Постанова

від 19.12.2023 по справі 646/7146/17

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 646/7146/17 Номер провадження 22-ц/814/239/23Головуючий у 1-й інстанції Шелест І.М. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Одринської Т.В.,

суддів Карпушина Г.Л., Кузнєцової О.Ю.,

за участю секретаря Сальної Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , за участю третіх осіб: Виконавчого комітету Прудянської селищної ради Дергачівського району Харківської області, Перша Харківська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 05 жовтня 2020 року,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2017 року позивачі в особі свого представника ОСОБА_5 звернулись до суду із вказаним позовом, у якому остаточно визначившись з позовними вимогами просили визнати недійсним заповіт, як розпорядження на випадок смерті, складений ОСОБА_6 на користь відповідача ОСОБА_4 , посвідченого секретарем Прудянської селищної ради Дергачівського району Харківської області.

В обґрунтування позовних вимог зазначили, що задовго до смерті та на момент смерті батько позивачів постійно проживав в смт. Прудянка, де і був похований. За життя померлий набув певне майно, зокрема, однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Протягом багатьох років до самої смерті померлий мав намір забезпечити житлом свого сина (одного з позивачів) ОСОБА_1 , на користь якого склав заповіт та заповідав йому частину будинку АДРЕСА_2 . Згодом померлий став стверджувати, що вважає за потрібним залишити своє майно дітям. Після смерті батька позивачі звернулися до нотаріальної контори для прийняття спадщини та дізналися, що існує заповіт № 39 від 18.12.2009, посвідчений секретарем Прудянської селищної ради Дергачівського району Харківської області, в якому батько позивачів ОСОБА_6 заповів однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 своїй дружині ОСОБА_4 .

Зазначено, що з 1993 року протягом усього життя до смерті ОСОБА_6 був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 . Тобто, померлий проживав у місті Харкові, на території якого є державна нотаріальна контора та приватні нотаріуси. Тому, для посвідчення заповіту він мав звернутися до нотаріуса у м. Харків, а не секретаря Пруднянської селищної ради.

В редакції уточненої позовної заяви позивачі зазначили, що секретар Прудянської селищної ради Дергачівського району Харківської області не мала права посвідчувати заповіт ОСОБА_6 та повинна була відмовити у вчиненні нотаріальних дій, оскільки він був мешканцем сел. Прудянка, про що в паспорті містився відповідний штамп. У зв`язку з вказаним позивачі вважають, що заповіт має бути визнаний недійсним.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 05 жовтня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відмовлено повністю.

Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржили ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, прохали скасувати рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 05 жовтня 2020 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ОСОБА_6 був мешканцем та зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 та не входив до територіальної громади с. Прудянка Дергачівського району Харківської області, у зв`язку з чим секретар виконавчого комітету Прудянської селищної ради Дергачівського району Харківської області не є уповноваженою на посвідчення оскаржуваного заповіту.

Вказано, що заповіт від 18.12.2009 року був посвідчений секретарем виконавчого комітету селищної ради, яка на дату посвідчення не мала повноваження на такі дії.

Також позивачі посилалися на те, що висновок експерта Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф.. М,С. Бокаріуса за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи №19782 від 02.12.2019 є незрозумілим та неповним. Під час проведення експертизи не досліджені усі документи, а саме 2 копії заповіту та медична карта хворого спадкодавця.

Від представника ОСОБА_4 адвоката Приображенської Т.Б. надійшла заява, у якій остання прохала залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заяву обґрунтовувала тим, що вчинення нотаріальних дій посадовою особою виконавчого комітету сільської ради, у випадку відсутності у населеному пункті нотаріуса, є здійснення відповідним органом самоврядування делегованих повноважень наданих їм в силу прямої норми закону.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, учасників справи, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367ЦПК України, в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 30.09.1994 між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було укладено шлюб, зареєстрований Червонозаводським відділом реєстрації актів громадянського стану м. Харкова, про що зроблено запис №407. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_7 присвоєно прізвище ОСОБА_8 . Викладене підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 , що міститься в матеріалах справи (т. 1, а.с. 66).

Згідно договору дарування частки житлового будинку від 18.12.1996, посвідченого державним нотаріусом Дергачівської державної нотаріальної контори Маренич Г.П., зареєстрованого в реєстрі за №2-4918, ОСОБА_9 подарував, а ОСОБА_7 прийняла у дар 21/50 частку житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого в АДРЕСА_3 (т. 1, а.с. 65).

ОСОБА_6 був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 , з 29.12.1993, що підтверджується довідкою КП «Жилкомсервіс» від 27.12.2017 №23225/2/0705 (т. 1,а.с. 51).

Згідно штампу у паспорті громадянина України ОСОБА_6 серії НОМЕР_2 , виданого Червонозаводським РВ МВС України в Харківській області 05.12.1996, на сторінці 11 «Місце проживання», ОСОБА_6 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 (т. 1, а.с. 50).

Згідно інформації, наданої Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області листом за №311-14/20 від 15.02.2018, виплата пенсії за вислугу років пенсіонеру МВС України ОСОБА_6 здійснювалась через картковий рахунок, відкритий у філії 10020/0055 ХОУ AT «Ощадбанк». Відомості на зарахування, згідно договору, направлялись за адресою: АДРЕСА_5 (т. 1, а.с. 74).

Згідно довідки, виданої Прудянською селищною радою Дергачівського району Харківської області №66 від 18.01.2018, фактично ОСОБА_6 проживав разом з дружиною ОСОБА_4 в АДРЕСА_3 в період з 2002 року і по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1, а.с. 66).

Згідно Акту від 19.03.2018, складеного депутатом Прудянської селищної ради Онопрієнко В.О., ОСОБА_6 , зареєстрований в АДРЕСА_4 , фактично проживав постійно, без реєстрації, в АДРЕСА_3 , з 2002 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , що засвідчили своїми підписами сусіди (т. 1, а.с. 100).

Згідно довідки з амбулаторії загальної практики сімейної медицини смт. Прудянка від 20.03.2018 ОСОБА_6 перебував на обліку в Прудянській АОПСМ, проходив лікування в Дергачівській ЦРЛ та госпіталі МВС (т. 1, а.с. 99).

Рішенням І сесії V скликання Прудянської селищної ради від 07.04.2006 секретарем Прудянської селищної ради обрано депутата Прудянської селищної ради від виборчого округу №13 Онопрієнко В.О. Вказаним рішенням також затверджено обов`язки секретаря ради, яким секретаря ради призначено відповідальним, зокрема, за виконання повноважень як нотаріуса (т. 1, а.с. 69-71).

18.12.2009 у сел. Прудянка Дергачівського району Харківської області ОСОБА_6 склав заповіт, яким заповів однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , своїй дружині ОСОБА_4 . Заповіт посвідчений секретарем Прудянської селищної ради Дергачівського району Харківської області Онопрієнко В.О. за адресою: АДРЕСА_6 , зареєстрований в реєстрі за №39 (т. 1, а.с. 113).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого Виконавчим комітетом Прудянської селищної ради Дергачівського району Харківської області 16.12.2016, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, про що складено відповідний актовий запис №43 (т. 1, а.с. 9).

З висновку експерта Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи №19782 від 02.12.2019 вбачається, що підписи від імені ОСОБА_6 у заповіті від 18.12.2009 (реєстр. №39) в рядку «Підпис:», в журналі для реєстрації нотаріальних дій 2009 року по Прудянській селищній раді Дергачівського району Харківської області на лицьовій стороні аркуша 5, в графі «9 Розписка про одержання нотаріально оформленого документа», в рядку «39» - виконані ОСОБА_6 під впливом будь яких збиваючих факторів, серед яких могли бути незвична підкладинка, незвичний стан тощо. Ознаки, які б свідчили про виконання цих підписів під впливом штучних збиваючих факторів - відсутні. Рукописні записи «Цей заповіт прочитано мною в голос та підписано власноручно», « ОСОБА_6 » в заповіті від 18.12.2009 від імені ОСОБА_6 (реєстр. №39); рукописний запис « ОСОБА_6 » в журналі для реєстрації нотаріальних дій 2009 р. по Прудянській селищній раді Дергачівського району Харківської області на лицьовий сторінці аркуша 5, в графі «9 Розписка про одержання нотаріально оформленого документа», в рядку «39» виконані ОСОБА_6 під впливом будь-яких збиваючих факторів, серед яких могли бути незвична підкладинка, незвичний стан тощо. Ознаки, які б свідчили про виконання цих підписів під впливом штучних збиваючих факторів - відсутні (т. 2, а.с. 23-39).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави вважати, що посвідчення нотаріусом чи посадовою особою у нотаріальному окрузі, де не проживає (не зареєстрована) особа, яка складає заповіт, не має юридичної сили. Якщо нотаріус (чи посадова особа органу місцевого самоврядування) посвідчив заповіт особи, яка зареєстрована та/або проживає в межах іншого нотаріального округу, це не впливає на форму правочину і не підпадає під ті вимоги про порядок його посвідчення, які містяться в Цивільному кодексі України та можуть вплинути на дійсність заповіту.

При цьому, суд вважав, що визнання заповіту недійсним із мотивів розширеного розуміння вимог до форми і порядку його посвідчення, про які згадується у частині першій статті 1257 ЦК України, порушить принцип свободи заповіту. За відсутності дефектів волі та волевиявлення заповідача при складанні і посвідченні заповіту кваліфікація останнього як недійсного з підстав, що прямо не передбачені нормами глави 85 ЦК України, по суті скасовує вільне волевиявлення заповідача без можливості виразити свою волю шляхом складання іншого заповіту у зв`язку з його смертю. Перевага має віддаватися волі заповідача, яку він висловив вільно й усвідомлено.

Крім того, суд зауважив, що позивачі клопотань про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи не заявляли, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_6 в момент складення ним заповіту не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними; після складання заповіту у 2009 році до моменту смерті ОСОБА_6 у 2016 році спірний заповіт ним не скасовувався, не змінювався. А тому, підстави припустити, що ОСОБА_6 не розумів значення своїх дій і (або) не міг керувати ними на момент складання спірного заповіту, судом не встановлені.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

У відповідності дост. 1233 ЦК України(в редакції чинній на момент посвідчення спірного заповіту) заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається (ст. 1234 ЦК України).

Заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертоїстатті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними устаттях 1251-1252 цього Кодексу(ст. 1247 ЦК України).

Якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою, службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування (ст. 1251 ЦК України).

Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним (ч. 1ст. 1257 ЦК України).

Відповідно до пп. 5 п. "д" ч. 1ст. 38 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції чинній на момент посвідчення спірного заповіту) вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їх відання, реєстрація актів громадянського стану (за винятком виконавчих органів міських (крім міст обласного значення) рад).

Згідно п. 2 ч. 1ст. 37 Закону України "Про нотаріат"(в редакції чинній на момент посвідчення спірного заповіту) у населених пунктах, де немає нотаріусів, уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування посвідчують заповіти (крім секретних).

Нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог законодавства України і особисто подані ними нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії (ст. 56 Закону України "Про нотаріат").

Нотаріальні дії можуть вчинятися будь-яким нотаріусом чи посадовою особою органів місцевого самоврядування, за винятком випадків, передбачених статтями9,55,60,65,66,70-73,85,93і103цьогоЗакону, та інших випадків, передбачених законодавством України. Нотаріальні дії вчиняються в приміщенні державної нотаріальної контори, в державному нотаріальному архіві, приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, чи приміщенні органів місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли громадянин не може з`явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчуваної угоди, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаними приміщеннями (ст. 41 Закону України "Про нотаріат").

У відповідності до п. 26 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затвердженоїнаказом Міністерства юстиції України N 22/5 від 25.08.94в редакції чинній на момент посвідчення спірного заповіту) посадові особи виконавчих комітетів, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти і довіреності, щодо яких законодавством встановлено обов`язкову нотаріальну форму.

Посадова особа виконавчого комітету посвідчує заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог статей541,543 Цивільного кодексу(1540-06) і особисто подані ними посадовій особі виконавчого комітету (п. 33 Інструкції).

Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором (ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»в редакції на поточну дату). Вказаний Закон в редакції на момент посвідчення спірного заповіту також не містив можливості зареєструвати своє місце проживання за декількома адресами.

У відповідності до ч. 2ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»(в редакції на момент посвідчення спірного заповіту) реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбаченихКонституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Контекстуальний аналіз частини першоїстатті 1257 ЦК Україниу смисловому зв`язку з іншими нормами дає підстави вважати, що порушеннями вимог до форми і посвідчення заповіту є лише ті, які прямо зазначені углаві 85 ЦК України, зокрема її статтях 1247- 1249, 1253. Аналіз цих статей дає змогу констатувати, що законодавець висуває такі вимоги до форми заповіту, як письмова з нотаріальним посвідченням.

Проте законодавцем допускаються й інші способи посвідчення заповіту, зокрема, посадовою особою органу місцевого самоврядування (стаття 1251 ЦК України).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про те, що у відповідності до Закону України «Про місцеве самоврядування»посадові особі (в даному випадку Прудянська селищна рада) наділені правом вчиняти нотаріальні дії, які дозволені їм законодавством, в тому числі посвідчувати заповіти, доручення. Тобто на території селищної ради, а не щодо кола осіб. Таким чином, Прудянська селищна рада діяла в межах свого округу і будь-яка особа мала там скласти заповіт чи вчинити якісь інші дії на уповноваження підпису яких встановлені законом про органи місцевого самоврядування.

Закон не встановлює імперативну вимогу посвідчення заповітів нотаріусами або посадовими особами органів місцевого самоврядування, на території нотаріального округу яких зареєстроване місце проживання особи, яка складає заповіт. Тобто, не містить обмежень щодо посвідчення заповітів за колом осіб, як, наприклад, обмеження щодо посвідчення правочинів щодо відчуження, іпотеки нерухомого майна, а також правочинів щодо відчуження, застави транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації, які провадиться за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін відповідного правочину.

Таким чином правильним є висновок, що не має жодних підстав вважати, що посвідчення нотаріусом чи посадовою особою у нотаріальному окрузі, де не проживає (не зареєстрована) особа яка складає заповіт, не має юридичної сили. Якщо нотаріус (чи посадова особа органу місцевого самоврядування) посвідчив заповіт особи, яка зареєстрована та/або проживає в межах іншого нотаріального округу, це не впливає на форму правочину і не підпадає під ті вимоги про порядок його посвідчення, які містяться вЦК Українита можуть вплинути на дійсність заповіту.

Вказане узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 25 травня 2021 року у справі № 522/9893/17 де зазначено, що недійсність заповіту з мотивів розширювального розуміння вимог до форми і порядку його посвідчення, про які згадується у частині першійстатті 1257 ЦК України, матиме наслідком порушення принципу свободи заповіту.

Штучно віднаходити причини для того, аби визнати заповіт недійсним, зокрема з тих підстав, що уповноважена особа органу місцевого самоврядування посвідчила заповіт не за місцем реєстрації проживання заповідача, видається вкрай нерозумним.

Не відповідає це і засадам справедливості, адже цим нехтується остання воля заповідача.

Викладене дозволяє дійти висновку про юридичну необґрунтованість визнання заповіту недійсним лише в разі його посвідчення уповноваженою особою органу місцевого самоврядування не за місцем реєстрації заповідача. За відсутності норми, якою передбачався би негативний наслідок за вказаних обставин, у суду немає підстав для визнання заповіту недійсним.

Указане не впливає на форму правочину, волевиявлення заповідача і на ті вимоги про порядок його посвідчення, які визначені вЦК України.

Також зазначене узгоджується з позицією Верховного Суду, яка викладене у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №709/830/21.

Щодо доводів про те, що спірний заповіт складений під впливом збиваючих обставин, тому ОСОБА_6 не міг усвідомлювати свої дії, колегія суддів вважає правильною думку суду першої інстанції про відсутність підстав припускати, що ОСОБА_6 не розумів значення своїх дій і (або) не міг керувати ними на момент складання спірного заповіту.

Судом правильно встановлено та правильно викладено висновок у рішенні, що заповіт складений особою, яка мала на це право, він складений з дотриманням вимог щодо його форми та посвідчення, посвідчений уповноваженою на те особою і підстави для встановлення нікчемності такого заповіту зазначені у частині першійстатті 1257 ЦК Українивідсутні, виходячи з наступного.

З висновку експертизи вбачається, що спірний заповіт був підписаний під впливом будь-яких збиваючих факторів, серед яких могли бути незвична підкладинка, незвичний стан тощо. Ознаки, які б свідчили про виконання цих підписів під впливом штучних збиваючих факторів - відсутні.

Відповідно до п.18постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування»за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо він був складений особою під впливом фізичного або психічного насильства, або особою, яка через стійкий розлад здоров`я не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Для встановлення психічного стану заповідача в момент складання заповіту, який давав би підставу припустити, що особа не розуміла значення своїх дій і (або) не могла керувати ними на момент складання заповіту, суд призначає посмертну судово-психіатричну експертизу.

Так, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_6 в момент складення ним заповіту не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Після складання заповіту у 2009 році до моменту смерті ОСОБА_6 у 2016 році спірний заповіт ним не скасовувався та не змінювався.

Доводи апеляційної скарги позивачів дублюють доводи позовної заяви, зводяться до незгоди з ухваленим рішенням та не спростовують правильних висновків місцевого суду про задоволення позовних вимог.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстав для його скасування з наведених в апеляційній скарзі мотивів колегією суддів не встановлено.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи немає.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 383,апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 05 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 25 грудня 2023 року.

Головуючий Т.В. Одринська

Судді Г.Л. Карпушин

О.Ю. Кузнєцова