Постанова

від 26.12.2023 по справі 755/5255/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/15752/2023

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2023 року місто Київ

справа № 755/5255/23

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Борисової О.В.

суддів: Ратнікової В.М., Ящук Т.І.

за участю секретаря судового засідання - Савлук І.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 10 травня 2023 року про часткове задоволення заяви про забезпечення позову, постановлену під головуванням судді Гончарук В.П., у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кар Інвест Київ», ОСОБА_1 , третя особа: Територіальний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ №8045 РСЦ ГСЦ Міністерства внутрішніх справ у місті Києві про розірвання договору купівлі-продажу транспортного засобу, скасування державної реєстрації та повернення безпідставно набутого майна, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2023 року ОСОБА_3 звернулася до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до відповідача ТОВ «Кар Інвест Київ», в якому просила:

розірвати договір купівлі-продажу транспортного засобу №03-11/1/22 від 03 листопада 2022 року, укладеного між нею та ТОВ «Кар Інвест Київ»;

скасувати державну реєстрації транспортного засобу на ТОВ «Кар Інвест Київ»;

повернути у її власність безпідставно набуте майно - транспортний засіб марки «TESLA MODEL S», синього кольору, 2014 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 .

Одночасно з позовною заявою позивач ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову шляхом заборони відчуження транспортного засобу марки «TESLA MODEL S», синього кольору, 2014 року випуску, реєстраційний номер д.н.з. НОМЕР_1 .

Обгрунтовуючи вказану заяву позивач посилалася на те, що оскільки у позовній заяві вона просить розірвати договір купівлі-продажу спірного транспортного засобу укладений між сторонами, а тому є ризик відчуження транспортного засобу відповідачем до ухвалення судом рішення по вказаній справі.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 10 травня 2023 року заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено частково.

Накладено арешт на транспортний засіб марки «TESLA MODEL S», синього кольору, 2014 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 .

В решті задоволення заявлених вимог відмовлено.

В подальшому позивач подала уточнену позовну заяву, де відповідачем також зазначила ОСОБА_1 .

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якійпосилаючись на порушення норм процесуального права, просив ухвалу скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що ОСОБА_1 відповідно до договору купівлі-продажу від 06 квітня 2023 року придбав у ТОВ «Кар Інвест Київ» транспортний засіб: «TESLA MODEL S», синього кольору, 2014 року випуску за 757 190,00 грн.

Вказував, що зазначені грошові кошти були отримані ТОВ «Кар Інвест Київ», транспортний засіб передано ОСОБА_1 після оформлення договору в сервісному центрі, таким чином відповідач ОСОБА_1 є добросовісним набувачем майна, а права позивача не були порушені.

Зазначав, що позивач жодних вимог до відповідача ОСОБА_1 не заявляє.

Посилався на те, що позивач відчужила на користь відповідача ТОВ «Кар Інвест Київ» транспортний засіб на умовах відтермінованого платежу за договором № 03-11/1/22 від 03 листопада 2022 року. Умови договору були в повній мірі виконані відповідачем ТОВ «Кар Інвест Київ», грошові кошти в розмірі 607 500,00 грн. було перераховано позивачу у визначений в договорі строк.

Відзиву на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надійшло.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ТОВ «Кар Інвест Київ» заперечував проти доводів апеляційної скарги.

Позивач ОСОБА_3 , відповідач ОСОБА_1 та третя особа Територіальний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ №8045 РСЦ ГСЦ Міністерства внутрішніх справ у місті Києві у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені. Від представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до суду апеляційної інстанції надійшла заява, в якій останній просив розглядати справу у його відсутність та відсутність відповідача ОСОБА_1 , вимоги апеляційної скарги просив задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати.

Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, які не з`явилися у судове засідання на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача ТОВ «Кар Інвест Київ», з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Згідно з п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

У відповідності до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами .

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Згідно з п.п.1, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно п.6 зазначеної постанови особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов`язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

Крім того, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічні висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18.

