Рішення

від 19.12.2023 по справі 580/10046/23

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2023 року справа № 580/10046/23

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Тимошенко В.П.,

за участю секретаря судового засідання: Цаплі І.Ю.,

представника позивача Савенко Ю.Н. (за довіреністю),

представника відповідача Ринденко М.С. (за самопредставництвом),

розглянувши по суті у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у залі суду адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства Азот до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

26 жовтня 2023 року до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулося приватне акціонерне товариство Азот до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №26835000404 від 08.06.2023.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення Північного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків №26835000404 від 08.06.2023 прийняте з порушенням норм чинного законодавства, на підставі висновків, які не відповідають фактичним обставинам, внаслідок чого зазначене податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Зокрема позивач зазначив, що не погоджується з розміром застосованої штрафної санкції, оскільки в його діях відсутній умисел, оскільки сам по собі факт не своєчасної сплати зобов`язання не свідчить про умисне недотримання ним правил та норм ПК України та невжиття відповідних заходів в цій частині.

Ухвалою від 30.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Відповідач у відзиві на адміністративний позов проти задоволення адміністративного позову заперечив, мотивуючи свою позицію тим, що оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення Північного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків №26835000404 від 08.06.2023 є цілком законним та обґрунтованим, винесеним відповідно до вимог чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити повністю посилаючись на обставини зазначені у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував повністю, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.

Посадовими особами відповідача проведено камеральну перевірку ПАТ Азот з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість за період з 01.04.2021 по 31.12.2021.

За результатами вищезазначеної перевірки 31.03.2023 відповідачем складений акт № 147/35-00-04-04-15/00203826, у якому, встановлені порушення пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, в частині несвоєчасної сплати узгоджених сум податкових зобов`язань з податку на додану вартість, визначених у декларація з податку на додану вартість, перелік яких зазначено на 3 аркуші акту перевірки.

08.06.2023 на підставі акта перевірки № 147/35-00-04-04-15/00203826 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 26835000404, яким за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), визначеного пунктами 57.1, 57.3 статті 57 та на підставі статей 122, 124, пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України за затримку від 516 до 760 календарних днів сплати грошового зобов`язання в сумі 38655666,54 грн до позивача застосовано штраф у розмірі 1932783,27 грн.

Керуючись правом на адміністративне оскарження рішень контролюючого органу, передбаченим пунктом 56.1 та пунктом 56.2 статті 56 Податкового кодексу України, позивач звернувся з відповідною скаргою на оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Рішенням Державної податкової служби України № 1328/6/99-00-08-05-05-06 від 19.09.2023 податкове повідомлення-рішення від 08.06.2023 № 26835000404 залишене без змін, а скарга ПАТ Азот - без задоволення.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи питання про правомірність оскаржуваного індивідуального акту, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на момент проведення перевірки) проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

За змістом пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Отже, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, та за своєю правовою сутністю та формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника.

Тобто, перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Як з`ясовано під час судового розгляду, актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог п. 57.1 ст.57 ПК України, що полягало у несвоєчасній сплаті протягом граничного строку узгоджених сум податкових зобов`язань з ПДВ.

За приписами пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 109.3 ПКУ у випадках, визначених пунктами 123.2 - 123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125 1.2 - 125 1Л статті 125 1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.

Згідно ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених, законом.

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків.

Згідно п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України, згідно якої спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

З урахуванням Закону України від 16.01.2020 № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі - Закон №466) та Податкового кодексу України:

- платник податків обізнаний із граничними строками сплати податку, адже вони закріплені в Кодексі та знаходяться у вільному доступі;

- інформація про терміни сплати міститься в інтерактивному календарі на сайті ДПС та у відкритій частині електронного кабінету платника податку;

- передбачена відповідальність платника за порушення вимог Кодексу та інших нормативних документів в частині своєчасності сплати узгодженої суми грошового зобов`язання до бюджету (в т.ч. за діяння вчинені умисно);

- інформація, щодо бюджетного рахунку, для забезпечення виконання обов`язку зі сплати податкового зобов`язання, розміщено на сайті ДПС та в електронному кабінеті платника податку.

Відповідно до пункту 11. Підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» ПКУ штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Статтею 124 ПКУ передбачено розмір та порядок застосування штрафних санкцій за порушення правил сплати грошового зобов`язання.

Підпункт 124.1. ст. 124 ПКУ передбачає застосування 5% та 10 % штрафних санкцій у випадку порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов`язання.

Підпункт 124.2. ст. 124 ПКУ передбачає застосування штрафних санкції у розмірі 25% від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання за діяння вчинені умисно.

Підпункт 124.3. ст. 124 ПКУ передбачає застосування штрафних санкції V розмірі 50% від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання за діяння вчинені умисно повторно протягом 1095 календарних днів, або які призвели до прострочення стати грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів.

Представником відповідача зазначено, що в ході дослідження фінансової звітності ПрАТ "АЗОТ встановлено наявність коштів на рахунках підприємства на протязі 2019 - 2022 років, що підтверджується формою №3 фінансової звітності «Звіт про рух грошових коштів».

Поточна дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги згідно даних Ф-1 Баланс:

1) у 2019 році збільшилася з 2 561 421 тис. грн (на 01.01.2019) до 5 576 020 тис. грн (на 31.12.2019);

2) у 2020 році збільшилася з 5 576 020 тис. грн (на 01.01.2020) до 7 002 156 тис. грн (на 31.12.2020);

3) у 2021 році збільшилася з 7 002 156 тис. грн (на 01.01.2021) до 8 962 954 тис. грн (на 31.12.2021);

4) у 2022 році збільшилася з 8 962 954 тис. грн (на 01.01.2022) до 11 594 532 тис. грн (на 31.12.2022), що свідчить про те що ПРАТ «АЗОТ» проводить реалізацію продукції без оплати покупцями.

Основна діяльність підприємства пов`язана із виробництвом мінеральних добрив.

Для забезпечення проведення господарської діяльності підприємство здійснює придбання сировини у тому числі по імпортних контрактам, матеріалів, обладнання та інше, а також проводило поповнення електронного рахунку СЕА ПДВ.

За даними СЕА ПДВ наявна сплата податку при ввезенні товарів на митну територію України.

З урахуванням встановленого прострочення сплати позивачем грошового зобов`язання з ПДВ на строк більше 90 календарних днів (за даними Акту перевірки строк затримки сплати складав від 516 до 760 календарних днів), відповідачем визначений розмір штрафу - 50% від суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов`язання.

Щодо посилань представника позивача на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 у справі №580/3655/19, яким розстрочен виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду у справі № 580/3655/19 від 26 грудня 2019 року про стягнення за рахунок коштів у обслуговуючих банках та за рахунок готівки Публічного акціонерного товариства Азот в дохід бюджету через Офіс великих платників податків Державної Податкової служби (49600, м. Дніпро, вул. Дегтярівська, 11-Г, код ЄДРПОУ - 39440996) податкового боргу в розмірі 7 336 436,74 грн. на 36 місяців починаючи з 01 січня 2020 року щомісячно до 01 числа наступного місяця по 2 148 234 (два мільйони сто сорок вісім тисяч двісті тридцять чотири) грн. 35 коп., суд зазначає таке.

При розстроченні сплати податкових зобов`язань (податкового боргу) відбувається зміна термінів сплати відповідних сум і, як наслідок, установленим строком сплати сум зобов`язань є саме строк, визначений рішенням про розстрочення, а тому контролюючий орган направив кошти сплачені позивачем на погашення зобов`язань згідно із черговістю настання строків сплати узгоджених грошових зобов`язань платника податків.

Верховний Суд у постанові від 08.05.2018 року у справі № 802/777/16-а дійшов висновку, що розстрочення є лише формою розрахунків платника з бюджетом шляхом зміни строків платежу, яка може застосовуватись в тому числі і у процедурі примусового стягнення податкового боргу. Рішення суду про розстрочення сплати податкового боргу є лише процесуальним рішенням, що визначає спосіб виконання судового рішення про стягнення податкового боргу. Вказано, що постановлення такого рішення не змінює статус такої заборгованості та не спростовує того факту, що боржник вчинив податкове правопорушення у вигляді несплати податкового боргу таке правопорушення триває до часу погашення боргу в добровільному чи примусовому порядку.

Також, зазначено, що судове рішення про стягнення податкового боргу, за яким встановлено порядок його виконання шляхом розстрочення сплати боргу, не звільняє платника податків від відповідальності у вигляді штрафних санкцій та пені.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 10 грудня 2019 року по справі № 821/865/16 вказав, що положення п. 87.9 ст. 87 ПКУ є імперативними і зобов`язують контролюючий орган у разі наявності у платника податків податкового боргу зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, і будь - яких виключень, зокрема і наявність судового рішення про розстрочення виконання судового рішення, чи інших правил зарахування коштів в рахунок погашення податкового боргу норми ПКУ не містять. Крім того, зазначено, що рішення суду про розстрочення сплати податкового боргу є лише процесуальним рішенням, що визначає спосіб виконання судового рішення про стягнення податкового боргу.

Вказано, що постановлення такого рішення не змінює статус такої заборгованості: податковий борг - несплачена сума узгодженого грошового зобов`язання, з наявністю якого норми ПКУ зобов`язують контролюючий орган зарахувати кошти, що сплачує платник податків, саме в рахунок погашення такого податкового боргу.

Крім того, представник позивача посилається на те, що відповідачем при визначенні розміру штрафних санкцій помилково застосовано положення п. 124.3 ст. 124 ПК України, оскільки в діях позивача відсутній умисел. Представник позивача зазначив, що абзацом 2 п.109.1 ст. 109 ПК України передбачено, що діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПКУ та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено па контролюючі органи. Для застосування положень п. 124.3 ст.124 ПК України контролюючим органом має бути встановлено факт умисної не сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, вчиненої повторно протягом 1095 календарних днів або яка призвела то прострочення сплати грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів.

Стосовно посилання представника позивача на відсутність та недоведеність в діях позивача умислу суд зазначає таке.

В постанові Верховного Суду від 05.10.2023 у справі №520/14773/21, судом зазначено, що у випадку встановлення контролюючим органом на підставі сукупності відповідних даних податкових декларацій та електронних систем і реєстрів обставин, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог податкового законодавства, він (контролюючий орган) не позбавлений можливості констатувати в діяннях платника податків винного діяння в умисній формі.

Такі обставини з відповідним обґрунтуванням висновків про умисність діяння в обов`язковому порядку мають бути зазначені в акті камеральної перевірки, який за усталеною позицією Верховного Суду є носієм доказової інформації щодо виявленого порушення, а його висновки можуть бути спростовані шляхом подання до контролюючого органу заперечень на акт перевірки (наприклад постанова Верховного Суду від 19 червня 2020 року у справі № 140/388/19).

З огляду на те, відповідач довів правомірність оскаржуваного рішення, а позивач не спростував доводи податкового органу, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), Проніна проти України" (Заява № 63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява N 4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Керуючись статтями 14, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255 КАС України, суд

вирішив:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 27.12.2023.

Суддя Валентина ТИМОШЕНКО