Постанова

від 12.12.2023 по справі 727/10942/22

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2023 року

м. Чернівці

справа № 727/10942/22

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Одинака О. О.

суддів Кулянди М. І., Половінкіної Н. Ю.,

секретар Паучек І. І.

позивач ОСОБА_1

відповідач Комунальне некомерційне підприємство «Міська стоматологічна поліклініка» Чернівецької міської ради

апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , на рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 19 вересня 2023 року

головуючий в суді першої інстанції суддя Смотрицький В. Г.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопада 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.

Позивач просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ генерального директора Комунального некомерційногопідприємства «Міськастоматологічна поліклініка»Чернівецької міськоїради (далі - КНП «Міська стоматологічна поліклініка» Чернівецької міської ради) Струка В. І. «Про звільнення з роботи ОСОБА_1 » №26-зв від 21 жовтня 2022 року;

- поновити його на посаді лікаря-стоматолога-терапевта лікувального відділення КНП «Міська стоматологічна поліклініка» Чернівецької міської ради;

- стягнути з КНП «Міська стоматологічна поліклініка» Чернівецької міської ради на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21 жовтня 2022 по дату поновлення його на роботі.

В обґрунтування позову зазначав, що з 2002 року працює лікарем-стоматологом в КНП «Міська стоматологічна поліклініка» Чернівецької міської ради.

21 жовтня 2022 року наказом КНП «Міська стоматологічна поліклініка» Чернівецької міської ради №26-зв від 21 жовтня 2022року він був звільнений з посади лікаря-стоматолога-терапевта лікувального відділення КНП «Міська стоматологічна поліклініка», у зв`язку із скороченням штату та чисельності працівників відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України, з виплатою вихідної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку та грошової компенсації за 21 календарних дні щорічної основної відпустки та 1 календарний день додаткової відпустки за особливий характер праці, за відпрацьований період з 06 лютого 2021 року по 21 жовтня 2022 року.

Вважає даний наказ неправомірним та таким, що порушує його права.

Зокрема, вказував, що його було звільнено з посади лікаря-стоматолога-терапевта лікувального відділення КНП «Міська стоматологічна поліклініка» Чернівецької міської ради начебто у зв?язку з проведенням скорочення штату та чисельності працівників, однак зазначеної відповідачем у наказі №26-зв від 21 жовтня 2022 підстави не існувало, оскільки ще з 02 травня 2022 року наказом про зміни в організації виробництва і праці та зміни істотних умов праці №65-к від 29 квітня 2022 року його було переведено на 0,5 штатної посади лікаря-стоматолога-терапевта лікувального відділення КНП «Міська стоматологічна поліклініка» Чернівецької міської ради, а скорочення штату та чисельності працівників у КНП «Міська стоматологічна поліклініка» Чернівецької міської радине відбулось.

Він має переважне право на залишення на роботі, що не було взято до уваги відповідачем та призвело до незаконного його звільнення із займаної посади лікаря-стоматолога-терапевта.

Також вважав, що фактичною підставою його звільнення стало, зокрема, його повідомлення до правоохоронних органів щодо можливого здійснення привласнення та розтрати коштів директором КНП «Міська стоматологічна поліклініка» Чернівецької міської ради ОСОБА_3 в умовах воєнного стану. В подальшому він отримав попередження від директора КНП «Міська стоматологічна поліклініка» Чернівецької міської ради ОСОБА_3 щодо наступного звільнення з посади лікаря-стоматолога-терапевта лікувального відділення КНП «Міська стоматологічна поліклініка» Чернівецької міської ради. Дане попередження було зумовлене не скороченням чисельності та штату працівників КНП «Міська стоматологічна поліклініка», а саме повідомленням про вчинення злочину ОСОБА_3 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районногосуду містаЧернівці від19вересня 2023року в позові ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що судом встановлено, що КНП «Міська стоматологічна поліклініка» Чернівецької міської ради неодноразово повідомляло ОСОБА_1 про скорочення та звільнення з посади, а також йому було запропоновано надати згоду на переведення з посади лікаря-стоматолога-терапевта на наявні вакантні посади, а саме на декретну посаду лікаря-стоматолога-терапевта та сестри медичної зі стоматології.

Отже, роботодавець запропонував позивачу наявні вакантні посади одночасно із попередженням про звільнення у зв`язку із скороченням, однак позивач не скористався даним правом та не надав згоди на таке переведення.

Відповідачем було встановлено працівників, які займають посади лікарів-стоматологів-терапевтів з найнижчою продуктивністю праці, серед яких був і ОСОБА_1 .

Отже, судом встановлено, що відповідач як роботодавець під час вирішення питання про звільнення позивача з роботи здійснив належне порівняння продуктивності праці і кваліфікації позивача та інших лікарів, зробив аналіз, хто з працівників користується перевагами, що підтверджено відповідними документами, було вирішено належним чином питання про те, хто із працівників має переважне право на залишення на роботі. А тому доводи позивача про неврахування переважного права залишення на роботі і непроведення порівняльного аналізу продуктивності праці і кваліфікації працівника, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Враховуючи наведене, суд вважав, що при звільненні ОСОБА_1 у зв`язку із скороченням штату та чисельності працівників, не було порушено його прав, оскільки відповідач дотримався процедури такого звільнення, передбаченої вимогами частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України.

Доводи позивача про те, що подана ним заява до правоохоронних органів про вчинення корупційних правопорушень сприяла його звільненню з посади не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки наказ про скорочення штату та чисельності працівників, винесений 10 серпня 2022 року, обумовлений змінами в організації виробництва та праці, які пов`язані з реформуванням стоматологічної допомоги та оптимізації штатної чисельності лікарських посад.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ,в інтересахякого діє ОСОБА_2 , просить рішеннясуду першоїінстанції скасувати та задовольнити позов в повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В судовому порядку було доведено ту обставину, що на підприємстві не відбулося змін в організації виробництва і праці та змін істотних умов праці.

Суд дійшов помилкового висновку про те, що відповідач своєчасно надав відповідним працівникам вказаного підприємства інформацію щодо причини передбачуваних звільнень, кількість і категорію працівників, яких це може стосуватися та строк, протягом якого їх буде проведено.

