Рішення

від 27.12.2023 по справі 460/34041/22

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

27 грудня 2023 року м. Рівне№460/34041/22

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

Приватне підприємство "Західпроменерго" доДержавна служба України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування повстанов, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Західпроменерго" звернулося до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про: визнання протиправними та скасування постанов Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу:

№325870 від 26.07.2022 р., згідно якої було застосовано до ПП «Західпроменерго» адміністративно-господарський штраф в розмірі 17000 грн.

№325979 від 06.09.2022 р., згідно якої було застосовано до ПП «Західпроменерго» адміністративно-господарський штраф в розмірі 8500 грн.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 11.10.2022 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

В обґрунтування позовної заяви ППЗахідпроменерговказало, що ніколи не порушувало правил перевезення вантажів автомобільними дорогами України, в тому числі на 137 км. а/д Н-25 Городище-Рівне-Старокостянтинів, оскільки транспортні засоби, згадка про які міститься в постановах про накладення штрафних санкцій, перебували в користуванні орендаря ПВКФФіалка. Вказує, що в розумінніЗакону України "Про автомобільний транспорт", позивач не є автомобільним перевізником, оскільки не здійснював діяльності із перевезення вантажів чи пасажирів, а відтак відповідачем було притягнуто позивача до відповідальності помилково та протиправно. Також позивач зазначив, що жодних запрошень на розгляд справи про порушення правил перевезення вантажів від відповідача не отримував, а тому був позбавлений можливості надати відповідні пояснення для відповідача на стадії розгляду ним справи про порушення. Просить позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач Державна служба України з безпеки на транспорті проти задоволення позовних вимог заперечує. У своєму відзиві відповідач вказав, що чинним законодавством покладено на перевізника обов`язок з забезпечення дотримання нормативних габаритно-вагових параметрів, а водіяпред`явлення до перевірки відповідних документів, що позивачем не було дотримано. Крім того, відповідно до нормІнструкції № 379, оформлення тимчасового реєстраційного талону є єдиним належним і допустимим доказом того, що ПП «Західпроменерго» передало транспортний засіб у користування ПВКФ «Фіалка» та не є перевізником. Допущені відповідачем формальні порушення в акті перевірки не впливають на його дійсність. Також вказує, що Відділ державного нагляду (контролю) у Рівненській області рекомендованим листом із врученням направляв ПП «Західпроменерго» повідомлення про розгляд справи, який відбувся 26.07.2022 та 06.09.2022. З вищевикладеного вбачається, що Позивач був належним чином повідомлений про розгляд справи, проте у згадані вище дати до Відділу державного нагляду (контролю) не з`явився. Явку свого представника не забезпечив. Пояснень, клопотань, заяв не надавав. Також вказує, що ПП «Західпроменерго» посилаючись на нібито укладені договори оренди із ПВКФ «Фіалка» не заперечує та не спростовує факт перевищення транспортним засобом габаритно-вагових параметрів, зафіксованих посадовими особами, відповідно до складених матеріалів. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до ч. 4ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши подані сторонами докази судом встановлено таке.

23.06.2022 Державною службою України з безпеки на транспорті проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, про що складено акт № 336184. В акті вказано, що 23.06.2022 на 137 км. а/д Городище Рівне Страроконстянтинів о 11 год. 30 хв. перевірено транспортний засіб DAF номерний знак НОМЕР_1 , водій ОСОБА_1 , належить транспортний засіб ПП «Західпроменерго». Перевіркою встановлено, що під час надання послуг з перевезення вантажів відсутня товарно-транспортна накладна на вантаж, чим порушеност. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 26.07.2022 № 325870, якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 17000 грн. на підставі ч.1 абз.3ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме перевезення вантажів на момент проведення перевірки документів, визначенихст. 48 цього Закону.

02.08.2022 Державною службою України з безпеки на транспорті проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, про що складено акт № 336266. В акті вказано, що 02.08.2022 на 137 км. а/д Н-25 Городище-Рівне-Старокостянтинів о DAF номерний знак НОМЕР_2 та напівпричепу ROBUSTE номерний знак НОМЕР_3 , водій ОСОБА_2 , належить транспортний засіб ПП «Західпроменерго». Перевіркою встановлено порушенняст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт»тап. 22.5 Правил дорожнього руху, а саме внутрішні перевезення вантажів виконувалося з перевищенням вагових обмежень.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 06.09.2022 № 325979, якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 8500 грн. на підставі ч.1 абз.14ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Позивач стверджує, що вказаних порушень не допускав, оскільки не є перевірником, вказані автомобілі знаходяться в оренді у ПВКФ «Фіалка», а тому звернувся до суду з позовом про оскарження постанов.

Надаючи правову оцінку заявленим позовним вимогам суд зазначає таке.

Частиною другоюстатті 19 Конституції Українипередбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Підпунктами 2, 15, 27, 54, 57, 58 пункту 5 даного Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює стягнення, у тому числі в судовому порядку, плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування з транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні; проводить перевірки за додержанням суб`єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт; проводить перевірку транспортно-експедиційної документації на здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом; здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється.

Згідно з пунктом 8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

За визначеннями, наведеними устатті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; внутрішні перевезення - перевезення пасажирів та/чи вантажів територією України без перетину державного кордону України; послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

Частиною 1статті 33 Закону України "Про автомобільний транспорт"визначено, що автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Відповідно до частини 1статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт"за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Статтею 50 Закону України "Про автомобільний транспорт"передбачено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

Згідно із розділом 1 (Терміни та поняття) Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджениминаказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568 (з наступними змінами та доповненнями, далі - Правила №363), наведені у цих Правилах терміни та поняття вживаються в такому значенні: перевізник - фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами; договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов`язки та відповідальність сторін щодо їх додержання; замовлення на перевезення вантажів - документ, який подає вантажовідправник перевізникові на доставляння обумовленої партії вантажів в узгоджені терміни; замовник - вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів; вантажовідправник - будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення; вантажоодержувач - будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку.

Також за змістом визначень, що наведені у Правилах №363, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до пункту 11.1 розділу 11 (Правила оформлення документів на перевезення) Правил № 363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб`єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Судом встановлено, що транспортні засоби DAF номерний знак НОМЕР_1 та DAF номерний знак НОМЕР_2 та напівпричіп ROBUSTE номерний знак НОМЕР_3 , перебувають у платному користуванні ПВКФ «Фіалка» згідно Договору оренди машин №5, а водії ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є працівниками ПВКФ «Фіалка». Факт належності транспортних засобів на умовах оплатної оренди підтверджується наступним: договором оренди машин №5 від 30.06.2020 р.; актом приймання передачі об`єкту оренди від 01.07.2020 р.; актом надання послуг №76 від 30.06.2022 р.; актом надання послуг №83 від 31.08.2022 р.; податковою накладною №10 від 30.06.2022 р.; податковою накладною №8 від 31.08.2022 р.; повідомленням про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткування або через які провадяться діяльність від25.12.2019 р.; листом ПВКФ «Фіалка» №151 від 28.09.2022 р.; наказом №45-к від 17.05.2021 р. про працевлаштування ОСОБА_2 на посаду водія ПВКФ «Фіалка»; наказом №34-к від 12.08.2020 р. про працевлаштування ОСОБА_1 на посаду водія ПВКФ «Фіалка»; рішенням Рівненського окружного адміністративного суду у від 12.08.2021 р. у справі №460/8976/20, згідно якого судом встановлено обставини щодо перебування транспортних засобівв оренді у ПВКФ «Фіалка».

Аналіз вищенаведеного переліку документів дає підстави для суду дійти до висновку, що дійсно в продовж червні, серпні 2022 року транспортні засоби: DAF номерний знак НОМЕР_1 та DAF номерний знак НОМЕР_2 перебували в користуванні іншої юридичної особиПВКФФіалката були відсутні у володінні позивача.

При цьому, наявність податкової звітності щодо нарахування заробітної плати (єдиного внеску), звітностіпро основні засоби, що задіяні у виробництві за формою 20-ОПП, які подавалися ПВКФФіалкадо відповідного контролюючого органу, як до моменту виявлення порушення, так після його, а також відомостей про реєстрацію податкових накладних, що складалися за результатом оформлення актів приймання-передачі послуг із оренди, виключає можливість їх оформлення позивачем на передодні звернення до суду виключно з метою ухилення від відповідальності.

Відповідно до частини дванадцятоїстатті 6 Закону № 2344-IIIдержавному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Згідно з частиною першоюстатті 48 Закону № 2344-IIIавтомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Частиною четвертоюстатті 48 Закону № 2344-IIIвизначено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Відповідно до частини другоїстатті 29 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353-XIIз метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30(далі - Правила № 30) передбачено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених упункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно з пунктом 4 Правил №30 рух великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними упункті 22.5 Правил дорожнього рухуна 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Відповідно допункту 22.5 Правил дорожнього руху, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, Рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують: за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м, за довжиною автомобіля (тягача) з напівпричепом18,75 м, фактичну масу для двовісного або трьохвісного автомобіля з двовісним або трьохвісним причепом- 40 т, навантаження на одинарну вісь11,5 т.

Рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил № 30.

Крім того, відповідно дост. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт»автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. А відтак, наявність товарно-транспортної накладної (або іншого визначеного законодавством документа на вантаж ) є обов`язковою для здійснення внутрішніх перевезень вантажів.

Дійсно, під час проведених перевірок встановлені порушення, факт наявності яких позивач не спростовує та не заперечує.

Однак, аналізуючи зміст оскаржуваних постанов, актів проведення перевірок, та положення вище перелічених норм права суд дійшов до висновку, про помилковість притягнення відповідачем позивача до відповідальності, оскільки ППЗахідпроменергоне є перевізником в розумінністатті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", та не має відношення до подій, які описані у вищезгаданих актах перевірок та постановах про застосування адміністративногосподарських штрафів.

А відтак, суд дійшов висновку, що відповідач у своїх постановах притягнув до відповідальності неналежного суб`єкта відповідальності.

Крім того, зауваження відповідача про те, що відповідно доІнструкції № 379, оформлення тимчасового реєстраційного талону є єдиним належним і допустимим доказом того, що ПП "Західпроменерго" передало транспорті засоби у користування ПВКФ "Фіалка" та не є перевізником, суд вважає не обґрунтованим, оскільки відповідно до п. 2 2 Правил дорожнього руху, власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб. Відповідно фактична передача транспортного засобу разом із реєстраційним документом на цей транспортний засіб є правомірним способом набуття права користування транспортним засобом.

Водночас, суд зважає, що відповідач, як під час оформлення матеріалів справи про порушення, так і під час розгляду справи про порушення, не забезпечив належного з`ясування дійсної особи перевізника, не відібрав жодних письмових пояснень у водіїв транспортних засобів, та не направляв запитів про надання інформації до інших контролюючих органів, які можуть володіти інформацію про осіб, що використовують транспортні засоби у своїй господарській діяльності.

Щодо ознайомлення водіїв з актами перевірок та підписання їх, суд вже зазначав, що водії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є працівниками ПВКФ "Фіалка".

Щодо решти аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Відповідно достатті 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході судового розгляду справи відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування та не підтвердив належними й допустимими доказами причетність до виявлених порушень саме особи позивача. Відтак, суд дійшов висновку, що оскаржені постанови про застосування штрафу не відповідають критеріям обґрунтованості, безсторонності, добросовісності та розсудливості, а тому є протиправними та підлягають скасуванню. Таким чином, позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору суд присуджує на користь позивача відповідно до ч.1ст.139 КАС України.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Приватного підприємства "Західпроменерго" до Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати постанови Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування до Приватного підприємства "Західпроменерго" адміністративно-господарського штрафу № 325870 від 26.07.2022 р. та № 325979 від 06.09.2022 р.

Стягнути на користь Приватного підприємства "Західпроменерго" за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті судовий збір у розмірі 2481,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - Приватне підприємство "Західпроменерго" (вул. Санаторна, 4,с. Олександрія,Рівненська обл., Рівненський р-н,35320, ЄДРПОУ/РНОКПП 37246018)

Відповідач - Державна служба України з безпеки на транспорті (пр. Перемоги, 14,м. Київ,01135, ЄДРПОУ/РНОКПП 39816845)

Суддя Д.Є. Махаринець