Постанова

від 17.04.2024 по справі 240/13594/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/13594/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Майстренко Наталія Миколаївна

Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.

17 квітня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Полотнянка Ю.П. Граб Л.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Житомирської митниці Державної митної служби України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрочемпіон" до Житомирської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування картки відмови і рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрочемпіон" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Житомирської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування картки відмови і рішення.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Житомирської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 09.02.2023 №UА101020/2023/000015/2.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Житомирської митниці Державної митної служби України від 09.02.2023 №UА101020/2023/000178.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрочемпіон" понесені ним судові витрати в сумі 5 084,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці Державної митної служби України.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Позивач направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення, оскільки вважає, що судом вірно встановлені обставини справи та надано їх належну правову оцінку.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що 17.01.2023 між Товариством (як покупцем) та UAB «Eudara» (як продавцем) укладено контракт №17-01-2023, відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 якого продавець зобов`язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар добрива UREA (зернистий) в 500/1000 кг ББ, код УКТ ЗЕД 31021010, походженням з ЄС (Литва), Узбекистану.

Кількість товару, який повинен бути поставлений в період з 17.01.2023 по 17.04.2023, складає 500 метричних тон +/- 5% в опціоні покупця. Країна призначення Україна (пункти 1.3, 1.4 контракту).

Згідно з пунктом 3.1 контракту продавець поставляє товар на умовах FCA Литва (Інкотермс 2010).

Контрактна ціна товару на умовах поставки FCA Литва (склад) складає 620 Євро за метричну тону (пункт 5.1 контракту).

Вартість кожної партії товару визначається в проформі-інвойсі (інвойсі) на поставку. У вартість товару включаються всі витрати, які несе продавець до передачі товару покупцеві, а також суми податків, мит та інших зборів, що сплачуються при вивезенні з країни продавця (пункт 6.3 контракту).

08.02.2023 уповноваженою особою позивача (митним брокером ФОП ОСОБА_1 ) подано до митного органу митну декларацію №23UA101020004319U0, згідно з якою заявлено до митного оформлення придбаний на підставі зовнішньоекономічного контракту від 17.01.2023 №17-01-2023 товар: «Сечовина (карбамід) із вмістом більш як 45 мас.% азоту у перерахунку на сухий безводний продукт: Карбамід (UREA) у біг бегах по 500 кг +/- 1% - 22 т. Масова доля азоту в перерахунку на суху речовину 46,25%, масова доля біурета 6,8 г/кг. Використовується у сільському господарстві. Торговельна марка: АВ «МАХАМ-СНІRCHIQ». Виробник: АВ «МАХАМ-СНІRCHIQ». Країна походження: UZ».

Митну вартість товару декларантом визначено за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), в сумі 13640,00 Євро, внаслідок чого до сплати підлягали митні платежі в сумі 157482,98 грн.

З метою підтвердження задекларованої митної вартості товару Митниці було надано наступні документи: зовнішньоекономічний контракт від 17.01.2023 №17-01-2023, сертифікат якості №LTFERJ22000401 від 28.03.2022, рахунок-проформу 17№01-2023/1 від 26.01.2023, рахунок-фактуру (інвойс) №13003 від 03.02.2023, автотранспортну накладну №EUD-180 від 03.02.2023, декларацію про походження товару №13003 від 03.02.2023, банківський платіжний документ, що стосується товару, №145 від 03.02.2023, документ, що підтверджує вартість перевезення товару, №10 від 01.02.2023, договір про надання послуг митного брокера №15/06-22 від 15.06.2022, договір (контракт) про перевезення №3001-2 від 30.01.2023, пропозицію укласти договір (оферту) від 12.01.2023.

Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару, який надійшов на адресу позивача, та перевірки документів, поданих для підтвердження його митної вартості, Митницею відповідно до частини 3 статті 53 МК України витребувано у позивача додаткові документи, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації (стосовно підтвердження фактичних витрат на транспортування товару); 2) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 3) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 5) копію митної декларації країни відправлення. Крім того, у відповідності до частини 6 статті 53 МК України запропоновано подати інші додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

У відповідь на повідомлення позивача було додатково надано копію митної декларації країни відправлення та біржові котирування.

В подальшому, Митницею надіслано декларанту ще одне повідомлення, в якому зазначено, що надані ним при митному оформленні документи містять розбіжності й не підтверджують заявленої митної вартості, а додатково подані документи не спростовують таких розбіжностей, у зв`язку із чим відповідачем проведено консультацію щодо обрання іншого методу визначення митної вартості.

Після отримання вказаного повідомлення (консультації) уповноваженою особою позивача проставлено відмітку про неможливість надання додаткових документів.

09.02.2023 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UА101020/2023/000015/2, згідно з яким останню визначено за резервним методом в сумі 17704,50 Євро, та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА101020/2023/000178.

Приймаючи вказане рішення, митний орган виходив з того, що за результатами порівняння заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор», та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже завершено, встановлено, що заявлена митна вартість є нижчою за вартість ввезених на митну території України схожих товарів. При цьому, подані для митного оформлення документи містять розбіжності та не розкривають всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, та відомостей щодо складових митної вартості товару, а саме: 1) проформа №01-2023/1 від 26.01.2023 не завірена підписом та печаткою продавця, що може свідчити про те, що документ не схвалений продавцем та не набув чинності; 2) платіжна інструкція №145 від 03.02.2023 в якості призначення платежу містить посилання лише на контракт, без зазначення реквізитів рахунку-фактури та/або рахунку-проформи, а сума 93000,00 Євро менше за ціну товару, визначену в рахунку-фактурі №13003 від 03.02.2023 (121210,00 Євро); крім того, відсутні підпис та печатка уповноваженої особи банку; 3) відповідно до рахунку №10 від 01.02.2023, складеного перевізником (ПП «СЛУЧ-АВТО»), транспортні витрати по перевезенню вантажу з м.Кібартай (Литва) до митного переходу Ягодин складають 32500,00 грн., що еквівалентно 820,81 Євро, тоді як згідно листа ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 17.05.2022 №416 вартість перевезення вантажів в Україну з країн Балтії становить 1500,00 3500,00 Євро. Отже, задекларований розмір транспортних витрат не відповідає рівню цін на послуги з перевезення, що надаються учасниками ринку.

Методи 2а і 2б не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, а методи 2в і 2г з огляду на відсутність основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом (2ґ) та ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митній вартості схожого товару за МД №UA205050/2023/9736 (23UA205050009736U4) від 31.01.2023.

Не погоджуючись зі здійсненим Митницею коригуванням митної вартості імпортованого товару, позивач звернувся до суду з позовом.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.

За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).

Частинами 1 - 3 статті 57 (глава 9 розділу ІІІ) МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами 1 3 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини 10 цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ) (частина 1 статті 64 «Резервний метод» МК України).

Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

За змістом частин 1 3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частини 5 та 6 статті 53 МК України).

Згідно із частинами 1 3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

В той же час, частиною 6 зазначеної статті передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У відповідності до частин 1 та 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною 3 статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини 7 цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу (частина 12 статті 264 МК України).

Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові її числового значення, правильність обрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості, здійсненої декларантом. Водночас, приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності; у випадку ж коригування митним органом митної вартості товару рішення про таке коригування повинно містити мотиви його прийняття.

Під час розгляду справи судом встановлено, що декларантом для підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товару були надані документи, передбачені частиною 2 статті 53 МК України, та на вимогу відповідача - додаткові документи.

При цьому, подані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

В той же час, відповідачем не надано доказів на спростування визначеної Товариством вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості схожих товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товару, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

Відносно доводів апелянта про те, що у поданій позивачем платіжній інструкції №145 від 03.02.2023 на суму 93000,00 Євро міститься посилання лише на контракт від 17.01.2023 №17-01-2023 без вказівки на рахунок-фактуру та/або рахунок-проформу, а сума 93000,00 Євро менше за ціну товару, зафіксовану в рахунку-фактурі №13003 від 03.02.2023 (121210,00 Євро); до того ж, у платіжному документі відсутні підпис та печатка уповноваженої особи банку, суд вірно вказав, що контрактом передбачено можливість поставки товару партіями та визначено загальну кількість товару і період його поставки.

Згідно проформи-інвойсу серії 17 №01-2023/1 визначено вартість 150 тон карбаміда в розмірі 93000,00 Євро, яка має бути сплачена до 05.02.2023.

Відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті (МТ103 вихідний через SWIFT) №145 від 03.02.2023 позивач оплатив визначену у проформі-інвойсі суму.

Отже, на виконання умов контракту позивач провів попередню оплату за товар, а факт відвантаження партії товару вагою 22 тони підтверджує CMR №EUD-180, що також узгоджується з умовами контракту. При цьому, сума 93000,00 Євро складається з вартості декількох партій товару, що ввозились декількома автомобілями, й оплачувались одним платежем. Крім того, вартість імпортованого товару підтверджується експортною декларацією.

В свою чергу, відповідачем не наведено належного нормативного обґрунтування вимоги про обов`язковість наявності на платіжній інструкції, яка підтверджує здійснення оплати через SWIFT, підпису та печатки банківської установи.

З приводу посилання митного органу на те, що проформа №01-2023/1 від 26.01.2023 не завірена підписом та печаткою продавця, що може свідчити про те, що документ не схвалений продавцем та не набув чинності, судом встановлено, що на виконання умов зовнішньоекономічного контракту від 17.01.2023 №17-01-2023 продавець склав проформу-інвойс серії 17 №01-2023/1 від 26.01.2023 на 150 тон товару вартістю 620 Євро за тону.

В подальшому, за результатами отримання від покупця інформації, визначеної у пункті 3.3 контракту, продавець склав рахунок-фактуру серії ЕUM №13003 від 03.02.2023, який містить інформацію про 9 партій товару вагою: одна партія 19,5 тони, решта по 22 тони, вартістю 620 Євро за тону, які мають бути поставлені на умовах FCA м.Кібартай, Литва. Також у зазначеному рахунку є інформація про номера вантажівок та номера CMR, згідно яких здійснюється поставка, зокрема, CMR №EUD-180, вантажівка ВК7648ІВ /ВК3954ХF.

Названа CMR була надана позивачем відповідачу під час митного оформлення вантажу.

На підтвердження вартості імпортованого товару позивач також надав експортну декларацію 23LTLC0100EK053439, в якій зафіксований аналогічний номер вантажівки, вага партії товару та його вартість.

Отже, позивачем під час митного оформлення наданий договір, на підставі якого придбано товар, видатковий документ, на підставі якого здійснено відпуск партії товару, товаросупровідний документ, що підтверджує його транспортування, а також митну декларацію, на підставі якої такий товар виїхав з країни, в якій його придбано. При цьому, зазначена у цих документах, що погоджені сторонами, інформація повністю узгоджується між собою.

Разом з тим, відповідач не був позбавлений можливості перевірити правильність відображених позивачем в митній декларації відомостей безпосередньо у продавця товару (UAB «Eudara»), реквізити якого наявні у всіх документах, що супроводжували вантаж й на підставі яких товар заявлено до митного оформлення.

Стосовно доводів митного органу на те, що відповідно до рахунку №10 від 01.02.2023, складеного перевізником (ПП «СЛУЧ-АВТО»), транспортні витрати по перевезенню вантажу з м.Кібартай (Литва) до митного переходу Ягодин складають 32500,00 грн., що еквівалентно 820,81 Євро, тоді як згідно листа ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 17.05.2022 №416 вартість перевезення вантажів в Україну з країн Балтії становить 1500,00 3500,00 Євро, тобто задекларований розмір транспортних витрат не відповідає рівню цін на послуги з перевезення, що надаються учасниками ринку, судом встановлено, що на підтвердження вартості перевезення імпортованого товару, позивач надав договір-заявку про перевезення вантажів автомобільним транспортом №3001-2 від 30.01.2023, довідку про транспортні витрати №40 від 03.02.2023 й рахунок на оплату №10 від 01.02.2023, зі змісту яких вбачається, що Товариством та ПП «СЛУЧ-АВТО» погоджено наступну вартість перевезення: м.Кібартай (Литва) - митний перехід Ягодин - 32500,00 грн.; митний перехід Ягодин - с.Парипси Житомирської області 32500,00 грн.

