Постанова

від 03.07.2024 по справі 460/34041/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/34041/22 пров. № А/857/2082/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПліша М.А.,

суддів Мікули О.І., Курильця А.Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року (головуючий суддя Махаринець Д.Є., м. Рівне) по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Західпроменерго» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов,-

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Західпроменерго» звернулося в суд першої інстанції з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу №325870 від 26.07.2022, згідно якої було застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 17000 грн та №325979 від 06.09.2022, згідно якої було застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 8500 грн.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано постанови Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування до Приватного підприємства «Західпроменерго» адміністративно-господарського штрафу № 325870 від 26.07.2022 та № 325979 від 06.09.2022.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Державна служба України з безпеки на транспорті оскаржила його в апеляційному порядку, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В апеляційній скарзі зазначає, що статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344- III) обумовлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж та інші документи, передбачені законодавством.

Таким чином, перелік необхідних документів не є вичерпним, оскільки у статті 48 Закону № 2344-ІІІ визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи необхідні для внутрішніх перевезень вантажів.

При цьому, положеннями чинного законодавства покладено на перевізника обов`язок забезпечення, а водія - пред`явлення для перевірки відповідних документів.

Договір оренди, який долучений до матеріалів позову, при перевірці посадовим особам контролюючого органу не пред`являвся.

Тобто, в даному випадку водії транспортного засобу мали б повідомити, про оренду транспортного засобу, надати копії відповідних договорів оренди, висловити дане пояснення у акті перевірки.

Крім того, позивачем не надано належного доказу, який свідчив би про реальність настання наслідків вищезазначеного договору, наприклад відомостей про отримання орендної плати, адже відповідно до ч.1 ст. 284 Господарського Кодексу України, істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації.

Зважаючи на те, що такий договір оренди не потребує обов`язкової реєстрації та нотаріального посвідчення, такий міг бути складений вже після вчинення порушення, за яке позивача притягнуто до відповідальності, тобто «заднім числом».

Беручи до уваги положення статті 34, 48 Закону №2344-ІІІ, саме автомобільний перевізник зобов`язаний був забезпечити водія транспортного засобу договором (копією) оренди ТЗ для підтвердження під час перевірки факту дотримання вимог чинного законодавства.

Укртрансбезпека вважає, що надані до позову матеріали відносно оренди іншою особою не є юридично значимими документами для цілей визначення перевізника, оскільки були відсутні на місці події, а фактичні обставини зафіксовані в акті, який саме, як вже зазначалося, і є первинним носієм доказової інформації. Надання їх (матеріалів щодо оренди транспортного засобу) згодом жодним чином не спростовує та не змінює встановлених на місці події фактичних обставин, зафіксованих в акті проведення перевірки, не створює для цього акту наслідків юридично дефектного документу та не нівелює зафіксованих в акті обставин.

При цьому, згідно з пунктом 6.3 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.08.2010 року № 379, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.2011 року за № 123/18861, якщо власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортним засобом іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (додатки 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Вказаним підзаконним нормативно-правовим актом на виконання вимог Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що для транспортних засобів, що перебувають, зокрема у користуванні у фізичних чи юридичних осіб реєстраційним документом, наявність яких є обов`язковою згідно з вимогами ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» є тимчасовий реєстраційний талон на транспортний засіб.

Правовий висновок щодо оформлення тимчасового реєстраційного талону зробив Верховний Суд у справі № 804/8740/16, вказавши, що попри те, що наведені положення пункту 6.3 Інструкції № 379 передбачають видачу тимчасового реєстраційного талона на транспортний засіб за зверненням користувача транспортного засобу, тобто не містять імперативної вказівки на отримання такого документа, все ж його наявність, відповідно і необхідність звернутися про його отримання, встановлена Законом України «Про автомобільний транспорт».

Відповідно до норм Інструкції №379 оформлення тимчасового реєстраційного талону є єдиним належним і допустимим доказом того, що ПП «Західпроменерго» передало транспортний засіб у користування ПВКФ «Фіалка». та не є перевізником.

Оскільки у матеріалах справи тимчасовий реєстраційний талон на ТЗ, власником якого є ПП «Західпроменерго» щодо ПВКФ «Фіалка» відсутній, Автомобільним перевізником згідно вказаних матеріалів виступає ПП «Західпроменерго».

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства, власник транспортного засобу в разі передачі транспортного засобу в тимчасове користування зобов`язаний здійснити перереєстрацію такого транспортного засобу, а водій здійснюючи перевезення вантажів зобов`язаний надавати для перевірки не лише свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, але й документи, на підставі яких на законних підставах використовується транспортний засіб (договір оренди та тимчасовий реєстраційний талон).

У поданому відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін.

Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що 23.06.2022 Державною службою України з безпеки на транспорті проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, про що складено акт № 336184. В акті вказано, що 23.06.2022 на 137 км. а/д Городище Рівне Страроконстянтинів о 11 год. 30 хв. перевірено транспортний засіб DAF номерний знак НОМЕР_1 , водій ОСОБА_1 , належить транспортний засіб ПП «Західпроменерго». Перевіркою встановлено, що під час надання послуг з перевезення вантажів відсутня товарно-транспортна накладна на вантаж, чим порушено ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 26.07.2022 № 325870, якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 17000 грн. на підставі ч.1 абз.3 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме перевезення вантажів на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 цього Закону.

02.08.2022 Державною службою України з безпеки на транспорті проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, про що складено акт № 336266. В акті вказано, що 02.08.2022 на 137 км. а/д Н-25 Городище-Рівне-Старокостянтинів о DAF номерний знак НОМЕР_2 та напівпричепу ROBUSTE номерний знак ВК3519 ХР, водій ОСОБА_2 , належить транспортний засіб ПП «Західпроменерго». Перевіркою встановлено порушення ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» та п. 22.5 Правил дорожнього руху, а саме внутрішні перевезення вантажів виконувалося з перевищенням вагових обмежень.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 06.09.2022 № 325979, якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 8500 грн. на підставі ч.1 абз.14 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Позивач стверджує, що вказаних порушень не допускав, оскільки не є перевізником, вказані автомобілі знаходяться в оренді у ПВКФ «Фіалка», а тому звернувся до суду з позовом про оскарження постанов.

Постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Підпунктами 2, 15, 27, 54, 57, 58 пункту 5 даного Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює стягнення, у тому числі в судовому порядку, плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування з транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні; проводить перевірки за додержанням суб`єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт; проводить перевірку транспортно-експедиційної документації на здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом; здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється.

Згідно з пунктом 8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; внутрішні перевезення - перевезення пасажирів та/чи вантажів територією України без перетину державного кордону України; послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

Частиною 1 статті 33 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Статтею 50 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

Згідно із розділом 1 (Терміни та поняття) Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568 (з наступними змінами та доповненнями, далі - Правила №363), наведені у цих Правилах терміни та поняття вживаються в такому значенні: перевізник - фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами; договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов`язки та відповідальність сторін щодо їх додержання; замовлення на перевезення вантажів - документ, який подає вантажовідправник перевізникові на доставляння обумовленої партії вантажів в узгоджені терміни; замовник - вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів; вантажовідправник - будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення; вантажоодержувач - будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку.

Також, у даній спірній ситуації, судом першої вірно враховано, що за змістом визначень, що наведені у Правилах №363, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до пункту 11.1 розділу 11 (Правила оформлення документів на перевезення) Правил № 363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб`єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Судом першої інстанції, також, з`ясовано, що транспортні засоби DAF номерний знак НОМЕР_1 та DAF номерний знак НОМЕР_2 та напівпричіп ROBUSTE номерний знак ВК3519 ХР, перебувають у платному користуванні ПВКФ «Фіалка» згідно Договору оренди машин №5, а водії ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є працівниками ПВКФ «Фіалка». Факт належності транспортних засобів на умовах оплатної оренди підтверджується наступним: договором оренди машин №5 від 30.06.2020; актом приймання передачі об`єкту оренди від 01.07.2020; актом надання послуг №76 від 30.06.2022; актом надання послуг №83 від 31.08.2022; податковою накладною №10 від 30.06.2022 р.; податковою накладною №8 від 31.08.2022 р.; повідомленням про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткування або через які провадяться діяльність від 25.12.2019; листом ПВКФ «Фіалка» №151 від 28.09.2022; наказом №45-к від 17.05.2021 про працевлаштування ОСОБА_2 на посаду водія ПВКФ «Фіалка»; наказом №34-к від 12.08.2020 про працевлаштування ОСОБА_1 на посаду водія ПВКФ «Фіалка»; рішенням Рівненського окружного адміністративного суду у від 12.08.2021 у справі №460/8976/20, згідно якого судом встановлено обставини щодо перебування транспортних засобів в оренді у ПВКФ «Фіалка».

Суд першої інстанції вірно вважав, що ураховуючи зазначені документи, то дійсно в червні, серпні 2022 року транспортні засоби: DAF номерний знак НОМЕР_1 та DAF номерний знак НОМЕР_2 перебували в користуванні іншої юридичної особи ПВКФ «Фіалка» та були відсутні у володінні позивача.

Крім того, як правильно зазначено судом першої інстанції, наявність податкової звітності щодо нарахування заробітної плати (єдиного внеску), звітності про основні засоби, що задіяні у виробництві за формою 20-ОПП, які подавалися ПВКФ «Фіалка» до відповідного контролюючого органу, як до моменту виявлення порушення, так після його, а також відомостей про реєстрацію податкових накладних, що складалися за результатом оформлення актів приймання-передачі послуг із оренди, виключає можливість їх оформлення позивачем на передодні звернення до суду виключно з метою ухилення від відповідальності.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції вірно врахував, що відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Згідно з частиною першою статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Частиною четвертою статті 48 Закону № 2344-III визначено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Відповідно до частини другої статті 29 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 (далі - Правила № 30) передбачено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно з пунктом 4 Правил №30 рух великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, Рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують: за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м, за довжиною автомобіля (тягача) з напівпричепом 18,75 м, фактичну масу для двовісного або трьохвісного автомобіля з двовісним або трьохвісним причепом- 40 т, навантаження на одинарну вісь 11,5 т.

Рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил № 30.

Крім того, відповідно до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. А відтак, наявність товарно-транспортної накладної (або іншого визначеного законодавством документа на вантаж ) є обов`язковою для здійснення внутрішніх перевезень вантажів.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про помилковість притягнення відповідачем позивача до відповідальності, оскільки ПП «Західпроменерго» не є перевізником в розумінні статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», а відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач у своїх постановах притягнув до відповідальності неналежного суб`єкта відповідальності.

Також, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що не заслуговують на увагу твердження відповідача про те, що відповідно до Інструкції № 379, оформлення тимчасового реєстраційного талону є єдиним належним і допустимим доказом того, що ПП «Західпроменерго» передало транспорті засоби у користування ПВКФ «Фіалка» та не є перевізником, оскільки відповідно до п. 2 2 Правил дорожнього руху, власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб. Відповідно фактична передача транспортного засобу разом із реєстраційним документом на цей транспортний засіб є правомірним способом набуття права користування транспортним засобом.

Також, суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідач, як під час оформлення матеріалів справи про порушення, так і під час розгляду справи про порушення, не забезпечив належного з`ясування дійсної особи перевізника, не відібрав жодних письмових пояснень у водіїв транспортних засобів, та не направляв запитів про надання інформації до інших контролюючих органів, які можуть володіти інформацію про осіб, що використовують транспортні засоби у своїй господарській діяльності.

Окрім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що при розгляді матеріалів, відповідачем не дотримано вимог п. 26 Порядку№1567, оскільки у матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення позивача про час та місце розгляду справи.

З огляду на зазначене вище, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, про підставність позовних вимог.

Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, відтак рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року у справі №460/34041/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М. А. Пліш судді О. І. Мікула А. Р. Курилець