Рішення

від 22.01.2024 по справі 910/13844/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.01.2024Справа № 910/13844/23Господарський суд міста Києва у складі судді Карабань Я.А., розглянувши

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЛУО ТРЕЙД»

про ухвалення додаткового рішення в справі №910/13844/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТРОПОЛІЯ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЛУО ТРЕЙД»

про стягнення 155 433,70 грн,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТРОПОЛІЯ» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЛУО ТРЕЙД» (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 155 433,70 грн, з яких: 149 001,70 грн збитки та 6 432,00 грн штраф.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.12.2023 у задоволенні позову відмовлено повністю.

08.01.2024 до суду надійшла заява відповідача про ухвалення додаткового рішення, а саме останній просить суд стягнути з позивача 23 000, 00 грн понесених витрат на правову допомогу та 1 896,00 грн витрат на проведення випробування зразків продукції. Крім того, відповідач просить суд поновити строк на подання доказів понесення судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2024 прийнято до розгляду заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення в справі №910/13844/23 та встановлено позивачу строк для подання письмових пояснень чи заперечень стосовно заяви ухвалення додаткового рішення в строк до 17.01.2024 (включно).

17.01.2024 від позивача надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких останній зазначає про безпідставність вимог про стягнення 1 896,00 грн витрат на проведення випробування зразків продукції, оскільки такі витрати відповідача не пов`язані з розглядом справи. Крім того, вказує про завищений розмір витрат на правову допомогу та просить зменшити їх розмір до 3 000, 00 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За приписами ч.ч. 3, 4 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Враховуючи, що розгляд справи №910/13844/23 здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд вважає за необхідне розглянути заяву позивача про стягнення витрат в справі №910/13844/23 без виклику сторін.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч. 1-3 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Враховуючи викладені вимоги Господарського процесуального кодексу України, оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів - не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні.

Водночас, у даному випадку до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому, з огляду на розгляд справи №910/13844/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, вказаний строк обчислюється з урахуванням дати отримання стороною копії рішення суду.

Частиною 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

Згідно з абз. 2 ч. 6 цієї статті, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Так, відповідно до повідомлення про доставку електронного листа рішення суду від 27.12.2023 доставлено відповідачу до електронного кабінету - 27.12.2023 о 21:58 год.

Отже, приймаючи до уваги, що рішення отримано відповідачем 28.12.2023, заява направлена до суду засобами поштового зв`язку 02.01.2024, суд приходить до висновку, що останнім не пропущено строк для подання доказів на підтвердження понесення витрат на правову допомогу, а тому заява відповідача про поновлення строку на подання таких доказів задоволенню не підлягає.

Згідно із ч. 4, 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (далі - Закон), адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути:

1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Положеннями частини 1 статті 1 Закону договір про надання правової допомоги визначено як домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

На підтвердження факту понесення таких витрат позивачем до суду надано: копію договору про надання правничої допомоги №20/09-23 від 20.09.2023, укладеного з адвокатським об`єднанням «БАЄРС», з додатковою угодою №1 від 25.09.2023, детальний опис робіт (наданих послуг) за вказаним договором, акт здачі-приймання правничої допомоги від 25.09.2023, з переліком наданих послуг на суму 13 000, 00 грн, акт здачі-приймання правничої допомоги від 05.10.2023, з переліком наданих послуг на суму 10 000, 00 грн, рахунки на оплату №03 від 20.09.2023 на суму 13 000, 00 грн та №02 від 25.09.2023 на суму 10 000, 00 грн і платіжні інструкції про оплату вказаних рахунків, ордер серії АІ №1463938 від 20.09.2023 та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії №2719/10 на ім`я адвоката Багрія І.О.

Згідно з приписами ч.2 ст.16 Господарського процесуального кодексу України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України ).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України ).

Відповідно до приписів ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

При цьому суд зазначає, що розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним (Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 28.12.2020 у справі №640/18402/19 та від 20.01.2021 у справі № 357/11023/18).

Суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.

Позивач зазначає, що розмір витрат на правову допомогу в розмірі 23 000, 00 грн є завищеним та просить зменшити їх розмір до 3 000, 00 грн.

Як вже наголошувалось вище, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на послуги адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Подані відповідачем документи на підтвердження факту понесення ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування їх в зазначеному розмірі з позивача, адже цей розмір має бути не лише доведений, документально обґрунтований, а й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Відповідні докази згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд надає оцінку доводам позивача про неспівмірність заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу та зазначає, що дослідивши обсяг виконаних робіт представником відповідача по наданню правової допомоги в даній справі, та приходить до висновку, що витрати на правову допомогу в сумі 23 000,00 грн є надто завищеними та неспівмірними із обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а тому з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у даній справі, ціну позову, обсяг і обґрунтованість підготовлених та поданих до суду відповідачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності і необхідності) та розумності їхнього розміру, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість вимог відповідача про стягнення витрат на правову допомогу, а саме в сумі 10 000, 00 грн.

На підставі викладеного, враховуючи те, що відповідачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного надання послуг на підставі договору про надання правової допомоги, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, суд дійшов висновку, що витрати відповідача на професійну правову допомогу є обґрунтованими в розмірі 10 000, 00 грн.

Крім цього, відповідач просить суд стягнути з відповідача 1 896,00 грн витрат на проведення випробування зразків продукції.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Так, до відзиву на позовну заяву відповідачем було додано протокол випробування №491/П-23 від 26.09.2023 випробувальної лабораторії продукції нафтохімічної промисловості Державного підприємства «Державна паливна компанія «МАСМА».

Разом з тим, суд зазначає, що вказаний протокол випробування не є висновком експерта в розумінні положень чинного законодавства України, не відповідає вимогам ст.98 ГПК України та при ухваленні судом рішення в даній справі про відмову в задоволенні позову судом не брався до уваги, а мотиви відмови в позові ґрунтуються на інших доказах (аналізі змісту договору поставки, з додатками та наданих позивачем доказах).

Враховуючи викладене вище, суд не вбачає підстав для покладення на позивача витрат відповідача на випробування зразків продукції.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 221, 240-242, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЛУО ТРЕЙД» про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТРОПОЛІЯ» (04074, місто Київ, вулиця Лугова, будинок 12, ідентифікаційний код 32998698) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЛУО ТРЕЙД» (01054, місто Київ, вулиця Тургенєвська, будинок 38, корпус 2, офіс 103/2, ідентифікаційний код 43575665) 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп. витрат на правову допомогу.

3. У задоволенні іншої частини заяви відмовити.

4. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

5. Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України і може бути оскаржено в порядку та строк, встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Я.А.Карабань