Рішення

від 27.12.2023 по справі 240/13594/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2023 року м. Житомир справа № 240/13594/23

категорія 108020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Майстренко Н.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрочемпіон" до Житомирської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування картки відмови і рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрочемпіон" (далі - Товариство, позивач) звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Житомирської митниці Державної митної служби України (далі - Митниця, відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 09.02.2023 №UА101020/2023/000178;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 09.02.2023 №UА101020/2023/000015/2.

Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство вказує, що визначення митним органом митної вартості товару, який ввозився на митну територію України, по другорядному (резервному), а не по основному (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)), як було здійснено позивачем, методу суперечить вимогам Митного кодексу України (далі МК України), оскільки декларантом надано всі необхідні документи для ідентифікації товару, що ввозився, та підтвердження заявленої ним митної вартості останнього.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду справу прийнято до провадження та постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач в письмовому відзиві на позовну заяву проти доводів та вимог останньої заперечив, просив залишити її без задоволення Вважає, що за результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товару є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів.

Товариство у відповіді на відзив та Митниця у запереченнях на відповідь на відзив надали пояснення аналогічні тим, що вже наводились, відповідно, у позовній заяві та відзиві на неї.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Так, 17.01.2023 між Товариством (як покупцем) та UAB «Eudara» (як продавцем) укладено контракт №17-01-2023, відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 якого продавець зобов`язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар добрива UREA (зернистий) в 500/1000 кг ББ, код УКТ ЗЕД 31021010, походженням з ЄС (Литва), Узбекистану.

Кількість товару, який повинен бути поставлений в період з 17.01.2023 по 17.04.2023, складає 500 метричних тон +/- 5% в опціоні покупця. Країна призначення Україна (пункти 1.3, 1.4 контракту).

Згідно з пунктом 3.1 контракту продавець поставляє товар на умовах FCA Литва (Інкотермс 2010).

Контрактна ціна товару на умовах поставки FCA Литва (склад) складає 620 Євро за метричну тону (пункт 5.1 контракту).

Вартість кожної партії товару визначається в проформі-інвойсі (інвойсі) на поставку. У вартість товару включаються всі витрати, які несе продавець до передачі товару покупцеві, а також суми податків, мит та інших зборів, що сплачуються при вивезенні з країни продавця (пункт 6.3 контракту).

08.02.2023 уповноваженою особою позивача (митним брокером ФОП ОСОБА_1 ) подано до митного органу митну декларацію №23UA101020004319U0, згідно з якою заявлено до митного оформлення придбаний на підставі зовнішньоекономічного контракту від 17.01.2023 №17-01-2023 товар: «Сечовина (карбамід) із вмістом більш як 45 мас.% азоту у перерахунку на сухий безводний продукт: Карбамід (UREA) у біг бегах по 500 кг +/- 1% - 22 т. Масова доля азоту в перерахунку на суху речовину 46,25%, масова доля біурета 6,8 г/кг. Використовується у сільському господарстві. Торговельна марка: АВ «МАХАМ-СНІRCHIQ». Виробник: АВ «МАХАМ-СНІRCHIQ». Країна походження: UZ».

Митну вартість товару декларантом визначено за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), в сумі 13640,00 Євро, внаслідок чого до сплати підлягали митні платежі в сумі 157482,98 грн.

З метою підтвердження задекларованої митної вартості товару Митниці було надано наступні документи: зовнішньоекономічний контракт від 17.01.2023 №17-01-2023, сертифікат якості №LTFERJ22000401 від 28.03.2022, рахунок-проформу 17№01-2023/1 від 26.01.2023, рахунок-фактуру (інвойс) №13003 від 03.02.2023, автотранспортну накладну №EUD-180 від 03.02.2023, декларацію про походження товару №13003 від 03.02.2023, банківський платіжний документ, що стосується товару, №145 від 03.02.2023, документ, що підтверджує вартість перевезення товару, №10 від 01.02.2023, договір про надання послуг митного брокера №15/06-22 від 15.06.2022, договір (контракт) про перевезення №3001-2 від 30.01.2023, пропозицію укласти договір (оферту) від 12.01.2023.

Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару, який надійшов на адресу позивача, та перевірки документів, поданих для підтвердження його митної вартості, Митницею відповідно до частини 3 статті 53 МК України витребувано у Товариства додаткові документи, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації (стосовно підтвердження фактичних витрат на транспортування товару); 2) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 3) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 5) копію митної декларації країни відправлення. Крім того, у відповідності до частини 6 статті 53 МК України запропоновано подати інші додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

У відповідь на повідомлення Товариством було додатково надано копію митної декларації країни відправлення та біржові котирування.

В подальшому, Митницею надіслано декларанту ще одне повідомлення, в якому зазначено, що надані ним при митному оформленні документи містять розбіжності й не підтверджують заявленої митної вартості, а додатково подані документи не спростовують таких розбіжностей, у зв`язку із чим відповідачем проведено консультацію щодо обрання іншого методу визначення митної вартості.

Після отримання вказаного повідомлення (консультації) уповноваженою особою Товариства проставлено відмітку про неможливість надання додаткових документів.

09.02.2023 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UА101020/2023/000015/2, згідно з яким останню визначено за резервним методом в сумі 17704,50 Євро, та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА101020/2023/000178.

Приймаючи вказане рішення, митний орган виходив з того, що за результатами порівняння заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор», та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже завершено, встановлено, що заявлена митна вартість є нижчою за вартість ввезених на митну території України схожих товарів. При цьому, подані для митного оформлення документи містять розбіжності та не розкривають всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, та відомостей щодо складових митної вартості товару, а саме: 1) проформа №01-2023/1 від 26.01.2023 не завірена підписом та печаткою продавця, що може свідчити про те, що документ не схвалений продавцем та не набув чинності; 2) платіжна інструкція №145 від 03.02.2023 в якості призначення платежу містить посилання лише на контракт, без зазначення реквізитів рахунку-фактури та/або рахунку-проформи, а сума 93000,00 Євро менше за ціну товару, визначену в рахунку-фактурі №13003 від 03.02.2023 (121210,00 Євро); крім того, відсутні підпис та печатка уповноваженої особи банку; 3) відповідно до рахунку №10 від 01.02.2023, складеного перевізником (ПП «СЛУЧ-АВТО»), транспортні витрати по перевезенню вантажу з м.Кібартай (Литва) до митного переходу Ягодин складають 32500,00 грн., що еквівалентно 820,81 Євро, тоді як згідно листа ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 17.05.2022 №416 вартість перевезення вантажів в Україну з країн Балтії становить 1500,00 3500,00 Євро. Отже, задекларований розмір транспортних витрат не відповідає рівню цін на послуги з перевезення, що надаються учасниками ринку.

Методи 2а і 2б не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, а методи 2в і 2г з огляду на відсутність основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом (2ґ) та ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митній вартості схожого товару за МД №UA205050/2023/9736 (23UA205050009736U4) від 31.01.2023.

Не погоджуючись зі здійсненим Митницею коригуванням митної вартості імпортованого товару, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пунктами 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Як визначено у частині 1 статті 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи (частина 1 статті 257 МК України).

За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).

Так, частинами 1 - 3 статті 57 (глава 9 розділу ІІІ) МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами 1 3 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини 10 цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ) (частина 1 статті 64 «Резервний метод» МК України).

Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

За змістом частин 1 3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частини 5 та 6 статті 53 МК України).

Згідно із частинами 1 3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

В той же час, частиною 6 зазначеної статті передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У відповідності до частин 1 та 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною 3 статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини 7 цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу (частина 12 статті 264 МК України).

Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові її числового значення, правильність обрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості, здійсненої декларантом.

Водночас, приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності; у випадку ж коригування митним органом митної вартості товару рішення про таке коригування повинно містити мотиви його прийняття.

Під час розгляду справи судом встановлено, що декларантом для підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товару були надані документи, передбачені частиною 2 статті 53 МК України, та на вимогу відповідача - додаткові документи.

При цьому, подані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

В той же час, відповідачем, на якого частиною 2 статті 77 КАС України покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність останніх, не надано доказів на спростування визначеної Товариством вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості схожих товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товару, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

Щодо тверджень відповідача про те, що у поданій позивачем платіжній інструкції №145 від 03.02.2023 на суму 93000,00 Євро міститься посилання лише на контракт від 17.01.2023 №17-01-2023 без вказівки на рахунок-фактуру та/або рахунок-проформу, а сума 93000,00 Євро менше за ціну товару, зафіксовану в рахунку-фактурі №13003 від 03.02.2023 (121210,00 Євро); до того ж, у платіжному документі відсутні підпис та печатка уповноваженої особи банку, слід відзначили, що контрактом передбачено можливість поставки товару партіями та визначено загальну кількість товару і період його поставки.

Згідно проформи-інвойсу серії 17 №01-2023/1 визначено вартість 150 тон карбаміда в розмірі 93000,00 Євро, яка має бути сплачена до 05.02.2023.

Відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті (МТ103 вихідний через SWIFT) №145 від 03.02.2023 позивач оплатив визначену у проформі-інвойсі суму.

Отже, на виконання умов контракту позивач провів попередню оплату за товар, а факт відвантаження партії товару вагою 22 тони підтверджує CMR №EUD-180, що також узгоджується з умовами контракту.

При цьому, як вказано Товариством в позовній заяві, сума 93000,00 Євро складається з вартості декількох партій товару, що ввозились декількома автомобілями, й оплачувались одним платежем.

Додатково суд зауважує, що вартість імпортованого товару підтверджується експортною декларацією.

Водночас, слід вказати, що відповідачем не наведено належного нормативного обґрунтування вимоги про обов`язковість наявності на платіжній інструкції, яка підтверджує здійснення оплати через SWIFT, підпису та печатки банківської установи.

З приводу зауважень Митниці про те, що проформа №01-2023/1 від 26.01.2023 не завірена підписом та печаткою продавця, що може свідчити про те, що документ не схвалений продавцем та не набув чинності, суд вказує на таке.

Так, на виконання умов зовнішньоекономічного контракту від 17.01.2023 №17-01-2023 продавець склав проформу-інвойс серії 17 №01-2023/1 від 26.01.2023 на 150 тон товару вартістю 620 Євро за тону.

В подальшому, за результатами отримання від покупця інформації, визначеної у пункті 3.3 контракту, продавець склав рахунок-фактуру серії ЕUM №13003 від 03.02.2023, який містить інформацію про 9 партій товару вагою: одна партія 19,5 тони, решта по 22 тони, вартістю 620 Євро за тону, які мають бути поставлені на умовах FCA м.Кібартай, Литва. Також у зазначеному рахунку є інформація про номера вантажівок та номера CMR, згідно яких здійснюється поставка, зокрема, CMR №EUD-180, вантажівка НОМЕР_1 /ВК3954ХF.

Названа CMR була надана позивачем відповідачу під час митного оформлення вантажу.

На підтвердження вартості імпортованого товару позивач також надав експортну декларацію 23LTLC0100EK053439, в якій зафіксований аналогічний номер вантажівки, вага партії товару та його вартість.

Отже, позивачем під час митного оформлення наданий договір, на підставі якого придбано товар, видатковий документ, на підставі якого здійснено відпуск партії товару, товаросупровідний документ, що підтверджує його транспортування, а також митну декларацію, на підставі якої такий товар виїхав з країни, в якій його придбано.

Зазначена у цих документах, що погоджені сторонами, інформація повністю узгоджується між собою.

Разом з тим, слід відмітити, що відповідач не був позбавлений можливості перевірити правильність відображених Товариством в митній декларації відомостей безпосередньо у продавця товару (UAB «Eudara»), реквізити якого наявні у всіх документах, що супроводжували вантаж й на підставі яких товар заявлено до митного оформлення.

Стосовно ж посилань митного органу на те, що відповідно до рахунку №10 від 01.02.2023, складеного перевізником (ПП «СЛУЧ-АВТО»), транспортні витрати по перевезенню вантажу з м.Кібартай (Литва) до митного переходу Ягодин складають 32500,00 грн., що еквівалентно 820,81 Євро, тоді як згідно листа ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 17.05.2022 №416 вартість перевезення вантажів в Україну з країн Балтії становить 1500,00 3500,00 Євро, тобто задекларований розмір транспортних витрат не відповідає рівню цін на послуги з перевезення, що надаються учасниками ринку, судом враховується наступне.

Так, на підтвердження вартості перевезення імпортованого товару, позивач надав договір-заявку про перевезення вантажів автомобільним транспортом №3001-2 від 30.01.2023, довідку про транспортні витрати №40 від 03.02.2023 й рахунок на оплату №10 від 01.02.2023, зі змісту яких вбачається, що Товариством та ПП «СЛУЧ-АВТО» погоджено наступну вартість перевезення: м.Кібартай (Литва) - митний перехід Ягодин - 32500,00 грн.; митний перехід Ягодин - с.Парипси Житомирської області 32500,00 грн.

Крім того, до відповіді на відзив на позовну заяву Товариством додано платіжну інструкцію №1351 від 20.02.2023 про оплату вартості транспортних послуг, у тому числі й на підставі рахунку на оплату №10 від 01.02.2023.

У постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14 Верховний Суд виклав правову позицію, згідно з якою якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими належними доказами.

Відтак, дослідивши вищеперелічені документи, суд вважає, що позивач надав митному органові достатню кількість доказів, які підтверджували задекларовані витрати на транспортування. При цьому останні не містили розбіжностей та мали всі необхідні реквізити для ідентифікації поставленого товару.

В той же час, у листі ДП Укрпромзовнішекпертиза від 17.05.2022 №416, на який посилається відповідач, інформація щодо вартості перевезень вантажів конкретно з Литви до України відсутня.

Враховуючи все наведене вище в сукупності, суд приходить до висновку про протиправність прийнятого митним органом рішення про коригування митної вартості товарів від 09.02.2023 №UА101020/2023/000015/2.

Водночас, оскільки картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товару, транспортних засобів комерційного призначення від 09.02.2023 №UА101020/2023/000178 є похідною від рішення про коригування митної вартості товарів та прийнята на його підставі, то вона також підлягає визнанню протиправною і скасуванню.

Що ж до витрат на професійну правничу допомогу слід вказати таке.

В позовній заяві Товариством заявлено про попередній розмір судових витрат в розмірі 10000,00 грн., а у відповіді на відзив 10184,00 грн., з яких: 2684,00 грн. судовий збір, 3 000,00 грн. підготовка позовної заяви у даній справі, 1 500,00 грн. підготовка відповіді на відзив, 3000,00 грн. вартість послуг з перекладу документів.

Разом з тим, відповідач подав клопотання, в якому вказує, що на розгляді суду перебуває 15 справ, порушених за позовом Товариства (представник - адвокат Кока В.А.), які є однотипними справами незначної складності, обсяг та характер доказів у яких є аналогічним, відтак адвокатом на підготування документів до суду по кожній наступній справі було витрачено значно менше часу, ніж підготовка нової позовної заяви, у зв`язку із чим заявлений до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції є необґрунтованим, неспівмірним та, як наслідок, підлягає зменшенню.

Проте, суд звертає увагу, що в своєму клопотанні відповідач не зазначає, на яку суму ці витрати, на його думку, підлягають зменшенню та який їх розмір, на його переконання, є співмірним, хоча згідно із частиною 7 статті 134 КАС України на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина 1 статті 132 КАС України).

Згідно з частиною 3 статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати (зокрема, витрати на професійну правничу допомогу) підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За змістом частини 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 КАС України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 КАС України).

Згідно з частиною 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина 9 статті 139 КАС України).

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі Закон України №5076-VI).

Статтею 30 Закону України №5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Суд зазначає, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надано договір №8 про надання правової (правничої) допомоги від 15.03.2023, акт №7 від 08.05.2023, рахунок на оплату юридичних послуг від 20.06.2023.

Загальна сума витрат на правничу допомогу, яку позивач просить суд стягнути з відповідача, складає 4500,00 грн. (3000,00 грн. вартість підготовки позовної заяви + 1500,00 грн. вартість підготовки відповіді на відзив).

Суд звертає увагу, що в договорі про надання правової (правничої) допомоги №8 від 15.03.2023 не визначений порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата); не містить він і вказівок на рахунки на оплату юридичних послуг.

Як вбачається зі змісту договору, юридичну допомогу, що надає бюро, клієнт оплачує в гривнях, у сумі, що визначається згідно акту виконаних робіт, за авансовим платежем 20 відсотків (пункт 4.1 договору).

За змістом пункту 4.3 вказаного договору за результатами надання правової (правничої) допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказуються обсяг наданої бюро юридичної допомоги і її вартість. На письмову вимогу клієнта бюро може надавати акти про надання юридичної допомоги, в яких буде вказано перелік наданої юридичної допомоги із ідентифікацією.

Відповідно до наведених умов договору сторонами 08.05.2023 підписано акт №7, згідно з яким бюро надало Товариству юридичну допомогу у вигляді підготовки позовної заяви у даній справі вартістю 3 000,00 грн.

Однак, доказів проведення передбаченої пунктом 4.1 договору оплати 20% цієї вартості, тобто 600,00 грн., позивач суду не надав.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 29.10.2020 у справі №686/5064/20, від 05.03.2021 у справі №200/10801/19-а, від 16.03.2021 у справі №520/12065/19, постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Таке правозастосування випливає з нової процедури відшкодування витрат на професійну правову допомогу, імплементованої у КАС України з 15.12.2017.

Водночас, у постанові від 30.04.2020 у справі №826/4466/18 Верховний Суд, застосовуючи положення КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017, виходив з істотного значення умов договору про надання правничої допомоги щодо порядку проведення розрахунків за ним. Тобто, якщо на час розгляду питання про розподіл витрат на правову допомогу такі витрати вже мали б бути оплачені, то надання зазначених документів узгоджується з приписами частини 3 статті 134 КАС України.

Також суд зауважує, що на підтвердження витрат на правничу допомогу у сумі 1 500,00 грн. за підготовку відповіді на відзив позивач надав рахунок на оплату юридичних послуг від 20.06.2023, який не передбачений вищезазначеним договором №8 про надання правової (правничої) від 15.03.2023. Натомість, акту виконаних робіт на аналогічну суму позивачем суду не подано.

З огляду на викладене, саме поведінка позивача, яка виразилася у ненаданні доказів понесення судових витрат на правничу допомогу в сумі 2 100,00 грн. (1500,00 грн. + 20% від 3000,00 грн.), які мають бути наявні станом на час ухвалення судового рішення, а так само у неповідомленні суду про їх надання після ухвалення судового рішення, обумовлює висновок суду про відмову у їх відшкодуванні з відповідача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.07.2023 у справі №340/4492/22.

Водночас, при вирішенні питання відшкодування за рахунок відповідача витрат за послуги офіційного перекладу документів, суд виходить з такого.

Згідно рахунку №20 від 21.06.2023, доданого на обґрунтування заявленої до стягнення суми, постачальником послуг з перекладу визначено фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 .

При цьому, подані позивачем під час розгляду справи переклади документів засвідчені Приватним підприємством Мовно-перекладацька агенція; будь-які ж документи, перекладені особою, яка склала і виставила рахунок №20 від 21.06.2023, у матеріалах справи відсутні.

Згідно свідоцтв про державну реєстрацію юридичної особи та фізичної особи-підприємця названі суб`єкти господарювання мають різні ідентифікаційні реквізити, тобто є різними суб`єктами господарювання.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що заявлена до відшкодування вартість перекладу документів в сумі 3000,00 грн. не пов`язана з розглядуваним у цій справі спором.

Отже, дослідженими доказами підтверджуються витрати позивача на правничу допомогу в сумі 2 400,00 грн., які, як і сплачений ним судовий збір в сумі 2 684,00 грн., враховуючи приписи статті 139 КАС України та задоволення позову, належить стягнути на користь Товариства за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250-251, 295 КАС України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрочемпіон" (вул.Лугова, 78, с.Парипси, Попільнянський район, Житомирська область, 13536, код 42881830) до Житомирської митниці Державної митної служби України (вул.Перемоги, 25, м.Житомир, 10003, код 44005610) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 09.02.2023 №UА101020/2023/000015/2.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Житомирської митниці Державної митної служби України від 09.02.2023 №UА101020/2023/000178.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрочемпіон" понесені ним судові витрати в сумі 5 084,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці Державної митної служби України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М. Майстренко