Постанова

від 11.12.2023 по справі 376/1845/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа 376/1845/21 головуючий у суді І інстанції Віговський С.І.

провадження № 22-ц/824/309/2023 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді -Березовенко Р.В., суддів:Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,

з участю секретаря Щавлінського С.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Постельгою Олександром Анатолійовичем, та за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі в справі - Товариства з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод», поданою представником - Шлейком Василем Леонідовичем, на рішення Сквирського районного суду Київської області від 05 вересня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Київській області, третя особа: Сквирська міська рада Київської області, про скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки, витребування їх із чужого незаконного володіння, передачі їх в постійне користування,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2021 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, який обґрунтував тим, що рішенням 2 сесії 22 скликання Сквирської районної ради народних депутатів Сквирського району Київської області від 06 вересня 1994 року батько позивача отримав у постійне користування земельну ділянку, площею 50,0 га на території Шаліївської сільської ради Сквирського району Київської області для створення фермерського господарства. Право постійного користування підтверджено державним актом на право постійного користування землею серії КВ виданого на підставі рішення 2 сесії 22 скликання Сквирської районної ради народних депутатів Сквирського району Київської області від 06.09.1994 року № 12-02-22 площею 50,0 га. Дана земельна ділянка розташована на території Шаліївської сільської ради Сквирського району Київської області.

На підставі зазначеного рішення і державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер 3224087800:04:014:0002.

Для ведення фермерського господарства було засноване та зареєстроване Селянське (Фермерське) Господарство «Фіволта» у організаційно правовій формі фермерського господарства, ідентифікаційний код СДРПОУ 20599660. місцезнаходження СФГ «Фіволта»: АДРЕСА_1. Розмір статутного капіталу 0,00 грн.

Засновником (учасником) СФГ «Фіволта» являється громадянин України ОСОБА_2 (позивач по справі), зареєстрований та постійно проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 .

Після смерті батька позивача дане фермерське господарство не реорганізовано та не ліквідовано, продовжує здійснювати свою статутну діяльність. Будь-які акти органів державної влади щодо припинення права спадкодавця щодо постійного користування вищевказаною земельною ділянкою відсутні.

Позивач звернувся до Державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на право користування земельною ділянкою, але отримав відмову нотаріуса, що підтверджується листом № 1017/01-16 від 10.09.2016 року, у якому рекомендовано звернутися до суду, оскільки вище вказана земельна ділянка належить померлому на праві постійного користування, а не на праві власності.

У подальшому, позивач звернувся до Сквирського районного суду Київської області з позовом про визнання права на спадкове майно.

Рішенням суду першої інстанції по справі № 376/1680/16-ц, позовна заява ОСОБА_2 до Шаліївської сільської ради Сквирського району Київської області про визнання права постійного користування землею в порядку спадкування задоволена.

Ухвалою суду першої інстанції від 30 січня 2017 року по справі № 376/1680/16-ц було внесено виправлення у рішення суду, а саме було внесено зміни у площу земельної ділянки 47,7232 га на території Шаліївської сільської ради Сквирського району Київської області.

У подальшому, постановою Київського апеляційного суду від 27 червня 2019 року було задоволено апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Київській області, рішення Сквирського районного суду Київської області від 29 вересня 2016 року було скасоване і постановлено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 до Шаліївської сільської ради про визнання права постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування.

У свою чергу позивач звернувся з касаційною скаргою та відповідно до постанови судової палати Касаційного цивільного суду від 03 лютого 2021 року касаційну скаргу задоволено, ухвалу Київського апеляційного суду від 08 травня 2019 року, від 16 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 червня 2019 року скасовано та передано справу № 376/1680/16-ц до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження. З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції ухвали Київського апеляційного суду від 08 травня 2019 року, від 16 травня 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 27 червня 2019 року втратили законну силу. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

22 лютого 2021 року Київським апеляційним судом було прийнято ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Київській області на рішення Сквирського районного суду Київської області від 29 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Шаліївської сільської ради про визнання права постійного користування землею у порядку спадкування.

Таким чином, станом на 22 лютого 2021 року рішення Сквирського районного суду Київської області по справі № 376/1680/16-ц яким за позивачем визнано право постійного користування в порядку спадкування земельною ділянкою площею 47,7232 га, розташованої на території Шаліївської сільської ради Сквирського району Київської області в порядку спадкування за законом для ведення селянського (фермерського) господарства після смерті батька позивача, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і мав державний акт серії КВ на право постійного користування землею, виданий Сквирською районною радою народних депутатів 21.11.1994 року вступило в законну силу.

У той же час, посадовими особами ГУ Держгеокадастру в Київській області було протиправно скасовано державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою із кадастровим номером 3224087800:04:014:0002 (площа 47,7232 га), яка використовувалась СФГ «Фіволта» на праві постійного користування та в подальшому була розділена на земельні ділянки із кадастровими номерами: 3224087800:04:014:0008, 3224087800:04:014:0022, 3224087800:04:014:0006, 3224087800:04:014:0004, 3224087800:04:014:0003, 3224087800:04:014:0013, 3224087800:04:014:0014, 3224087800:04:014:0017, 3224087800:04:014:0018, 3224087800:04:014:0010, 3224087800:04:014:0023, 3224087800:04:014:0024, 3224087800:04:014:0009, 3224087800:04:014:0011, 3224087800:04:014:0005, 3224087800:04:014:0012, 3224087800:04:014:0015, 3224087800:04:014:0016, 3224087800:04:014:0020, 3224087800:04:014:0025, 3224087800:04:014:0026, 3224087800:04:014:0007, 3224087800:04:014:0021, та видано дозволи на розробку документації із землеустрою фізичним особам.

ГУ Держгеокадастру листом від 16 липня 2019 року № 8-10-0.61-9276/2-19 звернулось до реєстратора Святопетрівської сільської ради Києво - Святошинського району Київської області Тютюна Д.С. про скасування державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою площею 47,7232 га кадастровий номер 3224087800:04:014:0002 для ведення фермерського господарства. На підставі даних документів 16 липня 2019 року реєстратор скасував реєстрацію земельної ділянки не маючи на те відповідних підстав, так як у рішенні апеляційного суду відсутня вимога щодо скасування відповідної реєстрації у Державному реєстрі речових прав.

У зв`язку із скасуванням у державному реєстрі права постійного користування земельною ділянкою площею 47,7232 га кадастровий номер 3224087800:04:014:0002, яка рахувалася за батьком позивача, дана земельна ділянка стала вільною 16 липня 2019 року.

Не зважаючи на те, що ділянка стала вільною лише 16 липня 2019 року до Головного управління Держгеокадастру у Київській області 02 липня 2019 року надійшло 24 заяви від громадян, жителів Миколаївської області, щодо надання їм дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 3224087800:04:014:0002 у власність по 2 га.

25 серпня 2019 року земельна ділянка площею 47,7372 га, кадастровий номер 3224087800:04:014:0002 була поділена по 2 га на 24 ділянки на які були присвоєні наступні кадастрові номери: 3224087800:04:014:0008, 3224087800:04:014:0022, 3224087800:04:014:0006, 3224087800:04:014:0004, 3224087800:04:014:0003, 3224087800:04:014:0013, 3224087800:04:014:0014, 3224087800:04:014:0017, 3224087800:04:014:0018, 3224087800:04:014:0010, 3224087800:04:014:0023, 3224087800:04:014:0024, 3224087800:04:014:0009, 3224087800:04:014:0011, 3224087800:04:014:0005, 3224087800:04:014:0012, 3224087800:04:014:0015, 3224087800:04:014:0016, 3224087800:04:014:0020, 3224087800:04:14:0025, 3224087800:04:014:0026, 3224087800:04:014:0007, 3224087800: 04:014:0021.

У подальшому позивачу стало відомо, що вказані земельні ділянки були відчужені фізичній особі ОСОБА_1 .

Окрім того позивач стверджує, що на момент надання земельної ділянки його батькові, земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення селянського (фермерського) господарства надавалась не як громадянину України, а як спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства.

У свою чергу, Головне управління Держгеокадастру у Київській області з порушенням норм ст. ст. 92,141,149 Земельного кодексу України, та без погодження з позивачем прийняли накази про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність для громадян України, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, які розташовані на території Шаліївської сільської ради Сквирського району Київської області, площею по 2 га кожному за рахунок земельної ділянки площею 47,7232 га.

Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 05 вересня 2022 року, з урахуванням ухвали Сквирського районного суду Київської області від 07 серпня 2023 року про виправлення описки, позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Сквирська міська рада Київської області, про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку- задоволено.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 48897407 від 27.09.2019, номер запису про право власності: 33426946 та припинити право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером: 3224087800:04:014:0008, площею 2 га.;

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 48901068 від 27.09.2019, номер запису про право власності: 33423592 та припинити право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером: 3224087800:04:014:0022, площею 2 га.;

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 48900474 від 27.09.2019, номер запису про право власності: 33425426 та припинити право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером: 3224087800:04:014:0006, площею 2 га.;

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 48899546 від 27.09.2019, номер запису про право власності: 33426315 та припинити право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером: 3224087800:04:014:0004, площею 2 га.;

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 48894097 від 27.09.2019, номер запису про право власності: 33420569 та припинити право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером: 3224087800:04:014:0003, площею 2 га.;

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 48910793 від 27.09.2019, номер запису про право власності: 33435886 та припинити право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером: 3224087800:04:014:0013, площею 2 га.;

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 48908348 від 27.09.2019, номер запису про право власності: 33433689 та припинити право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером: 3224087800:04:014:0014, площею 2 га.;

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 48906438 від 27.09.2019, номер запису про право власності: 33431936 та припинити право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером: 3224087800:04:014:0017, площею 2 га.;

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 48910847 від 27.09.2019, номер запису про право власності: 33435934 та припинити право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером: 3224087800:04:014:0018, площею 2 га.;

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 48895507 від 27.09.2019, номер запису про право власності: 33421956 та припинити право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером: 3224087800:04:014:0010, площею 2 га.;

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 48909202 від 27.09.2019, номер запису про право власності: 33434448 та припинити право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером: 3224087800:04:014:0023, площею 2 га.;

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 48910050 від 27.09.2019, номер запису про право власності: 33435216 та припинити право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером: 3224087800:04:014:0024, площею 2 га.;

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 48896667 від 27.09.2019, номер запису про право власності: 33422768 та припинити право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером: 3224087800:04:014:0009, площею 2 га.;

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 48910280 від 27.09.2019, номер запису про право власності: 33435503 та припинити право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером: 3224087800:04:014:0011, площею 2 га.;

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 48910683 від 27.09.2019, номер запису про право власності: 33435792 та припинити право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером: 3224087800:04:014:0005, площею 2 га.;

Скасовано Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 49139204 від 11.10.2019, номер запису про право власності: 33647099 та припинити право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером: 3224087800:04:014:0012, площею 2 га.;

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 48892005 від 27.09.2019, номер запису про право власності: 33419068 та припинити право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером: 3224087800:04:014:0015, площею 2 га.;

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 49120578 від 10.10.2019, номер запису про право власності: 33629774 та припинити право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером: 3224087800:04:014:0016, площею 2 га.;

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 49120806 від 10.10.2019, номер запису про право власності: 33629987 та припинити право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером: 3224087800:04:014:0020, площею 2 га.;

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 48909770 від 27.09.2019, номер запису про право власності: 33434947 та припинити право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером: 3224087800:04:014:0025, площею 2 га.;

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 49138170 від 11.10.2019, номер запису про право власності: 33646085 та припинити право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером: 3224087800:04:014:0026, площею 2 га.;

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 48910565 від 27.09.2019, номер запису про право власності: 33435710 та припинити право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером: 3224087800:04:014:0007, площею 2 га.;

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 48909482 від 27.09.2019, номер запису про право власності: 33434693 та припинити право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером: 3224087800:04:014:0021, площею 2 га.

Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Київській області скасувати державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами: 3224087800:04:014:0008, 3224087800:04:014:0022, 3224087800:04:014:0006, 3224087800:04:014:0004, 3224087800:04:014:0003, 3224087800:04:014:0013, 3224087800:04:014:0014, 3224087800:04:014:0017, 3224087800:04:014:0018, 3224087800:04:014:0010, 3224087800:04:014:0023, 3224087800:04:014:0024, 3224087800:04:014:0009, 3224087800:04:014:0011, 3224087800:04:014:0005, 3224087800:04:014:0012, 3224087800:04:014:0015, 3224087800:04:014:0016, 3224087800:04:014:0020, 3224087800:04:014:0025, 3224087800:04:014:0026, 3224087800:04:014:0007, 3224087800:04:014:0021, 3224087800:04:014:0019

Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Київській області передати в постійне користування ОСОБА_2 земельні ділянки з кадастровими номерами:- 3224087800:04:014:0008, площею 2 га.;- 3224087800:04:014:0022, площею 2 га.;- 3224087800:04:014:0006, площею 2 га.;- 3224087800:04:014:0004, площею 2 га.;- 3224087800:04:014:0003, площею 2 га.;- 3224087800:04:014:0013, площею 2 га.;- 3224087800:04:014:0014, площею 2 га.;- 3224087800:04:014:0017, площею 2 га.;-3224087800:04:014:0018, площею 2 га.;- 3224087800:04:014:0010, площею 2 га.;- 3224087800:04:014:0023, площею 2 га.;- 3224087800:04:014:0024, площею 2 га.;- 3224087800:04:014:0009, площею 2 га.;- 3224087800:04:014:0011, площею 2 га.;- 3224087800:04:014:0005, площею 2 га.;- 3224087800:04:014:0012, площею 2 га.;-3224087800:04:014:0015, площею 2 га.;- 3224087800:04:014:0016, площею 2 га.;- 3224087800:04:014:0020, площею 2 га.;- 3224087800:04:014:0025, площею 2 га.;- 3224087800:04:014:0026, площею 2 га.;- 3224087800:04:014:0007, площею 2 га.;- 3224087800:04:014:0021, площею 2 га.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

У апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовує апеляційну скаргу тим, що у позивача відсутні права на захист у даній справі, адже виходячи із сталої практики Верховного Суду, що склалась під час розгляду справ, пов`язаних з діяльністю фермерських господарств, в тому числі користування земельними ділянками позивачем у таких справах є юридична особа - фермерське господарство, а не фізична особа.

Апелянт вважає, що ОСОБА_2 не міг успадкувати право постійного користування земельною ділянкою 47,7232 га, розташованої на території Шаліївської сільської ради Сквирського району Київської області для ведення селянського (фермерського) господарства, адже воно зберігається за СФГ «Фіволта».

Поряд з цим апелянт вказує, що позивачем не було долучено до матеріалів справи висновку експерта за результатами земельно-технічної експертизи, який би підтверджував наявність порушень вимог земельного законодавства під час відведення спірних земельних ділянок у власність відповідача та про те, що спірні земельні ділянки накладаються на земельну ділянку площею 47, 7232 га, розташованої на території Шаліївської сільської ради Сквирського району Київської області для ведення селянського (фермерського) господарства, що свідчить про відсутність таких порушень. Зазначає, що позивач не є державним органом, який має проводити перевірки та встановлювати наявність чи відсутність порушень вимог земельного законодавства, натомість таким органом є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальні органи у областях.

Вказує, що позивачем в ході розгляду судової справи не долучено акту перевірки Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру або її територіального органу у Київській області, який би підтверджував наявність порушень вимог земельного законодавства під час відведення спірних земельних ділянок у власність відповідача та про те, що спірні земельні ділянки накладаються на земельну ділянку площею 47,7232 га, розташованої на території Шаліївської сільської ради Сквирського району Київської області для ведення селянського (фермерського) господарства, що свідчить про відсутність таких порушень.

Крім цього, вважає, що зазначена позивачем підстава для задоволення позову про те, що земельні ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства сформовані за рахунок земельної ділянки 3224087800:04:014:0002 площею 47,7232 га спростовується доказами, які подані самим позивачем. Зокрема, відповідно до листа №25024/М-13427/19.2.1 від 10.06.2021 Міністерства Юстиції України, який подано позивачем, державна реєстрація права власності на земельні ділянки проведена в процедурі

приватизації земельних ділянок, які не створювались шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3224087800:04:014:0002. Таким чином, на думку апелянта, позивачем не надано до суду жодного письмового документу, з якого можна зробити висновок про те, що земельні ділянки, які належать відповідачу, відведені йому з порушенням вимог Закону.

Вказує, що позивач не оскаржував до суду рішення державного реєстратора Тютюна Д.С., та лист Ne25024/М-13427/19.2.1 від 10.06.2021 Міністерства Юстиції України, а відтак рішення державного реєстратора є законним.

Апелянт звертав увагу апеляційного суду на те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту. Також наголошував, що у подальшому ОСОБА_1 земельні ділянки, що є предметом спору загальною площею 46 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, передав з 28 квітня 2021 року в оренду ТДВ «Шамраївський цукровий завод», однак суд не залучив вказану юридичну особу до розгляду справи, незважаючи на їхнє клопотання.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 жовтня 2022 року дану справу було призначено головуючому судді Андрієнко А.М., судді, які входять до складу колегії: Соколова В.В., Поліщук Н.В. (т. 2 а.с. 19).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 січня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Постельгою Олександром Анатолійовичем на рішення Сквирського районного суду Київської області від 05 вересня 2022 року та надано строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу (т. 2 а.с. 24).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 січня 2023 року призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом учасників справи (т. 2, а.с.26).

08 лютого 2023 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив представника ОСОБА_2 - адвоката Кравця Олександра Івановича на апеляційну скаргу. У вказаному відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відзив на апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ОСОБА_2 є належним позивачем, оскільки відповідно до рішення Сквирського районного суду Київської області від 29.09.2016 року у справі № 376/1680/16-и саме йому належить право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3224087800:04:014:0002. Зазначає, що наявний у ДРРПНМ запис про скасування державної реєстрації належного позивачу права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3224087800:04:014:0002 не має самостійного правового значення з огляду на скасування постанови Київського апеляційного суду від 27.06.2019 року у справі №376/1680/16-4, яка стала підставою внесення цього запису.

Посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 29.06.2022 року у справі №702/1026/18, від 04.05.2022 року у справі №371/1356/17, позивач вважає, що відповідач-2, сформувавши за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 3224087800:04:014:0002 спірні земельні ділянки і передавши їх у приватну власність у порядку безоплатної приватизації без згоди ОСОБА_2 як постійного користувача цієї ділянки і за відсутності визначених законом підстав для припинення його права постійного користування, порушив норми ч. 6 ст. 79-1, ч. 5 ст. 116 ЗК України, що є підставою для скасування судом рішень про державну реєстрацію права власності на спірні земельні ділянки за відповідачем-1 як їх дійсним власником і витребування цих ділянок з чужого незаконного володіння останнього.

Також зазначає, що суд першої інстанції правомірно не задовольнив клопотання про залучення орендаря спірних земельних ділянок як третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, адже таке клопотання ТДВ "ШАМРАЇВСЬКИЙ ЦУКРОВИЙ ЗАВОД" подало на етані розгляду справи по суті 16.08.2022 року, після закриття судом підготовчого провадження, що відбулося 25.11.2021 року у той час, як норми ст. 53 ЦПК України допускають залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відтак, на думку позивача, суд першої інстанції цілком обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про залучення орендаря до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів, з огляду на пропуск ним визначеного у ч. 1 ст. 53 ПК України строку.

10 лютого 2023 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив представника Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , у якому представник просив скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 .

Обґрунтовує відзив тим, що рішення щодо зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Київській області скасувати державну реєстрацію права власності в державному земельному кадастрі виходить за межі нормативного регулювання та не містить правових норм у мотивувальній частині рішення.

16 лютого 2023 року на адресу суду надійшли письмові пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Постельги О.А. У вказаних поясненнях зазначено, що позивачем, так і його представником не надано до суду жодного письмового доказу (державного акту на право постійного користування земельною ділянкою площею 47,7232 га, технічної документації із землеустрою на вказану земельну ділянку, акту перевірки Держгеокадастру, висновку земельно-технічної експертизи або іншого письмового доказу) з яких можна зробити висновок про те, що земельні ділянки, які належать відповідачу відведені за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 3224087800:04:014:0002. Крім цього, наголошує, що представник позивача - не є державним органом, який має проводити перевірки та встановлювати наявність чи відсутність порушень вимог земельного законодавства, це основна функція органів Держтеокадастру, більше того, не є експертом чи спеціалістом у галузі земельних відносин та встановляти по межам земельних ділянок чи співпадають вони.

Звертає увагу суду на те, що в ході розгляду цивільної справи позивачем не було долучено до матеріалів справи висновку експерта за результатами земельно-технічної експертизи, який би підтверджував наявність порушень вимог земельного законодавства під час відведення спірних земельних ділянок у власність відповідача та про те, що спірні земельні ділянки накладаються на земельну ділянку площею 47.7232 га, розташовану на території Шаліївської сільської ради Сквирського району Київської області для ведення селянського (фермерського) господарства.

Поряд з цим зауважував, що зайняття земельних ділянок, зокрема шляхом часткового накладення земельних ділянок, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цими ділянками. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном.

За таких обставин вважає, що позивач повинен був звернутись до суду із вимогою про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою з посиланням на приписи статті 391 ЦК України та частини другої статті 152 3К України, а тому суд першої інстанції мав відмовити у задоволенні вимог, які не спрямовані на усунення перешкод у користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою.

Також вказував, що відповідно до постанови Верховного Суду від 11 січня 2023 року у справі № 372/772/19 пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на майно не є необхідним для ефективного відновлення його права (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі №° 488/5027/14-ц, від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13.

Відтак, на думку апелянта, суд першої інстанції не мав законних підстав задовольняти вимогу позивача про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Київській області передати в постійне користування ОСОБА_2 земельні ділянки, які були предметом спору та перебували у власності ОСОБА_1 .

Щодо заявлених судових витрат представника позивача під час розгляду апеляційної скарги апелянт вважає, що такі витрати не відповідають принципами справедливості, пропорційності, верховенством права та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного суду № 147/06.1-01/23 від 01 березня 2023 року призначено повторний автоматизований розподіл цивільної справи (т. 2 а.с. 73).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 березня 2023 року дану справу було призначено головуючому судді - Березовенко Р.В., судді, входять до складу колегії: Мостова Г.І., Лапчевська О.Ф. (т. 2 а.с. 74).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 березня 2023 року справу прийнято до провадження судді Березовенко Р.В. та призначено справу до розгляду.

28 березня 2023 року на адресу суду надійшла апеляційна скарга особи, яка не брала участі у справі - Товариства з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод» на рішення Сквирського районного суду Київської області від 05 вересня 2022 року.

У апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовує апеляційну скаргу тим, що апелянтом 16 серпня 2022 року подано до Сквирського районного суду клопотання у даній справі про залучення його до розгляду справи у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Обґрунтуванням клопотання стало те, що земельні ділянки, з кадастровими номерами: 3224087800:04:014:0008, 3224087800:04:014:0022, 3224087800:04:014:0006, 3224087800:04:014:0004, 3224087800:04:014:0003, 3224087800:04:014:0013, 3224087800:04:014:0014, 3224087800:04:014:0017, 3224087800:04:014:0018, 3224087800:04:014:0010, 3224087800:04:014:0023, 3224087800:04:014:0024, 3224087800:04:014:0009, 3224087800:04:014:0011, 3224087800:04:014:0005, 3224087800:04:014:0012, 3224087800:04:014:0015, 3224087800:04:014:0016, 3224087800:04:014:0020, 3224087800:04:014:0025, 3224087800:04:014:0026, 3224087800:04:014:0007, 3224087800:04:014:0021 площею по 2 га кожна, які позивач просив суд передати йому користування знаходяться в оренді з квітня 2021 року в апелянта. Договори оренди земельних ділянок укладені з відповідачем по справі ОСОБА_1 - до моменту подачі позовної заяви позивачем.

Відтак, вважає, що суд не мав законних підстав задовольняти вимогу позивача про зобов?язання Головного управління Держгеокадастру у Київській області передати в постійне користування ОСОБА_2 земельні ділянки, які були предметом спору. Наголошує, що обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Зазначає, що задовольняючи вказану вимогу позивача, суд порушив права апелянта, оскільки договори оренди землі є чинними, речове право в реєстрі речових прав не скасовано. Таким чином, вважає, що рішення суду виконати неможливо.

Окрім того, вказує, що позивачем не надано до суду жодного письмового документу (державного акту на право постійного користування земельною ділянкою площею 47,7232 га, технічної документації із землеустрою на вказану земельну ділянку, акту перевірки Держгеокадастру, висновку земельно-технічної експертизи або іншого письмового доказу) з яких можна зробити висновок про те, що земельні ділянки, які належать ОСОБА_1 та перебувають в оренді апелянта, відведені у власність з порушенням вимог Закону.

29 березня 2023 року на адресу Київського апеляційного суду надійшли додаткові пояснення позивача, у яких він зазначав, що у разі виникнення сумнівів щодо достовірності наданої представником позивача інформації, суд може в порядку ч. 7 ст. 85 ЦПК України, самостійно провести огляд веб-сторінки у мережі Інтернет з метою встановлення та фіксування її змісту. Наголошує, що у результаті незаконних дій відповідача-2 позивача було позбавлено права володіння спірною землею, у зв`язку з чим для поновлення цього права ним було правильно обрано спосіб захисту у вигляді її витребування з чужого незаконного володіння відповідача-1 і повернення відповідачем-2 у постійне користування позивача.

Вказує, що необхідність обрання такого способу захисту у разі незаконного відчуження земельної ділянки, що перебуває у постійному користуванні, неодноразово була підтверджена Верховним Судом у постановах від 14.11.2018 року у справі № 414/1949/16, від 23.09.2020 року у справі № 450/1435/15,

Вважає, що доводи Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області не мають братися до уваги, оскільки судом першої інстанції було допущено описку в резолютивній частині оскаржуваного рішення в частині викладення позовних вимог ОСОБА_2 до нього. Так, згідно з прохальною частиною позовної заяви ОСОБА_2 просив суд зобов`язати відповідача-2 скасувати державну реєстрацію спірних земельних ділянок ОСОБА_1 у ДЗК, а не державну реєстрацію його права власності на них. Вказана описка, на думку позивача, не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення і буде виправлена після його апеляційного перегляду у порядку ст. 269 ЦПК України за заявою позивача.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 31 березня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі - Товариства з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод» на рішення Сквирського районного суду Київської області від 05 вересня 2022 року та надано учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

13 квітня 2023 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод» на рішення Сквирського районного суду Київської області від 05 вересня 2022 року.

У вказаному відзиві на апеляційну скаргу позивач просив закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод» на рішення Сквирського районного суду Київської області від 05 вересня 2022 року. А у випадку відмови у закритті апеляційного провадження - залишити апеляційну скаргу без задоволення. Вказує, що клопотання про залучення Товариства з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод» до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних зміщенні вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідачів, було подане на етапі розгляду справи по суті, тобто подане з пропущенням визначеного у ст. 53 ЦПК України строку. Окрім того, звертає увагу суду на те, що ухвала суду про відмову у задоволенні клопотання не входить до переліку ухвал, які відповідно до ст. 353 ЦПІК України можуть бути оскаржені в апеляційному провадженні окремо від рішення суду.

Вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції жодним чином не порушує права Товариства, адже як з мотивувальної частини, так і з резолютивної частини оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції не вирішував жодних питань щодо прав, інтересів чи обов`язків апелянта відносно спірних земельних ділянок.

Окрім того, позивач переконаний, що Товариство не обґрунтувало належним чином підстави для скасування оскаржуваного рішення, а подана ним апеляційна скарга може свідчити про зловживання процесуальними правами.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 травня 2023 року матеріали справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Київській області, третя особа: Сквирська міська рада Київської області, про скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки, витребування із чужого незаконного володіння, передачі в постійне користування були направлені до суду першої інстанції для ухвалення додаткового рішення щодо позовної вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Додатковим рішенням Сквирського районного суду Київської області від 07 серпня 2023 року ухвалено додаткове рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Сквирська міська рада Київської області, про скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки.

Витребувано із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею - 47,7232 га, яка розташована на території Шаліївської сільської ради Сквирського району Київської області (нині - територія Сквирської міської ради Київської області).

У судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_1 просив їх апеляційну скаргу задовольнити на підставі наведених в ній доводів. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод» підтримав.

Представник позивача просив апеляційні скарги залишити без задоволення.

Інші учасники справи, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, до суду не з`явилися, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням 2 сесії 22 скликання Сквирської районної ради народних депутатів Сквирського району Київської області від 06 вересня 1994 року батько позивача отримав у постійне користування земельну ділянку, площею 50,0 га на території Шаліївської сільскої ради Сквирського району Київської області для створення фермерського господарства. Право постійного користування підтверджено державним актом на право постійного користування землею серії КВ виданого на підставі рішення 2 сесії 22 скликання Сквирської районної ради народних депутатів Сквирського району Київської області від 06.09.1994 року № 12-02-22 площею 50,0 га. Дана земельна ділянка розташована на території Шаліївської сільської ради Сквирського району Київської області ( на цей час на території Сквирської міської ради Київської області).

На підставі зазначеного рішення і державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер 3224087800:04:014:0002.

Для ведення фермерського господарства було засноване та зареєстроване Селянське (Фермерське) Господарство «Фіволта» у організаційно правовій формі фермерського господарства, ідентифікаційний код СДРПОУ 20599660. місцезнаходження СФГ «Фіволта»: АДРЕСА_1. Розмір статутного капіталу 0,00 грн.

Засновником (учасником) СФГ «Фіволта» являється громадянин України ОСОБА_2 (позивач у справі), зареєстрований та постійно проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 . Державна реєстрація юридичної особи проведена 07 березня 1995 року. Місцезнаходження реєстраційної справи - Сквирська районна державна адміністрація Київської області. Зареєстровано в Головному управлінні регіональної статистики 14 березня 1995 року. Зареєстровано в Сквирській державній податковій інспекції як платник податків 26 травня 1997 року зі статусом платника Єдиного внеску.

Після смерті батька позивача дане фермерське господарство не реорганізовано та не ліквідовано, продовжує здійснювати свою статутну діяльність. Будь-які акти органів державної влади щодо припинення права спадкодавця щодо постійного користування вищевказаною земельною ділянкою відсутні.

Позивач звернувся до Державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на право користування земельною ділянкою, але отримав відмову нотаріуса, що підтверджується листом № 1017/01-16 від 10.09.2016 року, у якому рекомендовано звернутися до суду, оскільки вище вказана земельна ділянка належить померлому на праві постійного користування, а не на праві власності.

У подальшому, позивач звернувся до Сквирського районного суду Київської області з позовом про визнання права на спадкове майно.

Рішенням суду першої інстанції по справі № 376/1680/16-ц позовна заява ОСОБА_2 до Шаліївської сільської ради Сквирського району Київської області про визнання права постійного користування землею в порядку спадкування задоволена.

Ухвалою суду першої інстанції від 30 січня 2017 року по справі № 376/1680/16-ц було внесено виправлення у рішення суду, а саме було внесено зміни у площу земельної ділянки 47,7232 га на території Шаліївської сільської ради Сквирського району Київської області.

У подальшому, постановою Київського апеляційного суду від 27 червня 2019 року було задоволено апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Київській області, рішення Сквирського районного суду Київської області від 29 вересня 2016 року було скасоване і постановлено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 до Шаліївської сільської ради про визнання права постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування.

Головне управління Держгеокадастру листом від 16 липня 2019 року № 8-10-0.61-9276/2-19 звернулось до реєстратора Святопетрівської сільської ради Києво - Святошинського району Київської області Тютюна Д.С. про скасування державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою площею 47,7232 га кадастровий номер 3224087800:04:014:0002 для ведення фермерського господарства. 16 липня 2019 року реєстратор скасував державну реєстрацію вказаної земельної ділянки.

Позивач звернувся з касаційною скаргою та відповідно до постанови судової палати Касаційного цивільного суду від 03 лютого 2021 року касаційну скаргу задоволено, ухвалу Київського апеляційного суду від 08 травня 2019 року, від 16 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 червня 2019 року скасовано та передано справу № 376/1680/16-ц до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

22 лютого 2021 року Київським апеляційним судом було прийнято ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Київській області на рішення Сквирського районного суду Київської області від 29 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Шаліївської сільської ради про визнання права постійного користування землею у порядку спадкування.

Таким чином, на час розгляду справи рішення Сквирського районного суду Київської області по справі № 376/1680/16-ц, яким за позивачем визнано право постійного користування в порядку спадкування земельною ділянкою площею 47,7232 га, розташованої на території Шаліївської сільської ради Сквирського району Київської області в порядку спадкування за законом для ведення селянського (фермерського) господарства після смерті батька позивача, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і мав державний акт серії КВ на право постійного користування землею, виданий Сквирською районною радою народних депутатів 21.11.1994 року, вступило в законну силу.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у разі смерті громадянина - засновника СФГ відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку, а дії органів державної влади, спрямовані на припинення права користування земельною ділянкою поза межами підстав, закріплених у земельному законодавстві, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою. При цьому суд вважав, що заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на поданих ним доказах, що додані до матеріалів справи.

Окрім того, оскільки при ухвалені вказаного рішення судом не вирішено питання про витребування із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 47,7232 га, яка розташована на території Шаліївської сільської ради Сквирського району Київської області (нині - територія Сквирської міської ради Київської області) на користь ОСОБА_2 , судом першої інстанції було ухвалено додаткове рішення про задоволення цієї позовної вимоги.

За загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення.

Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.

Подібні висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 925/81/21, від 09 лютого 2022 року у справі № 910/17345/20, від 15 лютого 2023 року у cправі № 911/956/17(361/6664/20), від 07 березня 2023 року у cправі № 922/3289/21, Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05 липня 2023 року у справі № 904/8884/21 (Провадження № 12-39гс22).

Відтак, ураховуючи, що додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі й, окрім того, апеляційна скарга ОСОБА_1 містить доводи щодо позовної вимоги про витребування земельної діялянки із чужого незаконного володіння, яка вирішена судом першої інстанції додатковим рішенням, апеляційний суд переглядає рішення Сквирського районного суду Київської області від 05 вересня 2022 року й додаткове рішення Сквирського районного суду Київської області від 07 серпня 2023 року.

Отже, колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Сквирського районного суду Київської області від 05 вересня 2022 року

Згідно з вимогами ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Пунктом 2 частини другої статті 16 ЦК України передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема визнання правочину недійсним.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Щодо позовних вимог про скасування державної реєстрації

Вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для відновлення його права (пункт 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц).

Задоволення позову про витребування майна є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, у пункті 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц.

За загальним правилом суд повинен захистити порушене право найефективнішим способом, яким у цьому випадку є витребування документів з незаконного володіння особи, яка є їх фактичним володільцем, відповідно до положень статті 388 ЦК України.

Тобто якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна (земельних ділянок), оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав.

Такий позов про витребування на користь позивача із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 земельних ділянок з кадастровими номерами: 3224087800:04:014:0008, 3224087800:04:014:0022, 3224087800:04:014:0006, 3224087800:04:014:0004, 3224087800:04:014:0003, 3224087800:04:014:0013, 3224087800:04:014:0014, 3224087800:04:014:0017, 3224087800:04:014:0018, 3224087800:04:014:0010, 3224087800:04:014:0023, 3224087800:04:014:0024, 3224087800:04:014:0009, 3224087800:04:014:0011, 3224087800:04:014:0005, 3224087800:04:014:0012, 3224087800:04:014:0015, 3224087800:04:014:0016, 3224087800:04:014:0020, 3224087800:04:14:0025, 3224087800:04:014:0026, 3224087800:04:014:0007, 3224087800: 04:014:0021 позивачем не був заявлений, а одним з основних принципів цивільного судочинства є принцип диспозитивності, за яким суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених випадках.

Крім того, відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 1952-IV право власності підлягає державній реєстрації.

Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі прав у частині належності права власності на спірне майно.

Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру прав має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову (пункт 87 постанови Великої Палати Верховного Суду від 9 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц).

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апелянта ОСОБА_1 в цій частині є обгрунтованими, а позовні вимоги позивача в частині скасування державної реєстрації не підлягають задоволенню, оскільки є неефективним способом захисту порушеного права позивача, а тому у цій частині слід у позові відмовити.

Щодо позовних вимог в частині витребування земельної ділянки 47,7232 га, з чужого незаконного володіння та передачі у користування 23 спірних земельних ділянок

Захист права власності гарантовано Першим протоколом до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до статті 1 якого передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Попередні положення, однак, ніяким чином не обмежують право держави запроваджувати такі закони, які на її думку необхідні для здійснення контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків або інших зборів чи штрафів.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися «згідно із законом», воно повинне мати «легітимну мету» та бути «необхідним у демократичному суспільстві». Якраз «необхідність у демократичному суспільстві» і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які, у свою чергу, мають бути «відповідними і достатніми»; для такого втручання має бути «нагальна суспільна потреба», а втручання - пропорційним легітимній меті.

Стаття 41 Конституції України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У статті 321 ЦК України закріплено конституційний принцип непорушності права власності. За частинами першою та другою цієї статті ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

За змістом частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зміст права власності полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Згідно з вимогами статті 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не суперечать закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його в особи, яка не мала права відчужувати це майно.

Стаття 388 ЦК України містить сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Так, відповідно до частини першої вказаної норми якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).

Такі висновки Велика Палата Верховного Суду зробила в постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21).

Відповідно до положень, викладених у ст.ст.13, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з вимогами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і що до яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно вимог ЦПК України учасники справи мають передбачені процесуальним законом права і обов`язки.

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Особа, яка ставить питання про витребування майна на свою користь на цій правовій підставі, повинна в першу чергу довести наявність у неї права власності на спірне майно.

Суд повинен установити: чи є особа, яка звернулась до суду із позовом про витребування майна, власником цього майна, чи були порушені, не визнані, обмежені або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні (постанова Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/972/18 (провадження № 61-10653св19).

Позивачем заявлено позовну вимогу про витребування із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь позивача земельну ділянку площею 47,7232 га, що розташована на території Шаліївської сільської ради Сквирського району Київської області.

Натомість з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником земельних ділянок з кадастровими номерами: 3224087800:04:014:0008, 3224087800:04:014:0022, 3224087800:04:014:0006, 3224087800:04:014:0004, 3224087800:04:014:0003, 3224087800:04:014:0013, 3224087800:04:014:0014, 3224087800:04:014:0017, 3224087800:04:014:0018, 3224087800:04:014:0010, 3224087800:04:014:0023, 3224087800:04:014:0024, 3224087800:04:014:0009, 3224087800:04:014:0011, 3224087800:04:014:0005, 3224087800:04:014:0012, 3224087800:04:014:0015, 3224087800:04:014:0016, 3224087800:04:014:0020, 3224087800:04:14:0025, 3224087800:04:014:0026, 3224087800:04:014:0007, 3224087800:04:014:0021, а не земельної ділянки площею 47,7232 га з кадастровим номером.

Докази набуття відповідачем ОСОБА_1 спірної земельної ділянки площею 47,7232 га, що розташована на території Шаліївської сільської ради Сквирського району Київської області, матеріали справи не містять.

Відтак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав про витребування із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 земельної ділянки площею 47,7232 га, доказів належності йому якої до суду надано не було.

Крім того, ухвалюючи судове рішення в частині передачі у постійне користування позивача 23 земельних ділянок, що належать на праві власності відповідачу ОСОБА_1 суд першої інстанції вважав доведеним ту обставину, що до Головного управління Держгеокадастру у Київській області 02 липня 2019 року надійшло 24 заяви від громадян, жителів Миколаївської області, щодо надання їм дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 3224087800:04:014:0002 їм у власність по 2 га., і що 25 серпня 2019 року земельна ділянка площею 47,7372 га, кадастровий номер 3224087800:04:014:0002 була поділена по 2 га на 24 ділянки на які були присвоєні наступні кадастрові номери: 3224087800:04:014:0008, 3224087800:04:014:0022, 3224087800:04:014:0006, 3224087800:04:014:0004, 3224087800:04:014:0003, 3224087800:04:014:0013, 3224087800:04:014:0014, 3224087800:04:014:0017, 3224087800:04:014:0018, 3224087800:04:014:0010, 3224087800:04:014:0023, 3224087800:04:014:0024, 3224087800:04:014:0009, 3224087800:04:014:0011, 3224087800:04:014:0005, 3224087800:04:014:0012, 3224087800:04:014:0015, 3224087800:04:014:0016, 3224087800:04:014:0020, 3224087800:04:14:0025, 3224087800:04:014:0026, 3224087800:04:014:0007, 3224087800: 04:014:0021.

Проте, жодного належного, достатнього та допустимого доказу на підтвердження цих обставин матеріали справи не містять.

Натомість, відповідно до листа №25024/М-13427/19.2.1 від 10.06.2021 Міністерства Юстиції України, який подано позивачем (а.с. 36-38 т.1), державна реєстрація права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3224087800:04:014:0008, 3224087800:04:014:0022, 3224087800:04:014:0006, 3224087800:04:014:0004, 3224087800:04:014:0003, 3224087800:04:014:0013, 3224087800:04:014:0014, 3224087800:04:014:0017, 3224087800:04:014:0018, 3224087800:04:014:0010, 3224087800:04:014:0023, 3224087800:04:014:0024, 3224087800:04:014:0009, 3224087800:04:014:0011, 3224087800:04:014:0005, 3224087800:04:014:0012, 3224087800:04:014:0015, 3224087800:04:014:0016, 3224087800:04:014:0020, 3224087800:04:14:0025, 3224087800:04:014:0026, 3224087800:04:014:0007, 3224087800:04:014:0021 була проведена в процедурі приватизації земельних ділянок, які не створювались шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3224087800:04:014:0002.

Отже, враховуючи встановлені апеляційним судом обставини у справі та відсутність будь яких доказів, які б підтверджували той факт, що земельні ділянки, що на праві власності належать відповідачу були створені саме за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 3224087800:04:014:0002, право на яку доведено позивачем у судовому порядку, колегія суддів вважає доводи апелянта ОСОБА_1 в цій частині такими, що також заслуговують на увагу.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Таким чином, переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є обгрунтованими і заслуговують на увагу, оскільки спростовують висновки суду першої інстанції викладені у судових рішеннях, а тому рішення Сквирського районного суду Київської області від 05 вересня 2022 року та додаткове рішення Сквирського районного суду Київської області від 07 серпня 2023 року підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути судові витрати по справі за розгляд справи судом апеляційної інстанції в розмірі 1 362 (одна тисяча триста шістдесят дві) грн. 00 коп.

Щодо доводів апеляційної скарги особи, яка не брала участі в справі - Товариства з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод»

У статті 18 ЦПК України йдеться про те, що обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Розглядаючи обставини даної справи в контексті вказаних норм права апеляційному суду слід було переконатися в тому, що рішення суду, яке оскаржується, вплинуло на права, свободи, інтереси чи обов`язки Товариства з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод».

Частиною четвертою статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі 911/2635/17 міститься висновок, відповідно до якого рішення суду є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб.

Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не є підставою для висновку про вирішення судом питань про права та обов`язки цієї особи.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18) вказано, що «суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу після спливу річного строку з дня складання повного тексту судового рішення. При цьому, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю. Тобто апеляційному суду необхідно було відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою приватного нотаріуса, а у разі з`ясування, що судовим рішенням питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки не вирішувалося, закрити апеляційне провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України».

Обґрунтувуючи доводи апеляційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод» вказувало, що оскаржуваним судовим рішенням порушено його права та обов`язкки, як орендаря, оскількиземельні ділянки, з кадастровими номерами: 3224087800:04:014:0008, 3224087800:04:014:0022, 3224087800:04:014:0006, 3224087800:04:014:0004, 3224087800:04:014:0003, 3224087800:04:014:0013, 3224087800:04:014:0014, 3224087800:04:014:0017, 3224087800:04:014:0018, 3224087800:04:014:0010, 3224087800:04:014:0023, 3224087800:04:014:0024, 3224087800:04:014:0009, 3224087800:04:014:0011, 3224087800:04:014:0005, 3224087800:04:014:0012, 3224087800:04:014:0015, 3224087800:04:014:0016, 3224087800:04:014:0020, 3224087800:04:014:0025, 3224087800:04:014:0026, 3224087800:04:014:0007, 3224087800:04:014:0021 перебувають в оренді з квітня 2021 року у апелянта.

Однак, зі змісту оскаржуваного рішення суду вбачається, що ні у мотивувальній, ні у резулютивній частині цього рішення не містяться висновки суду про права та обов`язки Товариства з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод», а будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не є підставою для висновку про вирішення судом питань про права та обов`язки цієї особи.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що при постановленні судових рішень судом першої інстанції не вирішувались питання про права та обов`язки Товариства з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод», а тому даним судовим рішенням права апелянта не порушуються.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод» не може вважатись порушенням принципу доступу до правосуддя та права на судовий захист, що передбачено, поряд з процесуальними нормами, статтею 129 Конституції України та статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки Товариство з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод» не було позбавлена права на судовий захист шляхом заперечення проти рішення суду в строки та порядку, що був визначений нормами процесуального права.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі в справі - Товариства з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод», поданою представником - Шлейком Василем Леонідовичем, на рішення Сквирського районного суду Київської області від 05 вересня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Київській області, третя особа: Сквирська міська рада Київської області, про скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки, витребування їх із чужого незаконного володіння, передачі їх в постійне користування слід закрити.

Керуючись ст.ст. 362, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Постельгою Олександром Анатолійовичем, - задовольнити.

Рішення Сквирського районного суду Київської області від 05 вересня 2022 року та додаткове рішення Сквирського районного суду Київської області від 07 серпня 2023 року - скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Київській області, третя особа: Сквирська міська рада Київської області, про скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки, витребування їх із чужого незаконного володіння, передачі їх в постійне користування - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі за розгляд справи судом апеляційної інстанції в розмірі 1 362 (одна тисяча триста шістдесят дві) грн. 00 коп.

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі в справі - Товариства з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод», поданою представником - Шлейком Василем Леонідовичем, на рішення Сквирського районного суду Київської області від 05 вересня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Київській області, третя особа: Сквирська міська рада Київської області, про скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки, витребування їх із чужого незаконного володіння, передачі їх в постійне користування - закрити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено 27 грудня 2023 року.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: О.Ф. Лапчевська

Г.І. Мостова