Як вбачається з матеріалів справи, у квітні 2023 року ОСОБА_3 звернулася до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до відповідача ТОВ «Кар Інвест Київ»ТОВ «Кар Інвест Київ», в якому просила:

розірвати договір купівлі-продажу транспортного засобу №03-11/1/22 від 03 листопада 2022 року, укладеного між нею та ТОВ «Кар Інвест Київ»;

скасувати державну реєстрації транспортного засобу на ТОВ «Кар Інвест Київ»;

повернути у її власність безпідставно набуте майно - транспортний засіб марки «TESLA MODEL S», синього кольору, 2014 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 .

Позивач, звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, вказувала на те, що забезпечення позову дозволить уникнути відчуження спірного транспортного засобу третім особам і в разі задоволення позову дозволить безперешкодно повернути транспортний засіб ОСОБА_3 .

Викладені обставини, враховуючи положення ст.151 ЦПК України є достатніми для обґрунтованого припущення позивача, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі його задоволення.

В подальшому позивач подала уточнену позовну заяву, де відповідачем також зазначила ОСОБА_1 .

Як зазначав представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в апеляційній скарзі ОСОБА_1 06 квітня 2023 року придбав у ТОВ «Кар Інвест Київ» транспортний засіб «TESLA MODEL S», синього кольору, 2014 року випуску за 757 190,00 грн., який в подальшому було перереєстровано на останнього, таким чином відповідач ОСОБА_1 є добросовісним набувачем майна, а права позивача не були порушені.

З викладеного вбачається, що спірний автомобіль було відчужено ТОВ «Кар Інвест Київ» на користь ОСОБА_1 .

З огляду на те, що між сторонами виник спір щодо розірвання договору купівлі-продажу транспортного засобу, скасування державної реєстрації та повернення майна - спірного транспортного засобу на користь ОСОБА_3 , а відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на вищезазначене майно.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 був залучений до участі у справі в якості відповідача. Отже існує достатньо обґрунтоване припущення, що ОСОБА_1 , як власник спірного майна, може розпорядитися ним, зокрема відчужити його іншим особам до вирішення справи по суті, що у подальшому може утруднити ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду.

Враховуючи зміст позовних вимог та предмет спору, колегія суддів приходить до висновку, що захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на транспортний засіб марки «TESLA MODEL S», синього кольору, 2014 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 є співмірним із заявленими позовними вимогами та відповідає вимогам ст.150 ЦПК України.

При цьому варто врахувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Європейський суд з прав людини у рішення від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Обраний позивачем вид забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача ОСОБА_1 , оскільки арештоване майно фактично зберігається у володінні та користуванні власника, а обмежується лише можливість розпорядитися ним.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17 та у постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі №643/15394/19.

А відтак, доводи апеляційної скарги про те, що накладення арешту на автомобіль призводить до обмеження права ОСОБА_1 , як добросовісного набувача та власника майна, колегія суддів відхиляє, оскільки цивільний процесуальний закон, а саме ст.ст.151-152 ЦПК України передбачає можливість обмеження особи у здійсненні права власності при вжитті заходів забезпечення цивільного позову зокрема шляхом накладення арешту на спірне майно, отже ухвала суду відповідає приписам Конституції України і діючому законодавству.

Право на мирне володіння майном, яке передбачене ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод дозволяє втручатися у здійснення особою права власності і обмежувати його згідно закону, в тому числі для захисту прав і свобод інших осіб, якщо таке втручання було пропорційним.

В даному випадку втручання у право власності ОСОБА_1 у вигляді обмеження на відчуження спірного майна здійснене згідно із законом і є пропорційним переслідуваній меті, оскільки здійснене для захисту прав і свобод інших осіб, зокрема позивача.

Слід зазначити, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивач жодних вимог до відповідача ОСОБА_1 не заявляє, права позивача не були порушені та підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 нема, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до положень цивільного процесуального закону питання про порушення прав на спірне майно та обраних позивачем способів захисту свого права з`ясовуються при розгляді справи по суті позовних вимог, де сторонами подаються відповідні докази на обґрунтування їх доводів. При вирішенні питання про забезпечення позову, суд не вправі давати оцінку доказам, а також вирішувати наперед питання обґрунтованості доводів та заперечень сторін по суті позову, і правомірності заявлених позовних вимог.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_1 є законним та обґрунтованим.

Оскільки, ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 10 травня 2023 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 26 грудня 2023 року.

Головуючий:

Судді: