Рішення

від 26.12.2023 по справі 214/2391/22

САКСАГАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 214/2391/22

2/214/718/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

26 грудня 2023 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Ковтун Н.Г.,

за участю секретаря - Сотнікової А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №214/2391/22 за позовом ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Товкун Альона Вікторівна до Акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа, що не заявляє самостійних вимог Первинна профспілкова організація відокремленого структурного підрозділу «Криворізьке локомотивне депо» Державного підприємства «Придніпровська залізниця» про стягнення недоплаченого розміру матеріальної допомоги на оздоровлення, -

ВСТАНОВИВ:

16 травня 2022 року позивач ОСОБА_1 інтереси якого представляє адвокат Товкун А.В. звернувся в суд з позовною заявою до Акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа, що не заявляє самостійних вимог Первинна профспілкова організація відокремленого структурного підрозділу «Криворізьке локомотивне депо» Державного підприємства «Придніпровська залізниця» про стягнення недоплаченого розміру матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі 6483,12 грн., а також 1850,00 грн. витрат на правову допомогу.

В обґрунтування позову посилався на те, що він з 07.11.2006 працює у структурному підрозділі «Криворізьке локомотивне депо» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» на різних посадах. З 07.04.2010 працює на посаді машиніста електровоза. За період 2017-2021 роки перебував у щорічних відпустках та користувався правом на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення, яка відповідно до умов колективного договору мала складати не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги. Однак, відповідач порушуючи його права. Однак, станом на момент звернення до суду із позовною заявою жодних доплат на відшкодування допомоги на оздоровлення за спірні періоди додатково відповідачем не нараховано та не виплачена.

Таким чином загальна сума недоплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення становить 6483,12 грн., у зв`язку з чим позивач змушений звернутись до суду за захистом своїх трудових прав.

Ухвалою суду від 21 жовтня 2022 року судом відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву та 07 грудня 2023 до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що вимога щодо виплати матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі не менше мінімальної заробітної плати не відповідає вимогам п.п. 3, 5розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-YIII від 06.12.2016. Разом з тим, не внесення до теперішнього часу відповідних змін до колективного договору не надає права вимагати виплат, які суперечать Закону, оскільки, як вказувалось вище, п. 5розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-YIII від 06.12.2016чітко зазначено, що до внесення змін до колективних договорів і угод усіх рівнів щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб».

Відповідно до ч. 5ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено та не оспорюється відповідачем, що ОСОБА_1 працює у структурному підрозділі «Криворізьке локомотивне депо» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» на різних посадах. З 07.04.2010 працює на посаді машиніста електровоза (а.с.11, 11 зворот).

У періоди з 01.09.2017 по 29.09.2017, з 01.09.2018 по 02.10.2018, з 27.08.2019 по 25.09.2019, з 24.08.2020 по 22.09.2020, з 22.08.2021 по 23.09.2021 позивачу надавалась щорічна тарифна відпустка, про що зазначав в позовіпозивач та не спростовановідповідачем.

Так, нарахований та виплачений розмір фактично отриманої допомоги на оздоровлення підтверджується табуляграмами за вересень 217 року, вересень 2018 року, вересень 2019 року, вересень 2020 року та вересень 2021 року (а.с.12,13,14,15,16).

Отже, сума недоплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення становить 6483,12 грн.

Крім того, позивач ОСОБА_1 є членом Професійної спілки залізничників і транспортних будівельників Первинної профспілкової організації відокремленого структурного підрозділу « ДП «Придніпровська залізниця» Криворізьке локомотивне депо».

Відповідно до п. 3.1.5 Колективного договору на 2011-2012, укладеного між відокремленим структурним підрозділом «Криворізьке локомотивне депо» та спільним представницьким органом залізничників і транспортних будівельників України та Вільної профспілки машиністів в особі їх виборного органу, зареєстрованого за №60/11 від 24.10.2011 встановлено, що при кожному наданні працівникам щорічної відпустки загальної тривалості або не менше її половини (у випадках поділу відпустки на частини) незалежно від її надання, виплачувати згідно з «Положенням про надання працівникам Придніпровської залізниці матеріальної допомоги на оздоровлення під час щорічної відпустки» за письмовою заявою матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі 40 відсотків ставки чи посадового окладу на момент надання допомоги за професією, котру обіймає працівник, але не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги.

Дія Колективного договору, продовжена у 2020 році до укладання колективного договору АТ «Укрзалізниця» (а.с.20).

Згідност. 10 КЗпП України, колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Відповідно дост. 13 КЗпП Українитаст. 7 Закону України «Про колективні договори і угоди», зміст колективного договору визначається сторонами.

Статтею 13 КЗпП Українивизначено, що у колективному договорі встановлюються взаємні обов`язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати і інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій і т.і.) Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії.

Згідност. 18 КЗпП України, положення колективного договору розповсюджуються на всіх працівників підприємства, установи, організації та є обов`язковими для роботодавця та працівника.

Відповідно до ч. 2ст. 97 КЗпП України, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Відповідно до спільної постанови керівництва регіональної філії «Придніпровська залізниця» і голови Дорожньої профспілкової організації Придніпровської залізниці Букреєва О.В. №Н32/20, П-4-5г від 31.03.2017 постановлено застосувати з 01.04.2017 замість мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини для визначення посадових окладів, заробітної плати та інших виплат передбачених колективними договорами, величину «125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом».

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік», тобто на момент прийняття Постанови № П-5-58г/а від 31.03.2017, мінімальна заробітна плата по Україні була встановлена на рівні 3 200,00 грн.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, був встановлений на рівні 1600,00 грн., тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, становив 2000,00 грн.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, був встановлений на рівні 1860,00 грн., тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, становив 2325,00 грн.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, був встановлений на рівні 1921,00 грн., тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, становив 2401,25 грн.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, був встановлений на рівні 2102,00 грн., тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, становив 2627,50 грн.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, був встановлений на рівні 2270,00 грн., тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, становив 2837,50 грн.

Таким чином, прийняття 31.03.2017 спільної постанови керівництва регіональної філії «Придніпровська залізниця» і голови Дорожньої профспілкової організації Придніпровської залізниці Букреєва О.В. №Н32/20, П-4-5г від 31.03.2017 про застосування з 01.04.2017 замість мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини для визначення посадових окладів, заробітної плати та інших виплат передбачених колективними договорами, величину «125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом», є діями

Постанови № П-5-8г/а є діями, що погіршували становище працівників порівняно із законодавством, оскільки на момент прийняття вказаної постанови, мінімальна заробітна плата по Україні була встановлена на рівні 3200,00 грн., отже вказана сума є більшою за 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, така різниця між вказаними величинами має місце і в наступних роках, тому суд вважає, що при визначенні позивачу розміру матеріальної допомоги на оздоровлення підлягає застосуванню не Постанови № П-4-5г, а п. 3.1.14 Колективного договору.

Відповідно дост. 9 КЗпП України, умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

Стаття 9 КЗпПне вимагає будь-якої процедури визнання недійсними умов договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством. Вона безпосередньо оголошує такі умови недійсними і не вимагають судової процедури визнання їх недійсними.

Також, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач попереджав позивача про погіршення існуючих умов оплати праці.

Суд вважає, що прийняттяЗакону України «Про внесення змін до законодавчих актів України» № 1774-УІІІ від 06.12.2016не створює юридичних наслідків щодо застосування п. 3.1.14 Колективного договору Криворізької дирекції залізничних перевезень на 2015 рік, в частині виплати допомоги на оздоровлення, оскільки питання виплати матеріальної допомоги на оздоровлення, умови виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, обставини, за яких вона виплачується, а також кому саме вона може бути виплачена першочергово, визначається, в даному випадку, колективним договором, п. 3.1.14. яким визначено, що при кожному наданні працівникам щорічної відпустки загальної тривалості або не менше її половини (у випадку поділу відпустки на частини), незалежно від періоду її надання, виплачується згідно з положенням за письмовою заявою матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі 40 відсотків тарифної ставки чи посадового окладу на момент надання допомоги за професією, котру обіймає працівник, але не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги.

Щодо посилань відповідача, зазначених у письмовому відзиві, суд вважає, що прийняття Закону України «Про внесення змін до законодавчих актів України» №1774-УІІІ від 06 грудня 2016 року не створює юридичних наслідків щодо застосування п.3.1.5. Колективного договору, укладеного між відокремленим структурним підрозділом «Криворізьке локомотивне депо» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» та спільним представницьким органом залізничників і транспортних будівельників України та Вільної профспілки машиністів виборного органу, зареєстрованого за №60/11 від 24 жовтня 2011 року, в частині виплати допомоги на оздоровлення, оскільки питання виплати матеріальної допомоги на оздоровлення, умови виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, обставини, за яких вона виплачується, а також кому саме вона може бути виплачена першочергово, визначається, в даному випадку, колективним договором, п.3.1.5. яким визначено, що матеріальна допомога на оздоровлення виплачується за письмовою заявою працівника у розмірі 40% відсотків ставки чи посадового окладу на момент надання допомоги за професією, котру обіймає працівник, але не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги, а прийнята 31 березня 2017 року спільна Постанова керівництва регіональної філії «Придніпровська залізниця» і голови Дорожньої профспілкової організації Придніпровської залізниці Букреєва О.В. №Н32/20, П-4-5г від 31.03.2017 про застосовування з 01.04.2017 замість мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини для визначення посадових окладів, заробітної плати та інших виплат передбачених колективними договорами, величину «125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом», прийнята з порушенням вимог Колективного договору, отже не підлягає застосуванню при визначні розміру матеріальної допомоги на оздоровлення. Крім того, є необґрунтованою позиція відповідача щодо застосування позовної давності до вимог позивача, оскільки в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати. До такої правової позиції дійшов Верховний Суд розглянувши справу №552/3404/17.

При цьому, оскільки виплата матеріальної допомоги позивачу відбувалася у 2017-2021 роках, суд вважає за необхідне при визначенні розміру недоплаченої частини вказаної допомоги виходити з розміру мінімальної заробітної плати по Україні встановленої за 2017-2021 роки.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню, тому з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь позивача підлягає стягненню недоплачена матеріальна допомога в розмірі 6483,12 грн.

Згідно частини першоїстатті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Оскільки, позивач на підставістатті 5 Закону України «Про судовий збір»звільнений від сплати судового збору, на підставістатті 141 ЦПК України, то з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 992,40 грн.

Частиною 1статті 133ЦПК Українивизначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 5 частини 3статті 133ЦПК Українивстановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Згідно частини 1статті 137ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина 3статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частини восьмоїстатті 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з витрат на правову допомогу в розмірі 1850,00 грн., надавши при подані позову до суду договір про надання правової допомоги № 16/03/01 від 16.03.2022, укладеного міжадвокатом Товкун А.В. та Бабенком М.М. (а.с.28-32), копію ордеру (а.с.33), акт № 1 про надання правової допомоги від 16.03.2022 (а.с.34), оригінал квитанції № 059967 від 16.03.2022 про сплату витрат за правничу допомогу в розмірі 1850,00 грн.(а.с.35), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.36).

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Така правова позиція щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Представник відповідача в обґрунтування заперечень щодо сплати витрат на правничу допомогу зазначала про неодноразове звернення адвоката Товкун А.В. до районних судів, при цьому, враховуючи ідентичність поданої позовної заяви до вже розглянутих судом справ, за якими стягнуто витрати на правничу допомогу, тому підготовка правової позиції, аналіз судової практики, які входять до складання позовної заяви в акті № 1 від 16.03.2022 року про надання правової допомоги, не є доцільними. Тому витрачений час на вивчення документів та підготовку позовної заяви не можуть бути значним, а отже розмір витрат на правничу допомогу підлягає зменшенню.

Однак, суд вважає, що витрати на правничу допомогу в розмірі 1850,00 грн. є співмірнимиз ціною позову, з обсягом роботи та часом, витраченим адвокатом на складання даного позову, тому враховуючи викладене та наявність доказів понесених витрат на сплату правничої допомоги, вказані витрати на правову допомогу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст.12,13,81,259,263,264,265,293 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Товкун Альона Вікторівна до Акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа, що не заявляє самостійних вимог Первинна профспілкова організація відокремленого структурного підрозділу «Криворізьке локомотивне депо» Державного підприємства «Придніпровська залізниця» про стягнення недоплаченого розміру матеріальної допомоги на оздоровлення - задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 6483 (шість тисяч чотириста вісімдесят три) грн. 12 коп. недоплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 1850 (одна тисяча вісімсот п`ятдесят) грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір у сумі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 коп.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів після проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця», юридична адреса: м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, ЄДРПОУ 40075815.

Третя особа: Первинна профспілкова організація відокремленого структурного підрозділу «Криворізьке локомотивне депо» Державного підприємства «Придніпровська залізниця» про стягнення недоплаченого розміру матеріальної допомоги на оздоровлення, адреса: м. Кривий Ріг, вул. Серафимовича, буд. 97, код ЄДРПОУ: 39559003.

Суддя Н.Г. Ковтун