприємства (організації).

У всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, Основними і Особливими умовами поставки, іншими обов`язковими правилами або договором для визначення якості продукції передбачений відбір зразків (проб), особи, які беруть участь у прийманні продукції за якістю, зобов`язані відібрати зразки (проби) цієї продукції.

Відбір зразків (проб) виробляється в точній відповідності з вимогами зазначених вище нормативних актів. Відібрані зразки (проби) опечатуються або пломбуються і забезпечуються етикетками, підписаними особами, які беруть участь у відборі (п. 26 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженою Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-7).

Пунктом 27 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженою Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-7 визначено, що про відбір зразків (проб) складається акт, що підписується усіма особами, що приймали в цьому участь.

Відповідно до п. 29 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженою Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-7 за результатами приймання продукції за якістю і комплектності з участю представників, зазначених в пп. 19 і 20 цієї Інструкції, складається акт про фактичну якість і комплектність отриманої продукції.

Акт повинен бути складений в день закінчення приймання продукції за якістю і комплектністю.

Тобто, враховуючи умови Інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю (від 15.06.1965 № П-6) та за якістю (від 25.04.1966 №П-7), позивач (покупець) у разі невідповідності товарів умовам специфікації мав би призупинити подальшу прийомку товару і скласти відповідний акт та повідомити про це постачальника. Вказаних документів останнім суду надано не було.

При цьому, жодних зауважень щодо якості, кількості, комплектності переданого товару ним здійснено не було.

Суд зазначає, що у видатковій накладній №923 від 21.04.2023 хоча вказано лише загальну кількість оливи 40 літрів, однак представником позивача прийнято товар і видаткова накладна підписана без будь-яких зауважень та заперечень, що свідчить про те, що відповідачем поставлено товар згідно умов договору та специфікації, а тому суд приходить до висновку, що експертам надавалась інша олива ніж та що поставлена відповідачем за договором, а висновок експертів про те, що олива поставлена саме відповідачем (ТОВ «ФЛУО ТРЕЙД») було зроблено зі слів позивача.

Також суд наголошує, що відбір зразків для експертизи мав бути здійснений за участі відповідача, однак з матеріалів справи не вбачається, що відповідач взагалі повідомлявся про проведення експертизи.

За вказаних вище обставин наданий позивачем висновок, не може бути прийнятий судом у якості доказу щодо якості поставленого відповідачем товару.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що позивач зобов`язаний був повідомити відповідача про виявлені ним недоліки щодо якості отриманого товару та викликати його для складання двостороннього акту, який би засвідчив обставини та перелік конкретних невідповідностей товару за якістю. У випадку неявки відповідача, законодавство чітко передбачає алгоритм дій, котрих позивач повинен був дотриматися для складання одностороннього акту про виявлені недоліки. Однак, останнім цього також зроблено не було.

Надані позивачем на підтвердження факту того, що олива поставлена відповідачем неякісна акти від 01.06.2023 та від 08.06.2023 складені його працівниками та працівниками ТОВ «Фріго Україна» також не можуть взяті до уваги суду як докази того, що поставлений товар є неякісним, оскільки для їх складення представник відповідача не викликався та при їх складання не був присутній.

При цьому суд звертає увагу, що позивач взагалі не звертався до відповідача про усунення недоліків поставленого товару в порядку передбаченому договором та Цивільним кодексом України, а лише направлялась вимога про сплату суми збитків та штрафу. В зв`язку з чим відповідач фактично не міг знати про виявлені недоліки та був позбавлений можливості встановити чи дійсно в поставленому товарі такі недоліки існували, а також з`ясувати з чиєї вини вони виникли та в разі встановлення фактичних обставин вирішити питання щодо заміни товару та/або відмови від договору, тощо.

Також суд зазначає, що акти від 01.06.2023 та від 08.06.2023 складені працівниками позивача та працівниками ТОВ «Фріго Україна» не є належними доказами того, що саме через поставлену відповідачем оливу холодильна машина «МсQuay» ALS F 229.2 SE LN» вийшла з ладу, оскільки зазначені особи є зацікавленими в результатах та як вже зазначено судом відповідач при їх складанні присутній не був.

Одночасно клопотань про призначення судових експертиз щодо якості поставленої саме відповідачем оливи, як і відносно причин виходу із ладу (поломки) холодильної машини «МсQuay» ALS F 229.2 SE LN» позивачем не заявлялось, як і не надавалось належних висновків судових експертів.

Так, позивачем заявлено вимогу про стягнення із відповідача збитків у розмірі 155 433,70 грн, які складаються з наступного:

- 32 160, 00 грн кошти, що оплачені позивачу за поставку неякісної компресорної оливи,

- 73 650, 00 грн кошти сплачені позивачем ТОВ «Фріго Україна» за додаткові роботи пов`язані з видаленням залишків неякісної компресорної оливи грн,

- 30 000, 00 грн витрати позивача за придбання компресорної оливи у ТОВ «Балтік Рефріджерейтінг Груп»,

- 13 191,70 грн витрати за проведення експертного дослідження.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як передбачено п. 3 ч. 1 ст. 678 Цивільного кодексу України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця, зокрема відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: - втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ч. 1 ст. 219 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 та ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Як зазначалось судом вище відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова (господарсько-правова) відповідальність не настає. При цьому, у спорах, пов`язаних з відшкодуванням шкоди, на кредитора покладений обов`язок доведення факту неправомірності (протиправності) поведінки відповідача, прямого (безпосереднього) причинного зв`язку між неправомірними діями або бездіяльністю особи, яка заподіяла шкоду, і самою завданою шкодою та обґрунтування його розміру. Тобто, відшкодування шкоди включає в себе не тільки поняття "шкоди", але й покладення обов`язку на потерпілу сторону щодо доведення її розміру.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то:

протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи;

шкідливий результат такої поведінки (збитки);

причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками;

вина правопорушника.

Кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, має довести три перші умови відповідальності, зокрема факт порушення боржником зобов`язання, розмір збитків, причинний зв`язок. Вина боржника у порушенні презюмується та не підлягає доведенню кредитором.

За висновками суду, всупереч наведеним вимогам процесуальних норм, позивачем не було доведено за допомогою належних, допустимих та достатніх доказів, що відповідачем поставлено неякісний товар, причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та завданими збитками та як наслідок, наявності відповідальності відповідача за завдання збитків позивачу, що свідчить про відсутність складу цивільного правопорушення.

Отже, встановивши відсутність достовірних доказів, які свідчили б про наявність з боку відповідача повного складу цивільного правопорушення, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення збитків у цій справі не підлягають задоволенню.

Також що стосується вимоги позивача про стягнення 6 432,00 грн штрафу на підставі ч.2 ст.231 Господарського кодексу України, суд зазначає таке.

Так, частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Одночасно, суд зазначає, що ні позивач ні відповідач не є юридичними особами, які належать до державного сектора економіки, а також правовідносини, що виникли між сторонами не пов`язані з виконанням державного контракту, доказів того, що виконання договору фінансувалось за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту позивачем суду надано не було, а тому правові підстави для нарахування штрафу на підставі частини 2 статті 231 Господарського кодексу України відсутні.

Враховуючи зазначене, оскільки позивачем не доведено факту поставки відповідачем неякісного товару, а також приймаючи до уваги відсутність правових підстав для нарахування та стягнення з відповідача штрафу, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог у цій частині.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

Підсумовуючи наведене, суд у повному обсязі відмовляє в задоволенні позову Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТРОПОЛІЯ».

Судові витрати відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Я.А.Карабань