У даному випадку розглядається не питання щодо доцільності скорочення позивача, а відсутності змін в організації виробництва і праці.

Скорочення штату та чисельності працівників на підприємстві не відбулося.

Позивача не повідомляли про його звільнення у встановлений законом строк.

Судом не було враховано переважне право позивача на залишення на роботі та помилково зроблено висновок щодо невиконання позивачем плану.

У доданому відповідачем до матеріалів справи списку виконання лікарями плану є список лікарів, які не є лікарями-стоматологами-терапевтами, що свідчить про недоцільність такого аналізу та недостовірність таких відомостей.

Окрім того, відповідачем не було взято до уваги те, що позивач працював на 0,5 штатної посади, в той час як інші лікарі займали одну чи навіть більше ніж одну ставки.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

КНП «Міська стоматологічна поліклініка» Чернівецької міської ради, в інтересах якого діє Попова-Завгородня С. Г., подало відзив на апеляційну скаргу.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Посилається на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а аргументи апеляційної скарги безпідставними.

На підприємстві відбулося скорочення чисельності та штату працівників.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується встановлення відповідачем низької продуктивності та кваліфікації позивача.

Позивач не надав згоди на його переведення на інші посади.

Оскільки у позивача продуктивність праці є нижчою ніж у інших працівників на підприємстві, він не має переважного права на залишення на роботі відповідно до статті 42 КЗпП України.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

Встановлено, що ОСОБА_1 наказом №4-пр від 06 лютого 2002 року Чернівецької міської стоматологічної поліклініки було прийнято на роботу на 1,0 ставки лікаря-стоматолога-терапевта (а.с. 17).

З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що постановою Чернівецького апеляційного суду від 14 жовтня 2022 року у справі №727/12311/21 (провадження 822/665/22), що набрала законної сили 14 жовтня 2022 року, встановлено, що 11 січня 2021 рок, на підприємстві проведено спільне засідання поліклініки та профкому КНП «Міська стоматологічна поліклініка» за участі працівників підприємства. Ознайомлено працівників із наказом КНП «Міська стоматологічна поліклініка» від 11 січня 2021 року № 02-к про початок діяльності з 11 січня 2021 року КНП «Міська стоматологічна поліклініка» та повідомлено їх щодо зміни умов оплати праці з погодинної на відрядну - з 01 квітня 2021 року.

Згідно з наказом КНП «Міська стоматологічна поліклініка» від 28 січня 2021 року №25 затверджено норми навантаження лікаря стоматолога-терапевта при наданні медичної допомоги дорослому населенню за спеціальністю «Терапевтична стоматологія». Норми навантаження при наданні стоматологічної допомоги на терапевтичному прийомі для лікарів стоматологів-терапевтів становлять 23 УОП на зміну.

Пунктом 4.3 Статуту КНП «Міська стоматологічна поліклініка» Чернівецької міської ради передбачено, що підприємство самостійно здійснює некомерційну господарську діяльність, організовує свою діяльність відповідно до фінансового плану, затвердженого у встановленому законодавством порядку, організовує надання послуг, в тому числі додаткових, і реалізує її за цінами (тарифами), що визначаються в порядку, встановленому законодавством України (а.с. 49-62 т.1).

Як вбачається з економічного обґрунтування необхідності скорочення штатних посад лікарського персоналу КНП «Міська стоматологічна поліклініка», складеного заступником генерального директора з економічних питань, підприємство проводить фінансово-господарську діяльність за рахунок коштів, що надходять від надання платних послуг усіх видів та коштів НСЗУ. Результати кількісних показників виконання виробничого плану лікарями-стоматологами-терапевтами за період з 01 січня 2022 року по 30 червня 2022 року свідчить про їх недовиконання, а саме: І терапевтичне відділення виконання виробничого плану становить 49,4%; ІІ терапевтичне відділення виконання виробничого плану становить 42,6%. Результати виконання виробничих планів підтверджують їх систематичне невиконання. Разом із цим, росте обсяг фінансових витрат, пов`язаних із неефективним використанням робочого часу, енергоресурсів та неможливістю використання праці працівників протягом повного робочого часу, раціоналізацією робочих місць через скорочення виконання робочого плану працівниками, відбулися зміни в організації виробництва і праці в лікувальних відділеннях КНП «Міська стоматологічна поліклініка». З метою створення оптимальних умов для ефективного використання трудових та матеріальних ресурсів, уникнення зайвих непродуктивних витрат підприємства, прийняття рішення про скорочення штатних посад лікарів-стоматологів-терапевтів є економічно обґрунтованим, раціональним та необхідним (а.с.110-111 т.1).

29 квітня 2022 року наказом №65-К від 29 квітня 2022 року «Про зміни в організації виробництва і праці та зміни істотних умов праці» КНП «Міська стоматологічна поліклініка» у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, обумовлених систематичним недовиконанням виробничого плану лікарями-стоматологами-терапевтами та лікарями-стоматологами-хірургами за період з 01 квітня 2021 року по 31 грудня 2021 року та І квартал 2022 року, і як наслідок, різким зростанням обсягу фінансових витрат, пов`язаних із неефективним використанням робочого часу, енергоресурсів, неможливістю використання праці працівників протягом повного робочого часу, для створення оптимальних умов щодо ефективного використання трудових та матеріальних ресурсів, уникнення зайвих продуктивних витрат підприємства, раціоналізації робочих місць та враховуючи об`єктивні показники фінансово-господарської діяльності КНП «Міська стоматологічна поліклініка» Чернівецької міської ради з метою недопущення звільнення працівників, керуючись статтями 3, 14 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року проведено з 02 травня 2022 року в КНП «Міська стоматологічна поліклініка» Чернівецької міської ради зміни в організації виробництва і праці в лікувальному відділенні. Переведено з 02 травня 2022 року для подальшої роботи на умовах неповного робочого дня, працівників лікувального відділення КНП «Міська стоматологічна поліклініка» Чернівецької міської ради. Тривалість неповного робочого дня встановлюється, виходячи із балансу робочого часу на кожен календарний місяць в 2022 році з тривалістю 33 робочих години на тиждень. Для подальшої роботи на умовах неповного робочого дня переведено лікаря-стоматолога-терапевта лікувального відділення із займанням 0,5 штатної посади ОСОБА_1 . Оплату праці працівника, переведеного для подальшої роботи на умовах неповного робочого дня, проводити з врахуванням результатів виконання виробничого плану в умовних одиницях працеємності (УОП) за кожний календарний місяць.

Ознайомити із даним наказом лікаря-стоматолога-терапевта про зміни в організації виробництва і праці та зміну істотних умов праці під підпис, в строк не пізніше 29 квітня 2022 року. В разі відмови лікаря-стоматолога-терапевта, згідно з пунктом 2.1 даного наказу від зміни істотних умов праці шляхом переведення на умови неповного робочого дня, запропонувати надати таку відмову у письмовій формі на строк до 02 травня 2022 року (а.с.21-22 т.1).

З протоколу спільного засідання адміністрації поліклініки та профкому КНП «Міська стоматологічна поліклініка» Чернівецької міської ради від 08 липня 2022 року вбачається, що на засіданні вирішено, що у зв`язку з переходом КНП «Міська стоматологічна поліклініка» Чернівецької міської ради на платні терапевтичні, хірургічні та рентгенологічні послуги оплата праці лікарів-стоматологів-терапевтів проводиться за результатами виконання виробничого плану за поточний місяць, а аналіз виконання виробничих планів за січень-червень 2022 року та суми надходжень від надання платних послуг з терапевтичної стоматології свідчить про те, що об`єм надання такої допомоги зменшився. При цьому відповідно зменшилось навантаження на одну лікарську посаду, що призведе до зменшення кількості штатних посад не тільки лікарів, але й сестер медичних зі стоматології. Вирішено провести скорочення 4,0 штатних посад лікарів-стоматологів-терапевтів та 1,0 штатну посаду сестри медичної зі стоматології і розробити штатний розпис підприємства, який забезпечить своєчасне та якісне надання платних стоматологічних послуг населенню. Працівникам, які займають посади лікарів-стоматологів-терапевтів і сестер медичних зі стоматології, у відповідності до вимог КЗпП України буде запропоновано переведення на наявні вакантні посади на підприємстві (а.с.109 т.1).

Згідно з економічним обґрунтуванням заступника генерального директора з економічних питань ОСОБА_4 щодо необхідності скорочення штатної посади лікаря-стоматолога-терапевта ОСОБА_1 від 29 липня 2022 року слідує, що останній систематично не виконує виробничий план умовних одиниць працеємності (УОП), не забезпечує необхідну суму надходжень від наданих платних терапевтичних послуг. Фінансові результати від наданої кількості платних терапевтичних послуг ОСОБА_1 негативно впливають на обсяг надходжень коштів від всіх видів платних послуг в цілому по підприємству і призводить до їх збитковості (а.с.116 т.1).

Як вбачається з протоколу спільного засідання адміністрації поліклініки та профкому КНП «Міська стоматологічна поліклініка» Чернівецької міської ради від 09 серпня 2022 року на засіданні вирішено, що скорочення чисельності і штату посад є доцільним способом покращення фінансового стану підприємства. Враховуючи проведений по підприємству «Аналіз виконання плану лікарів-стоматологів-терапевтів та лікарів-стоматологів-хірургів за період з 01 січня 2022 року по 30 червня 2022 року», встановлено працівників, які займають посади лікарів-стоматологів-терапевтів з найнижчою продуктивністю праці, серед яких ОСОБА_1 (вища кваліфікаційна категорія) 36,8 %. Визначальним критерієм для визначення наявності переважного права на залишенні на роботі при скороченні чисельності штату працівників, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці є саме рівень кваліфікації працівника та продуктивність праці. Тому при вирішенні питання про звільнення працівника перевіряється наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці. Також на засіданні досліджувалися документи та відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних категорій, про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов`язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про виконання норм виробітку (продуктивність праці), про розширення зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваної роботи та про суміщення професій лікарями-стоматологами-терапевтами підприємства. Продуктивність праці і кваліфікацію лікарів-стоматологів терапевтів підприємства оцінено окремо для визначення працівників, які мають менш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників. Так, лікарі-стоматологи-терапевти з І та ІІ кваліфікаційними категоріями ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 відповідно до проведеного аналізу, виконали виробничий план з більшою продуктивністю праці, ніж працівник з вищою категорію ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , ОСОБА_11 та працівники з тією ж І кваліфікаційною категорією ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , що свідчить про низьку продуктивність праці та кваліфікацію лікарів-стоматологів-терапевтів ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_14 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_1 . Поряд із цим, лікарі-стоматологи-терапевти з І та ІІ кваліфікаційними категоріями ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , відповідно до проведеного аналізу, виконали виробничий план з більшою продуктивністю, ніж працівник з вищою категорією ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , ОСОБА_11 та працівники з тією ж І кваліфікацією категорією ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .. Також поставлено на голосування список працівників лікарського та середнього медперсоналу лікувального відділення, які визначені для скорочення, серед яких і ОСОБА_1 лікар-стоматолог-терапевт (0,5 шт. пос.). Також працівникам, які займають посади лікарів-стоматологів-терапевтів і сестер медичних зі стоматології буде запропоновано переведення на наявні вакантні посади на підприємстві. (а.с.112-114 т. 1).

Наказом КНП «Міська стоматологічна поліклініка» від 10 серпня 2022 року "Про скорочення штату та чисельності працівників лікувального відділення" № 100-к вирішено провести з 21 жовтня 2022 року скорочення штату та чисельності працівників, а саме: 4 штатних посад лікарів-стоматологів-терапевтів та 1 штатну посаду сестри медичної зі стоматології, серед яких і посаду лікаря-стоматолога-терапевта ОСОБА_1 . Запропоновано працівникам, посади яких скорочуються, наявні вакантні посади за кваліфікацією (а.с.106 т.1).

З акту КНП «Міська стоматологічна поліклініка» Чернівецької міської ради від 12 серпня 2022 року вбачається, що лікарю-стоматологу-терапевту ОСОБА_1 було надано для ознайомлення наказ №100-к від 10 серпня 2022 року «Про скорочення штату та чисельності працівників лікувального відділення. Останній в присутності комісії відмовився своїм підписом засвідчити ознайомлення з наказом, копію наказу отримав (а.с.118 т.1).

15 серпня 2022 року КНП «Міська стоматологічна поліклініка» Чернівецької міської ради винесла попередження ОСОБА_1 про наступне звільнення з посади лікаря-стоматолога-терапевта лікувального відділення на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, яке відбудеться 21 жовтня 2022 року, з виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку. Одночасно запропоновано переведення з 21.10.2022 року на одну з вакантних посад, а саме декретну посаду лікаря-стоматолога-терапевта або вакантну посаду сестри медичної зі стоматології (а.с.117 т.1).

З акту КНП «Міська стоматологічна поліклініка» Чернівецької міської ради від 12 серпня 2022 року вбачається, що лікарю-стоматологу-терапевту ОСОБА_1 було надано попередження про звільнення, якевідбудеться 21 жовтня 2022 року. Останній в присутності комісії відмовився своїм підписом засвідчити ознайомлення з попередженням про звільнення (а.с.119 т.1).

26 вересня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до директора КНП «Міська стоматологічна поліклініка» Чернівецької міської ради Струка В.І. з листом, в якому зазначив, що його було попереджено про наступне звільнення з посади. Вважає, що дане звільнення зумовлено не скороченням чисельності та штату працівників поліклініки, а саме тим, що незадовго до цього він звернувся із заявою до працівників правоохоронних органів про вчинення корупційного кримінального правопорушення керівництвом поліклініки. Просив в подальшому уникнути психологічного тиску на нього та не порушувати його права, не погрожувати звільненням із займаної посади (а.с.79 т.1).

04 жовтня 2022 року КНП «Міська стоматологічна поліклініка» Чернівецької міської ради винесла попередження ОСОБА_1 про наступне звільнення з посади лікаря-стоматолога-терапевта лікувального відділення на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, яке відбудеться 21 жовтня 2022 року, з виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку. Одночасно запропоновано переведення з 21 жовтня 2022 року на одну з вакантних посад, а саме декретну посаду лікаря-стоматолога-терапевта або вакантну посаду сестри медичної зі стоматології. 07 жовтня 2022 року ОСОБА_1 ознайомлений з даним попередженням, про що свідчить його особистий підпис (а.с.120 т.1).

21 жовтня 2022 року наказом КНП «Міська стоматологічна поліклініка» Чернівецької міської ради №26-зв від 21 жовтня 2022 року «Про звільнення з роботи ОСОБА_1 », звільнено ОСОБА_1 , лікаря-стоматолога-терепавта лікувального відділення, у зв`язку із скороченням штату та чисельності працівників, відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України. Ознайомити працівника з цим наказом та в день звільнення видати трудову книжку. Бухгалтерії виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі середньомісячного заробітку та грошову компенсацію за 21 календарний день щорічної основної відпустки та 1 календарний день додаткової відпустки за особливий характер праці, за відпрацьований період з 06 лютого 2021 року по 21 жовтня 2022 року (а.с.18 т.1).

Представник відповідача в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції зазначав про те, що в середньому на місяць лікарі-стоматологи-терепавти працювали на вказаному підприємстві 22-23 робочі дні.

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Помилковим є висновок суду першої інстанції про недоведеність позивачем вимог про незаконність його звільнення з роботи.

Суд першої інстанції, дійшовши такого висновку, не врахував наступні обставини.

Щодо позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі

1.Щодо змін в організації виробництва і праці відповідача, скорочення чисельності та штату працівників

Згідно з частиною першоюстатті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першоюстатті 15 ЦК Українипередбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно достатті 43 Конституції Україникожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Припинення трудового договору може мати місце лише з підстав, передбачених законодавством (стаття 3 КЗпП України).

Статтею 5-1 КЗпП Українипередбачено, що держава гарантуєпрацездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 40 КЗпП Українитрудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другоюстатті 40 КЗпП Українивизначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації (частини перша, третястатті 49-2 КЗпП України).

При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Згідно частини першоїстатті 235 КЗпП Україниу разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимогЗакону України «Про запобігання корупції»іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Помилковим є аргумент апеляційної скарги про те, що на підприємстві не відбулося змін в організації виробництва і праці та змін істотних умов праці та не доведено факт скорочення чисельності або штату працівників організації.

Згідно з нормою пункту 1 частини першоїстатті 40КЗпП України самостійними підставами змін в організації виробництва та праці є скорочення чисельності працівників або скорочення штату працівників.

Чисельність працівників - це списковий склад працівників і скорочення чисельності працівників передбачає зменшення їхньої кількості. Штат працівників - це сукупність посад, установлених штатним розписом підприємства, установи, організації. Тому скорочення штату являє собою зміну штатного розпису за рахунок ліквідації певних посад або зменшення кількості штатних одиниць за певними посадами.

Факторами, якими може бути зумовлена потреба скорочення чисельності або штату працівників є, зокрема: наміри роботодавця матеріально стимулювати працівників для здійснення потрібного обсягу робіт меншою кількістю персоналу через суміщення професій (посад), розширення зони обслуговування або збільшення обсягу виконуваної роботи, для чого працівникам встановлюються відповідні доплати за рахунок утвореної економії фонду заробітної плати; вдосконалення виробництва за допомогою автоматизації виробничих процесів, упровадження яких зумовлює зменшення кількості працівників певних професій і спеціальностей, потрібних для виконання роботи; перепрофілювання підприємства; зменшення обсягу виробництва продукції; інші несприятливі фактори та кризові явища у соціально-економічному розвитку суспільства.

Скорочення чисельності працівників і скорочення штату підприємства, установи, організації - поняття не тотожні, оскільки зі скороченням чисельності майже завжди відбувається скорочення штату і зміна чисельності працівників відповідно відображається у штатному розписі. А при скороченні штату чисельність може не тільки не зменшитися, а інколи навіть збільшитися (постанови Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі №761/25605/17, від 28 вересня 2023 року у справі №487/7770/21).

У постановах у справі №824/3229/14-а, від 4 липня 2018 року у справі №826/12916/15, від 7 квітня 2021 року у справі №444/2600/19, від 22 липня 2021 року у справі №161/7272/20, від 22 липня 2021 року у справі №456/57/20, від 23 липня 2021 року у справі №766/12805/19, від 27 серпня 2021 року у справі №712/10548/19, від 7 вересня 2021 року у справі №306/2434/18, від 9 грудня 2021 року у справі №646/2661/20, 16 червня 2022 року у справі №183/7292/20, Верховний Суд неодноразово повторював позицію стосовно того, що при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 частини першоїстатті 40 КЗпП Українисуди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Така правова позиція заснована на роз`ясненнях, викладених у пункті 19постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», і є узвичаєною та сталою у судовій практиці.

У цьому контексті суд зауважує, що суд першої інстанції на основі наявних доказів чітко встановив, що у КНП «Міська стоматологічна поліклініка» Чернівецької міської ради відбулося скорочення штату працівників, тобто мали місце зміни в організації виробництва і праці.

Так, наказом КНП «Міська стоматологічна поліклініка» Чернівецької міської ради відбулося від 10 серпня 2022 року "Про скорочення штату та чисельності працівників лікувального відділення" № 100-к вирішено провести з 21 жовтня 2022 року скорочення штату та чисельності працівників, а саме: 4 штатних посади лікарів-стоматологів-терапевтів та 1 штатну посаду сестри медичної зі стоматології.

Тож, доводи апеляційної скарги, які в означеній частині зводяться до тези про неповноту судового розгляду, є необґрунтованими.

Стосовно застосування пункту 1 частини першоїстатті 40 КЗпП України, то ця норма, серед іншого, пов`язує свою дію із наявністю такої обставини як зміна в організації виробництва і праці через скорочення штату працівників.

Отже, у питанні перевірки факту наявності змін в організації виробництва і праці відсутні підстави вважати, що суд першої інстанції залишив поза увагою висновки Верховного Суду стосовно застосування пункту 1 частини першоїстатті 40 КЗпП України, що викладені у вказаних вище постановах.

Разом з цим, колегія суддів ураховує, що за загальним правилом власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган сам вирішує питання організаційної структури, чисельності та штатів працівників, якщо інше не встановлено обов`язковим для нього нормативно-правовим актом. Питання про доцільність скорочення посад, чисельності працівників, структури підприємства, установи, організації судом не обговорюється, оскільки це було б втручанням у діяльність такого підприємства, установи, організації (пункт 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі №580/2623/19).

Суд не може з`ясовувати доцільність введення (виведення) роботодавцем певних посад та визначення ним штатної структури, давати оцінку необхідності проведення змін в організації виробництва і праці, оскільки юридична особа самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Втручання в господарську та іншу діяльність підприємства, установи не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України (постанова Верховного Суду від 23 липня 2021 року у справі №766/12805/19).

Оскарження працівником рішення про визначення структури підприємства чи установи, про зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників не є належним способом захисту, оскільки прийняття такого рішення є виключною компетенцією власника такого підприємства чи установи або уповноваженого ними органу та є складовою права на управління діяльністю підприємством чи установою. При цьому, правом працівника залишається оспорювати власне саме правомірність його звільнення (постанова Верховного Суду від 28 березня 2019 року у справі №755/3495/16).

На основі указаних обставин, норм матеріального права і практики їхнього застосування апеляційний суд погоджується із висновком першої інстанції про доведеність відповідачем такої обставини як зміна в організації виробництва і праці на вказаному підприємстві через скорочення штату працівників.

Такий висновок апеляційного суду узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом в постанові від 23 листопада 2023 року у справі № 540/7633/21.

2.Щодо порушення процедури звільнення позивача

Однак помилковим є висновок суду щодо виконання роботодавцем КНП «Міська стоматологічна поліклініка» Чернівецької міської ради його обов`язку щодо надання позивачу пропозицій щодо всіх наявних на підприємстві вакансій.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті40, частини третьої статті49-2 КЗпП Українищодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією або спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював, тобто всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати такий працівник.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11 червня 2020 року у справі № 826/19187/16, від 31 березня 2020 року у справі № 826/6148/16, від 09 жовтня 2019 у справі № 821/595/16 та від 04 жовтня 2023 року у справі № 278/2487/21.

Така правова позиція викладена також Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 (П/9901/310/18).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що такий обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору та охоплює вакантні посади, які з`явилися в установі протягом всього цього періоду і які існували на день звільнення (постанови Верховного Суду від 25 серпня 2019 року у справі № 807/3588/14, від 27 травня 2020 року у справі № 813/1715/16).

З наявного в матеріалах справи попередження КНП «Міська стоматологічна поліклініка» Чернівецької міськоїради № 464 від 15 серпня 2022 року вбачається, що відповідачем було запропоновано позивачу переведення з 21 жовтня 2022 року на одну з вакантних посад, а саме декретну посаду лікаря-стоматолога-терапевта або вакантну посаду сестри медичної зі стоматології.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження ознайомлення позивача із вказаним наказом.

Отже, відповідачем не доведено, що позивач за два місяці до його звільнення одночасно з попередженням про звільнення був ознайомлений із переліком всіх вакантних посад на вказаному підприємстві, як це передбачено положеннями частини третьоїстатті 49-2 КЗпП України

Аналогічну пропозицію містило і попередження КНП «Міська стоматологічна поліклініка» від 15 серпня 2022 року № 584 від 04 жовтня 2022 року.

Із вказаним попередженням позивач був ознайомлений 7 жовтня 2022 року.

Однак, апеляційний суд звертає увагу на те, що згідно з пунктом 3 частини першоїстатті 1 Закону України «Про зайнятість населення»вакансія - вільна посада (робоче місце), на яку може бути працевлаштована особа.

Відповідно до частини третьоїстатті 2 Закону України «Про відпустки»право на відпустки забезпечується, зокрема, гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом.

Отже, якщо працівник відсутній у зв`язку із хворобою, відрядженням, відпусткою посада, яку він займає, не є вакантною.

Посада жінки, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, не є вакантною і прийняття працівників на таку посаду можливе лише за строковим трудовим договором на період до виходу з відпустки для догляду за дитиною основного працівника.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що пропозиція відповідача обійняти позивачу посаду на період відсутності іншого працівника, не є пропозицією вакантної посади.

Такий висновок апеляційного суду узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом в постановах від 23 грудня 2020 року у справі № 285/4227/18 та від 26 січня 2023 року у справі №160/336/20.

Окрім того, відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що протягом періоду попередження позивачу йому було запропоновано всі вакантні посади, які позивач може обіймати відповідно до своєї кваліфікації та які були наявні на підприємстві протягом всього періоду попередження такого працівника.

Відповідачем жодним чином не доведено тієї обставини, що окрім двох посад, які ним пропонувались позивачу, на підприємстві не було жодних інших вакантних посад, які б міг обіймати позивач.

Такий висновок апеляційного суду узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом в постанові від 27 лютого 2023 року у справі № 715/542/22.

Також помилковим є висновок суду першої інстанції щодо належного виконання роботодавцем КНП «Міська стоматологічна поліклініка» Чернівецької міської ради його обов`язку щодо порівняння продуктивності праці та кваліфікації позивача та продуктивності праці та кваліфікації інших лікарі стоматологів- терапевтів.

Згідно частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Частина друга статті 42 КЗпП України містить перелік категорій працівників, які мають переваги в залишенні на роботі.

У постановах Верховного Суду від 27 вересня 2021 року у справі № 452/2056/18(провадження № 61-6712св20), від 20 серпня 2018 року у справі № 537/1621/17 (провадження № 61-11983св18) зроблено висновок, що роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню. При визначенні працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці використовуються ознаки, які в сукупності характеризують виробничу діяльність працівників: наявність певної освіти, стаж і досвід роботи, ставлення до роботи, якість виконуваної роботи тощо. Доказами більш високої продуктивності праці можуть бути: виконання значно більшого обсягу робіт порівняно з іншими працівниками, які займають аналогічні посади чи виконують таку ж роботу, накази про преміювання за високі показники у роботі тощо.

Згідно з Класифікатором професій (ДК 003:2010), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28 липня 2010 року №327 кваліфікація - здатність виконувати завдання та обов`язки відповідної роботи. Кваліфікація визначається рівнем освіти та спеціалізацією. Кваліфікаційний рівень робіт, що виконуються, визначається залежно від вимог до освіти, професійного навчання та практичного досвіду працівників, здатних виконувати відповідні завдання та обов`язки.

З аналізу наведеного визначення можна зробити висновок, що кваліфікація визначається рівнем освіти та спеціалізацією.

Таким чином, для висновку про наявність переваги в залишенні на роботі працівника перш за все повинно бути з`ясовано чи є рівними кваліфікація та продуктивність праці вивільненого працівника порівняно із залишеним на роботі, за яким власником визнане переважне право.

Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню.

Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 676/3124/16-ц, від 18 жовтня 2023 року у справі № 537/2929/21 та від 25 травня 2021 року у справі №286/1076/20.

Із наявного в матеріалах справи доказу про виконання плану лікарями стоматологами-терапевтами за січень-червень 2022 року вбачається, що у відповідача працює не менше 30 лікарів -стоматологів-терапевтів.

Проте із протоколу спільного засідання адміністрації поліклініки та профкому КНП «Міська стоматологічна поліклініка» Чернівецької міської ради від 09 серпня 2022 року вбачається, що вказаною адміністрацією було зроблено порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації лише тих 10 працівників, які мали найнижчу продуктивність праці, серед яких був ОСОБА_1 .

При цьому оцінці кваліфікації та продуктивності праці підлягали порівнянню всі лікарі, які обіймали разом з ОСОБА_1 рівнозначні посади.

При визначенні працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, використовуються ознаки, які в сукупності характеризують виробничу діяльність працівників: наявність певної освіти, стаж і досвід роботи, ставлення до роботи, якість виконуваної роботи тощо.

Згідно пункту 7 Положення про порядок атестації лікарів, який затвердженийнаказом Міністерства охорони здоров`я України 19 грудня 1997 року № 359(у редакціїнаказу Міністерства охорони здоров`я України 02 жовтня 2015 року № 650) та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03 лютого 2016 року за № 176/28306, передбачено те, що кваліфікація лікарів-спеціалістів визначається за трьома кваліфікаційними критеріями: друга, перша і вища.

Таким чином, чинне законодавство в медичній галузі ставить у залежність рівень кваліфікації наявністю в особи певної лікарської категорії.

Частиною другоюстатті 42 КЗпП Українипередбачено, що при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається певним працівникам: сімейним - при наявності двох і більше утриманців, працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації тощо.

Отже, для висновку про наявність переваги в залишенні на роботі працівника перш за все повинно бути з`ясовано чи є рівними кваліфікація та продуктивність праці вивільненого працівника порівняно із залишеним на роботі, за яким власником визнане переважне право.

У вказаній справі встановлено, що позивач має вищу кваліфікаційну категорію,однак відомостей щодо інших лікарів-стоматологів-терапевтів, окрім тих ще 9 осіб, щодо яких проводилося разом з позивачем порівняння продуктивності праці і їх кваліфікації, матеріали справи не містять.

Відповідно до частини першої та другоїстатті 42 КЗпП Українипереважне право на залишення на роботі надається працівнику з більш високою кваліфікацією, й тільки при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації з`ясовується наявність переваги в залишенні на роботі, чого у даному випадку відповідачем зроблено не було.

Отже, відповідач, в порушення вказаних вище вимог закону, не здійснив порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації всіх лікарів -стоматологів-терапевтів, які на той момент працювали на підприємстві.

За таких обставин, звільнення позивача згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП Українибуло проведено з порушенням вимогстаттей 49-2КЗпП України та 42 КЗпП України, а тому наказ про звільнення ОСОБА_1 №26-зв від 21 жовтня 2022 року є незаконним та підлягає скасуванню, а позивач - поновленню на роботі.

Такий висновок апеляційного суду узгоджується з правовою позицією, яку Верховний Суд виклав в постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 757/40483/21.

У справах, в яких оспорюється законність звільнення,обов`язок доведення правомірності звільнення працівника покладається саме на роботодавця.Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 23 січня 2018 року у справі №273/212/16-ц (провадження № 61-787св17).

Відповідач належними й допустимими доказами не довів законності звільнення позивача за пунктом 1 частини першоїстатті 40 КЗпП України.

Щодо позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

Згідно з частиною другоюстатті 235 КЗпП Українипри винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час.

З конструкції цієї норми слідує, що питання поновлення працівника на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, як похідних вимог, вирішується судами за наслідками вирішення питання про задоволення основних вимог - про визнання звільнення незаконним.

Відповідно до підпункту «л» пункту 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогоПостановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100(далі Порядок), цей Порядок застосовується у випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

За змістом абзацу третього пункту 2 Порядку № 100, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з абзацом першим пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У постановах Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 752/23602/20 (провадження № 61-12064св22) та від 01березня 2023року усправі № 130/3550/21 зазначено, що: «у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2021 року в справі № 9901/407/19 вказано, що «суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із заробітної плати та/або середній заробіток за час вимушеного прогулу, обчислюється без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із присудженої за рішенням суду суми заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із цієї суми при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів. При цьому відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період у разі перебування на посаді працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки і збори. Відповідно до підпункту168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК Україниподатковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену встатті 167 цього Кодексу(за загальним правилом 18 відсотків). Таким чином, якщо юридична особа відшкодовує (виплачує) на користь фізичної особи середній заробіток за час вимушеного прогулу, то ця особа, виступаючи щодо такої фізичної особи податковим агентом, зобов`язана (у випадках, передбаченихПК України) утримати і перерахувати податок із суми такого доходу. Аналогічний правовий висновок зроблений Верховним Судом у подібних правовідносинах у постановах від 18 липня 2018 року у справі № 359/10023/16-ц та від 07 жовтня 2020 року у справі № 523/14396/19 суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про наявність підстав для виплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 239 943,09 грн. Проте суд першої інстанції помилково зазначив, що розмір середнього заробітку підлягає стягненню без утримання з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів, а тому абзац третій резолютивної частини рішення суду першої інстанції належить викласти у такій редакції: «Стягнути з АТ «Державний експортно-імпортний банк України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 239 943,09 грн з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів».

Згідно з довідкою КНП «Міська стоматологічна поліклініка» Чернівецької міської ради про доходи позивача від 02 травня 2022 року по 21 жовтня 2022 року, нарахована заробітна плата за серпень і вересень 2022 року (два останні місяці перед звільненням позивача) становить 7936 гривень 82 копійки (4930,45+3006,37) і з урахуванням 18 робочих змін у зазначений період, заробітна плата ОСОБА_1 за одну робочу зміну становила 440 гривень 93 копійки (7936,82:18).

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 21 вересня 2023 року у справі № 727/4347/22 визнано незаконним та скасовано наказ директора Комунального некомерційного підприємства «Міська стоматологічна поліклініка» Чернівецької міської ради Струка В. І. №65-к «Про зміну в організації виробництва і праці та зміни істотних умов праці» від 29 квітня 2022 року, яким ОСОБА_1 було переведено на 0,5 штатної посади лікаря-стоматолога-терапевта лікувального відділення.

Отже, позивач залишився на повній ставці посади лікаря-стоматолога-терапевта лікувального відділення, що є підставою для врахування при розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу кількості робочих змін на місяць, яку повинен був відпрацювати такий лікар на повній ставці.

Позивач звільнений з роботи 21 жовтня 2022 року, а тому починаючи з 22 жовтня 2022 року по дату ухвалення рішення апеляційним судом про поновлення позивача на роботі, а саме 12 грудня 2023 року, становить 297 робочих днів.

Враховуючи, що середньоденна заробітна плата позивача становила 440 гривень 93 копійки, на його користь підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 130956 гривень 21 копійка (440,93х297), яка обрахована без утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Безпідставним єаргумент апеляційноїскарги проте,що прирозрахунку середньогозаробітку зачас вимушеногопрогулу слідбрати доуваги розмірмінімальної заробітноїплати вУкраїні увказаний період,а незаробітну платупозивача задва останнімісяці йогороботи.

Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженогоПостановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, не передбачено такого порядку обчислення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу, на який посилається ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі.

Помилковим є аргумент відповідача про те, що оскільки рішення у справі № 727/4347/22 було ухвалено апеляційним судом 21 вересня 2023 року, саме з вказаного часу слід вважати скасованим наказ директора Комунального некомерційного підприємства «Міська стоматологічна поліклініка» Чернівецької міської ради Струка В. І. №65-к «Про зміну в організації виробництва і праці та зміни істотних умов праці» від 29 квітня 2022 року , зважаючи на те, що скасування акта суб`єкта як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому слід скасувати.

Позов ОСОБА_1 до КНП «Міська стоматологічна поліклініка» Чернівецької міської ради про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ генерального директора Комунального некомерційногопідприємства «Міськастоматологічна поліклініка»Чернівецької міськоїради Струка В. І. «Про звільнення з роботи ОСОБА_1 » №26-зв від 21 жовтня 2022 року;

Поновити ОСОБА_1 на посаді лікаря-стоматолога-терапевта лікувального відділення Комунального некомерційного підприємства «Міська стоматологічна поліклініка» Чернівецької міської ради.

Стягнути зКНП «Міськастоматологічна поліклініка»Чернівецької міськоїради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 130956гривень 21копійка з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини другоїстатті 141 ЦПК Україниу разі часткового задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з пунктом 13 частини третьої статті 141ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Підпунктом 2 пункту 1 частини 2статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року, N 3674-VI(далі - Закону)встановлено судовий збір за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана юридичною особою 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Підпунктом 1 пункту 1 частини 2статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року, N 3674-VI(далі - Закону) встановлено судовий збір за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Підпунктом 6 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону встановлено судовий збір за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду; апеляційної скарги на судовий наказ, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Відповідно достатті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 2 грудня 2021 року, № 1928-IX установлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2022 року 2481 гривня.

Отже, розмір судового збору за подання до суду позовної заяви, в якій містилися одна вимога немайнового характеру (визнання незаконнимта скасуваннята поновленняна роботі) та одна вимога майнового характеру (стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, складав 1984 гривні 80 копійок ((2481х0,4)+ (2481х0,4))

Розмір судового збору за подання до суду апеляційної скарги в частині оскарження вказаних вище позовних вимог складав 2977 гривень 20 копійок (1984,80х150%).

Зважаючи на те, що позивач у відповідності до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у справі про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі та його позовні вимоги задоволено, з КНП «Міськастоматологічна поліклініка»Чернівецької міськоїради накористь державислід стягнутисудовий збірв сумі4962гривні (2977,20+ 1984,80).

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу

Частина першастатті 133ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).

Відповідно до частини першоїстатті 58 ЦПК Українисторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина першастатті 60 ЦПК України).

За змістомстатті 15 ЦПК Україниучасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно доЗакону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертійстатті 62 ЦПК України.

За положеннями пункту 4 частини першої статті1, частин третьої та п`ятої статті27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечитиКонституції Українита законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першоїстатті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно достатті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19).

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладено у додатковій постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 754/14704/19-ц (провадження № 61-15221св20).

Відповідно достатті 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертоїстатті 137 ЦПК Українисуд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання.

У питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об`єднаної палати Верховного Суду у справі № 922/445/19, де серед іншого наголошено, що: зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду у справах № 922/3436/20, № 910/7586/19 та № 910/16803/19.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц (провадження№ 14-382цс19) також акцентувала увагу на те, що суд не може за власною ініціативою зменшити витрати на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої, зацікавленої сторони.

Таким чином суд при вирішенні питання зменшення витрат на професійну правничу допомогу перевіряє чи подавалося від іншої сторони клопотання про зменшення витрат і наскільки таке клопотання є обґрунтованим відносно критерію неспівмірності заявленого розміру витрат.

Такий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 03 серпня 2022 року у справі № 487/4983/20.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що «з аналізу частини третьоїстатті 141 ЦПК Україниможна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостоїстатті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу».

У постанові Верховного Суду від 16 серпня 2022 року у справі № 910/12257/13 (провадження № 14-382цс19) вказано, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положенняхстатті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому устатті 43 Конституції України.

Пунктами 1, 2, 3 частини другоїстатті 141ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті137та частина восьма статті141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у додатковій постанові від 17 січня 2022 року у справі № 756/8241/20 (провадження № 61-9789св21).

З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1 та адвокатом Мар`яном І.С. було укладено договір-доручення про надання правової допомоги від 04 травня 2022 року.

Згідно з пунктом 5 вказаного договору-доручення обсяг і вартість наданої правової допомоги оформлюється відповідно до акту наданих послуг, підписаним між клієнтом та адвокатом.

На підтвердження понесення ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції останнім надано наступні докази: договір-доручення про надання правової допомоги від 04 травня 2022 року, акт наданих послуг в суді першої інстанції від 28 квітня 2023 року, дві квитанції від 01 грудня 2022 року та від 16 березня 2023 року про оплату послуг адвоката в суді першої інстанції на загальну суму 12500 гривень.

Згідно з актом наданих послуг в суді першої інстанції від 28 квітня 2023 року, адвокат надав замовнику адвокатські послуги(правову допомогу) у цій справі: підготовка позовної заяви, що вартувало 4 000 гривень (2 години), підготовка клопотання про витребування доказів судом, що вартувало 1000 гривень (30 хвилин), додаткові пояснення, що вартувало 4000 гривень ( 2 години), участь у судових засіданнях в суді першої інстанції, що вартувало 2 500 гривень (1 година 15 хвилин). Вартість всіх наданих послуг в суді першої інстанції становить 12 500 гривень.

Відповідно до частини восьмоїстатті 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачаєтьсяз матеріалівсправи, ОСОБА_1 при поданніпозову булозаявлено щодостягнення судовихвитрат звідповідача,тобто поданотаку заявудо судупершої інстанціїу відповідностідо вимог частини восьмоїстатті 141 ЦПК України,а саме до закінчення судових дебатів у справі.

За таких обставини, позивачем доведено понесення ним витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 12 500 гривень.

Заяви про зменшення таких витрат інші учасники справи не подавали.

Однак, зважаючи на те, що апеляційний суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 12 500 гривень.

Керуючись ст.ст.367,368,374, 376,381,382 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 19 вересня 2023 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Міська стоматологічна поліклініка» Чернівецької міської ради про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ генерального директора Комунального некомерційногопідприємства «Міськастоматологічна поліклініка»Чернівецької міськоїради Струка Володимира Івановича «Про звільнення з роботи ОСОБА_1 » №26-зв від 21 жовтня 2022 року.

Поновити ОСОБА_1 на посаді лікаря-стоматолога-терапевта лікувального відділення Комунального некомерційного підприємства «Міська стоматологічна поліклініка» Чернівецької міської ради.

Стягнути з Комунального некомерційногопідприємства «Міськастоматологічна поліклініка»Чернівецької міськоїради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 130956(стотридцять тисячдев`ятсот п`ятдесятшість)гривень 21копійка з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів.

Стягнути з Комунального некомерційногопідприємства «Міськастоматологічна поліклініка»Чернівецької міськоїради на користь держави судовий збір в сумі 4962 (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят дві) гривні.

Стягнути з Комунального некомерційногопідприємства «Міськастоматологічна поліклініка»Чернівецької міськоїради на користь ОСОБА_1 витрати напрофесійну правничудопомогу всуді першоїінстанції в розмірі 12500 ( дванадцять тисяч п`ятсот) гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 13 грудня 2023 року.

Головуючий Олександр ОДИНАК

Судді: Мирослава КУЛЯНДА

Наталія ПОЛОВІНКІНА