Постанова

від 18.12.2023 по справі 372/2715/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Доповідач - Ратнікова В.М.

№ 22-ц/824/15134/2023

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 372/2715/22

18 грудня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Борисової О.В.

- Кирилюк Г.М.

при секретарі - Смолко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Легіон ВК» адвоката Віценка Артема Геннадійовича на рішення Обухівського районного суду Київської області від 01 серпня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Сташків Т.Г., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Легіон ВК» до ОСОБА_1 про стягнення збитків,-

в с т а н о в и в:

20.09.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Легіон ВК» звернулось до Обухівського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення збитків в розмірі 300 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Легіон ВК» є власником земельної ділянки, площею 0,0358 га, кадастровий номер 3223110100:01:098:0248, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 на праві власності належать: земельна ділянка, площею 0,0062 га, кадастровий номер 3223110100:01:098:0094, розташована за адресою: АДРЕСА_1 та торгівельний павільйон, загальною площею 93,7 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 .

Земельні ділянки позивача та відповідача є суміжними.

08.02.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Легіон ВК» (майбутній продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська агенція реструктуризації боргів» (майбутній покупець) укладено попередній договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. за реєстровим № 93 (далі також попередній договір).

Предметом вказаного договору був продаж в майбутньому належної позивачу земельної ділянки, площею 0,0358 га, кадастровий номер 3223110100:01:098:0248, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за ціною продажу 1 000 000,00 грн (пункти 1, 10 попереднього договору).

На виконання п. 11 попереднього договору майбутній покупець сплатив, а майбутній продавець отримав аванс у розмірі 300 000,00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача.

У зв`язку із введенням на території України воєнного стану відповідно до указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», сторони попереднього договору погодили внести зміни до нього шляхом укладення 05 липня 2022 року нотаріально посвідченого договору про внесення змін і доповнень № 1.

За умовами договору про внесення змін і доповнень № 1 сторони попереднього договору погодили, що: а) договір купівлі-продажу земельної ділянки має бути укладено та нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. до 15 серпня 2022 року; б) попередній продавець зобов`язаний позначити межу земельної ділянки, винести в натурі (на місцевості) межі земельної ділянки та закріпити їх межовими знаками у відповідності технічної документації землеустрою щодо земельної ділянки.

З метою визначення меж земельної ділянки позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Судова незалежна експертиза України», яке в результаті встановлення точок на місцевості встановило, що в межі земельної ділянки позивача частково входить об`єкт нерухомості, а саме: двоповерхова нежитлова будівля (магазин Квіти), який належить ОСОБА_1 ; площа накладення становить 9,41 кв.м.

Позивач повідомив про вказані обставини майбутнього покупця листом від 29.07.2022 року та просив погодити внесення змін до попереднього договору у зв`язку із наведеними вище обставинами, які не залежать від попереднього продавця, оскільки виконати умови попереднього договору в існуючій редакції позивач не може через протиправні дії відповідача.

У відповідь на вказаний лист майбутній покупець повідомив, що відхиляє пропозицію позивача щодо внесення змін до попереднього договору про зміну його предмету у зв`язку з наявністю накладення на земельну ділянку меж будівлі іншого землекористувача; покупець також повідомив позивача, що він зобов`язаний повернути 300 000,00 грн. авансу та сплатити штраф у розмірі суми авансу.

На підставі п. 16 попереднього договору та у зв`язку з невиконанням умов п. 8 попереднього договору, 06.09.2022 року позивач сплатив Товариству з обмеженою відповідальністю «Українська агенція реструктуризації боргів» 300 000,00 грн. в якості повернення авансу та 300 000,00 грн. штрафу.

Позивач вважає, що протиправними та винними діями відповідача, які полягають у розміщенні на земельній ділянці позивача будівлі без відповідних дозволів та з порушенням закону, порушено право власності позивача, зокрема, у зв`язку з неможливістю розпорядження належною йому земельною ділянкою, що спричинило позивачу збитки у вигляді сплати штрафу в розмірі 300 000,00 грн.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 01 серпня 2023 року в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Легіон ВК» до ОСОБА_1 про стягнення збитків в розмірі 300 000,00 грн., відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 11 вересня 2023 рокупредставник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Легіон ВК» адвокат Віценко Артем Геннадійович подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення Обухівського районного суду Київської області від 01 серпня 2023 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Легіон ВК» до ОСОБА_1 про стягнення збитків в розмірі 300 000,00 грн.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм процесуального права, судом неповно з`ясовані обставин справи.

Вказує на те, що частина будівлі відповідача накладається на земельну ділянку позивача, що підтверджується консультаційним висновком Товариства з обмеженою відповідальністю «Судова незалежна експертиза України» (висновок спеціаліста), який позивачем надано суду першої інстанції у даній справі.

Зазначає, що після подання позовної заяви до суду по даній справі, позивач звернувся до суду з позовом до відповідача за захистом своїх прав, шляхом подання позову з іншим предметом, а саме: про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. Даний позов розглядається Обухівським районним судом Київської області у справі № 372/2936/22. У вказаній справі позивачем було подано доказ, а саме: висновок експерта від 27.12.2022 року (висновок судової експертизи) щодо вирішення питання про накладення меж нерухомого майна відповідача та земельну ділянку позивача.

Отже, 27.12.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Судова незалежна експертиза України» (судовий експерт Комашко Р.В.) надано висновок експерта № ЕС-1727-1-2054.22 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи по цивільній справі № 372/2936/22, відповідно до резолютивної частини якого, «виходячи з проведеного дослідження результатів геодезичних вишукувань, встановлено, що частина будівлі об`єкту нерухомого майна: торгівельного павільйону, який розміщується на земельній ділянці кадастровий номер 3223110100:01:098:0094, площею 0,0062 га за адресою: АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_1 , накладається на земельну ділянку кадастровий номер 3223110100:01:098:0248, яка належить ТОВ «Легіон ВК», а саме: на її південно-західну частину із глибиною накладання від 0,45 до 0,85 м, площа накладання становить 9,1 кв.м.»

Отже, факт накладення частини будівлі відповідача на земельну ділянку позивача підтверджений висновком спеціаліста, висновком експерта, встановлений судом та не спростований відповідачем.

Незважаючи на вищезазначені обставини, суд першої інстанції зробив помилковий висновок про відсутність порушеного права позивача відповідачем та помилково поклав його в основу оскаржуваного судового рішення. Суд залишив поза увагою ту обставину, що саме з винних дій відповідача позивачем понесено збитки в розмірі 300 000,00 грн., як сплату штрафних санкцій.

Судом помилково не застосовано до спірних правовідносин частину 1 статті 321 ЦК України, якою визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Крім зазначеного, судом не враховано положення статті 96 ЗК України порушення відповідачем яких призвело до завданих позивачу збитків.

Вказує, що згідно вимог ч. 1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який має право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Суд першої інстанції, помилково не застосувавши до спірних правовідносин зазначену норму, не врахував, що оскільки частина будівлі відповідача розміщена на земельній ділянці позивача, яка не була надана для розміщення такої будівлі, у відповідача відсутні будь-які права на частину земельної ділянки позивача під будівлею відповідача, внаслідок чого за ч. 1 ст. 376 ЦК України будівля відповідача є самочинним будівництвом.

Незастосування судом першої інстанції вказаних положень матеріального права призвело до помилкового висновку суду про відсутність порушеного права позивача і, як наслідок, до прийняття незаконного оскаржуваного рішення.

02 листопада 2023 року на адресу апеляційного суду електронною поштою направлено відзив представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Клапчука Федора Петровича на апеляційну скаргу представника позивача, в якому він просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю " Легіон ВК" на рішення Обухівського районного суду Київської області від 01 серпня 2023 року у повному обсязі та залишити зазначене судове рішення без змін.

Посилається на те, що з досліджених судом доказів встановлено, що позивач придбав земельну ділянку, яка є предметом попереднього договору, 20.12.2021 року. Згідно з умовами п.3.5 договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного між ТОВ " Рал Кепітал 2" та ТОВ " Легіон ВК", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. 20.12.2021 року, покупець свідчить та гарантує, що земельна ділянка, що відчужується, візуально оглянута покупцем до підписання цього договору. Пунктом 3.4 вказаного договору передбачено, що продавець свідчить та гарантує, що незастережних недоліків, які значно знижують цінність або можливість використання за цільовим призначенням зазначеної у цьому договорі земельної ділянки немає. Отже, придбаваючи земельну ділянку, площею 0,0358 га, кадастровий номер 3223110100:01:098:0248, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , позивач візуально її оглянув та підтвердив, що будь-яких претензій щодо неї немає.

