Постанова

від 21.12.2023 по справі 160/15881/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 грудня 2023 року м. Дніпросправа № 160/15881/23

головуючий суддя І інстанції Юрков Е.О.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),

суддів: Чередниченка В.Є., Шальєвої В.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2023 року в адміністративній справі №160/15881/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджіті" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерджіті" звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 31.05.2023 року № 0126890714;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 31.05.2023 року № 0126910714;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 31.05.2023 року № 0127642410.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2023 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджіті" було задоволено.

Визнано протиправними та скасовано в повному обсязі податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області форми «Р» від 31.05.2023 року № 0126890714; форми «Р» від 31.05.2023 року № 0126910714; форми «Р» від 31.05.2023 року № 0127642410.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення були прийняті останнім на підставі, у межах повноважень та у спосіб, які передбачені чинним законодавством, що свідчить про відсутність підстав для їх скасування.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як було встановлено судом першої інстанції, що 01 травня 2023 року на підставі наказів ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 13.04.20023 № 1898-п "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Енерджіті" (код ЄДРПОУ - 42981240)" та від 20.04.2023 № 2076-п "Про продовження строків проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Енерджіті" (код ЄДРПОУ 42981240)" проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Енерджіті" (код ЄДРПОУ 42981240) за період діяльності з 03.05.2019 по теперішній час з метою перевірки дотримання вимог податкового, валютного законодавства та іншого законодавства та за період з 03.05.2019 по теперішній час з метою перевірки дотримання законодавства щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

За результатами перевірки складено акт №1696/04-36-07-14-04/42981240 від 01.05.2023 року, у висновку якого зазначено про встановлення порушень:

- п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток у загальній сумі 66 109 грн., в тому числі по періодам: 2019 рік у сумі 40 299 грн., 2020 рік у сумі 25 811 грн.;

- п.198.1, п.198.3, ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 23.02.2017 №276, від 23 березня 2018 року №381 та від 20.11.2019 №488), з результаті чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі 67 703 грн., в тому числі по періодам: серпень 2019 року у сумі 22 960 грн., вересень 2019 року у сумі 750 грн., жовтень 2019 року у сумі 22 565 грн., червень 2020 року у сумі 21 428 грн.;

- п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями) підприємством не зареєстровано в ЄДР податкові накладні на суму ПДВ - 12 250 грн, за період перевірки з 01.08.2019 по 19.04.2022, а саме: за жовтень 2020 року на суму ПДВ - 12 250 грн.

На підставі акта перевірки №1696/04-36-07-14-04/42981240 від 01.05.2023 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 31.05.2023 року:

- № 0126890714, яким занижено податок на прибуток у загальній сумі 66 109.00 грн. та відповідно донараховано грошове зобов`язання з податку на прибуток в загальній сумі 66 109, 00 грн., в тому числі: - основний платіж - 66 109, 00 грн., штрафна санкція - 0, 00 грн.;

- № 0126910714, яким занижено податок на додану вартість у загальній сумі 67 703.00 грн. та донараховано грошове зобов`язання з податку на додану вартість в загальній сумі 84 628, 75 грн., в тому числі: основний платіж - 67 703, 00 грн., штрафна санкція - 16 925, 75 грн.;

- № 0127642410, штрафні санкції у розмірі 1020, 00 грн. (п. 119.1 ст. 119 ПКУ).

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірні податкові повідомленням-рішення були прийняті відповідачем з порушенням приписів чинного законодавства, що свідчить про необхідність їх скасування.

Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.п. 200.1-200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використанням придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов`язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України).

Отже, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно зі ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Враховуючи вищезазначені норми, у ході розгляду справи судом повинні оцінюватися документи, надані платником податків на підтвердження свого права на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ.

В силу викладеного будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат та податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції.

Як свідчать встановлені обставини справи, позивач при здійсненні своєї господарської діяльності мав господарські відносини з ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ТОВ «УКРГЕОКАРТ», ТОВ «ХАЙ ЕНЕРДЖИ», ТОВ "ВБП "УКРГАЗКОМПЛЕКТ", ТОВ "ГРЕЦ-ДНІПРО".

