Рішення

від 22.12.2023 по справі 320/2293/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2023 року 320/2293/22

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Балаклицького А. І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін позовну заяву ОСОБА_1 до Золочівської сільської ради Бориспільського району Київської області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Золочівської сільської ради Бориспільського району Київської області (далі також - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Золочівської сільської ради Бориспільського району Київської області від 23.07.2021 року №347-15-VІІІ в частині відмови ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 0,0600 га, з кадастровим номером 8000000000:90:995:0001 для колективного садівництва на території Садового товариства «Злагода`Золочівської сільської ради Бориспільського району Київської області;

- визнати протиправним та скасувати рішення Золочівської сільської ради Бориспільського району Київської області від 24.09.2021 року №423-17-VІІІ в частині відмови ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки №97, площею 0,0600 га, з кадастровим номером 8000000000:90:995:0001 для колективного садівництва на території Садового товариства «Злагода`Золочівської сільської ради Бориспільського району Київської області;

- зобов`язати Золочівську сільську раду Бориспільського району Київської області винести рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки №97, площею 0,0600 га, з кадастровим номером 8000000000:90:995:0001 для колективного садівництва на території Садового товариства «Злагода`Золочівської сільської ради Бориспільського району Київської області, розробленого Державним підприємством «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» та передати у приватну власність земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 0,0600 га, з кадастровим номером 8000000000:90:995:0001 для колективного садівництва, розташовану по АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є членом садівничого товариства «Злагода», та користується земельною ділянкою № НОМЕР_1 , площею 0,0600 га по АДРЕСА_1 , яка до липня 2020 року розташовувалася на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області.

На вказаній земельній ділянці розташований належний позивачу на праві приватної власності садовий будинок.

З метою реалізації права на отримання у власність земельної ділянки із земель державної власності, позивачем з 2017 року вчинено дії з отримання дозволу на розробку на розробку проекту землеустрою та, безпосередньо, розроблення та погодження вказаного проекту.

У 2021 році проведено державну реєстрацію земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 0,0600 га по АДРЕСА_1 , якій присвоєно кадастровий номер 8000000000:90:995:0001.

З огляду на те, що на підставі постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 року №807-ІХ визначено Золочівську сільську територіальну громаду з адміністративним центром у с. Гнідин Бориспільського району Київської області, до складу якої увійшла, зокрема, Гнідинська сільська громада, позивач звернувся до Золочівської сільської ради з клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для колективного садівництва.

Однак, рішенням від 23.07.2021 року №347-15-VIII відповідачем відмовлено у затвердженні вказаного проекту землеустрою з підстав відсутності у Золочівської сільської ради Генерального плану та правовстановлюючих документів на земельні ділянки Садового товариства, які позивачу запропоновано подати відповідачу.

Надавши вказані документи позивач повторно звернувся до Золочівської сільської ради із клопотанням про затвердження проекту землеустрою, разом з тим, рішенням від 24.09.2021 року №423-17-VIII відповідачем відмовлено позивачу у затвердженні проекту землеустрою з підстав невідповідності кадастрового номеру земельної ділянки місцю знаходження земельної ділянки.

Позивач вважає обидва рішення Золочівської сільської ради протиправними та просить їх скасувати з огляду на наступне.

Так, законодавством України, а саме частиною дев`ятою статті 186 Земельного кодексу України, заборонено вимагати додаткові документи, не включені до складу документації із землеустрою, визначеного Законом України «Про землеустрій». В свою чергу, відсутність у відповідача Генерального плану населеного пункту не може бути самостійною підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою.

Крім того, відмовляючи вдруге у затвердженні проекту землеустрою відповідач вийшов за межі своїх повноважень шляхом встановлення відповідності даних кадастрової системи при формуванні та державної реєстрації земельної ділянки.

Враховуючи викладене, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач позов не визнає, проти його задоволення заперечує з тих підстав, що кадастровий номер земельної ділянки свідчить про те, що остання розташована у місті Києві.

Враховуючи викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.02.2022 року відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Зокрема, витребувано у відповідача:

- копію заяви позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 0,0600 га, з кадастровим номером 8000000000:90:995:001 для колективного садівництва на території Садового товариства «Злагода`Золочівської сільської ради Бориспільського району Київської області зі всіма доданими до неї документами;

- копії рішень Золочівської сільської ради Бориспільського району Київської області від 23.07.2021 року №347-15-VІІІ та від 24.09.2021 року №423-17-VІІІ;

- копії протоколів засідання сесії Золочівської сільської ради Бориспільського району Київської області, на яких були прийняті рішення від 23.07.2021 року №347-15-VІІІ та від 24.09.2021 року №423-17-VІІІ із результатами поіменного голосування щодо спірного питання з порядком денним;

- копії всіх матеріалів, які стали підставою та були враховані при прийнятті рішень Золочівської сільської ради Бориспільського району Київської області від 23.07.2021 року №347-15-VІІІ та від 24.09.2021 року №423-17-VІІІ;

- письмові пояснення про підстави відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки №97, площею 0,0600 га, з кадастровим номером 8000000000:90:995:001 для колективного садівництва на території Садового товариства «Злагода» Золочівської сільської ради Бориспільського району Київської області із посиланням на фактичні підстави із документальним та нормативним підтвердженням.

Відповідно до частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Згідно з частиною дев`ятою статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

З огляду на те, що відповідачем витребувані судом докази у встановлений строк та після його закінчення не подані, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Згідно з копією Довідки Садівничого товариства «Злагода» від 15.09.2018 року вих.№755, ОСОБА_1 є членом садівничого товариства «Злагода» і користується земельною діяльною №97 площею 0,060 га, поштова адреса: АДРЕСА_1 . На земельній ділянці розташований садовий будинок, господарські будівлі та споруди, побудовані у 1986 році. Земельна ділянка не приватизована.

Копією технічного паспорта на садовий будинок АДРЕСА_2 (інвентаризаційна справа №16726), виготовленого 23.05.2018 року, та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого 23.07.2018 року №131737488, на праві власності ОСОБА_1 перебуває садовий будинок загальною площею 87, 5 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1604365432208.

14.11.2017 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Київській області із клопотанням (вх. від 23.01.2018 року №600/0/04-18) про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 0,06 га, яка розташована за адресою: Київська обл., Бориспільський район, сільська рада Гнідинська, садівниче товариство «Злагода».

Відповідним наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 13.02.2018 року №10-1018/15-18-сг ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території СТ «Злагода», ділянка № НОМЕР_1 Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 0,0600 га із цільовим призначенням для колективного садівництва.

На підставі договору від 06.09.2018 року №1271 на замовлення ОСОБА_1 . Державним підприємством «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» розроблено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для колективного садівництва на території СТ «Злагода», ділянка № НОМЕР_1 в межах Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області від 18.10.2019 року (далі також Проект землеустрою).

Висновком експерта державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 14.11.2019 року №12165/82-19погоджено Проект землеустрою без зауважень.

Проект землеустрою зокрема погоджено Висновком управління капітального будівництва та архітектури Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 10.12.2019 року №1297п.

Постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 року №807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» утворено Бориспільський район Київської області (з адміністративний центром у м. Бориспіль) у складі територій Бориспільської міської, Вороньківської сільської, Гірської сільської, Дівичківської сільської, Золочівської сільської, Переяславської міської, Пристоличної сільської, Студениківської сільської, Ташанської сільської, Циблівської сільської, Яготинської міської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.Ліквідовано у Київській області: Баришівський, Білоцерківський, Богуславський, Бориспільський, Бородянський, Броварський, Васильківський, Вишгородський, Володарський, Згурівський, Іванківський, Кагарлицький, Києво-Святошинський, Макарівський, Миронівський, Обухівський, Переяслав-Хмельницький, Поліський, Рокитнянський, Сквирський, Ставищенський, Таращанський, Тетіївський, Фастівський, Яготинський райони;

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 року №715-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Київської області» визначено Золочівську сільську територіальну громаду з адміністративним центром у с. Гнідин Бориспільського району Київської області, до складу якої увійшла, зокрема, Гнідинська сільська громада.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-1815633862021 від 07.06.2021 року, Відділом у Новоград-Волинському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області 07.06.2021 року зареєстровано земельну ділянку, місце розташування якої: АДРЕСА_1 , площею 0,0600 газа цільовим призначенням 01.06 для колективного садівництва, за кадастровим номером: 8000000000:90:995:0001.

Відповідно до копії виписки з Рішення Золочівської сільської ради Бориспільського району Київської області від 23.07.2021 року №347-15-VІІІ, ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 0,0600 га, кадастровий номер 8000000000:90:995:0001 для колективного садівництва у зв`язку з відсутністю у сільській ради генерального плану та правовстановлюючих документів на земельні ділянки садового товариства. Рекомендовано ОСОБА_1 спільно з головою СТ «Злагода» надати необхідні документи.

Згідно з копією виписки з рішення Золочівської сільської ради Бориспільського району Київської області від 24.09.2021 року №423-17-VІІІ, ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки №97, площею 0,0600 га, кадастровий номер 8000000000:90:995:0001 для колективного садівництва, Золочівська (Гнідинська) сільська рада, ГО СТ «Злагода», в зв`язку з невідповідністю кадастрового номера місцю знаходження ділянки.

Вважаючи рішення Злочівської сільської ради протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані Земельним кодексом України25.10.2001 року № 2768-III (далі також ЗК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом б частини першої статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить: передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з пунктом в частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара.

Частинами третьою, четвертою статті 118 ЗК України встановлено, що громадяни - працівники державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні цих підприємств, установ та організацій, звертаються з клопотанням про розроблення проекту землеустрою щодо приватизації цих земель до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту землеустрою щодо приватизації земель.

Згідно з частиною дев`ятою статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Частинами восьмою, дев`ятою статті 186 ЗК України встановлено, що Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, іншим суб`єктам, визначеним цією статтею, при погодженні та затвердженні документації із землеустрою забороняється вимагати:додаткові матеріали та документи, не включені до складу документації із землеустрою, визначеного Законом України «Про землеустрій»;надання погодження документації із землеустрою будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами чи організаціями, погодження яких не передбачено цією статтею;проведення будь-яких обстежень, експертиз чи робіт.

Кожен орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інший суб`єкт, визначений цією статтею, розглядає та погоджує документацію із землеустрою самостійно та незалежно від погодження такої документації іншими органами.

Висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб`єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження.

Щодо прийнятого відповідачем рішення від 23.07.2021 року №347-15-VІІІ, суд зазначає наступне.

Так, з матеріалів справи судом встановлено, що рішенням від 23.07.2021 року №347-15-VІІІЗолочівською сільською радою відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні Проекту землеустрою у зв`язку з відсутністю у сільській раді генерального плану та правовстановлюючих документів на земельну ділянку садового товариства. Зокрема, рекомендовано позивачу спільно з головою СТ «Злагода» надати необхідні документи.

Суд зауважує, що відповідачем вимог ухвали суду від 14.02.2022 року, якою витребувано у Золочівської сільської ради, зокрема, копію заяви позивача про затвердження Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки №97 зі всіма доданими до неї документами, не виконано, копії такої заяви суду не надано, з огляду на що, керуючись частиною дев`ятою статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України, суд визнає обставину подання позивачем до Золочівської сільської ради відповідної заяви із Проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для колективного садівництва на території СТ «Злагода», ділянка № НОМЕР_1 в межах Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області від 18.10.2019 року.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказаних обставин не заперечує.

Частиною другою статті 25 Закону України від 22.05.2003 року № 858-IV «Про землеустрій» (далі також Закон №858, в редакції, чинній на день прийняття оскаржуваного рішення від 23.07.2021 року) затверджено види документації із землеустрою: а) схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць;б) проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць;в) проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів;г) проекти землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;ґ) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; д) проекти землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб; е) проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь;є) проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів; ж) проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); з) робочі проекти землеустрою; і) технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);ї) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту;й) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок;к) технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель; л) технічна документація із землеустрою щодо резервування цінних для заповідання територій та об`єктів.

Відповідно до частини третьої статті 25 Закону №858 види документації із землеустрою та їх склад встановлюються виключно цим Законом.

За змістом статті 50 Закону №858 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки включає: а) пояснювальну записку; б) матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки);в) розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом);г) розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом);ґ) перелік обмежень у використанні земельної ділянки; д) кадастровий план земельної ділянки.

Отже, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки є єдиним та достатнім документом для задоволення відповідної заяви у разі відповідності такого проекту положенням статті 50 Закону №858, яка не містить вимог наявності у складі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки генерального плану та правовстановлюючих документів на таку земельну ділянку.

В свою чергу, суд зауважує наступне.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів встановлено Законом України від 17.02.2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі також Закон №3038 в редакції, чинній на день прийняття оскаржуваного рішення від 23.07.2021 року).

Згідно з абзацом 1 частини першої статті 17 Закону №3038 генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Відповідно до частин третьої, п`ятої, шостої статті 17 Закону №3038 генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. Для населених пунктів з чисельністю населення до 50 тисяч осіб генеральні плани можуть поєднуватися з детальними планами всієї території таких населених пунктів.

Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації є замовниками, організовують розроблення, внесення змін та подання генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради.

Рішення про розроблення генерального плану приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.

Отже, з аналізу вимог вказаного законодаства висновується, що генеральний план населеного пункту має бути наявним у відповідної сільської ради, з огляду на що, рекомендація позивачу у спірному рішення щодо необхідності надання генерального плану у зв`язку із його відсутністю у сільської ради є необґрунтованою.

Крім цього, згідно із статтею 53 Закону №858, згідно з генеральним планом населених пунктів розробляються проекти землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів.

Водночас, позивачем подано заяву щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а не щодо впорядкування територій населених пунктів, з огляду на що, відмова у затвердження Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки №97, площею 0,0600 га за кадастровим номером 8000000000:90:995:0001 з підстав фактично не надання генерального плану позивачем є протиправною.

Зокрема, не передбачено законодавством необхідність подання генерального плану садівничого товариства та правовстановлюючих документів останнього на земельну ділянку, оскільки необхідність у таких документах на етапі затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки нівелюється самим фактом надання дозволу на розроблення проекту землеустрою відповідним уповноваженим органом.

Враховуючи викладене, у суду відсутні підстави вважати рішення Золочівської сільської ради від 23.07.2021 року №347-15-VІІІ, яким відмовлено позивачу у затвердженні Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки таким, що відповідає вимогам частини дев`ятої статті 186 ЗК України, позаяк підлягає скасуванню як протиправне, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо прийнятого відповідачем рішення від 24.09.2021 року №423-17-VІІІ, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з частиною восьмою статті 186 ЗК України підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Відповідно до абзацу 5 частини дев`ятої статті 186 ЗК Україникожен орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інший суб`єкт, визначений цією статтею, розглядає та погоджує документацію із землеустрою самостійно та незалежно від погодження такої документації іншими органами.

Частиною десятою статті 186 ЗК України встановлено, що висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб`єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження.

З матеріалів справи судом встановлено, що рішеннямЗолочівської сільської ради Бориспільського району Київської області від 24.09.2021 року №423-17-VІІІ ОСОБА_2 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки №97, площею 0,0600 га, з кадастровим номером 8000000000:90:995:0001 для колективного садівництва на території Садового товариства «Злагода» Золочівської сільської ради Бориспільського району Київської області у зв`язку з невідповідністю кадастрового номера « 8000000000:90:995:0001» місцю знаходження земельної ділянки.

В свою чергу, згідно змісту відзиву, поданого суду, відповідач не заперечує, що Садове товариство «Злагода», членом якого є позивач, і де в нього знаходиться будинок, дійсно перебуває в адміністративно-територіальних межах Золочівської об`єднаної територіальної громади.

Свої сумніви щодо фактичного місця розташування земельної ділянки за кадастровим номером 8000000000:85:291:0003 у місті Києві відповідач обґрунтовує роз`ясненням Комунального підприємства «Київський інститут земельних відносин», опублікованим на офіційному сайті останнього, роздруківку з якого відповідачем долучено до відзиву в якості додатку.

В той же час, відповідач у відзиві підтверджує, що проект землеустрою містить Кадастровий план земельної ділянки, яка межує із земельними ділянками 3220882600:04:007:1600 та 3220882600:04:007:1599, які перебувають в адміністративно-територіальних межах Золочівської об`єднаної територіальної громади.

На переконання суду, обґрунтування винесення оспорюваного рішення не відповідають положенням законодаства України з огляд у на наступне.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 07.07.2011 року № 3613-VI «Про Державний земельний кадастр» (далі також Закон №3613 в редакції, чинній на день винесення спірного рішення):

Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж;

державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно із статтею 2 Закону №3613 Державний земельний кадастр ведеться з метою інформаційного забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб при, зокрема, здійсненні землеустрою.

Абзацом 6 частини другої статті 7 Закону №3613 встановлено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належать: здійснення державної реєстрації земельних ділянок, обмежень у їх використанні.

Відповідно до статті 16 Закону №3613 земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер.

Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.

Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України.

Структура кадастрових номерів земельної ділянки визначається Кабінетом Міністрів України.

Кадастрові номери земельних ділянок зазначаються у рішеннях органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування про передачу цих ділянок у власність чи користування, зміну їх цільового призначення, визначення їх грошової оцінки, про затвердження документації із землеустрою та оцінки земель щодо конкретних земельних ділянок.

Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера.

Скасований кадастровий номер земельної ділянки не може бути присвоєний іншій земельній ділянці.

Інформація про скасовані кадастрові номери земельних ділянок зберігається у Державному земельному кадастрі постійно.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-1815633862021 від 07.06.2021 року, Відділом у Новоград-Волинському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області 07.06.2021 року зареєстровано земельну ділянку, місце розташування якої: АДРЕСА_1 , площею 0,0600 га за цільовим призначенням 01.06 для колективного садівництва, за кадастровим номером: 8000000000:90:995:0001.

Згідно з частиною першою статті 20 Закону №3613 відомості Державного земельного кадастру є офіційними.

В свою чергу, посилання відповідача на роз`яснення Комунального підприємства «Київський інститут земельних відносин» під назвою «Кадастровий номер земельної ділянки: навіщо потрібний і як отримати?», опублікований на офіційному сайті останнього, лише з тих підстав, що у вказаній статті наведено приклад, що кадастровий номер 8000000000:85:291:0003 вказує, що земельна ділянка розміщена в місті Києві, не може слугувати для суб`єкта владних повноважень обґрунтованою підставою для сумнівів, що земельна ділянка за кадастровим номером 8000000000:90:995:0001, яку просить відвести позивач, розташована у місті Києві, а не за адресою, вказаною в офіційних відомостях Державного земельного кадастру.

Крім того, суд повторно зауважує відповідачу, що відмова у затвердженні проекту землеустрою має бути оформлена рішенням, яке має містити вичерпний перелік недоліків саме документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію.

Водночас, рішенняЗолочівської сільської ради Бориспільського району Київської області від 24.09.2021 року №423-17-VІІІ вимогам частині десятої статті 186 ЗК України не відповідає, позаяк підлягає скасуванню як протиправне.

Таким чином, обидві відмови в затвердженні Проекту землеустрою не ґрунтувалисяна аналізі поданої позивачем на затвердження документації із землеустрою на предмет відповідності її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача прийняти рішення шляхом затвердження проекту землеустрою, суд, з урахуванням встановлених обставин,дійшов наступних висновків.

Відповідно до пункту 4 частини першої першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В матеріалах справи наявні докази, які свідчать про наявність можливості у суб`єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення з урахуванням позиції суду.

Вказаний висновок також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 року у справі №484/3745/17.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 року № 1380/5 передбачено, що дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами: 1) за допомогою оціночних понять, наприклад: «за наявності поважних причин орган вправі надати …», «у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити…», «рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам…» тощо; 2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав; 3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів; 4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису.

Суд, за наслідками аналізу вказаних положень, зазначає, що дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, критеріям, за загальним правилом, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Водночас, зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.

Суд зазначає, що перевірку поданого на затвердження Проекту землеустрою на предмет його відповідності вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації не може бути здійснено в межах розгляду даної справи.

Таким чином, відсутні підстави для застосування судом приписів частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки для прийняти рішення на користь позивача у вигляді затвердження Проекту землеустрою не виконано всі умови, визначені законом, для прийняття такого рішення, відповідно суд не вбачає підстав для зобов`язання відповідача затвердити Проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, тобто прийняти позитивне рішення.

З огляду на викладене, в цій частині позовних вимог підстави для задоволення позову - відсутні.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 13.01.2022 року по справі №200/13539/19-а.

Разом з тим, згідно з пунктом 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Отже, встановивши в ході розгляду справи порушення прав позивача та обираючи належний спосіб захисту при обставинах відсутності висновку відповідача щодо відповідності поданої позивачем на затвердження документації із землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації, суд вважає за необхідне зобов`язати Золочівськусільську раду Бориспільського району Київської області повторно розглянути первісну заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки №97, площею 0,0600 га, з кадастровим номером 8000000000:90:995:0001 для колективного садівництва на території Садового товариства «Злагода» Золочівської сільської ради Бориспільського району Київської області, розробленого Державним підприємством «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» та передати у приватну власність земельну ділянку №97, площею 0,0600 га, з кадастровим номером 8000000000:90:995:0001 для колективного садівництва, розташовану по АДРЕСА_1 , з урахуванням висновків суду.

Відповідно до частини першої, абзаців 1, 2 частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів

до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог у зв`язку із зміною способу захисту порушеного права, обраного позивачем.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з матеріалами справи, позивача звільнено від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Разом з тим, позивач просить суд здійснити розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, які підтверджуються: Договором від 08.01.2022 року №08-01-22 про надання правничої допомоги в адміністративній справі; ордером на надання правової допомоги серії ВЕ№1058910 від 09.01.2022 року та Протоколом узгодження видів, обсягу та вартості правової допомоги (додаток №1 до Договору від 08.01.2022 року №08-01-22).

Частиною першою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частин третьої п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з Договором від 08.01.2022 року №08-01-22 та Протоколом до нього, гонорар адвоката, який підлягає сплаті позивачем за представлення прав і законних інтересів позивача в суді за цим позовом, складає 6 000, 00 грн. за надання адвокатом таких послуг: загальна консультація з приводу правовідносин між сторонами 200 грн. (02 год. 00 хв.); витребування та опрацювання отриманих документів (письмових доказів) для звернення із позовом з врахуванням поштових витрат на пересилання та друк документів 1300 грн. (незалежно від витраченого часу); складання і подання позовної заяви з додатками з врахуванням поштових витрат на пересилання та друк документів - 1500 грн. (незалежно від витраченого часу); складання процесуальних документів по справі після відкриття провадження та представництво інтересів Клієнта у суді першої інстанції незалежно від витраченого часу, кількості та тривалості судових засідань, з врахуванням поштових витрат та витрат на дорогу 3 000 грн. (незалежно від витраченого часу).

На переконання суду, витрати на правничу допомогу у розмірі 6 000 грн., обумовлені послугами, наданими позивачу адвокатом згідно з Протоколом до Договору від 08.01.2022 року №08-01-22. є співмірними із складністю справи.

В свою чергу, відповідач, правом на доведення необґрунтованості заявленої суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, шляхом подання відповідного клопотання на підставі частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, не скористався.

З огляду на викладене, у суду відсутні підстави вирішувати питання на предмет зменшення судових витрат позивача позаяк останні підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Золочівської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Керуючись статтями 5, 6, 9, 12, 77, 80, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково;

Визнати протиправним та скасувати рішення Золочівської сільської ради Бориспільського району Київської області від 23.07.2021 року №347-15-VІІІ в частині відмови ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 0,0600 га, з кадастровим номером 8000000000:90:995:0001 для колективного садівництва на території Садового товариства «Злагода» Золочівської сільської ради Бориспільського району Київської області;

Визнати протиправним та скасувати рішення Золочівської сільської ради Бориспільського району Київської області від 24.09.2021 року №423-17-VІІІ в частині відмови ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 0,0600 га, з кадастровим номером 8000000000:90:995:0001 для колективного садівництва на території Садового товариства «Злагода» Золочівської сільської ради Бориспільського району Київської області;

Зобов`язати Золочівську сільську раду Бориспільського району Київської областіповторно розглянути первісну заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 0,0600 га, з кадастровим номером 8000000000:90:995:0001 для колективного садівництва на території Садового товариства «Злагода» Золочівської сільської ради Бориспільського району Київської області, розробленого Державним підприємством «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» та передати у приватну власність земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 0,0600 га, з кадастровим номером 8000000000:90:995:0001 для колективного садівництва, розташовану по АДРЕСА_1 , з урахуванням висновків суду.

В решті відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_2 ) судові витрати за професійну правничу допомогу у розмірі 6000, 00 грн. (шість тисяч грн. 00 коп.) за рахунок Золочівської сільської ради Бориспільського району Київської області (код ЄДРПОУ 04363538).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Балаклицький А. І.