У той же час, відповідач набув право власності на об`єкт нерухомого майна-торгівельний павільйон, площею 93,7 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 05.04.2014 року, тобто, цей павільйон на час придбання позивачем земельної ділянки вже існував.

Зазначає, що належний відповідачу торгівельний павільйон існував не лише на момент формування земельної ділянки з кадастровим номером 3223110100:01:098:0248 та в подальшому, на момент набуття на неї права власності позивачем, але і на момент набуття на неї права власності попереднім власником, який не висував жодних претензій до відповідача з приводу розташування будівлі його торгівельного павільйону, так як останній жодним чином не перешкоджає використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням та реалізовувати правомочності власника.

Вважає, що позивач придбав земельну ділянку у тому стані, що існував на момент укладання договору купівлі-продажу від 20.12.2021 року, тобто, з усіма наявними недоліками, що виключає вину відповідача у порушенні позивачем умов попереднього договору та, як наслідок, понесення ним збитків.

Отже, знаючи про усі недоліки земельної ділянки або маючи усі можливості бути повідомленим про них, позивач добровільно уклав попередній договір на визначених умовах, чим своїми свідомими діями призвів до настання негативних наслідків для нього та понесення збитків. Наведене виключає вину відповідача у понесенні позивачем збитків від невиконання умов попереднього договору

Крім того, вважає, що суд першої інстанції вірно зазначив, що позивач не довів порушення його прав, як власника суміжної земельної ділянки. Всупереч доводам апеляційної скарги, зміна майнового стану позивача в сторону погіршення ( зменшення) сама по собі не свідчить про наявність порушеного права позивача та про вину відповідача.

Посилається також на те, що з досліджених доказів достовірно встановлено, що відповідачу була відведена та передана в оренду спочатку земельна ділянка, площею 0,0024 га , в подальшому передана в оренду , а потім набута у власність земельна ділянка, площею 0,0062 га, кадастровий номер 3223110100:01:098:0094 під існуючий торгівельний павільйон. Після відведення земельної ділянки згідно договору оренди від 01.12.2010 року відповідачем в Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області було зареєстровано за № КС08311103737 від 14.12.2011 року Декларацію про початок виконання будівельних робіт- будівництво торгівельного павільйону за адресою: АДРЕСА_3 на підставі відповідного проекту. В подальшому, після завершення будівництва торгівельного павільйону та введення його в експлуатацію, відповідач зареєстрував за собою право власності на вказане нерухоме майно відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03.04.2014 року.

В судовому засіданні представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю " Легіон ВК" адвокат Шевченко Валерія Віталіївна повністю підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Клапчук Федір Петрович проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Легіон ВК» є власником земельної ділянки, площею 0,0358 га, кадастровий номер 3223110100:01:098:0248, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріал Кепітал 2» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Легіон ВК», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. 20.12.2021 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2375, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20.12.2021 року, індексний номер витягу: 291219584.

ОСОБА_1 на праві власності належать: земельна ділянка, площею 0,0062 га, кадастровий номер: 3223110100:01:098:0094, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Гринько А.П. 04.09.2015 року, індексний номер: 24160877.

Також, ОСОБА_1 належить на праві власності торгівельний павільйон, загальною площею 93,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , розташований на вказаній вище земельній ділянці, на підставі свідоцтва про право власності, виданого Реєстраційною службою Обухівського міськрайонного управління юстиції 03.04.2014 року, серія та номер: НОМЕР_1 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (Інформаційна довідка № 309886952 від 15.09.2022 року).

08.02.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Легіон ВК» (майбутній продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська агенція реструктуризації боргів» (майбутній покупець) було укладено попередній договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. за реєстровим № 93 (далі також попередній договір).

Відповідно до умов вказаного договору майбутній продавець зобов`язується продати, а майбутній покупець купити земельну ділянку, площею 0,0358 га, кадастровий номер 3223110100:01:098:0248, за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з умовами п. 8 попереднього договору, земельна ділянка повинна бути передана продавцем покупцю в день підписання та нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки у стані, вільному від забудови, вільному від розміщення на ній будь-яких об`єктів нерухомого майна, малих архітектурних форм, які можуть фактично бути розміщені на земельній ділянці.