Так, між ТОВ «Енерджіті» та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір про надання консультаційних послуг № 8/0620-П від 01.06.2020 р. відповідно до якого - Виконавець зобов`язується за завданням Замовника протягом визначеного в Договорі строку надати інформаційно-консультаційні послуги щодо приєднання до електромереж, (далі іменуються «Послуги»), а Замовник зобов`язується оплатити Виконавцеві надані послуги.

На підтвердження виконання робіт позивачем до суду було надано розрахунок надання послуг від 01.06.2020 р. , загальна ціна послуг 38 600, 00 грн., акта надання послуг № 200626-1 від 25 червня 2020 року, звіт з надання інформаційно-консультативних послуг щодо приєднання до електромереж від 25 червня 2020 року.

Також, між ТОВ «Енерджіті» та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір про надання послуг №П-1-2210 від 21.10.2019 року відповідно до якого - Виконавець зобов`язується за завданням Замовника протягом визначеного в Договорі строку надати за плату такі послуги (надалі іменуються «послуги»): проектування зовнішнього електропостачання (0,4кВ) нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 , а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги.

На підтвердження надання послуг позивачем до суду було надано розрахунок-фактуру № 35 від 22 жовтня 2019 р. на загальну суму 4494,00 грн., у т. ч. ПДВ 749.00 грн., акт № 1 від 2022 жовтня 2019 року здачі-проектної документації за договором № П-1-2210 від 21 жовтня 2019 року, податкову накладну № 44 від 22.10.2019 р.

Розрахунок за отримані послуги здійснювався у безготівковій формі, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по рахунку.

Крім того, між ТОВ «Енерджіті» та ТОВ «УКРГЕОКАРТ» було укладено договір на виконання топографо-геодезичних робіт №62/19 від 20.09.2019 року відповідно до якого - ТОВ "ЕНЕРДЖІТІ" доручив, а ТОВ "Укргеокарт" приймає на себе зобов`язання виконати топографо-геодезичні роботи згідно ТЗ по зйомці місцевості масштабу МІ :500, з подальшим внесенням відповідних даних до бази даних містобудівного кадастру об`єкта: Електропостачання адміністративних приміщень та магазину в будівлі за адресом: м. Дніпро, пр. Яворницького, 111.

На підтвердження виконання робіт позивачем до суду було надано акт приймання-здачі робіт по договору на виконання топографо-геодезичних робіт № 62/19 від 20 вересня 2019 року, протокол погодження договірної ціни на виконання робіт від 20 вересня 2019 р., податкову накладну.

Розрахунок за отримані послуги здійснювався у безготівковій формі, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по рахунку.

Крім того, між ТОВ «Енерджіті» та ТОВ «ХАЙ ЕНЕРДЖИ» було укладено договір поставки № 00289 від 12.08.2019 року з Додатками - 1, 2, 3, 5 відповідно до якого - постачальник на передбачених Договором умовах зобов`язується передати у власність Покупцю обладнання (далі по тексту - Товар), найменування, кількість та асортимент якого зазначені в Специфікаціях (Додатках), що є невід`ємною частиною Договору, а Покупець в свою чергу зобов`язується прийняти та оплатити Товар відповідно до вимог положень Договору.

Положення Договору викладені Сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс» (в редакції 2010 року), які застосовуються із урахуванням особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером Договору, а також тих особливостей, що випливають із умов Договору (п. 1.2. Договору).

Відповідно до пункту 2.1, товар постачається Постачальником на умовах EXW Львів, за адресою Продавця: 79035, Львів, вул. Бузкова 2.

За умовами пункту 2.3 Договору, право власності на Товар, що поставляється, переходить від Постачальника до Покупця в момент фактичної передачі Товару. Моментом фактичної передачі Товару вважається дата отримання Покупцем Товару за адресою, вказаною в п. 2.1. Договору, та підписання товаросупровідних документів.

Відповідно до пункту 5 Договору, договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором.

За період дії договору позивачем було придбано інвертора HU AWE Sun2000-33KTL-A у загальній кількості 7 штук.

На підтвердження придбання товару позивачем до суду було надано копії видаткових накладних № 00289 від 14 серпня 2019 року, № 00289.1 від 08 жовтня 2019 року, № 00289.2 від 09 червня 2020 року, № 00289.3 від 21 жовтня 2020 року, рахунків на оплату: № 00289.1 від 02 жовтня 2019 року, № 00289.2 від 02 червня 2020 року, № 00289.3 від 14 жовтня 2020 року;

Розрахунок за отриманий товар здійснювався у безготівковій формі, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по рахунку.

Також, між позивачем та ТОВ "ВБП "УКРГАЗКОМПЛЕКТ" (було укладено договір про надання інформаційно-консультаційних послуг №7/0520-п від 28.05.2020 року) відповідно до якого - виконавець зобов`язується надати комплекс інформаційно-консультаційних послуг, в окремих випадках - робіт, (надалі за текстом цього Договору - Послуги та Роботи) щодо оснащення (облаштування) Об`єкту Замовника «Ластівка» (надалі за текстом цього Договору - Об`єкт або у множині - Об`єкти) енергетичними установками (надалі за текстом цього Договору-Установки).

На виконання договору позивачем була надана послуга - складання матриці порівняння можливих схем електрозабезпечення стосовно об`єкту «Ластівка» та рекомендації з вибору оптимальної схеми / схем; підбору можливих технічних рішень з імплементації рекомендованої схеми / схем на під/рунті світового досвіду й передових розробок; розрахунок індикативної вартості рекомендованого варіанту еяектрозабезлечення (CAPEX - капітальні витрати) для Об`єкту; визначення попередніх вхідних даних для подальшої роботи з розробки ТЕО по підключенню Об`єкту; прогнозування можливої синергії від використання гібридних схем електрозабезпечення: вибір концепції та пріоритетної схеми стабільного електроживлення Об`єкту з застосуванням альтернативних (відновлювальних) джерел енергії та систем зберігання (накопичення) енергії на загальну суму 54 000, 00 грн.

На підтвердження отримання послуг позивачем до суду було надано копію акту надання послуг №7/0520-П від 23.06.2020 р., протоколу № 1 узгодження договірної ціни (технічне завдання), рахунок-фактуру 7/0520-П від 09.06.2020р. за яким ТОВ "ВБП "Укргазкомплект" сплатило кошти у розмірі 64 800 грн.

Також, між позивачем та ТОВ "ГРЕЦ-ДНІПРО" було укладено договір на виконання робіт з розробки проектної документації №17/19 від 03.10.2019 року, відповідно до якого - виконавець зобов`язується своїми силами та засобами виконати і здати Замовнику комплекс робіт у визначений цим договором строк, а замовник зобов`язаний прийняти закінчені роботи та оплатити їх на умовах цього договору.

Згідно пункту 1.2. Договору - сторони погодили, що під роботами за даним договором сторони розуміють проектно-вишукувальні роботи з організації приєднання до електричних мереж AT «ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» об`єкта: «Будівництво КЛ-0,4 кВ від РП-0,4 кВ ТП-94 м. Дніпро». Місцезнаходження об`єкта: м. Дніпро, пр. Яворницького, 111.

На підтвердження придбання товару позивачем до суду було надано копію акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 23/10 від 23 жовтня 2020 р., протоколу узгодження договірної ціни, рахунку на оплату № 23/10 від 23 жовтня 2020 року за яким ТОВ "ГРЕЦ-ДНІПРО" сплатило кошти у розмірі 15 425, 00 грн., сума ПДВ - 3 085, 00 грн.

Розрахунок за отримані послуги здійснювався у безготівковій формі, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по рахунку.

Дослідивши наведені спірні документи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що останні містять всі обов`язкові реквізити, що передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними та такими, що в повній мірі підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з надання послуг та поставки товару, фактичний рух активів та зміни у майновому стані позивача.

Щодо посилань податкового органу на відсутність у контрагентів позивача основних засобів, складських приміщень та іншого, в тому числі орендованого майна, недостатньої кількості трудових ресурсів, невідповідність придбаних та реалізованих товарів, віднесення податковим органом певних контрагентів до ймовірних учасників схем ухилення від оподаткування, не знаходження останніх за місцем реєстрації та, як наслідок, відсутності ділової мети на здійснення господарської операції, то суд апеляційної інстанції зазначає, що якщо контрагент порушив податкове законодавство, не забезпечив належне ведення бухгалтерського обліку, збереження первинних бухгалтерських документів, тощо, то відповідно, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 61 Конституції України, це тягне відповідальність та негативні наслідки, саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту, якщо останній має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

Так, за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об`єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення виконавцем послуг правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Платник податків (покупець товару) не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням виконавцем послуг вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів, а надто тих, з якими у позивача відсутні взаємовідносини. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Європейський суд з прав людини, розглянувши справу "Інтерсплав проти України" (рішення від 09.01.2007 року (заява № 803/02), вказав на те, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема у вигляді позбавлення права на формування платником даних свого податкового обліку, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Так само, невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Що стосується посилань податкового органу на відомості інформаційних баз даних «Податковий блок», як джерела інформації, який підтверджує факт непридбання контрагентами позивача відповідних товарів та неможливості їх продажу позивачу, то колегія суддів апеляційного суду вважає їх необґрунтованими, оскільки така інформація носить виключно інформативний характер та сформована фактично без дослідження первинних документів податкового обліку, а отже не є належним доказом в розумінні ст.ст. 73-76 КАС України.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 27.11.2019 року по справі № 826/11629/16, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Відносно відсутності наказів на відрядження, авансових звітів та наявність рішення про відповідність платника податків на додану вартість критеріям ризиковості, не конкретизації актів виконаних робіт та не можливості підтвердження транспортування товару від ТОВ «Хай Енерджі» до ТОВ «Енерджіті», то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки наведені недоліки не спростовують зміст та належність вищенаведених первинних документів, які у своїй сукупності підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Отже, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 77 КАС України, не було доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 31.05.2023 року № 0126890714 та № 0126910714, що свідчить про їх протиправність та необхідність їх скасування.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 31.05.2023 № 012764210 (форма «ПС»), яким застосовано штраф у розмірі 1020,00 грн. за не відображення нарахованих та виплачених доходів у І, IV кв. 2019 р., І, III кв. 2020 р., за ознакою доходу 157, то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом ІУ цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом ІУ цього Кодексу.

Пунктом 18.1. статті 18 ПК України передбачено, що податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Відповідно до пункту 176.2. статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів та платники єдиного внеску зобов`язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (з розбивкою по місяцях звітного кварталу), до контролюючого органу за основним місцем обліку. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку - фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не допускається.

Стаття 119 ПК України передбачає відповідальність за порушення платником податків порядку подання інформації про фізичних осіб - платників податків, яка встановлена статтею 19 ПК України.

Відповідно до пункту 119.1 статті 119 ПК України за неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не в повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми, нараховані (виплачені) фізичним особам за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку, передбачений штраф в розмірі 1020 гривень.

З аналізу вказаних норм слідує, що вказаний штраф підлягає застосуванню лише у випадку, коли недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 07.04.2021 у справі № 809/942/17, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Як видно з матеріалів справи, у правовідносинах між ТОВ "Енерджі" та фізичними особами-підприємцями ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , щодо яких не відображено нараховані та виплачені доходи за ознакою доходу " 157- дохід виплачений самозайнятій особі" за II, IV квартал 2019 р. та II, III квартал 2020 р., позивач не має статусу податкового агенту такої фізичної особи-підприємця, а тому на останнього не розповсюджується норма підпункту "б" пункт 176.2 п. 176 Податкового кодексу України, що свідчить про протиправність податкового повідомлення-рішення від 31.05.2023 №012764210 та необхідність його скасування.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2023 року в адміністративній справі №160/15881/23 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ч.5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддяС.М. Іванов

суддяВ.Є. Чередниченко

суддяВ.А. Шальєва