Постанова

від 27.12.2023 по справі 460/13402/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2023 рокуЛьвівСправа № 460/13402/21 пров. № А/857/17640/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Глушко І.В.,

суддя Запотічний І.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2023 року у справі № 460/13402/21 за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бімол» про застосування заходів реагування (суддя Дорошенко Н.О., розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, м. Рівне), -

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області (позивач) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бімол» (відповідач) про застосування заходів реагування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Бімол» співробітниками Рівненського районного управління Головного управління ДСНС України у Рівненській області складений Акт перевірки щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки від 20.08.2021 №149, яким установлені факти порушень з боку відповідача вимог законодавства у сфері пожежної, техногенної безпеки та цивільного захисту. Позивач вказував, що виявлені порушення становлять реальну загрозу життю та здоров`ю людей, а тому наявні усі правові підстави для застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення роботи приміщень складу готової продукції, гаражів, компресорного цеху, виробничого цеху, котельні, прохідної, пункту мийки молочних цистерн адміністративного приміщення Товариства з обмеженою відповідальністю «Бімол» за адресою: Рівненська область, м.Березне, вул. Андріївська, 87 - шляхом опечатування вхідних дверей та відключення від системи електрозабезпечення, до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки. Просив задовольнити позов повністю.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2023 року в задоволені позову відмовлено повністю.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу. З посиланням на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати, та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити. Апеляційна скарга мотивована фактично доводами адміністративного позову.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з огляду на наступні підстави.

Наказом начальника Рівненського районного управління ГУ ДСНС України у Рівненській області від 20.07.2021 №9 «Про проведення планових перевірок» наказано організувати проведення планових перевірок додержання та виконання вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки об`єктів розташованих на території Рівненського району згідно із переліком.

У Переліку об`єктів, суб`єктів господарювання, які підлягають плановим перевіркам додержання та виконання вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, розташованих на території Рівненського району, вказане Товариство з обмеженою відповідальністю «Бімол» (Рівненський район, м. Березне, вул. Андріївська, 87; Рівненський район, м. Рівне, вул. Івана Підкови, 17а).

Головним державним інспектором з нагляду у сфері пожежної та техногенної безпеки у Рівненському районі оформлене Повідомлення про проведення планового заходу зі здійснення державного нагляду (контролю) від 23.07.2021 №02/386 щодо проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Бімол» у період з 10.08.2021 по 23.08.2021.

За результатами перевірки посадовими особами Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області складений Акт від 20.08.2021 №149 (далі - акт перевірки).

В акті перевірки міститься розділ «Опис виявлених порушень вимог законодавства», у якому зазначено 25 окремих пунктів порушень.

Позивач звернувся до суду з позовом про застосування до відповідача заходів реагування у вигляді повного зупинення роботи приміщень складу готової продукції, гаражів, компресорного цеху, виробничого цеху, котельні, прохідної, пункту мийки молочних цистерн, адміністративного приміщення Товариства з обмеженою відповідальністю «Бімол» за адресою: Рівненська область, м. Березне, вул. Андріївська, 87 - шляхом опечатування вхідних дверей та відключення від системи електрозабезпечення, до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, посилаючись на виявлені порушення:

1. Не вивішено на видних місцях інструкції про заходи пожежної безпеки;

2. Не поновлено схему евакуації на випадок пожежі (адміністративне приміщення);

3. Не розроблено план евакуації на випадок пожежі (виробничий цех);

4. Не встановлено протипожежні люки виходу на горище;

5. Не проведено технічне обслуговування 5 вогнегасників;

6. Не встановлено раструби на вогнегасниках;

7. Адміністративне приміщення з виробничим цехом, а також приміщення нульової води з компресорним цехом не відокремлені протипожежними перегородками із заповненням отворів сертифікованими протипожежними дверима;

8. Дерев`яні елементи горищних покритів (крокви, лати) не оброблені засобами вогнезахисту (склад готової продукції, гаражі);

9. Будівлю не обладнано системою протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту» (компресорний цех, виробничі цехи, котельня);

10. Не укомплектований пожежний кран-комплект пожежним рукавом однакового з ним діаметра та стволом (котельня);

11. Пожежні кран-комплекти не розміщуються у вбудованих або навісних шафках, які мають отвори для провітрювання і пристосовані для опломбування та візуального огляду їх без розкривання (котельня);

12. Пожежний резервуар не пристосований для забору води пожежним автомобілям;

13. Біля місць розташування пожежних водойм не встановлено покажчики (об`ємні зі світильником або плоскі із застосуванням світловідбивних покриттів) з нанесеними на них: для пожежної водойми літерним індексом ПВ, цифровими значеннями запасу води в кубічних метрах та кількості пожежних автомобілів, котрі можуть одночасно встановлюватися на майданчику біля водойми;

14.Для облицювання стін на шляхах евакуації застосовується вагонка з невизначеною групою горючості (адміністративне приміщення);

15.Не проведено замір опору ізоляції і перевірка спрацювання приладів захисту електричних мереж та електроустановок від короткого замикання;

16.Не обладнано пристроями блискавкозахисту (прохідна, гаражі, пункт мийки молочних цистерн);

17.Посадовою особою відповідальною за пожежну безпеку не пройдено навчання з питань пожежної безпеки з отриманням відповідного посвідчення;

18.Територія не забезпечена первинними засобами пожежогасіння: 10 вогнегасниками ( 5 вуглекислотних та 5 порошкових), ящиками з піском, покривалами з негорючого теплоізоляційного матеріалу;

19.Не забезпечено вільний проїзд через другі ворота на територію підприємства;

20.Не забезпечено працюючий персонал засобами радіаційного та хімічного захисту;

21.Не забезпечено осіб, які задіяні в оповіщенні, локалізації, ліквідації аварійних ситуацій та аварій, засобами захисту органів дихання з переговорним пристроєм;

22.Не пройдено навчання працівників з питань цивільного захисту, у тому числі правилами техногенної безпеки;

23.Не проведено ідентифікацію об`єкта підвищеної небезпеки;

24.Не здійснено обов`язкове страхування цивільної відповідальності суб`єктів господарювання;

25.Не створено об`єктовий матеріальний резерв для запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

Також судом встановлено, що з метою усунення виявлених під час перевірки порушень щодо додержання (виконання) вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, вказаних в акті перевірки, позивачем винесено припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки №87 від 27.08.2021 зі строком виконання до 21.03.2022.

Відмовляючи у задоволені адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки обраний позивачем захід реагування, який має бути застосований судом до відповідача, не відповідає критеріям законності і пропорційності у зв`язку із надлишковим характером способу захисту публічного інтересу та з урахуванням усунення відповідачем частини порушень, і вжиття ним заходів щодо повного забезпечення дотримання вимог законодавства у сфері протипожежної безпеки.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1052 від 16.12.2015 року, Державна служба України з надзвичайних ситуацій є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.

Державна служба України з надзвичайних ситуацій здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України від 05.04.2007 №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (надалі також Закон №877-V).

Державний нагляд (контроль) в розумінні норм Закону №877-V це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до статті 1 Закону №877-V, заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки (частина перша статті 7 Закону №877-V).

Частиною шостою статті 7 Закону №877-V передбачено, що за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.

Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).

За наслідками перевірки ТзОВ «Бімол» складено Акт перевірки, у якому зафіксовано ряд порушень низки нормативних актів, що були виявлені під час проведення позапланового заходу на об`єктах відповідача. У відповідача відсутні заперечення щодо проведеної перевірки та змісту складеного акта. Примірник Акта перевірки на 21 сторінках отримано 20.08.2021 директором ТОВ Павлюком М.П.

Відповідно до частини сьомої статті 7 Закону №877-V, на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Згідно частини п`ятої статті 4 Закону №877-V виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду.

Вищенаведене кореспондує положенням статті 68 КЦЗ України, відповідно до яких посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов`язані застосовувати санкції, визначені законом. У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

За правилами частини першої статті 70 КЦЗ України, підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів може бути недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання.

Згідно з частиною другою статті 70 КЦЗ України повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

З аналізу викладених правових норм вбачається, що правовою підставою для застосування адміністративним судом заходів реагування є одночасна наявність таких умов: 1) факт порушення правил та норм пожежної і техногенної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей; 2) звернення компетентного органу, який здійснює державний нагляд у сфері пожежної і техногенної безпеки, із відповідним адміністративним позовом до суду; 3) наявність обов`язку у підконтрольного суб`єкта, зупинення експлуатації приміщень якого вимагає відповідний орган Державної служби України з надзвичайних ситуацій, забезпечувати дотримання вимог пожежної безпеки у відповідному приміщенні.

При обранні заходу реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, позивачем як суб`єктом владних повноважень, і судом, відповідно, мають враховуватися принцип співмірності обраного заходу реагування тим порушенням, які виникли та тим, які залишилися не усунутими на час розгляду справи, а також дотримання справедливого балансу між інтересами відповідача і публічними інтересами.

Отже, застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) є необхідним оперативним та превентивним способом впливу на порушника з метою усунення існування загрози життю та здоров`ю людей. Застосування таких заходів обумовлюється виключно наявністю підстав, передбачених статтею 70 КЦЗ України, зокрема, фактом недотримання вимог пожежної безпеки.

Відповідно до пункту 11 статті 2 КЦЗ України, «запобігання виникненню надзвичайних ситуацій» - комплекс правових, соціально-економічних, політичних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та інших заходів, спрямованих на регулювання техногенної та природної безпеки, проведення оцінки рівнів ризику, завчасне реагування на загрозу виникнення надзвичайної ситуації на основі даних моніторингу, експертизи, досліджень та прогнозів щодо можливого перебігу подій з метою недопущення їх переростання у надзвичайну ситуацію або пом`якшення її можливих наслідків.

Згідно з пунктом 33 статті 2 КЦЗ України «пожежна безпека» - це відсутність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожеж та пов`язаної з ними можливості завдання шкоди живим істотам, матеріальним цінностям і довкіллю.

Нормами частин першої та третьої статті 55 КЦЗ України передбачено, що забезпечення пожежної безпеки на території України, регулювання відносин у цій сфері органів державної влади, органів місцевого самоврядування та суб`єктів господарювання і громадян здійснюються відповідно до цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів. Забезпечення пожежної безпеки покладається на власника (власників) земельної ділянки та іншого об`єкта нерухомого майна або наймачів (орендарів) земельної ділянки та іншого об`єкта нерухомого майна, якщо це обумовлено договором найму (оренди), а також на керівника (керівників) суб`єкта господарювання.

Загальні вимоги з пожежної безпеки до будівель, споруд різного призначення та прилеглих до них територій, іншого нерухомого майна, обладнання, устаткування, що експлуатуються, будівельних майданчиків, а також під час проведення робіт з будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, технічного переоснащення будівель та споруд регламентуються нормами Правил пожежної безпеки в Україні.

Відповідно до пункту 2 Розділу І ППБ такі є обов`язковими для виконання суб`єктами господарювання, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах.

Згідно з пунктом 4 Розділу І ППБ пожежна безпека повинна забезпечуватися шляхом проведення організаційних заходів та технічних засобів, спрямованих на запобігання пожежам, забезпечення безпеки людей, зниження можливих майнових втрат і зменшення негативних екологічних наслідків у разі їх виникнення, створення умов для успішного гасіння пожеж.

Пунктами 1 та 2 Розділу II ППБ передбачено, що діяльність із забезпечення пожежної безпеки є складовою виробничої та іншої діяльності посадових осіб і працівників підприємств та об`єктів.

Керівник підприємства повинен визначити обов`язки посадових осіб щодо забезпечення пожежної безпеки, призначити відповідальних за пожежну безпеку окремих будівель, споруд, приміщень, дільниць, технологічного та інженерного устаткування, а також за утримання й експлуатацію засобів протипожежного захисту.

Обов`язки щодо забезпечення пожежної безпеки, утримання та експлуатації засобів протипожежного захисту передбачаються у посадових інструкціях, обов`язках, положеннях про підрозділ.

Отже, дотримання правил пожежної безпеки на підприємствах, установах, організаціях є важливим елементом в системі заходів запобігання виникненню надзвичайних ситуацій, покликаним уникнути загрозу життю або здоров`ю людей та завданню значних матеріальних збитків, забезпечення виконання яких є обов`язком власників та керівників суб`єктів господарювання.

Як свідчать матеріали справи, під час проведення планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Бімол» щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки будівель (за адресою: 34600, Рівненська обл., м. Березне, вул. Андріївська,75 (15.51.0 перероблення молока та виробництво сиру), контролюючими органами виявлено низку порушень правил та норм пожежної безпеки, що зафіксовано в Акті перевірки № 149 від 20.08.2021 року.

Щодо доводів позивача про те, що порушення встановлені за результатами перевірки не становить реальної загрози життю та здоров`ю людей, колегія суддів зазначає наступне.

Поняття «загроза життю та/або здоров`ю людини» є оціночним поняттям, який лежить у сфері захисту населення, територій, навколишнього природного середовища та майна, функція контролю (нагляду) за чим, зокрема, покладена на позивача, посадові особи якого володіють спеціальними знаннями у цій сфері.

Так, згідно з пунктом 24 частини першої статті 2 КЦЗ України надзвичайна ситуація - обстановка на окремій території чи суб`єкті господарювання на ній або водному об`єкті, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров`ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об`єкті, провадження на ній господарської діяльності.

Відповідно до вимог пункту 3.1 Національного класифікатора ДК 019:2010 «Класифікатор надзвичайних ситуацій», затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 11 жовтня 2010 року № 457 (далі - Класифікатор) надзвичайна ситуація - порушення нормальних умов життя та діяльності людей на окремій території чи об`єкті на ній або на водному об`єкті, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом чи іншою небезпечною подією, зокрема епідемією, епізоотією, епіфітотією, пожежею, що призвело (може призвести) до виникнення великої кількості постраждалих, загрози життю та здоров`ю людей, їх загибелі, значних матеріальних утрат, а також до неможливості проживання населення на території чи об`єкті, ведення там господарської діяльності.

У відповідності до пункту 26 частини першої статті 2 КЦЗ України, небезпечним чинником є складова частина небезпечного явища (пожежа, вибух, викидання, загроза викидання небезпечних хімічних, радіоактивних і біологічно небезпечних речовин) або процесу, що характеризується фізичною, хімічною, біологічною чи іншою дією (впливом), перевищенням нормативних показників і створює загрозу життю та/або здоров`ю людини.

Відповідно до визначення ДСТУ 2272-06 «Пожежна безпека. Терміни та визначення основних понять» небезпечним чинником пожежі є прояв пожежі, що призводить чи може призвести до опечення, отруєння леткими продуктами згоряння або піролізу, травмування чи загибелі людей та (або) до заподіяння матеріальних, соціальних, екологічних збитків. До небезпечних факторів пожежі належать: підвищена температура, задимлення, погіршення складу газового середовища.

Згідно з вимогами пункту 33 частини першої статті 2 КЦЗ України пожежна безпека - відсутність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожеж та пов`язаної з ними можливості завдання шкоди живим істотам, матеріальним цінностям і довкіллю.

Отже, пожежі відносяться до надзвичайних ситуацій, а загроза життю та здоров`ю людей виникає як при наявності порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, так і за наявності інших порушень по нездійсненню заходів щодо захисту людей від наслідків такого порушення, що підвищують ризик виникнення пожеж та шкідливого впливу небезпечних чинників при пожежі, яка уже виникла.

Таким чином, підставами для застосування заходів реагування в першу чергу є наявність встановлення порушень вимог законодавства у сфері пожежної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

Колегія суддів вважає, що відсутність системи пожежної сигналізації ускладнює своєчасне виявлення пожежі та не дає змоги оперативно загасити або обмежити розповсюдження полум`я на ранній стадії виникнення пожежі та призводить до безперешкодного розповсюдження пожежі по будівельним конструкціям, їх руйнації, створюючи загрозу життю та здоров`ю людей.

Відсутність захисту будівель, споруд та зовнішніх установок від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів, не проведення замірів опору ізоляції і перевірки спрацювання приладів захисту електричних мереж та електроустановок від короткого замикання, не оброблення засобами вогнезахисту дерев`яних елементів горищного покриття може призвести до швидкого займання, поширення вогню по дерев`яних конструкціях покрівлі, виникнення масштабної пожежі.

Такі порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки як відсутність системи оповіщення про пожежу, а також евакуаційного освітлення шляхів евакуації будівель ускладнює попередження людей про небезпеку та їх своєчасну евакуацію, створює перешкоди під час евакуації людей, що становить загрозу життю та здоров`ю людей, які перебувають в приміщеннях відповідача.

У своїй сукупності виявлені позивачем порушення не є формальними, а стосуються відсутності у відповідача необхідної системи заходів для уникнення виникнення пожежі, її гасіння та швидкого реагування у разі її виникнення та за об`єктивним критерієм є такими, що створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

При цьому, колегія суддів вважає, що системи пожежної сигналізації призначені для раннього виявлення пожежі та подавання сигналу тривоги для вжиття необхідних заходів, як наприклад, евакуювання людей, виклик пожежно-рятувальних підрозділів, відключення або блокування (розблокування) інших інженерних систем. Відсутність системи оповіщення про пожежу, а також евакуаційного освітлення шляхів евакуації будівель збільшує час виявлення пожежі, що, у свою чергу призводить до несвоєчасних заходів щодо евакуації людей на ранній стадії виникнення пожежі, ускладнює попередження людей про небезпеку та їх своєчасну евакуацію, створює перешкоди під час евакуації людей, та може призвести до отримання травм, загибелі людей, що знаходяться в приміщеннях відповідача.

Наведені порушення є окремими самостійними підставами для висновків про наявність небезпечних чинників, які можуть призвести до займання, розповсюдження вогню, виникнення аварій (катастроф) та з впливом небезпечних факторів, які породжують вказані явища.

Аналогічна позиція зазначена також і у правових висновках Верховного Суду, що знайшли своє відображення у постановах від 28.01.2021 у справі № 580/3267/19 та від 26.05.2022 у справі № 640/20539/19.

Що стосується конкретних обставин справи, то заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю) у вигляді заборони експлуатації будівлі слід застосувати з метою попередження негативних наслідків, які можуть настати за наявних умов існування реальної загрози життю та здоров`ю людей.

Неусунуті відповідачем порушення є істотними та виключними, несуть ризик виникнення надзвичайної ситуації, аварії чи пожежі, що спричинить загрозу життю та здоров`ю людей.

При збереженні таких умов існує реальна загроза життю, отримання травм або шкоди їх здоров`ю. Кожне із зазначених в акті перевірки порушення саме по собі створює очевидну загрозу життю та здоров`ю людей, а їх сукупність вказує на максимальний ступінь такої загрози, що є неприпустимим і вимагає застосування відповідних заходів реагування.

При цьому, існування (неусунення відповідачем) хоча б одного з порушень, встановлених позивачем, які загрожують життю та здоров`ю людей, є самостійною достатньою правовою підставою для застосування до нього заходів реагування у вигляді, зокрема, повного зупинення експлуатації (роботи) будівель та приміщень.

Водночас, можливі обмеження відповідача в здійсненні ним основної діяльності за наслідками застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю), не можуть бути співрозмірними із гарантованими державою правами людини на життя і здоров`я, особисту безпеку, які є найвищою соціальною цінністю, а їх забезпечення - головним обов`язком держави.

Крім того, відповідач у разі усунення недоліків в повному обсязі, виявлених органом перевірки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, не позбавлений можливостей звернутись до суду першої інстанції із заявою про скасування заходів реагування щодо державного нагляду (контролю), застосованих судом за результатом розгляду адміністративної справи.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена в постановах від 10 вересня 2020 року у справі № 620/1857/19 та від 29 жовтня 2020 року у справі № 520/11608/19.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що саме контролюючий орган наділений дискреційними повноваженнями щодо встановлення наявності або відсутності порушень у сфері техногенної та пожежної безпеки, та лише цей орган здійснює прогнозування імовірності виникнення надзвичайних ситуацій, визначає показники ризику.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення роботи приміщень складу готової продукції, гаражів, компресорного цеху, виробничого цеху, котельні, прохідної, пункту мийки молочних цистерн, адміністративного приміщення ТОВ «Бімол» за адресою : Рівненська обл., м. Березне, вул. Андріївська,87 шляхом опечатування вхідних дверей та відключення від системи електрозабезпечення, до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки є тимчасовим заходом, який направлений на попередження настання негативних наслідків, викликаних наявністю на об`єкті порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

Апеляційний суд наголошує, що недодержання суб`єктами господарювання вимог у сфері техногенної та пожежної безпеки призводить до невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення.

Відповідно до першого речення статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що право кожного на життя охороняється законом. Цей припис зобов`язує державу вживати належних заходів для захисту життя осіб, які знаходиться під її юрисдикцією. Слід зазначити, що це зобов`язання повинно тлумачитися як таке, що застосовується в контексті будь-якої діяльності, публічної чи ні, в якій право на життя може бути поставлене під сумнів.

Також такий захід реагування як повне або часткове зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту - не є санкцією за порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, а є превентивним заходом, який спрямований на недопущення існування невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення.

Така ж правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 08 лютого 2019 року у справі №805/4256/17-а та від 28 лютого 2019 року у справі №810/2400/18.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог не відповідає нормам матеріального права, є помилковим, а відтак колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування рішення або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

За правилами ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Таким чином судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області до ТОВ «Бімол» про застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення роботи приміщень складу готової продукції, гаражів, компресорного цеху, виробничого цеху, котельні, прохідної, пункту мийки молочних цистерн, адміністративного приміщення ТОВ «Бімол» за адресою : Рівненська обл., м. Березне, вул. Андріївська,87 задовольнити.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23.08.2023 у справі № 460/13402/21 скасувати, та прийняти нове, яким адміністративний позов Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бімол» задовольнити.

Зупинення роботи приміщень складу готової продукції, гаражів, компресорного цеху, виробничого цеху, котельні, прохідної, пункту мийки молочних цистерн, адміністративного приміщення ТОВ «Бімол» за адресою: Рівненська обл., м. Березне, вул. Андріївська,87 шляхом опечатування вхідних дверей та відключення від системи електрозабезпечення, до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко І. І. Запотічний