Відповідно до п. 9 попереднього договору продавець стверджує, що документи, які підтверджують право власності продавця на земельну ділянку, та всі надані ним відомості відносно зазначеної земельної ділянки є достовірні та правдиві. В разі, коли документи чи відомості щодо вищезазначеної земельної ділянки виявляться недостовірними, неправдивими, продавець зобов`язаний відшкодувати заподіяні покупцю збитки та витрати.

За змістом п. 11 попереднього договору, на підтвердження дійсних намірів про наступне укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки покупець зобов`язаний сплатити на розрахунковий рахунок продавця аванс у розмірі 300 000,00 грн.

Згідно з п. 16 попереднього договору, якщо основний договір купівлі-продажу земельної ділянки не буде укладено протягом строку, встановленого в п. 1 даного договору через дії або бездіяльність продавця, то він зобов`язаний протягом трьох календарних днів з дня настання зазначеного строку повернути покупцю аванс, сплачений за цим договором, та додатково сплатити штраф у розмірі авансу, сплаченого покупцем. Положення даного пункту застосовуються також до випадків невиконання продавцем умов та зобов`язань, встановлених у п. 4 та/або п. 8 цього договору.

Як вбачається з виписки за рахунками за 11.02.2022 року, сформованої 14.09.2022 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська агенція реструктуризації боргів» сплатило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Легіон ВК» (авансовий платіж згідно з попереднім договором) у розмірі 300 000,00 грн.

05.07.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Легіон ВК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська агенція реструктуризації боргів» було укладено договір про внесення змін і доповнень № 1 до попереднього договору, за умовами якого сторони домовились, що договір купівлі-продажу земельної ділянки має бути укладено до 15.08.2022 року; продавець зобов`язаний позначити межу земельної ділянки, винести в натурі (на місцевості) межі земельної ділянки та закріпити їх межовими знаками відповідно до технічної документації із землеустрою щодо земельної ділянки.

07.07.2022 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Судова незалежна експертиза України», за замовленням Товариства з обмеженою відповідальністю «Легіон ВК» було надано консультаційний висновок, у якому зазначено, що в результаті встановлення точок на місцевості встановлено, що в межі земельної ділянки Товариства з обмеженою відповідальністю «Легіон ВК» частково входить об`єкт нерухомості, а саме: двоповерхова нежитлова будівля (магазин Квіти), який належить ОСОБА_1 ; площа накладення становить 9,41 кв.м.

29.07.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Легіон ВК» листом повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська агенція реструктуризації боргів» про обставини, встановлені Товариством з обмеженою відповідальністю «Судова незалежна експертиза України» в консультативному висновку від 07.07.2022 року та просило погодити внесення змін до попереднього договору у зв`язку із обставинами, які не залежать від попереднього продавця, оскільки виконати умови попереднього договору в існуючій редакції позивач не може.

03.08.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська агенція реструктуризації боргів» листом повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю «Легіон ВК» про те, що відхиляє пропозицію позивача щодо внесення змін до попереднього договору про зміну його предмету у зв`язку з наявністю накладення на земельну ділянку меж будівлі іншого землекористувача та повідомило позивача, що він зобов`язаний повернути 300 000,00 грн. авансу та сплатити штраф у розмірі суми авансу.

06.09.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Легіон ВК» сплатило Товариству з обмеженою відповідальністю «Українська агенція реструктуризації боргів» 300 000,00 грн. в якості повернення авансу та 300 000,00 грн. штрафу.

Також, 27.12.2022 року, за замовленням Товариства з обмеженою відповідальністю «Легіон ВК», Товариством з обмеженою відповідальністю «Судова незалежна експертиза України» оформлено висновок експерта № ЕС-1727-1-2054.22, за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи по цивільній справі № 372/2936/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Легіон ВК» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

У вказаному висновку зазначено, що частина будівлі об`єкту нерухомого майна: торгівельного павільйону, який розміщується на земельній ділянці кадастровий номер: 3223110100:01:098:0094, площею 0,0062 га, за адресою: АДРЕСА_1 та належить ФОП ОСОБА_1 , накладається на земельну ділянку, кадастровий номер 3223110100:01:098:0248, яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Легіон ВК», а саме: на її південно-західну частину із глибиною накладання від 0,45 до 0,85 м, площа накладання становить 9,1 кв.м.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Легіон ВК» до ОСОБА_1 про стягнення збитків, суд першої інстанції вказав на те, що відповідач набув право власності на об`єкт нерухомого майна - торгівельний павільйон, площею 93,7 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , 03.04.2014 року. В свою чергу, позивач придбав земельну ділянку, кадастровий номер 3223110100:01:098:0248, 20.12.2021 року.