Крім того, до відповіді на відзив на позовну заяву Товариством додано платіжну інструкцію №1351 від 20.02.2023 про оплату вартості транспортних послуг, у тому числі й на підставі рахунку на оплату №10 від 01.02.2023.

У постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14 Верховний Суд виклав правову позицію, згідно з якою якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими належними доказами.

Відтак, судовим розглядом підтверджується, що позивач надав митному органові достатню кількість доказів, які підтверджували задекларовані витрати на транспортування. При цьому останні не містили розбіжностей та мали всі необхідні реквізити для ідентифікації поставленого товару.

В той же час, у листі ДП Укрпромзовнішекпертиза від 17.05.2022 №416, на який посилається відповідач, інформація щодо вартості перевезень вантажів конкретно з Литви до України відсутня.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність прийнятого митним органом рішення про коригування митної вартості товарів від 09.02.2023 №UА101020/2023/000015/2.

Водночас, оскільки картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товару, транспортних засобів комерційного призначення від 09.02.2023 №UА101020/2023/000178 є похідною від рішення про коригування митної вартості товарів та прийнята на його підставі, то вона також підлягає визнанню протиправною і скасуванню.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, які позивач просив відшкодувати на його користь за рахунок відповідача колегія суддів виходить з наступного.

Так, в позовній заяві позивачем було заявлено про попередній розмір судових витрат в розмірі 10000,00 грн., а у відповіді на відзив 10184,00 грн., з яких: 2684,00 грн. судовий збір, 3 000,00 грн. підготовка позовної заяви у даній справі, 1 500,00 грн. підготовка відповіді на відзив, 3000,00 грн. вартість послуг з перекладу документів.

В свою чергу, суд першої інстанції дійшов висновку, що витрати позивача на правничу допомогу підтверджуються належними доказами в розмірі 2 400,00 грн.

Апелянт вважає, що суд безпідставно стягнув зазначені витрати з відповідача, оскільки останнім не надано доказів на підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх опису.

З даного приводу варто зазначити, що факт судових витрат позивача за надання професійної правничої допомоги в розмірі 2400,00 грн. підтверджується договором №8 про надання правової (правничої) допомоги від 15.03.2023, актом №7 від 08.05.2023, рахунком на оплату юридичних послуг від 20.06.2023.

Загальна сума витрат на правничу допомогу, яку позивач просив суд стягнути з відповідача, складає 4500,00 грн. (3000,00 грн. вартість підготовки позовної заяви + 1500,00 грн. вартість підготовки відповіді на відзив).

Відповідно до наведених умов договору сторонами 08.05.2023 підписано акт №7, згідно з яким бюро надало позивачу юридичну допомогу у вигляді підготовки позовної заяви у даній справі вартістю 3 000,00 грн.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Однак, враховуючи, що доказів проведення передбаченої пунктом 4.1 договору оплати 20% цієї вартості, тобто 600,00 грн., позивач не надав, суд першої інстанції дійшов висновку, що витрати позивача на правничу допомогу підтверджуються належними доказами в розмірі 2 400,00 грн.

У цій справі, колегія суддів, при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п`ятою статті 134 КАС України, проаналізувавши складність справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу відповідає умовам співмірності саме 2400,00 грн понесених судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою.

Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. При вирішенні даного публічно-правового спору, суд правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Щодо інших доводів скаржників, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року, в межах доводів апеляційної скарги відповідача відповідає.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд вважає, що Житомирський окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Житомирської митниці Державної митної служби України залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Полотнянко Ю.П. Граб Л.С.