Згідно з п. 3.5 договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріал Кепітал 2» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Легіон ВК», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. 20.12.2021, зареєстрованого в реєстрі за № 2375, Товариство з обмеженою відповідальністю «Легіон ВК» свідчить та гарантує, що земельна ділянка, що відчужується, візуально оглянута покупцем до підписання цього договору.

З наведеного вбачається, тобто торгівельний павільйон ОСОБА_1 на час придбання Товариством з обмеженою відповідальністю «Легіон ВК» земельної ділянки зкадастровим номером 3223110100:01:098:0248, вже існував, а відтак позивач знав або повинен був знати про наявність накладення нежитлової будівлі на його земельну ділянку.

З огляду на зазначене, враховуючи, що на час укладення попереднього договору позивач знав або повинен був знати про наявність накладення нежитлової будівлі відповідача на земельну ділянку позивача, та свідомо погодився з умовами попереднього договору, які передбачали відповідальність позивача у разі невиконання умов щодо передачі покупцю вільної від забудови земельної ділянки, суд прийшов до висновку про недоведеність вини відповідача у настанні відповідальності позивача за попереднім договором, а відтак, недоведеність факту спричинення позивачу збитків відповідачем.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення Обухівського районного суду Київської області від 01 серпня 2023 року відповідає.

Частиною 1 статті 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду регулює ст. 1166 ЦК України.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. (ч. 1 ст. 1166 ЦК України).

З системного аналізу вказаної норми права вбачається, що задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорювання) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 904/3657/18, постановах Верховного Суду від 22.12.2020 у справі № 909/260/19, від 08.12.2020 у справі № 922/1633/18, від 21.05.2020 у справі № 925/142/18, від 05.02.2020 у справі № 925/533/18).

Частиною 2 ст. 1166 ЦК України встановлено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з ч. 2 ст. 1172 ЦК України замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника.

Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові:

- неправомірність (протиправність) поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;

- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювана шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що невідворотно спричинила шкоду;

- вину заподіювана шкоди як суб`єктивного елемента відповідальності, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 03.11.2021 № 922/1705/20, від 02.11.2021 № 918/1131/20, від 28.10.2021 № 910/9851/20, від 29.06.2021 у справі № 910/11287/16, від 15.06.2021 у справі № 918/864/20, від 18.05.2021 у справі № 925/1328/19, від 08.09.2020 у справі № 926/1904/19, від 07.07.2020 у справі № 922/3208/19).

Відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою-другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини даної справи, надавши належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які містяться в матеріалах справи та звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи даний спір, суд 1-ї інстанції правомірно виходив з того, що позивач, купуючи у 20.12.2021 року земельну ділянку, кадастровий номер 3223110100:01:098:0248, в п. 3.5 договору купівлі-продажу, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріал Кепітал 2» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Легіон ВК», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. 20.12.2021, зареєстрованого в реєстрі за № 2375, засвідчив, що ним земельну ділянку, яку він купує, візуально оглянуто до підписання договору купівлі-продажу.

В свою чергу, відповідач у 03.04.2014 році набув право власності на об`єкт нерухомого майна - торгівельний павільйон площею 93,7 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на суміжній земельній ділянці з земельною ділянкою позивача.

Тобто, торгівельний павільйон ОСОБА_1 на час придбання Товариством з обмеженою відповідальністю «Легіон ВК» земельної ділянки з кадастровим номером 3223110100:01:098:0248, вже існував, а відтак позивач знав або повинен був знати про наявність накладення нежитлової будівлі на його земельну ділянку.

З огляду на зазначене, враховуючи, що на час укладення попереднього договору позивач знав або повинен був знати про наявність накладення нежитлової будівлі відповідача на земельну ділянку позивача, та свідомо погодився з умовами попереднього договору, які передбачали відповідальність позивача у разі невиконання умов щодо передачі покупцю вільної від забудови земельної ділянки, колегія суддів погоджується, з висновками суду першої інстанції про недоведеність вини відповідача у настанні відповідальності Товариства з обмеженою відповідальністю «Легіон ВК» за попереднім договором, а відтак, недоведеності факту спричинення ОСОБА_1 збитків позивачу.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не взято до уваги ту обставину що об`єкт нерухомого майна - торгівельний павільйон, площею 93,7 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 є самочинним будівництвом, здійсненим відповідачем, не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваний прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Верховний Суд зауважує, що у цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Спосіб захисту цивільного права чи інтересу - це дії, які спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Спосіб захисту цивільного права чи інтересу має бути доступним та ефективним.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц зазначено, що кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (статті 15, 16 ЦК України). Цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003). При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі № 826/7380/15, провадження № 11-778апп18).

Звертаючись до суду з позовом Товариством з обмеженою відповідальністю «Легіон ВК» самостійно обрано спосіб захисту цивільного права чи інтересу, а саме: шляхом стягнення грошових коштів, які сплачені останнім на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська агенція реструктуризації боргів», як штраф внаслідок невиконання позивачем умов попереднього договору.

Поряд з цим, предметом вказаного позову не є питання законності/незаконності будівництва об`єкту нерухомого майна - торгівельного павільйону, площею 93,7 кв.м., який розташований за адресою: Київська область, м. Обухів, вул. Київська. Будь-яких позовних вимог щодо вказаного об`єкту нерухомого майна прохальна частина позовної заяви не містить.

А відтак, у суду відсутні правові підстави надавати правову оцінку обставинам щодо яких позивачем не заявлено жодних позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги про те, що саме будівлею, яка належить на праві власності відповідачу завдано позивачу збитків, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, та матеріалами справи підтверджується, що частина будівлі об`єкту нерухомого майна: торгівельного павільйону, який розміщується на земельній ділянці кадастровий номер 3223110100:01:098:0094, площею 0,0062 га за адресою: АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_1 , накладається на земельну ділянку кадастровий номер 3223110100:01:098:0248, яка належить ТОВ «Легіон ВК», а саме: на її південно-західну частину із глибиною накладання від 0,45 до 0,85 м, площа накладання становить 9,1 кв.м.

Поряд з цим, при доведенні неможливості використання позивачем земельної ділянки саме зазначеної площі (наявність будівлі), позивачем не доведено протиправної поведінки відповідача та його вини, оскільки, як зазначалося вище, торгівельний павільйон ОСОБА_1 на час придбання Товариством з обмеженою відповідальністю «Легіон ВК» земельної ділянки з кадастровим номером 3223110100:01:098:0248, вже існував, а відтак позивач знав або повинен був знати про наявність накладення нежитлової будівлі на його земельну ділянку. Позивач, як власник вказаної земельної ділянки, мав можливість визначити точки розташування придбаної ним земельної ділянки на місцевості до укладення попереднього договору купівлі-продажу з метою уникнення тих наслідків, які настали.

Проте, діючи на власний розсуд, позивач спочатку уклав 08 лютого 2022 року попередній договір купівлі-продажу земельної ділянки, пункт п. 9 якого містить умову про те, що продавець стверджує, що документи, які підтверджують право власності продавця на земельну ділянку, та всі надані ним відомості відносно зазначеної земельної ділянки є достовірні та правдиві. В разі, коли документи чи відомості щодо вищезазначеної земельної ділянки виявляться недостовірними, неправдивими, продавець зобов`язаний відшкодувати заподіяні покупцю збитки та витрати, а п. п. 16 містить наслідки невиконання умов попереднього договору, а вже потім здійснив необхідні дії для встановлення встановлення точок меж земельної ділянки на місцевості, замовивши 07.07.2022 року у Товариством з обмеженою відповідальністю «Судова незалежна експертиза України», консультаційний висновок, у якому зазначено, що в результаті встановлення точок на місцевості встановлено, що в межі земельної ділянки Товариства з обмеженою відповідальністю «Легіон ВК» частково входить об`єкт нерухомості, а саме: двоповерхова нежитлова будівля (магазин Квіти), який належить ОСОБА_1 ; площа накладення становить 9,41 кв.м.

Таким чином, доводи, викладені представником позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Легіон ВК» адвокатом Віценко Артемом Геннадійовичем в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішенняОбухівського районного суду Київської області від 01 серпня 2023 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Легіон ВК» адвоката Віценка Артема Геннадійовича.

Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Легіон ВК» адвоката Віценко Артема Геннадійовича залишено без задоволення, а судове рішення без змін, тому розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Легіон ВК» адвоката Віценка Артема Геннадійовича залишити без задоволення.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 01 серпня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 27 грудня 2023 року.

Головуючий Судді: